Мага Віра
Чотирнадцятий день
ЗАРАТУСТРА, БОГ І БІБЛІЯ, 3.
119. ЧАС ВІД ЧАСУ ПОЯВЛЯЮТЬСЯ СПРИТНІ МАЙСТРИ СЕНСАЦІЙ, які, маючи науковий ступінь, продають за гроші своє ім'я. Вони пишуть: "На березі Мертвого моря знайдений череп людини. Є докази твердити, що це череп Мойсея знайдений. Бо, згідно з писанням "Біблії", в цій місцевості мав би бути похований великий законодавець".
Біблійники, різні сектантські пропагандисти, почувши про це"нове відкриття", зчиняють великий шум, ширять листівки. Мовляв, "Череп Мойсея знайдений!" Вірити, що "череп Мойсея" знайдений, це те саме, що вірити, що на березі Дніпра знайдена могила Тараса Бульби, в якій навіть люлька ще тепла, бо з неї йде пахучий дим.
120. ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: Коли Мойсей - особа вигадана рабинами (левітами), то тоді стає сумнівною віра прекраснодушного Ісуса Христа? Ісус вірив у Мойсея, як у реальну (історичну) особу, з якою на горі Синай розмовляв "Господь Бог лицем до лиця". Коли Мойсей - особа вигадана рабинами - значить Ісус вірив у рабинську вигадку і в цей же час нарікав на рабинів? Хто може бути впевненим, що коли б прекраснодушний Ісус жив сьогодні, то не зробив би перегляду своєї ду ховної науки?
121. МОЙСЕЙ - ПРИНЦ ЄГИПТУ, володар життя Єгипетського народу, син Бога Ра. Та коли він довідався, що він є жидом вигодованим в палаці фараона, він своє жидівське походження поставив вище всіх земних розкошів і титулів. Він повернувся до свого народу приниженого, поневоленого, бездомного, щоб з ним ділити його долю.
Діти жидівські виховуючись у школах юдаїзму на прикладах Мойсеєвого життя, самі в собі створюють почуття вищої гідности, національної свідомости, яка в їх вважається справою божественною. Юдаїзм формує національну свідомість юдейця.
Славний (особливо в Америці) Зіґмунд Фройд у книзі "Мойсей і монотеїзм", виданій у Ню Йорку в 1939 році, доводить (на сторінці 13), що Мойсей був єгиптянином", який устійнив між жидами віру в одного Бога. Я вважаю, що Мойсей був таким єгиптянином, як японський імператор Гірогіто запорозьким козаком.
122. І НЕ МАЄ СЬОГОДНІ ДЛЯ АРХИЄРЕЇВ ЖОДНОГО ЗНАЧЕННЯ, що Христое - мітичне божество. Головне основи духовної науки, які пов'язані з іменем [188] Ісуса Христа. І ось цими аргументами архиєреї (старші жерці християнізму) розброюють майстрів християнського атеїзму. Майстри християнського атеїзму внук рабина Карл Маркс і учень греко-православної семінарії Йосип Джугашвіллі (Сталін) в уяві своїх сповідників також вже напівмітичні боввани.
123. НЕ БЕЗ ПІДСТАВ Езра вважається основоположником юдаїзму. Він також (крім "Торагу") є автором книг "Паралепоменон" (Хроніка). Він є автором Книг Негемиї, Даниїла, Естер. Він оформив книги Езикіела. (Після смерти Езикіела писання Езикіела були передані Езрі).
Історики Павло Бернштейн і Роберт Ґрін у книзі "Історія Цивілізації", виданій в Ню Йорку в 1961 році, на сторінці 23 пишуть, що ''Езрі належить похвала за те, що він дав "Торагу" (П'ятикнижжю Мойсея") важливе становище".
124. І ТАК - ЗНОВУ ПРОДОВЖУЮ РОЗМОВУ ПРО ЗАРАТУСТРУ. Є три найбільш відомі дати життя Спітами Заратустри: 630-553, 628-551, 618-541. Іранці вважають, що їхній рідний Учитель Заратустра помер в 583 році до "нашої ери".
