1. Та, ха.
2. Ми послали тобі Коран не заради того, щоб заподіювати тобі страждання
3. а тільки як повчання для тих, хто боїться [Аллаха].
4. [Він] посланий Тим, хто створив землю й горні небеса.
5. [Він] - Милостивий, який панує на [небесному] троні.
6. Йому належить те, що на небесах і на землі, і те, що перебуває й між ними, і під землею.
7. Чи будеш ти говорити голосно [або тихо], Він [однаково] знає й таємне, і найприхованіше.
8. Аллах - Він той, крім кого немає божества й кому належать найкращі імена.
9. Чи чув ти розповідь про Мусу?
10. Ось він побачив вогонь [удалині] і сказав [членам] своєї родини: "Почекайте тут, я побачив вогонь. Може, я принесу вам головешку або ж знайду дорогу [і проведу всіх] до вогню".
11. Коли він підійшов до вогню, пролунав глас: "О Мусо!
12. Воістину, Я - твій Господь. Скинь же своє взуття, бо ти знаходишся у священній долині Тува.
13. Я ж обрав тебе, прислухайся до того, що дається тобі як одкровення.
14. Воістину, Я - Аллах, немає бога, крім Мене! Так поклоняйся ж Мені й верши молитву, щоб пам'ятати про Мене.
15. Воістину, [Судна] година неодмінно настане, але не називаюю її час, щоб віддати кожній людині по заслугах її.
16. Нехай не змушує тебе [Мусо,] забути про Судну годину той, хто не вірує в її [настання] і віддається своїм пристрастям, бо загинеш.
17. А що ото в тебе в правій руці, о Мусо?"
18. [Муса] відповів: "Це - мій [вівчарський] посох; я опираюся на нього [при ходьбі] і збиваю ним [листи з дерев] для моїх овець. Годиться він і для інших моїх потреб".
19. [Аллах] повелів: "Кинь його, о Мусо!"
20. Він кинув, і посох перетворився на змію, що поповзла.
21. [Аллах] повелів: "Бери її (тобто змію) і не побоюйся: Ми повернемо її в колишній стан.
22. Сунь свою руку за пазуху, і вона буде [зовсім] білою, без плям. От тобі інший знак [твого пророчого сану].
23. [Ми створили це], щоб показати тобі деякі з Наших найбільших знамень.
24. [А тепер] ступай до Фир'ауну, тому що він вершить беззаконня".
25. [Муса] відповів: "Господи! Розверзни серце моє [для прийняття Твоїх одкровень],
26. підсоби мені в справі, [яку Ти поклав на мене!]
27. зніми окови з язика мого,
28. щоб вони (тобто Фир'аун і його піддані) могли розуміти мою мову.
29. Признач також мені помічника з моєї родини,
30. брата мого Харуна.
31. Помнож завдяки йому силу мою
32. і дай йому частку в справі моїй,
33. щоб ми славили тебе багаторазово
34. і поминали тебе безперервно,
35. тому що Ти ясно бачиш [усе], що [ми являємо собою]".
36. [Аллах] відповів: "Те, про що ти просиш, о Мусо, даровано.
37. Ми й раніше виявили благовоління до тебе,
38. коли вселили твоїй матері одкровення:
39. Поклади його (тобто сина) у ковчег і пусти ковчег по ріці, а вона викине його на берег. Його підбере Мій ворог і його ворог. Я поставився до тебе, [Мусо], прихильно, щоб зростав ти під Моїм доглядом.
40. Приходить твоя сестра [до родини Фир'ауна] і каже: "Може, вказати вам на того, хто буде доглядати за ним?" Так Ми повернули тебе до твоєї матері, щоб радувалися погляди її, щоб вона не побивалася. [Потім] ти вбив людину, і Ми врятували тебе від клопоту й піддали тебе сильному випробуванню. Ти пробув багато років серед жителів Мадйана, а тепер ти повернувся в [визначений Мною] час, о Мусо,
41. [бо] Я обрав тебе для Себе.
42. Ступайте ж разом із братом з Моїми знаменнями й не забувайте Мене.
43. Ідіть обоє до Фир'ауну, тому що він зробив беззаконня.
44. Говоріть із ним лагідно, можливо, він ще одумається або злякається [Господа]".
45. Вони відповіли: "Господе наш! Воістину, ми боїмося, що він поспішить скривдити нас і буде пригноблювати".
46. [Аллах] сказав: "Не бійтеся, тому що Я - на вашій стороні й Мені [все] чутно й видно.
47. Ідіть до нього обоє й скажіть: "Ми обоє - посланники твого Господа. Відпусти з нами синів Ісраела й не піддавай їх гонінням. Ми з'явилися до тебе зі знаменням від Добродія твого. Мир тому, хто ступив на прямий шлях.
48. Воістину, нам сказано в одкровенні, що покаранню буде підданий той, хто відкинув [Господа] і відхилився [від віри]"".
49. [Фир'аун] запитав: "Хто ж ваш Господь, о Мусо?"
50. Він відповів: "Наш Господь - той, хто створив усе суще, а потім указав йому прямий шлях".
51. [Фир'аун] запитав: "А як бути з померлими поколіннями?"
52. [Муса] відповів: "Про це відає мій Господь, і це записано в Писанні". Мій Господь не помиляється [ні в чому] і не забуває [нічого].
53. [Він] - той, хто зробив землю для вас підстилкою й проклав для вас по ній дороги, звів з неба [дощову] воду". І Ми зростили завдяки їй усілякі рослини.
54. Вкушайте [плоди цих рослин] і пасіть свою худобу, тому що в усьому цьому - знамення для тих, хто має розум.
55. Ми створили вас із землі, у неї Ми вас повернемо і з неї виведемо ще раз.
56. Ми виявили йому (тобто Фир'ауну) всі Наші знамення, але він відкинув і не визнав їх,
57. сказав: "О Мусо! Невже ти з'явився до нас, щоб вигнати нас із нашої землі своїм чаклунством?
58. Але ми неодмінно покажемо тобі подібне ж чаклунство. Признач же термін [для змагання] у підходящому місці, і ніхто з нас не повинен порушити його".
59. [Муса] відповів: "Термін для вас - "День прикраси", але нехай люди зберуться ранком".
60. Фир'аун повернувся [до себе] і зібрав [всіх тих, хто займався] підступами. Потім він відправився [до домовленого місця].
61. Муса сказав чаклунам: "Горе вам! Не зводьте на Аллаха неправду, а то Він погубить вас карою [Своєю]. Не має успіху той, хто зводить наклеп".
62. [Чаклуни] стали сперечатися між собою про те, з чого почати, але говорили пошепки.
63. Вони говорили: "Ці два чоловіки - чарівники. Вони хочуть вигнати вас із вашої країни чаклунством і звести вас із похвального шляху.
64. Так об'єднаєте ж усі свої чаклунські чари й виступіть єдиною лавою, тому що сьогодні удача буде тому, хто візьме гору".
65. [Потім] вони запитали: "О Мусо! Чи ти першим кинеш [ціпок], або ж нам кинути спочатку?"
66. Він відповів: "Немає значеня, кидайте ви". [Вони кинули], і йому представилося, що їхні мотузки й ціпки завдяки чаклунству прийшли в рух.
67. І він відчув страх у серці своєму.
68. Але Ми сказали [йому]: "Не бійся, ти [їх] здолаєш.
69. Кинь те, що тримаєш у правій руці: воно проковтне породження їх колдовских чарів. А чаклун не буде мати успіху, де б він не був".
70. І тоді чарівники повалилися ниць і викликнули: "Ми ввірували в Господа Муси й Харуна!"
71. [Фир'аун] запитав: "Невже ви повірили в нього (тобто Мусу) без мого дозволу [на те]? Воістину, він - ваш старший, котрий навчив вас чаклунству. Я велю відрубати вам руки й ноги навхрест, розіпнути на стовбурах пальм. І тоді ви довідаєтеся, хто з нас більш жорстоко карає і хто довговічніший".
72. [Чаклуни] відповіли: "Ми не віддамо тобі переваги перед ясними знаменнями, що з'явилися нам, і нашим Творцем. Так винось же свій вирок! Але ти виносиш вирок тільки в цьому житті.
73. Воістину, ми ввірували в Господа нашого, щоб Він простив нам наші гріхи й чаклунство, до якого ти нас примусив. Адже Аллах кращий і довговічніший [від тебе]".
74. Тому, хто грішником з'являється перед Господом своїм, уготоване пекло, у якому він не вмирає й не живе.
75. А тим, хто стане [перед Ним] увірувавши, хто вершив праведні справи, уготовані вищі рівні [винагороди] -
76. сади Едему, серед яких течуть струмки, і вони перебуватимуть там вічно. Таке воздаяння тому, хто очистився [від гріхів].
77. Нарешті, Ми вселили Мусі одкровення: "Виступи вночі [із країни Фир'ауна] з Моїми рабами й проклади для них дорогу по морю, [як] посуху. Не бійся, що тебе наздоженуть, не страшися".
78. Фир'аун зі своїм воїнством пустився в погоню, але море накрило [хвилями] їх усіх.
79. Так Фир'аун увів в оману свій народ і повів його невірним шляхом.
80. О сини Ісраела! Ми колись урятували вас від вашого ворога (тобто Фир'ауна), і це Ми обіцяли вам, [коли Муса став перед Нами] на правому схилі гори [Синай]. [Потім] Ми послали вам манну й перепелів [і повеліли]:
81. Їжте страви, якими Ми наділили вас, але не переступайте границь дозволеного, а то вас уразить Мій гнів, але ж той, кого вражає Мій гнів, гине.
82. Воістину, Я прощаю тих, хто покаявся, увірував і вершив добро, а потім ступив на прямий шлях.
83. [Аллах запитав]: "О Мусо! Що спонукало тебе настільки поспішно залишити свій народ?"
84. Він відповів: "Вони залишилися там [і йдуть] по моїх стопах, я ж поквапився до Тебе, мій Господе, щоб не гнівити Тебе".
85. [Аллах] сказав: "Воістину, Ми піддали твій народ випробуванню після того, як ти пішов від них, і самаритянин увів їх в оману".
86. І Муса повернувся до свого народу в гніві й сумі й сказав: "О мій народ! Хіба ваш Господь не дав вам прекрасної обіцянки? Невже вам здався довгим час [виконання обіцяного]? Або ж вам схотілося, щоб вас покарав гнів Господа вашого, і тому ви порушили обіцянку, дану мені?"
87. Вони відповіли: "Ми не порушували даної тобі обіцянки по свій волі. Однак ми були навантажені прикрасами [єгипетського] народу, і ми кинули їх [у вогонь]. Аж тут надійшов самаритянин".
88. І [самаритянин] виплавив для них [із золотих прикрас] статую тельця, що мукав. І сказав [самаритянин і його люди]: "Це і є ваш бог і бог Муси, але він забув [його]".
89. Невже вони не бачили, що він (тобто телець) не відповідає їм мовою й не в змозі принести їм ні шкоди, ні користі?
90. Але ж Харун сказав їм колись (тобто до повернення Муси): "О мій народе! Вас тільки спокушають тельцем, і, воістину, ваш Господь - тільки Милостивий. Так вирушайте ж за мною й коріться моїм велінням".
