Мага Віра
Одинадцятий день.
"ДАЙ МЕНІ ЩЕ ДВА МІСЯЦІ ПОЖИТИ"
1. - УЧИТЕЛЮ ЛЕВ СИЛЕНКО. Консисторія Української Грецько-Православної церкви видає у Банд Бруці журнал "Українське православне слово". У цьому журналі (за травень, 1971 року) Консисторія ставить обвинувачуюче питання: "Чи РУНВіра узнає людські жертви та чи практикує їх у наші дні?"
І під церквами парафіяни питають: чи то таке питання ставлять архиєреї з переляку чи може, щоб залякати українців, мовляв, "раби Божія", не йдіть до Рідної Української Національної Віри, бо там практикуються людські жертвоприношення. Отож, "убогі духом, со страхом і трепетом" тримайтеся грецького православія і поклоняйтеся "Господу Саваоту - Богові Ізраїля". І, померши, відправляйтеся на лоно Авраама - родоначальника жидівського.
Учителю, хто, коли і чому приносив людські жертви? І що про це говорить історія людства?
2. - ПОБРАТИМЕ, Є ДЕКІЛЬКА ВИДАНЬ "БІБЛІЇ" АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ, їх солідність в тому, що в них дотримана тотожність перекладу. Не має прагнень фальшувати біблійний текст з метою викликати у християнина божественніше ставлення до "Біблії".
Працюючи в жовтні в 72 році в Лондоні у Бритійському Історичному музеї, я переконався: англійці совісно ставляться до рукописів. І не милосердні вони до тих, які пробують з тією чи іншою метою їх фальшувати.
3. УКРАЇНЦІ МАЮТЬ ТРИ ОСНОВНІ ПЕРЕКЛАДИ "БІБЛІЇ". "Біблія" видана в перекладі митрополита Іларіона Огієнка має малу вартість для науковців, істориків, дослідників. Але для сектантів (бабтистів, адвентистів, єговистів) вона найкраща тому, що її переклад неточний: порушена стилістика "Біблії", не правильно перекладені тексти. І в цьому можна переконатися, читаючи, наприклад, "Пісню Пісень". Митрополит Іларіон признається, що він свій переклад опоетизував (прикрасив, обкучерявив).
"Біблія" видана Українською католицькою церквою має розкішне оформлення, чудові кольорові ілюстрації жидівських праотців і пророків, і гостру католицьку цензуру. Українець-католик, беручи в руки "Біблію" католицьку (йому дозволено читати тільки католицьку "Біблію", бо всі інші неправильні), не знає, що "святі отці" зі "Святої Біблії" багато повикидали "святих писань". [140]
"Біблія" видана в 1957 році Світовим Біблійним товариством в Лондоні в перекладі П. О. Куліша, Полюя і Левицького має застарілий український правопис. Але її перекладачі віднеслися до біблійних текстів найсовісніше. І коли їхній переклад порівняти з текстами "Біблії", виданої в англійській і німецькій мовах, то не має розбіжностей. І тому я беру цитати з цього видання.
4. "І БУВ АБЕЛЬ ВІВЧАР, КАЇН ЖЕ ХЛІБОРОБ". "...Каїн приносив Господеві жертву з польового врожаю. Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його. На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн", (1 книга Мойсея, глава 4, 3-5). Каїнова хліборобська жертва (зерно і овочі) не сподобалися "Господеві Саваотові". І тому "Він" на Каїна "не споглянув".
5. СТАРІ ЮДЕЇ ВВАЖАЛИ, ЩО КРОВ - ЖИТТЯ. І було в їх переконання, що для Саваота-Єгови треба дарити життя, живе рідне життя, а не зерно "з польового врожаю". І вони (жорстокість - це, ніжність чи дикість?) жертвували своїх улюблених дітей-первенців (синів і доньок) для свого "Господа Бога Саваота". Вони жертвували все, що було в їх найдорожче. І вірили вони, що їхній "Бог Саваот" їм за таку велику любов і вірність дасть свої божественні дари. І дасть їм силу панувати над іншими народами.
6. "ГАЛААДІЙ ЕФТАЙ БУВ ЧОЛОВІК ХОРОБРИЙ". Ефтай мобілізував юдеїв, щоб завоювати землю Аммоніївську. Перед походом він пообіцяв "Господеві Саваотові", що коли переможе аммоніїв і щасливо вернеться додому, то когось зі своєї рідні (жінку свою чи доньку свою) принесе в жертву: здійснить "всепалення".
