Суть двадцять друга
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
210.
3. Зустрів атеїста К., міфолога. Каже мені: «А ви Силенкову монотеїстичну РУНВіру змішуйте з міфологією (багатобожжям). Людям давайте казки, а не віру». Деякі фахівці від міфології мають большевицьке поняття монотеїзму, подане в «Укр. рад. енциклопедії» (том 9, 1962 р.), що «Єдиний бог ніколи не міг би появитися без єдиного царя». А от багатобожжя, то... демократія. Це фальш! Я читав: Чингіс хан, царі-деспоти (фараони, римські імператори) боронили багатобожжя, яке їх обожнювало.
Інший міфолог (приятель попа 3.) каже: «Та кожний може мати свою РУНВіру без Силенкового віровчення. Одна група РУНВіри може славити Стрибога і Ярила. А друга - Тройцю (Перуна, Білобога і Сварога). Може бути й три десятки інакших РУНВір з інакшим трактуванням богів». Жах! З цього абсурду постане сварня, ненависть. Виходить, українці не здібні мати свою рідну віру в єдиного Бога, віру з святими Заповідями, Законами? Віру, а не міфологію.
Сотні літ попи речуть українцям, що вони «були погани» - поклонялися багатьом богам. У 988 році кияни при допомозі греків почали облагороднюватися вірою в Господа Саваофа. Облагородження йде вже тисячу літ! І, як грім серед чистого неба, пролунала Силенкова блага вість: Бог один, а релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. «Мага Віра» пише, що жиди сьогодні мають розуміння Господа Саваофа не таке, яке мали їхні предки 2500 літ тому. Отже, розуміння Бога змінне, створене людьми.
І тепер у селах і містах іде вість про Силенкову РУНВіру в єдиного Господа Дажбога. У РУНВірі розуміння Дажбога не таке, яке мали кияни тисячу літ тому. Справді, чому українці повинні себе підпорядковувати жидівському чи арабському поняттю Бога з ім'ям Саваоф чи Аллах? Міфолог Пл. каже розумно: РУНВіра - нова монотеїстична віра і розумні люди не змішують РУНВіру з міфологією. Учителю Силенко, з нетерпінням ждемо Вашого слова?
В. Брате, лист ваш бачу, підписаний декількома людьми, між ними й доцент М. У «Мага Вірі», в «Переоцінці Духовної Вартости», в Катехизисі РУНВіри «Навчання» є відповіді на питання, які вас хвилюють. Я не проти казок, байок, які є в міфології, адже вони є виявом кучерявої народної творчости, і хай міфологія залишається міфологією, її не можна осуджувати, зневажати, у ній є фрагменти світогляду наших Предків.
У РУНВірі, яку я з Волі єдиносущого Господа вже 30-ть літ проповідую, є монотеїзм вищої форми. У РУНВірі ніхто Бога не малює (не робить ідола (ікону)), щоб перед ним стояти на колінах, і просити прощення, спасіння.
Я вірую в Єдиносущого Господа. І не зву його Аллахом чи Саваотом. У достойного Народу ім'я Бога рідне. Миле й рідне мені ім'я Дажбог (Датель буття). Дажбог життєтворча вічна, незнищима енергія Світу (Космосу), яка творить суть несвідомого і свідомого буття.
Дажбог - Світло, ми віруємо, що народжені Світлом, живемо в Світлі і відходимо у Світле Царство Духа Предків - у таїну вічности Народу. Немає Віри вищої за Світло. Дажбог - Святий Дух. Дажбог - свята Правда, Любов, Милосердя. Крім Дажбога, немає бога.
О, Дажбоже, Милосердний і Світлодайний Господи мій, я щасливий, що вірую в Тебе, що люблю і славлю Тебе. Ти Всюдисущий. Бачу Тебе в зорях небесних, у проміннях Сонця (любого нам Світла Твого), у пелюстці квітки, в усмішці немовляти, у ласках матері, в леті трудолюбної бджілки.
Я чую Тебе, Дажбоже мій, у шепоті золотоколосих нив, у шумі дощових крапель, у битті закованих сердець, у мові красивого обличчя моєї Матері Вітчизни. У непорочній природі планети Земля бачу і чую Дажбога, Господа Живого, Всеправедного. Дажбог у всьому і все у Дажбогові. І Йому не потрібно амбасадорів (менших чи більших богів, демібогів).
Дажбог - Святий Дух України-Руси Один, як одне сонце в небесах, як одна мати в дитини, як одне серце в людини, як одне небо, під яким ми, сини і дочки України, живемо. І не потрібні мені боги більші чи менші, які жили в яві моїх далеких любих Предків.
О, я обожнюю і славлю Предків моїх, вони - це я, а я - це вони. Та на славу Предкам, збагачений досвідом людства, йду вперед, і по-сучасному дивлюся на Предків, на себе, на Світ, по-сучасному розумію Віру і Бога. Усі, що визнають моє розуміння Бога, Господа нашого, йдуть зі мною, як брати і сестри. Обезсмертнюють себе й родину святою РУНВірою. Щасливляться 7-ма Законами Правильного Життя. Господи, хай всюди і завжди святиться ім'я Твоє, Дажбог!
211.
3. Я студент Київського університету. Живу в гуртожитку, маємо запитання до Вас. Чому, з якою метою частина московських провідників пропагує нову форму місіянізму? Про це всюди чуємо, читаємо.
Наприклад, московська «Правда» 22 грудня 1993 р. пише: «Людство жде від Россії нового слова, створення вищої цивілізації, заснованої на духовних і економічних принципах, цивілізації, яка б протистояла по-хижацькому паразитарній споживацькій цивілізації Заходу, що не просто вичерпала свої можливості, але й перетворилася на смертельного ворога всього живого на землі». Учителю Силенко, виходить: весь світ, все людство жде від Москви спасіння?
В. У московській «Правді» втілені духовність, тактика, стратегія, психіка Чингіс хана Темуджіна. Чингіс, оточений китайськими мудрецями, умів орду наснажити вірою, що їй (монголам) її боги передали у власність всі землі і народи Світу. Озброївшись, треба йти на Захід. Світ жде від монголів, як вищої раси, нового слова, нового способу життя, вищої цивілізації.