91. Вони відповіли: "Ми не перестанемо поклонятися тельцеві, поки Муса не повернеться до нас".
92. [Муса, повернувшись], запитав: "О Харуне! Коли ти побачив, що вони зійшли зі шляху істини, що перешкодило тобі
93. додержуватися моїх вказівок: Невже ти ослухався мого веління?"
94. [Харун] відповів: "О сину моєї матері! Не смикай мене за бороду й не тряси голови моєї. Воістину, я боявся, що ти станеш обвинувачувати мене [і скажеш]: "Ти вніс розкол між синів Ісраела й ослухався мого веління"".
95. [Муса] запитав: "А чого тобі було потрібно, о самаритянине?"
96. Він відповів: "Я бачив те, що не бачили вони. Я взяв жменю [землі] зі слідів посланця й кинув її [у сплав], тому що так було завгодно душі моєї".
97. [Муса] сказав: "Іди звідси! Тобі доведеться в цьому житті кричати: "Не торкайтеся [мене]", а [у майбутнім житті] тебе чекає невідворотне покарання. Дивися ж на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його й розвіємо попіл по морю.
98. Ваш бог - тільки Аллах, і немає бога, крім Нього. Він обіймає своїм знанням усе суще".
99. Так Ми повідомляємо тобі [, Мухаммад,] вісті про минулі події, і тобі ж Ми дарували повчання (тобто Коран).
100. Ті, хто відкине його (тобто Коран), у День воскресіння звалять [на себе] важку ношу,
101. яку будуть нести вічно. І як огидна їхня ноша в День воскресіння,
102. у день, коли пролунає сурма! І в той день Ми оживимо грішників блакитноокими.
103. Вони [у той день] будуть переговорюватися пошепки: "Ви пробули [на землі] усього днів десять".
104. Нам краще знати, про що вони говорять [між собою], і навіть коли говорить найзразковіший із них на шляху істини: "Ви пробули [там] усього один день".
105. Тебе стануть запитувати про гори. Відповідай: "Мій Господь розвіє їх у порох
106. і перетворить у рівнину гладку,
107. де не побачиш ні поглиблення, ні піднесення".
108. У той день вони підуть за тим, хто кличе їх, і їм не ухилитися від цього заклику; їх же голоси перед Милостивим будуть смиренні, і ти почуєш тільки шепіт.
109. У той день не допоможе [нічиє] заступництво, крім тих, кому Милостивий дав [таке] право й чиєю мовою він буде задоволений.
110. [Аллах] знає їхнє минуле й майбутнє, але [самі вони] не відають про це нічого.
111. Особи [людей] поникнуть перед Живим, Сущим, і пошкодує той, хто вершив нечестя.
112. Той, хто, віруючи, робив праведні справи, не убоится ні несправедливості, ні утиску.
113. У такий спосіб Ми послали Коран арабською мовою й виклали в ньому погрози, - можливо, вони злякаються [Аллаха] або він (тобто Коран) буде їм повчанням.
114. Вище від усіх Аллах - щирий володар! Не поспішай [читати іншим] Коран, поки не буде завершене одкровення тобі, і говори: "Господи! Помнож мені знання".
115. Колись Ми уклали завіт з Адамом, але він забув [про це], і Ми переконалися, що він ненадійний.
116. [Згадай, Мухаммад], як Ми сказали ангелам: "Упадіть ниць перед Адамом!" Усе впали ниць, крім Иблиса, що відмовився.
117. І тоді Ми вирекли: "О Адаме! Воістину, він - ворог тобі й твоїй дружині. Так не змусить він вас обох покинути рай - адже [тоді] ти станеш нещасним.
118. У раї тобі не доведеться ні голодувати, ні ходити голим,
119. там ти не будеш страждати ні від спраги, ні від спеки".
120. Але шайтан став нашіптувати йому: "О Адаме! Чи не показати тобі древо [із плодами, що дарують] вічність і вічну владу?"
121. [Адам і його дружина] поїли [плодів того дерева], і побачили вони свою наготу. Вони стали прикриватися складеними [разом] листами райських дерев. Так Адам ослухався свого Добродія і зійшов із правильного шляху.
122. Потім Господь обрав його [із числа інших], простив і направив на прямий шлях.
123. [Аллах] сказав: "Ідіть з раю ви обоє, і одні [з ваших нащадків] будуть ворогами інших. Якщо ви по моїй волі ступите на прямий шлях, то той, хто піде по йому, не буде ні в омані, ні в нещасті.
124. А тому, хто не пам'ятатиме про Мене, воістину, проведе життя в тяготах, і Ми воскресимо його в День воскресіння сліпим.
125. [І він] викликне: "Господи! Чому ти воскресив мене сліпим? Адже раніше я був зрячим".
126. [Аллах] скаже: "Подібно тому як ти забув Мої знамення, які з'явилися перед тобою, ти теж будеш відданий забуттю сьогодні".
127. Так Ми розплачуємося з тими, хто віддавався надмірностям і не ввірував у знамення Господа свого. А покарання в майбутнім житті, звичайно, суворіше й довговічніше.
128. Невже їх не наставило на прямий шлях те, що Ми погубили до них так багато поколінь, по [залишках] жител яких вони ступають? Воістину, у цьому - знамення для розумних людей.
129. І якби твоїм Господом колись не було передбачено [покарання за гріхи] і не був би для цього встановлений певний строк, то воно б відбулося [негайно].
130. Так терпи ж [, Мухаммаде,] те, що говорять [невірні], і слав хвалою Добродія свого перед сходом сонця й перед його заходом, слав його й протягом ночі, а також протягом дня, - бути може, ти будеш задоволений [воздаянням у майбутнім житті].
131. Не дивися жадібно на те, чим Ми наділили деяких з людей, щоб піддати їх випробуванню: на блиск земного життя, тому що доля, дарована тобі твоїм Господом, краща й долговічніша.
132. Накажи членам своєї родини робити обрядову молитву й будь терплячий при її [здійсненні]. Ми не жадаємо від тебе долі, Ми самі наділимо тебе долею, а [добрий] результат - за благочестивим".
133. [Невірні] запитують: "Чому він не прийде до нас із яким-небудь знаменням від свого Добродія?" Але хіба не надходили до них явні докази, що містяться в давніх сувоях?
134. Якщо Ми їх (тобто невірних) погубили б покаранням до його (тобто Мухаммада) появи, тоді вони сказали б: "Чому Ти не направив до нас посланника, щоб ми пішли за Твоїми знаменнями до того, як будемо принижені й зганьблені?"
135. Скажи [, Мухаммаде,]: "Усі очікують [настання загробного життя]. Чекайте ж і ви. І ви незабаром довідаєтеся, хто володіє шляхом істини й хто йде по прямій дорозі".
Сура 21. Пророки
1. Близький для невірних година розплати [у Судний день], але вони по [своєму] неуцтву заперечують [це].
2. І не було їм жодного нового повчання від Добродії їх, що вони вислухали б, не віддаючись забавам
3. і грайливим думкам. Ті, що грішили, говорили проміж себе тайкома: "Хіба він не така ж людина, як і ви? Невже ж ви піддалися чаклунству? Адже ви навіч бачите [, що він - людина]!"
4. [Мухаммад] сказав їм: "Мій Господь знає те, що говорять на небі й на землі, тому що Він - внемлющий, що знає".
5. [Невірні] скажуть: "[Те, що він говорить], - нескладні сни. Ні, він склав все це А крім того, він - поет! Нехай він виявить нам знамення, з якими були відправлені колишні посланники".
6. [Жителі] жодного із селищ, які ми піддали загибелі задовго до них, не ввірували.
7. Ми й до тебе [, про Мухаммад,] відправляли посланниками тільки чоловіків, яким вселяли одкровення. Запитаєте знавців [Таурата й Инджила], якщо ви не знаєте этого.
8. Ми не створили їх (тобто посланників) безтілесними істотами, що не споживають їжу, і не були вони безсмертними.
9. Потім Ми стримали дане їм обіцянка, урятували [від нещасть] їх і тих, кого захотіли, а що переступають [межі дозволеного] погубили.
10. Ми ниспослали вам Писання, що містить повчання вам. Невже ж ви не задумаєтеся?
11. І як багато Ми зруйнували селищ, жителі яких були грішниками, і створили замість них інші народи!
12. Коли ж вони випробували Нашу [караючу] міць, то кинулися навтіки.
13. [Ангели возвестили їм]: "Не тікайте й поверніться до дарованого вам удосталь і до ваших жител, бути може, вас призвуть до відповіді".
14. Вони викликнули: "Про гору нам! Воістину, ми були нечестивцями!"
15. Вони продовжували так волати, поки Ми не перетворили їх у безжиттєві жнива.
16. Ми не заради забави створили небо, землю й те, що між ними,
17. і якби Ми взагалі займалися [чим-небудь подібним], те Ми б створили це з того, що є в Нас [на небесах].
18. Навпроти, Ми розтрощуємо істиною неправда, і вона розбивається вщент, немов її й не було зовсім. І горі вам за те, що ви вигадуєте [проти істини].
19. Йому належать ті, хто на небесах і на землі. А ті, хто перебуває поруч із Ним, не зневажають поклонінням, і це їм не в тягар.
20. Вони славлять [Аллаха] і вдень і вночі без утоми.
21. Невже [многобожники] визнають божествами земні [істоти й предмети] ? Невже вони можуть воскрешати [мерців]?
22. Земля й небо сгинули б, якби на них були інші боги крім Аллаха. Пречистий Аллах, владар Трону, від того, що приписують Йому.
23. Його не призвуть до відповіді за те, що Він вершить, а їх(тобто многобожников) призвуть.
24. Невже ж вони поклоняються крім Нього іншим богам ? Скажи [, Мухаммад]: "Приведіть ваші доводи [на користь ваших богів]! Цей [Коран] - повчання моїм сучасникам, а [ сказання, щовтримуються в ньому, про пророків] - повчання тим, хто жив до мене". Однак більша частина многобожников і подання не має про істину, [більше того,] вони відкидають неї.
25. Ми не посилали до тебе жодного посланника без того, щоб не вселити йому: "Немає бога, крім Мене. Так поклоняйтеся ж Мені".
26. Вони говорять: "Милосердний породив дитини". Пречистий Він [від того, що приписують Йому]! Так адже вони - шановані раби.
27. Вони не говорять ні єдиного слова до того, як скаже Він, і діють цілком по Його вказівках.
28. Він відає про те, що трапилося до них і що буде після них. Вони можуть заступитися тільки за ті, ким задоволений Аллах, і самі вони содрогаются від страху перед Ним.
29. А тому з них, хто стане говорити: "Воістину, я - бог крім Нього", - Ми віддамо пеклом. Так відплачуємо Ми грішникам.
30. Невже ж невірні не знають, що небеса й земля були єдиним цілим і що Ми розділили їх і створили все живе з води? Невже ж вони [і після цього] не ввірують?
31. [Невже вони не знають], що Ми спорудили на землі міцні гори, щоб завдяки їм вона затвердилася міцно, що Ми проклали на ній широкі дороги в надії, що вони підуть вірним шляхом?