У "Ґатах" - священних піснях Заратустри, Заратустра - історична особа. Його поведінка й мислення обумовлені обставинами земного життя. Він - великий мудрець, релігійний реформатор, сила й краса глибоких почувань.
Він має вірних приятелів, які вивчають на пам'ять його промови і передають людям. Він має хитропідступних ворогів, які його принижують, переслідують і ширять про нього глумливі оповідання.
125. У "АВЕСТАX" - СВЯЩЕННИХ КНИГАХ ЗАРАТУСТРІЯНІЗМУ, Він (Заратустра) осяяний божественним ореолом. Діє Він, як Надлюдина, божество. Між Ним і Богом (Агура Маздою) ведуться розмови про світ і людей.
Є загальне переконання, що Заратустра не був збагненний Його сучасниками тому, що Його розум і Його почування були ознаменовані зовсім новими (незвичними) розуміннями Бога і моральних вартостей життя.
Усе нове (навіть тоді, коли воно має найблагородніші основи) сприймається звичайними людьми з недовір'ям. Або - з ненавистю чи заздрістю. Мовляв, така проста й зрозуміла справа, чому не міг її хтось інший почати, більш поважний, чому почав Заратустра! Усі великі справи тому й є великими, що вони прості й викликають подив.
126. У "ПАГЛАВАХ" (СВЯЩЕННИХ ПИСАННЯХ УЧНІВ ЗАРАТУСТРИ) Учитель Заратустра проголошений Богом. Він - син Божий (син Агура Мазди). Він веде розмову з Небесним Отцем. Чому учні Заратустри проголосили свого Учителя божеством? Вони, звеличуючи Заратустру, звеличили самі себе. Святий Павло [189] звеличуючи Ісуса, звеличив сам себе, ставши вождем християнських громад. Католик, звеличуючи папу римського, звеличує сам себе.
Істина вічна й мудра: діти звеличуючи свого батька, звеличують самі себе, і в очах людей вважаються порядними дітьми. "Та тяжко звеличувати непривітного батька?" Краще звеличувати непривітного батька, ніж принижувати доброго.
127. НА ПРОТЯЗІ СТОЛІТЬ НАВКОЛО ІСТОРИЧНОЇ ОСОБИ СПІТАМИ ЗАРАТУСТРИ ПОСТАВ ЧАРІВНИЙ БОЖЕСТВЕННИЙ МІТ. Міт - зворушлива легенда хвилювала, єднала одновірів і вела їх на священні подвиги.
Іранці вірили, що Заратустра божество, а вони - діти божества. Вони вірили, що коли Заратустра народився, то Він усміхнувся. Всі добрі сили світу раділи, що Він народився. Усі злі сили світу, які вільно мандрували по землі у формі людини, тікали у підземелля, почувши, що народився Заратустра.
Є міркування, що Заратустра був чужими воїнами забитий у святині. Є міркування, що Він маючи 77 років, помер. Він був за оріянським обрядом осяяний священним вогнем Вічности. Є міркування, що Заратустра воскрес і вознісся на Небо.
128. МОГУТНІЙ ЦАР ПЕРСІЇ ДАРІЙ ПЕРШИЙ (522-486) - син царя Гиштаспи. Він - православний сповідник Заратустри. Він визначив зміст свого духовного "я", проголосивши такі відомі в історії слова: "Я - Дарій. Агура Мазда дав мені допомогу тому, що я не був злим, не був не правдивим, не був тираном. Я володію згідно з справедливістю". Ім'я Дарій значить "Даруючий", санскритський корінь цього імени "да" значить "дати", "дарити".
129. МЕНАНДЕР ДАВСОН У КНИЗІ "МОРАЛЬНА РЕЛІГІЯ ЗАРАТУСТРИ", виданій в 1969 р. в Ню Йорку (на сторінці 139), пише, що "Перші послідовники Заратустри великовпливові в світовій історії. Вони спричинилися до того, що визволили жидів з полону і помогли їм побудувати храм" у Єрусалимі. Що це значить?
