Мага Віра
Дванадцятий день.
ЗАРАТУСТРА, БОГ І БІБЛІЯ, 1.
1. СЛОВО "СИНАЙ" ЗНАЧИТЬ "КОЛЮЧИЙ". "Колючий" півострів, або по-жидівському "Синай". На схилах кам'яних гір, на сонцем спалених глиняно-піщаних пустинях ростуть миршаві колючі кущі. Безводдя. Хижі звірі. І тут живуть жидівські кочові племена козопасів і вівцепасів. Вони примандрували з західніх берегів Персіянського заливу. Сарана, корінці, висушені на сонці кусники баранини не вливають в їхні жили войовничости. Опинившись на Синайському півострові, вони попали в єгипетський полон. Фараоновий військовий відділ примусив їх працювати у копальнях.
2. МІЖ 1200 І 800 РОКАМИ ДО "НАШОЇ ЕРИ" не було на світі такої могутньої імперії, яка б могла контролювати життя племен і народів на просторах між Нілом і Ґанґесом.
Історики А. Г. Гордінер і Т. Е. Піт у книзі "Синайські написи" пишуть, що фараон Рамзес Шостий (1116-1090 роки до "нашої ери") був останнім фараоном, який користувався Синайськими копальнями. Що сталося в історії Єгипту?
У Єгипті - громадянські війни. Військові частини фараона Рамзеса, не слухаючи своїх зверхників, покидають колонії і повертаються додому. І покинули вони й Синай. Так жиди звільнилися з єгипетської неволі і опинилися вони без праці і харчів. Їм в очі дивиться голодна смерть. Рятуючи себе, вони вторгаються "у землю текучу молоком і медом", (1 кн. Мойсея, глава 3, 17).
Земля мирних ханаанів справді не є така багата, щоб її можна назвати "текучою молоком і медом". Але коли порівняти її зелені долини з пісками Синаю, вона виглядає спокусливою.
3. ВОНИ (КОЧОВІ ЖИДІВСЬКІ ПЛЕМЕНА) 3100 років тому, вторгнувшись з Синаю на хліборобські селища країни Ханаан, вперше появилися на арені історії Людства. До цього часу, як зазначують всі історики, не знайдено в історії жодних згадок про них.
Ханаанці назвали чужих людей, що прийшли і покорили їх, "ебер". Слово "ебер" значить "не наш", "прибулий", "потойбічний", "зайшлий" , "посторонній". Від слова "ебер" виникли слова "гебер", "гебреї", "євреї". Саул став першим царем гебреїв. (Ім'я "Саул" значить "Бажан"). Та "найшов злий дух від Бога на Саула. І був він не при собі [153] в палаті", (1 кн. Самуїлова, глава 18, 10).
Коли в палаті юний Давид "пригравав на струнах" для Саула, "метнув Саул списа, думаючи: приб'ю Давида". Та не зважаючи на те, що походив "злий дух від Бога", Саул промахнувся. Давид відхилився і спис загруз у стіні.
4. І - ПОТІМ РОЗМИЛОСЕРДИВСЯ САУЛ і сказав Давидові, що він зробить його своїм зятем, коли він принесе йому "сотню филистійських передніх шкірок, щоб помститися", (1 кн. Самуїлова, глава 18, 25).
"Давид... пішов з людьми своїми в дорогу та й убив між филйстиянами (тобто, між палестинцями, - пояснення моє) двісті чоловіка і приніс Давид їх передні шкірочки та й поклав їх повну лічбу перед царем", (1 книга Самуїлова, глава 18, 27).
Цар Саул побачивши, як доказ Давидової хоробрости і порядности, двісті палестинських шкірочок - відрізаних сенситивних кінцівок, "оддав йому... свою дочку Мелхелу за жінку".
5. ВОЙОВНИЧИЙ ЦАР ДАВИД - жидівська гордість і слава. (Ім'я "Давид" значить "Добролюб"). Він царював успішно. "Як же Давид постарів і вбився у високі літа, то ніяк не міг зігрітися, хоч його і в ковдри загортають. І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукати добродієві нашому цареві молоду дівчину. Нехай би вона... услуговувала йому й лежала на його лоні, й буде тепло нашому добродієві цареві. Шукали по всьому займищу Ізраелевому найкращої дівчини, та й знайшли Абисагу з Синаму, та й привели її до царя... та цар не пригортався до неї", (1 книга Царів, глава 1,1-2).
Старість не минає ні багатих, ні бідних. Жиди великі своєю великою любов'ю до царів своїх і живучі вони правильними інстинктами природи: так, як рій не може жити без матки, так правильний народ не може жити без вождя. Чим рій краще піклується маткою своєю, тим він здоровіший і сильніший.
6. ДАВИД ТЯЖКО ХВОРИЙ. "І зв'язав священик Садок олійного рога з намету та й помазав Соломона. Тоді затрублено в трубу і весь люд викликнув: нехай живе цар Соломон!" (1 книга Царів, глава 1, 39). (Жиди кажуть "Задок", що значить "Справедливий". Греки це слово вимовили, як "Садок". Найближчі приятелі Садока звалися садукеями).
Під час царювання Соломона (Мирного), який був сином царя Давида, жиди бурхливо посварилися і роз'єдналися. Одна партія підтримувала вождя Геробоама, який відкрито виступав проти Соломона і його гаремів.
