Мага Віра
Тринадцятий день.
ЗАРАТУСТРА, БОГ І БІБЛІЯ, 2.
50. У ЗАРАТУСТРІЯНСЬКИХ КНИГАХ (у "Гатах", "Авестах", "Паглави"), які, як святеє святих, хороняться в Бомбеї, пишеться, що Заратустра був непорочно народжений. Він - Син Божий (Син Агура-Мазди). Агура Мазда послав свого Сина з Неба на Землю, щоб Він людям показав справедливу дорогу життя.
Заратустра був одружений з чарівною дівчиною Гавова. Він їй сказав: "Гавова, я піду геть. Житиму сам. І на самоті думатиму про Добро і Зло. Є в житті якісь помилки, вони мене непокоять. Можливо я, думаючи про життя, знайду первопричину людського страждання на світі цьому".
Гавова вважала, що нерозумно тратити час на роздуми про життя. Треба доглядати і вирощувати скотину, та збагачувати господарство. Заратустра, ніжно попрощавшись з Гавовою, пішов. Він оселився в печері в горах Сабалан.
51. МИНАЛИ МІСЯЦІ. Заратустра жив у світі глибокого роздумування. Він в думці сам собі завдавав хвилюючі питання і на їх давав відповіді. Він сам себе пізнавав, удосконалюючи свої погляди і почування.
На світанку в горах появилося, як ніколи раніше, особливо величне сонце, розкинувши могутні вогнисті проміння. Темнота, не маючи сил перемогти сонця, тікала у безвість. У Заратустри цього ранку народилася думка: на світі є Світло і на світі є Тьма. Між ними не має миру. Між ними точиться вічна боротьба, яка ніколи не закінчиться миром.
52. СВІТЛО - ЦЕ ДОБРО, БО ВОНО ДАЄ ЖИТТЯ ЗЕМЛІ. Тьма - це Зло. Тьма стримує розвиток життя на землі, і множить зло.
Я говорю в Різдві Світла Дажбожого і в Великодні Світла Дажбожого, що такі поняття світу Добра і світу Зла були у стародавній вірі Руси (України). І вони всесторонньо проявлені у "Ведах". Заратустра поліпшує їх, духовно вдосконалює. Він каже, що Добро є завжди добром, а Зло є завжди злом. Добро ніколи не робить зла. Зло ніколи не робить добра.
53. У ПЕЧЕРІ (У СПОКІЙНОМУ СВІТІ САМІТНОСТИ), устійнивши основи своєї духовної науки, Заратустра глянув на земні простори і сказав: "А тепер, Заратустра, виходь з гір і йди в народ. Виводь народ зі шляху Тьми на шлях Світла!"
Заратустра йдучи від селища до селища, десять років людям проповідував свою духовну науку. І приєднав (за десять років!) тільки одного сповідника, який був [167] його двоюрідним братом. Люди слухали Заратустру уважно. Згідливо похитували головами і відповідали: "Правду кажеш. Та лишити старе й прийняти нове, не є нашою справою. Ми ж звичайні смертні люди. Коли всі підуть за тобою, то й ми підемо".
54. ДВОЮРІДНИЙ БРАТ ЗАРАТУСТРОВИЙ СКАЗАВ: "Заратустра, Твоя наука велика й свята. Я вірю Тобі. Та кажу, що звичайним людям тяжко твою мудрість збагнути. Ти спочатку виховай людей так, щоб вони могли Твою науку зрозуміти. Зрозумівши, вони визнають її".
Є в словах першого визнавця науки Заратустри ділова обачність. Справді, хіба можна людині, яка ніколи в руках не тримала кобзи, казати: "Бери і грай?" І я бачу, що моя наука відродження й поліпшення рідної віри Руси (України), не всіми сприймається однаково. Ті, що її збагнули поверхово, принижують її неправильними оповіданнями про неї, самі цього непомічаючи. І потім зневірюються, бачачи, що люди до них ставляться недовірливо.
55. ЗАРАТУСТРА СКАЗАВ СВОЄМУ ДВОЮРІДНОМУ БРАТОВІ: "Порада твоя правильна". І пішов Заратустра до королівського палацу. Біля воріт Він сказав королівському вартовому: "Іди і скажи королеві Виштаспі, що я, Заратустра Спітама, Пророк Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди), прийшов побачити його і вчити його про шляхи Добра й Зла".
Вартовий, побачивши мандрівника в убогому одязі, який сам себе зве Пророком, зареготався. І почав глузувати з Заратустри. Заратустра дав команду: "Іди і роби те, що я тобі сказав". Вартовий збентежився від несподіваного наказу. Він почув в голосі Заратустри щось таке, чого він досі не чув від людей звичайних. І побачив він в очах Заратустри іскри вельможної вольовости. Але стояв непорушно. Заратустра взяв у руку горючу кулю, яка вогнем окутала Його пальці. І сказав: "Цей знак ознаменовує, що я прийшов на світ в ім'я Єдиносвітлого Мудродателя".
56. ВАРТОВИЙ ПІШОВ ДО КОРОЛЯ ВИШТАСПИ і сказав: "Справді, дивовижний чоловік прийшов бачити тебе, Величносте! Він сам себе зве пророком Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди). У руці тримає вогненну кулю. І рука його не спалюється". "Пришліть його до мене", - дав наказ король Виштаспа.
Заратустра, ставши перед королівським престолом, сказав: "Я, Заратустра Спітама, Пророк Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди), прийшов до Тебе, Великий Володарю, щоб повернути Твоє серце від марних і злих зображень на шлях, який веде до Світла, Правди, Мудрости". "Чим Ти можеш доказати, що Твої щойно сказані слова правдиві?" - спитав король Виштаспа. Заратустра відповів: "Я вчу, що світ Правди не любить світу Неправди. Якщо Ти, або Твої мудреці бажають дати мені питання, я радо відповідатиму, щоб Ти сам переконався, що Твій шлях ідоло- [168] поклонний, покритий темрявою. Я показую шлях новий - правдивий шлях Єдиносвітлого Мудродателя. Він світлий, як світло дня!"
57. ЧУЮЧИ ЦІ СЛОВА ЗАРАТУСТРИ, може виникнути питання: які мав основи Заратустра звати сам себе Пророком? Які Він мав основи говорити, що Його шлях світлий, а шлях короля Виштаспи покритий темрявою?
Чи міг би кожний іранець, сам себе назвавши Пророком, казати, що його шлях світлий? Чи мав підставу Магамет сам себе звати "пророком Аллаха"? Чи були вони такими, якими самі себе звали? Вони були великими людьми. Вони були великими тому, що йдучи на жорстокий іспит життя, не торгували своїми поглядами і не пристосовувалися до тих чи інших поглядів, щоб здобути любов і славу. Не було на світі таких сил, які б їх зневірили, залякали і ослабили. Вони не робили самі себе пророками - у їхніх душах була втілена така могутня духовна енергія, яка їх робила такими, якими вони були. Вони самі не знали, чому ця сила саме проявилася в них, а не в інших. Сучасні життєзнавці вважають, що такі люди роджені "унікальним жестом матері - природи".
58. КОРОЛЬ ВИШТАСПА СКАЗАВ: "Мудреці мої, архиєреї, єреї й маґи! Задавайте питання цьому чужинцеві! Відповідаючи, Він розповість нам хто Він є. Я сяду тут і буду судити хто правий, а хто ні". Заратустра Спітама в королівському палаці був названий "чужинцем" тому, що Він не був корінним іранцем. З роду скитського (староукраїнського) походив Він.
Заратустра сказав: "Величносте, якщо Ти знайдеш, що моє слово правдиве, то пообіцяєш мені, що Ти залишиш темний шлях поклоніння зображенням (ідолам) і підеш на шлях Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди)?
59. "Я ОБІЦЯЮ", - ВІДПОВІВ КОРОЛЬ ВИШТАСПА. Мудреці, архиєреї, єреї і маґи з прихованим глумом дивляться на мандрівника Заратустру, який звернув на себе увагу, сам себе називаючи Пророком Агура Мазди. І дивно - звідки Він має відвагу так безстрашно висловлювати свою науку?