Ідеологи Московитії, починаючи від Івана Калити, мають завойовницький дух (успадкований від Татаро-Монгольської орди). В ім'я православія, як нового слова, вищої цивілізації, орда Московська покоряла мирні фінські племена і народи Уралу, Сибіру. Грабила їхні землі і жорстоко карала всіх тих, які не хотіли чути її нового слова.
Ідея ознаменована місіянізмом, єднає, наснажує народ. Адольф Гітлер, щоб об'єднати, натхнути енергією духовність німців, намалював їм привабливу картину тисячолітнього Третього райху. Німці собі й новим поколінням на щастя, повинні всеперемагаючим «вермахтом» вторгнутися на землі Сходу, Півночі, Півдня. І, як вища раса, показати нижчій расі новий спосіб життя (вищу цивілізацію) в ім'я будови нової Європи.
Православіє Московської орди, яке освячувало кріпацтво, утратило здатність магнетизувати і об'єднувати віруючих. Не могло їх тримати в рабській смиренності. З «загниваючого Заходу» проникали ідеї гуманізму, волі слова, волі віровизнання. Поневолені народи прагнули бути незалежними.
Большевицька партія, рятуючи імперію зла, кинула клич єднання гнаних і голодних, клич творення вищої цивілізації (нової історичної спільноти) - совєтського народу, очоленого Москвою, як центром Світу (міжнароднього пролетаріяту). Племена і народи терором загнані в рабство вищої Московської цивілізації, робилися совєтськими людьми - змосковщувалися, забували материнську мову, утрачали свої національні притаманності.
Люди пригноблені, залякані «добровільно» відрікалися самі від себе (від свого кореня, національного походження), їм до прізвищ додавали «ов», щоб був «новий чєловєк» (Коваленков, Хазбулатов). (У епоху Богдана Хмельницького було шість мільйонів українців (русичів, русинів) і п'ять мільйонів у Московитії москвинів (русскіх)).
Московитія, як імперія зла, розділила долю кривавих імперій таких, як Ассирія, Вавилон, Рим. Завалилася. Мільйони рабів вийшли з концентраційних таборів. Постали нові держави кволі, ослаблені тому, що Москва всі галузі економіки так упорядковувала, щоб одна частина імперії не могла жити без другої (усе було пов'язане в ім'я інтересів Москви, контролю життя поневолених народів).
Імперія завалилася, але її загарбницька ментальність (агресивний дух Чингіс хана Темуджіна) живе, і в цьому її світова ганьба і лихо її сусідів. Велика частина її діячів не здібна жити, щоб не бути начальником над нацменами, щоб не робити порядку в Польщі, Литві, Україні, Молдовії.
Де вихід? І частина представників еліти московської хоче свій народ настроїти, мобілізувати, об'єднати так, як Темуджін своє плем'я в Каракурумі. «Господа, людство жде від Россії нового слова, вищої цивілізації». (Гітлер казав, що людство жде від Німеччини нової Европи).
На величезних просторах Російської федерації немає порядку так, як і ніколи його не було в імперії Романових. Було гноблення людини, культивувався дух пришибєєвих. У своїй хаті творити вищу цивілізацію, закачавши рукава, творити в поті чола, не відповідає характерові завойовника. Адже він, вторгаючись на землі культурних народів, їхні цивілізації нищив.
«Тюрьма народів», «страна рабов, страна господ» завжди була до зубів озброєна, завжди залякувала мирних, слабших. І тому завжди була авторитетною, і завжди вірила, що «Людство жде від Россії вищої цивілізації».
Архитектори «хижацької паразитарної цивілізації», яка є «смертельним ворогом всього живого на землі», живуть на Заході (в Лондоні, Парижі, Римі, Вашінгтоні). Щоб урятувати «все живе на землі», Москва виконує волю людства.
«О, темпора, о, морес!» Архитектори «хижацької паразитарної споживацької цивілізації Заходу», щоб відклигала імперія зла, готові її підгодовувати, готові з території щойно посталих держав забрати зброю і передати Москві.
Москва, маючи нову захоплюючу ідеологію - ідеологію порятунку людства від «смертельного ворога всього живого на землі», почне відновлювати свої імперські межі, знову загарбавши Балтику, Польщу, усі на руїнах імперії посталі держави.
І терором мобілізувавши покорені народи, поставить свою десятимільйонну армію перед брамою «хижацької паразитарної цивілізації Заходу». І в ім'я спасіння «всього живого на землі», дасть наказ Лондону, Парижу, Вашінгтону підняти білі прапори.
Очевидно, акули-оборонці «хижацької цивілізації Заходу», як вороги «всього живого на землі», чинитимуть шалений опір. Та в обороні людства, вони будуть постріляні, а їхні родини з Лондону, Парижу, Вашінгтону в закритих баржах вивезені в Сибір «на ісправлєніє».
І особливо жорстоко треба, як з ворогами людства, розправлятися з українцями, які зрадили «старшого брата»: з себе скинули кайдани і почали орієнтуватися на Європу, на її «хижацьку паразитарну цивілізацію», їх всіх вивезти з України і розпорошити по просторах Сибіру (від Уралу до Колими, де вже лежать в масових могилах кості їхніх дідів). Тут треті покоління народжені, не тільки заговорять «на общєпанятном», а й не знатимуть, хто вони, звідки прибули, і чому?
Не зважаючи на те, що всі держави світу, визнали Українську державу і в Об'єднаних Націях її кордони визнані законними, непорушними, великодержавні шовиністи в Москві на демонстрації несли плакат з написом: «Єльцін, прікажі хохлам накорміть Россію».
Місіянізм, незалежно від того, який він (великодержавний, релігійний, ідеологічно-політичний) могутня мобілізуюча сила, яка несе смерть поневолювачам і поневоленим, і на нього треба дивитися, як на симптом хворої ментальности (маячіння небезпечне тому, що опановане фанатизмом, нездібністю правильно орієнтуватися у світі дійсности).
212.
3. Для кого Ви писали «Мага Віру»? Що давало натхнення?
В. Писав «Мага Віру» для мого Народу (для хліборобів, студентів, робітників, учителів). Біля мене не було й однієї людини, з якою я міг би про написане порадитися, і це непокоїло мене. Уся надія була на самого себе. І тішився написаним, і в цей же час був його суворим суддею.
Без Віри в Дажбога, без святої любови до України, її Народу, я не міг би написати «Мага Віри». Пишучи, я весь входив у світ подій описаних. Особисто з воїнами Святослава Хороброго брав участь у їхніх боях. І так був їх долею перейнятий, що радів і страждав разом з ними.