(Ім'я Геробоам, Еробоам чи Джеробоам значить "Багатолюдний"; жидівські імена так, як і імена інших народів, різні народи вимовляють по різному і дають їм значення не завжди однакові).
І хотів Соломон стратити Геробоама, але "Геробоам зібрався і втік до Єгипту..., та й пробував [154] у Єгипті до смерти Соломонової", (1 книга Царів, глава 11, 40).
Після смерти Соломона у Шехемі син Соломонів Регобоам (чи Ровоам, або Робоам) був проголошений царем. (Ім'я "Регобоам" значить "Більший людьми"). З Єгипту швидко повернувся вождь Геробоам і з своїми однодумцями закріпився "в Ефраїм горах".
7. У 931 РОЦІ ДО "НАШОЇ ЕРИ" виникли дві, одна до другої вороже наставлені невеличкі жидівські держави. Держава Ізраель з столицею Самарією, очолена вождем (царем) Геробоамом і держава Юдея з столицею Єрусалим очолена царем Робоамом.
Місто Єрусалим заснували Гіттіти, або конкретніше кажучи, одне з гіттітських войовничих племен назване Єгиптянами "Гиксосами". (Єгипетське слово "гиксоси" значить "володарі чужих земель").
Гиксоси більше, як століття володіли Єгиптом. Вони показали Єгиптянам та іншим семітським племенам як виглядає колесниця, кінь, військова тактика. Джан А. Вільсон у книзі "Культура Стародавнього Єгипту", виданій в 1965 році Чикаґським університетом, пише на сторінці 159, покликаючись на археологічні джерела, що "Гиксоси, мирно вийшовши з Єгипту, побудували місто Єрусалим" десь 500 років перед вторгненням жидів до Ханаану. Ханаанці звали Гиксосів "Русами", а ними збудоване селище "Руса салем", що значить "Русів постій, мир". Зі слова "Русасалем" постало слово "Єрусалим". На Тел ел Амарна таблицях, як зазначують археологи, первісна назва селища була не Єрусалим, а Руса салем.
8. АРХЕОЛОГ ЕММАНУЕЛ АНАТІ (визначний вчений сьогоднішнього Ізраеля) у книзі "Палестина перед Жидами", виданій в 1962 році в Ню-Йорку, пише, що археологічні експедиції знайшли в Палестині гиксоські могили і в них - керамічні вироби тотожні до виробів знайдених у Трипіллі (Україні). Він звернув увагу, що "гиксоські фортефікаційні й оборонні методи, а також оздоблення кераміки, мають походження північно-східньої оригінальности". Він має на увазі простори розташовані на північ від Чорного моря.
9. САМАРІЯ - НЕВЕЛИКЕ СЕЛИЩЕ ВІДДАЛЕНЕ ТРИДЦЯТЬ МИЛЬ НА ПІВНІЧ ВІД ЄРУСАЛИМУ. (Слово "Самарія" значить "Вартова гора"). Самаритяни мали свій самаритянський говір. Вони не любили єрусалимців, між ними постійно точилася боротьба. "І побили юдеїв ізраельтяни, так що вони повтікали додому", (2 книга Царів, глава 14, 12).
Геробоам, будучи ефраїмцем (плем'я Ефраїма не любило племени Юди) бачив, що коли ефраїмці ходитимуть молитися в Юдею до Єрусалиму, то вони можуть приєднатися до царя Юдеї Робоама. (Слово "Ефраїм" значить - "Подвійно плодючий"; ще раз зазначую, що різні словники по-різному тлумачать значення тих чи інших біблійних імен і назв). [155]
10. ЖИДИ ТАК, ЯК І ВСІ ІНШІ ТОДІШНІ ПЛЕМЕНА, ПОКЛОНЯЮТЬСЯ БАГАТЬОМ БОГАМ: Зуріел (мій камінь Бог), Белзебул - Злобог, Даґиел (Рибо бог), Рахіел (Вівцебог). Геробоам "виготовив два золоті бички і промовив до народу: "Не треба вам ходити в Єрусалим. Ось тобі власні боги Ізраелю" (1 книга Царів, глава 12, 17-31). І поставив Геробоам одну статую "Ізраелевого Господа Бога" в Бетелі, а другу в Дані.
І на своїй царській печатці він (цар Ізраельський Геробоам) зобразив свого "Бога" у вигляді льва речащого. Археологи знайшли цю Геробоамову "божественну печать". Вона тепер хорониться в Лондоні в Бритійському музеї. І про неї пише докладно В. Ф. Албрайт у книзі "Археологія Палестини", виданій в США в 1961 році.
11. ГЕРОБОАМ, ЗРОБИВШИ ДЛЯ ІЗРАЕЛЬТЯН "БОГА" У ФОРМІ ЗОЛОТОГО БИЧКА, мав добрі наміри і не був він злим царем. "Про хоробрі його дії, як воював та як вернув Ізраелеві Дамаск... прописано в книзі літописній царів Ізраельських" (2 книга Царів, глава 14, 28). Бог у формі золотого бичка (особливо між жидами) ніколи не втрачав своєї вартости - власники золотих скарбів завжди мали не малий вплив на творення духовної і матеріяльної історії Людства.
