Загальна характеристика роботи.
      Дисертація є першим вітчизняним історико-філософським дослідженням творчості сучасного представника української діаспори Лева Силенка. В ній аналізуються філософські, релігійні та етико-культурні проблеми, що зумовлюють особливості РУНВіри як етико-філософського вчення, його походження та функціонування в українській духовній культурі др.пол.ХХ ст.
      В роботі визначається роль та місце Л.Силенка в духовній спадщині української філософської думки та значення його творчості для розвитку світової культури.
      Актуальність дослідження.
      Зроблені перші кроки до національного відродження України ще не заклали у душах її громадян усвідомлення себе народом, що несе в собі тисячолітню культуру, етичні принципи, у яких відбилася любов до своєї історії, мови, національних надбань, усього того, що робить її нацією на своїй землі, не принижуючи при цьому самобутності та традицій інших етносів, що населяють Україну.
      Сьогодні наше суспільство мусить шукати духовні цінності, які виведуть Україну з кризи, бо ми живемо у столітті загибелі глобальних ідеологій, занепаду людського духу. На цьому новому просторі утворилася певна етична прогалина, щоб її заповнити, потрібні нові ідеї, нові погляди на минуле та майбутнє українського народу, які повинні дати можливість усвідомити складну дійсність та надати рецепти для її змін.
      Останнє десятиліття у суспільній науці йде пошук ідеології українства, того духовного стимулу, що зможе надати перспективу на майбутнє. Активно йде процес осмислення національної ідеології, становлення якої було перервано в той історичний час, коли в Європі ще мав місце Ренесанс, але для України він починає відтворюватися в певній мірі тільки зараз.
      У вітчизняній суспільній науці наповнене неадекватним змістом поняття “національне відродження”. Воно більше нагадує гасло, ніж має концептуальний зміст. На сьогодні відродження України здійснюється переважно на шляху її економічного зростання, яке без духовного самоусвідомлення нації неможливе.
      Кінець ХХ ст. позначився в житті української філософської культури великими подіями. З небуття повертається величезна філософсько-літературна спадщина, створена в еміграції талановитими українськими дослідниками. Ці філософи, вчені, письменники своїми творами збагатили не тільки національну, але й європейську та світову культуру
      Недостатнє знання справжніх філософсько-етичних досягнень представників західної діаспори В.Шаяна, Я.Оріна, Д.Чижевського, В.Липинського, О.Кульчицького, В.Зіньковського, Л.Силенка та ін., нездатність оцінити їх з точки зору сучасної вітчизняної філософської думки стають причиною розриву духовної історії України, що приводять до відсталості у методологічних питаннях політичної, економічної та культурної ідентифікації української нації.
      Головне місце у філософії української діаспори займає етична проблематика взаємовідносин між людиною та нацією, людиною та Богом, про призначення людини у світі, сутність добра, зла, що мають пряме відношення до формування повноцінного світогляду сучасної людини.
      Однією з причин звернення до творчості Л.Силенка, відомого діяча діаспори – є спроба ввести в науковий обіг його філософсько-етичну концепцію, що знайшла своє втілення у фундаментальній праці “Мага віра”, яка наповнила поняття “національного відродження” новим змістом, розставила певні віхи, необхідні для виходу Україні з безнадійності в пошуках самоідентифікації. Філософія не може обійти увагою таке духовне явище, як РУНВіра, де мова йде про духовний феномен відродження українського народу.
      Етично-релігійний аналіз вчення Л.Силенка вимагає від звернення до світоглядних основ духовної творчості мислителя, які знаходяться поза межами теоретичної філософії, але тільки в їх рамках можливе вирішення питань, що мають філософське значення.
      Національна ідеологія на сьогоднішній день до кінця ще не осмислена. Що покласти в її основу? Наскільки коректні для обгрунтування національної ідеї християнські православні цінності, в той час, коли християнський світ роздертий сьогодні конфесійними протиріччями та чварами? Які ще існують шляхи для пошуку громадянської релігії в Україні?
      На ці питання шукає відповідь Л.Силенко.
      Ступінь розробленості проблеми. Обгрунтування вибору теми.
      Протягом багатьох десятиліть праці філософів української діаспори не залучалися до вітчизняних досліджень. Тільки в останнє десятиліття українськими вченими В.С.Горським, П.І.Гнатенком, І.В.Огородником, Г.О.Остапчуком, М.Ю.Русиним, Г.В.Касьяновим та ін. досліджені праці багатьох українських філософів, політологів зарубіжжя, але творчість Л.Силенка випала з їх поля зору. Ім’я Л.Силенка згадується хіба що в релігійних словниках. Розповсюдження ідей РУНВіри через релігійні видання канадської діаспори сприяло деякій популяризації його філософсько-етичного вчення в Україні.
      В останнє десятиліття перші спроби оцінити творчість Л.Силенка були здійснені в періодичних виданнях України, багато в чому сумнівних, неадекватних, ідеологічно невиважених. У цих публікаціях не брався до уваги найважливіший аспект його творчості - аксіологічний, тим часом як він є головним у етико-філософському вченні. Цей аспект необхідний Л.Силенку, щоб реалізувати пошук нових духовних цінностей, які в майбутньому повинні визначати напрям розвитку української нації.
