Мага Віра
Сьомий день.
СОВІСТЬ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ, 2..
34. Стою біля руїн міста Ур. Ур - одне з найвизначніших міст Сумерії. Воно було розташоване біля "уру" (вару, води) на березі Персіянського заливу, біля гирла ріки Евфрат. Евфрат тепер тече іншим руслом, він майже на п'ятдесят кілометрів відійшов від руїн Уру, круто повернув на схід і з'єднався з Тигром. Тепер лежить більше, як сто кілометрів суходолу між Персіянським заливом і руїнами Ур. Суходіл - мертві піщані простори.
Сумеріяни мабуть були свідками зміни клімату.
Одні з них, рятуючись, ішли на північ, інші, споріднившись з семітами, утратили свою духовно-тілесну субстанцію.
35. Сто років тому дослідники, вивчаючи ассирійське письмо, прийшли до висновку, що клинописну систему не можна вважати найстарішою системою письма; вона мала якесь праписьмо, з якого розвинувся клинопис.
Дослідник Жюль Опперт висловив думку, що творцями праписьма були сумеріяии (стародавні жителі Південної Месопотамії), але тому що ніхто про такий народ нічого не чув, вчені не віднеслися до теорії Жюль Опперта поважно.
36. В 1877 році французький консул Ернест де Сарзек на горбі Телло (біля Басри, на Півдні Месопотамії) викопав базальтову статую. Статуя зображала круглолицю людину, яка сиділа на стільці, тримаючи грамоту. Антропологи устійнили, що на статуї виразно відчуваються риси не семітської людини.
Дослідники, розшифрувавши грамоту, повідомили, що вона написана письмом старішим як ассиро-вавилонські клинописи. Грамоту написану праписьмом тримає цар Сумерії Ґудея; він був володарем 4500 років тому. На грамоті цій написано "Так, як корова, яка звертає свій погляд на телятко, так Ґудея вклав усю свою любов у будову храмів".
37. Археологічні експедиції поїхали до Басри. Археолог Леонард Вуллей в піску знайшов сліди "загубленої великої культури і цивілізації": сумеріяни були знайдені, були знайдені їхні 1500 значків, з яких вони розвинули своє оригінальне клинописне письмо і яке було потім у їх позичене вавилонянами, ассиріянами.
38. Сумеріянські клинописи (переважно глиняні таблички світло-рудого кольору 10 на 20 сантиметрів) тепер хороняться, як духовна гордість Людства, в музеях Лондону, Чикаго, Філядельфії, Риму, [87] Парижу, Багдаду, Стамбулу, Варшави.
"Воскресла Сумерія" створила революцію в історичній науці, її письмена, як беззастережні документи, ствердили, наприклад, що основа біблійної космології (світознавства і світотворення) написана рабинами (авторами Першої книги Мойсея) за зразком тверджень Сумеріянської релігії.
Сумеріяни вірили, що "Боги створили Небо і Землю", "Боги Землю відділили від Неба". І в перших скриптах Біблії написано, що "Елогим створили Небо і Землю", я вже зазначував, що слово "Елогим" означає "Боги".
Сумеріяни вірили, що все, що на Землі, "народила Адма"", тобто, Мама. В українців досі живе поняття, що "мати - земля родить". Слово "врожай" постало від слова "рід" (вродай - врожай). Слова "рід", "рода" особливо поширені в санскриті, вони мають в санскриті ті значення, що й сьогодні в українській мові.
39. Ґеорґ Сміт (1840-4876 роки) - охоронитель Ассирійської колекції Бритійського музею в 1872 році прочитав на клинописній таблиці (привезеній до Лондону Остеном Генрі Лейярдом з бібліотеки царя Ассурбаніпала) оповідання про "світовий потоп".
У "Світовій Історії Жидівського Народу", виданій в Ізраелі в 1967 році, на сторінці 257 (в розділі "Месопотамія і світ Біблії") пишеться, що 3-го грудня 1872 року Ґеорґ Сміт у своїй праці "Халдейський запис потопу" довів, що "Біблійне писання про потоп було базоване на клинописних джерелах".
40. На таблиці прочитаній Ґеорґом Смітом написано, що "дощ ішов шість днів і шість ночей", всі грішні люди потопилися, тільки праведник Утнапиштим (улюбленець Богів), який збудував декількох поверховий ковчег, урятувався.