"І двинув Ефтай проти Аммоніїв воювати з ними". "І побив він їх страшенно". "Як же прийшов Ефтай з Масифу додому, аж виходить на зустріч йому дочка його з музиками і танцями. Була вона в нього дитина єдина. Опріч неї не було ні сина, ні дочки. Побачивши він її, розірвав одежу на собі й промовив: Ой доненько моя"... (Книга Суддів, глава 11, 32-35).
7. ДОНЬКА ЕФТАЄВА ВІДПОВІЛА: "Батеньку мій. Коли ти відкрив уста свої перед Богом, так чини зі мною, так як промовив єси". Вона (слухняна дочка Ефтаєва) "Просила тільки панотця свого: Дай мені ще два місяці пожити: піду я в гори та оплачу моє дівоцтво з подругами моїми".
Ефтай відказав: "Іди"! І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дівоцтво своє. Як уплило ж два місяці, вернулась вона до панотця свого, й він спровадив на ній обіт свій, що ним обрік себе, і вона не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі, що з року в рік ходили ізраїльські дівчата голосити по [141] дочці Ефтая Галаадянина, через чотири дні в році, (Книга Суддів, глава 11, 3540). Ефтай (воєначальник Ізраельського війська і суддя, народний герой) заколов свою єдину донечку і спік її на жертовнику "Господа Саваота, Бога Ізраелевого". Бабтист каже, що "дрож проходить по тілі, коли читаєш у "Біблії" про надлюдську віру ізраїлтян в свого Бога ізраїльського, і думаєш - надлюдську віру може мати тільки надлюдський народ "Богом вибраний"."
8. - УЧИТЕЛЮ, А ЩО МОЖНА СКАЗАТИ ПРО АВРААМА, якого жиди і християни вважають праотцем своїм?
- Побратиме, вівтар - символ Божества. І тому в усіх релігіях примітивних чи досконалих, і в усі часи жертву клали на вівтар (жертовник). І Авраам - праотець жидівський і християнський, взявши оберемок дров і ножа, вів за руку свого синка Ісаака, щоб його принести в жертву для "Господа Бога Саваота".
Щоб синок Ісаак не пручався, Авраам вирішив його обманути. Він сказав Ісаакові, щоб він не боявся - у жертву буде принесена вівця.
9. АВРААМ ПРИЙШОВ НА ВРОЧИЩЕ, "...розложив дрова, і, зв'язавши Ісаака, сина свого, положив його на жертовнику зверху на дровах. І простягнув Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого", (1-ша книга Мойсея, глава 22, 9 -10).
Не думаймо, що Авраамові хотілося колоти сина свого. Він не хотів бути убивцем сина, та "Бог спокушав Авраама", кажучи "Візьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ісаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепалення - жертву на одній горі, що тобі речу", (1 книга Мойсея, глава 22, 1, 2).
10. СЛОВО "СПОКУСНИК" Є СИНОНІМОМ СЛОВА "ГРІХОВОДНИК", "грішник". Коли "Біблія" пише, що "Бог спокушав Авраама", то значить підохочував чинити гріх? Та в Авраама є прагнення зробити реформу у ритуалі жертвоприношення.
"Простяг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого", та прийшла в нього думка (або, як пише "Біблія", прийшов ангел Господній) і "Авраам взяв барана і приніс його на всепалення замість Ісаака сина свого", (1 книга Мойсея, глава 10, 13). Ісаак хоч і лишився живим, та пережив він не малий страх тоді, як лежав на дровах і бачив, що батько вже простягає руку свою, щоб "заколоти сина свого".
11. - УЧИТЕЛЮ, ЧИ ТІЛЬКИ У СТАРИХ ІЗРАЕЛЬТЯН БУВ РИТУАЛ ПРИНОШЕННЯ ЛЮДЕЙ В ЖЕРТВУ? - Ні, Моаби - народ семітський, сусіди Ізраельські. Під час війни "побачив цар Моабійський, що мусить полягти в бою, і взяв зі собою сімсот чоловіків озброєних мечами, щоб пробратися до царя Едомського, та й [142] не вдалося їм це. І взяв він свого первенця, що мав царювати після нього, та й приніс його у всепалення на мурі. Це так роздратувало Ізраїля, що вони відступили від нього та й повернулися у свою землю", (2 книга Царів, глава 3, 26-27).
12. ІЗРАЕЛЬТЯНИ, ЯКІ МАЛИ НАМІР ЗАВОЮВАТИ землю Моабійську, відступилися і "вернулися у свою землю", побачивши, що цар Моабії приносить на вівтар Моабії сина свого (престолонаслідника). Значить, моабитяни демонструють, що вони готові полягти на полі бою.