12. ЩОБ КРАЩЕ В'ЯВИТИ СЛАВНУ БІБЛІЙНУ ДЕРЖАВУ ЮДЕЮ, треба згадати, що вона мала сімсот двадцять тисяч населення. У ній жило плем'я Юди і плем'я Веняміново. Є міркування, що слово "Юда" виникло з слова "єд", що значить "лев". Слово "Веняміново" значить "Удачний". Принаймні такі дає пояснення Біллям Сміт у "Біблійному словникові"
Є племена, що носять ім'я свого священного "тотема", слово "тотем" значить "його рід". Плем'я, що обожнювало лева, звалося "Єд". Ізраель розташований на північ від Юдеї, має територію в три рази більшу і об'єднує всі інші племена Ізраельські.
13. У 722 РОЦІ ДО "НАШОЇ ЕРИ" цар Ассирії Сарґон Другий стирає з лиця землі державу Ізраель. І забирає він до ассирійського полону тридцять тисяч ізраельтян і їхнього царя Осию (Гошею).
(Варто тут звернути увагу на принадні значення імен: Сарґон значить Сонячний король, або - король Сонця, Гошея значить - Спасіння. Слово "сар" було семітами, як я вже писав у "Совісті Історичної Науки", позичене від сумеріян).
Сарґон Другий поселив полонених ізраельтян у містах Медеї. Країна Медея розташована на південь від Каспійського моря. На спустошеній ізраельській землі він (Сарґон Другий) наказав поселити людей привезених з Сирії і Вавилону.
14. НА ПЕРЕЛЯКАНУ ЮДЕЮ САРҐОН ДРУГИЙ НЕ ЗВЕРНУВ УВАГИ. Він знав, що нещодавно в Юдеї побував єгипетський фараон Шишак. І Шишак "позабирав [156] скарби з храму Господнього і скарби з царської палати. Забрав і золоті щити, що поробив був Соломон" (1 книга Царів, глава 14, 26). Історики вважають, що то цар Ізраеля Геробоам намовив фараона Шишака, щоб він заатакував царя Юдеї Робоама.
15. ЦАР АССИРІЙСЬКИЙ ПОЛОНЕНИХ ІЗРАЕЛЬТЯН "ПОСЕЛИВ ПРИ РІЦІ ГАЗАН ТА ПО МЕДІЙСЬКИХ ГОРОДАХ", - (2 книга Царів, глава 17, 6). 38 років томляться жиди в жахливій ассирійській неволі. Вони приречені на поступове вимирання. Не помагають їм визволитися з неволі боги Зуріел, Рахіел, Даґиел та їхній "Бог Єгова".
Армія могутньої Ассирійської імперії озброєна мідяними і бронзовими мечами. Вона не має кінноти. Вона многочисленна, горда, жадна і оситіла. Раби годують її. Вона не знала, що в степах Оріяни (України) вже куються залізні мечі. І шикується над берегами Дніпра многочисленна армія вершників. Вершники русяві, безстрашні, жилаві. Коні їхні швидкі, як буревій.
16. І ВІБГА (САМОВОЛОДАР) ПІДНЯВ ВАДАР (БУЛАВУ) І ГОВОРИТЬ ДО ВЕРШНИКІВ: "Дая дада ма зам! Віті Да Бгу ана ведя сваґатура! Света карна, сваґ іті тура, синула Оря!" Чужинці, чуючи цю чудову скитську мову, пишуть, що скити були іранцями і дехто з українців їм відповідає: "Так воно й є". Ні, не так воно є. Скити говорили стародавньою українською мовою. Вище згадані слова скитського володаря оживляю, щоб ми відчули в них красу первородну нашої рідної мови.
"Дайте дання матері землі! Вітайте Дажбога, знайте самонароджену силу свою. Світлом керуйтеся! Самобутньо ідіть, тури, сини Оря!"
17. "ІТІ, СВАҐА ТУРА!" - ДАВ КОМАНДУ ВОЛОДАР МОГУТНЬОЇ СКИТИ (ОРІЯНИ - УКРАЇНИ), піднявши священний символ (Триєдиність Буття - тризуб). Тризуб - символ Скитії. І "Кімерійці і Скити - агресивні вершники лилися, як розбурхана течія з південних схил Кавказу", - пише Р. Ґіршмен на сторінці 97 у книзі "Іран", виданій в 1965 році в США.
І отетеріла від страху могутня семітська Ассирійська і м п е рія. Возрадувалися раби - ізраельтяни у неволі ассирійській, почувши, що скитський (староукраїнський) володар Сакандра летить, як всезмітаючий бурун - незчисленна армія вершників. І мають вони залізну зброю, якою торощать мідяні і бронзові мечі ассирійські. Сакандра іде до Ассирійської столиці Неневиї.
18. ГЕРМАН ШНАЙДЕР (професор філософії Ляйпціґського університету) у книзі "Історія Світової Цивілізації", виданій в Лондоні в 1931 році, пише (на сторінці 318), що "В 680 році перед Христом Скити з Кімерійцями (з північних берегів Чорного моря), вторгнувшись з гір, завоювали Ассирію". Скити мали залізну зброю і найкращу в світі кінноту. Вони були богами світу - від них ніхто не міг втекти і їх ніхто не міг до- [157] гнати. Від Нілу до Ґанґесу не було такої армії, яка б відважилася з ними почати бій.
