Частина II
ВИВЕРТИ В СУПЕРЕЧЦІ
Розділ XXIII. СОФІЗМИ НЕПОСЛІДОВНОСТІ
Хибне узагальнення.- Просіювання чинників.- Підтасовка фактів.- Підміна понять.- "Дамський" аргумент.- Нав'язане слідство.- Багаторозв'язність.
1. Софізми непослідовності або неправильного міркування, тобто такі, у яких теза не "випливає" з доводів, зустрічаються дуже часто. У таких випадках іноді кажуть; "звідси (тобто з доводу) нічого ще не випливає "; або "ваш доказ нічого не доводить", і т п.- На жаль, детально аналізувати такого роду софізми на сторінках цієї книги незручно. Для цього потрібні деякі попередні знання з логіки. Тут можливо проаналізувати лише деякі з них, найважливіші й легко зрозумілі кожному. Передусім слід згадати "хибне узагальнення". Людина наводить декілька прикладів, що такі ось особи або предмети володіють певною ознакою і т. д., і без подальших міркувань робить висновок, що всі подібні особи і предмети володіють цією ж ознакою. Так, як і Гоголівській герой, бачивши, що всі православні, яких він зустрічав, їдять галушки, зробив висновок, що всі православні взагалі їдять галушки, а хто не їсть їх, той не православний. Або Фекла з "Одруження" помітила, що всі урядовці, вище титулярного радника, п'ють, і прийняла це за свого роду "закон природи": А п'є; не сперечаюсь, п'є. Що ж робити, вже ж він титулярний радник!" Так міркуємо і ми доволі часто, звичайно, в менш наївних формах. Усі схильні міряти під один копил. Робітник, ну, значить, тупий і неосвічений або, навпаки, "борець за ідеали людства", - в залежності від нашого світогляду і досвіду. Бачили кількох поганих людей у числі членів якої-небудь партії, - ну, значить, "усі вони такі". Якщо ж до партії вабить серце, то ми схильні бачити в усіх її членах "розумних і чесних людей".
2. Цій схильності сприяє свідоме або несвідоме просіювання фактів. Просіває їх наша пам'ять, беручи до уваги лише ті спостережені нами факти, що відповідають нашому настрою або упередженій думці. Газети просіюються майже механічно. Газета друкує тільки те, що знаходить цікавим, а цікавлять її тільки факти певного роду. Тому вони потрапляють у друк, а протилежні не потрапляють, хоча б їх було незрівнянно більше. Звідси можуть скластися - і на практиці так буває постійно - хибне, однобічне уявлення про стан справ і хибні узагальнення: для "поправок" варто хоча б читати газети протилежного напрямку і т. д., і т. д.- Коли таке просіювання фактів здійснюється свідомо, тобто стає вивертом, воно називається підтасовкою фактів.
Підтасовка фактів і хибні узагальнення - одне з найзвичайніших знарядь софіста.
3. Також звичайним є софізм "підміна понять".
Річ у тому, що в кожному доведенні у різних доводах, або в доводі і тезі завжди повторюється яке-небудь одне й те ж поняття, щонайменше - два рази. Без цього не було б логічного зв'язку. Напр., є доведення: "усі люди смертні, святі - люди, отже, святі смертні". Тут в обох доводах зустрічається одне й те ж поняття: люди. У першому доводі і в тезі одне й те ж поняття: смертні. У другому доводі і тезі - одне й те ж поняття: святі. На цій тотожності понять ґрунтується ввесь логічний зв'язок у даному доведенні. Спробуйте замінити в одному з доводів поняття "люди" на інше поняття, напр., "духи", або в тезі поставити замість поняття "святі" інше поняття, напр., "єпископи". Логічного зв'язку не буде.
4. Ось саме за цією тотожністю понять, що зустрічаються в різних місцях доведення, і треба стежити особливо пильно. Інакше вийде помилка - підміна поняття або, як часто мовиться, "підміна терміну" в доведенні. Припуститися її легко, особливо завдяки неточності нашої звичайної мови. Одне й те ж поняття скрізь виражають різними словами. Тому іноді нелегко відразу зметикувати, чи справді перед нами одне поняття в різних словах, а не два різні поняття. Ще більш зрадницька особливість мови та, що одне й те ж слово означає часто кілька різних понять. Про це ми вже говорили вище (стор. 33).- Тут іноді й сам не остережешся і в одному місці доведення використаєш слово в одному значенні, а в іншому місці - в іншому. Особливо, якщо доведення довге, а зміст слова не зовсім ясний. Ще легше зробити таку помилку в суперечці, коли наш супротивник вживає слово в одному значенні, ми ж - в іншому. Таке трапляється часто. Напр., якщо хто-небудь у суперечці згадує слова Ап. Павла: "Любов - це поєднання усіх чеснот", а інший з ним погоджується, це ще не значить, що вони думають одне й те ж. Напр., у російській мові слово "любов" має особливо багато значень. Любити можна Бога і картоплю, наречену і старий халат, ближнього і "холодну ванну". Здається, що в таку помилку "підміни понять" впадає, напр., Дон - Жуан Олексія Толстого. Варто зіставити його слова:
"Коли любов - неправда,
То всі поняття й відчуття,
Які в ній містяться: і честь,
І совість, дружба, співчуття,
І вірність, і пошана до законів,
Релігія, прихильність до вітчизни-
усе брехня!
Релігія! Хіба не на її любові
Засноване високеє начало і т.д."