Українська (або, як у стародавній історії зазначено, Кімерійсько-Скитська) кіннота, спаливши Ниневию (столицю Ассирії), дала можливість, як я вже згадував, поневоленим народам відновити свої держави на руїнах Ассирійської імперії.
Медия, у містах і селах якої перебували невільники - ізраельтяни, стала вільною. Персія виросла в могутню державу, маючи віру Заратустри. Ізраельтяни не виявили бажання масово вертатися з Персії до Ізраелю. Вони (Ізраельтяни) почали в Персії творити своє окремішнє життя. Вони проявили практичну мудрість? Що це значить?
130. ВІДОМО, ЩО ПОНЕВОЛЕНЕ ПЛЕМ'Я, опинившись на чужій землі, швидко потрапляє під вплив чужої мови, чужої культури, чужої духовости, чужих [190] способів життя. І гине безслідно в чужому житейському морі.
Поневолені Ізраельтяни, перебуваючи в Персії (Ірані), уважно вивчають чужу могутню культуру. Вони уважно вивчають науку Заратустри. І заратустріяни, бачачи це зацікавлення, вважали, що Ізраельтяни стають сповідниками Заратустри.
131. ІЗРАЕЛЬТЯНИ ВСЕ ЧУЖЕ ВИВЧАЮЧИ, живуть законом: чужа мудрість повинна служити інтересам ізраельської мудрости, а не ізраельська мудрість - чужій мудрості. Справа ізраельська стане світовою справою тільки тоді, коли вона викликатиме в світі подив вірністю самій собі.
Плем'я, яке вивчаючи чужу мудрість, підпорядковує само себе чужій мудрості, щезає, як окремішна племенна спільнота. Тобто, плем'я, відійшовши від своєї племенної духовної самостійности (від оригінальної притаманности свого духовного "я") і підпорядкувавши себе чужій духовній силі (чужій релігії, ідеології), щезає, як самостійна спільнота.
К. Ф. Кент (визначний знавець жидівської історії) у книзі "Жидівський народ" на сторінці 257 пише, що "Зародки, які сховані в юдаїзмі, були запліднені (під час перебування юдеїв у Персії, Медиї,- примітка моя) в контакті з релігією Персії". Тобто, з наукою Заратустри.
В історичній науці існує загальне переконання, що коли б жиди не перебували в Ассиро-Вавилонській неволі, то вони б не мали "П'ятикнижжя Мойсея". І християни не мали б "Євангелій".
132. ІПОНФІЛ (ПРОФЕСОР-ТЕОЛОГ Лідського університету) в книзі "Історичне тло Біблії" пише, що "Юдейські символи і обряди, їхні оповідання-міти і легенди, а також їхні традиції, були взяті від інших народів. І таким спритним способом перероблені, що навіть не легко пізнати джерело, звідки прийшло запозичення, і коли. І в цьому виявлявся колись і тепер геній юдаїзму, а не в творенні нового".
Очевидно, Шонфіл тут має на увазі " Приповідки Соломонові". У 1923 році єгиптологи розшифрували стародавню єгипетську книгу "Поучення Аменхотепа". У "Поученні Аменхотепа" пишеться: "Прихили твоє вухо, слухай слова мої, поверни своє серце до розуміння їх".
У книзі "Приповісток Соломонових" пишеться: Прихили ухо твоє до слів премудрого й оберни серце твоє до знання мого". ("Приповістки Соломонові", глава 22, 17).
У "Поученні Аменхотепа" пишеться: "Остерігайся грабувати бідного і не проявляй своєї сили проти слабого". У "Приповістках Соломонових" пишеться: "Не граб убогого за те, що він убогий і не тісни злиденного".