19. ІСТОРИК Р. Л. ОТЛЛІ (Кембриджський університет, Англія) у книзі "Коротка Історія Гебреїв" виданій в 1904 році, пише, що "Скити вторгнулися в Медію, швидко забрали всю Західню Азію, спустошили Евфратську долину (Вавилон), потім зливою влетіли у Палестину. Лишили Юдею недоторканою. Ограбувавши палестинські міста, вони проникли до границь Єгипту", їх на границі Єгипту стрінув фараон Псеметих і відкупився, давши їм казково великі дари, щоб вони не вторгалися в його царство.
Столиця Ассирії перебуває в руках українських (скитсько-кимерійських) кінних армій. На руїнах Ассирії постають дві нові держави: Медея і Ново-Вавилонська. Українці (скити-кімери), будучи господарями у Середній Азії, визволили народи з Ассирійської неволі. Вони зробили великий поштовх у розвитку цивілізації, військової техніки і оформлення духовного життя.
20. АССИРІЙЦІ ЗВАЛИ СКИТІВ ІМ'ЯМ САКИ. Вони мали на увазі назву скитської зброї, яка звалася "сакіра". Геродот пише (читай у книзі "Геродот", виданій в 1965 році в Балтимор (США) на сторінці 439, що "Скити були озброєні луками, кинджалами і була в їх зброя "сакіра" (бойовий топір)".
"Сак" - корінь слова "сакіра". Звідси й походять слова "сікти", "січ", "січовик". І слово "сак" наші предки вживали у значенні "воїн", "січовик". Геродот і всі сучасні скитологи пишуть, що Скити самі себе звали Саками. Греки їх звали Скитами.
21. СЛОВО "ІТАЛІЄЦЬ", коли на нього дивитися з лінгвістичної сторони, значить "скотар", "той, що пасе скот". Не дивуймося, що старі греки, бачачи казково багаті пасовища і незчисленні отари скоту, які ходили над берегами Дніпра, звали нашу землю Скитією.
Є натяки, що наше слово "скотар" (скот, скотарство) походить з санскритського слова "скут" чи "скит", з якого створені у "Рик Ведах" слова "скутіта", "скотана", що значить щось таке, що "скочується" (злуплюється). Є в нас сьогодні слово "скотити" створене з слова "котити". Слово "котитися" також значить "народжувати овець".
Дозволяю собі зробити здогад, що й грецьке слово "скитос", що значить "шкіра", своїм походженням сягає санскритського "скут". Не випадково англійське слово "скін" споріднюється з українським словом "скіра" чи "шкіра".
22. ОДИН ВІДДІЛ СКИТСЬКОЇ КІННОТИ, промчавши дорогами Медії, розташувався на півдні Персії (Ірану), в родючій долині між рікою Галманк і притоками Шелак. Сьогодні над берегами Галманку стоять міста Сеїстан, Тапа Мир, Надалі.
У Персії слово "Саки" почало вимовлятися, як "сасси", "сеїси" [158] чи "сакізи". Саки мали в Персії свою область Сакастан, що значить "земля Саків". Жак Дишесне Ґюллемін у книзі "Символи і Цінності Зороастріянізму", виданій в 1966 році в Ню Йорку, пише (на сторінці 9), що "Сакістан сьогодні зветься Сеїстан, частина якого є в Афганістані, а частина в Балухістані".
23. САКИ БУЛИ ДОБРИМИ ГОСПОДАРЯМИ. Вони перетворили Іран (Персію) в імперію.
"Сассанська імперія була найкращим періодом в історії Ірану", пише на сторінці 357 Ґіршмен у книзі "Іран". Сассанською вона звалася тому, що її королями були представники зі Скитського роду.
24. "ТАК ГОВОРИТЬ ЗАРАТУСТРА!" - сказав німець Фрідріх Ніцше, вклавши в уста великого Просвітителя малі ніцшеянські слова. "Енцикльопедія Британіка" (книга 23, рік 1973) на сторінці 1011 пише: "В 19 столітті Нітше в своїй книзі "Так говорить Заратустра!" свавільно перекрутив Заратустрову науку на свій власний смак, намалювавши його не як одного з перших великих моралістів, а як першого немораліста".
Нітше не був людиною душевного здоров'я. Він безрозсудно вклав в уста Заратустрі світогляд заносливого німецького "супермена". Гітлер - учень Нітше.
Совісні шукачі правди вважають, що коли б не було "Вед", створених в Оріяні (Україні), то не було б Заратустри, Будди. Коли б не було Заратустри і Будди, то юдаїзм, християнізм і мусульманізм не мали б духовного зразка для творення монотеїзму, демонології, анґелогії і есхатології.
25. СЛОВО "ЗАРАТУСТРА" СТВОРЕНЕ З СЛІВ "ЗАРА" І "УСТРА". Загально в науці встійнено, що слово "зара" значить "жовта", а "уштра" чи "устра" значить "верблюд". Заратустра - сторож жовтих верблюдів, або Жовтоверблюдний.
Є також пояснення (і про це пише "Енцикльопедія Британіка" на сторінці 820, в книзі 23), що слово "зар" значить "олд", тобто "стар", або "яр". В українській мові і в санскриті слово "яр" значить "ярий", "зрілий", "старий", "сильний". Монголи, вторгнувшись в Русь (Україну), залишили нам слово "яр" в значенні "обрив", "западина", "пропасть", і тепер в нас слово "яр" має два значення.
