Частина I
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУПЕРЕЧКУ
Розділ I. ПРО ДОВЕДЕННЯ
Теза.- З'ясування тези. - Визначення понять.- "Кількість". - Ступені "модальності".- Важливість з'ясування думок.
1. Перед тим, як говорити про суперечку та її особливості, слід хоча б у найзагальніших рисах ознайомитися з доведенням. Адже суперечка складається з доведень. Один доводить, що така ось думка вірна, а інший - що вона помилкова.
Та думка, для обґрунтування істинності або хибності якої будується доведення, називається тезою доведення. Навколо неї повинне обертатися все доведення. Вона - кінцева мета наших зусиль. Теза в доведенні - як король у шаховій грі. Добрий шаховий гравець повинен завжди мати на увазі короля, який би хід він не замислював. Так і добрий доводжувач у суперечці і без неї: про що б він у доведенні не заводив мову, завжди, зрештою, має перед собою одну головну мету - тезу, її виправдання або спростування тощо.
Ось чому перша вимога до того, хто береться за серйозне доведення або суперечку - з'ясувати спірну думку, з'ясувати тезу, тобто вникнути в неї і зрозуміти так, щоб вона стала для нас зовсім ясною й чіткою за змістом. Це зберігає багато часу й оберігає від безлічі помилок.
2. Для того щоб з'ясувати тезу, звичайно достатньо з'ясувати відносно неї три питання.
По-перше - чи всі слова й вислови тези достатньо чітко висловлені й нам зрозумілі.
Само собою ясно, що коли нам треба спростовувати або виправдовувати, напр., тезу: "соціалізація землі у даний час необхідна", ми повинні цілком ясно й чітко розуміти, що таке "соціалізація землі". Без цього в нас вийде не справжнє доведення, а якась "фальсифікація", "безграмотна мазанина". Між тим у цьому саме пункті - у розумінні значення слів - грішать дуже часто доведення взагалі й особливо суперечки.
Якщо значення слова в тезі не цілком зрозуміле й виразне, то треба "визначити" те "слово" або поняття. Напр., наведемо визначення поняття "соціалізація землі". Це "скасування будь-якої власності на землю і проголошення землі набутком усього народу". Якщо ми визнали це визначення достатнім для нашої мети, то можемо йти далі. Коли ж хоча б що-небудь у цьому визначенні видасться нам неясним - ми повинні постаратися відразу ж ліквідувати й цю неясність. Одним словом, слід старатися в міру можливості з'ясувати кожне поняття тези аж до повної кришталевої ясності і чіткості.
3. Як же слід з'ясовувати поняття? Для цього практично існують два способи: а) своїми силами визначити поняття. Але це часто буває навіть неможливо; б) скористатися чужим, уже готовим визначенням. Другий спосіб, звичайно, кращий, якщо не торкатися понять із нашої спеціальності, "як своїх п'ять пальців, нам знайомих". Добре визначити поняття - справа, як правило, важка, іноді ж, особливо в суперечці, дуже важка, яка потребує великих знань, навичок, праці, витрат часу. Краще скористатися визначеннями тих людей, які могли витратити на них усе це й визначення яких пройшло через вогонь критики.
Найбільше можна рекомендувати для даної мети визначення з якої-небудь серйозної й авторитетної наукової книги. Це само собою зрозуміло. Якщо ж таких під руками немає, то згодиться визначення з доброго енциклопедичного словника та інших подібних джерел. Буває так, що одне й те ж поняття різні книги й різні авторитети визначають по-різному. Тоді ми, звичайно, обираємо яке-небудь найправильніше, на нашу думку, визначення. Але в таких випадках слід пам'ятати, що існує кілька визначень даного поняття, і мати це на увазі, особливо в суперечках, щоб не виникло непорозумінь. Добре, якщо ми пам'ятаємо їх усі і знаємо їх недоліки; але в будь-якому разі не треба забувати, що визначень даного поняття існує кілька.
Визначення тих понять, з якими нам доводиться особливо часто зустрічатися в доведеннях і суперечках, слід завчити якомога точно і ставитися до них цілком свідомо. Напр., у сучасних суперечках постійно зустрічаються слова: інтернаціонал, соціалізм, буржуазія, пролетаріат, соціалізація землі, капітал і т. д. Між тим доводиться часто переконуватися, що багато хто, навіть так звані "соціалісти", зовсім не розуміють або неправильно розуміють зміст таких слів. Спитаємо, що значить слово - він або не відповість, або городитиме таку нісенітницю, що хоч вуха затуляй. А як же ж брязкає цими словами !..- Щоб уникнути безглуздих суперечок і небезпеки перетворитися на папугу, треба, повторюю, хоча б заучувати визначення, розібравшись у них як слід. Не довірятися тому, що "колись про це читав". Прочитаєш, а потім забудеш і, грубо висловлюючись, "перебрешеш". Тут потрібне розумне заучування, щоб не виникала "плутанина в голові".