133. ГІТТІТИ (НАШІ ПРЕДКИ-ТРИПІЛЬЦІ, які мали свої колонії на території сучасної Туреччини) були хліборобами. У Анкарі в музеї сьогодні хороняться Гіттітські клинописи, які я з зачудуванням восени в 1972 році оглядав. [191]
Гіттітологи прочитали в клинописному Гіттітському кодексі: /'Коли хто на своєму полі розкладе вогонь і пустить вогонь на поле сусіда і підпалить сусіднє поле, то повинен спалене поле взяти собі, а сусідові віддати добре поле".
У Другій Книзі Мойсея читаємо: "Коли хто чуже поле випасуватиме, так мусить він віддати за се найлучче з поля свого. Коли загориться багаття і обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пні стояче колосся, чи усе поле вигорить, так мусить той, що через нього сталася пожежа, за попалене заплатити", (2 Книга Мойсея, глава 22, 5-6).
Теолог Шонфіл пишучи, що "геній юдаїзму виявлявся не в творенні нового, а в запозиченні чужого", повинен був знати, що юдеї тисячоліттями жили на чужих землях, і були вони тяжко переслідувані. У таких умовах бути творцем нових великих самобутніх істин тяжко.
134. РАБИНИ, ЧУЮЧИ, що сповідники Заратустри кажуть: "Агура Мазда - Господь Бог Ірану і Творець і Володар Світу", увели й у "П'ятикнижжя Мойсея" поняття, що "Ягве - Господь Бог Ізраеля, Творець і Володар Світу".
Не має значення - правдиві розуміння Бога в Авраама чи ні, головне те, що жид вірний Богові свого предка Авраама. У праці "Дай мені пожити ще два місяці" я кажу, що в Авраама жорстокі поняття релігії, Бога, моралі. Він вважав, що сина Ісаака треба зв'язати і заколоти на жертовнику.
Він не винуватий, що ще не знав чіткої межі між поняттями добра і зла. Та він батько і жиди (його діти) не цураються його, не глузують з його півдикого кочового життя, і не зраджують його безпорадних релігійних шукань. Ні, вони звеличують його. І в цьому їхнє синівське духовне благородство.
Князь Володимир (жорстокий хреститель України (Русі) зрадив віру рідного батька Святослава Завойовника (Великого Лицаря). І за зраду рідної батьківської духовости чужинці (архиєреї християнізму) проголосили його святим. Там, де зрада віри батьківської зветься святістю, не має ні правдивої віри, ні правдивої моралі, а що є - є ритуальна християнська торгівля душами.
135. СІРАС Н. ҐОРДОН (відомий дослідник біблійних скриптів) у книзі "Перед Біблією" пише (на сторінці 190), що поняття справедливости в значенні "Бог" і поняття зла в значенні "Сатана" були жидам незнані. Коли жиди почали про ці духовні поняття писати, то їх "Звичайно позичили від заратустріянізму".
Професор Ганс Ґутнер у книзі "Релігія і Постава Індо-Европейців", виданій в 1966 році в Лондоні на сторінці 71, пише, що "На основі Індо-Іранської віри у старих богів Спітама Заратустра в історії релігій створив десь в 9 столітті перед Христом першу науку і віру в єдиного Бога".
Тут бачимо, що славний Ганс Ґутнер дату життя Заратустри (орієнтуючись на застарілі джере- [192] ла) подає ще ранішу: ця дата тепер дослідниками не береться до уваги.
136. ВІН (ҐУТНЕР) ДОВОДИТЬ, що ідея віри в одного Бога позичена семітами в оріян. Тим, які б хотіли спростувати твердження Ґутнера, згадуючи фараона Аменхотепа Четвертого, який хотів у Єгипті встійнити віру в одного Бога, хочу сказати: проголосити віру в одного Бога - справа одна, а теософічне її обгрунтувати - справа друга. Релігійна реформа Аменхотепа Четвертого потерпіла невдачу, не отримавши підтримки від жерців Єгипту.
137. ЮДЕЙСЬКИЙ ЦАР ЙОШИЯ (ім'я "Йошия" значить "гоєний Єговою"), сучасник пророка Еримиї. Йошия прагнув строгим царським указом проголосити між жидами монотеїзм (віру в одного Бога).