32. [Невже вони не знають,] що Ми спорудили небо надійним дахом [над ними] ? І вони не визнають всі ці знамення!
33. Саме Він створив ніч і день, сонце й місяць. І всі вони пливуть по небозводу.
34. Нікому до тебе Ми не даровали безсмертя. Невже, якщо ти вмреш, вони будуть жити вічно?
35. Кожна людина вкусит смерть, і Ми піддаємо вас спокусі добром і злом заради випробування, і ви будете повернуті до Нас.
36. Коли невірні зустрічаються з тобою, вони тільки обертають до тебе глузування й говорять: " чиНе той це, хто знущається з ваших богів?" Але самі вони відмовляються визнати Милосердного.
37. Людина [по природі] створена нетерплячим. Я вам покаджу Свої знамення, так не квапите ж Мене [з покаранням].
38. Вони запитують: "Коли ж здійсниться погроза [про покарання], якщо ви [, муслимы,] говорите правду?"
39. Якби тільки невірні знали, що настане то час, коли їм не відвернути вогню ні попереду, ні позаду, коли їм ніхто не допоможе!
40. Більше того, вогонь наздожене їх раптово, застане їх врасплох, і вони не зможуть погасити його, і не буде їм дано відстрочки [у покаранні].
41. І до тебе [, Мухаммад,] посланники піддавалися осміянню, але тих, які глузували з них, осягло те, що вони осміювали.
42. Запитай [, Мухаммад]: "Хто здатний урятувати вас від [покарання] Милостивого вночі й удень?" Але адже вони завзято не хочуть згадати свого Добродії.
43. Хіба є в них крім Нас боги, які відвернули б від них [покарання] ? Ці боги й самим собі не можуть допомогти, і ніхто не захистить їх від Нас.
44. Але Ми наділили грішників й їхніх батьків земними благами на час їхнього життя [у цьому світі]. Невже вони не бачать, що по Нашому велінню земля зменшується по краях? Невже ж вони візьмуть гору?
45. Скажи [, Мухаммад]: "Моя [обов'язок] - тільки перестерігати вас одкровенням". Але глухі не чують заклику, коли їх перестерігають.
46. А якщо на них повіє лише подувом кари Добродії твого, вони неодмінно викликнуть: "Про гору нам! Воістину, ми були несправедливі!"
47. У День воскресіння Ми встановимо справедливі ваги, і ніхто не вкусит несправедливості - навіть на вагу гірчичного зерна. Тому що ніхто іншої не вміє вважати [діяння], як уміємо вважати Ми!
48. Ми даровали [в одкровенні] Мусі й Харуну здатність розрізнення, світло й повчання для богобоязливих,
49. які страшаться свого Добродії, не лицезрея [Його], і які тріпотять перед [Судним] годиною.
50. Цей [Коран] - благословенне повчання, ниспосланное Нами. Невже ви станете відкидати його?
51. Ми до цього наставили Ибрахима на прямий шлях, і Ми знали [всі] про нього.
52. [Згадай, Мухаммад,] як він сказав своєму батькові й народу: "Що це за статуї, яким ви поклоняєтеся?"
53. Вони відповіли; "Ми знаємо, що наші батьки поклонялися їм".
54. [Ибрахим] сказав: "Так, виходить, і ви, і ваші батьки явно помилялися".
55. Вони запитали: "Ти прийшов [до нас] з істиною або ж ти жартуєш?"
56. Він відповів: "Про немає! Ваш Господь - Владар небес і землі, що створив їх, а я [тільки] свідчу про цьому".
57. [І він вирішив про себе] : "Клянуся Аллахом! Я вчиню що-небудь проти ваших ідолів, коли ви підете, залишивши їх [без догляду] ".
58. [Коли вони пішли,] він розніс на шматки [ідолів], за винятком головного, думаючи, що вони повернуться [до нього].
59. [Повернувшись,] вони запитали: "Хто вчинив подібне з нашими богами? Воістину, він - [великий] грішник!"
60. [Ним] відповіли: "Ми чули, як юнак по імені Ибрахим паплюжив їх".
61. Вони повеліли: "Так приведіть же його перед людські очі. Бути можуть, [люди це] підтвердять".
62. [Коли привели Ибрахима,] вони запитали: "Про Ибрахим! Ти чи вчинив над нашими богами подібне?"
63. Він відповів: "Немає! Учинив їх старший, от цей. Запитаєте ж їх про це, якщо вони володіють даром мови".
64. Вони, помізкувавши, стали говорити [один одному]: "Воістину, ви - грішники".
65. Потім вони [знову] прийнялися за своє [і сказали]: "Адже ти знаєш, що вони (тобто ідоли) не володіють даром мови".
66. [Ибрахим] сказав: "Невже ви поклоняєтеся крім Аллаха тому, хто ні в чому не здатний допомогти або нашкодити вам?
67. Презирство вам і тим, кому ви поклоняєтеся крім Аллаха! Невже ж ви не одумаєтеся?"
68. Вони закричали [у відповідь]: "Спаліть його й допоможіть вашим богам, якщо ви здатні діяти!"
69. Ми повеліли: "Об полум'я! Обернися холодом і порятунком для Ибрахима".
70. Вони хотіли [вапна] його хитрістю, але по Нашій волі їх осяг найбільший збиток.
71. Ми врятували його (тобто Ибрахима) і Лута й вивели на землю, що Ми благословили для мешканців мирів.
72. Ми даровали йому вдобавок Исхака і Йа'куба й всіх [його нащадків] зробили благочестивими.
73. Ми поставили їхніми вождями, які по Нашому велінню ведуть [людей] на прямий шлях. Ми також вселили їм через одкровення, щоб вони вершили добрі справи, робили обрядову молитву, давали захід. І вони поклонялися нам.
74. Луту Ми даровали мудрість і знання й урятували його від [жителів] селища, які робили мерзотні вчинки. Воістину, вони були лиходіями й розпусниками.
75. Ми ввели його під [покров] Нашої милості, тому що він був праведником.
76. [Згадай, Мухаммад,] і Нуха, як він воззвал задовго до тебе й Ми відповіли на його благання, урятували його і його родину від великого лиха.
77. Ми підтримали його проти людей, які відкидали Наші знамення, тому що вони були лиходіями, і Ми потопили їх усіх.
78. [Згадай] також Давуда й Сулаймана, коли вони судили про ниву, що потруїли чужі вівці. Адже Ми були свідками їхнього суду.
79. Ми підказали Сулайману це [рішення], і Ми даровали обом [пророчу] мудрість й уміння [відрізняти добро від зла]. Ми зробили підвладними Давуду гори й птахів, щоб вони славили [Аллаха], і Ми це здійснили.
80. Ми навчили [Давуда] виготовляти кольчуги, щоб вони охороняли вас у ваших боях. А хіба ви вдячні [за це]?
81. Сулайману [Ми зробили підвладним] сильний вітер, і він дує по його велінню на землю, що Ми благословили. І Ми знали все, що пов'язане із цим.
82. Серед шайтанів були такі, які заради користі Сулаймана поринали [у море] і робили інші роботи. І Ми оберігали їх.
83. [Згадай, Мухаммад,] Аййуба, як він воззвал до свого Господа: "Воістину, мене осягла напасти, але ж Ти - милостивейший з милостивих".
84. Ми почули його благанню, усунули поразившую його напасти й даровали йому по Нашій милості [нову] родину [замість колишньої] до того ж стільки ж [рідні ще] - у повчання що поклоняється [Аллахові].
85. [Згадай] Исма'ила, Идриса й Зу-л-кифла. Всі вони були терплячими.
86. Ми осінили їхньою Нашою милістю, тому що вони були праведниками.
87. [Згадай] також Зу-н-нуна, коли він покинув у гніві [Ниневию]", думаючи, що Ми не владні над ним. Однак він воззвал у мороці: "Немає бога, крім Тебе. Пречистий Ти! Воістину, я був грішником!"
88. Ми задовольнили його благання, позбавили його від лиха. Так рятуємо Ми віруючих.
89. {Згадай] Закариййу, як він воззвал до свого Господа: "Господи! Не залишай мене самотнім, адже Ти - самий постійний з наследующих "".
90. Ми задовольнили його благання, даровали йому Йахйу й зробили його [марну] дружину здатної народити. Воістину, вони проявляли ретельність у добрих діяннях, волали до Нас у надії й страху й були смиренні перед Нами.
91. [Згадай] також ту, котра дотримала цнотливості свого лона. Ми вдихнули в неї від Нашого духу, і по Нашій волі вона і її син стали знаменням для мешканців мирів.
92. Воістину, ваша громада [, про люди,] - єдина громада, Я ж - ваш Господь. Так поклоняйтеся ж Мені!
93. Хоч [люди] розійшлися по своїй вірі, але всі вони стануть перед Нами.
94. Ретельність того віруючого, хто вершив добрі діяння, не буде віддано забуттю, і, воістину, Ми записуємо йому в благо [його діяння].
95. [Мешканцям] селищ, яких Ми погубили, не дозволені повернутися [у цей мир]
96. доти, поки не разверзнется [стіна] Йа'джуджа й Ма'джуджа й поки вони не низринутся з кожної височини.
97. Настане [строк] щирої обіцянки, і тоді очі невірних закотяться [і вони викликнуть]: "Про гору нам! Ми не відали про цьому, і ми були грішниками".
98. Воістину, ви й ті, кому ви поклоняєтеся крім Аллаха, - усього лише паливо для пекла, у який ви-те й увійдете.
99. Якщо ті, [кому вони поклонялися], були б богами, то не ввійшли б у пекло. Але всі вони пребудут там вічно.
100. Їхня доля там - [сумне] стогін, а вони там [нічого іншого] не чують.
101. Воістину вилучені від пекла ті, кому Ми колись предначертали добре [воздаяние].
102. Вони не почують навіть найменшого звуку пекла, будуть вічно спочивати серед благ, яких зажадали їхньої душі.
103. Їх не буде засмучувати великий страх [перед божественною відплатою], а ангели зустрінуть їх [словами]: "От і настав день, що був вам обіцяний".
104. У цей день Ми згорнемо небо, як звертають сувої з письменами; Ми знову створимо утвори відповідно до Нашої обіцянки, подібно тому як створили їх у перший раз. Воістину, Ми виконуємо [обіцянки].
105. Ми вже предначертали в Псалтири, після того як вирекли [людям] повчання, що земля дістанеться в спадщину Моїм праведним рабам.
106. Воістину, у тім, що [Ми сказали], - звістка до тих, хто поклоняється [Аллахові].
107. Ми направили тебе [, Мухаммад, посланником] тільки як милість до мешканців мирів.
108. Скажи: "Мені тільки дано в одкровення, що ваш бог -Бог один^-єдиний. Чи зрадилися ви [Аллахові]?"
109. Якщо ж вони відмовляться [зрадитися Аллахові], то скажи: "Я возвестил [іслам] рівною мірою для всіх вас, і я не знаю, рано або пізно настане те, що вам обіцяне.
110. Воістину, Він знає й те, що ви вимовляєте вголос, і те, що ви приховуєте [у думках].
