Ілюстрації

Ілюстрація № 1


    Месопотамія в III-II тисячоліттях до н. е.

Ілюстрація № 2


    Сучасні розкопки в Іраку

     Розкопки ведуться в гаданому місці розташуваня міста Урук, правителем якого за переказами був легендарний Гільгамеш, герой найстародавнішої поеми з тих, що дійшли до нас крізь тисячоліття (понад 2500 років до н. е.). Археологічні розкопки на території Стародавнього Шумеру розпочали німецькі археологи в 1900 р.)

Ілюстрація № 3


Сидяча статуя царя Ґудея.

    Одним із наслїдників царя Ур-нїна був царь або "патесі" Ґудеа. Він царював яких 2450 літ перед Христовим різдвом, і камяні статуї його королівської величности заховались по нинїшний день. Сьвідчать вони про значний поступ, який різбярська штука вчинила від часів царя Ур-нїна.
    (Пор. , Jastrow, Civilization, p 42, 137, 138).

Ілюстрація № 4


    Закони царя Хаммурапі

    Камяна (базальтна) таблиця, на якій списані закони одного з найславнїйших володарів сьвіта, вавилонського царя Кгаммурабі, що панував яких 2.000 лїт перед різдвом Христа, після одних учених - коло 2338 р., а опісля инших (Кінґ, Гол і пр.) від 1944-1901 року перед Христовим різдвом. Віднайшов її 1902 р. француський учений Й. де Морґан в Сузї (Персія), а нинї переховуєть ся вона в славнім париськім музею "Лювр".
    В горішній части таблиці бачимо самого царя, як він відбирає звід законів з рук бога сонця Шамаша. Отсї закони перейняли опісля від Вавилонян Гебреї (Жиди), й наслідуючи в усїм Вавилонян придумали й собі казку, що буцїм то їхні закони дав їм також їхній бог - Єгова через свойого слугу Мойсея)

Ілюстрація № 5


    Гебрейські раби в ассирійській неволи.
     (Коло 700 року перед Христовим різдвом.)
    Різьба з царської палати в Куюнджік.

Ілюстрація № 6


    Райське дерево.
    "Первородний гріх."

    По обох сторонах "райського дерева" сидить мущина і жінка. Жінка протягнула руку по "заказаний" овоч, а за плечима жінки видний замітно вуж. Так і силоміць нагадують ся клясичні слова прастарої жидівської казки:
    "І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, тай осадив там чоловіка, що создав (сотворив). І зростив Господь Бог усяке дерево із землі, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
    І заповідав Господь Бог чоловікови, глаголючи: З усякого древа в саду - раї можна тобі по вподобі їсти. З тогож дерева, що дав знаттє доброго й лихого, з того не важитимеш ся їсти, ато вмреш певно тогож дня, як скоштуєш із його.
    Змій же був хитрійщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жінці: Чи справді Бог сказав: не мусите їсти нї з якого райського дерева? І каже жінка змієви: З усякого дерева райського їстимемо, з плодуж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.
    І каже змій жінці: Нї бо, не помрете. А се Бог знав, що скоро попоїсте з нього, відкриють ся вам очі, і будете як боги, знающі добре і лукаве.
    І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його тай скоштувала, і дала чоловікови свойому з собою, і скоштували.
    І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, тай поробили пояси.
    (Перва книга Мойсея, 2, 8 - 9, 16 - 17 і 3, 1 - 7.)
    Що за чудова казка!... Та що Жиди перейняли її від старинних Вавилонян, про се довідались ми щойно зі старо-вавилонських викопалиск.
    (Пор. Jastrow, Civilization, p. 425.)

