3. Учителю Лев Силенко, Ви засновник РУНВіри, тобто концепції віри в єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Вас Дажбог покликав до цієї духовної місії?
В. Осіянний Святим Духом, я почув голос Предків рідних. Предки в ім'я спасіння нащадків покликали мене звістити РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Чому з ім'ям Дажбог? У достойного народу ім'я Господа рідне.
Хіба можу я не вірити Пророкові Тарасу Шевченкові, який мені, вразливому нащадкові, сказав, що "візантійський Саваот одурить". Чи можна вірити тому хто одурить?
За десять століть духовної неволі мій Народ вистраждав право мати рідне розуміння Бога
Милосердного, Всюдисущого і Всеправедного. Тобто мати рідну віру в своїй душі.
2.
З Який зміст Вами оголошеної концепції єдиного Господа Дажбога, отже, яке його розуміння в РУНВірі?
В. Я вірю: Дажбог - Свідомість Світу, Людина Постала з Свідомості Світу. Свідомість Світу - це Самоволодіюча Всевишня Сила.
Дажбог - Безмежність, Вічність, Гравітація, самонаснажуюча Дія (незнищима Енергія несвідомого і свідомого буття). (Наше слово "свідомість" постало з санскритського "свадамая", що значить "самоволодіння", "самоствердження", "самодання").
Я вірю, Дажбог - це Дія, яка в Людині творить хотіння жити, хотіння бачити себе в діях своїх, хотіння працювати, учитися, самовтверджуватися, і хотіння вмерти в обороні життя, в обороні племени свого.
Дажбог - Свята Правда, яка облагодіює справедливість. Дажбог - Житгєтворяще Світло, яке все освітлює.
Дажбог - Святий Дух, який все одухотворює. Дажбог - Воля, яка все облагороджує. І з цього постає віра: життя в Дажбогові і Дажбог в житті. Людина у Свідомості Світу і Свідомість Світу в людині. (Детальніше подане розуміння Дажбога у "Мага Вірі", в книжці "Навчання").
3.
3. Яке Ваше ставлення до многобожної віри предків?
В. У "Мага Вірі" визначене моє шанобливе ставлення до віри наших Предків. Ніхто не має права їхнього політеїзму (многобожжя) зневажати чи викреслювати з історії.
Ми знаємо: предки орали ниву дерев'яним плугом, є в нас пошана до цього хліборобського знаряддя. Одначе, сьогодні в нас металевий плуг. Це старе втілилося в нове, реформувалося, вдосконалилося.
4.
3. У РУНВірі є ідолопоклонство, ікона Дажбога?
В. У РУНВірі немає ідолопоклонства, немає ікони (зображення) Дажбога. Хіба Святий Дух, Воля, Правда, Любов, Гравітація мають образ, стать?
Уточнюю: ідолопоклонства, многобожжя Предків наших ніхто не чіпає. Але в РУНВірі многобожжя відмінене. Обряди ж предківські, ті, що життям вивірені, впроваджені в РУНВіру, і вони мають рідну форму і рідний зміст.
5.
3. Чуємо, що деякі любителі нашої мітології, почувши, що Ви проголосили віру єдиного Дажбога, осуджують Вас, як релігійного реформатора.
В. З історії знаємо проголошення тих чи тих релігійних реформ. Наприклад, брагмани були розгнівані на Гаутаму Будду. Казали, що він чинить реформу індуської многобожної віри, і ширить науку штучну, нежиттєву.
Шамани хотіли вбити Спітаму Заратустру за те, що він проповідував скасування політеїзму в перській народній вірі і утверджував віру в єдиного Господа з ім'ям Агура Мазда.
Король Виштаспа урятував Заратустрі життя. Шамани жорстоко переслідували Магомета за те, що він оголосив реформу народної арабської віри: скасував віру в 360-ох богів, і сказав, що "Крім Аллаха, немає бога".
6.
3. А чому Ісус Христос був осуджений? Християни вірять: у юдеїв не було політеїзму.
В. І стародавні юдеї поклонялися багатьом богам. У 631 році перед Христом цар Юдеї Йосія, як твердять історики, "реформою утвердив віру в єдиного Господа Саваота".
Про юдейську віру в багатьох богів і про Йосієву реформу читаємо в "Біблії", 1 кн. Мойсея, 31,30-35. Пророк Єремия, 11,13; 10,5. і 2 кн. Царів, 21,21; 23,5-16. Саваот (Єгова) був одним з головних богів Юдеї, та після Йосієвої реформи "Господь Саваот вознісся над всіма богами, і не було йому рівні".