з приводом до них - любов'ю до донни Анни:
"Усе була неправда.
Я обіймав лише примару
Від жінки, що любив я...
...Але чому ж записка донни Анни
Мені так душу глибоко хвилює?
Видіння знов чудові постають
І ваблять знов примарами любові".
Нехитро, що така підміна понять привела Жуана до того, що він
У люті присягнувся
Не вірити любові, не вірити нічому.
Софіст користується такою підміною понять дуже часто. Це один із найзручніших засобів морочити людей. Оскільки більшість із них не звикло розбиратися в "тонкощах" слів і виразів, то краще наперед уживати заходів проти цього небезпечного софізму:
а) старатися одне й те ж поняття виражати одним і тим же словом. І де супротивник цього не робить, самому робити це за нього, ніби повторюючи на свій лад його фразу;
б) кожне слово, що має кілька значень, старатися замінити або іншим, більш визначеним словом, або цілим точним виразом. Іноді можна обмежитися уточненням слова за допомогою яких-небудь обмовок, напр., слово "любов" замінити більш точним виразом: "любов до Бога", "до ближніх", "до жінки" і т.п.
5. Серед інших софізмів непослідовності передусім слід згадати поширений і часто досить курйозний софізм, який можна, мабуть, назвати "дамським аргументом". Ним послуговуються й чоловіки, та ще й як! Але в жіночих вустах він, загалом, одержує чомусь особливий блиск і рельєфність.
Суть його ось у чому. З багатьох питань можливим, мислимим може бути не одне, не два, а кілька, багато рішень, кілька припущень і т.д. Деякі з них протилежні одне одному. За здоровим глуздом і за вимогами логіки треба враховувати їх усі. Але софіст чинить навпаки. Бажаючи, напр., захистити свою думку, він обирає найбезглуздіше, найбільш крайнє з усіх мислимих вирішень питання і протиставляє своїй думці. Разом із тим він пропонує нам зробити вибір: або визнати цю безглуздість, або прийняти його думку.- Чим яскравіше контраст між безглуздістю і думкою, що він її захищає, тим краще. Уся решта можливих рішень навмисно замовчується.
Ось приклад із життя:
А.- Що ти так сухо обійшлася з ним? Він, бідний, відчував себе в нас дуже ніяково.
Б.- А як же мені з ним накажеш поводитися? Поставити на покуті замість образів і молитися?
Є тисячі способів поводження з людьми крім цих двох. Але Б. вибрала для контрасту найбезглуздіший із мислимих безглуздих способів.- Або ось інший приклад - з "серйозних" суперечок. Настільки "серйозних", що тут "дамський" аргумент змішаний з паличним. Сперечаються чоловіки.
А. На моє переконання, теперішній склад уряду абсолютно не придатний для управління країною.
В. Так що ж, значить, по вашому треба знову повернути Миколу і Распутіна.
6. Не менш часто зустрічається й інший споріднений із попередніми софізм: нав'язаний наслідок. Найчастіше він має зовнішню форму так званого зведення до безглуздя.
Відомо, що один із прийомів спростування неправильної думки полягає в тому, що ми розглядаємо її наслідки. Якщо наслідки, які з неї необхідно випливають, помилкові або прямо безглузді, значить, помилкова й сама думка, з якої вони випливають. Софіст же, спотворюючи цей прийом, нерідко прагне нав'язати думці безглуздий наслідок, який зовсім із неї не випливає. Ось найпростіший приклад (з "житейської суперечки").
А. Я думаю, що той же самий докір (про гарячність у суперечці) можна обернути й на тебе. Повторю слова Ісуса Христа: "лікарю, зцілися сам".
Б. О боже мій! Він робить себе рівним Ісусу Христу! і т. д., і т.д.
Або інший випадок (теж із "житейської суперечки", з життя).
Б. Ах, як я втомилася!
В. Але ж сьогодні вам не довелося багато працювати. Фіранки повісила X. По покупки ходила Ф.
Б. А! Так ти називаєш мене дармоїдкою! Значить, я, по-твоєму, дармоїдка! і т. д., і т.д.
7. Нарешті, із числа інших софізмів тут можна згадати ще "багаторозв'язність". Цей софізм був дуже поширений у давні часи, завдяки особливій тодішній формі диспуту. Але він нерідко зустрічається й нині. У наш час він найчастіше має вигляд неправильного ознайомлення. Іноді буває, що можливе тільки умовне розв'язання якогось питання: в одних випадках треба вирішувати так, а в інших інакше. Софіст же вимагає, щоб супротивник "просто" відповів - "так чи ні". Якщо супротивник хоче зробити належне "розрізнення", його звинувачують в тому, що він не "хоче відповідати прямо і вдається до вивертів". Ось приклад (знову-таки з життя) - "чесно чи нечесно захищати інший народ у збиток своєму? Відповідай без вивертів, прямо: так чи ні?
- Але постривай! Я ж не можу двома словами відповісти на таке питання, тому що...
- А! Не можеш прямо відповісти! Коли ти притиснутий до стіни, ти завжди вдаєшся до вивертів.
- Та ні ж! Саме питання такого роду, що на нього неможливо відповісти тільки "так чи ні". Це питання складне, і на нього треба...
- Чули ми ці ваші гучні фрази, знаємо ваші виверти. Мені не треба ніяких хитросплетінь... Ти мені відповідай прямо: чесно або нечесно? і т.д.