Мага Віра
П'ятнадцятий день
БУДДА, БОГ І ЄВАНГЕЛІЇ, І.
1. ОРІЯНА - ВИБРАНА ЗЕМЛЯ ДАТЕЛЯ БУТТЯ. Чому вона вибрана? На це питання я даю відповідь у об'явленнях "Різдво Світла Дажбожого" і "Великдень Світла Дажбожого".
Оріяна - земля першолюдини оріянської, або, як пишуть археологи, арійської. Над Дніпром самонародилася і самоутвердилася першооснова Ведійської (Мізинської) духовости, яка зачарувала світ і яка сьогодні панує у навиках, стимулах, почуваннях і помислах білої людини.
Оріяна - це, як казали старі перси (іранці), Мага Сакия, або, як казали старі юдеї епохи Езикіела - Езри, Ґомерія, тобто - Кімерія (Сумерія). Чи - Скитія.
2. З ОРІЯНИ (ПРАУКРАЇНИ) - З МАГА САКИЇ "В п'ятому столітті перед Христом оріянські завойовники знову вторгнулися до Індії і створили державу на узбережжі Ґанґесу. І одне з цих оріянських племен Саки осілося в Капілавасту, десь сто миль на північ від Бенаресу і тридцять чи сорок миль від Гімалаїв. Вони були людьми хліборобськими, але також плекали стада скоту. На чолі нової держави Сакиї став володар Суддгодан, який був одружений з двома доньками магараджі сусіднього племени Калинів", - пише Неведіта-Рамаркрішна-Вівекенанда у книзі "Мітольогія Індуїзму і Буддизму", виданій в 1913 році в Лондоні (Англія).
3. ВОЛОДАР СУДДГОДАН З СВОЇМ ВОЙОВНИЧИМ ПЛЕМ'ЯМ НА КОНЯХ І ВОЗАХ ПРИБУВ З ОРІЯНИ (ПРАУКРАЇНИ) В ІНДІЮ і заснував біля Ґанґесу нове царство Сакия. Українець, який прибув з Галичини до Канади і поселився у степу (в Манітобі біля Давфину) назвав своє нове місце побуту рідним словом "Україна". Тепер ми розуміємо, чому оріянський вождь Суддгодан, прибувши з Оріяни (Мага Сакиї) назвав царство, яке він в Індії заснував, ім'ям Сакия.
Суддгодан - тато Ґаутами Будди. Суддгодан говорив мовою тата Оря і мами Лель, і хоч це було 2500 років тому, ми розумом душі нашої відчуємо дух мови предків наших. Санскритське прізвище Суддгодан складається з слова "судд", що значить "правдивий", "розсудливий", "судливий", "ясний" і слова "дан" чи "дана", що значить "даний". Є в нас ім'я Богдан (Богом даний), Суддгодан - Судженням даний.
4. СУДДГОДАН - ЦАР САКИЇ. "Саки - це Скити", - так говорять всі без винятку історики Індії, Европи. "Скити відомі, як Саки", - пише історик Б. Лендштром у книзі "Розшуки для Ін- [205] дії", виданій в 1964 році; не має потреби тут згадувати число сторінки - іде ж бо мова про істини загально всім знані і всіми освіченими людьми визнані. І коли я, пишучи про скитське походження Будди, згадую імена істориків і назви їхніх книг, то роблю це тільки тому, щоб українська спільнота, яка перебуває під впливом чужовірної інтелігенції, бачила, що Лев Силенко не творить казки. Він оповідає про істини широко відомі та спритно відгороджені від життя українця-чужовіра.
5. ІСТОРИК-ДОСЛІДНИК Д. ГАТТАПАДАДГАЯ У КНИЗІ "ІСТОРІЯ ІНДУСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ" пише, що "Будда належав до племени скитів. Він ніколи не переставав гордитися своїм походженням". У скитів (оріянів) - тризуб - священний символ. Тризуб - святий символ Будди.
Ми, українці, сьогодні в хатах на почесному місці тримаємо тризуб - святий символ Мага Скитії (Праукраїни-Русі). І ми, українці-рідновіри, внуки Дажбожі, сумуємо, що наші рідні брати-чужовіри (сповідники християнізму грецько-латинської інтерпретації) не мають права рідний символ - святий тризуб поставити вище хреста, хрест - символ інтернаціонального християнізму, очоленого запеклими ворогами українського самостійного життя.