Головний королівський архиєрей самовпевнено питає: "Заратустра, значить Ти, чоловіче, прийшов учити нас нової релігії? Чим же вона різниться від релігії батьків твоїх?"
Заратустра відповів: "Ні, я не прийшов вас вчити нової релігії. Я прийшов поліпшити стару релігію. Питаєте, що я вчу? Я вчу людей Добра, проповідуючи віру в Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазду)! Ваш шлях ідолопоклонний - шлях темний".
60. ГОЛОВНИЙ КОРОЛІВСЬКИЙ АРХИЄРЕЙ СКАЗАВ: "Ти думаєш, що наші боги Сонце, Гори, Небо, Зорі фальшиві?" Заратустра відповів: "Ні, вони не є фальшивими богами, вони взагалі не є богами. Коли людина збудує дім, то хіба можна казати, що той дім є людиною? Сонце, гори, небо, зорі не є богами, а творінням Твор- [169] ця (Єдиносвітлого Мудродателя) Агура Мазди".
"А хто ж Творець?" - спитав один з єреїв.
Заратустра відповів: "Агура Мазда (Єдиносвітлий Мудродатель), - Творець і Володар Світу". Мудрець спитав: "І Ти говориш, що Творець створив все на світі цьому?"
61. ЗАРАТУСТРА ВІДПОВІВ: "Він - Світло. Він створив усе, що світле й добре на світі цьому. З добра й походить добро". Один з єреїв спитав: "А хто ж тоді створив зло на світі цьому?". Заратустра відповів: "Зло на світі цьому створив Анґра Маню - темний дух, дух зла, ненависти. З ненависти й походить ненависть".
Головний королівський архиєрей сказав: "Ага! Тоді виходить, що на світі цьому є більше, як один творець?" Заратустра відповів: "Так. На світі є Два Творці. І на початку світу було два духи: Добрий Дух - Світло і Злий Дух - Тьма. І з цього й вічна Правда походить: твої дороги не мої дороги, твоя смерть не моя смерть, твій світ не мій світ - роз'єднаємося: і світ роз'єднався на Світло і Тьму. І Добрий Дух створив усе, що Добре на світі цьому. А Злий Дух створив усе, що зле на світі цьому".
62. НА ХВИЛИНУ ПЕРЕСТАНУ ОПОВІДАТИ ПРО НАУКУ ЗАРАТУСТРИ. Пригадав: мандруючи в Мехіко і країнах Центральної і Південної Америки, я оглядав підземне озеро, в якому плаває сліпа риба. Там, де колись були очі, тепер - горбики.
Якось видющі предки цієї риби потрапили в озеро вічної тьми. Ішли тисячоліття за тисячоліттями. У темряві очі стали непотрібними, і вони поступово зникли. Тепер плаває сліпа риба. Я стояв і думав: світло дає очі живим створінням, а тьма - відбирає? Коли б цю сліпу рибу знову переселити у світле озеро, її далекі потомки стали б видющими. Там, де є очі, почали родитися перші проблиски мислі. Значить світло - колиска мислення! О, як це добре, що я вникнув у суть цієї простої правди! Світло - Творець Мислення, Світло - проміння Дії, Дія вічна, незнищима, самоутверджуюча і самонаснажуюча - Вона дає Буття, я її ознаменовую ім'ям Дажбог.
Щоб слово "дія" було ясніше відчуте, зазначу, що воно тотожне зі словом "енергія".
63. МУДРЕЦЬ СПИТАВ ЗАРАТУСТРУ: "Чому ми повинні йти за Добрим Духом? Чому ми не повинні йти за Злим Духом, адже він такий сильний, як і Добрий Дух?"
Заратустра відповів: "Добрий Дух накінець переможе Злого Духа. Злий Дух назавжди щезне! Людина повинна бути там, де світла перемога".
І спитав маґ: "Як ти знаєш, що Добрий Дух переможе?" Заратустра відповів: "Знаю тому, що Злий Дух не має передбачення. Злий Дух грубий. Він живе обмеженими стимулами. Він живе сліпими потребами, темними чуттями. Злий Дух не цікавиться минулим. Злий Дух тому й є Злий, що [170] він дбає тільки про сучасні вигоди, прибутки, і живе прив'язаністю до речей сумнівної вартости. І тому він вкінці свою борню програє".
64. І СПИТАВ МУДРЕЦЬ: "А хто ж тоді створив людину?" Заратустра відповів: "Єдиносвітлий Мудродатель (Агура Мазда) створив людину". Мудреці, маґи, архиєреї і єреї злорадно переглянулися, їм здалося, що Заратустра суперечить сам собі. Архиєрей, глянувши на короля Виштаспу, сказав Заратустрі: "Ти щойно сказав, що Єдиносвітлий Мудродатель (Агура Мазда) творить тільки добрі творіння і тільки добрі справи. Якщо так - то Ти сам собі суперечиш. Люди (хоч би такі, як ми) створені Єдиносвітлим Мудродателем, а вибрали шлях Злого Духа. Стали, як кажеш, синами Зла".
65. ЗАРАТУСТРА ВІДПОВІВ: "А це тому, що Єдиносвітлий Мудродатель (Агура Мазда), створивши людину і поселивши її в країні Світла й Добра, дав їй волю вибирати шлях Добра, або шлях Зла. Справедливо вчу вас: все, що людина думає, робить і говорить, записується у книзі життя. Добрі думки, добрі дії, добрі слова записуються на одній стороні книги життя.
Злі думки, злі дії, злі слова - по другій стороні книги життя. Коли переважає добра сторона - людина йде до Неба, а коли зла - до Пекла".
66. "І ЙДЕ НАЗАВЖДИ?" - спитав король Виштаспа. Заратустра відповів: "Ні, Ваша Величносте! Судний день близько. І День днів Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди) святкуватиме свою перемогу над Злим Духом. І в Судний день всі мертві воскреснуть. І добрі душі, і злі душі будуть поставлені перед Судом. І добрі душі будуть навіки обдаровані добром. А злі душі щезнуть у тьмі безповоротно, бо вони сини Зла. І тоді заторжествує на світі Єдиносвітлий Мудродатель (Агура Мазда). І на світі цьому не буде Злого Духа, і так буде вічно!"
Духовні істини тут висловлені Заратустрою були проявлені в стародавній рідній вірі Руси (України). Оріянин прагнув на цьому світі бути добрим, щоб і на тому світі жити у Царстві Добра. Оріянин (скит-русич) не здавався у полон, бо вірив, що коли він на цьому світі буде рабом, то й на тому світі житиме в рабстві - в темряві Злого Духа. Я докладніше про це оповідаю в праці "Перед хрещенням Руси (України)".
67. У ПАЛАТІ КОРОЛЯ ВИШТАСПИ ЗАПАНУВАЛА ТИША. Люди сиділи непорушно. Вони ніколи не чули таких чужих мудрих слів. Король Виштаспа порушив мовчанку, сказавши: "Чи маєте ще якісь питання до цього чоловіка?" Один з мудреців спитав: "Що треба почати робити, щоб іти шляхом Єдиносвітлого Мудродателя (Агура Мазди)?"
Питання мудреця важливе тому, що в ньому порушується справа практичного втілення в життя науки Заратустрової. Тільки там [171] є віруючі, де є практичне визнання віри. Хто каже, що віру визнає, але практично не втілює її в життя щоденне, нагадує сад, який цвіте, а плоду не дає. Заратустра відповів мудрецеві: "Добре мислення, добре слово і добре діяння - це і є шлях Єдиносвітлого Мудродателя".
68. МАҐ СПИТАВ: "Якже людина може знати, де є добре мислення, де є добре слово, де є добра дія?" Заратустра відповів: "Це легко знати - Правда - Добро, а Неправда - Зло". Не спитали мудреці й маґи Заратустру, "що є правда - добро і що є неправда - зло"? На світі, як знаємо, є багато правд. І кожна з них прагне бути першою. Є широко пропагована кремлівська правда неморальна, брутальна. І вона зве всі інші правди неморальними, брутальними. І жорстоко їх поборює, голосячи, що тільки вона є правдивою правдою. Отже, справа не в правді, а в моральній ідеольоґії правди.