Я обожнюю Святослава Хороброго. Він святий. Кров'ю своєю в нерівному бою освятив рідну Землю і всіх нас, потомків. І я вірю: його кров тече в моїх жилах, тепло його серця є в теплі мого серця. І прикро, що під час його останнього бою, не був біля нього і не оборонив життя своїм життям.
213.
3. Я мати двох доньок, скоро будуть одружуватися. І тому зрозумієте моє запитання. У Трипільських селищах над Дніпром шість тисяч літ тому молодь колядувала, щедрувала, виводила веснянки, обмінювалася писанками. Чи є можливість щось знати про обряд весілля трипільського?
В. Не тільки ми, Українці, а й Англійці, Німці, Шведи, Поляки, Чехи та інші мають право звати Трипільців своїми Предками - адже розселення людей Білої раси почалося з території України. І вони також мають право санскрит вважати своєю прамовою. Та я маю всі підстави ствердити, що Українська мова - найстарша дочка санскриту. Вона залишившись на землі Предків, зберегла найбільше санскритських слів. Мова «Слова про Ігорів похід» в основі староукраїнська, мова «Кобзаря» - новоукраїнська. Усні «Веди» мали мову людей Трипільської культури. Я Вже згадував, що з слова «самскрут» постало - «санскрит». Санскритським алфавитом були записані «Веди». «Веди» - найстародавніші в Світі духовні книги. І в них поданий опис Трипільського весілля (ширше про це пишу в «Мага Вірі»).
Перебуваючи в Індії, два рази приглядався до обряду весілля. Думав: коли б цей обряд продемонструвати в нашому селі, селяни б сказали: «Це ж наше». У «Ведах» молодий посилає сватів до родичів дівчини. Свати оповідають, що всюди бували, різні світи видали. Та стало їм відомо, що в цій хаті живе найкраща дівиця.
Свати питають чи дівчина хоче бути «нарою» (у санскриті «нара» значить «наречена»). Родичі від сватів приймають хліб, дари. Молодий і молода сідають біля родинного вогнища на підлозі, де в посудині наповненій смальцем, горить вогонь. Духовна особа сипле жменю пшениці: приносить жертву Первородителям. І рушничком з'єднує руки молодих. І їх три рази обводить навколо родинного вогнища.
Молодий говорить: «Ідімо, щоб одружитися, щоб дітей мати. Весело любімося і розуміймо один одного, і живімо сто осеней», «Веди». І молодий дає молодій невеличке (символічне) жорно. І каже: «Як камінь будьмо міцні в житті родинному», «Веди». Молода кидає жменьку зерна до родинного вогнища, і каже: «Багатій, Роде мій, пшеницею, усякою пашницею».
Очевидно, весільні обряди в Україні багатші. Музика енергічніша, одяги більш колоритні. Та не треба, щоб вони віддалялися від Трипільських обрядів. Японців зріднює й те, що вони сьогодні мають ті обряди весільні, які мали їхні Предки 1800 років тому. І форму одягу зберігають і звичаєвість. І все в ім'я священної традиції, яку вони покращують, не змінюючи змісту і форми.
У «Священній Книзі Обрядів» поданий обряд вінчання, і вірні РУНВіри його втілюють у життя, є в ньому мотиви Трипільського весілля.
214.
3. З історії відомо: Українці не ставляться з пошаною до своїх провідників. Чн було в нас так завжди?
В. Кожне плем'я (кожний народ) шанує свого провідника тільки тоді, коли бачить, що він подібний на сонце: сонце жодним силам не підлегле. Воно - незалежний володар, і хід його ніким не обмежений.
І цар Святослав Хоробрий був сонцем України-Руси. І вони його обожнювали. Князь Володимир довершив самоприниження (він у присутності рідного Народу став на коліна перед Чужинцем (чорноризним Греком). І від селища до селища покотився сум (жля). Упав святий маєстат (авторитет Народу).
Хочу повторити раніше сказане: князь Із'яслав 2-й (1146-1154) відважився видвинути на Київського митрополита монаха-русича Клима Смолятича. Він не хотів у Києві бачити Грека митрополитом. Візантія, яка володіла духовністю України-Руси, у Києві прокляла Із'яслава Другого - проголосила "анатему", "відіслала до диявола". На Русі осудила Русь. Чи могли Кияни гордитися тими своїми володарями, які у своїй столиці були зневажені іноземними релігійними провідниками?
215.
З. У "Літературній Україні" (27 травня, 1993 р.) ми, студенти, прочитали: "Нація без історичної пам'яти, з перерваною культурною традицією - не нація, а натовп". Інтелігенція натовпу визнає чужу релігійну духовність і каже: "Силенкова РУНВіра руйнує нашу християнську традицію".
В. Щоб перетворити добру націю (Народ чи плем'я на натовп, треба в неї відібрати ті сили, які її роблять нацією. Треба в неї з корінням вирвати її рідну звичаєвість (мораль), її рідну обрядовість (культуру), її рідні поняття Бога, Віри, її досвіди, їй передані Предками, її розуміння гідності, чесності. Нація, перетворена на натовп, не знатиме хто вона, звідки вона. І, будучи окрадена, не знатиме, що окрадена. У неї її "Я" не її.
У Латинів слово "традитіо" означає "вручення", "передача". Передача рідних звичаїв, законів моралі, правил культури, поглядів на життя, розумінь Бога з покоління в покоління, зріднює, єднає, утверджує національну свідомість.
У джунглях живе плем'я. Щоб його життя було впорядковане, воно з покоління в покоління передає свої традиції, у яких втілена його вдача, кмітливість, таланти, рівень духовного розвитку. Плем'я під час військової сутички з ворожим плем'ям, відстоює не так свою територію, як скарби своєї духовности (свій спосіб життя, традицію, свою рідну Віру в Бога).
При іншій нагоді я вже говорив, що скитський принц Анакара (Анахарзис), перебуваючи у Греції, потрапив під вплив грецьких традицій. І коли він прибув до Скитії, то рідний брат убив його за зраду рідних скитських традицій (тобто, за зраду скитської Віри, способу життя). Принц Ісус Назарей з роду царя Давида зрадив юдейські традиції (Мойсеєве розуміння Бога і моралі), і був також покараний смертю.