111. Я не знаю, чи то це випробування для вас або ж [можливість] користування земними благами на якийсь час".
112. Скажи: "Господи! Розсуди по справедливості. Наш Господь - Милостивий. У Нього [треба] шукати допомоги проти того, що ви приписуєте [Йому]".
Сура 22. Хадж
4. 1. Про люди! Страшитеся [покарання] Добродії вашого, тому що подія [у Судний] годину - велике явище.
2. У цей день, що ви [неодмінно] побачите, усяка мати, що годує, відрине своєї дитини й усяка вагітна жінка викине плід свій. Побачиш ти людей, [хитких, як] п'яні, але не п'яні вони, а [злякані] суворим покаранням Аллаха.
3. Серед людей зустрічаються й такі, які сперечаються про Аллаха, нічого про цьому не відаючи, і випливають за всяким заколотним шайтаном.
4. Але ж визначено, що того, хто вдасться до нього(тобто до шайтана), він зіб'є зі шляхи істини й приведе до покарання вогнем.
5. Про люди! Якщо ви сумніваєтеся у відродженні [на Страшному суді, згадаєте], що Ми адже створили вас із пороху, потім - із краплі насіння, потім - зі згустку крові, потім - зі шматка плоті, явного виглядом або ще що не виявився, [і все це говоримо] вам у роз'яснення. Ми поміщаємо в лонах те, що бажаємо, до призначеного строку. Потім Ми виводимо вас [з утроби] дитинами, потім [ростимо вас] до досягнення вами повноліття; але одні з вас будуть упокоены [у ранньому віці], інші ж досягнуть [настільки] похилого років, що забудуть все те, що знали. Ти бачиш землю ссохшейся. Але коштує Нам ниспослать їй воду, як вона набухає, лунає й народить усілякі прекрасні рослини.
6. І [всі] це відбувається тому, що Аллах - Істина, що Він пожвавлює мерців і владний над всім сущим,
7. тому що [Судний] година неодмінно наступить, тому що Аллах воскресить тих, хто [спочиває] у могилах.
8. [І проте] серед людей зустрічається й такий, хто сперечається щодо Аллаха, нічого не знаючи про цьому, не маючи ні керівництва до прямого шляху, ні ясного Писання;
9. [і такий,] хто відвертається в гордині, щоб спокусити [людей] зі шляхи Аллаха. У цьому світі його доля - ганьба, а в День воскресіння Ми дамо йому вкусить покарання вогнем
10. [і йому буде сказане]: "Це за те, що раніше зробили твої руки, - адже Аллах не надходить несправедливо з [Своїми] рабами".
11. Серед людей зустрічається й такий, котрий коштує на грані [між вірою й невір'ям] в Аллаха: якщо йому дістається в долю добро, вона затверджується [у вірі], якщо ж його вражає нещастя, він схиляється [до невір'я], гублячи [частку] як у цієї, так й у майбутнім житті. Це і є явний збиток!
12. Замість Аллаха він поклоняється тому, що не приносить йому ні шкоди, ні користі. Це глибока омана!
13. Він поклоняється тому, хто більше шкодить, чим допомагає. Непридатний він як пан, непридатний й як товариш!
14. Воістину, тих, хто ввірував і вершив добрі діяння, Аллах уводить у сади зі струмками текучими. Воістину, Аллах творить те, що побажає.
15. Той, хто думає, що Аллах не зробить допомозі йому (тобто Мухаммаду) у цьому й майбутнім житті, нехай підв'яже мотузку до стелі, потім повіситься нею й нехай тоді подивиться, чи усуне його виверт те, що викликає його гнів.
16. І от Ми ниспослали Коран ясними аятами [про те,] що Аллах направляє на прямий шлях того, кого побажає.
17. Воістину, у День воскресіння Аллах розсудить уверовавших з іудеями, сабиями, християнами, вогнепоклонниками й многобожниками. Воістину, Аллахові ведене все суще.
18. Невже ти не знаєш, що перед Аллахом падають ниц і ті, хто на небесах, і ті, хто на землі: сонце, місяць, зірки, гори, дерева, тварини, багато людей, а також багато хто з тих, хто заслужив покарання. Того, кого принизить Аллах, ніхто не підніме. Воістину, Аллах надходить так, як Йому заманеться.
19. От дві ворогуючі групи, які сперечалися відносно їхні Добродії. Тим [з них], які не ввірували, [у майбутнім житті] викроять одіяння з вогню, а на голів їм проллється окріп,
20. так що розплавляться вони й усередині й зовні.
21. Для них уготованы залізні палиці.
22. Щораз, коли вони захочуть вискочити з вогню [і позбутися] від страждань, їх увергнуть туди знову [і скажуть:] "Вкусите покарання вогнем!"
23. Воістину, тих, які ввірували й творили добро, Аллах помістить у сади, де течуть струмки. Там будуть вони носити золоті браслети й перли, будуть одягнені в шовки,
24. [тому що] були вони [у земному світі] спрямовані на [прийняття] найкращих слів і були наставлені на вірний шлях Славетного.
25. Воістину, тим, що не ввірували, що збивають [людей] зі шляхи Аллаха, не пускають їх у Заборонну мечеть, що Ми веліли спорудити для [всіх] людей, незалежно від того, перебувають вони [біля її] або кочують [по пустелях], а також тим, хто по неправедності [своєї] хоче в мечеті відступитися [від віри], - усім їм Ми дамо вкусить болісне покарання.
26. [Згадай, Мухаммад,] як Ми оселили Ибрахима в Будинку [і веліли]: "Не поклоняйся поряд із Мною нічому, місти Мій Будинок у чистоті для тих, хто [робить обряд], обходячи його, відправляє молитву, кладе уклони й падає ниц".
27. Проголоси людям [обов'язок робити] хадж, щоб вони прибували до тебе й пішки, і на сухорлявих верблюдах із самих віддалених поселень,
28. щоб бути очевидцями вигід [які тягне хаддж] для них, славити ім'я Аллаха у встановлені дні при [приношенні в жертву] даровану їм худобину. Так їжте їхнє м'ясо й годуєте знедоленого бідняка!
29. Нехай потім вони зроблять свої обряди [паломництва], сповна виконають свої обітниці й обійдуть навколо древнього храму.
30. Таке [веління Аллаха]! Якщо хто шанує заборони, накладені Аллахом, то це в благо йому перед своїм Господом. Вам дозволено [приносити в жертву й уживати в їжу] свійських тварин, крім тих, які вам перераховані [у Корані]. Уникайте ж скверни ідолів, а також брехливих мов,
31. перебуваючи щирими в поклонінні Аллахові й не поклоняючись поряд з Ним нікому. Той, хто поряд з Аллахом поклоняється ще кому-небудь, він немов упав з неба, і птаха підхоплять його [і склюють на лету] або ж вітер занесе його на край світла.
32. Так воно і є! А той, хто дотримує обряди [хадджа], установлені Аллахом, [робить] це від богобоязливості в серцях.
33. Вам у них (тобто жертовних верблюдах) користь - до певного часу. А потім їх принесуть у жертву в Древнього храму.
34. Для кожної громади Ми визначили обряди жертвоприносини [і веліли її послідовникам] поминати ім'я Аллаха над дарованими їм у долю свійськими тваринами [при закланні]. Отже, ваш бог - Бог єдиний. Так будьте покірні Йому, а ти [, Мухаммад,] повідом добру звістку смиренним,
35. серця яких при згадуванні імені Аллаха тріпотять від страху, які терплячі до того, що їх осягає, творять обрядову молитву й витрачають [на шляху Аллаха] з того, що Ми дали їм у долю.
36. І приношення в жертву верблюдів Ми встановили для вас як обряд, запропонованого Аллахом. Для вас у цьому - користь. Вимовляєте ж над верблюдами ім'я Аллаха, коли вони коштують рядами. А коли їх повалять на боки, то їжте їх [м'ясо], нагодуєте й того, хто соромиться просити, і того, хто просить не таячись. Так Ми дали вам влада над ними (тобто жертовними верблюдами), - бути може, ви возблагодарите [за це].
37. Ні м'ясо їх, ні кров їх (тобто жертовних тварин) не потрібні Аллахові, Йому потрібна лише ваша побожність. Тому Він дав вам влада над жертовними тваринами, щоб ви величали Аллаха за те, що Він наставив вас на прямий шлях. Так обрадуй же благою звісткою тих, хто вершить добро.
38. Воістину, Аллах оберігає тих, хто ввірував. Воістину, Аллахові неугодний будь-який віроломний і невдячний.
39. Тим, які піддаються нападу, дозволене [боротися], захищаючи себе від насильства. Воістину, у владі Аллаха допомогти тим,
40. які беззаконно були вигнані зі своїх жител тільки за те, що говорили: "Наш Господь - Аллах". Якби Аллах не даровал одним людям можливість захищатися від інших, то неодмінно були б зруйновані келії, церкви, синагоги й мечеті, у яких пребагато славлять ім'я Аллаха. Ні сумніву, Аллах допомагає тому, допомагає Його релігії. Воістину, Аллах - сильний, великий.
41. [Аллах допомагає] тим, які, якщо Ми усталимо їх на землі, будуть робити обрядову молитву, роздавати захід, призивати до благих діянь й утримувати від дурного. Тільки Аллах визначає результат всіх явищ.
42. Якщо вони обвинуватять тебе в неправді [, про Мухаммад], то адже задовго до них обвинувачували в неправді [пророків] і народ Нуха й адиты, і самудяне,
43. і народ Ибрахима, і народ Лута,
44. і жителі Мадйана. Був проголошений брехуном і Муса. Я дав відстрочку невірним, а потім покарав їх. І яка ж була Моя кара!
45. І як багато [людських] селищ Ми погубили, коли їхні жителі надходили беззаконно! Вони були зруйновані до самої підстави. Як багато висохлих колодязів й [руїн] величних палаців!
46. Хіба, коли вони мандрували по землі, їхнього серця не розуміли або ж вуха не слухали [тому, що відбувається навколо] ? Адже сліпі не очі, а сліпі серця, що в груди.
47. Вони кваплять тебе [, вимагаючи, щоб настало] покарання, але Аллах не порушує Своєї обіцянки. Адже день по рахунку Добродії твого дорівнює тисячі років по людському рахунку.
48. І як було багато поселень, [жителям] яким я дав відстрочку, хоча вони й були несправедливі! Потім же я покарав їх, і до Мене вони повернуться.
49. Скажи [, Мухаммад]: "Про люди! Для вас я - усього лише ясний увещеватель".
50. Тим, які ввірували й вершили добрі діяння, уготованы прощення й щедра доля.
51. Ті ж, які усердствовали, намагаючись принизити [значення] Наших знамень, будуть жити у вогні.
52. До тебе, якщо Ми посилали посланника або пророка, шайтан обов'язково намагався збентежити його [протилежним]. Але Аллах зводить нанівець те, чим спокушає шайтан. Потім Аллах виявляє Свої знамення, тому що Він - всевідаючий, мудрий,
53. для того щоб перетворити спокуси шайтана у випробування для тих, чиї серця [уражені] вадою, чиї серця огрубіли. Воістину, нечестивці у великій незгоді [з істиною].