69. МУДРЕЦЬ СПИТАВ ЗАРАТУСТРУ: "Чи правда є єдиним шляхом Єдиносвітлого Мудродателя?" Заратустра відповів: "Правда йде перша! Ті, які йдуть шляхом правди, повинні бути чисті в мисленнях. Повинні мати на устах достойні слова. Повинні допомагати усім потребуючим допомоги. Повинні працювати на полі, вирощуючи зерно. Повинні плекати дерева, вирощувати скот. І бути милосердними не тільки до людини, а й до тварини".
Король Виштаспа сказав: "Очевидно, цей чоловік говорить мудро. Ваші прагнення знесилити його потерпіли поразку. Він є таким, яким він сам себе вважає. Він - Пророк Агура Мазди". І король визнав Спітаму Заратустру своїм Учителем, Учителем королівського двору.
По містах і селищах Ірану рознеслися вісті (авести), що постала нова віра втверджена в науці Спітами Заратустри. І люди міркували: "Коли король визнав Заратустру, то й ми визнаємо".
Рідна родина Заратустрова і його ближчі сусіди, які десять років до нього ставилися з насмішками і звали його самохвалом, самолюбом, фальшивим пророком та всіляко його переслідували, тепер прибули до королівського двору, щоб поклонитися Пророкові Заратустрі, і сказати: "Та ми ж його рідня, він з наших сторін, ми його добре знаємо".
70. ВІДБУВАЄТЬСЯ ТАЄМНА НАРАДА (синедріон архиєреїв, ереїв і магів). Синедріон міркує: "Коли Заратустра здобув прихильність короля Виштаспа під час відповіді на питання, значить наші дні в королівському палаці пораховані". Синедріон вирішує придумати якісь свідчення, щоб убити Заратустру. Або - так його знеславити, щоб всі люди його залишили. І щоб він загинув у забутті.
"Що робити?", - спитав маґ, член синедріону. "Я маю плян", - відповів архиєрей підтриманий єреями, - ми знаємо, що наш король не любить ворожбитів і заклинателів. Чи ж не заворожив людей Заратустра своїми слова- [172] ми?" Головний архиєрей сказав таємниче: "Треба мудро і всюди поширити слухи, що Заратустра ворожбит". "Думка ця правильна, але як зробити, щоб король повірив?" - сказав єрей.
Маґи, архиєреї і єреї після синедріону, почали улесливо кланяючись, доносити королеві Виштаспі, що "той чоловік Заратустра, що сам себе зве Пророком, не є жадним пророком, а таким собі звичайним ворожбитом і заклинателем. І коли ти, Величносте, прослідиш його кімнату, де він тепер живе, то сам переконаєшся, що правду тобі кажемо".
71. КОРОЛЬ ВИШТАСПА ВИЗНАЧИВ ДОВІРЕНИХ ЛЮДЕЙ, щоб вони зробили ретельне дослідження в кімнаті Заратустри. Маґи і єреї тоді, як Заратустра перебував у саду, таємно побували в його кімнаті, і в ній поприховували одрізані голови котів і собак, нігті з пальців померлих людей, волосся з кінських грив та інші речі, які вживають чужинці (скити) для ворожіння і закликання.
На королівському дворі зійшлися маґи, мудреці, пишно одягнені архиєреї і єреї, щоб спільно обміркувати лікування улюбленого королівського коня. Кінь храмає. І ніби просить рятунку в свого пана - короля. Усі старання всіх не принесли успіху. Деякі слуги кажуть, що Заратустра - мудра людина. Він би допоміг коневі, та шкода, що Він - ворожбит. Заратустра довідався у в'язниці темній і жорстокій, що король Виштаспа занепокоєний хворобою свого коня - вірного бойового друга.
72. ЗАРАТУСТРА ПОДАЄ ВІСТЬ З В'ЯЗНИЦІ, що Він хотів би оздоровити коня. Стояли королівська родина, лікарі, мудреці, маґи, архиєреї і єреї. Усі насторожені, заклопотані. Іде Заратустра. Він уважно оглянув коня і сказав: "Величносте, я поверну здоров'я твоєму влюбленому коневі, коли ти пообіцяєш, що приймеш мою науку і вже не покинеш її?"
"Я обіцяю!", - відповів король. Заратустра ще ретельніше оглянув ногу коня. І знову сказав: "Якщо я поверну здоров'я твоєму влюбленому коневі, Ти, Величносте, пообіцяєш, що твій син, принц Ірану і твоя дружина - королева також визнають науку мою?" Король дав обіцянку.
І Заратустра почав лікувати коня. Кінь стрепенувся і добре став на ноги, побадьорішав. Заратустра походив з скитського роду Спітамів, що був відомий не тільки добрими вершниками, а й добрими лікарями. Король сів на жвавого коня - всі зраділи.
73. УЧНІ ЗАРАТУСТРИ ВИВЧАЮТЬ НА ПАМ'ЯТЬ ВИСЛОВИ СВОГО УЧИТЕЛЯ. Вони, ідучи від села до села, повідомляють людей: "Учитель Заратустра учить, що "є такі головні ангели на світі - ангел Доброго Мислення. Люди, учіться добре, ясно, мудро думати. Перебувайте під опікою ангела Доброго Мислення.
"Є ангел Доброго Наказу. Наказодавці, учіться давати добрі, ясні, мудрі накази. Перебувайте [173] під опікою ангела Доброго Наказу. Є ангел Доброго Розуму. Є ангел Благочестя. Є ангел Благополуччя. Є ангел Безсмертя. Вони, добрі духи-посланники Єдиносвітлого Мудродателя. Вони - приятелі й охоронці людей.
74. ЩО МИ БАЧИМО В АНГЕЛЬОГІЇ ЗАРАТУСТРИ? Ангели Заратустрової науки - це мудрі духовні поняття доброчинства.
У християн ангел "взяв кадильницю і наповнив її огнем із жертівні, і кинув на землю" (Іоан Богослов, глава 8, 5). Християнський ангел на землю кинув кадильницю. Дивні ангельські обов'язки. У юдаїзмі ангели мають різне оформлення і призначення. Особливо широко прославлені "святі серафими і херувими". Сотні літ талановитими басами, солов'їними сопранами зюдаїзовані українці співають: "Світ на просвіту і славу народу Твого Ізраїла... Многоокі Херувими та шестикрилі Серафими, круг Тебе стоячи та літаючи, переймаються страхом перед неприступною славою Твоєю" (сторінки 12, 29, "Требник", виданий Українською Православною Церквою в США в Ню Йорку в 1954 РОЦІ).
75. СЛОВО "СЕРАФИМ" ЗНАЧИТЬ "РОЗЖАРЕННЯ", "ГОРІННЯ". Ісая пише, що "коли цар Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолі, а краї ризи його наповнили храм. Кругом його стояли серафими і кожний мав шість крил: двома закривав собі кожний лице, двома закривав собі ноги, а двома літав" (Ісая, глава 6, 1-2). Бачимо, що в уяві біблійного Ісая, серафими не є духовними поняттями доброчинства, а якимись потворними птахами, які крилами самі собі прикривають обличчя і ноги, літаючи біля "Господа Бога Саваота".
Слово "херувим" (херуб, херубим) значить "крилата звірина" казкова (мітична). Переважно херувима робили у формі "рогато-крилатого бугая". І такі дерев'яні крилато-ротаті херувими стояли у храмі царя Соломона, охороняючи "святеє святих" Господа Бога Саваота. Цар Соломон "зробив у Пресвятому два херувими з дерева оливного по десять локоть заввишки. П'ять локоть було одне крило херувима, а п'ять локоть друге крило херувима, то є десять локоть від кінця одного крила до кінця другого крила" (І книга Царів, глава 6, 23-24).
76. ЗАРАТУСТРА ДОБРИХ ОРІЯНСЬКИХ БОГІВ ПРОГОЛОСИВ АНГЕЛАМИ (посланиками Єдиносвітлого Мудродателя). І так бог Вата (слово "вата" значить "вітер") став ангелом Ватою. Оріяни (скити) поклонялися до матері-землі. Обожнюючи землю, вони казали "мата зам". Мата Зам - добрий бог. І Заратустра проголосив, що є добрий ангел Зам (покровитель хліборобів).