П'ятитисячолітні традиції, які з покоління в покоління передавали нам Предки, (Трипільці-Скити-Анти), в 988 році зайшлі архиєреї при допомозі війська князя Володимира у нас відібрали. І назвали їх «бесовством», і оголосили поза законом.
Традиційний міст, по якому віками йшла вільна і горда Україна-Русь, був зірваний, і появилося провалля. І Народ, як розворушений мурашник, в розпачі метушився, рятувався. І обездоленому Народові чужинці (зайшлі архиєреї) прищеплювали чужі традиції, які визначені в юдейській літературі (в «Біблії»), в культурі і моралі грецької ортодоксії. Отже, щоб ми не були ми, нас наполегливо зхристиянізовували.
Щоб ми не були дітьми Дажбожими - щоб ми не любили свого Бога, щоб ми були стадом візантійських облудних архиєреїв, щоб ми були рабами Саваота, нас запопадливо зхристиянізовували. «Вогнем і мечем». Ми чинили опір, і нас били, тримали в «порубі» (в'язниці), зневажали. Та ми не здавалися. І архиєреї, не мігши нас перемогти, вирішили обманути.
Наші традиції (щедрівки, колядки, святу вечерю, різдвяні свята і великодні, гагілки, веснянки, писанки, зелені свята були спотворені, їм був даний іноземний зміст. Тобто, наші традиції (наша культура і мораль) експлуатувалися для славлення Єрусалиму, Йорданю, юдейських і грецьких святощів. І так впродовж віків плекалася рабська традиція, щоб при її допомозі закріпачувати душу і розум. Щоб ми звикали Чуже називати Рідним.
Отже, є традиції добрі і є традиції хибні. Поклонятися чужим духовним цінностям тому, що їм поклонялися обмануті діди-раби, значить мати рабську традицію, яка освячена назвами «християнські чесноти», «греко-православні», «греко-католицькі» канони, «християнська традиція», «християнська мораль», «правдива Віра». Або: радянська культура, ленінська правда, соціялістична мораль.
Традиції, які виросли з рідного кореня і ознаменовують духовну незалежність (незалежність від іноземних релігій, традицій, ідеологій), святі. На таких святих традиціях Народ сам себе вдосконалює, утверджує, визначає. Він гордий, що по-своєму чеснотливий. І це дає йому натхнення перемагати труднощі, лихоліття, робить його великою нацією.
РУНВіра - неповторна національна особливість Українського Єства. РУНВіра не руйнує п'ятитисячолітні традиції. Усе, що в них світле, віками оправдане, звеличує, збагачує, і освячує Нове Духовне Народження.
Тільки з вільною духовністю Предків рідних може Народ успішно йти вперед, самовизначатися, утверджувати міць державности. Говорення про національну свідомість, підпорядковану чужій релігії, безгрунтне і неморальне.
Ізраельтян єднає їхня ізраельська чеснота, Японців єднає їхня японська чеснота, а Індусів - індуська, а Китайців - китайська. У Англії високо розвинена традиція державности, в якій визначена незалежна англійська чеснота. Є у Світі відома «німецька точність», яка на думку Німців, ознаменовує німецьку чесноту. У книгах, журналах, газетах України ви не знайдете таких термінів, як «українська мораль», «українська чеснота». Чому? Ще в Народі Чуже домінує над Рідним, ще його інтелігенція не звільнила себе з ярма рабських навиків, традицій, розумінь Бога, Віри.
216.
3. Учителю Лев Силенко, вірте, або - ні: після палких дискусій між поважними людьми у Києві, мені доручено запитати Вас: «Держава будує Націю чи Нація будує Державу?». Вороги зовнішні і внутрішні кажуть: Українці ще не нація, і тому не можуть мати Держави. Що таке нація?
В. Щоб детально відповісти на це запитання треба написати книжку. У «Мага Вірі» пишу, що Українці - великий стародавній Народ. Латинське слово «натіо» тотожне зі словом «гени» і рівнозначне нашому - «народ». «Якого ти роду, тобто племени (плоду)?».
Слово «натіо», «натус» значить «народження». Люди одного племени (плоду), щоб мати впорядковане життя, творять закони освячені звичаями, обрядами, і цим себе відрізняють від іншого племени. У санскриті «жанапада» значить «країна» і «народ». (Немає землі - джерела життя - немає народу).
Державу може створити полководець, хан, вождь, маючи вірне військо, територію і рабів пригнаних з різних земель (вони можуть бути людьми різних племен). Держава - незалежна організація очолена володарем, охоронена військом, упорядкована статутом. Але така Держава не є Нацією.
Нація (Народ) може жити без Держави. І тут маю на увазі Жидів, їхня національна релігія більше, ніж 2500 літ їх визначає, як Націю. Нація - це спільнота, яка зріднена генами (одним походженням), і регулюється правилами рідної моралі і культури. Жидівська національна релігія є завершенням національної свідомости, що визначає їх і обороняє їх від чужоземних релігій, ідеологій, традицій.
Українці (Русичі), від 988 року починаючи, були приречені на загибель. У них були відібрані їхні традиції, їхні закони моралі і культури, їхній спосіб життя. Візантія прагнула огречити їх, їхню землю перетворити у візантійську провінцію. Я вже говорив, що Візантія хотіла на Русі знищити Русь, її задум не здійснився з двох причин: похід хана Батия на Київ і похід Султана Могамета 2-го на Константинополь.
«Держава» значить «Володіння» очолене володарем. Українці хочуть на своїй Землі мати своє Володіння, щоб незалежно розпоряджатися багатствами своєї Землі, щоб мати свій Незалежний Шлях Життя. Воріженьки їм кажуть: «Українці - ще не нація, і тому не можуть мати Держави".
Людина, яка має мало розвинену свідомість, неповноцінна. Населення, яке не знає само себе (не знає свого кореня, утратило духовний зв'язок з предками, їхньою Вірою і традицією), утратило історичну пам'ять, не є нацією: у значенні - окремішною духовною силою. Жінка родить дитину, щоб вона зробила її матір'ю. Нація будує Державу, щоб Держава будувала Націю.
Ні греко-православіє, ні греко-католицизм, ні москвинський комунізм, ні архиєрейські ризи, ні церковні книги (молитовники, требники основані на «Біблії»), ні церковні будівлі, які поставлені за зразком грецьких церков, ні біблійні оповідання, заповіді, ритуали, не роблять нас, Українців, Нацією.