Коли повінь почала спадати, Утнапиштим послав зі свого ковчега голубку, але вона вернулася, бо не знайшла сухого місця. Утнапиштим потім випустив ворона. Ворон, побачивши, що вода спадає, полетів шукати собі домівку і назад не вернувся.
41. В 1914 році дослідник Арно Пебель в Історичному музеї у Філядельфії (США) прочитав на сумеріянському клинописі оповідання про "світовий потоп". В оповіданні зазначено, що "дощ ішов шість днів і шість ночей". Обгрунтовані беззастережні документи втвердили в науковому світі переконання, що "П'ятикнижжя Мойсея" скомпоноване на основі сумеріянських релігійних понять про "світовий потоп".
Сумеріянське оповідання про "світовий потоп" передавалося на протязі тисячоліть від покоління до покоління, воно хвилювало і лякало людські уми, тривожило уяву й душу, ставало невід'ємною частиною їхніх релігійних понять. Воно було в трохи зміненій формі переказане ассиріянами (Утнапиштим), греками (Девкаліон), юдеями (Ной).
Археолог Леонард Вуллей вважає (і його твердження сьогодні [88] прийняті всіми археологами), що сумеріяни в долині Тигру і Евфрату пережили велику повінь ("вода з'єдналася з небом і ніде не було видно землі").
Леонард Коттрел в книзі "Розшуки в Сумерії", виданій в 1965 році, цитує речення з сумеріянського оповідання про "світовий потоп" і потім на сторінці 128 пише, що "далеко пізніше жидівський поет запозичив сумеріянські традиції і в Біблії написав, що "Ной випустив крука і літав той сюди і сюди, закіль посякла вода на землі" (Біблія, 1 кн. Мойсея, гл. 8, вірш 7).
42. Л. Спраґвей де Кемп у книзі "Стародавні Інженери" пише, що сумеріянський "Праведник Зюдзудра побудував ковчег, він сам урятувався і його родина від великого потопу, посланого Богами. І це оповідання розвинулося від народу до народу і так Зюдзудра став ассирійським Утнапиштимом, юдейським Ноем, грецьким Девкаліоном".
Після потопу, як пише Л. Спраґвей де Кемп, "Впоперек напрямку течії (безодні, прірви) п'ять тисяч років тому ми бачимо сонцем обпалених сумеріян, що починають безконечні виснажливі дробіння рік і різні плянування для людського вжитку". Вони хочуть забезпечити себе від нового потопу.
43. В грецьких оповіданнях (мітах) Девкаліон - син Бога Прометея. Бог Зевс, розгнівавшись на людський рід, вирішив його знищити і тому послав на землю "світовий потоп".
Бог Прометей, довідавшись про задуми Зевса, порадив своєму синові Девкаліонові побудувати ковчег. На дев'ятий день ковчег "сина Божого Девкаліона" і його дружини Пирри зупинився на горі Олімп. Від Девкаліона і Пирри після потопу постав новий рід людський.
44. Автори Біблії, взоруючись на оповідання про Зюдзудру і Утнапиштима, впровадили в Першу книгу Мойсея думку, що "дощ ішов сорок днів і сорок ночей". Праведник Зюдзудра після потопу "приніс в жертву богам вола і вівцю".
Праведник Ной "взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птиці та й приніс у всепалення на жертовник. І нюхав Господь любих пахощів" (1 кн. Мойсея, гл. 8, вірші - 20-21).
Біля "любих пахощів" Ной "пив вино та й упився і лежав обнажившись у своєму наметі". Чому в наметі? Сумеріянин Зюдзудра був хліборобом, жив він у глиняній хаті (ліплянці). Юдеєць Ной був пастухом і тому він жив у наметі.
Самуел Н. Крамер (співавтор "Світової Історії Жидівського Народу") в книзі "Із Таблиць Сумерії", виданій в Нью Йорку в 1959 році, пише, що не Мойсей, а Ур Намму - Перший у світі законодавець.
45. Першим законодавцем на плянеті Земля був володар Сумерії (лукал) Ур Намму. Ур Намму - Предтеча законів усіх законів. Кодекс Ур Намму на 3000 років старіший за кодекс римського пра- [89] ва Юстініана. Кодекс Юстініана був створений 1500 років тому.