54. [Аллах виявляє знамення], щоб ті, кому дароване знання, відали, що Коран - це істина від твого Добродії; щоб вони ввірували в Нього й упокорилися серцями перед Ним. Воістину, Аллах наставляє уверовавших на прямий шлях.
55. Ті, які не ввірували, перебувають у безперестанному сумніві про Нього, поки не наскочить раптово [Судний] година або поки не осягне їхнє покарання дня марного.
56. Влада в той день належить [тільки] Аллахові, [й] Він розсудить їх, так що ті, які ввірували й творили добрі діяння, пребудут у садах благоденства.
57. Тим же, які не ввірували й заперечували істинність Наших знамень, уготовано принизливе покарання.
58. Аллах наділить прекрасною часткою тих, які покинули [свої будинки], щоб [боротися] на шляху Аллаха, і були вбиті. Воістину, Аллах - найкращий з дарующих.
59. Він неодмінно оселить їх у житло, якому вони будуть ради. Воістину, Аллах - всевідаючий, лагідний.
60. Так і буде. Якщо хто-небудь відповідає на образу такою же образою, а потім він буде скривджений у більшій мері, то Аллах неодмінно допоможе йому, тому що Аллах - що прощає, поблажливий.
61. Це тому, що Аллах подовжує ніч, укорочуючи день, і подовжує день, укорочуючи ніч, і тому, що Аллах - всі що чує, всевидючий.
62. Це так, тому що Аллах - істина, а те, чому вони поклоняються крім Нього, - неправда, а також тому, що Аллах - превисокий, великий.
63. Невже ти не бачиш, як Аллах вилив з неба дощ і земля покрилася зеленню? Воістину, Аллах - милостивий, всевідаючий.
64. Йому належить все те, що на небесах, і те, що на землі. Воістину, Аллах ні в чому не має потреби й преславний.
65. Хіба ти не знаєш, що Аллах дав вам влада над усім, що є на землі, а також над кораблями, які плавають по морю по Його волі? Він утримує небо від падіння на землю, [що може трапитися] лише по Його бажанню. Воістину, Аллах співчуває людям, милосердний до них.
66. Він - той, хто викликав вас до життя; потім Він вас умертвить і знову пожвавить. Воістину, людина невдячна [по природі].
67. Для кожної громади Ми визначили обряди, які вони відправляють, і нехай [послідовники громад] не сперечаються з тобою про це. Призивай [їх] до твого Господа, адже ти - на прямому, вірному шляху.
68. Якщо ж вони стануть сперечатися з тобою, то відповідай: "Аллах більше всіх відає про те, що ви вершите.
69. Аллах розсудить вас у День воскресіння у ваших суперечках [один з одним]".
70. Хіба ти не знаєш, що Аллахові ведене те, що на небі й на землі? Воістину, це [записано] у Писанні, і, воістину, це знання не становить для Аллаха праці.
71. [Многобожники] поклоняються крім Аллаха тому, про що Він не ниспослал ніякого доводу й про що в них немає ніякого знання. І не буде в неправедників заступника!
72. Коли ж невірним читають Наші ясні аяты, ти побачиш на їхніх особах відраза. Вони готові обрушитися на ті, хто читає їм Наші аяты. Скажи: " чиНе повідати вам про гірший, чим те, що ви випробовуєте? Про вогонь? Аллах обіцяв його тим, хто не ввірував. І кепська ж це обитель!"
73. Про люди! От вам притча, послухайте її. Воістину, ті, кому ви поклоняєтеся, минаючи Аллаха, не створять і мухи, якщо навіть будуть намагатися щосили. Якщо ж муха викраде в них що-небудь, вони не зможуть відібрати в неї. Слабшав і той, хто просить, і той, у кого просять!
74. Вони не віддали Аллахові по Його справжньому достоїнству. Але ж Аллах - сильний, великий.
75. Аллах обирає із середовища ангелів і людей посланців. Воістину, Аллах - що всечує, всевидючий.
76. Він відає те, що було раніше них і що буде після них, і Аллахові належить рішення всіх справ.
77. Про ви, які ввірували! Кланяйтеся, падайте ниц, поклоняйтеся Господу вашому й творите добру справу, - бути може, ви будете щасливі.
78. І проявляйте [у служінні] Аллахові гідна ретельність: Він обрав вас і не наклав на вас в [виконанні обрядів] релігії ніякого утруднення. [Випливайте] вірі батька вашого Ибрахима. Саме він називав вас муслимами колись, [як зветеся] ви в цьому [Писанні], щоб Посланник (тобто Мухаммад) був свідком вашим, а ви [відповідно] були свідками для людей. Робіть же обрядову молитву, роздавайте захід і тримаєтеся Аллаха. Він - ваш заступник. І як прекрасний заступник, і як прекрасний заступник!
Сура 23. Віруючі
4. 1. Воістину, блаженні віруючі,
2. які смиренні при [здійсненні] молитов,
3. які уникають [усього] суєтного,
4. які вносять захід,
5. які не мають зносин ні з ким,
6. крім як зі своїми дружинами або невільницями, за що вони непорицаемы.
7. А ті, хто зажадає поверх того, переступають через дозволене.
8. [Блаженні ті], які дотримують вручене їм на зберігання й договори,
9. які виконують свої обрядові молитви, -
10. саме вони й суть спадкоємці,
11. які успадковують рай, у якому вони вічно пребудут.
12. Воістину, Ми створили людину із глиняного тесту,
13. потім же Ми визначили його у вигляді краплі [насіння] у надійне місце.
14. Потім Ми перетворили краплю в згусток крові, кров'яний згусток - у шматок м'яса, створили в шматку м'яса кости й покрили кості м'ясом. Потім Ми втілили його (тобто людини) у нове створення. Благословенний Аллах, найкращий із творців!
15. Потім, після всього цього, вам має бути вмерти.
16. А потім, у День воскресіння, ви будете відроджені.
17. Воістину, Ми створили над вами сім шляхів. І Ми [ніколи] не зневажали [Своїми] створеннями.
18. Ми звели з неба воду в міру (тобто дощ) і просочили нею землю, і, воістину, у Нашій владі випарувати її.
19. За допомогою води Ми виростили для вас пальмові гаї й виноградники, де на потребу вам росте багато плодів, які ви їсте,
20. а також [виростили] дерево, що росте на горі Синай і дає [маслинове] масло й приправу для що вкушають.
21. Воістину, тварини служать повчанням для вас: Ми напуваємо вас тим, що перебуває в них в утробах; вони приносять вам багато користі, і ви харчуєтеся від них,
22. на них і на кораблях ви пересуваєтеся.
23. Воістину, Ми направили Нуха до свого народу, і він возвестил: "Об мій народ! Поклоняйтеся Аллахові. У вас немає іншого бога, крім Нього. Невже ж ви не убоитесь [Його] ?"
24. Але проводирі його народу, які не ввірували, сказали: "Адже він - всього-на-всього людина, як і ви. Він хоче тільки піднятися над вами. Якби Аллах побажав [направити посланника], то Він неодмінно ниспослал би ангелів. Ми не чули, щоб що-небудь подібне [трапилося] у часи наших праотців.
25. Він - не хто інший, як біснуватий чоловік, так що стежите за ним до пори до часу".
26. [Нух] сказав: "Господи! Підтримай мене [проти них], тому що вони відкидають мене".
27. І Ми вселили йому одкровення: "Споруди ковчег під Нашим доглядом і відповідно до одкровення, що Ми тобі даровали. А коли з'явиться Наше веління й вода заб'є фонтаном з печі, то занур на нього по парі всіх [тварин], а також твою родину, крім тих, про чию загибель уже було ниспослано Моє веління [про загибель]. І не проси Мене за тих, які минулого грішні, - вони будуть потоплені".
28. А коли ти й ті, хто з тобою, розташуєтеся на ковчегу, скажи: "Слава Аллахові, що врятував нас від нечестивих людей".
29. Скажи також: "Господи! Дай мені пристановище благословенне, адже Ти - найкращий з тих, хто дає пристановище".
30. Воістину, у цьому [оповіданні] укладені знамення, Ми ж тільки випробовували [народ Нуха].
31. Згодом слідом за ними Ми породили інше покоління[людей].
32. І Ми направили до них посланника з їх же числа, [і він призивав]: "Поклоняйтеся Аллахові, у вас немає іншого бога, крім Нього. Невже ви не страшитеся [Аллаха] ?"
33. Проводирі його народу, які не ввірували [в Аллаха] і заперечували, що їх чекає [покарання] у житті майбутньої, після того як Ми обдарили їхніми благами цього миру, сказали: "Це всього-на-всього людина, подібний вам: він їсть те, що ви їсте, і п'є те, що ви п'єте.
34. А якщо ви коритеся подібному вам людині, то неодмінно зазнаєте шкоди.
35. Як [така людина може] обіцяти вам, що після смерті, коли ви перетворитеся в порох і кістки, будете виведені [з могил живими]?
36. Далеко, далеко [від істини] те, що обіцяно вам!
37. Немає нічого, крім нашого життя в цьому світі. Ми вмираємо й живемо, і ми не будемо відроджені.
38. Він - не хто інший, як людина, що звів на Аллаха наклеп, і ми не ввіруємо в нього".
39. [Посланник] заблагав: "Господи! Допоможи мені [проти них], тому що вони відкидають мене!"
40. [Аллах] відповів: "Незабаром їм неодмінно прийде покаятися".
41. І наздогнав їхній трубний глас по справедливості, і Ми звернули їх [у щось подібне] сміттю [на гребені хвилі]. Так сгинут нечестивці!
42. Потім після них Ми створили інші покоління [людей].
43. Жодна громада не може випередити або сповільнити [визначений] строк.
44. Потім Ми направляли одного за іншим Наших посланників. Щораз, коли до якої-небудь громади приходив посланник, [послідовники громади] проголошували його брехуном. І Ми відправляли [жителів громад] одних за іншими [на погибель] і зробили їхньою притчею в языцех. Так сгинут же, хто не ввірував!
45. Потім Ми відправили Мусу і його брата Харуна з Нашими знаменнями і ясним доводом
46. до Фир'ауну і його знаті, але вони загордилися, адже вони були людьми гордовитими.
47. Вони стали запитувати [друг у друга]: "Невже ми ввіруємо у двох подібні нам людей, у той час як [весь] їхній народ підкоряється нам?"
48. Вони оголосили брехунами обох (тобто Мусу й Харуна) і [тим самим] прирекли себе на погибель.
49. Воістину, Ми даровали Мусі писання, думаючи, що вони(тобто Фир'аун і його знати) ступлять на прямий шлях.
50. Ми зробили сина Марйам і його мати знаменням й оселили їх у притулок на пагорбі, де в затишному місці протікав струмок.
51. Про посланники! Вкушайте [найкращу] їжу й вершите добро. Воістину, Я відаю про те, що ви творите.
52. Воістину, ваша релігія - єдина релігія, а Я - ваш Господь. Так бійтеся ж Мене!
