Олександр ЗОБЕНКО

НІБИ КОВТОК ЖИВОЇ ВОДИ

   У селищі Лоцманська Кам’янка живе легендарна людина — Григорій Микитович Омельченко, останній з лоцманів Дніпрових порогів. Йому виповнилося 89 літ, і, дай Боже, щоб він побачив свою милу Україну ще через 17 років, на які розрахована національна програма відродження, котру нині готують законодавці та вчені. Прадід Григорія Микитовича жив 105 років, то чому б і правнукові не переступити такий рубіж?
   Кажуть, що важливіше не те, скільки років прожито, а як прожито. За своє довге й складне життя Григорій Омельченко не раз бував у надзвичайних і небезпечних ситуаціях, і завжди виходив із них з честю, ніколи й ніде не лукавив зі своєю долею.
   Книга написана так жваво, так захоплююче, що від неї не можна відірватися. Тут яскраво представлено козацьку добу Подніпров’я. А героїчне лицарство лоцманів на порогах, їхні звичаї, громадське самоврядування, сімейні взаємини, виховання дітей у дусі любові до Вітчизни, готовності продовжити трудові й моральні традиції батьків — все це Григорій Омельченко, досвідчений педагог і лектор, активний діяч “Просвіти”, подав так майстерно, розумно, що лоцманство для нас постає, як дзеркало української [178] ментальності, тобто нашого національного характеру, яким можна пишатися. Пригадаймо слова Олеся Гончара з його щоденника: “Дякую Богові, що дав мені народитися українцем”.
   Григорій Омельченко вдало доповнює знання про лоцманів, якщо їх декому пощастило почерпнути з книг Дмитра Яворницького та його учня Павла Козаря. У ній є розділ “Лоцмани мого часу”, де подано низку нарисів про безстрашних героїв, детально описано порядок спуску плотів і суден через пороги, аварії на цьому шляху, висвітлено долю лоцманських архівів. Цікава, повчальна розповідь про Музей лоцманів у їхньому селищі, директором якого на громадських засадах, звичайно ж, працює Григорій Микитович.
   “Коріння нації, народ, живий зв’язок часів і поколінь, — підкреслює він, — на перший погляд, абстрактні поняття, але тут, у музеї, вони матеріалізуються. Це ніби ковток живої води для спраглого, а хто доторкнеться серцем до найзаповітнішого, в того прокинуться приспані до часу думки, зануртують, як вода в порогах”.

    Див.:
    Фото № 30: Зустріч учнів 7-А класу СШ № 35 з Григорієм Омельченком [178]

   “Спогади лоцмана порогів Дніпрових” обрамлені змістовною передмовою письменника Миколи Чабана “3 роду Дніпрових витязів” та післямовою доктора філологічних наук, професора Анатолія Поповського “Слово про лицаря, загартованого в хвилях Дніпрових порогів”, де висловлено впевненість, що творчий набуток Григорія Омельченка буде гідно поцінований сучасниками і прийдешніми поколіннями.

   Олександр ЗОБЕНКО [179]