Всі сучасні кодекси державні створені на основі Кодексу Ур Намму, в якому зазначено, що злочинця не може карати потерпілий, або родина потерпілого, а тільки цар, або його суд.
Павло Бернштейн і Роберт Ґрін (Пенсильванський стейт університет) у книзі "Історія Цивілізації", виданій в Ню Джерсі в 1961 році, пишуть, що "Перші цивільні закони були створені сумеріянами і вони стали в основі пізніших законів Гаммурабі". Ні закони Сумерії, ні закони Гаммурабі в часи їх постання не вважалися "цивільними", їхні творці вважали їх божественними.
46. В музеї Іраку бачимо: сидить на священному троні Справедливості Бог Сумерії ін Лил. Ін Лил врочисто передає своєму синові - володареві Ур Намму "Святі Божі Заповіді". Кодекс Ур Намму, викарбуваний на базальтовій стіні, сьогодні акуратно прочитаний. Ур Намму, свої закони передаючи сумеріянам, проголосив, що він їх отримав особисто від Бога ін Лила. (Кодекс Ур Намму археологами знайдений в руїнах міста Ур).
47. В Кодексі Ур Намму написано "Не можна кривдити вдови", "Багатий не повинен кривдити бідного", "Облегшуй життя рабів", "В того, хто забрав око, має бути забране око".
Кодекс Ур Намму започаткував у Сумерії впорядковане родинне життя. В ці часи семіти (аккади, ґуттіяни, халдеї) ще не мали упорядкованих родинних відносин, і про це є щирий відгомін у Біблії. Авраам (виходець з Халдеї) був одружений з рідною сестрою Сарою, внук Іаков був одночасно одружений з двома сестрами Лією і Рахелею (доньками Лабана), і їхніми служницями Зелфою і Баллою.
48. Сумеріяни любили свої рідні закони. Вони вірили, що краще жорстокий закон, ніж свавільне беззаконня. Вони були людьми любови. На їхніх клинописах найбільше говориться про любов між жінкою і чоловіком, дітьми і родичами, їхня любов основувалася на правдомовності, взаємодопомозі і співчутті.
"Сумеріяни любили дітей своїх і опікувалися ними, діти любили і пильнували родичів своїх, відношення між братами і сестрами були теплі, рідні і ніжні", (сторінка 149, "Світова Історія Жидівського Народу").
49. 3760 років тому у Вавилоні (і на всіх землях зруйнованої Сумерії) вже господарями були семіти. Вони вживали сумеріянські терміни (особливо терміни релігійні, сумеріянська мова клинописів в їх була священною).
Сумеріянські слова семітам були тяжкі для вимови і вони їх переозвучували. Наприклад, сумеріянське слово "сур" (сонце, сонячний) вони вимовили, як "шамаш". Старі юдеї казали "шемаші", ім'я їхнього казкового біблійного героя "Семас" (Самсон) означає "сонечко". Араби тепер кажуть "шамс", ассирійці і аморіти - "самсу". [90]
Вавілоняни вірили, що Шамаш (Сонце) - Бог Вавилону.
В музеї Іраку стоїть статуя семітського володаря (аморитянина) Гаммурабі, слово "аморитянин" означає "західняк", (той, хто належить до племени Західніх семітів). Бог Шамаш передає своєму синові Гаммурабі "Закони Божі". І разом із законами Шамаш передає також і палицю (символ володарської - (владичої) влади і дії).
50. В Кодексі Гаммурабі є такі заповіді: "Коли людина вкраде річ з храму, або в царя, її треба вбити і треба вбити того, хто ховає вкрадене", "Коли людина вдарить по щоці рівного собі, має вона заплатити штраф", "Коли людина виб'є око, виколи їй око", "Коли людина виб'є зуб рівній собі людині, вибити їй зуб". (Кодекс Гаммурабі був археологами знайдений в 1902 році). Кодекс Гаммурабі був написаний 1160 років перед написанням Кодексу Мойсеєвого.
51. Археолог Леонард Вуллей у книзі "Сумеріяни", виданій в Ню Йорку в 1965 році, на сторінці 192 зазначає, що "Закони Мойсея в основному збудовані на законах Сумерії" і тут же він додає, що "від сумеріян жиди отримали ідеали соціяльного життя і справедливости".