Цар Йошия "повідставляв ідольські жерці, що понаставляли були царі юдейські, щоб кадили по висотах у городах Юдиних", (2 книга Царів, 23, 5).
Цар Йошия прагнув, щоб жиди перестали бути ідолопоклонниками, перестали вірити багатьом богам. Та сам він ще необізнаний був з моральними основами однобожжя.
Георг Віллям Картер у книзі "Зороастріянізм і Юдаїзм" (на сторінках 53, 54, 106) пише, що "Жидівський дуалізм не був довершеним", "Єгова був творцем усіх явищ - усіх добрих і всіх диявольських явищ", "Та після екзилю (у часи перебування юдеїв у Персії), юдеї пробудилися і усвідомили вони, що існують духовні ворожі сили Диявола, про які вони перед тим не знали".
138. "ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА" (у книзі 23, видання 1973 року) на 1013 сторінці пише, що "Зороастріянізм, спеціяльно в демонольогії, анґельогії і есхатольогії, вплинув на юдаїзм від часу перебування жидів на вигнанні".
Георг Віллям Картер на сторінці 65 (у книзі "Зороастріянізм і Юдаїзм", виданій в 1970 році в Ню Йорку) пише, що "Для жидів була приманливою концепція Агура Мазди, концепція анґелознавства, імена біблійних ангелів жидівські (Михаел, Гавриел та інші). Та жиди, взявши головну концепцію ангелознавства від зороастріян, оформили її згідно з поняттями своїх звичок і обрядів. У проявленні ідей ангелознавства юдаїзм був глибоко зобов'язаний Персії. Ми знаходимо, між іншим, ім'я перського дева (злого духа) Асмодева описаного в "Біблії"."
Щоб ці твердження Картера були чіткішими, я скажу, що диявол Асмодев увійшов у свідомість юдеїв тоді, коли вони перебували в Медиї, Персії. Асмодев описаний у біблійній "Книзі Тобі", яка визнана католицизмом канонічною, а протестантизмом - відкинена.
139. ЕЗРА ЗАЛИШАЄ ЄРУСАЛИМ. Він на верблюді їде до Ірану (Персії), до столичного міста Сузи. (Слово "сузи" значить "лілії"). Він тішиться, що Юдея (колонія Персії) дізналася, що юдейка Гадасса стала королевою Персії. Як це сталося? . [193]
Юдеї почули, що для царя Артаксеркса (Великого воїна) шукають гарних дівчат, щоб жили вони "в столиці Сузи". Мудрий юдеєць Мардохей мав красиву двоюрідну сестру Гадассу (дочку Абигайла). Він їй порадив, щоб вона приховала своє юдейське походження.
140. ВІН (МАРДОХЕЙ) УЧИВ ГАДАССУ, як і що вона має робити, щоб цареві Персії догодити.
Коли Гадасса потрапила "до Артаксеркса в царський дім", то вона вже там так догоджала цареві, що цар її "вподобав більше за всіх дівчат і надів він царський вінець їй на голову і поставив її царицею замість Астини" (Книга Естер, гл. 2, 17).
(Ім'я "Гадасса" створене з назви пахучого дерева "мирт"). Є українське ім'я дівчини Калина і є назва дерева калина. Гадасса, ставши королевою, отримала персіянське ім'я Естер (Зоря).
У відповідний час Гадасса признається цареві Артаксерксові, що вона юдейка. І хоче помогти своєму народові. І тоді "вийшов Мардохей від царя в царських ризах жовтої і білої барви й в великому золотому вінці і в висоновій та пурпуровій мантії" (Книга Естер, глава 8, 15).
І так тепло любив цар Артаксеркс свою Гадассу (Естер), що дозволив юдеям, щоб вони як хотіли, так і мстилися над тими людьми, які їх не люблять. І, маючи таке право, у Персії (Ірані) "вбивали юдеї всіх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи й чинили з ворогами своїми, що хотіли. У Сузах, престольнім місті, вбили юдеї й вигубили п'ятсот душ", і "десятьох синів Гаманових повішено", "юдеї ... повбивали споміж ворогів своїх сімдесят п'ять тисяч" (Книга Естер, глава 9, вірші 5, 14, 16).