Ґеорґ Бюкенен Ґрей (професор гебреїзму, Оксфордський університет, Англія), дослідник "Біблії" у книзі "Жертвоприношення в Старому Заповіті", виданій в Ню Йорку в 1971 році, на сторінці тридцять шостій пише, що стародавні жиди практикували людське жертвоприношення і "Ефтаєва дочка є клясичним прикладом.
...Ефтаєва дочка була вбита, (людське жертвоприношення)". У пролозі до цієї книги Барух А. Левіне (відомий жидівський діяч і професор Гебрейського Ню-Йоркського університету) на сторінці двадцять сьомій пояснює, що "Єгова приймає кров".
13. - УЧИТЕЛЮ, ЧИ Є ОБГРУНТОВАНІ ДОВОДИ ІСТОРИКІВ, що народи Европи і Азії мали ритуали людського жертвоприношення ?
- Так. Славний вчений - гордий син Британії - професор Лондонського університету Л. А. Ваделл у книзі Фінікійська оригінальність Бритонів, Шотляндців і Англо-Саксів", виданій у Каліфорнії в 1973 році на сторінці 183-й пише, що в старі часи на території Британії "вимагалися людські та інші криваві жертвоприношення".
14. У БРИТАНІЇ В ТРАВНІ (десь на початку травня) було свято Белтей. Під час урочистостей Белтея (зазначує професор Л. А. Ваделл на сторінці 271) існував "церемоніял жертвування хлопця". І, очевидно, це практикувалося щороку. На сторінці 331 він пояснює, що у старі часи суворі ритуали "вимагали криваві і також людські жертвоприношення".
У "Початковому літописі" монах (наш земляк, який зрадив рідну віру України (Русі) і став сповідником грецької віри), пише, що був принесений у жертву чужинець (варяг-християнин Тур). Та є міркування, що варяг-християнин не був принесений у жертву, а просто забитий кілками за те, що він висміював у Києві київські обряди (писанки, кутю і навар, які ставилися весною на могилках предків).
15. ВІДОМО, ЩО ВДРУГЕ (В 1591 РОЦІ) ПАТРІЯРХ ЦАРГОРОДСЬКИЙ ЄРЕМІЯ ДРУГИЙ у Посланії наказав русичам (українцям), щоб вони викинули з віри Христової обряди Дажбожої Русі (України), у яких на Великий День (Великдень) печеться хліб у вигляді сонця, лежать у кошиках писанки, ковба- [143] си, хрін, печене порося - адже все це нехристиянське.
Відомий ворог Русі мусульманин Ібн-Даста писав для арабів, як зазначує Гаркавий у книзі "Сказанія мусульманськіх пісатєлей", що в Україні (Русі) "узявши людину чи скотину, волхв накладає йому мотузку на шию, вішає жертву на колоду і чекає, поки вона задушиться, і каже, що це жертва Богові". Легко бачити, що мусульманин Ібн-Даста тут перекручено переповів оповідання Геродота про скитів.
16. СКИТИ АБО САКИ (НАШІ ДАЛЕКІ ПРЕДКИ) під час поховання вождя, ховали біля нього і його вірних слуг (але не душили, накладаючи їм мотузку на шию, а давали їм напій, який їх приколихував до вічного сну).
Беззастережна віра у "потойбічне життя", віра у безсмертя душі людської була така реальна і така сильна, що дружина померлого вождя сама зголошувалася йти зі своїм мужом "у країну вічного раю". Вона пила напій і її хоронили поруч з її мужом, слугами, кіньми і казковими золотими скарбами.
17. МИ СЬОГОДНІ СПІВАЄМО "СМЕРТЬ ОДНА РОЗЛУЧИТЬ НАС". Предки наші вірили, що смерть не є всесильною, вони співали "навіть смерть не розлучить нас". І в стародавній Персії, з якої черпала варварська Греція для себе основи філософії, культури і цивілізації, смерть не розлучала чоловіка з жінкою - вони йшли разом "на той світ". І такі ж поховальні звичаї були і в стародавній Індії.
Професор Михайло Грушевський, якому ми віримо більше, як монахам і мусульманам, в "Історії України-Русі" в Другому виданні в Першій книзі на сторінці 289-й пише, що стародавні русичі (українці) не приносили людські жертви.
Грецький письменник десятого століття Константин Порфиророджений пише, що "Росси приносили в жертву живих пташок під дуже високим дубом. Окреслювали круга стрілами, а інші клали туди хліб чи що мали. Потім кидали жеребка й гадали, чи колоти їм пташок і їсти, чи випускати на волю". І ці твердження занотовані на сторінці 39 у Третьому томі - у "Вістях візантійських істориків" Штриттера.