Юдеї на основі біографії історичних осіб Ур Намму, Гаммурабі, Сарґона Першого створили надзвичайно цікаву (вигадану) постать Мойсея. Справа, очевидно, не в тому, що Мойсей - вигадана особа, а в тому, що в ній втілене стремління жидів до величної духовної незалежности, і на цих стремліннях вони достойно виховують свої покоління. І ми на вигаданій особі Тараса Бульби виховуємо свою молодь.
Коли сьогодні жидам історики доводять, що основні писання Біблії позичені в сумеріян (отже, не можна вважати, що Мойсей особисто отримав на горі Синай від Єгови "Божі заповіді"), жидівські історики відважно відповідають: "Ми тепер знаємо, як багато навчився Ізраел від Єгипту і Месопотамії", (стор. 347, "Світова Історія Жидівського Народу").
52. Володар Сумерії володів могутньою силою. В його особі втілювався великий авторитет. Наприклад, Ґудея - він був духовним, політичним і військовим провідником. Всі могутні держави світу взорувалися на сумеріянський спосіб державного життя і тому вони доходили до вершин сили і слави: Рим, Єгипет, Англія, Франція.
В сумеріян не було розходжень між релігією і політикою (між світським і духовним життям). І таке поняття духовного життя народу природне і творче. Тільки народ духовно поневолений не має цілісности в житті; в нього історія народу - справа національна, а релігія - справа приватна, або біблійна. Там, де живе вільний народ, справа національна, історична, духовна - одна монолітня справа.
53. Ур Намму (законодавець і основоположник 3-ої Урської династії, яка була 4200 років тому) обновив Зиґурат (Першу на плянеті Земля святиню, побудовану його дідами). В жовтні 72 року, оглядаючи Зиґурат, я бачив туристів з [91] різних країн світу (з Японії, Індії, Німеччини, США, Англії). Дехто з них брав з руїн Зиґурату камінчики в сумочку (хотів мати сувенір).
В чому ж притаєна магнетична сила Першої в світі святині? Справа в тому, що "Плянування (із не значними змінами) увійшло за традицією сумеріянської святині в оформлення пляну церкви і мечеті, і прийняте воно в християнському і мусульманському світі", (Ґрегем Кларк і Стюарт Піґґот "Стародавні Суспільства", Англія).
Не тільки в оформлення пляну церкви і мечеті - найвища в Америці будівля (сто двох поверховий "Емпаєр стейт билдінґ") побудована на гранітній скалі за двадцять вісім мільйонів долярів за формою сумеріянського Зиґурату.
54. Археолог Леонард Вуллей реконструював Зиґурат і стало тепер всім ясно, що вавилонські святині (святиня для Бога Мардука, святиня для Богині Іштарти), а також святиня збудована царем Соломоном для Бога Єгови, мають тільки трохи змінену форму Зиґурату. Зиґурат був побудований сумеріянами сотні літ перед побудовою найстародавнішої єгипетської піраміди.
55. Зиґурат мав форму вежі зі сходами. На найвищому поверсі Зиґурату було святилище і обсерваційна станція астрономічна. Вчені Сумерії (перші вчені світу) ретельно спостерігали за подіями, які відбувалися на небі, їх цікавив рух Сонця, Місяця, метеорів, зірок, хмар, вітрів.
Вони свої спостереження занотовували на глиняних таблицях: так були створені альманахи "Літо і Зима", "Птахи і Риба", "Худоба і Зерно". В Біблії названий Зиґурат "вавилонською вежею". Справа в тому, що сумеріяни, будуючи в місті Ур Зиґурат мали під час будови робітників також семітського походження і не розуміли їхньої мови. В Біблії ця перша стріча народів (семітів і оріянів (сумеріян) названа "помішанням язиків". Єгова, побачивши "башту, що споруджують сини чоловічі" таку, що "її верх був до небес", розгнівався і "помішав їх мову, щоб не розуміли один одного", (1 кн. Мойсея, гл. 11,4-7).
56. Історик Індії А. Калянараман у книзі "Аріятаранджіні", виданій в Мадрасі (Індія) в 1970 році, на сторінці 110 зазначає, що слово "зиґурат" вимовлене тими, які читали клинописи, не зовсім правильно. Воно на його думку сумеріянами вимовлялося, як "с і к а р а"; (в санскриті слово "сікара" відповідає англійському "телл", українському - "сказання", (Зиґурат - дім, в якому відбувалося "сказання", - (молитва).