У Америці всталене поняття, що «Нація - це стабільне, історично проявлене суспільство, яке має територію, економічне життя, відмітну культуру і мову. Об'єднане під одним Урядом. Держава. Нація», стор. 946 -та, «Вебстер Ню Ворлд Дикишонери», Симон-Шустер, Рокфеллер центр, Ню Йорк, 1982 р.
І тут же на 946-ій стор. зазначено, що
Націоналізм це: 1. а. Відданість нації; патріотизм, б. Надмірний, вузький чи егоїстичний патріотизм, шовинізм. 2. Вчення, що національний інтерес, безпека більш важливі чим інтернаціональне міркування. 3. Оборона національної незалежності.
Є два поняття націоналізму. 1-ше: відданість Народові, оборона його мови, державності і приятельське ставлення до інших держав, націй. 2-ге: розбудова імперії, вторгнення на чужі землі і гноблення покореного племени, Народу. І ув'язнення націоналістів, які чинять опір націоналістам-вторжникам. Отже, є шляхетний, законами матері природи оправданий націоналізм і є націоналізм жорстокий, оснований на імперській політиці покорення, гноблення інородців.
Від епохи Трипілля починаючи і зруйнуванням Запорізької Січі кінчаючи, в «Мага Вірі» подаю все те, що Українців робить Нацією. Цар Бож, цар Кий, цар Святослав Хоробрий - усі вони сонце Нації, і слово «цар» (сар, сар'я) значить сонце. Прагнення Богдана Хмельницького (його геній полководця), Гонти, Залізняка, Мазепи виходили з глибин душі Народу - збагачували національну свідомість.
Є різні типи Держави і різні визначення, що таке Держава. Держава - Український Дім, збудований Українцями на Українській Землі, охоронений рідним військом і очолений рідними провідниками, які не підлеглі жодним у світі іноземним мілітарним, релігійним, культурним, економічним авторитетам.
Достойний Народ шанує тільки тих своїх провідників, які свій розум, свою душу не підпорядковують іноземній владі. Маючи державне життя, покращає українська психіка, самодисциплінується, і, маючи РУНВіру, збагатить Людство своїми духовними цінностями. Слава єдиносущому Господу Дажбогу.
217.
3. Учителю Лев Силенко, про «Мага Віру», як святе письмо сповідників РУНВіри, можна почути багато добрих слів. Але мене й моїх друзів насторожило таке речення в «Мага Вірі»: «Розумне - нерозумне, а нерозумне - розумне». Є такі, що з цього глумляться, а я вирішив запитати.
В. Щоб пояснення було чіткіше, звернемося до міркування визначних людей. Наприклад, учений К. Птоломей (жив у 2-му столітті) вважав, що Земля - центр Всесвіту. Земля - нерухома планета, навколо якої обертається Сонце і всі небесні світила. Лідери церкви Христової цю теорію визнали єдиноправильною, бо вона сумісна з «Біблією», як мудрістю Господа Саваофа.
М. Коперник (1473-1546) об'явив теорію, що Земля і близькі до неї планети обертаються навколо Сонця. І його щиро і відважно підтримав Г. Галілей, і за таке богохульство католицька церква посадила його за ґрати.
Монах Мартин Лютер (1483-1546) обурливо заявив, що Коперник «дурень, який хоче поставити астрономію догори ногами. Святе письмо («Біблія») каже, що Ісус Навин наказав Сонцеві зупинитися, а не Землі».
Так є: Ісус Навин, Юдейський воєначальник, почав війну з ворожим плем'ям Аморіїв. Щоб мав час Ісус повбивати Аморіїв, треба було продовжити день. І Ісус дав наказ:
«Сонце, стій над Габаоном!». І Сонце, почувши наказ Ісуса Навина, зупинилося, і непорушне стояло на небі, щоб Ісус мав час розправитися з Аморіями. І Сонце «не квапилося сідати мало не цілий день», Ісус Навин, 10,12-13.
Не можна вважати, що казка про Сонце, яке Ісус зупинив, глупа, її мета: викликати в Юдеїв віру в силу свого воєначальника Ісуса, і їх об'єднати, натхнути, щоб вони мали снагу перемагати ворогів.
Розумний Лютер не зустрівся з Коперником, щоб вільним розумом з ним нову теорію обміркувати. Він сліпо вірив, що «Біблія» написана Богом, і в її правді не можна сумніватися. Не зважаючи на це, Лютер був людиною розумною. Він відважився сказати, що папа Римський не може наказувати Німцям, як вони повинні вірити в Христа.
Папа Римський весною (1993 року) офіційно оголосив, що свята непомильна католицька церква..., помилилася, осудивши Галілея і Коперника. Їхня геліоцентрична система правильна, хоч вона й викликала недовірливе ставлення до «Біблії».
Такі і подібні твердження визначних людей, маючи на увазі, я написав: «Розумне - нерозумне, а нерозумне - розумне». Лютер назвав Коперника дурнем, а Галілей назвав Лютера дурнем, то чи розумні люди помудрішали, самі себе дурнями назвавши?
Світ у Людині і Людина у Світі. Людина, пізнаючи Світ, пізнає себе. Шлях пізнання тяжкий, багато на ньому радощів і страждань, помилок і успіхів. Та все це звеличує невгамовних дітей планети Земля. Дажбоже мій, тільки ти знаєш, чи людина старіє, чи живе в розквіті свого заклопотаного дитинства.
218.
3. Учителю Силенко, я визнаю Ваше віровчення: вірую в Єдиного, Святого і Правдивого Господа Дажбога. У РУНВірі бачу себе вільною, достойною людиною. Бачу Духовну Незалежність Народу.
Я беру активну участь у громадському житті. Листуюся з людьми різних партій і релігій. Довірочно посилаю Вам уривки з різних листів. Ось:
Треба стримати прихід людей до РУНВіри! У РУНВірі є монотеїзм - віра в одного Бога. Але люди ще про це не знають, і тому треба всюди ширити пропаганду, що РУНВіра - це поганство, що в РУНВірі повно богів - Перун, Сварог, Хорс, Ярило, Лада і десятки інших спопелілих ідолів, нікому не потрібних. А РУНВіра Силенкова хоче повернути народ на тисячу літ назад до богів - численних ідолів, ганьба, ганьба! Це засоромлює народ.
