Розділ перший        
Виникнення й поширення, віровчення та обряди РУНВіри

1.5. Вчення Силенка про людину       

    РУНВіра утверджує активний спосіб життя. «Щастя не падає з неба, людина — його творець», — зауважує Силенко. Щасливим життям живе та людина, яка має постійні клопоти і справи, волю й бажання їх перемагати. Життя — це праця, а праця — це щастя, яке дає можливість людині показати свої здібності. Саме вартісна праця робить людину значимою. РУНВірівське вчення наголошує на тому, що, живучи на Землі, людина має думати про земне. «Коли підеш на Небо, будеш думати про небесне. Ще ніхто з померлих не повернувся з Неба на Землю і не розказав, як там є», - відзначає Вчитель.
    Силенкове вчення про рай і пекло докорінно відрізняється від християнського. На його думку, «у душі добродія — Рай, а в душі злодія — Пекло». Щоб вийти з пекла, людина повинна самооблагородитися. «Людина, живучи в біді чи розкошах, має рай в душі, коли вона чесна, милосердна, добродійна. Є пекло в душі тієї людини, яка знедолює себе злочинами, жадністю, забобонністю, зрадами, тобто нижчими жаданнями» (Інтерв'ю Лева Силенка // Україна. — 1994. — №7).
    Тому, як це слушно вважає Лев Силенко, працюючи на свою мету, людина продовжує цим свій вік, бо ж «тільки там є життя, де є творча дія». Згідно силенкового вчення, бездіяльні люди самі себе позбавляють світлого кола життєдайної радості. «Красиво прожив роки той, хто у праці відчув приємність і натхнення». Ці рунвірівські принципи моралі явно дисонують із біблійним вченням про суєтність земного життя і молитовне очікування якогось раю на небі, якого, як сказав Тарас Шевченко, «немає, немає».
    Вчителя Силенка хвилювало явно приспане християнством рабське життя українця. Він пише: «Брате, коли ти сам в собі переможеш раба, сам себе пізнаєш, організуєш, тоді тебе ніхто не переможе! Перемогти в собі рабське Я і розвинути в собі якості вільної людини, о, яка це могутня Перемога! Але вільна людина — це не вільний бунтар, самолюб-свавільник, який своє збунтоване Я ставить понад все. Вільна людина є та, яка збагачена вищими жаданнями. З вільної духовності родиться вільна людина» (Інтерв'ю Лева Силенка // Україна. — 1994. — №7).
    Згідно вчення Силенка, спочилий сповідник РУНВіри відходить у вічність народного Єства — Царство Духа Предків Рідних. Cаме в ньому закодоване Минуле, Сучасне і Майбутнє Народу України-Руси. Але людина не смертна. Її доля чимось нагадує долю пшеничного зерна, яке, попавши в землю, не вмирає, а продовжує жити в новому колоскові. А позаяк всяке тіло (свідоме чи несвідоме) підпадає під дію цього закону зміни, такого перетворення, щоб знову жити, то смерті, власне, немає, а старість людини є часом її повної зрілості. «Народження дитини — це оновлення старого тіла. А тому тіло внука має ті притаманності, що й тіло діда, який відійшов у Царство Духа Предків Рідних», — наголошує Лев Силенко.
    Саме такий хід мислення дозволив Вчителю заявити, що «Предки передали нам свою вроду, свою вдачу, мову і віру, притаманності ген своїх. У Єстві, яке формувалось 280 поколінь на берегах рік України-Руси (від Трипілля починаючи), сьогодні живе наше Єство — суть нашого «Я». Ми, на думку Л.Силенка, є нашими Предками, а наші Предки — це Ми.
    Обстоюючи думку про дворазове народження людини — тілесне і духовне, рунвіри наголошують на тому, що життєві успіхи людини залежать насамперед від правильності її духовного становлення. Важливу роль в цьому покликані відіграти втілені кожним рунвістом у своє щодення об'явлені Силенком Сім Законів Правильного Життя. Ці Закони включають:
        1. Правильне мислення (Воля, Мета, Відвага).