      Сьогодні в вітчизняній історико-філософській науці повністю відсутній науковий аналіз цього розповсюдженого в Україні духовного феномену, спрямованого на об’єднання українців. Вперше обгрунтованому аналізу піддається етично-філософська спадщина Л.Силенка.
      Значення Л.Силенка як відомого релігійного діяча, важливість оцінки його творчості дозволяє аргументовано стверджувати, що історико-філософське дослідження поглядів мислителя, заслуговує на те, щоб стати предметом самостійної наукового праці.
      Аналіз філософсько-етичної проблематики автора “Мага Віри”, визначення світоглядних ідей, що лежать в основі його мислення - є актуальним науковим завданням, без виконання якого неможливо утворити повне уявлення про розвиток багатоманітного історико-філософського процесу, який об’єднав би проблематику української діаспори та вітчизняних філософських надбань ХХ ст.
      Актуальність та недостатнє вивчення філософсько-етичних поглядів Лева Силенка і визначили тему дисертаційного дослідження.
      Об”єктом дослідження є творча спадщина Л.Силенка в сукупності усіх його праць.
      Предметом дослідження є етико-аксіологічний зміст української духовності та її особливості у розробці Л.Силенка.
      Метою дослідження є розгляд етичних поглядів мислителя в контексті української філософської та етичної традиції, аналіз філософських, релігійних та світоглядних ідей, що зумовлюють особливості його етичного вчення, їх походження та функціонування в українській духовній культурі др. пол.ХХ ст., оцінка значення творчого доробку Л.Силенка в контексті своєї доби та розвитку української духовної культури в цілому.
      У відповідності до мети дослідження поставлено такі завдання:
      Ціль і завдання дисертації зумовлені поставленою метою, основною проблемою, об’єктом і предметом аналізу обраної теми.
      Ціль полягає в тому, щоб на основі дискурсу етичних ідей Л.Силенка з концепціями вітчизняних та зарубіжних філософів вибудувати чіткі й послідовні теоретичні уявлення про місце Л.Силенка у філософсько-етичній спідщині. Також здійснити аналіз творчості Л.Силенка по відношенню до першоджерел, що використовувалися при формуванні його концепції.
      Мета дослідження досягається постановкою і вирішенням пізнавальних завдань:
      • проаналізувати етико-філософські погляди Л.Силенка відповідно сутності людини як моральної істоти, її місця, призначення та реалізації себе через національне самовизначення;
      • визначити основні напрямки розробки етичної та філософської концепції “Мага Віра” Л.Силенка. Здійснити порівняльний аналіз Рунвіри та інших релігій з проблеми національної самоідентифікації та самовдосконалення людини;
      • розглянути вирішення Л.Силенком проблеми соціокультурних ідентифікацій, що обумовлені національними духовно-етичними цінностями народу;
      • осмислити місце та духовні засади Л.Силенка в контексті дискурсу вітчизняної філософської думки, на яких здійснюється пошук українських національних цінностей;
      • розглянути концепцію Л.Силенка в контексті сучасної світової філософської думки, визначити його відношення до громадянської релігії.
      Методологічною основою історико-філософського дослідження є визначення місця Л.Силенка в історичному розвитку філософського дискурсу. Означена мета здійснюється за допомогою використання ряду методологічних принципів та прийомів історико-філософського аналізу.
      Дослідження спадщини Л.Силенка в історії української духовної культури вимагає відмови від використання як методологічної основи традиційного новоєвропейського розуміння релігійно-християнської етики. Для адекватної оцінки вчення Л.Силенка як явища культури, необхідно зрозуміти його не як різновид християнського вчення, а як нову філософсько-етичну концепцію.
      Важливим методом роботи з текстами Л.Силенка було визначення ключових етичних, філософських та антропологічних ідей, які пронизують зв’язки між людиною та релігією, самосвідомістю людини та нацією. Такий підхід дає можливість зробити аналіз філософських та етичних поглядів Л.Силенка в духовно-національному вимірі.
      Методологічною основою вивчення української духовної культури творчості Л.Силенка є принципи, що мають місце у працях вітчизняних філософів І.В.Бичка, В.С.Горського, П.І.Гнатенка, В.П.Жижченка, В.М.Нічик, В.В.Ляха, В.С.Пазенка, Т.С.Пархоменко, М.В.Поповича, Ф.І.Прокоф”єва, В.І.Шинкарука, О.Єрмоленка та ін.
      Філософсько-етичні виміри духовності представлені творчістю відомих зарубіжних мислителів А.Айєра, Д.Белла, М.Бердяєва, М.Вебера, Е.Вестермарка, О.Г.Дробницького, Г.Клауса, М.Корнфорта, П.Кроссера, Дж.Мура, О.І.Титаренка, Д.Хофмана та ін.
      оцінки значення творчості Л.Силенка є попередні історичні етапи української духовної культури та актуальність його ідей сьогодні.