Слова "Заратустра", "Будда", "Конфуцій", "Христос" означають не прізвища, а титули. Знаємо, що слово "Христос" значить "Помазаний".
26. МЕДИЯ - КРАЇНА, в якій народився Заратустра. Старинні анали Персії (Ірану) пишуть "Заратустра був першою мудрою людиною. Він родився в Медеї тоді, коли володарями цих земель були Скити - завойовники".
Історики, археологи Ірану не вважають Скитів Іранцями. Скити мають свою Вітчизну розташовану на північ від Чорного моря. І Нестор-літописець пише, що землі Русі "називали Греки "великая Скитія". [159]
Не треба забувати, що іранці-"перси були тією самою расою, що й медіяни, вони були частиною оріянської родини. Так, як і всі інші оріяни, перси поклонялися одному Богові", пише славний англійський авторитет Біллям Сміт на сторінці 501 у "Біблійному словнику", виданому в 1948 році в Філядельфії. Біллям Сміт тут, згадуючи про віру в одного Бога, має на увазі науку Заратустри.
27. СПІТАМА - РІДНЕ ПРІЗВИЩЕ ЗАРАТУСТРИ. Слово "Спітама" значить "Світлан", "світлий", "русявий". У санскриті "світ", в українців - "світло", "світлий". У Персії (Ірані) слово "спіт" вживається в значенні "світлий".
А. В. Віллямс Джаксон (професор індо-іранських мов, Колумбійський університет) у книзі "Зороастер", виданій в Ню Йорку (в 1901 році), пише (на сторінці 34), що "Пророк Заратустра - священик оріянської віри". На сторінках 35-36 він доводить обгрунтовано, що "Спітама - племенне ім'я Заратустри значить "Світлий".
Спітама - ім'я скитське. Відомий історик В. В. Вокс у книзі "Неневия і Персополіс" пише, що "Заратустра був скитом". Греки слово Заратустра вимовили, як Зороастер. Г. Ґ. Веллс у книзі "Нариси Історії", виданій в Ню Йорку в 1961 році, пише на сторінці 456, що "Заратустра, так як і Будда, був оріянином", на сторінці 243 він уточнює, "Оріянські племена - це Скити".
28. ЯКЩО ІСТОРИКИ МАЙЖЕ ОДНОЗГІДНО ВВАЖАЮТЬ, що Заратустра був Скитом (і дехто доводить, що Він прибув з берегів Дніпра з Скитською кіннотою в 680 році (до "нашої ери") до Медиї, то в нас є велике хотіння почути Його мову.
Для прикладу тут подаю слова українсько-авестійські (заратустріянські): бій - рена (рана), Бог - Баґа, грабити (брати) - граб, булава - вадар, (той, що веде), ваакати (говорити) - вак, вдова - відава, вітер - вата, гора - гарі, дати - да, дерево - дауру, дощ - вар, думати - ман (манити), жінка - жані, жовта - зар, жить - жив, знати - зна, земля - зам, краяти - керет, могутній - маган, м'ясо - гав (гав'ядина), небо - набаг, новий - нава, пекти - пач, приємно - фрия, путь - паф, рана - хвара, ридати - руд, село - віс (поселення), сонце - вар, стояти - ста, скот - пасу, суша - гушка, темно - темаг, тепло - тапта, тесати - таш, умирати - мар, устати - усста.
Я оживив нашу рідну мову, якою наші дорогі предки говорили ще перед заснуванням Риму і перед написанням "Біблії" (П'ятикнижжя Мойсея), і ті, які не розуміють цього значення, будуть з мене сміятися, а ті, що здібні думати, глибоко задумаються; на основі джерел самі переконаються, що мої висновки правильні.
29. МИ ДОКЛАДНІШЕ ОЗНАЙОМИМОСЯ З СКИТСЬКОЮ МОВОЮ, довідуючись про науку Заратустри та Його священні термі- [160] ни. Авести - священні книги заратустріянізму. Слово "Авести" зворушило душу мою, коли я довідався, що воно тотожне з санскритським словом "віста".
"Віста" значить "новини", "вісті", греки кажуть "євангелії" (благі вісті). Срі Бгаґват-Дгорма в книзі "Благовіщення Заратустри", виданій в Райкот (Індія), пояснює, що слово "Авести" рівнозначне англійському слові "нюс" (вісті).
Н. Р. Бенарджі у книзі "Залізний Вік Індії" пише, що "Авести" - священні зороастріянські тексти, споріднені з Ведичним санскритом, і вони виглядають як наріччя". Чому? Лавренс Міллс у книзі "Роз'яснення вчення "Авест", виданій в Бомбеі (Індія) пише, що "Мова "Авест" близька до Ведичного санскриту, який є його старшою сестрою".
30. ДОСЛІДЖУЮЧИ "ВЕДИ" І "АВЕСТИ", я помітив, що слово "Перун" у "Ведах" вимовляється, як "Варуна", а в "Авестах", як "Авура". Чому є такі мовні споріднення?