53. Але [люди] розірвали свою [єдину] релігію на різні частини (тобто толки), і кожна група радіє від того, що дісталося їй.
54. Так залиш же їх на якийсь час у безодні [омани].
55. Невже вони думають, що, підтримуючи їхнім багатством і потомством,
56. Ми поспішаємо обдарити їх [земними] благами? Про ні, вони просто не розуміють!
57. Воістину, ті, які бояться перед Господом своїм у страху [перед його покаранням],
58. які ввірували в знамення Добродії свого,
59. які не визнають поряд з Господом своїм інших богів,
60. які подають те, що покладено, а серця їх страшаться того, що їм призначене повернутися до свого Господа, -
61. всі вони поспішають вершити добрі справи й намагаються перевершити в цьому [інших людей].
62. Ми покладаємо на людину тільки в міру його можливості. При Нас зберігається книга, що глаголет істину, і з ними надійдуть по справедливості.
63. Але серця невірних не відають про це (тобто про добрі діяння), у них - інші діяння, які вони вершать
64. доти, поки Ми не покараємо благоденствующих з них. І тоді вже вони заволають, [вимагаючи жалю].
65. [Але їм буде сказане]: "Не волаєте [понапрасну] сьогодні, тому що, воістину, вам немає допомоги від Нас.
66. Вам були возвещены Мої аяты, але ви відверталися [від них],
67. загордившись [тим, що володієте Мекканским храмом], і бовтаючи дурницю [про Коран і Пророка] у нічних бесідах".
68. Невже вони не задумалися про Слово ? Або ж до них було ниспослано те, що не було ниспослано їхнім праотцям?
69. Або ж вони не розпізнали свого пророка й [тому] відкинули його?
70. Або ж вони затверджують, що він уражений божевіллям? Навпроти, він з'явився до них з істиною, але більшість їх не в ладах з нею.
71. І якби істина випливала їх [низинним] страстям, те сгинули б небеса, земля й ті, хто на них. Але, навпроти, Ми даровали їм наставляння (тобто Коран), вони ж відкинули його.
72. Хіба ти просиш [, про Мухаммад,] у них винагороди? Але адже винагорода твого Добродії вище, і Він - кращий з тих, хто дарует долю.
73. І ти, істинно, кличеш їх на прямий шлях.
74. Воістину, ті, які не вірують у майбутнє життя, неодмінно сходять із [прямого] шляхи.
75. Якби Ми змилостивилися над ними й позбавили від їхнього лиха, що вразило, вони однаково упорствовали б в омані й розгубленості.
76. Ми вже піддали їхньому покаранню, але вони не упокорилися перед своїм Господом і не заблагали перед Ним.
77. Коли ж Ми розгорнули перед ними врата тяжкого покарання, вони прийшли в розпач.
78. Він - той, хто дав вам вуха, очі й серце. Але як мало ви вдячні!
79. Він - той, хто помножив вас на землі, і перед Ним ви станете.
80. Він - той, хто пожвавлює й умерщвляет. Він чергує дні й ночі. Невже ж ви не розумієте?
81. Але немає ж, вони говорять те ж, що й колишні люди.
82. Вони говорять: "Коли ми вмремо й перетворимося на порох і кістки, так невже ж ми справді будемо відроджені?
83. Адже це обіцяли нам і нашим праотцям і колись. Це не що інше, як легенди древніх людей".
84. Запитай, [Мухаммад]: "Кому належить земля й ті, хто на ній, якщо тільки ви знаєте?"
85. Вони відповідять: "Аллахові". Запитай: "Невже ж ви не задумаєтеся?"
86. Запитай: "Хто Господь семи небес і Господь великого трону?"
87. Вони відповідять: "Вони належать Аллахові". Запитай: "Невже ж ви не злякаєтеся [Аллаха] ?"
88. Запитай: "У чиїй десниці влада над усім сущим? Хто захищає й від кого немає захисту, якщо тільки ви знаєте?"
89. Вони відповідять: "Аллах". Скажи: "До чого ж ви зачаровані!"
90. Так, Ми з'явилися до них з істиною, але самі вони брешуть.
91. Аллах не породив сина, і немає поряд з ним [іншого] бога. А якби не так, то кожен бог ніс би із собою те, що створив, і одні з них піднялися б над іншими. Пречистий Аллах від того, що приписують [невірні] Йому,
92. ведающему таємне і явне. Вище Він тих, кому поклоняються поряд з Ним!
93. Проси [, Мухаммад]: "Господи! Якщо Ти покажеш мені, яке [покарання] їм обіцяно,
94. те не роби мене [одним з] тих, хто творить беззаконня!"
95. Воістину, у Нашій владі показати тобі те, що обіцяно їм.
96. Відринь же зло тим, що перевершує його. Ми краще знаємо те, що приписують [Нам].
97. Скажи [, Мухаммад]: "Господи! Я шукаю притулки в Тебе від мар шайтанів
98. і молю Тебе, Господи, відігнати їх від мене".
99. Коли ж перед ким-небудь із них стане смерть, він заблагає: "Господи! Поверни мене [у цей мир]:
100. бути може, я здійсню праведну справу в тім, чим я зневажив". Так немає ж! Те, що він говорить, усього лише [порожні] слова. За тих, хто йде з миру, [буде] перешкода до того, як їх воскресять.
101. Коли ж затрублять у трубу, то в той день не будуть знати родинних уз і не будуть розпитувати один одного [ні про що].
102. І ті, у кого на вагах переважить [чаша добрих діянь], - вони й будуть урятовані [від пекла].
103. А ті, у кого на вагах [чаша добрих діянь] виявиться легкої, самі нашкодили собі [і тому] пребудут вічно в пеклі.
104. Їхньої особи буде спалювати пекельний вогонь, і вони будуть корчитися в ньому.
105. [Їм скаже Аллах]: "Хіба не були возвещены вам Мої знамення й хіба ви не відкинули їх?"
106. Вони заблагають: "Господи! Наше злощастя виявилося сильніше нас, і стали ми заблудшими.
107. Господи! Виведи нас із пекла. Якщо ми знову станемо грішити, то будемо творящими беззаконня".
108. [Аллах] відповість: "Ладь! Ступайте з ганьбою в пекло й не говорите із Мною!
109. Воістину, говорили ж деякі з Моїх рабів: "Господи! Ми ввірували. Так прости ж нас і помилуй, тому що Ти - кращий з тих, хто милує".
110. Але ви насміхалися над ними, так що навіть забули Мене, у той час як глузували з них.
111. Воістину, у цей день Я винагородив їх за те, що вони терпіли, і потому-то вони превстигли".
112. Аллах запитає: "Скільки ж років ви пробули на землі?"
113. Вони відповідять: "Ми пробули день або часточку його. Краще запитай тих, хто вміє вважати".
114. [Аллах] скаже: "Ви пробули небагато, якби тільки ви знали.
115. Невже ви думали, що Ми створили вас на потіху й що ви не станете переді Мною?"
116. Вище всього Аллах, владика щирий, немає бога, крім Нього. [Він] - Господь преславного трону.
117. У того, хто молиться поряд з Аллахом іншим богам, немає для цього ніякого доводу, і рахунок йому пред'являть, коли він стане перед Господом своїм, Воістину, невірні не превстигнуть.
118. Скажи ж: "Господи! Прости й помилуй! Ти - кращий з тих, хто милує!"
Сура 24. Світло
4. 1. [Це - сура, що Ми ниспослали й наказали законом. Ми ниспослали в ній ясні знамення: бути може, ви задумаєтеся.
2. І перелюбницю й перелюбника - кожного з них січіть сотнею батогів. Нехай не охоплює вас жалість до них в ім'я віри Аллаха, якщо ви віруєте в Аллаха й у Судний день. А при покаранні їх нехай свідками будуть деяке число віруючих.
3. Перелюбник може женитися тільки на перелюбниці або ж многобожнице. На перелюбниці може женитися тільки перелюбник або многобожник. А віруючої це заборонено.
4. Тих, які зведуть наклеп на цнотливих жінок, але при цьому не приведуть чотирьох свідків, січіть восьмьюдесятью [ударами] батога й ніколи не беріть їх як свідків, тому що вони -преступающие закон,
5. за винятком тих з них, які після цього [наклепу] покаялися й загладили провину. Адже, воістину, Аллах - що прощає, милосердний.
6. Що ж стосується тих, які обвинувачують у невірності своїх дружин, не маючи свідків, крім самих себе, то заміною свідків для кого-небудь із них служать чотири клятви Аллахом у тім, що він, воістину, говорить правду,
7. а також п'ята клятва в тім, що так прокляне його Аллах, якщо він бреше.
8. І зняте буде покарання з її (тобто безневинно обвинуваченої дружини), якщо вона четырежды заприсягне Аллахом у тім, що він (тобто чоловік), воістину, бреше,
9. а п'ятий раз [заприсягне] у тім, що нехай покарає її гнів Аллаха, якщо чоловік говорить правду.
10. Якби не благовоління й милість Аллаха до вас, [про люди, Він прискорив би вам покарання]. І, воістину, Аллах - що прощає, мудрий.
11. Воістину, ті, які звели велику неправду, - з вас же самих. Не вважайте її (тобто неправда) злом для вас, навпроти, це добро для вас. Кожного чоловіка з них осягне [покарання] за вчинений гріх. А тому, хто зробив найбільший гріх, уготовано велике покарання.
12. Чому ж ви, що вірують чоловіки й жінки, коли почули цю [неправда], не звернулися душею до благого й не сказали: "Це - явна неправда!"?
13. Чому вони не призвали для підтвердження цього [наклепу] чотирьох свідків? Раз вони не привели свідків, то вони перед Аллахом - брехуни.
14. Якби не благовоління й милість Аллаха до вас у цьому світі й майбутньому, то вас за ваші балаканини осягло б велике покарання.
15. От ви підхоплюєте неправду своїми мовами, передаєте вустами те, чого ви не знаєте, і думаєте, що подібний учинок незначний перед Аллахом. Але ж вона (тобто неправда) - велика провина.
16. Коли ви почули неправду, чому ви не сказали: "Не личить нам бовтати про це. Преславний Ти! Адже це - великий наклеп!"?
17. Аллах застерігає вас, щоб ви ніколи не повторювали подібну неправду, якщо ви віруєте.
18. Аллах роз'ясняє вам знамення. Аллах - що відає, мудрий.
19. Воістину, тим, які люблять, щоб про що ввірували поширювалася мерзотна неправда, уготовано болісне покарання в цьому світі й майбутньому. Адже Аллах відає [істину], а ви не відаєте.
20. І якби не благовоління Аллаха й милість Його, якби Аллах не був добрий і милосердний [, те покарав би вас].
21. Про ви, які ввірували! Не випливайте по стопах шайтана: той, хто треба по стопах шайтана, [нехай знає], що він кличе до мерзенності й нечестию. І якби не благовоління й милість Аллаха до вас, то ніхто з вас ніколи не надолужив би [гріха]. Однак Аллах прощає того, кого побажає. Аллах - що чує, знаючий.