141. ПОГРОМИВШИ У ПЕРСІЇ НЕМИЛИХ ПЕРСІВ, юдеї влаштували радісне свято, яке особливо докладно описане в "Біблії" (у Книзі Естер), маю на увазі "свято Пурім".
Ненависник юдеїв Гаман (прем'єр-міністер, права рука царя Артаксеркса) "кидав пур, то є жеребок, щоб їх (юдеїв у Персії) занапастити і вигубити", (Книга Естер, глава 9, 24). Гаман (Пишновеличний) не знав, що королева Естер (Гадасса) - юдейка, і тому втратив голову. І так утратив, що "його і синів його повісили на дереві" (Книга Естер, глава 9, 25).
З слова "пур" юдеї створили назву свята Пурім, яке вони весело і врочисто святкують як день Перемоги. Дбають юдеї, "щоб сі дні Пурім не були визаконені в Юдеїв і спомин про них не зник у дітей їх" (Книга Естер, глава 9, 28).
142. ЩОРОКУ ВЗИМКУ (в кінці лютого і на початку березня) вже більше, як дві тисячі років жиди відзначають свято Пурім. У юдеїв справи юдейські вважаються справами їхньої рідної правдивої релігії.
Вечером і ранком (під час свята Пурім) рабИни у синагогах читають "Книгу Естер". І читають натхненно, зворушливо. І під час [194] читання у синагозі зобов'язані бути жінки, особливо молоді дівчата.
143. ВДОМА ВІРНА ЖИДІВСЬКА РОДИНА у свята Пурім їсть печиво, п'є вино. Там, де є жидівське об'єднання, вибирається молода красива дівчина. Вона символічно виконує роль королеви Гадасси (Естер). Жиди її вітають. П'ючи вино, благословляють Мардохея, Естер, і проклинають Гамана.
144. "ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ БРИТАНІКА" (V КНИЗІ 9, ВИДАННЯ 1973 РОКУ) на сторінці 18 пише, що біблійну "Книгу Естер" написав пророк-рабин Езра.
Він, прибувши з Єрусалиму до Персії, "був офіційним секретарем юдейських справ при Персіянському суді чи дворі", і був він " рабином-письменником ".
Юдейка Гадасса (Естер) тільки трохи нагадує українку Роксоляну (дружину султана Сулеймана Другого, володаря Турецької імперії).
145. ЗГАДАВ ПРО ГАДАССУ (ЕСТЕР) тому, що жінка не тільки в історії народу, а й в історії релігій світу стоїть поруч з чоловіком, її місце в духовному житті людства священне.
Продовжую розповідь про Заратустру. Заратустра сказав, що Бог (Агура Мазда) - Дух. І це поняття високо оцінили рабини, написавши в "Біблії", що Бог (Ягве) - Дух.
У заратустріянізмі визначено, що Бог сам себе освітлив для Заратустри. Езикіел-Езра знаючи про це, написали в "Біблії", що Бог сам себе освітлив для Мойсея.
146. У ВІРІ ЗАРАТУСТРИ ВИЗНАЧЕНО, що Бог (Агура Мазда) за шість днів створив світ, чоловік і жінка були вигнані з раю за гріхи. І згодом ці поняття були впроваджені до "Біблії": Ягве створив світ за шість днів, чоловік і жінка були вигнані з раю за непослушність.
У заратустріянізмі втілене слово - це Заратустра. У заратустріянізмі є пекло, є воскресіння мертвих, є останній суд, є безсмертність душі, є поняття, що накінець злий дух (Анґра Маню) буде знищений.
І юдеї (архитектори християнізму), що жваво на ослах і верблюдах подорожували між Юдеєю і Персією (Іраном), впровадили поняття заратустріянські в християнізм. Вони проголосили, що втілене слово - це Ісус, і в християнізмі є пекло, є воскресіння мертвих, є останній суд, є безсмертність душі і є поняття, що злий дух (Сатана) буде знищений в останній день.