        2. Правильне хотіння (Любов, Справедливість, Послідовність).
        3. Правильне виконання (Відповідальність, Точність, Дисципліна).
        4. Правильне ставлення до себе (Повноцінне «Я», Незалежне «Я», Узгоджене «Я»).
        5. Правильне харчування (Якісна пожива, Національне вариво, Обрядність).
        6. Правильна любов (Співпереживання і Жертвенність, Ненависть і Ощадність, Душевна краса і Вірність).
        7. Правильна віра (Природне її народження, Блаженне розуміння, Правильне призначення).
    Детальну розшифровку кожний із названих Законів дає книга «Мудрість Української Правди. Наука РУНВіри», видрукувана в Києві в 1996 р. Основні принципи свого віровчення Лев Силенко в афористичній формі передав у викладених ним в «Мага Вірі» 17 Заповідях, а саме:
        1. Розумій і люби Бога по-рідному.
        2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
        3. Самовдосконалюй розум, душу і тіло.
        4. Вір у себе.
        5. Люби родичів своїх.
        6. Виховуй дітей своїх у дусі Рідної Віри.
        7. Шануй духовність Предків своїх.
        8. Шануй свята Рідної Віри.
        9. Не самозабувайся на чужині.
        10. Не обмовляй.
        11. Живи для добра Вітчизни.
        12. Будь правдивим свідком.
        13. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі.
        14. Не люби ворогів народу твого. Не будь рабом.
        15. Не лишай у біді приятеля твого.
        16. Не зневірюйся.
        17. Люби дітей свого і чужого народів.
    Надто багато уваги в своїх працях Лев Силенко приділяє родині. «Родина, — пише він, — одне тіло. І це тіло є святинею Віри (духовності). Святиню треба тримати в чистоті. Занедбати родинну святиню — значить ослабити духовність, енергію розуму, пригнобити почування... У Родині повинна бути рідна духовність (рідне розуміння Бога), своя звичаєвість (мораль) і своя обрядність (культура)» (Самобутня Україна. — 1993. — №317 — 318. — С. 3699).
    РУНВіра возвеличує жінку як таку, що дає життя. Вона — дружина чоловіка, а не його рабиня, що повинна його постійно боятися. «Там, де боязнь, немає дружби, любові. У наших предків (скитів, антів, русів) жінка була другом чоловіка». Л.Силенко виступає за рівність прав жінки з чоловіком, але не всіх. «Жінка не повинна виконувати тяжкої фізичної праці. І такої, що принижує її жіночість, привабливість». Він також гостро критикує християнську ідею «обтяження жінки гріхами». «Я кажу: успадкованих гріхів немає. Усі немовлята святі, — заявив Лев Силенко у своїх відповідях журналу «Жінка». — Святість походить від святості. Мати у хвилини народження дитини священнодіє — продовжує життя Людства» (Самобутня Україна. — 1993.— №317— 318. — С.3703).
    Розкриваючи принципи сімейного життя і виховання, Лев Силенко наголошує також на святості праці як устійненній основі «успішного життя». Праця у нього — не прокляття, що звучить у Біблії. «Життя — це праця. А праця — це щастя, яке дає людині можливість показати свої здібності... Коли працюючий переконав себе, що робить не тому, що хоче, а тому, що мусить, праця стає стражданням. Коли ж працюючий вірить, що його праця достойна, корисна людям, Вітчизні, то така віра облегшує його працю» (Там само. — С.3704).
    Як бачимо, у вченні Л.Силенка головним в житті є не просто слова «мораль», «справедливість», «праця» та ін., а те, який зміст вони мають, яке їх функціональне призначення, як вони роблять з людини Людину. Але, як це відзначає часопис «Самобутня Україна», «Українці лише тоді будуть народом достойним, сильним, розумним, цікавим, коли вони стануть у світі відомі, як люди, які мають свої самобутні, величні, життям обумовлені норми моралі» ( Українська мораль // Самобутня Україна. — 1991. — №297 — 298. — С.3538).