Книги навчальні, поетичні

Йов 1

¹ Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.
² І народилися йому семеро синів та три дочки.
³ А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.
⁴ А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.
⁵ І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.
⁶ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
⁷ І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
⁸ І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.
⁹ І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?
¹⁰ Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
¹¹ Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
¹² І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.
¹³ І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
¹⁴ то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
¹⁵ Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
¹⁶ Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...
¹⁷ Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
¹⁸ Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
¹⁹ Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
²⁰ І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
²¹ та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!
²² При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Йов 2

¹ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
² І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
³ І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...
⁴ І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
⁵ Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
⁶ І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
⁷ І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...
⁸ А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...
⁹ І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...
¹⁰ А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
¹¹ І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
¹² І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...
¹³ І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

Йов 3

¹ По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
² І Йов заговорив та й сказав:
³ Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
⁴ Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...
⁵ Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...
⁶ Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...
⁷ Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
⁸ Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
⁹ Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
¹⁰ бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
¹¹ Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
¹² Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
¹³ Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
¹⁴ з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
¹⁵ або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
¹⁶ Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
¹⁷ Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
¹⁸ разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
¹⁹ Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
²⁰ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
²¹ що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
²² тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
²³ мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...
²⁴ Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
²⁵ бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...
²⁶ Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Йов 4

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
² Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
³ Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
⁴ того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
⁵ А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
⁶ Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
⁷ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
⁸ Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
⁹ вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
¹⁰ Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
¹¹ Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
¹² І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
¹³ у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
¹⁴ спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
¹⁵ і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
¹⁶ Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
¹⁷ Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
¹⁸ Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
¹⁹ Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
²⁰ Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
²¹ Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Йов 5

¹ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
² Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
³ Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
⁴ Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
⁵ Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
⁶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
⁷ бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
⁸ А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
⁹ Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
¹⁰ бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
¹¹ щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
¹² Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
¹³ Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
¹⁴ вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
¹⁵ І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
¹⁶ і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
¹⁸ Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
¹⁹ В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
²⁰ Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
²¹ Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
²² З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
²³ Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
²⁴ І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
²⁵ І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
²⁶ І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
²⁷ Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

Йов 6

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
³ то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
⁴ Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
⁵ Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
⁶ Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
⁷ Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
⁸ О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
⁹ О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
¹⁰ то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
¹¹ Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
¹² Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
¹³ Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
¹⁵ Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
¹⁶ темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
¹⁷ Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
¹⁸ Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
¹⁹ Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
²⁰ І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
²¹ Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
²² Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
²³ і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
²⁴ Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
²⁵ Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
²⁶ Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
²⁷ і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
²⁸ Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
²⁹ Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
³⁰ Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Йов 7

¹ Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
² Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
³ так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
⁴ Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
⁵ Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
⁶ А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
⁷ Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
⁸ Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
⁹ Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
¹⁰ не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
¹¹ Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
¹² Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
¹³ Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
¹⁴ то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
¹⁵ І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
¹⁶ Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
¹⁷ Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
¹⁸ Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
¹⁹ Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
²⁰ Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Йов 8

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
² Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
³ Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
⁴ Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
⁵ Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
⁶ якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
⁷ і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,
⁹ бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
¹⁰ отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:
¹¹ Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
¹² Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
¹³ отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
¹⁴ бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...
¹⁵ На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...
¹⁶ Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
¹⁷ на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
¹⁸ Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...
¹⁹ Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
²⁰ Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
²¹ аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...
²² Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Йов 9

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
³ Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
⁴ Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
⁵ Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
⁶ Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
⁷ Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
⁸ Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
⁹ Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
¹⁰ Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
¹¹ Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
¹² Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
¹³ Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
¹⁴ що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
¹⁵ я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
¹⁶ Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
¹⁷ Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
¹⁸ Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
¹⁹ Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
²⁰ Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
²¹ Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
²² Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
²³ Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
²⁴ У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
²⁵ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
²⁶ проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
²⁷ Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
²⁸ то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
²⁹ Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
³⁰ Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
³¹ то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
³² Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
³³ поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
³⁴ Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
³⁵ тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Йов 10