57. У святині (Зиґураті), або, як зазначає історик Індії Каляранаман, в "Домі Мови", предки наші (сумеріяни) славили богиню "ін Нанну". Слова "нан", "нин", "ама" вони вживали в значенні сьогоднішнього українського слова "неня" (мама).
Не можу погодитися з тими сумерологами, які зі слів (взятих з клинопису) "ін нанна", створили одне слово "Інанна", написавши його з великої літери. Не має даних (коли углибитися у суть суме- [92] ріянського письма) на те, щоб зі слів "ін нанна" творити ім'я.
58. Ясно бачимо, що на таблиці число 17 (в поемі присвяченій Нанні) написано "нан ґу така". Сумеролог Вільям В. Галло доводить, що ці слова означають "пані надзвичайна", в дослівному (спрощеному) перекладі "нена така".
Самуел Ноягв Крамер у книзі "Із Таблиць Сумерії" зазначує, що Нанна - це "наймогутніша сумеріянська богиня любови і війни". Сумеріяни жертвували Нанні золото, срібло, зерно, печене м'ясо, овочі, вино, пиво. Очевидно, що принесені до святині Нанни скарби в основному були розділені між воїнами (лукалами - носіями зброї: лук і стріла).
Нанна любила воїнів - хоронителів миру, скарбів, волі. Семіти, запозичивши від сумеріян обряди Нанни, створили обряд богині Іштарти (богині любови і війни), я вже писав у праці "Великдень Світла Дажбожого", що від слова "Іштарта" постали слова "істер" (істер еґґс).
59. Щовесни несли сумеріянки до Зиґурату дари для Нанни, увіковічнюючи пам'ять про предків і славлячи звитягу воїнів, полеглих у боях за честь і вілю роду свого.
Благородна та людина, яка задушевним словом і щирим поклоном звеличує своїх родоначальників, їхні імена, їхні мислі, їхнє життя.
60. Археолог Леонард Вуллей в руїнах міста Ур викопав гробницю сумеріянської цариці Шубад. Є міркування, що не Шубад, а Субад. Історики вважають, що Шубад - найстародавніша цариця Світу Людського. Вона жила 4700 років тому. Антропологи, пробуючи "відродити" її образ, дали їй світлі очі, русі коси, адже сумеріяни прийшли в долини Тигру і Евфрату із степів Гіпербореї (Півночі).
61. Коли померла цариця Шубад, разом з нею були поховані й її служниці. Служниці (за оріянським звичаєм, який був в Оріяні шість тисяч років тому і який був оріянами занесений і до Індії) випили напій. Напій приколихав їх до "вічного сну". Вони вірили, що зі своєю влюбленою царицею відходять "у вирай" (у рай - безмежну небесну блакить). Вони не хотіли помиритися з думкою, що "є смерть".
62. Щойно археологи України біля села Старосілля (Олександрівського району) виявили під час розкопки кургану кам'яні гробниці. Гробниці прикрашені різьбленими геометричними орнаментами і розписані чорною і червоною фарбами.
Біля гробниць - два дерев'яні вози, їхній вік - як визначили археологи при допомозі радіоактивного аналізу - більше як п'ять тисяч років.
Орнаментика гробниць із Старосілля і орнаментика гробниць, знайдених в Сумерії, всіх дивує своєю тотожністю.
63. Геродот у "Четвертій Книзі", описуючи поховальні обряди, які були в Україні більше як дві з половиною тисячі років тому, зазначає, що скити свого померлого володаря ховають разом з його слугами ("слуги пили напій сну"). [93]
Скити біля покійного володаря ставили віз, коней, клали зброю, збрую, їжу. Вони вірили, що володар відходить у далеку дорогу. Тепер знайдені в скитських могилах знаки обряду поховання підтверджують писання Геродота
64. Тлінні останки першої цариці Світу Людського перенесені до музею Іраку (в Багдаді). І я бачу: Її чоло ввінчане вінком (ніжні золоті листки вінка нагадують листки верби). Верба - символ живучости, самозбереження. В одрізаній вербній галузці затаєна сила продовження роду - вткніть її у вологу землю і вона забуяє життям.