4. Другий пункт, який слід з'ясувати в тезі, такий.
У тезі, як і в усякому простому "судженні", завжди що-небудь стверджується або заперечується про який-небудь предмет або про багато предметів того ж самого класу. І ось для ясності й чіткості мислення треба знати, чи тільки про один предмет іде мова, чи про всі предмети даного класу без винятку, чи не про всі, а про деякі (більшість, багато, майже всі, декілька тощо). А тим часом у багатьох судженнях, які висловлюються в доведеннях і суперечках, цього саме й не видно. Напр., людина каже "люди злі". Адже думка її не ясна. Усі люди без винятку чи більшість? Не знаючи цієї обставини, не можна, напр., спростовувати таку тезу, тому що способи спростування, в залежності від подібних обставин, у кожному випадку будуть різні.
Іноді доводиться з'ясовувати, чи завжди властива предмету приписувана йому ознака, чи не завжди.
Без цього теж думка часто буває неясною. Напр., хто-небудь каже: "коли сонце сідає в хмари, назавтра ждати дощу". Цілком природно запитати: чи завжди так буває, "без винятку", чи ж "у більшості випадків"?
З'ясування цього пункту називається з'ясуванням судження (значить, і тези) за "кількістю". Там, де "кількість" тези неясна, як, напр., у судженні "люди злі", теза називається невизначеною за кількістю.
5. Далі треба з'ясувати, яким судженням ми вважаємо тезу, поза сумнівом істинним, достовірним, чи поза сумнівом хибним, чи ж тільки в тій чи іншій мірі ймовірним (дуже ймовірним, просто ймовірним тощо). Або ж теза, яку ми, напр., спростовуємо, здається нам тільки можливою: немає доказів на її користь, але немає доказів і проти. Знову-таки в залежності від усього цього доводиться застосовувати різні способи доведення.
Тим часом про з'ясування цих відмінностей у тезі (відмінностей у ступенях модальності, як називає їх логіка) турбуються найменше. Для мало обробленого середнього розуму, яку б думку не взяти, вона або достовірна, або безсумнівно хибна, середини немає; а вірніше, він над такими "тонкощами" й не замислюється. І якщо зустрінеться людина, яка свідомо старається з'ясувати, достовірна чи тільки ймовірна думка, і надає цій різниці великого значення, то це буває, звичайно, ознакою добре обробленого розуму.
На жаль, такий розум зустрічається нечасто. Найчастіше люди не розрізняють модальності тези. З'явилася думка, скажімо: "Бога не існує",- і людина не поставить собі запитання: безсумнівно це чи тільки ймовірно, чи навіть тільки можливо, - а почне прямо доводити як безсумнівне. Або сподобалася думка, що на планеті Марс є мешканці, - і вона вже сперечається за неї як за достовірну. Учений, астроном, людина з добре обробленим розумом буде вираховувати, наскільки, у якій мірі це ймовірно. Для некультурного розуму - це вже достовірно.
6. Отож, ось три головні пункти, на які завжди необхідно звертати увагу при з'ясуванні тези: а) усі неясні для нас поняття, що до неї входять; б) її "кількість"; в) її "модальність".
Може здаватися, що на подібне з'ясування потрібно надто багато часу й ця витрата зайва. Але цей погляд глибоко помилковий. По-перше, у середньому часу на таке з'ясування йде небагато. Якщо трапляються важкі випадки, то є й надзвичайно легкі, для яких вистачає двох-трьох секунд. І слід пам'ятати, що час, потрібний на з'ясування, значно скорочується з набуттям відповідної навички. По-друге - і це найголовніше - час, витрачений на з'ясування, окупається сторицею. Воно не лише вносить у доведення й суперечку недосяжну без нього ясність, чіткість і доцільність, а й дуже скорочує суперечку, роблячи неможливими різні непотрібні доведення, зайві спростування й багато помилок і софізмів, пов'язаних із неправильним розумінням тези. - Буває іноді й так, що варто тільки з'ясувати тезу, як стане очевидно, що й предмета для суперечки не існує: по суті, напр., люди згодні одне з одним. Поки теза була для них неясною, вони цього не помічали.
Бажано так привчити себе до з'ясування тези перед доведенням або суперечкою, як ми привчилися брати виделку перед тим, як їсти біфштекс.