Ілюстрація № 7

    Вавилонська вежа.
     (Так уявляють Вавилонську вежу художники)

    Існують останки величавої сьвятинї в Борсінна передмістю старинного Вавилону. Після вірувань старинних Вавилонян височезні вежі їхніх сьвятннь мали "лучити небо з землею. Зівсїм такі самі вірування заховались по нинїшний день і серед Магомедан, які при своїх мечетах будують також високі вежі, звані "мінаретами", іменно як звена між небом і землею. Противились таким віруванням старинні Жиди й придумали в глубокій старинї відому загально й незвичайно інтересну казку про "вавилонську вежу й помішаннє язиків", записану на сторінках своїх так званих "сьвятих книг."
    Пор. Spence, op. Cit., p 48 і Morris Jastrow, Jr., The Civilization of Babylonia and Assyria, Philadelphia and London, 1915, р. ЗО.

Ілюстрація № 8


    Райське дерево
    (The Тree оf life.)

    Казка про "райське дерево" або про "дерево житя", або ще инакше: "дерево, що дав знаттє доброго й лихого", була дуже поширена серед старинних Вавилонян. Сьвідчать про се численні вавилонсько-ассирійські різьби, на яких ся прадавня казка зображена в найріжнороднїйший спосіб.
    Зрозуміло кождому, що уява старинних Вавилонян веліла беречи "райського дерева" ріжннм ангелам - херовимам. Подібно і в жидівській казці про "райське дерево", яку Жиди живцем перейняли від Вавилонян, говорить ся: "І вигнав бог з раю (Едену) чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами (!) стерегти дорогу до животового древа." (Перва книга Мойсея, 3, 4.)

Ілюстрація № 9

    Райське дерево.

    (W.H. Ward? Op. cit., №. 160.)

    Крилатий демон зриває з райського дерева "заказаний" овоч. Рисунок зі старинної вавилонської печатки.

Ілюстрація № 10


    Боротьба бога Мардука (Меродаха) з Тіямат.

    Відтиск старовавилонської печатки, що являєть ся новим сьвідоцтвом великого поширеня серед Вавилонян старинної казки про боротьбу прабогів з чудовищами, якої відгомін стрічаємо опісля в анальоґічних (подібних) казках старинних Греків, а там Жидів і христіян (боротьба бога з "неслухняними" ангелами й стручсннє їх до Тартару або пекла).

Ілюстрація № 11

    Грецький бог Зевес в боротьбі з титанами
    (Після старинної грецької різьби з Перґамон.)

    Подібно як Вавилоняни вірили і Греки в дві первісні божеські сили - Ураноса і Ґаю (т. є. небо і землю), що сплодили страшенний рід великанів і чудовищ, або так званих титанів, цикльопів і гекатонхейрів. Опісля один з синів Ураноса і Ґаї, Зевес, починає з богами й титанами боротьбу, так звану "тітаномахію". Побідний Зевес скидає побіджених богів-ангелів до пекла або до "тартару", й стає володарем-богом усього сьвіта в спілці з двома своїми братами: Позейдоном і Гадесом (божеська трійця: Зевес-бог неба і землі, Гадес-бог підземля, а Позейдон-бог моря). Панованнє грецької "трійці" повалила незабаром жидівсько-христіянська трійця, яка - як відомо - "панує" по нинїшний день.

Ілюстрація № 12


    Сім Таблиць Сотворення.
     (The Seven Tablets of Creation).

    "It is undoubtedly the most important find dealing with Babylonian re igion that has as yet come to light." - Myths and Legends of Babylonia and Assyria by Lewis Spence F. R. A. I., London, 1916., p. 71.
    Найдені в румовищу славної бібліотеки царя Ассурбанїпаля в Нїнїве а тепер в Брітіш Мюзіум.

Ілюстрація № 13


    Халдейська мапа світу.

    Відомости старинних Вавилонян про землю були дуже скупі, одначе їхнє астрономічне знаннє будить ще нині наше зачудованнє. Правда - побільшаючі шкла були Вавилонянам незнані, одначе користаючи з незвичайної прозорості воздуха в тих околицях, вавилонські (халдейські) учені обсервували пильно рухи небесних тіл від непамятних часів, й робили рівночасно астрономічні записки й обрахунки, що при їх помочи могли наперед обчислити небесні явища, подібно як се чинять нинї учені астрономи при помочи незвичайно досконалих приладів. Старинні учені твердили, що вавилонські зьвіздарі мали астрономічні записки з казочно давних часів, які сягали заворотної давнини поверх 500.000 літ!.