А ось з іншого листа:
Греки мають добре оформлену міфологію, сотні богів. Але вони вірять - що міфологія, це не релігія, а народний давній фолкльор. І між українцями є погани прихильники нашої міфології, але вони в богів-ідолів не вірують, вважають себе християнами, їхнє зацікавлення многобожжям не релігійне, а літературне. У віршах вони згадують Аполона, Деонисія, Перуна, Ладу, Ярнла та інших богів, щоб поезію урізноманітнювати. Православна церква вважає їх християнами; чимало хто з них приходить на сповіді. Митрополит Іларіон Огієнко написав книжку про давні вірування Українського народу з численними богами. Вірування - це міфологія, а не віра (релігія). Отже, любителі міфології, її давні і сучасні дослідники, є християнами.
І переказую уривок з третього листа (його автором є діяч православної церкви):
Силенкияни визнають РУНВіру, славлять єдиного Дажбога. Кажуть: крім Дажбога, немає Бога. Вони небезпечні люди - бо в Канаді, Америці зареєстровані в урядах як церква з вірою в одного Бога, і мають релігійний статут. Вони мають свій талмуд "Мага Віру", свої Заповіді, Молитви, ритуали. Силенко є засновником цієї релігії. Православні не повинні до сповідників РУНВіри ставитися прихильно. Адже вони не визнають "Біблії". Не поклоняються Господу Саваофові і його єдинородному синові - Богу Ісусу Христу. Не визнаваймо Силенка Пророком, не визнаваймо Дажбога як правдивого Господа.
А коли приходиться говорити чи писати про Рідну Віру (РУНВіру), то перед прізвищем «Силенко» і після нього, ставте ряд малозначних прізвищ (різних любителів чи дослідників міфології чи таких, які щось зневажливе пишуть про Силенка), і так у людей витворите думку, що РУНВіра і її засновник Силенко, є справою дрібничковою, кумедною, не вартою уваги. Та й кажіть, що Ісус Хрнстос каже: «Я - дорога і правда і життя, ніхто не приходить до Бога, тільки через мене», Іван, 14,6.
Учителю, у «Мага Вірі» Ви пишете, що ніхто не має права від імені Бога об'являти свій монополь на Бога і ректи: хто хоче прийти до Бога, повинен мені поклонитися, визнати мене єдиним верховним амбасадором Бога. Бог - Любов. Кожна людина родиться з Богом. Немає значення, як вона Бога називає (Амоном, Саваотом-Єговою, Брагмою, Аллахом чи Дажбогом). І ніхто не має права говорити, що тільки він Правда, Життя. Правда на світі Одна, та є різні поняття Правди. Між мусульманським і християнським розумінням Правди, Моралі, Бога є великі різниці. Різниці в розуміннях Бога потрібні й корисні, вони збагачують духовне життя Людства. Таке ваше віровчення шляхетне, звеличує Україну!
Учителю, книжок з Вашим віровченням в Україні дуже тяжко дістати. І люди про РУНВіру дізнаються з уст її ворогів. Сотні різних сект засипають Україну своєю літературою. Ділять село на різні ворогуючі групки: то баптисти, то Крішна, то адвентисти, то багаї, то свідки Єгови. Йде війна за володіння душею українською. Щоб у цій війні українці залишилися українцями, їм потрібна своя свята Віра - Рідна Українська Національна Віра в єдиного Господа.
В. Ті, які бояться поширення РУНВіри, хочуть, щоб Українці і в другому тисячолітті були підлеглі догмам, канонам, богорозумінням іноземних релігій. Українці так, як і Японці, Жиди, Китайці, Індуси мають право у своїй душі мати свою Віру.
Ісус, як Жид, мав свою Віру жидівську. Віри Єгипетська, Індуська, Персіянська були для Ісуса чужі. І він вважав негідником того, хто зрадив рідну Віру і визнав чужу, щоб молитися Богу чужому.
Стен Тельгін, відомий жидівський діяч, сповідник юдаїзму, у книзі «Знайти Істину» (виданій в 1993 році, США), на стор. 98-ій пише: «Я Жид. Я родився Жидом і Жидом помру. І, як Жид, навіть більш чутливий до вчення Христового, який був Жидом по-народженню, жив, як Жид, і вибрав собі в учні Жидів, і любив свій жидівський народ».
Так, Ісус, як рабин і Бог християнський, любив Господа Саваота - Бога народу жидівського, Бога свого. Свого, а не чужого.
У всіх релігіях (і в тому числі і в «Євангеліях») є Заповідь: «Люби Бога свого». Святу Заповідь виконуючи, кажемо: «Любимо Дажбога, Господа Бога свого. Маємо Незалежний духовний Шлях Життя». Віра в Дажбога є Вірою благородних людей. Хто Чуже любить більше, ніж Рідне, не може бути вірним РУНВіри.
219.
3. Є думка, що Українці дуже люблять єдність, плачуть за єдністю і ніяк не можуть її дочекатися. Чому?
В. Не треба плакати за єдністю, не треба співати «єдність, подай». Єдність постає сама по собі там, де плем'я незалежно творить свій шлях життя (має свою Віру в Бога, свої звичаї, обряди). Ще раз зазначую - свої, а не в чужинців позичені.
Дажбог дав Людині життя, і дав їй вміння і хотіння себе покращувати. Людина любить Людину. Рід єднається з родом, постає плем'я (спільнота одного кореня, плоду). Спільнота ця має свою мову, усталені закони ставлення людини до людини. Маму ніхто не вчить любити дитину. Дажбог - Любов, і він кожну людину обдарив святим почуттям любови. І без любови Людина не могла б бути Людиною.
Звичаї (мораль), обрядність (культура) були поєднані з Вірою (релігією), їх вважали справою світлою, тобто, святою. Я знову мушу сказати вже мною сказане: усім тим святим силам, які єднали Українців-Русичів, був в 988 році винесений смертний вирок. Усе святе, рідне, дороге для Киян було Греками-хрестителями підняте на глум, зневажене, нищене. І київська душа роздвоїлася, її мислення утратило силу. Постало роз'єднання: боротьба між Рідним і Чужим не затихає вже 1000 років!
Що ми повинні робити, щоб себе покращити, зміцнити, об'єднати, духовно і матеріально збагатити? Ми повинні знову себе духовно народити. І народження має бути вільне. Ніякі чужі сили (релігійні, політичні) не повинні на нього мати впливу.