Слово "маню" "манити" чи "ман" значить манити, "проявляти розум", "ман". Заратустра проголосив, що є "спента Маню", що значить" "святий Розум" чи "святий Дух". У санскриті слово "света" значить "святий", а в "Авестах" - "спента" - святий. [174]
Наші предки не казали "земля", а "зам" чи "зем". Закінчення "ля" виникло пізніше. І тоді постали слова - греб-ля, вір-ля, тес-ля, зем-ля. Заратустра, проголошуючи добрих богів ангелами, визначив, що Агура Мазда їхній Небесний Отець.
77. "УЧИТЕЛЮ, НАВІЩО ЖИТИ НА СВІТІ?" - питали учні Заратустру. Він відповідав: "Треба жити, щоб боротися за Правду. Правда, Краса, Мудрість і Воля там, де хлібороби".
Маючи Оріяну (Україну) на увазі, як колиску зачаття аристократичної хліборобської культури і цивілізації, історик Г. Пік у книзі "Степ і Сівба" пише, що Україна - Вітчизна Індо-Европейських народів. І тут же додає, що Вона є "колискою краси, сили, таланту й волі білої людини".
Спітама Заратустра - реформатор віри ведійської. І творець нових пояснень великої ведійської духовости. Він - основоположник монотеїзму (однобожжя).
78. ЛОРЕНС МИЛЛС У КНИЗІ "ЗОРОАСТЕР, Филон, Ахамениди і Ізраель", виданій в 1906 році в Бомбеї, пише: "Правдивість мислення, опіки, смерти - це головна глибина Зароастри, яка стала провідною істиною всіх релігій". Провідною істиною юдаїзму, християнізму, магаметанізму? Що це значить?
Хіба юдейський монотеїзм в епоху життя Заратустри ще не був завершеним? Ні.
Не є моєю справою говорити, що юдейське розуміння Бога висловлене в "Біблії" має малу моральну вартість. Якщо ж я говорю про біблійного "Господа Бога Саваота", то тільки тому, щоб своїх братів-чужовірів визволити з тьми блукань. І показати їм світлий шлях рідного українського розуміння Бога.
79. НА ОСНОВІ БІБЛІЙНИХ ПИСАНЬ УСТІЙНЕНО, що юдеї 2600 років тому ще не мали утвердженої думки, що Бог - безкомпромісова Справедливість. У юдеїв ще не було виразних меж, які б відділяли моральне (Боже) від неморального (сатанинського). Що я хочу цим сказати?
Розуміння Бога не падає з неба. Розуміння Бога творять люди. Кожний народ розумом і душею свого пророка наділяє свого Бога тими моральними поняттями, які він (народ) сам має. У справедливих людей Бог наділений законами справедливости.
80. ЯКЩО ВЕЛИКИЙ НАУКОВИЙ АВТОРИТЕТ (словник "Вебстера", 1966 рік видання) на сторінці 789 пише, що слово "Івел" значить "неморальність", "злочинність" і якщо великий науковий авторитет "Енцикльопедія Британіка" (на сторінці 1013, в книзі 23, рік - 1973) пише, що в "Біблії" "івел спіріт оф Єгова", стає ясно - Єгова (Саваот) - носій неморальної духовости.
Виникає питання: чому "Енцикльопедія Британіка", вважаючи себе історично-науковим авторитетом і вартовим релігійної толеранції, бачить у біблійному Господові Богові Саваотові "немора- [175] льність"? Тому, що сам "Господь Бог Саваот" свою неморальність демонструє, розмовляючи з Сатаною так, як розмовляють два товариші.
81. НАПРИКЛАД, У "БІБЛІЇ", У КНИЗІ ПРОРОКА ЙОВИ ЧИТАЮ:
"Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом і Сатана між ними. І поспитав Господь Сатану: "Звідкіля прийшов єси?" Відказав Господеві Сатана: "Я ходив по землі й обійшов її навкруги".
"І сказав Господь Сатані: "А звернув ти увагу на слугу мого Йова? Бо не має такого на землі, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого". І відказав Сатана Господеві та й промовив: "Чи ж то Йов даремно такий богобоязливий? Чи не ти сам обгородив навкруги його й дом його й усе майно його? Працю рук його благословив єси й стада його ширяться все більше по країні. Простягни тільки руку твою й торкнись до всього, що він має - чи буде він благословити Тебе?"
82. "І СКАЗАВ ГОСПОДЬ САТАНІ: "Ну, так нехай все, що його, буде в руці твоїй, тільки на його самого не простягай руки своєї. І пішов Сатана з перед лиця Господнього" (Книга Йова, глава 1, вірші 6-12).
На основі писань "Біблії" видно, що "Господь Бог Саваот" обділяє злодія Сатану ласками Божими - чому, за які такі сатанинські доброти? Там, де сам "Господь Бог Саваот" кооперує зі злом (з Сатаною), розуміння Бога відстале.
І "Попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха і городян Сихемських, так що городяни Сихемські перестали Абимелехові коритися", (книга Суддів, гл. 9,23). Тут "Господь Бог Саваот" наділений обов'язками провокатора, який, щоб зруйнувати країну, підбурив до бунту "городян Сихемських", щоб вони перестали своєму рідному королеві коритися, творячи руїни й роздори.
83. "І ПОКАЗАВ МЕНІ ПЕРВОСВЯЩЕННИКА ІСУСА, що стояв перед ангелом Господнім та й сатану, що стояв праворуч його, щоб його винуватити.
І сказав Господь через ангела до сатани: "Нехай загрозить тебе, сатано, Господь, нехай загрозить Господь, вибравший собі Єрусалим!" (Книга пророка Захарія, глава 3, вірші 1-2).
У пророцтві пророка Захарія бачу, що він (пророк) вважає, що нечиста сила, тобто Сатана має почесне становище прокурора в царстві "Господа Бога Саваота".
84. Я ВЧУ: поняття, що таке Добро і що таке Зло ясно кристалізується тільки тоді, коли в народі встійнені правила моральної поведінки, упорядковане відношення між чоловіком і жінкою, є домовлення, як повинна людина ставитися до людини.
Там, де таких понять не устійнено (бо плем'я ще перебуває на низькому моральному й духовному рівні), не можна шукати виразних меж між Добром (Богом) і Злом (Сатаною). Не треба обу- [176] рюватися, що в "Біблії" неморальність зветься святістю - Авраам одружений з рідною сестрою Сарою: і сестра родить своєму братові Ісаака. І Авраам і Сара - високоморальні влюбленці "Господа Бога Саваота". Юдеї не могли своєму "Господеві Богові Саваотові" дати поняття вищої моральности тому, що таке поняття тоді було для них ще невідоме.
85. У 589 РОЦІ ДО "НАШОЇ ЕРИ" НЕБАХАДНЕЗЗАР (цар Вавилону) завойовує вбогу Юдею. Спалює (вже перед ним єгиптянами ограблену Єрусалимську синагогу (храм збудований Соломоном). Грецьке слово "синаґоґа", що значить "збори", "об'єднання", в ці часи ще юдеям було не відоме.
Мирні юдеї (ті, що займалися хліборобством) отримали від Небахаднеззара дозвіл лишитися в Юдеї. У 589 році до "нашої ери" (на десятки століть) жиди перестали бути державним народом. Очевидно, коли не мати на увазі Маккабеїв (Молотників). Від 165 року до 63 року до "нашої ери" жиди мали державне життя відроджене Маккабеями.
(Щоб не було неясности, зазначу, що північна країна (друга жидівська держава), яка названа Ізраелем, справді 700 рокі до "нашої ери" звалася Самарією).
86. З ЮДЕЇ ДО ВАВИЛОНСЬКОЇ НЕВОЛІ йде з своїм чадом (народом Юдейським) і рабин Езикіел - духовний лідер, (ім'я "Езикіел" значить "сила Ела"). Езикіел був спостережливою людиною, енергічною. Жив він почуттями й інтересами свого народу.
Прибувши до Вавилону, Езикіел побачив "чудо світу" - "висячі вавилонські сади". Він вперше побачив храми споруджені на славу Бога Таммуза. У храмах - пишні обряди, релігійні весняні й осінні врочистості. У храмах - казкові золоті багатства. У вавилонян устійнені закони поведінки людини, відношення чоловіка до жінки, жінки - до чоловіка. Проповідується милосердне ставлення багатого до бідного.