Джек Фінеґен у книзі "Археологія Релігій Світу" пише, що "десь біля чи зразу після середини другого тисячоліття перед Христом оріяни прийшли на територію Ірану". Від оріянів ця територія й почала спочатку зватися "Ар'яна", що значить "земля оріянів". З слова "Ар'яна" постало слово "Іран".
31. ЗАРАТУСТРА, МАЮЧИ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ, іде від роду свого в люди - у світ широкий. Іде, щоб пізнати мудрість життя. Він вірить, що найкраще розуміє життя той, хто вільною і тяжкою працею здобуває сам собі хліб щоденний.
Він, мандруючи, помагає немічним здобувати хліб, він лікує хворих, повертає зір сліпим. Маючи ЗО років життя, Він на березі ріки Дайтя (тепер священної ріки заратустріянізму) духовно осяявся і почав відважно проповідувати основи своєї науки.
32. МЕДИЯНИ ВІРИЛИ ТАК, ЯК І ВСІ ІНШІ НАРОДИ ТОГО ЧАСУ, в багатьох богів, їхнє духовне життя було очолене маґами. Слово "маґ" (і про це я вже говорив) значить "мужній", "величний". Маґи були людьми мудрими, утаємниченими в життя. Знали вони властивості характеру людського, вміли хворих лікувати травами і добре розумілися на погоді. З слова "маґ" постали слова "магічний", "магія". Маґи поклонялися Богові, якого вони звали Див (Дева).
Заратустра виступив проти ритуалів магів і осудив їхнього Дива, назвавши його "злим духом". Він говорив, що на світі діють Дві Сили. Є дуалізм. Перша Сила Світу - Сила Добра, Правди, Любови, Світла, Мудрости. Першу Силу Світу Він назвав ім'ям Агура Мазда.
33. У "ВЕДАХ" Є СЛОВО "АСУРА", В "АВЕСТАХ" - "АГУРА". Корінь цих слів "сур" (сар, сур'я) санскритсько-сумеріянський значить "сонячний", "ясний", "опромінюючий". [161]
Сумеріяни казали "ашіра" чи "асара" в значенні "сонце". Семіти слова "ашіра" вимовили як "сар", створивши ім'я "Сарґон" і жіноче ім'я Сара, я вже згадував, що ім'я "Сара" взяте семітами від оріянів.
Слово "Мазда" дослідники визначили у значенні "мудрість". Я вважаю, що таке пояснення поверхове. "Мазда" створене з слів "маз" і "да". "Маз" значить "мозок", "мудрість", "ум". Слово "да" значить "даний", "дати", "дан". "Мазда", - Мудродатель. (Мудрістю Даний). Агура Мазда - Сонячний Мудродатель.
34. ЗАРАТУСТРА, ІДУЧИ ЗЕМЛЕЮ МЕДИЇ, проповідував, що не Див, а Агура Мазда - Творець існування. Він - Єдиний. Він - Абсолютний Володар Світу. Він - Незмінність. Він однаковий тепер і завжди. І все достойне походить від Нього. Він - Світлий Дух Мудрости, Добра, Правди, Любови. Він - Суддя і Законодавець. У Ньому не має зла, тьми, заздрости. Він створив людину, землю, сонце, повітря, розумних домашніх тварин, корисні рослини.
На світі крім Агура Мазди діє злий дух. Він зветься Анґра Маню (злий ум) - це сила тьми, руїни, пекла, ненависти, хвороб, заздрости, обмов. І вона творить зло між людьми і веде непримиренну борню з Агура Маздою.
35. ЩОБ ЗРОЗУМІТИ ПОХОДЖЕННЯ НАУКИ ЗАРАТУСТРОВОЇ, треба знати звідки Він походить і в якій вірі Він родився і був вихований. Розважно пише "Енцикльопедія Британіка" в книзі 23 (на 101.1 сторінці), зазначуючи: "Заратустрової реформи не можна збагнути без знання традиційної релігії, в якій Він був народжений і вихований".
У праці "Діяманти з Храму Світової Історії" я пишу, що многотисячолітні життєві досвіди і спостереження переконували наших Предків, що на світі діють дві непримиренні сили: Добро (Білобог) і Зло (Чорнобог) .
Весна, Світло, Тепло - це Біле Буття (Білобог), Зима, Тьма, Холод - це Чорне Буття (Чорнобог).
У городищах Трипільських (над берегами найжиттєтворчої ріки Дніпро) весною наші Предки влаштовували врочисті ритуальні танки, в яких відображалася боротьба двох сил (змагання Весни і Зими) за своє утвердження на землі.
36. У ПІВДЕННИХ КРАЇНАХ НЕ ДУЖЕ ПОМІТНА МЕЖА МІЖ ВЕСНОЮ І ЗИМОЮ, і тому в них не могло виникнути поняття про існування двох вічно ворожих сил. В Оріяні (Україні) - Весна йде в образі юної чарівної дівчини (богині). Вона йде осяяна Сонцем і уквітчана квітами і вітана пташиними піснями. І вона, як Світла Сила Світу, перемагає холодні сутінки Зими.
Весна, ставши переможцем, не знущається над Зимою. Весна - Дух Добра і Милосердя, Любови і Справедливости. У "Ведах" читаємо, що "Бог милостивий навіть до тієї людини, яка зробила [162]
І Заратустра, натхнений вірою батьків своїх, проповідує, що Добро є тому Добром, що Воно завжди і всюди є Добром, і якостей своїх не міняє.