18. У БОМБЕЇ (ТАЧЖ МАГАЛ) 7-го лютого 75 року я розмовляв з рабином. Ми так розмовляли, що він не знав мого прізвища, а я - його. Обмінюючись думками про парсів (визнавців науки Зороастра), я згадав, що стародавні українці не практикували кривавих жертвоприношень, (вони приносили для Бога зерно, мак, гриби і навар з овочів).
Рабин відповів "З цим можна погодитися. Є народи-вівці і є народи-льви. Знаєте, що слово "юда" означає "лев". Лев - цар, вівця - його рабиня, яку він з'їдає на сніданок - здійснює криваве жертвоприношення. Сьогодні зі всіх релігій виключене [144] криваве жертвоприношення, та не зважаючи на це: леви лишилися левами, а вівці - вівцями.
19. "МОСКВИНИ - ПІВНІЧНІ АГРЕСИВНІ МИСЛИВЦІ, які свій характер оформили, полюючи на ведмедів та іншу звірину. Українці-хлібороби, мирні гречкосії. Ніхто не дивується, що москвини-мисливці завоювали українців-хліборобів". Рабин, поправивши "ярмулку", взяв валізу і пішов: йому на стрічу поспішали його одновірці.
20. ПОБРАТИМЕ, Я ПРОДОВЖУЮ. Джей. Джі. Фрейзер (професор Кембриджського університету, Англія) у книзі "Золота Гілка", виданій в Лондоні в 1961 році на 576-й сторінці пише, що шотляндці кров людини, яку вони приносили в жертву, мішали з зерном і по цьому дізнавалися чи буде врожайний рік чи ні.
На 517-й сторінці Фрейзер зазначує, що в Римі римляни жертвували козу, вважаючи, що це приноситься людське жертвоприношення: такі римські міркування свідчать, що вони (войовничі римляни), лагідніючи, людське жертвоприношення замінили тваринним.
21. ДРАВИДИ - МОНГОЛЬСЬКЕ ПЛЕМ'Я В ІНДІЇ. У дравидів були ґодси, тобто архиєреї (старші жерці), які у брагманів (оріянських богомольців) викрадали синів і приносили їх у жертву під час різних свят - пише Фрейзер на 570 сторінці. На сторінці 385-й він доводить, що "між семітами Західньої Азії король під час національної небезпеки, інколи давав свого сина в жертву для свого народу". А на сторінці 381-й він докладно оповідає, що Аун - король Швеції пожертвував для Одина біля городища Упсала дев'ять своїх синів.
22. У НІМЕЧЧИНІ ОБОЖНЮВАЛОСЯ ДЕРЕВО, ялинка - символ вічного життя. Коли німець здирав з живого дерева кору і коли він був спійманий на цьому злочині, то, як пише Фрейзер на сторінці 145, німці спійманому відрізували пупа. І приколювали пупа до тієї частини дерева, де була здерта кора. І водили спійманого довкола дерева, аж поки були всі кишки з живота вимотані. Живим людським тілом забинтовувалася жива рана на дереві.
Джей. Джі. Фрейзер зазначує, що метою цього німецького ритуалу було намагання замінити здерту з живого дерева кору живою частиною тіла людського. І це було обумовлене твердженням - життя за життя: життя людини за життя дерева.
Вільям Робертсон Сміт (професор Кембриджського університету, Англія) у книзі "Лекції про Семітську релігію", виданій в США в 1969 році, пише на сторінці 366-й, покликаючись на славного філософа Плятона ("Республіка", 8. 15), що "Людське жертвоприношення практикувалося в Аркадії для Зевса".
23. ВІРИЛИ АРКАДЦІ (ГРЕКИ), що той, хто їсть тіло люд [145] ське, принесене в жертву, то, як пише філософ Плятон, сам "може перетворитися у вовка", який є "божеством", тобто, може здійснитися "свята євхаристія".
Вільям Робертсон Сміт (також на сторінці 366-й) зазначує, що "Людське жертвоприношення в Римській імперії відбувалося до часу Гадріяна".
24. У ЕВРОПІ ШИРОКО ВІДОМИЙ ПИСЬМЕННИК ЕВРИПІД у творі "Іфіґінія" докладно описує, як грецький цар Аґамемнон здійснює людське жертвоприношення - ритуально заколює свою доньку Іфіґінію на жертовнику богині Артеміси.