87. ВАВИЛОНЯНИ-СЕМІТИ (АККАДИ І ХАЛДЕЇ) запозичили могутню сумеріянську культуру, цивілізацію, законодавчі основи, богознавчі концепції, оповідання про світовий потоп і праведника Зюдзюду чи Зюдзудру.
Праведник Зюдзудра урятувався від світового потопу тому, що "Боги порадили йому збудувати ковчег". Поширені між вавилонянами оповідання про "праведного володаря Сарґона Першого". "Немовля Сарґон був мамою пущений в кошику на ріку Евфрат. І врятувався". Вирісши, він підняв семітські племена (аккадів) на борню проти завойовників сумеріян. Він став (дві тисячі років до "нашої ери") легендарним засновником Вавилону.
88. ЕЗИКІЕЛ НА ОСНОВІ СУМЕРІЯНО - ВАВИЛОНО - АССИРІЙСЬКИХ релігійних оповідань пише гебрейською мовою книги. Він сумеріяно - вавилоно - ассирійські події, поняття, закони і терміни пристосовує інтересам розсіяного по світі стада Юдейського. [177]
Наприклад, на вавилонських клинописах написано, що мати аккадка зробила скриньку, обмазала її, поклала у скриньку немовля (Сарґона). І поставила на ріку Евфрат. Езикіел пише: "зробила скриньку... з рогожини та обмазала її... та й поставила між сет уз берега ріки" (Ніл), (2 Книга Мойсея, глава 2, 3).
89. Є СЬОГОДНІ У ВАВИЛОНІ (У МУЗЕЇ "ВАВИЛОН") чорна кам'яна стіна. На ній викарбувані "Божі заповіді Гаммурабі". "Володар Гаммурабі від Бога Шамаша отримує святі заповіді".
Аморитянський (Східній) володар Гаммурабі (1728-1686 роки до "нашої ери") на основі сумеріянських законів Ур Намму оголосив закони родинних справ, охорони власности, безпеки особи. Устійнив систему податків та військового обов'язку. Я докладніше про Гаммурабі говорю у праці "Совість Історичної Науки".
Езикіел на заповіді Гаммурабі взоруючись, скомпонував "Божі заповіді Мойсея", перенісши подію на гору Синай. Езикіел на оповідання про Зюдзудру взоруючись, створив принадне оповідання про Ноя.
Не має потреби тут перечислювати десятки сумеріянських релігійних понять і оповідань, що в перелицьованій формі ввійшли до "Біблії". Точніше кажучи, до "Тораг" (П'ятикнижжя Мойсея). Слово "Тораг" значить "Показання шляху", "Спрямування", "Умова".
90. ЕЗИКІЕЛ, ЖИВУЧИ У ВАВИЛОНІ, підтримує зв'язок з жидами, що перебувають у Персії (Ірані) ще з часів жахливої Ассирійської неволі. Тепер (після падіння Ассирії) жиди живуть у Персії заможньо. Вони об'єднані в громади. І мають своїх духовних майстрів (рабинів).
Цар Персії дозволив жидам мати торговельні підприємства. Езикіел, бачачи, що Персія має велику кінну армію, пророкує вавилонським жидам, що Вавилон упаде. І вони (жиди) повернуться до Юдеї. Він радить жидам жити об'єднано. І не захоплюватися вавилонським розкішним життям. Є згадки, що Езикіел, не дочекавшись падіння Вавилону, помер на березі Евфрату. І є згадки, що він вернувся до Юдеї.
91. У 538 РОЦІ ДО "НАШОЇ ЕРИ" цар Персії (Ірану) розгромлює Вавилон. Біля вавилонських тріюмфальних воріт він славить Заратустру. Він (Кир, Цар) бачить, що вавилонські жиди йому відкрили "брами Вавилону". Вони вітають іранських воїнів, як своїх визволителів.
Духовним лідером юдеїв (після смерти Езикіела) став пророк-рабин Езра. Або, як греки пишуть - Ездрас. Ім'я Ездра значить "Допомога". Ездра походив з касти рабинів садукеїв (членів рабинського ордену рабина Садока).
Сорок тисяч юдеїв (під проводом вождя Зарубабела) виявили бажання вернутися з Вавилону до Юдеї, отримавши дозвіл від царя Персії. Ім'я Зарубабел значить "Народжений у Вавилоні".
Третя частина жидів не виявила бажання вертатися до "обітованої землі", їм у Вавилоні ста- [178] ло жити добре. Живучи добре, вони на ріках вавилонських асимілювалися. І щезли. Та в основному в Вавилоні лишилися ті жиди, які вже були кровно змішані з вавилонянами. (Жиди перебували у вавилонській неволі п'ятдесят років).
92. ЦАР ПЕРСІЇ, ЗАХОПИВШИСЬ тим, що юдеї визнають Заратустрове поняття про існування єдиного і всюдисущого Бога (Агура Мазди), дає їм гроші, щоб вони в Юдеї побудували "гекал". І в "гекалі", щоб славили Агура Мазду і володаря Персії. Не знає Кир (Цар) Персії, що не так воно станеться, як він міркує.
Кир Персії умирає. За дозволом царя Персії Артаксеркса пророк-рабин Езра в 456 році прибуває до Юдеї. Ім'я "Негемия" значить "утіха Ягве". Коли в Єрусалимі під наглядом Негимиї (виночерпая царя Персії) була закінчена будова гекала, сталася в історії юдеїв велика подія. Перед тим, як про неї оповісти, я хочу сказати, що слово "гекал" має також свою цікаву історію.
У сумеріян слово "лукал" (від слова "лук", зброя) означало "авторитетність", "святість", "провідник", "світла сила". Семіти вавилоняни слово лукал вимовили, як "гекал" в значенні "святинність", "храм". Юдеї від вавилонян, позичивши слово "гекал", впровадили його до мови гебрейської. Сьогодні в Тел-Авіві рабин зве синагогу "гебрейським" словом "гекал".
93. ЗАРУБАБЕЛ І НЕГЕМИЯ СКЛИКАЛИ ЮДЕЇВ до новозбудованого Єрусалимського гекала. І Езра в 444 році перед входом до гекалу проголосив найзнаменнішу в історії юдеїв вість.
Він до зібраних юдеїв сказав: "Ви провинилися, побравши собі жінок чужоплеменних, і через те збільшили провину Ізраіла". (Езра, глава 10, 10-11). Юдеї, які жили в Юдеї в часи вавилонської неволі, провинилися. Вони одружувалися з ґоями (чужинцями), творячи юдейсько-ґойські родини.
Там, де "мішана кров", не має єдности. Не має міцних почуттів зріднености. З таких людей не можна створити духовно-тілесного моноліту здібного проявити енергію і витривалість в борні за утвердження свого "я". І цю мудрість на основі життєвого досвіду знав Езра.
Він говорив: "Так, покайтеся перед Господом, Богом батьків ваших і вволіть його волю, і відлучітесь від народів краєвих і від чужоземних жінок". І юдеї каючись, говорили Езрі: "Ми відпустимо всіх жінок і дітей народжених із них, щоб було по закону", (Езра, глава 10, 3).
Юдеєць, що був одружений з ґойкою, відрікався від такої жінки і від дітей нею народжених. Юдейка, що була одружена з ґоєм, відрікалася від такого мужа і від дітей, що були від нього народжені. Адольф Гітлер, знаючи мудрість Езри, забороняв німкеням одружуватися з чужинцями.
94. "ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА" (у книзі 9, видання 1973 року) на сторінці 18 зазначає, що "Езра - основоположник модер- [179] ного юдаїзму", "він відбудував Жидівський закон". Він тільки тим юдейцям, які мали чисту жидівську кров, повідомив у Єрусалимі біля воріт гекалу, що в юдеїв був Авраам, були Ісаак, Іаков (Ізраель). І був Мойсей, який водив племена гибрейські по Синаю. І дав їм "Закони Господа Бога Єгови".