Ілюстрація №14

    Руїни зиккурату бога Місяця в Урі

    Як єгипетські царі бажали лишити після себе вічну памятку будованєм великанських пірамід, так опять старовавилонські (халдейські) царі думали осягнути теє саме будованнєм величавих сьвятинь. Одною з найстарших таких сьвятинь і була сьвятиня в Уру (або Ур), якої теперішні руїни представляв повисший образок. Колись - була се величава будівля, яка - як здогадують ся учені - містила в собі найдавнїйший скарбець старовавилонських царів й першу бібліотеку на сьвітї. Чимало із рукописних памяток тої сьвятинї велїв переписати до своєї бібліотеки в Нїнїве царь Ас-сурбанїпаль, одначе великі скарби лишили ся ще до відкритя імен-но в румовищу уруської сьвятинї. Відкопати їх й добути на денне сьвітло найстарші записки людського роду на сьвітї, - записки, що сягають в безмежну давнину 6, 8 а може й 10 тисяч літ перед нами, отсе є сьміливі пляни американських учених. Приготовання до великого діла відкопання уруських руїн вже починені й будучих результатів праці американських учених очікує з нетаєною цікавістю цілий культурний сьвіт.

Ілюстрація № 15

    Первісний вид сьвятинї в Уру (реконструкція).

    Так виглядала в приближенню старинна сьвятиня бога Сіна або Наннара, бога місяця, в Уру. Чи глядїли на неї очи Авраама, пра-патріярха жидівського народа? Як відомо - жидівський переказ каже, що з відтиля (Ур-Каздім або "Ур Халдеїв") рушив був яких два тисячі літ до Христового різдва в дорогу до Гарану і Палестини Авраам і його батько Тераг (Тара) з усею ріднею і майном.
    Як жеж молодою являєть ся історія жидівського народа в порівнанню з прастарою бувальщиню Вавилонїї...

Ілюстрація №16


    Глиняна табличка з бібліотеки царя Ассурбанїпаля.

    Містить закінченнє акафісту до Божої Матери Істар, і бібліотечний знак (печатку).
    (668-626 лїт перед Христовим різдвом.)
    Імя царя Ассурбанїпаля буде записане на вічні часи в історії людської культури як основателя першої на сьвітї відомої нам бібліотеки. Йому завдячуємо ми захованнє по нинїшний день старинних суммерійських й аккадійських (старовавилонських) літературних памяток, леґенд, казок, гимнів, лікарських порад, чарівницько-воріжбитських заклинань, обрядів і т. п. Він велїв збирати також старинні історичні записи, надписи, грамоти, хронольоґічно-календарські уваги й астрономічно-астрольоґічні тексти. І взагалі заходи царя Ассурбанїпаля біля збирання й заховання старинних письмєнських памяток в спеціяльно зладженій до того бібліотеці - се єдиний і гідний найбільшого подиву випадок в історії людства. Сказати правду, то від 1850 р., коли то знаменитий англійський учений Леярд відкрив останки тої величавої царської бібліотеки в руїнах Нїнїви (коло 20.000 рукописних глиняних табличок), й починають ся наші докладнїйші відомости про старішну історію прастарої вавилонсько-ассирійської держави. Серед тисячів згаданих табличок царської бібліотеки заховались щасливо і тії, на яких списані були старо-вавилонські казки про сотвореннє сьвіта про перших дюдий, потоп і т. п. Казки сї й лягли опісля в основу анальоґічних казок старинних Гебреїв-Жидів, від яких згодом перейняв їх в цїлости увесь христіянський сьвіт як "непомильну", бо буцїм то самим Богом "обявлену" правду.

Ілюстрація №17


     Жінка, що молиться
    (Статуя з Лагашу. 22 ст. до н. е. Лувр. Париж.)