65. Вінок з квітів, колосків, ягід, якими сумеріянки (і сьогодні , їхні нащадки - українки) уквітчували чоло, не був тільки живою жіночою прикрасою. Українки у чаді чужовір'я живучи, забули значення вінка.
Сумеріянки вірили (і вірили внучки Дажбожі - українки тисячу років тому), що Земля - всеплодючая Мати, сумеріяни (гіттіти) казали "маза", що в їх означало "мати-земля",
66. В Дохристиянській Україні (Русі) дівчині під час весілля (чи в час Купальських свят) врочисто клали на голову вінок з живих степових квітів і промовляли до неї: "Та будь же, дівонько, квітучою та будь же, дівонько, родючою і багатою, як святая Мати-Земля!"
Вінок у обрядах віри предків наших символізував таїну продовження роду, його квітучість і багатство; слово "жена" постало з слова "життя", "муж" (мужній, мужність, могутній), жена (життєвість, життєутвердженість).
67. Цариця Шубад любила пісню і музику. В її палаці знайдена золота "лил", "лелі" (арфа). Лил мала сім струн (сім озвучених творчих днів), сім живих кольорів. Лил оздоблена, як я вже зазначував, такими геометричними взорами, які знайдені археологами в Україні (біля села Мізинь).
Мізинські взори - найстародавніші взори зроблені людиною. Вони досі добре збереглися тому, що були карбовані на мамонтових бивнях, кістках і тому, що українці (безпосередні нащадки мізинців) досі (тобто, більше, як десять тисячоліть!) плекають їх. І сьогодні їх бачимо на сорочках, рушниках.
68. На основі сучасних досконалих аналізів установлено, що мізинські взори були створені в різні тисячоліття - чотирнадцять, особливо одинадцять, сім тисяч років тому. В них буйно проявлені перші тяготіння людини до краси, вибагливости, вибагливости, яка започаткувала напрямок і розвиток мистецтва на плянеті Земля.
Стародавньоукраїнські (мізинські) взори сьогодні поширені на всіх материках. Вони (через помилку й відсталість археологічної науки) були сто років тому названі грецькими тому, що в святинях Греції ними (цими взорами, греки їх звуть "меандрами") прикрашені мармурові долівки, стіни, статуї Зевса, Атени, одяг Плятона, Аристотеля і керамічні вироби створені [94] греками дві тисячі сімсот років тому.
69. Та тепер стало відомо, що взори (меандри) були на території теперішньої Греції ще перед прибуттям до Греції грецьких (дорійсько-ахейських) племен: - греки прибули до Греції 3200 років тому.
Взори (меандри) були принесені до Пелопонесу, на побережжя Егейського моря, на Крит трипільцями (пелазгами) п'ять тисяч років тому. Пелазги - ранні оріяни, греки у них запозичили спосіб будування храмів, творіння статуй, меандрів. Геродот пише, що пелазги жили в Греції ще перед приходом греків до Греції і мова пелазгіянська була для греків не зрозумілою.
70. Оповідання про "найстародавнішу царицю Світу Людського" я закінчу словом про стиль життя сумеріянок. Сумеріянки - перші в світі жінки, які одягнули вовняні і льняні сукні. Крій їхнього одягу був прийнятий грекинями, юдейками, римлянками, їхня одежа (одежа сумеріянок) була прикрашена дорогими каміннями, золотими оздобами. Вони носили перстені, браслети, кульчики, намисто (золоті оздоби і синє намисто - їхні влюблені кольори).
71. Взори викарбувані на браслетах сумеріянок і взори викарбувані на браслетах оріянок такі подібні, як дві краплі води. І це стверджує археолог Ґрегем Кларк. Він у книзі "Аспекти Праісторії" виданій в 1970 році Кембриджським університетом на сторінці 116 ілюструє зразки Староукраїнської (Мізинської) культури - браслети створені з мамонтових кісток оздоблені меандрами.
72. Любов до краси, туга за красою - чуття красивої душі. Сумеріянки любили красу душі й тіла. В їх був релігійний звичай щовечора купатися. Вони тіло охороняли від вітрів, сонця, холоду пахучими оліями. З рослин вони вміли робити рожевий крем, яким малювали уста. Духовні провідники вважали, що прагнення жінки бути красивою - прикмета дарована природою.