Не сказав Езра юдеям, що "Тораг" почав писати у Вавилоні Езикіел. А він (Езра) закінчив писати. І ось тепер ці важливі святі писання, привізши з собою з Вавилону, читає. Юдеї думали, що писання Мойсея "ось знайдені в руїнах Соломонового храму. І тепер їх читає Езра".
Мудрий той, хто вміє не тільки мудро думати, а й вміє мудро мудрість народові передати. Не про все мудре й правдиве говорить мати дитині своїй, щоб її (дитину свою) щасливою зробити. Мати знає - дитині потрібна чарівна казка, яка б її почування облагороднювала, розвивала її уяву і вчила її відваги і розсудливости.
95. ЩАСЛИВИЙ ЖИДІВСЬКИЙ НАРОД, що має таких великих синів, як Езикіел-Езра. Вони свій народ поставили у центрі світу. Вони звеличили національного Жидівського Бога Єгову-Саваота, проголосивши його світовим Богом. І головне те, що вони для підсилення авторитетности своїх писань, усюди вживали магічний спосіб впливу на людей, мовляв, не я говорю, то "Так говорить Господь Бог Саваот".
Гекал, збудований в епоху життя Езри, був більший як Єрусалимський гекал - храм збудований Соломоном. Архиєреї і єреї чужовір'я співають, виспівують і промовляють з'юдаїзованим українцям про чудо на світі цьому. Про синаґоґу-храм Соломоновий. Архиєрейська солодка оповідь - справа одна, а дійсність - справа друга.
96. У ЧАСИ ЦАРЯ СОЛОМОНА ЮДЕЇ ще не мали ґрунтовних житлових будинків. Жили вони у шкіряних наметах так, як і пастухи сусідніх народів. І тому не дивно, що для них Соломонів храм виглядав як велетенська світова будова.
Справді ж "храм, що його спорудив цар Соломон Господеві, шістдесят локтів завдовшки, двадцять локтів завширшки і тридцять локтів заввишки" (І книга Царів, глава 6, вірш 2).
На основі писань "Біблії" бачимо, що славний Соломонів храм був такий великий, як велика крита соломою глиняна сільська українська хата. Та справа не в величині храму, а у великій священній вірності, яку мали юдеї до храму своєї рідної віри. І в цьому сила їхня. І в цьому слава їхня. Езра бачив, що тільки той народ, в якого є: почуття вибраности, винятковости, здібний здійснювати справи вибрані, виняткові. По-релігійному ось це почуття вибраности він прагнув привити чадові своєму.
97. "СВІТОВА БІБЛІЯ" ВИДАНА В НЮ ЙОРКУ в 1973 році на 165 сторінці пише, що "Є мірку- [180] вання, що Ягве був одним з багатьох богів" . І тільки пізніше Ягве став Єговою, якого назвали єдиним Богом Творцем неба й землі". Щоб ці слова були зрозуміліші, я розповім про історію переходу Ягве з позиції бога-громовика на позицію універсального Господа Боґа Єгови.
Шадай - оригінальна аккадсько-халдейська назва Бога. Гибреї (потомки Халдеїв), перебуваючи на просторах Синаю, поклонялися багатьом богам. Та Шадай був головним їхнім божеством. (Слово "Шадай" значить "Бог-гора"). Гибрейський Шадай жив на горі Синай так, як грецький Зевс на горі Олімп.
98. РАБИНИ ЗНАЮТЬ, що "Є підстава твердити, що між стародавніми Гибрейськими племенами практикувалося поклоніння місяцеві. Перший день нового місяця (Годеш) відзначався, як свято", пише на сторінці 238 в Першій книзі Жидівська енцикльопедія "Жидівський Народ", видана в Ню Йорку в 1955 році. І тут же (на 237 сторінці) пояснює, що є "Факт, що ім'я Ягве (Єгова) було абсолютно не знане ізраельтянам".
Виникає питання: якщо Гибрейським племенам "Господь Бог Ягве (Єгова), який 7000 разів згадується в "Біблії", був абсолютно незнаним Божеством для ізраельтян, то коли і при яких обставинах вони (гибреї-ізраельтяни) з ним познайомилися? Тобто, як сталося, що бог-громовик Ягве став "Господом Богом Ізраеля".
Досліджуючи ім'я біблійного "Господа Бога Ягве" (Єгови), я глибоко відчув (відчув інтуїтивно і на основі довгих дослідів), що в українському слові "ява" зачаровані таїни історії Людства.
99. У МУЗЕЇ "ВАВИЛОН" (БІЛЯ БАГДАДУ, ІРАК) я оглядав печать царя Сумерії Ґудеї. Цар Ґудея жив 4350 років тому. В музейному поясненні читаю, що на печатці зображена подія: сумеріянський Бог Я (Бог Громовик) передає для царя Ґудеї "глек з небесною водою".
Санскритське слово "явана" значить "явлення", слово "айя" значить "поклоніння ", "обожнення", "палка любов", а слово "я" має значення "іти", "хто", "явлення", "рух".
Санскритське слово "ва" значить "вода". Сучасне українське слово "вода" створене з двох санскритських слів "ва" і "да"; у санскриті слово "да" чи "дар", як ми вже знаємо, означає "дати", "дарити". "Ва да" (пиття дається) - вода. І гіттітське слово - "вадар" значить "вода".
100. ПЕРВООРІЯНСЬКИЙ БОГ ВАРУНА, якого необачно переіменували на Перуна, має (у "Ведах") ім'я Ва. У "Ведах" слово "ва" значить "вода", "океан", "дощ". Варуна - небесний Володар.
Гіттіти (оріянське плем'я) говорили санскритом, або - санскритським діялектом. Вони вживали слова "я ва" в значенні "являється вада", їхній релігійний термін "я ва" пояснюючи, кажу - "Той, хто ва дає", (Ява). [181]
Професор Б. Грозний (мудрий син Чехії) найвизначніший у світі дослідник гіттітських гієрогліфів, символів і клинописів. Не зі всіми його твердженнями хочеться погодитися. Та я звернув увагу, що й він пояснює, що гіттітський гієрогліф зображений у формі стріли гіттіти називали словом "я" в значенні "дія" , "рух" , "явище".
101. НЕДАЛЕКО НА ЗАХІД ВІД АНКАРИ розкопане гіттітське місто, яке 4200 років тому було гомінким і могутнім. Оглядаючи руїни цього міста, я довго задумано стояв біля статуї гіттітського Бога. Гіттітський Бог зображений з тризубом в руці (лінії тризуба енергічні, нагадують блискавицю). Цьому Богові гіттіти поклонялися, прибувши 5000 років тому з Оріяни (Праукраїни) на територію сучасної Туреччини і Палестини. У Палестині місто Геброн було заселене гіттітами.
Професор Б. Грозний на гіттітській печатці в 1915 році прочитав слова "Чотири кам'яні глеки для Бога Яї" (Ява) чи Яяш. Обряд цей ознаменовує символічне звернення до Яви, щоб Він (Ява) послав дощ, напоїв людей (дітей своїх) і напоїв "маза"; гтттське слово "ма за" значить "мати земля".
102. У ІНДІЇ Є СПОКІЙНІ Й НЕУПЕРЕДЖЕНІ ІСТОРИКИ. У бібліотеці Делі університету, шукаючи довідок потрібних для "Мага Віри", я звернув увагу на книги Аясвамі Калянараман. У "Ар'ятаранджіні" (Саґа Індо-Оріянів) у Першому томі (репрезентованому вступним словом президента Індії Радгакрішнана), виданому в Індії в 1968 році, Калянараман на 288 сторінці пише, що "Біблійний Ягве споріднений з Ява (Яяш) в дослідженні Грозного".
Калянараман пояснює, що оріянський (гіттітський) Бог Яяш (Ява) чи Яї був не тільки дателем дощу, а й охоронителем людей від диких звірів, про що й свідчать знайдені 300 невеликих амулетів.
Уточнюю: між південною Палестиною і Синаєм жило невелике семітське плем'я Кенітів. На північ від Кенітів і на захід від Мертвого моря в городищі Геброн жили Гіттіти. Кеніти запозичили від Гіттітів поклоніння Яві.