6. СЬОГОДНІ В ІНДІЇ (НА СВЯТИНЯХ ІНДУСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕЛІГІЇ) СІЯЄ ЗОЛОТИЙ ТРИЗУБ так, як на святинях грецької ортодоксії - хрест, або на святинях мусульманської релігії - півмісяць. Сьогодні індус в Індії каже "трисула" в значенні "тризуб", трисула - свята небесна зброя Бога Шіва, як про це пише індуська біблія "Магабгарата" (222, 5009).
7. "БУДДА БУВ СКИТОМ", - ПИШЕ КШИТІ МАГАН ГЕН У КНИЗІ "ІНДУЇЗМ". Щоб не було неясностей, зазначую: слово "гінду" персіянське значить "інду" (індус). Суфікс (від латинського "суфіксус", прикріплений, частина слова між корінем і закінченням) "ізм" призначений для оформлення ім'я народу, наприклад "юдаїзм", що значить "Юдейська дорога життя", "суспільство юдейського закону".
Доктор Сарвепалі Радгакрішнан (президент Індії) у книзі "Гіндуська Дорога Життя" пише, що гіндуїзм не означає тільки гіндуську релігію, а шлях життя характерний для всього народу Індії.
8. ТАК, ЯК У "ЄВАНГЕЛІЯХ" ВИРАЗНО ВІДЗНАЧЕНО, ЩО ХРИСТОС БУВ ЖИДОМ, так у "Трипітаках" виразно відзначено, що Будда був скитом (оріянином).
Німецькі, французькі, англійські, індуські, китайські, японські, італійські історики й всі освічені люди, знають, що "Будда був скитом". У Чикаго 4 квітня 1970 року в залі "Леви" (2352 Чикаго авеню), під час промови я сказав, що Будда був скитом, скити - наші предки, скити - наше стародавнє ім'я; не всі німці знають, що слово "тевтон" стародавнє ім'я нім- [206] ця, не всі українці знають, що слово "скит" стародавнє ім'я українця. І ці мої твердження огречені й юдаїзовані українці підняли на глум. Присутній добродій Іван Дейчак тоді сказав: "Чого глузуєте? Глузуйте не з промовця, а з своїх обмежених знань. Справді Будда був скитом, справді ми, українці, колись звалися скитами".
9. ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: коли історики і сповідники буддизму вважають, що Будда був скитом і коли скити є нашими безпосередніми предками, то якою мовою говорив Будда? І які Він мав звичаї і чи був Він козаком - так, так - чи був Він козаком (косаком)?
Сьогодні я перебуваю у Бенаресі - святому місті буддизму. Говорю з буддистами на березі Ґанґесу. Буддист Ананда каже мені, що у "Вишіста і Вісмамітра (у славних легендах Індії) оповідається, що саки (скити), прибувши до Індії, "були білошкірими людьми". "Вони були білошкірим хоробрим плем'ям кіннотників".
10. СЬОГОДНІ КАПІЛАВАСТУ (СТОЛИЦЯ САКИЇ) ЗВЕТЬСЯ ПАДАРІЯ. "Кажеш, що ти українець, родився біля Дніпра? Будда був таким білошкірим, як ти сьогодні, Він був русявим, світлооким, струнким, Він не був таким, як Він тепер зображений на скульптурах. Китайці зображають Будду з китайським обличчям; на Цейлоні Будда має обличчя смуглявого цейлонця", - сказав Ананда.
Я відповів: "Історик Б. Лендштром ось в цій книзі "Розшуки для Індії" пише, що "Скити відомі, як саки". Поділяючи твердження історика Магастенаса, історик Б. Лендштром зазначує тут, що "Скитія - це Україна".
11. БУДДИСТ АНАНДА, ПОБАЧИВШИ НА МОЄМУ ВБРАННІ ТРИЗУБЕЦЬ, сказав: "О, трисула - свята емблема великої Скитії, знак оріянський. Ми, буддисти, шануємо тризуб так, як християни хрест. Трисула в оріянських духовних поняттях значить триєдиність - три першооснови світу (творіння світу, світ і нірвана)".