Грецькі попи-християни, з якими я в жовтні в 72 році розмовляв у Атенах, гордяться грецькою дохристиянською релігією і в церквах її звеличують. І тішаться вони, що й сьогодні на грецьких грошах (драхмах) красується статуя Зевса. І тішаться, що й сьогодні біля будинку Грецької Академії Наук стоять могутні статуї бога Аполона і богині Атени.
25. "РЕЛІГІЙНА ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ" Е. РОЙСТОНА ПАЙКА, видана в 1958 році у видавництві "Меридіяна" (17 Юніон сквер Вест, Ню Йорк), пише, що в Англії "Хлопець, як зазначено в публікації в 1255 році, був викрадений жидами в Лінкольні, катований і накінець розіп'ятий. Частини його тіла були дивним способом виявлені, злочин цей вийшов на поверхню і 18 жидів було повішено за їхню участь у цьому".
"Релігійна Енцикльопедія", подаючи ці твердження, зазначує, що вони висвітлені у книзі англійського письменника Часера "Кентербері Тейлс". І тут додає, що "ця історія раннього антисемітизму є сумнівна".
26. - УЧИТЕЛЮ, А ЩО ПРО ЛЮДСЬКІ ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ ПИШЕ "ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА"?
- Побратиме, дивися сам. "Енцикльопедія Британіка" (15 видання) в п'ятій книзі на сторінці 201-й пише: "Палення дітей, здається, траплялося в Ассирійських і Ханаанських релігіях і в різні часи між Ізраельтянами".
"Різні обряди старих греків і римлян, які включали вбивання звірят, можливо початково включали людське жертвоприношення". "Від часу середньовіччя до недавніх часів загально жиди були обвинувачені в тому, що вони приносять у жертву християнських дітей на паску".
27. У 16-й КНИЗІ (15-те ВИДАННЯ)" ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА" на сторінці 131-й в розділі "Жертвоприношення" пише, що "Кельтський ритуал включав жертвоприношення жінки, умертвляючи її зануренням у воді, і серед народу Маїв існував ритуал: молодих дівчат топили у святих водоймищах. В Перу жінок приносили в жертву, задушуючи їх". І на цій же сторінці пишеться, що в Тібеті зникло криваве жертвоприношення "під впливом Буддизму, який забороняє всяке криваве жертвоприношення". [146]
У Данії (у Копенгагені) в Національному музеї можна оглянути старинний мистецкий твір, який зображає ритуал: кельти приносять у жертву "богові" жінок.
28. - УЧИТЕЛЮ, ЩО МОЖНА СКАЗАТИ ПРО ЯПОНІЮ? Японці мали і тепер мають Шінто (Рідну Японську Національну Віру). Вони також практикували людське жертвоприношення?
- "Енцикльопедія Британіка" на сторінці 201-й в цій же п'ятій книзі пише, що "В Японії людське жертвоприношення було залишене на початку середньовіччя".
Японці, залишивши людське жертвоприношення, самі встійнили, що в Шінто (в рідній японській національній вірі) "не має ніяких кривавих жертвоприношень, навіть пташок не можна вбивати в жертву для японського Бога". Усім відомо, що японці, маючи рідну японську національну віру, здобули у світі славу найбільш цивілізованої країни у Азії. І вони достойно демонструють у світі могутність свого вільного Японського духа.
29. ПОБРАТИМЕ, ЛЮДСЬКЕ ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ ПРАКТИКУВАЛОСЯ в епоху примітивного розуміння релігії у Єгипті, Ізраелі, Греції, Римі, Японії, Азтекії, Вавилоні, Ассирії, Бенгалії, на островах Тихого океану, в Німеччині, Швеції, Англії і можливо в Русі (Україні).
У стародавні часи люди всіх релігій вірили в чудодійну силу жертвоприношення. Та вдосконалюючи духовну і матеріяльну культуру і свої розуміння і відчування Бога, вони залишили людське жертвоприношення. І сьогодні не має кривавих жервоприношень ні в національних, ні в інтернаціональних релігіях - таке існує загальне переконання.
ЗО. - УЧИТЕЛЮ, АЛЕ Є Й СЬОГОДНІ, ЯК ПИСАВ ІВАН ФРАНКО "ПОПІВСЬКІ ТОРТУРИ".
У неділю, 15 вересня 1974 року отець-митрат Василь Федак у Соборі святого Володимира (у Гемільтоні, Онтаріо), після читання Євангелії про дві заповіді Ісуса, не витримав - і вийшов з рівноваги. Почав злісно говорити, що і він має "Самобутню Україну". І він знає всі ті українські родини, які залишили православіє і почали визнавати рідну віру України (Русі).