Держава - великий Дім Народу Українського. Не треба шанувати, славити Тараса Шевченка по-лицемірному. Коли він сказав, що у своїй хаті своя правда, то треба чужу правду не звати своєю.
У своїй (українській) правді має бути своя Віра, своя Мораль, своя Культура, своє розуміння Єдиносущого Господа. Ті, хто очолює державне життя, повинні покликати етнографів, істориків, психологів, щоб видати книгу «Правила Доброї Поведінки». Книга повинна бути в кожній українській хаті. У всіх школах, як важливий предмет, повинні викладатися Правила Доброї Поведінки. І учні здають іспит з цього предмета. І знають: предмет треба не тільки засвоювати, а й втілювати його в щодення.
Як привітатися, вклонитися, звернутися, попрощатися. Як сидіти за столом під час обіду; як їсти, як подякувати за обід, про що можна говорити під час обіду, а про що - ні. Як привітатися з дівчиною, її мамою, бабусею? Як оздобити кімнати, щоб жодні чужі політичні, релігійні, культурні символи не домінували над рідними, не принижували їх.
У величавій книзі «Правила Доброї Поведінки» треба дати відповідь на всі питання національної звичаєвости (моралі) і культури (обрядности). І не треба проявляти рабскости у ставленні до себе й до іноземних впливів. Мовляв, та ми вже до чужого звикли, і славимо його. Звичка рабська страшна тому, що людина нею поневолена, навіть на волі поводиться, як раб. Каже, що Чуже вже стало Рідним, національним. Отже, не наше стало нашим, а наше стало не нашим. З цього й постає двоєдушшя, зневірення, двоєвір'я, збайдужіння, національна охлялість.
Правила треба так оформити, щоб усім хотілося їх втілювати в життя. І головне, щоб вони були широко відомі Народові. З Правил Доброї Поведінки поставатиме у родинах, громадах, партіях самопошана. Кожний порушник Доброї поведінки сам себе буде знецінювати, і в спільноті пошани не матиме.
Отже, єдність в Народі постане сама по собі так, як сама по собі росте яблуня, цвіте, багатіє плодами. Не треба співати «єдність, подай»: єдність росте, міцніє, коли є в Народі закони єдности - закони збагачені звичаєвістю, обрядністю, свідомим прагненням Народу покращувати своє «Я», щоб мати життя багате, приємне, славне.
220.
3. У київській газеті «Хрещатик» малорос пише, що «коріння Силенкової релігії сягають не далі «Повісті минулих літ», «Густинського літопису», ними ж вочевидь, користувався Силенко, відроджуючи «многобожне поганство»».
У англомовній «Енциклопедії України» виданій в 1993 році написано, що РУНВіра, яку заснував в 1964 році Лев Силенко, не є відродженням багатобожжя. «У РУНВірі є культ Предків, патріотизм, монотеїзм (віра в єдиного Господа з ім'ям Дажбог)».
«Біблія» пише, що Саваот - Господь Народу Ізраельського дав Ізраельтянам землю Ізраель. Що нам, Українцям, дав Дажбог? Сьогодні наші діти хворі, ми стали лінивими, збайдужілими, зневіреними. Що повинні робити, щоб мати багате, щасливе життя? Щоб бути внуком Дажбожим?
В. Оріяна (Україна-Русь) багатий Храм Дажбожий. Датель буття - Дажбог дав нам, дітям своїм, все, що потрібно для достойного, щасливого життя: слова повторюю молитовно.
Лінивість, збайдужіння, зневіра - ганебна хвороба. Та її можна успішно перемогти, зробивши переоцінку духовних цінностей. Треба знайти себе. Треба щоденною працею вільною покращити, оздоровити себе. Ось у листі львів'янин пише: «Я християнин, ставлю Ісуса Христа, його учнів, апостолів вище блага України моєї, вище долі моїх братів рідних.» Я відповідаю: Ісус, рабин і Бог християнський, зробив своїми учнями, апостолами тільки Юдеїв. Але ж у Юдеї жили біля Ісуса й Греки, Сирійці, Палестинці. Чому тільки Юдеїв?
Є таїна генів людських: рідне зріднює, дає натхнення, обадьорює - властивості духовні, тілесні передаються з роду в рід, і не гинуть впродовж тисячоліть.
Щоб ми були ми, щоб наші діти, внуки мали світле майбутнє, щоб у нас було добре духовне й тілесне здоров'я, щоденно дбаймо про природу храму Дажбожого - про чисте Небо, бережімо здоров'я Матері-Землі, не отруюймо її, кормилицю. Дбаймо про чистоту рік, джерел, лісів, гаїв.
Чужі духовні скарби віддаймо Чужинцям. Не ждімо від них ні щастя, ні спасіння, ні раю. Ми, вірні РУНВіри, зріднені з Дажбогом, правдивим Господом нашим. Нам чужоземної віри не потрібно. Ми зріднені з Дажбогом так, як зріднена Земля з Сонцем, мати з дитиною.
Ми в природі нашої Вітчизни бачимо Дажбога. Ми його Діти. Дажбог - Добро. Хто творить добро для родини своєї, Народу, Вітчизни, той помічник (внук) Дажбожий. Помагає, щоб Добро перемагало зло. Щоб Милосердя перемагало жорстокість. Щоб Любов перемагала ненависть. Щоб кволе бадьорішало, негарне гарнішало, бідне багатішало, скупе щедрішало, темне світлішало.
Дажбог - це Воля. Дажбог не хоче, щоб ми були лінивими, збайдужілими, зневіреними. Не хоче, щоб ми були рабами чужого розуміння Бога, віри. Не хоче, що ми були віруючими по-чужому, мудрими по-чужому, щасливими по-чужому, освіченими по-чужому.
Україна-Русь нам дана Дажбогом. У степах леліють святі Могили. У них лежать наші великі Предки, які любили Дажбога, Господа свого і натхненні своїм Богом обороняли Земний рай (степи, ріки, ліси) від орд, що сунулися зі Сходу і Заходу, Півночі і Півдня.
221.
3. Учителю Силенко, добре, що Ви є! Ні, Ви не каламутите Народ, він уже давно скаламучений, релігійними сварами роз'єднаний, стомлений. І ніби жде подиху нової Віри!
