Розділ перший        
Виникнення й поширення, віровчення та обряди РУНВіри

1.9. РУНВіра як релігія нашої доби       

    РУНВіра є новою релігією. В одному з листів із Спрінг Глену зазначається: «РУНВіра — нове народження, нове богорозуміння, нові Заповіді і Закони життя» (Лист Священної Ради Соборного Храму. — 1995. — Липень). До неї не може належати той, хто «змішує РУНВіру і міфологію». Вона також не є сектою, бо ні від кого і ні від чого не відколювалася. Особливістю її є те, що вона прагне постати як сучасна релігія. Вона не повертає своїх вірних до часів дохристиянських, назад до багатобожжя та ідолопоклонства. Проте, відзначимо тут це, в ній водночас виявлена шанобливість до політеїстичної віри наших Предків, їхніх божеств, названих різними іменами і наділених різними обов'язками. «Ніхто не має права їх чіпати. Многобожжя було шляхом їхнього духовного життя», — зауважує Л.Силенко.
    Але оскільки рівень релігійних понять залежить від духовного розвитку людини, то є свята таїна, згідно якої «дід і бабуся хочуть, щоб їхні внуки були кращими, як вони, були багатшими, як вони. Уміли покращувати, вдосконалювати, збагачувати дідівські звичаї, дідівський рівень духовності». Саме цим, за переконання Л.Силенка, й була зумовлена необхідність «в ім'я спасіння Потомків провести реформування Віри наших Предків й дати звіщення віри в єдиносущого Господа з ім'ям Дажбог» .
    Заперечуючи тим, хто розглядає Дажбожу Віру як вигадку, Силенко відповідає, що «нещасним є той народ, який сам не здатний нічого видумати, винайти, придумати, а відтак користується чужими вигадками». Великі вчителі Конфуцій, Заратустра, Будда, Христос видумали свої вчення, але ж це ніскільки не применшує їх значимість, оскільки цими видумками вони збагатили духовне життя людства.
    Але повторимося тут ще раз. Уважне вивчення віровчення і обрядової практики РУНВіри засвідчує те, що від віри Предків в ній залишилося лише ім'я Бога — Дажбог. Решта — це витвір духовного вчителя конфесії Лева Силенка. Тому немає якихось підстав відносити РУНВіру до язичництва чи неоязичництва. На І Соборі цієї нової, як для українців, релігії у 1972 р. було однозначно заявлено, що рунвір «не визнає жодних поганських богів...».
    Особлива увага в священній літературі рунвірів приділяється християнству. Так, із 222 питань, відповіді на які дає Л. Силенко в книзі «Святе вчення», 54, а це четвертина, стосуються цієї світової релігії. Ставлення Вчителя до християнства войовничо негативне і за стилем (та й змістом) подеколи дещо нагадує атеїстичну критику його.
    РУНВіра істотно відрізняється і від християнства. На відміну від антропоморфізованого Бога християнства, якого нібито ніхто не бачив і він, згідно Біблії, тільки «є», а в оповідях Старого Завіту ходить по Саду Едема в пошуках Адама, вступає в людські відносини із земними людьми, Дажбог є безособистістним, не постає в ролі творця світу, бо ж останній «вічно був, є і буде».
    Рунвіри не мають поняття месії, спасителя, яке є основним у християнстві. «Спасай себе без допомоги спасителя. Визволяй себе без допомоги визволителя. Звільняйся від гріхів без гріховідпустителя», — закликає Лев Силенко. РУНВіра також не сприймає християнський принцип всезагальної любові, в т. ч. й до ворога. «Тільки той вміє любити, хто вміє ненавидіти», — пише Л.Силенко в «Мага Вірі». «Любов стає нещастям, коли вона не рожденна ненавистю».
    У вченні рунвірів немає чогось такого, що нагадувало б ідеї християнського милосердя і всепрощення. «Вороги народу твого — твої особисті вороги, — вчить «Мага Віра». — Вороги твого ворога - Твої приятелі. Друзі твого ворога — твої вороги. Приятелі твоїх приятелів — твої приятелі». Відтак не любити слід тих, хто коїть злочин, а ненавидіти їх.
    На відміну від християнства, яке постійно повчає не любити світ, закликає принижувати своє Еґо, бо ж гординя — гріх, рунвірство утверджує «повноцінне Я», «незалежне Я», «творче Я» людини. Силенко вчить не самопринижуватися, а самоощасливлюватися, самовдосконалюватися. Вчитель закликає до самовпевненості, не піддаватися в ім'я Дажбога якійсь аскезі, а зростати духовно й фізично, віддаючи всі свої сили і вміння рідній землі і рідному народу. «Живеш на Землі — думай про неї, покращуй її і вдосконалюй себе». Відтак, згідно РУНВіри, нічого надіятся на якесь щасливе життя на небі, бо «там немає чим дихати і від холоду все леденіє», і не треба сподіватися на якесь чудо, а жити на Землі землею, не відмовлятися в ім'я якогось позанаціонального чи інонаціонального бога від свого рідного, національного.
    Любов до Дажбога у рунвірів ототожнюється з любов'ю до власного народу, його історії і культури, з любов'ю до власної національної незалежності. Ця любов має виявлятися не в голому прославлянні Дажбога, а в активному збереженні і розвитку духовних та природних скарбів України.
    Відтак РУНВіра :
    це — Український шлях життя, вдячно осмислений на сучасному рівні Світогляд Предків; це — віра Оріїв (Аріїв), Скитів, Антів, Русичів, Українців, свіжий погляд на місце України (Русі) в історії Людства; це — Розум, що пізнає, а не уявляє Бога, повний монотеїзм, тобто віра в Єдиного і Всюдисущого Бога на ймення Дажбог; це — повний відхід від біблійних оповідей і чужого нам юдео-християнізму; заперечення ідолопоклонства і будь-яких зображень Дажбога; це — Віра, що звеличує природний шлях життя і обожнює рідну природу, відродження древнього цілительства, звичаєвих мистецтв, єдиноборств і багато чого іншого (Слово Оріїв. — 2002. — Січень. — С. 3).