22. І нехай щедрі й обладающие статок серед вас не клянуться, що не будуть робити допомозі родичам, біднякам і покинувшим своєму будинку [для боротьби] на шляху Аллаха. Нехай вони прощають і вибачають [їх]. Хіба ви не хочете, щоб Аллах простив вас? Аллах - що прощає, милосердний.
23. Воістину, ті, які обвинувачують у невірності цнотливих, що не відають [гріха], що вірують жінок, так будуть прокляті в цьому світі й майбутньому! Їм уготовано велике покарання
24. у той день, коли їхні мови, руки й ноги будуть свідчити проти них про те, що вони творили.
25. У той день Аллах віддасть їм повною мірою по їхніх заслугах і вони довідаються, що Аллах - ясна істина.
26. Розпусні жінки [призначені] розпусним чоловікам, розпусні чоловіки - розпусним жінкам, добропорядні жінки - добропорядним чоловікам, добропорядні чоловіки - добропорядним жінкам. Вони непричетні до того, що зводять на них [наклепники]. Їм уготованы прощення й щедрий наділ.
27. Про ви, які ввірували! Не входите в чужі будинки без дозволу й без побажання миру їхнім мешканцям. Це краще для вас: бути може, ви послухаєтеся повчання.
28. Якщо ж у будинку нікого не виявиться, то не входите, поки вам не дозволять. А якщо вам скажуть: "Підіть!", те йдете. Так переважніше для вас, і Аллах знає про те, що ви вершите.
29. Не грішно вам входити в нежилі будинки, у яких залишено дещо для вас. Аллах відає про те, що ви робите явно, і те, що ви приховуєте.
30. Скажи [, Мухаммад,] віруючим чоловікам, щоб вони опускали долу ока й оберігали свою цнотливість. Це - непорочне для них. Воістину, Аллах обізнаний про те, що вони творять.
31. Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали долу очі й оберігали свою цнотливість. Нехай не виставляють напоказ своїх прикрас, за винятком тих, які видні; нехай вони прикривають [головними] покривалами виріз на грудях і не показують своєї вроди [чоловікам], крім своїх чоловіків, або своїх батьків, або своїх свекрів, або своїх синів, або синів своїх чоловіків, або своїх братів, або синів своїх братів, або синів своїх сестер, або своїм жінкам, або своїм невільникам, або слугам із чоловіків, у яких немає прагнення, або дітям, які не відають про жіночу наготу; нехай вони не виставляють свої ноги, щоб стали видні приховувані краси. Звернетеся, всі віруючі, до Аллаха із благанням про прощення, - бути може, ви будете щасливі.
32. З'єднуйте шлюбом незаміжніх жінок і праведних чоловіків з рабів ваших і рабинь. Якщо вони бідні, Аллах забезпечить їх Своєю щедрістю. Аллах - всеосяжний, знаючий.
33. А ті, у яких немає можливості сполучатися шлюбом, нехай дотримують цнотливості, поки Аллах не забезпечить їхнім статком від Своїх щедрот. А якщо хто-небудь із ваших невільників просить грамоту про відпущення на волю, то видавайте їм її, якщо ви знаходите в них добрий початок, і обдарите їх з майна, що Аллах даровал вам. Своїх невільниць, якщо вони схильні до цнотливості, не примушуйте віддаватися розпусті заради придбання мирських благ. Якщо ж хто-небудь примусить їх [до розпусти], то Аллах після примуса їх - що прощає, милосердний [до невільниць].
34. Ми ниспослали вам ясні знамення, повчальні уроки тих, які були до вас, а також повчання для богобоязливих.
35. Аллах - світло небес і землі. Його світло - немов ніша, у якій - світильник, укладений у скло, подібне до перлової зірки. [Світильник] возжигается від благословенного маслинового дерева, що росте не на сході й не на заході. Масло від його [плодів] загоряється майже що без зіткнення з вогнем. [Це] - осередок світла. Аллах направляє до Свого світла того, кого побажає, і Аллах приводить людям притчі. Аллах відає про всім сущому.
36. [Такий світильник] - у храмах, які Аллах дозволив спорудити й у які поминається Його ім'я. У них славлять Його й по ранках, і по вечорах
37. чоловіки, яким ні торгівля, ні купівля не служать перешкодою тому, щоб не забувати Аллаха, робити обрядову молитву й вносити захід, і які страшаться дня, коли здригнуться серця й закотяться очі,
38. щоб Аллах віддав за краще, що вони вершили, і щоб Він помножив їм від Своїх щедрот. Адже Аллах відплачує без ліку тому, кому захоче.
39. У тих же, які не ввірували, діяння - немов марево в пустелі, що прагнучий приймає за воду, але коли він наближається, то не знаходить нічого. Але він знаходить поблизу себе Аллаха, що жадає від його повної розплати. Адже Аллах швидкий на розплату.
40. Або [їхнього діяння] - немов морок у морській безодні, що покривають хвилі, що здіймають, над якими - хмари. Безодні мороку нагромаджуються один на одного. Якщо [невірний] витягне свою руку, то не побачить неї. Немає світла в того, кому Аллах не даровал світла.
41. Хіба ти не бачив, що Аллаха славлять ті, хто на небесах і на землі, а також птаха, що летять зграями? І кожний знає свою молитву й те, як йому славити [Аллаха]. Аллах же знає про те, що вони вершать.
42. Влада над небесами й землею належить тільки Аллахові, і до Аллаха [всі] повернуться.
43. Хіба ти не бачиш, що Аллах розсіює хмари, потім зганяє їх разом, потім перетворює в хмари, з яких, як ти бачиш, ниспадает злива. І Він скидає з неба гори хмар, повних граду, вражає їм, кого захоче, і відганяє, від кого захоче. Блиск Його блискавок чи ледве не засліплює [людей].
44. Аллах чергує дні й ночі, і, воістину, у цьому - повчання для тих, хто має зір.
45. Аллах створив всіх тварин з води. Серед них є такі, які плазують на череві, такі, які ходять на двох ногах, і такі, які ходять на чотирьох. Аллах творить те, що побажає, і, воістину, Аллах над всім сущим владний.
46. Ми ниспослали ясні знамення, і Аллах направляє, кого захоче, до прямої дороги.
47. [Мунафики] говорять: "Ми ввірували в Аллаха й у Посланника й коримося". Але потім якась частина їх відвертається [від Посланника], так що вони - невіруючі.
48. Коли ж їх кличуть до Аллаха і Його Посланникові, щоб він розсудив їх, та одна частина з них не визнає [рішення].
49. Якби правда була на їхній стороні, то вони прийшли б [до Посланника] смиренно.
50. Невже в їхніх серцях хвороба, або вони в сумніві, або вони побоюються, що Аллах і Його Посланник виявлять до них несправедливість? Немає ж! Вони самі і є творящие беззаконня!
51. Воістину, коли віруючих призивають до Аллаха і Його Посланникові, щоб він розсудив їх, вони тільки говорять: "Ми чуємо й коримося!" Вони і є щасливці.
52. Ті, хто коряться Аллахові і Його Посланникові, бояться Аллаха й страшаться Його, - саме вони знайдуть успіх.
53. [Мунафики] заприсягли Аллахом - найсильнішою клятвою, - що якби ти велів їм, то вони неодмінно виступили б [у похід]. Відповідай їм [, Мухаммад]: "Не кляніться! Добре відомо, яке покора [було потрібно від вас]. Воістину, Аллах знаючий про те, що ви творите".
54. Скажи [, Мухаммад]: "Коріться Аллахові, коріться Посланникові. Але якщо ви відмовитеся, то Посланникові слід [виконати] свій обов'язок, а вам - свою. Якщо ви коритеся йому, то будете на вірному шляху. А на Посланника покладена тільки ясна передача [велінь Аллаха]".
55. Тим з вас, хто ввірував і вершив добрі справи, Аллах обіцяв, що неодмінно зробить їхніми спадкоємцями на землі, подібно тому як Він зробив спадкоємцями тих, хто був до них; [обіцяв,] що зміцнить їхню віру, що Він схвалив для них, що Він вселить у них спокій, після того як вони відчули страх; [обіцяв тим, які] поклоняються Мені, не визнають поряд із Мною інших богів. А якщо хто після цього стане невірним, то він - грішник.
56. Робіть обрядову молитву, вносите захід і коріться Посланникові, - бути може, вас помилують.
57. Не думай, що ті, хто не ввірував, можуть у чому-небудь на землі послабити [Нас]. Притулком їм буде пекло, і мерзотно ж це пристановище!
58. Про ви, які ввірували! Нехай ваші раби й ті, хто не досяг повноліття, просять у вас дозволу [увійти в покои] у трьох випадках: до передранкової молитви, коли ви знімаєте одяг для полуденного відпочинку й після вечірньої молитви. [Ці три випадки] - три часи наготи для вас. Ні на вас, ні на них немає гріха, крім цих трьох випадків, [за вхід без дозволу], тому що одні з вас відвідують інших [по різних справах].
59. Коли ваші діти досягнуть зрілості, те нехай вони просять дозволи [увійти в покои], як запитували ті, хто старше їх. Так роз'ясняє вам Аллах Свої знамення. Аллах - знаючий, мудрий.
60. Не запретно старим жінкам, нездатним до дітородіння, знімати [покривало або плащ при чужих чоловіках], якщо вони при цьому не показують своєї вроди. Але скромно втримуватися від цього [все-таки] краще для них. А Аллах - що чує, знаючий.
61. Не запретно ні для сліпого, ні для кульгавого або хворого, ні для вас самих [, про віруючі], є окремо [від всіх] у ваших будинках, або в будинках ваших батьків, або в будинках ваших матерів, або в будинках ваших братів, або в будинках ваших сестер, або в будинках ваших дядьків по батьку, або в будинках ваших тіток по батьку, або в будинках ваших дядьків по матері, або в будинках ваших тіток по матері, або в тих будинках, ключі яких у вашому розпорядженні, або [у будинку] вашого друга, - не запретно вам є укромно або разом [з усіма]. Коли ви входите у вдома, те привітайте один одного вітанням від Аллаха, благословенним, прекрасним. Так Аллах роз'ясняє знамення, - бути може, ви осягнете.
62. Віруючі - винятково ті, які ввірували в Аллаха і Його Посланника. Коли вони спілкуються з Посланником по якій-небудь справі, те нехай не йдуть, поки не одержать дозволи. Воістину, ті, які просять у тебе дозволу, - той^-те-вони-те й вірують в Аллаха і його Посланника. Коли вони випросять у тебе дозвіл заради якої-небудь своєї справи, то дозволяй тому, кому з них хочеш, і проси в Аллаха прощення для них. Адже Аллах - що прощає, милосердний.
63. Не рівняйте заклик Посланника до вас із закликом, з яким ви звертаєтеся друг до друга. Аллах знає тих з вас, які йдуть [зі зборів] нишком, нишком. Нехай остерігаються ті, які переступають Його волю: як би їх не осягло лихо або болісне покарання.
64. Так буде вам відомо: воістину, Аллахові належить те, що на небесах і на землі. Він знає заздалегідь те, на чому ви коштуєте. І в той день, коли вони будуть повернуті до Нього, Він сповістить їх про те, що вони вершили, тому що Аллах відає про всім сущому.