37. ЧОМУ ОРІЯНА (УКРАЇНА) - КОЛИСКА НАРОДІВ БІЛОЇ РАСИ? Тому, що на її степах вперше люди почали їсти хліб? Споживаючи багато зернових харчів, вони стали плодовитішими і бадьорішими. Роди об'єднуючись, творили племена і починали шукати нових земельних просторів.
"Перше Індо-Европейське розселення в різних формах, в різні країни і в різні часи відбувалося і проходило воно поступово на протязі десятиліть і століть. Воно почалося десь в кінці третього тисячоліття перед Христом і йшло в різних напрямках з України (з Вітчизни своєї)", - пише на 204 сторінці Жорж Ру в книзі "Стародавній Ірак", виданій в Англії в 1966 році.
38. МАЛИМ ХЛОПЦЕМ ПРИБУВ З ОРІЯНИ (УКРАЇНИ) в 680 році до "нашої ери" Спітама Заратустра до Медиї чи родився Він у Медиї у скитській родині кшатрия (воєначальника) Спітами - не має значення. Головне те, що Він прагнув медиянів і всіх жителів Ірану (Персії) намовити, щоб вони залишили кочове життя і ставали хліборобами.
На питання учнів "Учителю, в чому є зерно віри в Агура Мазду?", Він (Заратустра) відповідав: "Коли добре родиться хліб", ("Авести"). Він учив, що найсвітлішою людською гідністю є "орати землю і сіяти зерно" ("Авести"). Він всіх пастухів заохочував до осілого життя. Він вважав, що хлібороби - люди мирні, справедливі сонцелюби, достойні діти природи.
Заратустра говорив: "Людина Правди величніша, як сонце. Людина брехні прямує до сатани. Нічого в світі не має огиднішого, як брехня. Вірте Агура Мазді, Він - Датель законів борні, дії і реформи!"
39. 8 ЛЮТОГО 75 РОКУ В БОМБЕЇ (біля Тачмагалу, який стоїть на березі Арабського моря) до мене підійшов приємний чоловік. І: "Ви ґуру Лев Силенко? Ви щойно були в нашій колонії. Говорили з молоддю і питали про мене, я Далла".
"Достойний Далла, запрошую Вас на чай до Тачмагалу", - сказав я. Сівши о 12 годині дня за стіл, ми чаювали до шести вечора, ведучи розмову про Заратустру, Його науку, мову і про Україну. Далла сказав: "Я співчуваю Вам, Ваша доля подібна на нашу.
"У 641 році араби вторгнулися у наш Іран. І принесли з собою віру Магамета. Коли іранець не хотів зрікатися рідної віри, він був замордований. І багато іранців вибирали смерть, не бажаючи бути духовними рабами чужої релігії. Вони вмираючи, казали: "Слава Тобі Заратустре!" Та були й такі, які, рятуючись від смерти, приймали віру магаметанську.
"Усе, що було наше рідне (заратустріянське) араби називали ідолопоклонством, бісовством, нечестивістю. Араби палили наші рі- [163] дні святині на наших очах, кидали в болото наші священні книги, наші емблеми. І казали: "Ми вас просвіщаємо, тепер матимете правдиву віру в правдивого Аллаха".
40. ДАЛЛА ГОВОРИВ ТИХО Й ЗАДУМАНО: "І ця правдива віра нас на нашій землі поробила правдивими рабами. Знали ми, що наша іранська культура вища і старша, як арабська, але ми не мали права про це говорити дітям нашим.
"У школах магаметанських наших дітей було навчено, що рідна віра Ірану (наука Заратустри) - справа диявольська, і тому її треба зневажати. Наші діти робилися нашими ворогами. Вони славили все арабське і соромилися признатися до рідного. Вони не знали, що ми, іранці, мали свою азбуку та мусіли її забути і прийняти арабську".
41. ДАЛЛА ГОВОРИВ ТИХО Й ЗАДУМАНО: "У нас, персів, є така стара поговірка. Дитина плакала на руках негра - слуги. Негр заспокоював її, кажучи: "Не бійся, я ж з тобою". Дитина відповіла негрові: "Тому я й боюся".
Магаметани, принісши нам правдиву віру в правдивого Аллаха, казали: "Не бійтеся, Аллах з вами". Ми тому й боялися, що Аллах з нами. Ми довгі століття терпіли жорстокі знущання. Тому що Аллах був з нами, нам, персам у Персії, заборонено мати рідну віру. І дозволено нам нашу рідну віру звати нечистивою, неправдивою. Ми (декілька родів) таємно залишили Персію (Іран) і прибули до Індії з наукою нашого Учителя Заратустри. Ми гіркими сльозами плакали, відчалюючи від берегів рідної Вітчизни.
42. "У ІНДІЇ МИ ЧУЄМОСЯ ЩАСЛИВИМИ. Ми чуємося щасливими тому, що ми є самі собою - це ж щастя найблагородніше! У нас є рідні авторитети, які ми шануємо. Адже шануючи їх, ми самі себе шануємо. У нас е рідне розуміння Бога єдиного і всюди сущого. У нас рідні святині, у святинях обожнений наш Заратустра, наші почування. Вірою в Агура Мазду ми єднаємо самі себе.