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
² Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
³ Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
⁴ Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
⁵ Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
⁶ що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
⁷ хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
⁸ Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
⁹ Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
¹⁰ Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
¹¹ Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
¹² Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
¹³ А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
¹⁴ якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
¹⁵ Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
¹⁶ А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
¹⁷ поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
¹⁸ І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
¹⁹ як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
²⁰ Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Йов 11

¹ І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
² Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
³ Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
⁴ Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!
⁵ О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
⁶ і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
⁷ Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
⁸ Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?
⁹ °ї міра довша за землю, і ширша за море вона!
¹⁰ Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?
¹¹ Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?
¹² Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
¹³ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,
¹⁴ якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,
¹⁵ тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
¹⁶ Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...
¹⁷ Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
¹⁸ І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
¹⁹ і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...
²⁰ А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Йов 12

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...
³ Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
⁴ Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...
⁵ Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
⁶ Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
⁷ Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
⁸ Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
⁹ Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
¹⁰ Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
¹¹ Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
¹² Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
¹³ Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
¹⁴ Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
¹⁵ Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
¹⁶ В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
¹⁷ Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
¹⁸ Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
¹⁹ Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
²⁰ Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
²¹ На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
²² Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
²³ Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
²⁴ Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
²⁵ вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

Йов 13

¹ Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
² Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
³ і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
⁴ Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
⁵ О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
⁶ Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
⁷ Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
⁸ Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
⁹ Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
¹⁰ Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
¹¹ Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
¹² Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
¹³ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
¹⁴ Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
¹⁵ Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
¹⁶ І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
¹⁷ Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
¹⁸ Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
¹⁹ Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
²⁰ Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
²¹ віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
²² Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
²³ Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
²⁴ Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
²⁵ Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
²⁶ Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
²⁷ і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
²⁸ і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Йов 14

¹ Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
² вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
³ І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
⁴ Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
⁵ Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
⁶ відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...
⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...
¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
¹³ О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
¹⁵ Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
¹⁶ бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
¹⁷ провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...
¹⁸ Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
¹⁹ каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...
²⁰ Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...
²¹ Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...
²² Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Йов 15

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
² Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
³ Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
⁴ Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
⁵ бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
⁶ Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
⁷ Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
⁸ Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
⁹ Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
¹⁰ Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
¹¹ Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
¹² Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
¹³ що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
¹⁴ Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
¹⁵ Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
¹⁶ що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
¹⁷ Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
¹⁸ про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
¹⁹ їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
²⁰ Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
²¹ Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
²² Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
²³ Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
²⁴ Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
²⁵ бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
²⁶ проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
²⁸ і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
²⁹ Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
³⁰ Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
³¹ Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
³² вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
³³ Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
³⁴ бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
³⁵ він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Йов 16

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
³ Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
⁴ І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
⁵ устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
⁶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
⁷ Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
⁸ і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
⁹ Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...
¹⁰ Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
¹¹ Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...
¹² Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
¹³ Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...
¹⁴ Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...
¹⁵ Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
¹⁶ Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
¹⁷ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
¹⁸ Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
¹⁹ бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...
²⁰ Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
²¹ і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
²² бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Йов 17

¹ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
² Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...
³ Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
⁴ Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
⁵ Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
⁶ Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
⁷ З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
⁸ Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
⁹ І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
¹⁰ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
¹¹ Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
¹² вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
¹³ Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
¹⁴ До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
¹⁵ Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
¹⁶ До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Йов 18

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
² Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
³ Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
⁴ О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
⁵ Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
⁶ його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
⁷ стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...
⁸ Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
⁹ пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
¹⁰ на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...
¹¹ Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
¹² Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
¹³ Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
¹⁴ Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...
¹⁵ Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
¹⁶ Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.
¹⁷ Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
¹⁸ Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
¹⁹ У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
²⁰ На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...
²¹ Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Йов 19