73. У святинях збереглися на стінах викарбувані образи сумеріянок. Бачимо, що вони волосся збирали у вузол, вузол зав'язували стрічками і скріплювали золотими, мідяними, костяними шпильками. Вони любили квіти вдумливо - їх вабила гармонія кольорів. Таїни виробу квіткових пахощів вони передавали з роду в рід. Зерна, з яких вони вирощували духм'яні квіти, тримали у глиняних і мідяних дзбанках. Гарячі й сухі піски Месопотамії урятували для Людства пам'ятки творів сумеріянських.
74. І сьогодні ми знаємо, що сумеріянки причепурювали свої глиняні хати квітами, долівки освіжували пахучими травами, стіни уквітчували зеленню. У святому кутку стояла статуя Нанни (Родоначальниці Лель). Біля неї лежали квіти, овочі, стояв у дзбанку навар (вар). Горів вогник. Хліб, створений із святої води і благородного зерна, лежав на найпочеснішому місці (на покуті) біля Матері-Родоначальниці. [95]
75. Сумеріянки свої звичаї передавали дітям як святий дар предків, як правильні почування душі своєї, як красу обрядового життя. Вони ніжно любили дітей своїх, учили їх відстоювати честь роду свого.
Вони співали дітям пісень, граючи на "лил". Слово "лил" (ліль, лілі) в їх мало багато значень. Під словом "лил" вони розуміли "віяння", "пестощі", "вітер" "коливання", "леління", у "Слові про Похід Ігоря" читаємо "леліючи корабли на сині морі". І, як я вже зазначував, у їх був Бог Лил; зі слова "лил" семіти створили ім'я для свого Бога (Ел, Ілі, Елої, Елогим). Сумеріяни вірили, що невидимий, але всюдисущий Лил запліднює квіти життя (ниви, сади), і котить хвилі по морю.
76. Всі ми знаємо, що досі в Україні живе обряд "купування молодої". Пригадую, що під час весілля (в селі Богоявленське) я був "весільним хлопчиком", який брав у молодого "дар за молоду" (жменю цукерків), мав я тоді шість років.
І в сумеріян був звичай "купування молодої". Молодий перед весіллям давав дар для батька молодої. На сумеріянських письменах зазначено, що коли молода перед весіллям відмовлялася одружуватися, "молодому гостинно дар повертався".
Обряд дару ("купування молодої") існував для перевірки почувань молодого і для піднімання вартости молодої.
77. Східні семіти сумеріянський весільний звичай прийнявши, перетворили його у звичайну торгівлю молодими дівчатами і вдовами. І в Біблії ця принизлива торгівля трактована як мораль упорядкованого життя.
Наприклад, Ісаак (Усміхнений) наказав своєму синові Іакові (Хитропідлесливому), щоб він одружився тільки з жидівською дівчиною, але близько такої не було.
Ісаак порадив синові Іакові йти у мандри, щоб розшукати жида Лабана (Білого), Лабан - власник багатої овечої отари. Він має дві дочки - Леаг (Корова) і Рахел (Вівця). Чотирнадцять років (сім років за кожну) пас Іаков (Ізраел - Богоборець) худобу Лабанові. І за такий довголітній труд він дістав право від Лабана одружитися з Коровою (Леагою) і Вівцею (Рахелею). (Щоб не було упереджень до мого пояснення значень біблійних імен, я раджу читачеві познайомитися з старогебрейськими словниками, або заглянути, наприклад, до "Словника Біблії" Джана Л. Мек Кензі виданого в 1965 році під наглядом Генерального Вікарія - Архиєпископа Чикаго Глетуса Ф. О. Доннелла).
78. Сумеріянська дівчина була зобов'язана мати придане (вона готувала з вовни і льону одяг, хатні прикраси, постіль), її придане, як зазначено на клинописах, врочисто перевозилося до родини молодого. Та коли виявлялося, що молодий не ставиться поважно до родинного життя, молода мала право забрати своє придане і повернутися до своїх родичів, [96]
Мужчина, який спокусив дівчину, був зобов'язаний звернутися до її родичів у справі одруження і забрати її до своєї родини. Особливо докладно (на основі сумеріянських клинописів) описав сумеріянські звичаї, весільні обряди і закони славний археолог Леонард Вуллей у книзі "Сумеріяни" (в розділі "Сумеріянське Суспільство"), виданій в 1965 році Оксфордським університетом. [97]