Славнозвісний історик Річард фон дер Алм в 1862 році (і про це пише "Енцикльопедія Британіка" на сторінці 106, в книзі 13, видання 1973 року) визначив, що "Ягве був Кенітським божеством, богом-громовиком.
В ім'я історичної правди Жидівська енцикльопедія "Жидівський Народ" (у книзі Першій, на 250 сторінці) пояснює, що громовик "Ягве (Єгова) посилав дощ в передлітній час, благословив землю, щоб вона родила плоди і брав під опіку все, що хліборобові потрібне". Тобто, Ягве (Ягова) був Гіттітським Богом Перуном (Варуном).
103. ТВЕРДЖЕННЯ, ЩО ІМ'Я БІБЛІЙНОГО ЯГВЕ (Єгова) походить з староукраїнського (сумеріяно-санскритського) слова "ява" (явність, буття, існування, присутність) доповнюю повідомленням "Енцикльопедії Британіка". [182]
- "Енцикльопедія Британіка" (у книзі 23, виданій 1973 р.) на сторінці 867 пише, що "Не треба відкидати походження Ягве з дієслова "явитися", "бути". Що це є так - для цього є виправдання, підкріплене даними з Вавилонського тексту мовного кореня "яву" "еву", що значить "явитися", "бути.
Відомо, що Сумеріяни - основоположники сумеріянської культури і цивілізації - говорили мовою спорідненою з санскритом. У санскриті (у "Ведах") слово "ява" значить "їжа", "ячмінь", "бути", "явитися".
104. У Ш І Н Т О (В РІДНІЙ ЯПОНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ВІРІ) є Богиня Аматерасу. Імператор Японії - Син Богині Аматерасу. Він (наприклад, імператор Гірогіто) - японське живе божество. Він живий божественний символ вільної японської духовости, єдности, зріднености.
Та не має в Шінто понять, що Богиня Аматерасу з поміж усіх народів вибрала Японський народ, щоб Японці були народом Богом вибраним. Аматерасу - Мати Японська. Хіба мати вибирає дітей? Хіба діти вибирають матір?
В жодній історії релігій світу я не знайшов поняття, що є "вибраний Богом народ" і є "невибраний Богом народ". Виникає питання: чому в жидів появилося переконання, що вони "вибраний Богом народ?"
105. ГИБРЕЙСЬКІ ПЛЕМЕНА, ВТОРГНУВШИСЬ В ХАНААН (ПАЛЕСТИНУ), покорили Ханаанців, Кенітів. Між Гибреями виникло переконання, що Ел (головний Бог Ханаану) і Ява (головний Бог Кенітії) відвернулися від Ханаанців і Кенітів. Ел-Ява сподобав Гибреїв. Гибреї тому отримали військову перемогу, що на їхню сторону перейшов Ел-Ява, тобто вибрав їх "своїм народом".
Є в "Біблії" речення, що Ел-Ява (Ягве) не тільки вибрав Гибреїв поміж всіх народів, які були сусідами Гибреїв, а й полюбив їх (Гибреїв). І поклявся, що буде їхнім Богом, (5 книга Мойсея, 7, 7-8).
Читаючи про те, що "Ягве клявся", я подумав: рідна мати ніколи не клянеться рідним дітям, що вона їх вибирає своїми дітьми. І не клянеться вона бути їхньою матір'ю.
106. ЧУЖА МАТИ МОЖЕ АДОПТОВУЮЧИ ЧУЖИХ ДІТЕЙ, поклястися їм, що буде їхньою доброю матір'ю, бо їх вибрала поміж всіх сиріток, як найкращих діток.
Так (через успішне вторгнення гибреїв у Ханаан Яве (Ягве) в буйній уяві гибрейських левітів (священнослужителів) став національним Богом Ізраеля. І левітами було встійнене поняття, що "Ягве - Бог Ізраеля, Ізраель - народ Ягве".
Уявімо таку подію: 1200 років тому плем'я мордвинів завоювало Русь. І мордвини, зачудовані перемогою, сказали русичам: "Дажбог нам, мордвинам, дав перемогу над вами тому, що вас залишив, а нас Він вибрав своїм народом. Тепер не має на Русі Русі, а є Мордвинія. І Дажбог Господь Мордвинії [183] і мордвини - народ Дажбожий".
Жидівська енцикльопедія "Жидівський Народ" (у книзі Першій на сторінці 239) ставить горде й правильне питання: "Діти Ізраеля не були єдиним народом в стародавні часи, що мав національного Бога. В чому ж є різниця між Ягвою (Єговою) і Шемошем, який є Богом Моабії? Чому Бог інших народів не досягнув позиції універсального Бога?"
107. ПИТАННЯ ЖИДІВСЬКІ АРИСТОКРАТИ СТАВЛЯТЬ ПРАВИЛЬНЕ: "Чому Бог інших народів не досягнув позиції універсального Бога, а Бог юдейський такої позиції досягнув?"
На це питання є така відповідь: ґ о ї звеличили і спопуляризували жидівського національного Бога, давши йому універсальне становище заслужено чи не заслужено. Десятки мільйонів примірників "Біблії" видали ґої (секти християнські), славлячи Єгову і душу свою настроюючи неприхильно до жидів, мовляв, "убили Бога Ісуса".
Між тими народами, які не є християнами, національний жидівський Бог Ягве не піднятий на становище універсального Бога. Буддистів, конфуціоністів, мусульман, шінтоїстів, індусів на світі більше, як християн.
108. ЛЕВІТИ У СВОЇХ НАТХНЕННИХ БІБЛІЙНИХ ПИСАННЯХ свого жидівського національного Бога Ягве проголосили світовим Богом. Вони Мойсея проголосили христосом (помазаником) Бога. Вони призначили для свого національного Бога (Ягве) ангелів. І вони визначили, що є такі істоти як демони. Звідки вони почерпнули ці ангельські і демонські поняття?
"Стандарт Жидівська Енцикльопедія" (видана в Ґарден Ситі в Ню Йорку в 1959 році) на сторінці 1476 пояснює, що "Парсизм (також відомий, як Маздизм) - це Зороастріянська релігія. Є впливи Зороастріянізму на Юдаїзм, особливо в концепції ангелів і демонів.
109. ДЖАН А. АЛЛЕҐРО (професор Манчестерського університету) у книзі "Священний Гриб і Хрест", виданій в Канаді в 1970 році на 24 сторінці пише, що сумеріянське слово "Сіпа" значить "розтягнений ріг", "пеніс". І тут же він зазначує: "В Старому Заповіті ім'я, яке нам відоме, як Йосип, значить "Єгововий пеніс", "ім'я Саваот створене з сумеріянського слова "Сіпаад", що значить "пеніс приступу", "зливи". Гибрейська мова була невистачаючою для оформлення нових, гибреям незнаних духовних і ритуальних понять. І тому Езикіел і Ездра радо впроваджували в життя гибреїв широко відомі в Вавилоні сумеріянські слова. Особливо імена Абба (Батько) - Абраам, Сар (Сур'я, Сар'я) - Сара (Сонячна), Ліл (Лель) - Ел (Елогим), Зрі (Зір, зорити), Зрі Ел (Ізраел).
Вчені, високо оцінюючи книги Джана А. Аллеґро "Сувої Мертвого моря", "Люди сувіїв Мертвого моря", "Скарби мідяних сувоїв", "Досліди в пустині", вва- [184] жають, що етимологічні висновки Аллеґра правильні.
110. ЛЮДИ, ЯКІ ЩОНЕДІЛІ В ЦЕРКВІ СПІВАЮТЬ "СВЯТ, СВЯТ, СВЯТ ГОСПОДЬ БОГ САВАОТ", довідавшись про історію значення слова "Саваот", можуть оправдано огірчитися.
Джан А. Алеґро, довівши, що слово "Саваот" означає "пеніс", нікого не засмучує. Усі частини тіла людського гарні. Людина - найгарніше в світі створіння. Все на світі, що живе, має свою красу, свою притаманну неповторність.
Є в "Біблії" вислови, що "Авраам народив Ісаака, Ісаак народив Іакова (Ізраеля). Ці вислови не випадкові. Вони обумовлені тим, що у стародавні часи вважалося, що "насіння дароване людині Богом".
