ЕПІЛОГ
Де поділася та шабля,
Крива шабля Гайявати?
Та висить вона і досі
В одній хаті на Вкраїні,
Ще й на поясі реміннім 8.
У хазяїна у хаті
Прізвище дивакувате,
Що дісталося від батька,
Дивне, Гай, ще й Гайявата.
Побажаєм тому роду,
Щоб не було переводу.
Поки земля й хата ціла,
Щоб на стіні, на гвіздочку,
Шабля крицева висіла.
Простягнімо руки, друзі,
Простягнімо, побратаймось
Й казку цю запам'ятаймо,
Як козак Гай, українець,
Й Гайявата поєднались
І злились в одне-єдине,
Бо любили свою землю,
Свою землю боронили
Й зичили народу щастя!
Почитаймо, подивуймось,
Як вони, такі далекі -
З України й Індіани,
Одинаково чинили
І життя своє поклали.
І не буде їм загину,
Ввіковіченим у славі!
А якщо хоч хтось з мільйону
Батьківщину так полюбить,
Як наш Гай-козак предивний, -
Я хотів би бути свідком,
Як зроджаються герої, -
З ними й світ наш не загине.
16 квітня 2002 року,
м. Дніпропетровськ