Е. Фромм (1900-1980) розумів під релігією будь-яку систему поглядів і дій, яка дає індивідуальну систему орієнтації і об'єкт поклоніння.
Е. Фромм розрізняв релігію (а) авторитарну, де людина підкоряється зовнішній силі, і (б) гуманістичну, зосереджену на людині та її здібностях.
Якщо авторитарна релігія закликає до сліпої покори, то гуманістична орієнтує людину на самостійність і віру у власні сили, на реалізацію свого потенціалу. Вона стверджує цінність людської особистості, право людина на щастя й свободу. Релігійне переживання в такого роду релігії є переживання єдності з усім, що існує, засноване на родинному ставленні до світу, усвідомленого за допомогою думки й любові. Гуманістична релігія розвиває почуття солідарності з усім живим.
Власну концепцію Е. Фромм проголошує "новою теологією"./