Єгова тяжко карає ту людину, яка насіння ("дар Божий") не шанує. Наприклад, "Онан, як увіходив до братової жінки, проливав насіння на землю, щоб не дати насіння братові своєму", і це "Ледарство, погань була в очах Бога, що він (Онан) коїв", тому вбив і цього" (І книга Мойсея, глава 38, 9).
111. ІВАН ФРАНКО - БОГАТИР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Він хоч ніде й не висловив думки про потребу відродження й поліпшення дохристиянської віри Руси (України), та дав народові науку, як Він (Український Народ) повинен ставитися до "Біблії".
Іван Франко у книзі "Сотворення світу", виданій в 1918 році пише:
"Наші поборники правовірности, а властиво темноти та безмисности серед народа, дуже сердять ся на нас, що ми силкуємо ся не лише осьвіченим верствам, але й простому народови подавати здобутки новочасної науки.
Про сотвореннє сьвіта і початки людського роду оповідає перша книга Мойсея, і для того поки говорити про саме те оповіданнє, треба нам хоч коротко сказати про Мойсея та його писання.
112. НАША ЦЕРКОВ УЧИТЬ, ЩО МОЙСЕЙ був великий пророк і чудотворець жидівський, що він з наказу божого вивів Жидів із єгипетської неволі, що в Синайській пустині Бог покликав його на гору і там дав йому закон для Жидів, що Мойсей потім сорок літ водив Жидів по пустині, простуючи до обіцяної землі Палестини, але сам умер не дійшовши до неї. Все се вчить наша церков на підставі жидівських книг, званих Мойсеевими, в яких оповідаєть ся про дїла і промови Мойсея і подаєть ся закони, дані ним із божого наказу жидівському народови. Та не досить того: наша церков, ідучи за оповіданнями жидівських рабинів, стоїть на тім, що ті книги написав сам Мойсей, значить, найперший і наочний сьвідок усього того, що робило ся; те, чого він не бачив (отже про сотвореннє та потопу сьвіта, про патріярхів і т. и.), він написав із оповідання самого Бога, що являв ся йому лицем до лиця.
113. ПЕРЕЧИТУЮЧИ ПИЛЬНО ТІ МОЙСЕЄВІ КНИГИ вчені люди швидко переконали ся, що [185] признавати їх написаннє Мойсеєви нема нїякої підстави. Раз те, що в самих книгах ніде не кажеть ся, буцїм то їх написав Мойсей; навпаки, скрізь у них говорить ся про Мойсея в третій особі, як про чоловіка постороннього, а в останїй книзї оповідаєть ся навіть про смерть і похорон Мойсея; значить, сього вже певно не міг написати сам Мойсей.
114. ПОПЕРЕД УСЬОГО ЗАКОНОДАВСТВО. В книгах говорить ся, що Бог через Мойсея дав Жидам закон у пустині; в тих частях книг, де оповідається про ріжні пригоди, все видно так, що Жиди жиють у пустині як народ кочовий, який мандрує з місця на місце. Тимчасом законодавство відносить ся зовсїм не до кочового, а до осілого народа, такого, що жиє по селах і містах, займаєть ся рільництвом, садівництвом та плеканнєм худоби; що більше, майже скрізь у тих законах проводить ся думка, що всі Жиди повинні сповняти свої релїґійні потреби в однім місці, давати данини одному храмови, яким був єрусалимський храм не в початках державного житя Жидів, але аж по їх повороті з вавилонської неволї! Виходить так, що Мойсей, пробуваючи в пустинї, давав Жидам закони не такі, які були відповідні для їх тодїшного житя, але такі, що мали війти в житє за 100 чи навіть 500 лїт, і Жиди буцїм то тутже заприсягли сьвято виконувати те, чого в їх положенню не то не могли виконувати, але навіть не могли гаразд розуміти!
115. ОСЬ ЧОМУ ВЧЕНІ ЛЮДИ ДОГАДУВАЛИ СЯ, що ті закони не могли бути писані в пустині для кочовників, а мусїли бути зложені тоді, коли Жиди вже осїлися в Палестині, і що невідомі нам законодавці тілько підсунули їх під імя Мойсея, щоб надати їм більше поваги. Та нинї наука ствердила вже зовсїм певно, що законодавство жидівського народа розвинуло ся під впливом законодавства вавилонського. Ба що більше: недавно віднайдений (1902 р.) звід законів вавилонського царя Краммурабі, що панував 2000 лїт до Христового різдва, сьвідчить проречисто, що так звані Мойсеєві закони взяті нераз живцем з тогож вавилонського зводу! І якжеж супроти сього вірити в жидівські казки про боже обявленнє їхньому "пророкови" Мойсеєви"...
І ще одно: в тих гебрейських книгах, бодай у значній їх части, Бог виступає як Бог самих тільки Жидів; він велить їм без пощади вбивати людий иншої національности і дуже остро остерігає їх, щоб не піддавали ся богам тих инших народів. Виходить так, що той жидівський Бог, хоч раз у раз говорить про себе, що він сотворив небо і землю, все таки бачить обік себе якихось инших богів і дуже не любить, аби хто з того вибраного народа кланяв ся їм. Усе те були річи, які собі хочете, але певно не вияви найвисшої мудрости і найвисшої правди.
116. ВЧИТУЮЧИ СЯ ПИЛЬНО В ТІ "СЬВЯТІ" ЖИДІВСЬКІ КНИГИ, люди побачили далї між ними численні суперечности. В [186] одній книзї про якусь річ говорить ся так, а в другій про ту саму річ інакше. Деж властиво та Богом обявлена правда? Що більше, показало ся, що дуже часто в одній і тій самій книзї про одну й ту саму річ на одній стороні говорить ся так, а на другій інакше. Побільшували лихо ще жидівські і христіянські богослови, які вже з давен-давна бачили ті суперечности і силкували ся позамазувати та повирівнювати їх".
117. "ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА" (книга 12, видання 1973 року) на сторінці 1056 пише, що "В Мойсеєві було бачено основоположника Ізраельської релігії і законности".
Так. "Було бачено" в часи чорного середньовіччя, "священної папської інквізиції" в Мойсееві справжнього (р е а л ь н ого) чудотворця, якому на горі Колючій (Синай) особисто сам Ягве продиктував заповіді.
"Енцикльопедія Британіка" пише, що "Сучасне наукознавство дає належне пізнання особистости Мойсея", "Його вже не вважають затемненою і нереальною фіґурою, що історично було сумнівним".
Жидівська енцикльопедія "Жидівський Народ" в ім'я справедливости пише на сторінці 240, що "Едвард Меєр, широко відомий історик стародавности, не бачить в Мойсеєві жодної історичної особи. Мойсей - це, звичайно, ідеал змайстрований (зображений) левітами".
І тут же (на сторінці 279) жидівські авторитети юдаїзму пишуть, що "В кінці 4 століття перед Христом заснований жидівський монотеїзм (віра в одного Бога) був твердо устійнений". Хіба можна не шанувати таких жидівських тверджень?
118. І В ЦЕЙ ЧАС, КОЛИ Я ПОЯСНЮЮ ці (усім передовим умам Евразії) відомі істини, мої рідні люди обдурені й окрадені стоять на колінах перед образами старих біблійних (уявою рабинів придуманих) героїв-юдеїв. І моляться до них. Вони (чужовіри-українці) просять спасіння в юдеїв. Благають в юдеїв, щоб вони їм (українцям) єдність подали і Україну хранили.
Жид, ідучи мимо моїх рідних обдурених і окрадених людей, думає "мешіґене ґой". Тяжко доказати жидові , що українці мудрі люди тому, що поклоняються зображенням біблійних жидів.
Соромно стає на душі, коли я бачу моїх рідних людей під час обряду православного жидопоклонства. І кажу я: "Люди, мої рідні люди, ідіте до мене, я посланий душею Предків великих, я виведу вас з дому неволі. Звеличу вас. Терплячи від вас приниження, обмови й нарікання, поведу вас на шлях священного духовного відродження, щоб на землі батьків своїх ви були господарями. Щоб були ви кращими людьми між кращими людьми. Щоб у вас було рідне розуміння Бога, рідне розуміння себе". [187]