У газеті «Вечірній Київ» (27 травня, 1994 року) я прочитав, що в РУНВірі нове, досі в Європі не чуване розуміння Бога. У РУНВірі немає таких понять, як «головний Бог, не головний Бог; Бог у трьох особах». Яка в РУНВірі концепція єдиносущого Господа Дажбога?
В. О, брате, знову ті ж самі запитання. І залишити вас без відповіді не дозволяє властивість вдачі моєї. Слухайте. Не знаю, як це сталося і чому це сталося: я відчув, що в мою душу загостила сила вища мого «Я». І мені стало так легко, здавалося: тіло втрачало вагу. Осінила мене благодать Господня. І я звістив нове розуміння Господа Дажбога.
Я європеєць. З щемом у душі думаю: якщо і в третьому тисячолітті Європа не матиме Європейської релігії, загубить себе, її майбутнє буде захмарене. О, Дажбоже Всемогутній і Єдиносущий, освіти її стомлену душу, спаси її розум! Нова духовність потрібна Європі, планеті Земля.
Я вірую: Дажбог (Датель буття) - Свідомість Світу. Мої Предки (Трипільці) казали «свадамая», що значить «самоволодіння», «самоствердження». З двох слів часто вживаних у «Ведах», «да» і «ба», оформилося слово «Даба» (Даючий буття), Дажбог.
Я вірую, і моя віра божественна, ніким не знищима. Дажбог - свята Сила (вічна, самонаснажуюча Енергія) свідомого і не свідомого буття. Без Дажбога Світ не може бути Світом. У галактиках, метагалактиках діє Дажбожа суть: Світ у атомі, атом у Світі. Дажбожа воля - гравітація.
Світ керований трьома законами Дажбожими, ім'я їм - Трисуття. Яв-Нав-Прав. Яв - світ матеріальний, Нав - світ духовний, Прав - світ правил духовного і матеріального буття. І таке поняття самопостало сім тисяч літ тому над Дніпром (у Трипільських селищах - у Праколисці Індо-Європейської культури і цивілізації. (Слово «трисуття» забулося, постала назва - «тризуб». Трисуття - знамено Дажбоже золоте на блакитному Небі).
Я вірую: Дажбог - Світло. Життя на планеті Земля народжене життєтворним Світлом. Ми у Світлі і Світло в нас. І тому ми любимо Світло, йдемо до Світла. Дажбог Єдиносущий і Всюдисущий, Він не потребує амбасадорів у формі головних чи не головних богів, демібогів. Дажбог діє, як жіноча суть у жіночому світі і діє, як чоловіча суть у чоловічому світі. І в тваринному, і в рослинному світі діє таїна, яка стать єднає зі статтю.
Світ не мав початку і не матиме кінця. Невидима енергія Світу пульсує, має німб: опромінення Дажбоже. Від кожного створіння на планеті Земля (від людини, тварини, живої рослини) йде сіяння непомітне для очей.
Дажбог - Любов. Ми живемо в Любові і Любов у нас. Немає Віри вищої за Любов. Дажбог - Милосердя, і людина стала тоді Людиною, коли в неї в душі появилося почуття Милосердя, і натхненне захоплення красою Неба, Землі, Зірок і життям на чарівній квітучій Планеті.
Бог - справедливий Господь. Він кожному Народові дав право мати свою Віру, своє розуміння Бога, свою культуру (обрядність), свою мораль (звичаєвість). Ніякий Народ не має права своєю свідомістю поневолювати свідомість іншого Народу, силою вогню, меча, вмовлення навертати його на шлях іноземної духовности.
Бог один. Кожний Народ має право Бога називати по-своєму і розуміти по-своєму. Є Амон, Агура Мазда, Деус, Єгова-Саваот, Аллах. Є Дажбог. У «Мага Вірі» пишу на першій сторінці: протилежності в розуміннях Бога звеличують духовне життя Людства. Усі Віри, які навчають людину вірити в Бога і любити людину, правдиві. Чим більш Віра толерантна, тим більш вона благородна. Слава Дажбогові!
222.
3. Щоб РУНВіра була благодаттю для Народу, що треба робити перш за все?
В. Треба в селах і містах України творити громади вірних РУНВіри. Треба почати будувати Святині (Храми) Дажбожі. У 85-му році на священній годині у храмі вірних РУНВіри я сказав: «У селах і містах стоятимуть Святині (Храми) Дажбожі. У храмах віруючі славитимуть Господа Дажбога. І святі молитви їхні єднатимуть їх, і звеличуватимуть Небо і Землю Вітчизни».
Щоб РУНВіра була сильною, її треба обрядово втілювати в щодення. І цим покращувати вдачу Народу, яка впродовж десяти століть жорстоко калічилася архиєреями іноземної духовности (іноземних розумінь Бога, Віри).
І Народ у РУНВірі сам себе відродить. Збагатиться навиками шляхетними. Зрідниться. Усвідомить своє достойне місце в історії Людства.
Духовна особа (рунтато) у храмі Дажбожому казатиме, що воля більше любить тих, які її творять, ніж тих, які її славлять. РУНВіра - духовна праця, яка здійснюється для вдосконалення життя особистого і національного. Ми любимо Рідне понад усе, постійно його покращуючи. І до іноземних духовних цінностей ми ставимося з пошаною. І наша пошана достойна, бо ми люди незалежної духовности.
Довгі роки перебуваючи в духовному рабстві, ми знаємо: там, де пошана до Чужого переходить у релігійне поклоніння, гідність національна захмарюється.
Упродовж віків ми були не будівниками, а бунтарями. Нам було заборонено бути будівниками. І гнів нашої душі перетворювався у
бунт. І нашими героями були бунтарі, які не маючи будуючих навиків, бунтувалися, щоб бунтуватися.
Незалежна достойна праця (духовна і матеріальна) робить людей достойними. РУНВіра - рідна духовність наша. Так, як не можна вогонь відділити від тепла, не можна синів і дочок України відділити від їхнього «Я» - від Рідної Української Національної Віри.
У РУНВірі Ми є Ми. Почнімо самі себе будувати. Оновімо скалічену душу нашу. Виховуймо розум наш. Оздоровлюймо тіло наше. Українець повинен в Українцеві бачити себе, брата покрові й по рідній Вірі. Таке саморозуміння зробить нас Нацією, яку шануватимуть Народи планети Земля. Слава Дажбогові, Дажбог - святий Дух України-Руси, ми в Дажбогові і Дажбог в нас!