      Наукові положення, що визначають новизну дисертаційного дослідження та виносяться на захист:
      • дисертація є першим повним системним дослідженням у вітчизняній історико-філософській науці філософсько-релігійно-етичного вчення Л.Силенка. Доведено, що його концепція є спробою об’єднати інтелектуальні сили вітчизняних теоретиків та української діаспори у вирішенні спільної проблеми - формуванні духовної цілісності української нації. Осмислено, що архітектоніка морально-етичних конструктів у Л.Силенка базується на методології етноцентризму на внутрішньо-системному рівні, коли ж на рівні надсистемному вона узгоджується з етичним релятивізмом;
      • здійснений аналіз першоджерел дозволяє усвідомити, що концепція Л.Силенка є доктриною, в якій релігійна форма виконує роль організаційного начала для філософсько-етичного змісту. Обгрунтовано, що проблема самовдосконалення людини у РУНВірі вирішується через національну самосвідомість. Встановлено, що людина в РУНВірі розглядається не в якості другорядної істоти після Бога, а як співавтор Бога у творінні Світу. Людина звертається до Бога не в прагненні дива, а за натхненням, для освітлення душі. Інші релігійні концепції не визнають самоцінності земного життя, РУНВіра навпаки, сприймає людське існування як повноцінне щастя людини в цьому житті, що накладає на людину відповідальність за результати її дій;
      • на основі комплексного аналізу творів Л.Силенка доведено, що його вчення є новим варіантом цілеспрямованого проектування сучасних варіантів етнокультурних ідентифікацій. Обгрунтовано, що український філософ одним з перших заклав підвалини етноетики як науки про національні духовно-етичні цінності, що обгрунтовують необхідність подальшого розвитку української національної ідеї, а також напрямку, що містить у собі специфіку національних взаємовідносин у конкретному просторо-часовому, соціо-культурному та психологічному вимірі нації. Увага, яку Л.Силенко приділяє природньо- психологічним джерелам появи моральних норм, дозволяє побачити його прихильність до етноетичного натуралізму як методологічної основи його етико-філософського вчення;
      • з”ясовано місце концепції Л.Силенка в контексті вітчизняної філософії, співзвучність його ідей з поглядами Р.Мархоцького, С.Лісового, П.Куліша, А.Потебні та ін., спрямованих на пошук національних духовних цінностей. Піддаючи критиці думки Ф.Пропоковича, І.Огієнка, Г.Сковороди, ним по-новому осмислюється самобутність нації та її відношення до дохристиянської культури як основи для подальшого розвитку національної свідомості. Доведено, що в пошуках нових цінностей Л.Силенком відчужується духовний спадок багатьох мислителів, без яких не може існувати сучасна українська культура. Це збіднює палітру нашої філософії в його подачі;
      • доведено, що принципи етноцентризму А.Силенка, які розроблялися також У.Самнером, М.Герсковцем, М.Мідом та ін., виступають проти універсальних наднаціональних етичних норм, а нація як окремість репрезентується як загальнолюдська цінність. Обгрунтовано, що філософсько-етичне вчення Л.Силенка знаходиться в руслі постмодерністської філософської парадигми. Пропонуючи здійснити “духовну революцію” через пошук основ громадянської релігії, його концепція дає можливість вийти на нову культурологічну парадигму розвитку української нації.
      Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в осмисленні ролі Л.Силенка у розвитку національної культури та в розробці методологічних засад розуміння української духовності.
      Дослідження розширює та поповнює історико-філософські знання, вводить до наукового обігу філософсько-етичну концепцію Л.Силенка, яка важлива для самоусвідомлення українського народу.
      Власні висновки дисертантки доповнюють методологічні принципи історико-філософської науки, допомагають подолати розрив між сучасною філософською проблематикою та філософсько-етичною думкою української діаспори.
      Виявлені тенденції, а також метод дослідження та його логіка можуть бути використані для аналізу сучасних етичних концепцій, релігійних вчень, а також для нових розробок у галузі міждисциплінарних досліджень з етики, релігієзнавства, культурології. Означені тенденції можуть сприяти осмисленню та подальшому розвитку ідей, що стосуються становлення культури українського народу, його держави, самоідентифікації та місця у світовій спільноті.
      Практична цінність роботи полягає в розробці концептуального матеріалу, який може бути використаний для підготовки лекційних та семінарських занять при вивченні курсу історії філософії України, філософії, етики, культурології, релігієзнавства.
      Апробація та публікація результатів наукового дослідження.
      Головний зміст дисертації відображений у публікаціях та виступах дисертантки. На основі дослідження автором були підготовлені виступи на Всеукраїнській науковій конференції з проблем політичної психології в Києві у 1995 році, на науково-практичній конференції "Національна ідея у формуванні громадянського суспільства та правової держави в Україні” у Києві в 1996 р., а також на науково-теоретичній конференції “Україна на порозі ХХ1 ст.: пошук сучасної ідеології”. Дніпропетровськ, 1999 р. Матеріали дисертації використовувалися автором у викладанні курсів з релігієзнавства, етики та історії української філософії студентам та аспірантам Національної гірничої академії України.
      Дисертація обговорена на засіданні кафедри філософії НГАУ.