Розділ перший        
Виникнення й поширення, віровчення та обряди РУНВіри

1.10. Узагальнюючі міркування про РУНВіру    

    Автор брошури уважно вивчив праці Вчителя Лева Силенка, а також усе, що про нього та його вчення писалось у виданих за редакцією Т.Лисенко книгах, інших публікаціях про Силенка — в наукових працях, дисертаціях, українській і зарубіжній періодиці. Дещо я виніс із безпосередніх спілкувань з Вчителем, сім'єю Свириденків, вірними конфесії як в Україні, так і в Спрінг Глені.
    До яких же висновків автор дійшов при вивченні особливостей Рідної Української Національної Віри, не бажаючи при цьому бути свідомо упередженим у чомусь щодо неї і водночас обстоюючи при потребі право спільнот РУНВіри на свободу їх діяльності в демократичній Україні. Перерахую їх, зауваживши при цьому, що вони сформульовані мною особисто, а тому не можуть розглядатися як якась абсолютна істина чи думка очолюваного мною наукового колективу.
    Відтак такими особливостями віровчення і культу РУНВіри є:
    1. Монотеїстичність, особливістю якої є рафінований пантеїзм. Дажбог, за Силенком, є промислителем, а не творцем, хоч ім'я його й перекладається «Датель буття». Оскільки світ вічний, то для Бога в ньому залишається місце Енергії, Світла. Він — Всюдисущий, бо ж його можна бачити в зорях небесних, в променях Сонця, у пелюстці квітки, у шепоті золотоколосих нив, у непорочній природі планети Земля та ін. В цьому багатослів'ї характеристик інколи тяжко зрозуміти і власне виокремити те, що ж є Дажбогом, а що просто обожненням в розумінні возвеличення й славлення. Зауважу, що із вчення Силенка получився зрештою не абсолютний монотеїзм, на чому він постійно наголошує, а абсолютний пантеїзм.
    2. Штучність, певна умоглядність у визначенні догматичної системи і культової практики. Це деякою мірою визнає сам Вчитель у своїй «Мага Вірі». «Віри в світі немає, — пише Л.Силенко, — а коли є, то лише та, яку ти сам створив. Це — твоя Дитина. Відважні і розумні люди віри не шукають. Вони самі її творять». Наголошуючи на тому, що РУНВіра — це по-новому осмислена, реформована Віра батьків, Силенко цим нічого не сказав, оскільки від віри останніх в його вченні збереглося лише ім'я одного з язичницьких божеств — Дажбога, а решта його реформувань йде на ґрунті дещо по-іншому сказаної іудео-християнської традиції, часто з простою або ж опосередкованою заміною «ікс» на «ігрек».
    3. Кеносистичність, виявом чого є прагнення утвердити думку про богоданність Лева Силенка і його сакрально визначену місію в долі українства.
    4. Авторитарність, яка виражається в прагненнях фундатора РУНВіри перетворити її сповідників в безапеляційних реципієнтів його вчення і механічних виконавців визначених ним форм проведення обрядів тощо. Ця риса виражається також у прагненні Л.Силенка виокремити себе як керівника (на зразок культу царя) із оточення звичайних людей, холопів-гречкосіїв, одноосібно приймати, призначувати чи зміщувати, як в діаспорі, так і в Україні, того або іншого керівника управлінських структур рунвірів (навіть демократично обраного спільнотою).
    5. Месіанськість, яка подеколи межує з образою тих українців, які сповідують іншу, а не Дажбожу віру, бо ж наголошується, що лише остання може сформувати в українців національну самосвідомість, стати засобом утвердження національного суверенітету України, а українець за народженням поза цим не зможе стати українцем за духом, за своєю свідомістю.
    6. Фантазійність, яка виражається в зрозумілих для кожного українця прагненнях Лева Силенка безапеляційно вивести історію українства із Трипільської доби, приписати їх давнім світосприйняттям такий хід мислення, який би зрештою підтвердив сформовані ним основи Дажбожої віри.
    7. Національністність, яка виражається не тільки у відстоюванні РУНВіри як єдиної національної релігії українців, а й у ставленні до інших в Україні сущих релігій як чужоземних і шкідливих для долі українського народу. Вчення Л.Силенка постає не як установка на те, як людина має налагоджувати свої відносини з Богом, а як обґрунтування необхідності кожному народу мати своє, національне бачення його.
    8. Толерантність, яка обґрунтовується тим, що всі з існуючих релігій є всього-навсього національним осягненням різними етносами єдиносущого Бога, а відтак мають право на таке ж існування як і Українська Національна Віра, але все таки в межах своїх держав, своїх народів.