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
³ Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...
⁴ Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
⁵ Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
⁶ Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
⁷ Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...
⁸ Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
⁹ Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
¹⁰ Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...
¹¹ І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
¹² полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...
¹³ Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
¹⁴ мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...
¹⁵ Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...
¹⁶ Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...
¹⁷ Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...
¹⁸ Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...
¹⁹ Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
²⁰ До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...
²¹ Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...
²² Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
²³ О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
²⁴ коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
²⁵ Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
²⁶ цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
²⁷ сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...
²⁸ Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
²⁹ то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Йов 20

¹ І відповів нааматянин Цофар та й сказав:
² Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!
³ Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
⁴ Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,
⁵ то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?
⁶ Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,
⁷ проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
⁸ Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:
⁹ його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...
¹⁰ Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...
¹¹ Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!
¹² Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,
¹³ над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,
¹⁴ то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...
¹⁵ Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...
¹⁶ Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!
¹⁷ Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.
¹⁸ Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...
¹⁹ Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
²⁰ Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
²¹ Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:
²² за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...
²⁴ Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...
²⁵ Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!
²⁶ При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...
²⁷ Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,
²⁸ урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...
²⁹ Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Йов 21

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
³ Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
⁴ Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
⁵ Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...
⁶ І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...
⁷ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
⁸ Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...
⁹ Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
¹⁰ Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
¹¹ Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
¹² Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
¹³ Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
¹⁴ А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
¹⁵ Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
¹⁶ Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
¹⁷ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
¹⁸ Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
¹⁹ Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
²⁰ Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
²¹ Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
²² Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
²³ Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
²⁴ діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
²⁵ А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
²⁶ та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...
²⁷ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
²⁸ Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
²⁹ Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
³⁰ що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
³¹ Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
³² І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...
³³ Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...
³⁴ І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Йов 22

¹ І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
² Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
³ Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
⁴ Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
⁵ Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
⁶ Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
⁷ Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...
⁸ А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
⁹ Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
¹⁰ тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
¹¹ твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...
¹² Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
¹³ А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
¹⁴ Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
¹⁵ Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
¹⁶ що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
¹⁷ що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
¹⁸ А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!
¹⁹ Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
²⁰ Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
²¹ Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
²² Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
²³ Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
²⁴ І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
²⁵ і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
²⁶ Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
²⁷ будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
²⁸ А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
²⁹ Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
³⁰ Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

Йов 23

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
³ О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
⁴ Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
⁵ розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
⁶ Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
⁷ Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
⁸ Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
⁹ на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
¹⁰ А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
¹¹ Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
¹² Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
¹³ Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
¹⁴ бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
¹⁵ Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
¹⁶ А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
¹⁷ бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Йов 24

¹ Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
² Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
³ займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
⁴ вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
⁵ Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
⁶ На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
⁷ наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
⁸ мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
⁹ Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
¹⁰ Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
¹¹ Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
¹² Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
¹³ Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
¹⁴ На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
¹⁵ А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
¹⁶ Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
¹⁷ бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
¹⁸ Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
¹⁹ Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
²⁰ Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
²¹ Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
²² А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
²³ Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
²⁴ підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
²⁵ Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Йов 25

¹ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
² Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.
³ Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?
⁴ І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?
⁵ Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!
⁶ Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

Йов 26

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
³ Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
⁴ Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
⁵ Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
⁶ Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
⁷ Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
⁸ Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
⁹ Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
¹⁰ На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
¹¹ Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
¹² Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
¹³ Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
¹⁴ Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

Йов 27

¹ І Йов далі вів мову свою та й казав:
² Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
³ і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
⁴ неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
⁵ Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
⁶ за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
⁷ нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
⁸ Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
⁹ Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
¹⁰ Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
¹¹ Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
¹² таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
¹³ Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
¹⁴ Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
¹⁵ Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
¹⁶ Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
¹⁷ то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...
¹⁸ Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
¹⁹ він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...
²⁰ Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
²¹ східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...
²² Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
²³ Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Йов 28

¹ Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
² залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
³ Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
⁴ ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
⁵ Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
⁶ місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
⁷ Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
⁸ не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
⁹ Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
¹⁰ пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
¹¹ Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
¹² Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
¹³ Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
¹⁴ Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
¹⁵ Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
¹⁶ Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
¹⁷ Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
¹⁸ Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
¹⁹ Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
²⁰ А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
²¹ Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
²² Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
²³ Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
²⁴ Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
²⁵ Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
²⁶ коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
²⁷ тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
²⁸ І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Йов 29

