Маменко Ростислав Петрович народився 17 серпня 1936 року в місті Кам'янське (нині Дніпродзержинськ), де жив і навчався до 1949 року.
Батьки - вчителі. Виховання в сім'ї одержав на засадах української державності, пріоритетах української літератури.
В 1949 році сім'я переїхала з міста на постійне мешкання в село Ганнівку (до війни - Красний Кут) Верхньодніпровського району - родинне село батька. Село, яке розташоване по березі річки Омельник, своєю мальовничістю справляло велике враження.
Великий вплив на формування національної свідомості автора мало оточення численної батьківської рідні, потомственних хліборобів, які добре знались на фольклорі, володіли народними музичними інструментами, співали. Серед них вперше він почув заборонені тоді українські пісні, церковний спів. Потайки вдома велись розмови про Самостійну Україну.
Закінчив українську середню школу в с. Лихівка в 1953 році. До школи ходив пішки: вона була розташована за сім кілометрів від с. Ганнівка. В рік закінчення середньої школи вступив до Дніпропетровського медичного інституту, закінчив його в 1959 році за спеціальністю лікар-лікувальник. Сорок років працював на різних лікарських посадах. Мешкає в м. Дніпропетровську.
Вірші писав давно та складав у шухляду. Публікувати не наважувався з політичних мотивів, оскільки в творчості тяжів до громадянської державницької теми, що в ті часи трактувалося як прояв українського буржуазного націоналізму.
Вирішив опублікуватися лише в 2000 році. До цього часу вийшло чотири поетичні видання: поема "Життя мого надії" та три збірки поезій - "Мій човен - він як птах", "Моя довіра", "Годинник".
Провідна тема творів - незнищенна любов до рідного краю і свого хліборобського роду, неповторна доля окремої людської особистості.
Має напрацювання в прозі і драматургії, які ще чекають на публікацію.
|