Отець - митрат, щоб підняти вартість грецького православія, почав українцям казати, що українці не мали культури, культура прийшла в Україну з Греції. Українці, мовляв, були дикунами - "розпорювали себе широченними ножами і вмирали, таку поганську віру мали українці. Отож, не слухайте запроданців - проповідників по ганства"
31. НА ПІДТРИМКУ ОТЦЕВІ МИТРАТОВІ не забарився прибути з Торонта сам первоієрарх Михайло Хороший. І він також у Соборі парафіянам почав ректи, що в рідній вірі України (Русі) були криваві жертвоприно- [147] шення, пробував лякати українців.
Що ж це є? Тисячу років архиєреї чужовір'я ведуть жорстоку боротьбу з рідною вірою України (Русі) і досі не всилі задушити її в душі рідного народу?! Така вона живуча тому, що в ній животвориться вільний дух Українського Народу, у ній пробуджується божественна сила і воля України (Русі).
32. УЧИТЕЛЮ, А ТЕПЕР СКАЖІТЬ, які були ритуали кривавого жертвоприношення у християнській релігії, яка так немилосердно зневажає віру Русі (України) - віру батьків наших?
- "І взяв Мойсей кров та й побризкав на людей, і рече: це кров заповіту", (2 кн. Мойсея, гл. 24, 8). Ісус рече "їжте, се єсть тіло моє", "пийте, се бо єсть кров моя нового заповіту", (Єв. Маттея, гл. 26, 26-28). Отже, у Старому і Новому Заповітах іде мова про кров... Ісус сам себе приніс у жертву "Господеві Саваотові".
33. І ТУТ ПОСТАЄ ПИТАННЯ: християнин не має права в той чи інший спосіб сам себе приносити у жертву, тобто відбирати в себе життя. Ісус же свідомо помер, щоб своєю мученицькою смертю спасти грішників. Бог Саваот, як Всемогутній, мав силу врятувати свого сина Ісуса від смерти. Та тут "Бог Саваот" сам свого сина приніс у жертву - відбулося "Авраамове" криваве людське жертвоприношення.
Дивно - ніби, щоб оправдати біблійний ритуал кривавого жертвоприношення, Річард Морґан у книзі "Біблійна теологія жертвоприношення", виданій методистами в 1969 році, на сторінці 16-й пише, що "Напочатку Бог включив чоловіка в теологію жертвоприношення і зробив його центральною ідеєю теології".
34. А. Р. ДЖІ. ТОМПСОН у книзі "Каяття і Жертвоприношення в ранньому Ізраелі", виданій в 1963 році, на 16-ій сторінці пише, "Людське жертвоприношення було спочатку наміром давати для Бога життєздатність життя жертвуючого".
У Західній Европі (особливово у країнах Скандинавії) у 12-14 століттях появляються християни-флаґелланти. Слово "флаґеллант" значить "самобичуюючий". Монахи в угоду Ісусові Христові почали самі себе до крови бичувати. І цей кривавий ритуал звався "приймання хрещення кров'ю". Люди, приймаючи "хрещення кров'ю", юрбами ходили по вулицях закривавлені, і в екстазі виголошували молитви до Христа.
35. - УЧИТЕЛЮ, СЬОГОДНІШНІЙ ХРИСТИЯНИН НЕ ВІДПОВІДАЄ ЗА ПОВОДЖЕННЯ ДАВНІХ ХРИСТИЯН.
- Так. Я говорив з християнськими пасторами англійськими, німецькими, мексиканськими. І знали вони, що я ні християнин, ні мусульманин. Чуючи, що я вірю в Єдиного Бога, ім'я якому [148] Дажбог, ніхто з них не назвав мене поганином.
Коли ми, рідновіри, звемо дикими шаманами тих "наших" попів-архиєреїв, які нас звуть визнавцями поганської віри, то ми маємо святу слушність. Ми не погани, ми не поклоняємося багатьом богам. Ми віруємо в Єдиного і Всюдисущого Бога. Ми не любимо тих, які нам завдають біль і ми не любимо іншим завдавати біль.
36. МИ ЛЮДИ ЧЕСНОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНЦІЇ - ми шануємо кожну в світі релігію, яка толерантно ставиться до Рідної Української Національної Віри. Говорячи про криваві людські жертвоприношення у вірі християнській, ми зазначаємо, що сучасні християни не відповідають за злочини давніх християн.