¹ І Йов далі вів мову свою та й сказав:
² О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
³ коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
⁴ як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
⁵ коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
⁶ коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
⁷ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
⁸ як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
⁹ зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
¹⁰ ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
¹⁸ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
¹⁹ для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
²⁰ Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
²¹ Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
²² По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
²³ І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
²⁴ Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
²⁵ Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Йов 30

¹ А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
² Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
³ Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
⁴ рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
⁵ Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
⁶ так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
⁷ ревіли вони між кущами, збирались під терням,
⁸ сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
⁹ А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
¹⁰ Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
¹¹ бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
¹² По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
¹³ Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
¹⁴ немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
¹⁵ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
¹⁶ А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
¹⁷ Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
¹⁸ З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
¹⁹ Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
²⁰ Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
²¹ Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
²² На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
²⁴ Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
²⁵ Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
²⁶ Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
²⁷ Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
²⁸ ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
²⁹ Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
³⁰ моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
³¹ І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Йов 31

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
² І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
³ Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
⁴ Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
⁵ Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
⁶ то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
⁷ Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
⁸ то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
¹⁰ то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
¹¹ Бо гидота оце, й це провина підсудна,
¹² бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
¹³ Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
¹⁴ то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
¹⁵ Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
¹⁷ Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
¹⁸ Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
¹⁹ Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
²¹ Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
²² хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
²⁵ Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
²⁶ Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
²⁷ то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
²⁸ це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
²⁹ Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
³⁰ Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
³¹ Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
³⁴ Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
³⁵ О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
³⁶ Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
³⁸ Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
³⁹ якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
⁴⁰ то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Йов 32

¹ І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
² І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
³ Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
⁴ А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
⁵ І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
⁶ І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
⁷ Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
⁸ Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
⁹ Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
¹⁰ Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
¹¹ Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
¹² І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
¹³ Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
¹⁴ Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
¹⁵ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
¹⁶ Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
¹⁷ Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
¹⁸ Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
¹⁹ Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
²⁰ Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Йов 33

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
² Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
³ Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
⁴ Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
⁵ Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
⁶ Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
⁷ Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
⁸ Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
⁹ Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
¹⁰ Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
¹¹ У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...
¹² Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
¹³ Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
¹⁴ Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
¹⁵ у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
¹⁶ тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
¹⁷ щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
¹⁸ щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
¹⁹ І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
²⁰ І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
²¹ Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
²² І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
²³ Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
²⁴ то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
²⁵ Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
²⁶ Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
²⁸ Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
²⁹ Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
³⁰ щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
³¹ Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
³² Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
³³ Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

Йов 34

¹ І говорив Елігу та й сказав:
² Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
³ Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.
⁴ Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.
⁵ Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
⁶ Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...
⁷ Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,
⁸ і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
⁹ Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.
¹⁰ Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
¹¹ Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!
¹² Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.
¹³ Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?
¹⁴ Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
¹⁵ всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...
¹⁶ Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
¹⁷ Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
¹⁸ Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?
¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,
²⁰ за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.
²¹ Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,
²² немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.
²³ Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.
²⁴ Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.
²⁵ Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!
²⁶ Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,
²⁷ за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
²⁸ щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.
²⁹ Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,
³⁰ щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
³¹ Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!
³² Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!
³³ Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
³⁴ Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
³⁵ Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.
³⁶ О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
³⁷ бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Йов 35

¹ І говорив Елігу та й сказав:
² Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
³ Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
⁴ Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
⁵ Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
⁶ Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
⁷ Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?
⁸ Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...
⁹ Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...
¹⁰ Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
¹¹ що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
¹² Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
¹³ Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
¹⁴ Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
¹⁵ А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
¹⁶ то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...