"Ви оглядали наші святині на Ганді марґ, Янґар марґ і Шанкар. Наша молодь є нашою тому, що вона вчиться по-нашому в наших святинях, у наших школах. Учитель Заратустра учив нас, щоб ми дітям давали науку. І ми заповіт Учителя виконуємо. Наші діти мають добре виховання, рідний стиль життя. І всі ми тут в Індії живемо заможньо. Ми не гніваємося, що індуси нас звуть "жидами Індії".
43. Я СКАЗАВ: "ЛЮБЛЮ ТИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ В ІМ'Я РІДНОГО. І при потребі готові життя віддати, щоб жило рідне. Я вчора в Делі університеті розмовляв з японцем. Він шінтоїст, отже, з погляду християн, він ідолопоклонник, паґанин, нечистивець. Ні, ні, так не є. Він великий науковець, астрофізик. Визначає вік і температуру космічних тіл. Має розум глибокий, має душу врівноважену. Він сповідник рідної японської національної віри. [164] В моїх очах він достойна японська людина.
44. Я НЕ ЛЮБЛЮ РЕЛІГІЙНИХ ВТОРЖНИКІВ - МІСІОНЕРІВ, які тиняються по світах, кажучи, що тільки їхня віра правдива, а всі інші віри - справа диявольська, яку треба зневажати і руйнувати.
Далла сказав: "Мені студенти казали, що ви український Заратустра. Ви відроджуєте й поліпшуєте ту віру, яку мали ваші батьки перед приходом грецьких жерців (єреїв) на вашу любу Україну.
"Думаєте, що чужа віра, яка силою вторглася в душу народу вашого, не задушила любови до рідного богорозуміння?"
45. Я ВІДПОВІВ: "Вірю, що в душі мого народу жевріє благородна іскра прагнень мати рідну віру (рідну духовність), мати своє незалежне духовне "Я", мати своє почесне місце в історії людства. Я прийшов, бо така воля Дажбожа, щоб її (цю благородну іскру) перетворити у велике вогнище духовного відродження народу. І наміри ці здійснюватиму, не думаючи про те чи я буду рідним народом люблений, чи забутий. У душі моїй є сила, яка володіє мною, і я підвладний їй.
46. "ДОСТОЙНИЙ ДАЛЛА, СЬОГОДНІ Я ХОЧУ З ВАМИ ГОВОРИТИ ПРО ЗАРАТУСТРУ. Він же був скитом з роду Спітама. І мої предки були скитами. У науці Спітами я знайшов багато такого, що було в рідній вірі Руси (України)".
Далда відповів: "Іран був заселений людьми, які прибули з України чотири, три тисячі років тому. У всіх нас колись була одна Вітчизна, одна мова, одна віра. Так, Заратустра був скитом. Індія, як знаєте, скитів зве саками. І Будда був скитом. Скити - великі люди світу".
47. У БОМБЕЇ Я УВАЖНО ОГЛЯДАВ СВЯТИНІ ЗАРАТУСТРИ. Знайомився з священними книгами заратустріянськими. Вів розмови з парсами (заратустріянами). Я був захоплений їхнім єдиномислієм, їхньою родовою гордістю, їхніми почуттями окремішности. Створювалося в мене вражіння, що вони народжені однією матирею. Зрідненість у них подиву гідна. Не може чужинець говорити щось зле парсові про парса, бо напевно отримає таку відповідь: "Ви ж чужинець. Чому ви проникаєте в наші заратустріянські справи? Думаєте, що ми такі духовно бідні люди, що вам вдасться між нами створити розбрат. Помиляєтеся".
48. ЗАРАТУСТРІЯНИ ЖИВУТЬ, ЯК ОДНА РОДИНА. Вони на мої слова: "Ви якісь подібні один на одного", відповіли: "Ми всі брати і сестри - у нас одна кров і одна віра. Ми всі боронимо одного і один боронить всіх". Вони вірять, що їхня віра найкраща в світі. Вони вірять, що їхній Учитель Заратустра - найвеличніша в світі Людина.
Вони мають модерні школи, у яких вивчають життєпис і науку Заратустри. Вони з чужинцями [165] радо говорять про Заратустру, але ніколи нікого не намовляють визнавати Заратустру. Вони ніколи нікого не запрошують до своїх святинь. Туристам вхід до їхніх святинь заборонений.
49. ШАНУЮЧИ РІДНЕ Й ЧУЖЕ, ВОНИ КАЖУТЬ: "Ми люди благородні, наше - нам, ваше - вам". Є і в них люди (у родині не без виродка), які чинять зраду. Наприклад, коли їхня дівчина одружується з чужинцем, всі вони однозгідно від неї відрікаються. І кажуть їй: "Полюбила чужинця, то йди від нас до чужинців". Вони вважають, що краще родина мала, але вірна й дружня, ніж родина велика, але зрадлива, невпорядкована і розсварена ворогуючими думками і характерами чужої крови.
Ідучи вулицею (в Бомбеї), я думав: не хотів би, щоб в часи формування українського державного життя, десять тисяч заратустріян переїхало жити з Бомбею до Києва. Заратустріяни заволоділи б київськими банками, часописами, телевізійними станціями, торговельними установами. Вони організовані і зріднені краще, як жиди. [166]