6-го липня 1415 року на жертовнику християнському був живцем спалений 46-ти літній чех (професор Іван Гус). Мудра і красива дівчина Гіпатія в Олександрії (Єгипет) була професором академії. Студенти любили її за її оповідання про астрономію. Астрономія - наука заборонена церквою Христовою.
37. ЄПИСКОП КИРИЛО НАКАЗАВ МОНАХАМ, щоб вони підстерегли Гіпатію, як вона вертатиметься з академії. Монахи схопили Гіпатію, оголили її і в церкві Господа Бога Христа задушили її. І спокійно (адже це ритуал людського жертвоприношення) "Тіло її посікли на кусники, м'ясо відшкребували від костей мушлями та й кидали останки в огонь" - пише професор Ню-Йоркського університету - (славетний історик) Джон Вільям Дрепер.
У Парижі (Франція) 24 серпня 1572 року християни здійснили масову "священну різню людей". Під час людського жертвоприношення (у день святого Варфоломея) було заколено дві тисячі дітей, жінок, мужчин. У Франції це людське жертвоприношення відбувалося з гарячої любови до Ісуса Христа. Ознаменовуючи "святоверфоломеївське жертвоприношення", "Всесвятіший папа Григорій 13 наказав видати прапам'ятну медаль".
38. У БЕРЕЗНІ В 62 РОЦІ Я ПЕРЕБУВАВ У МЕХІКАНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ. І тут довідався, що ще й досі живе між азтеками любов до вождя Гуавтемока. Азтекський вождь, побачивши, що вторжники християни - конкистадори прийшли, щоб поневолити і вмертвити азтеків, закликав свій народ стати до самооборони. Азтеки мали примітивну зброю. Вождь Гуавтемок під час бою попав у полон. І християни - конкистадори принесли вождя Гуавтемока в жертву Ісусові Христові.
- Які були вжиті ритуали?
39. - ХРИСТИЯНИ - КОНКИСТАДОРИ ЗВ'ЯЗАЛИ ВОЖДЯ ГУАВТЕМОКА, а потім облили його "миром" (оливковим маслом). - Розвели вогонь. І коли дрова згоріли, вождь Гуавтемок був покладений на залізну сітку, під якою палахкотів жар. [149]
Християни-конкистадори, обвішавшись хрестами, молилися і на повільному вогні пекли вождя Гуавтемока. І біля нього лежав також його вірний побратим, - який, не витримавши несусвітніх мук, почав страдницько стогнати. Вождь Гуавтемок сказав: "Побратиме, бери приклад з мене, я ж також не лежу на квітах". І ці його слова були останніми. І було це в 1600-му році.
40. 17 ЛЮТОГО 1600 РОКУ АРХИЄРЕЇ ХРИСТИЯНСЬКІ ЖИВЦЕМ СПАЛИЛИ 52-х літнього мислителя Джордано Бруно. 19 лютого 1619 року архиєреї християнські живцем спалили 34-х літнього мислителя Лючіліо Ваніні. 14 квітня 1682 року архиєреї Москвинської православної церкви здійснили людське жертвоприношення - живцем спалили Аввакума Петровича.
41. _ УЧИТЕЛЮ, ЧОМУ ДУМАЄТЕ, ЩО ІВАН ГУС та сотні йому подібних, які були живцем спалені на вогнищах, принесені в жертву для "Господа Бога Ісуса Христа"? Можливо справа Івана Гуса є справою кримінального злочину, а не священнодійства?
- Іван Гус (і всі ті, які так, як і він, були живцем спалені), спалений тому, що папа римський (наступник Ісуса Христа) благословив людське жертвоприношення. Коли б він (папа римський) сказав тільки одне слово "ні", Іван Гус не був би спалений.
Маючи на увазі сучасний кримінальний кодекс, можна сказати: папа римський, благословляючи спалення професора Гуса, брав участь у кримінальному злочині. Та він (папа римський) не був покараний, тому що це було "священнодійство", (християнське людське жертвоприношення).
Католицький єпископ Фультон Шін (відома в США телевізійна зірка) за ті астрономічні твердження, які він голосить по телевізії, був би в епоху Івана Гуса живцем спалений на вогнищі.
42. - УЧИТЕЛЮ, ПОСТАЄ ПИТАННЯ - чому все ж таки жиди приносили в жертву своєму "Господу Богові Саваотові" дітей своїх - не самою ж тільки дикістю вони керувалися? І не тільки вони, а й моавитяни, греки, римляни, японці, англійці та інші народи? .