Йов 36

¹ І далі Елігу казав:
² Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
³ Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
⁴ Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
⁵ Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
⁶ Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
⁷ Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
⁸ А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,
⁹ то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
¹⁰ Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
¹¹ Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
¹² Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
¹³ А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
¹⁴ У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
¹⁵ Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
¹⁶ Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
¹⁷ Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
¹⁸ Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
¹⁹ Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
²⁰ Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
²¹ Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
²² Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
²³ Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
²⁴ Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
²⁵ що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
²⁶ Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
²⁷ Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
²⁸ що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
²⁹ Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
³⁰ Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
³¹ бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
³² Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
³³ °ї гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

Йов 37

¹ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
² Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
³ його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
⁴ За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
⁵ Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
⁶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
⁷ Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
⁸ І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
⁹ Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
¹⁰ Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
¹¹ Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
¹² і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
¹³ він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
¹⁴ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
¹⁵ Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
¹⁶ Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
¹⁷ ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
¹⁸ Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
¹⁹ Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
²⁰ Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
²¹ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
²² Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
²³ Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
²⁴ Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Йов 38

¹ Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
² Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
³ Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
⁵ Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
⁶ У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
⁷ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
⁸ І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
⁹ коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
¹⁰ і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
¹¹ і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
¹³ щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
¹⁴ Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
¹⁵ І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
²² Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
²³ які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
²⁴ Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
²⁵ Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
²⁶ щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
²⁷ щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
²⁸ Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
²⁹ Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
³⁰ Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
³¹ Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?
³² Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
³⁴ Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
³⁵ Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
³⁶ Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
³⁷ Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
³⁸ коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
³⁹ Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
⁴⁰ як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
⁴¹ Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

Йов 39

¹ Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
² Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
³ коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
⁴ Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
⁵ Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
⁶ якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
⁷ Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
⁸ Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
⁹ Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
¹⁰ Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
¹¹ Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
¹² Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
¹³ Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
¹⁴ Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
¹⁵ і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
¹⁶ Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
¹⁷ бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
¹⁸ А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
¹⁹ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
²⁰ Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
²¹ Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
²² сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
²³ хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
²⁴ Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
²⁵ При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
²⁶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
²⁷ Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
²⁸ На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
²⁹ ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
³⁰ а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Йов 40

¹ І говорив Господь Йову й сказав:
² Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!
³ І Йов відповів Господеві й сказав:
⁴ Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...
⁵ Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...
⁶ І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
⁷ Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!
⁸ Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?
⁹ Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,
¹⁰ то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!
¹¹ Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!
¹² Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,
¹³ поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.
¹⁴ Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
¹⁵ А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.
¹⁶ Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота.
¹⁷ Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.
¹⁸ Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.
¹⁹ Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...
²⁰ Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.
²¹ Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.
²² Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.
²³ Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!
²⁴ Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?
²⁵ Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
²⁶ Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
²⁷ Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
²⁸ Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
²⁹ Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?
³⁰ Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
³¹ Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?
³² Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

Йов 41

¹ Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
² Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
³ Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
⁴ Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
⁵ Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
⁶ Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
⁷ Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
⁸ Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
⁹ Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
¹⁰ Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
¹¹ Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
¹² Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
¹³ Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
¹⁴ Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
¹⁵ М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
¹⁶ Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
¹⁷ Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
¹⁸ Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
¹⁹ За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
²⁰ Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
²¹ Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
²² Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
²³ Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
²⁴ Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
²⁵ Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
²⁶ він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Йов 42

¹ А Йов відповів Господеві й сказав:
² Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
³ Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:
⁴ Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...
⁵ Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...
⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...
⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
⁸ А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
⁹ І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.
¹⁰ І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
¹¹ І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.
¹² А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
¹³ І було в нього семеро синів та три дочки.
¹⁴ І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.
¹⁵ І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.
¹⁶ А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.
¹⁷ І впокоївся Йов старим та насиченим днями.

На головну сторінку   Зміст   Рекоменд. літ-ра   Першоджерела
Кн. Йова    Кн. Псалмів     Кн. приказок Соломонових    
Кн. Екклезіястова (або Проповідника)      Пісня над піснями