Сура 25. Розрізнення
5. 1. Благословенний той, хто ниспослал "ал-фуркан"("Розрізнення") Своєму рабові, щоб він (тобто Мухаммад) став увещевателем для мешканців мирів;
2. [благословенний] той, котрому належить влада над небесами й землею, що не породив для Себе дитини і який ні з ким не ділив владу. Він створив все суще й додав йому [належну] міру.
3. [Невірні] стали замість Нього поклонятися [іншим] богам, які нічого не створюють, але самі створені. Навіть для самих себе їм не подвластны ні шкода, ні користь, їм не подвластны ні смерть, ні життя, ні воскресіння.
4. Ті, які не ввірували, говорять: "Цей [Коран] -усього лише неправда, що він видумав за допомогою інших людей". Тим самим вони надійшли несправедливо й збрехали.
5. Вони говорять також: "[Коран] - це казки колишніх поколінь. Він (тобто Мухаммад) попросив записати їх для себе, і читають їх йому ранком і ввечері".
6. Відповідай [, Мухаммад]: "Ниспослал йому Коран Той, котрий знає таємне на небесах і на землі. Воістину, Він - що прощає, милосердний".
7. [Невірні] говорять: "Що це за посланник? Він приймає їжу й ходить по базарах. Чому не був до нього ниспослан ангел, що перестерігав би разом з ним?
8. [Чому Аллах] не ниспошлет йому скарб? Чому в нього немає саду, плоди якого він вкушав би?" І грішники додають: "Ви випливаєте всього лише за зачарованою людиною".
9. Подивися [, Мухаммад], чого тільки вони не наговорюють на тебе! Вони зійшли із правого шляху й не знаходять виходу.
10. Благословенний Той, котрий дарует тобі, якщо Йому буде завгодно, краще, чим це, - сади, у яких течуть струмки, а також палаци.
11. Але [грішники] не вірують в [Судний] годину, а для тих, хто не вірує в цю годину, Ми приготували пекельний вогонь.
12. І вже здалеку вони почують його страшне шипіння.
13. Коли ж їх скованими скинуть у тісноту пекла, вони будуть молити про [власний] погибелі.
14. [Ним відповідять]: "Не молите сьогодні про одну загибель, молите про багатьох гибелях".
15. Запитай [, Мухаммад]: "Що краще - пекельний вогонь або ж сад вічності, що обіцяний богобоязливим і буде їм воздаянием й обителлю?"
16. Для них у саду вічності буде все, що побажають, і вони вічно будуть перебувати там. [Так] твій Господь виконає виклопотану обіцянку.
17. У той день, коли Аллах збере їх і тих, кому вони поклонялися замість Нього, і запитає: "Це ви збили зі шляхи Моїх рабів або вони самі збилися зі шляхи?" -
18. вони відповідять: "Пречистий Ти! Не личило нам брати заступників, крім Тебе. Але Ти обдарив земними благами їх й їхніх батьків, так що вони забули пам'ятати [про Тебе] і були приречені на загибель".
19. [Тоді Аллах скаже многобожникам]: "[Боги] відреклися від того, що ви говорили, і ви не можете не відвернути [від себе покарання], не допомогти [собі]. А тому з вас, хто затворів беззаконня, Ми дамо вкусить велике мучення".
20. Ми не посилали до тебе посланників, які не вкушали б їжі й не ходили б по базарах, [як інші смертні]. І Ми зробили одних з вас випробуванням для інших, [щоб упевнитися], чи витерпите ви [випробування]. Адже твій Господь все бачить.
21. Ті, які сподіваються, що не стануть перед Нами, говорять: "Чому до нас не ниспосланы ангели? Чому ми не бачимо нашого Добродії?" Вони, безсумнівно, загордилися в серце й підняли великий бунт [проти Аллаха].
22. У той день, коли [грішники] побачать ангелів, не буде їм радісною вести, і ангели скажуть їм: "[Для вас перед раєм] - непереборна перешкода".
23. Ми займемося в той день діяннями, які вони вершили[у земному світі], і розвіємо їх у порох.
24. У мешканців раю в той день [буде] краща обитель і краще місце відпочинку.
25. У той день, коли разверзнутся й небо й хмари й ниспосланы будуть ангели,
26. у Милостивого [Добродії] буде владу щира. І суворим буде цей день для невірних!
27. У той день, що коли творить беззаконня буде кусати [від розпачу] свої руки й скаже: "ПРО, якби я пішов у шляху за Посланником!
28. Про гору мені! Краще б я не брав собі в друзі цієї людини!
29. Адже це він відволік мене від поминання [Аллаха], після того як я знайшов його". Воістину, шайтан - зрадник для людини.
30. Посланник [у той день] скаже: "Господи! Воістину, мій народ відкинув Коран".
31. Так Ми для кожного пророка посилали ворога із числа грішників. Досить для тебе того, що Господь веде на прямий шлях і допомагає.
32. Невірні запитують: "Чому Коран не ниспослан йому за один раз?" Ми надійшли так й [повеліли тобі] читати Коран частинами, щоб зміцнити твоє серце [у вірі].
33. [Невірні в суперечках] не приведуть ні однієї притчі, [у відповідь на яку] Ми не повідали б тобі істину й найкраще тлумачення.
34. Тим, які будуть відроджені з особами, зверненими до пекла, уготовано найгірше місце [у тім світі], тому що вони далі [інших] відхилилися від [прямого] шляху.
35. Задовго до цього Ми даровали Мусі писання й зробили його брата соратником.
36. І Ми повеліли: "Ступайте до народу, що відкинув Наші знамення". А потім Ми викорінили його дощенту.
37. А народ Нуха, коли вони відкинули посланників, Ми потопили й зробили їх [повчальним] знаменням для людей і приготували нечестивцям болісне покарання.
38. [Ми викорінили] й адитов, і самудитов, і жителів ар-расса, а також багато поколінь, [які] були між ними.
39. І кожному [з народів] Ми приводили притчі й кожний викорінили без залишку.
40. Вони проходили повз селище, на яке низринулся недобрий дощ. Невже ж вони не бачили його? Ні, вони не чекали пробудження [у Судний день].
41. А коли вони бачать тебе [, Мухаммад], вони тільки насміхаються над тобою [і говорять]: "Невже ж він - той самий, кого Аллах зробив посланником,
42. [який] ледве було не збив нас [зі шляхи], якби ми не були прихильні до наших богів?" Але вони незабаром довідаються, коли зазнають кари, хто найбільш отклонившийся зі шляхи [істини].
43. Чи бачив ти того, хто зробив своїх богів предметом своєї примхи? Хіба ти відповідач за нього?
44. Або ти думаєш, що більшість невірних здатні чути або розуміти? Вони - усього лише подоба скотов. Більше того, вони - самі відхилилися від [прямого] шляху.
45. Хіба ти не бачиш, як твій Господь зробив тінь мінливої [по розмірі]? А якби Він захотів, то зробив би її незмінної [по розмірах]. Вдобавок Ми визначили сонце її покажчиком.
46. Тоді [, коли сонце піднімається,] Ми поступово відтягаємо її до Себе.
47. Саме Він зробив для вас ніч одіянням, сон - заспокоєнням, а день - поверненням [до життя].
48. Він - той, хто посилає вітер радісною звісткою поперед Свого милосердя. І Ми ниспослали з неба чисту воду,
49. щоб пожвавити нею мертву землю, щоб напоїти нею вдосталь Свої утвори - худобу й людей.
50. Ми й раніше багаторазово роз'ясняли їм [все це], щоб вони запам'ятали, але більшість людей обрали тільки невдячність.
51. Якби Нам було завгодно, то Ми послали б у кожне селище увещевателя.
52. Не корися невірним і завзято борися з ними за допомогою Корана.
53. Він - Той, хто розташував поруч дві водойми. В одному - [вода] прісна, приємна [на смак], а в іншому - солона, гірка. Він спорудив між ними перешкоду нескориму, нерушиму.
54. Він - Той, хто створив людину з вологи, дав йому родичів і свойственников. І Господь твій - могутній.
55. [Многобожники] поклоняються крім Аллаха тому, хто не може не допомогти, не нашкодити ім. Невірний допомагає [тим, хто] проти його Добродії.
56. Ми послали тебе всього лише вісником й увещевателем.
57. Скажи [, Мухаммад]: "Я не прошу у вас за це ніякої винагороди, крім того, щоб бажаючі сталі на шлях до свого Господа".
58. Уповай же на Живого, котрий не вмирає, і слав Його, вихваляючи. Тільки Він один відає про гріхи Своїх рабів.
59. [Він] - Той, хто створив небеса й землю й те, що між ними, за шість днів, а потім воссел на троні. Він - Милостивий. Запитуй про Нього того, хто відає.
60. Коли ж їм говорять: "Бийте чолом Милостивому!" - вони вопрошают: "Що таке Милостивий? Невже ми будемо бити чолом тому, чому ти нам наказуєш?" Ці слова ще більше відвертають їх [від Аллаха].
61. Благословенний Той, хто спорудив на небі сузір'я, а також сонце й місяць що висвітлює.
62. Він - Той, хто встановив низку ночі й дня для тих, хто бажає пам'ятати [це чудо] і возблагодарить [за це Аллаха].
63. Раби Милостивого - це ті, які ступають по землі смиренно, а коли невігласи звертаються до них, говорять: "Мир!";
64. ті, які проводять ночі, падаючи ниц і з'являючись перед Господом своїм;
65. ті, які говорять: "Господи наш! Позбав нас від покарання пекла! Тому що покарання пекла - борошно невідступна".
66. Воістину, пекло - мерзенне місцеперебування й кепський притулок!
67. [Раби Милостивого] - це ті, які не расточительствуют і не скупляться, а витрачають помірковано;
68. ті, які не волають поряд з Аллахом до іншого бога, не вбивають людинии, який Аллах заборонив [убивати], якщо тільки він не заслуговує цього по праву, і не прелюбодействуют. А той, хто робить так, буде підданий карі.
69. У День воскресіння покарання йому буде подвоєно, і він буде перебувати в такому приниженому стані вічно,
70. за винятком тих з них, хто покаявся, увірував і зробив добру справу. За це Аллах замінить їхні злі діяння добрими, тому що Аллах - що прощає, милосердний.
71. Той, хто покаявся перед Аллахом і зробив добру справу, воістину, вона покаявся щиро.
72. [Раби Милостивого] - це ті, які не лжесвідчать й які, коли проходять повз суєтний, минуть його з достоїнством;
73. ті, які, коли їх наставляють аятами Добродії, не падають [додолу] сліпими й глухими до цим [аятам];
74. ті, які говорять: "Господи наш! Даруй нам відраду очей у наших дружинах і нащадках і зроби нас зразком для богобоязливих".
75. Вони одержують у нагороду найвище місце в раї за те, що були терплячі, і зустрінуть їх там вітанням і миром.
76. Вічно пребудут вони в ньому. Прекрасний рай як місцеперебування й житло!
77. Скажи [, Мухаммад, невірним]: "Мій Господь не стане піклуватися про вас, якщо ви не воззовете [до Нього]. Ви ж відкинули [віру], тому покарання грядет неминуче".