147. У СВЯЩЕННИХ ПИСАННЯХ "ЯСНА" (45, 11) Заратустра каже, що Він, Спаситель, буде другом, братом і батьком для того, хто не любить зла і для того, хто принижує Його (Заратустру).
І Христос шануючи слова Заратустри, каже: "Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає й чинить його", (Лука, 8, 21).
Джералд Л. Беррі у книзі "Релігії Світу" (виданій в Ню Йорку в 1961 році) на сторінках 70-71 пи- [195] ше, що "Ісус завжди лишався жидом. Де Ісус був пророком і мрійником, там Павло був державним діячем, будівником і організатором. Павло був справжнім основоположником християнської релігії.
"Він (Павло) проявив-устійнив ідею Христа, як боголюдини (божества і людини) і накреслив паралельність між Христом і старим культом спасіння, внісши нову мораль у стару форму". Митрадисти (заратустріяни) святкували Різдво Митри, святкували Великдень і Епіфанію (Богоявлення), і Павло й це впровадив до християнізму, - пише Джералд Л. Беррі.
148. ЄВАНГЕЛИСТИ МУДРІСТЬ ЗАРАТУСТРИ ВПРОВАДИЛИ ДО ЄВАНГЕЛІЇ. На юдейський спосіб її перелицювали. Вірили, що про це ніхто ніколи не довідається.
Людський розум не всебічно передбачливий. Не передбачали євангелисти 1850 років тому, що Земля кругла, що постануть нові цивілізації і будуть відкопані старі цивілізації, що загинули п'ять чи чотири тисячі років тому.
ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: ЧОМУ ПРИНАЙМНІ ТИСЯЧУ чи п'ятсот років тому ніхто в Европі не виявив впливу Заратустри на "Старий і Новий Заповіти"?
Тому, що триста років тому ніхто в світі не чув про Сумеріян, Гіттітів і їхню релігію. Ніхто не знав, що собою являє "Біблія". Ніхто не знав справжнього походження християнізму - все було покрите мрякою таїн і охоронене догмами і папською інквізицією.
І щойно в 18 столітті вперше європейці довідалися, що у персів (сповідників науки Заратустри) у Бомбеї (в Індії) збереглися, пролежавши тисячоліття, священні заратустріянські письмена.
149. І З ІНДІЇ В 1723 РОЦІ БУЛИ ВПЕРШЕ ПРИВЕЗЕНІ до Англії (до Оксфорду) "Євангелії" Заратустри. Та ніхто в Европі не міг їх читати. І француз Анкетиль Дюперрон в 1754 році прибув до Індії, щоб навчитися читати таємні книги заратустріянізму.
У 1771 році вперше в Европі появилися "Авести" французькою мовою - і так передові мислителі Европи довідалися звідки творці юдаїзму і християнізму черпали богознавчі істини. Це й витворило в Европі прагнення зробити переоцінку євангельської ангельогії, сатанольогії, есхатольогії.
"Гати" вперше на англійську мову були перекладені професором Мультоном і видані в 1913 році. Дослідник історії релігій світу Ґестінґс після видання "Авест" і "Гат", написав, що нарешті розум Европи довідався, що "Заратустріянська релігія була релігією життя в аристократичному значенні цього слова", ("Енцикльопедія Релігії і Етика").
150. І СТАЛО ВІДОМО, ЩО ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛІГІЯ не створена з оригінальних чуд Ісусових і з оригінальної науки Ісусової. "Ввійшовши в жидівські доктрини і через цей фільтер пройшовши, заратустріянізм вплинув на християнську теологію", - пише на 205 сторінці Р. Ґіршмен у книзі "Іран", виданій у США в [196] 1965 році. Заратустріянізм, пройшовши через фільтер юдаїзму, втілився у християнізмі в той спосіб, що легенди, створені персами про Заратустру, були приписані Ісусові, очевидно пристосовуючи їх до юдейських обставин і надаючи їм юдейське біографічне оформлення. [197]