- Ті народи, які приносили в жертву дітей своїх, вірили, що коли вони жертвують дітей своїх Богові, то їхні діти, прийшовши до Бога, будуть їх перед Богом достойно репрезентувати.
43. ТІ, ЯКІ ПРИНОСИЛИ В ЖЕРТВУ БОГОВІ СВИНЮ, вірили, що свиня, пішовши до Бога, буде їх перед Богом репрезентувати. Ніколи не жертвувалася свиня сліпа, крива, хвора, а завжди - найкраща. У "Біблії" зазначено, що тільки найкращі овечки (ситі первісточки) треба приносити в жертву "для Господа Бога Саваота".
44. - УЧИТЕЛЮ, ГЛИБОКО ВДУМАВШИСЬ, БАЧИМО, що й сьогодні існують жертвоприно [150] шення, тільки вони мають інші форми, інші поняття і проявлення.
- Побратиме, духовний провідник Індії Магаматга Ґанді, який довгі роки проповідував філософію непротивлення злу насильством, у небезпечні часи Індії, сказав, що він готовий свого сина Девадася пожертвувати для добра свого народу.
І він посилав сина Девадася в найнебезпечніші місця борні за єдність Індії. Він казав: "Я буду щасливий, пожертвувавши свого сина для справ єдности Індії. Іди, Девадась, то нічого, що вони вб'ють тебе", (сторінка 36, "Ґанді", Нараян Мурті, Карнатака Бгарат, Індія, 1974 рік).
45. МОСКВИНСЬКІ ІНКВІЗИТОРИ ДЛЯ ТИРАНА СТАЛІНА принесли в жертву мільйони українських дітей, жінок, чоловіків. Тиран Сталін виконував заповіти тирана Леніна. Ленін, як зазначено на сторінках 248-ій і 762-ій у двох книгах ("Твори Леніна", видані у Києві в 1947 році), дав ленінцям заповіт: "Той, хто чинить опір - розстрілювати!", "Ми маємо в руках всі командні висоти, ми маємо у своїх руках землю - вона належить державі".
Зі всіх інквізицій світу, Москвинська інквізиція має найбільш кривавий жертовник. На фінській землі, на кістках українських, майстри німецькі, за хліб вирваний з рук фінських і українських дітей, споруджували Пітєрбурґ. Усі жертовники усіх релігій і сатрапій бліднуть, коли їх порівняти із кривавими жертовниками оберінквізиторів Романових-Сталіних. І москвини-шовіністи жорстокі не тільки зі своїми ворогами, а й самі з собою. І ця жорстокість є їхньою тиранською молитвою і вірою.
46. МИ, РІДНОВІРИ, бачимо, що українці примушені жертвувати дітей, як м'ясо для гармат Москвинської сатрапії. І діти українські падають, заливаючись кров'ю у болотах Фінляндії, під мурами Берліну, на сопках Манджурських. З їхніх сердець кров точать у концтаборах Соловецьких, Колимських, Мордвинських. їхні мізки покалічені - їх навчено бути сторожами сатрапських границь у горах Тян-Шану, на берегах Амуру, у горах Паміру, біля мурів Берліну. Як павук, напившись крови, лопне монстер - сатрапія Москвинська. І на її руїнах розквітнуть, як сади весною, вільні держави вільних народів!
Без жертв не має віри. Ми, РІДНОВІРИ, родимо дітей і даруємо їх, як наші скарби найдорожчі, як нашу любов найсвятішу, на жертовник святої Матері України, щоб вони, любі діти наші, були священними воїнами народної волі - безсмертними внуками Дажбожими.
47. РОЗУМІННЯ БОГА В РІДНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ВІРІ НАЙДОСКОНАЛІШЕ І НАЙСВЯТІШЕ. Дажбог - Світло, Самоутверджуюча Незнищима Енергія - Починання духовної і тілесної субстанції народу Українського. Дажбог [151] Єдиносущий і Всюдисущий. Дажбог сам себе проявляє у необмеженій кількості форм і дій, і тому Він не має однієї форми і однієї дії, якими Він був би обмежений. Дажбоже, Ти в народі і народ у Тобі. Ми, внуки Твої, Тебе правильно розуміємо і Тобі достойно поклоняємося.
Дажбоже мій, Ти Святість Духа народу мого, і чуття мої, і мислі мої керовані енергією божественного світла Твого, Дажбоже мій!
- Учителю Лев Силенко, Консисторія Українсько-Грецької Віри запитала: "Чи РУНВіра узнає людські жертви і чи практикує їх у наші дні?" Я вірю, що Консисторія отримала задовольняючу відповідь. [152]