"Енциклопедія Британіка", кн. 13, стор. 106, 1973 рік, пише, що "Саваот (Єгова) є національним Богом, зв'язаним з його народом частиною свого характеру, своїми зобов'язаннями і стоїть Він в тому відношенні до Ізраеля, як Шемош до Моабії".
Архиєреї засудили Ісуса Христа на найсуворішу кару за те, що він відважився оголосити реформу Юдейської (Господом Саваотом даної) віри.
У юдаїзмі визначено: "зуб за зуб", "око за око". Ісус, скасовуючи цей закон Мойсея, сказав: коли тебе вдарять у ліву щоку, підстав праву; коли в тебе забрали свитину, ти віддай і сорочину.
Ісус проповідував, що він (Ісус) і Господь Саваот є те саме, "одне", "Євангеліє", Іван, 10,30. І це між юдеями викликало обурення, і оцінювалося як богозневажництво, і тому Ісус "повинен умерти", Маттей, 26, 65-66. Незважаючи на це, Ісус вірив, що юдеї кращий, Богом вибраний народ, і гоям казав, що походить "спасіння від юдеїв", Іван, 4,22.
Юдеї були тяжко гноблені римлянами. Вели боротьбу проти римської деспотії. Та Ісус їм говорив: "Моліться за тих, що зобижають вас, і гонять вас" Маттей, 5,44. "Усяка душа властям вищим нехай кориться. Немає бо власті, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені", Павло до Римлян, 13,1.
У "Євангеліях" читаємо, що фарисеї казали, що Ісус "п'яниця", Маттей, 11,19.
Інші свідчили Пилатові, що Ісус "лиходій", Іван, 18,30. Я вважаю: було б справедливіше, коли б Ісус, проживши життя, помер від старости. Обмови і кара смертна (на хресті чи на шибениці) інакше віруючих, є виявом жорстокости.
7.
3. Є думка, що там, де політеїзм (многобожжя), панує плюралізм, демократія, а там, де монотеїзм (віра в одного Бога) - деспотизм самодержця.
В. У Єгипті було многобожжя. І деспот-фараон поклонявся багатьом богам, тримаючи народ у жахливому рабстві. І жерці рекли, що фараона охороняють боги Єгипту. Римські імператори сповідували римську народну многобожну віру, яка оправдувала їхній деспотизм і проголошувала їх богами.
Чингіз хан Темуджін визнавав многобожну монгольську віру, і всюди діяв як тиран. Він своїх опозиціонерів (курултаїв) живцем зварив у котлах так, як імператор-християнин Констянтин свою жену Фаусту.
Плюралізм, гуманізм не в тому, яка віра: політеїстична чи монотеїстична, а в тому, які у вірі втверджені основи моралі, народні права, закони ставлення людини до людини.
8.
3. Бог один, а релігій тільки світових кілька: буддизм, християнство, іслам? Чим це пояснити?
В. Релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні: буддизм, християнство, ісламізм. І є народи, які мають національні релігії (Японці, Індуси, Юдеї, Китайці та інші). Вони своїми національними вірами установлюють своє окремішне (незалежне) місце в духовному житті Людства.
Та всі інтернаціональні релігії мають національне коріння. Без Індуської віри не було б буддизму, без Юдейської віри (юдаїзму) не було б християнізму. І тому в Америці усталений термін: юдейо-християнізм.
Заратустрова віра національна монотеїстична, та без персіянської многобожної віри не було б заратустріянізму. І тут треба зазначити: без многобожної віри наших предків не було б монотеїстичної РУНВіри.
Бог (незалежно від того, як хто його називає і розуміє) Один. Він кожному Народові дав волю розуміти Його по-своєму.
Народ, який має своє розуміння Бога (свою національну віру) вільно утверджує свій шлях життя, свої закони моралі, свої святощі, обряди, традиції.
9.
3. Дехто вважає, що народ пізнається по тому, яку він віру має. Бо ж віра - це духовність народу.
В. Правильно. Та знаємо: є духовний шлях рабський і є - вільний. Народ, який має рідну релігію, не підпорядковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам.
І посланий Господом я кажу: для кожного народу його рідна національна віра є найкращою вірою. Багато гарних матерів на світі, та рідна мати найкраща, шануймо її.
Рідна релігія (стара вона чи нова, многобожна чи однобожна, високорозвинена чи відстала) має свої початки в найглибших коріннях народу. Вона вгармонована з вдачею народу, з ритмом природи його вітчизни. Вона є виявом його душі, розуму, таланту. І так вона споріднена з народом, як дитя з матір'ю.
У "Мага Вірі" пишу, що духовна вартість народу не оцінюється вартістю тієї релігії, яку він прийняв з чужини. Чим вартісніша в народі його рідна релігія (рідна духовність), тим вартісніший народ.