"Хто ви є?", - спитав мене буддист (паломник з Японії) доктор Кіічі Уєда - професор Токіо університету. Він обідає зі мною в ресторані Кларк в Бенаресі. Ми обмінялися візитками.
Я відповів: "Я сакия, або, як тепер кажуть, українець, турист з Канади. Ці книжки я купив у Індії. Ось Крисмас Гумпрейс у книзі "Мудрість Буддизму", виданій в 1960 році пише: Будда "Суддгартга Гаутама народився в родині короля Скитського племени, що належала до касти кшатриїв".
Слово санскритське "кша", з якого походить слово "кшатрия", ми, українці, вимовляємо, як "кіш"; у нас той, хто очолює кіш, зветься кошовим.
12. ЧАРІВНИЙ ЖИТТЄПИС БУДДИ. І людство вічно буде душею красивішати, вивчаючи життя Будди. Володар Суддгодан, маючи 50 років, став татом. І утішився. [207]
У багатій і квітучій Сакиї, чарівній піснями і танцями, над побережжям тихого-тихого Ґанґесу народився принц. Аніл де Сілва-Віджіл у книзі "Життя Будди" виданій в 1955 році пише, що "Королева Мая, дружина короля Суддю дана, який був скитської національности, спородила сина".
Мая, відчуваючи, що має родити дитину, сказала своєму чоловікові, що піде до палацу свого тата в Калинів. І там родитиме. Чоловік Суддгодан погодився. Та в дорозі (у квітучому селянському гаю біля Лумбини), що є на території сьогоднішнього Непалю, Мая спородила сина.
13. БУДДИСТИ УКВІТЧУЮТЬ СВОГО ВЕЛИКОГО УЧИТЕЛЯ БУДДУ В ЧАРІВНІ СВЯЩЕННІ ОПОВІДАННЯ. Вони вірять, що Будда народився непорочно. "Священне дитя вийшло з лона Маї через бік". "Будда народив сам себе в Оленячому гаю біля Бенаресу", - сказав буддист (паломник з Китаю), місце народження Будди оглядаючи, - Маїн тато (володар держави Калинів) привіз її до Капілавасту з святим дитям".
14. СВЯЩЕННІ ОПОВІДАННЯ ПРО БУДДУ ГОВОРЯТЬ, що Він (Будда) перед своїм народженням жив на Небі. Щоб звільнити людей від страждань, смерти, клопотів, заздростей, вад, Він втілився, придбавши тіло людини.
Він (Будда) з Неба оглянувши вселенну, вибрав непорочну діву Маю. Він з Неба спустився на Землю у вигляді веселки (сонячного спектру).
Читаючи священні оповідання про Будду, знаємо, що "Євангелії" пишуть, що "Ягве-Господь Бог Ізраеля", "Отець небесний" вибрав ніжну милу доню Марію, щоб вона Йому народила Сина (Боголюдину). Греки спотворили правдиве ім'я Міріям (Гірка), вимовивши його, як Марія.
15. БУДДИСТИ ОБОЖНЮЮЧИ БУДДИНУ МАМУ, ЗВУТЬ її ІМ'ЯМ МАГАМАЯ, що значить (з мовного погляду) "Могутнє маїння", "Велика Мрія", та з погляду буддистської віри - Велика Мати.
Рис-Дейвидс у книзі "Буддизм" пише, що "Будда не родився так, як родяться звичайні люди. У Будди не було земного отця. Будда по власному бажанні сам зійшов зі свого Небесного Престолу в лоно матері.
"Зразу після народження, Він проявив знак свого високого духа і своєї могутньої святої величности. Земля і Небо з'єдналися під час Його народження, щоб віддати Йому хвалу.
"Квітучі дерева добровільно схилилися над Його матір'ю, ангели і архангели були присутні й принесли Йому свою допомогу. Його мати була найкращою і найнепорочнішою з жінок. І опікун-отець Його був з царського роду, він був багатим і могутнім царем".
16. ПОЧУВШИ ПРО НАРОДЖЕННЯ ПРИНЦА САКИЇ, ПРИБУВ З ГІМАЛАЙСЬКИХ ГІР СЛАВНИЙ МУДРЕЦЬ - СВЯТИЙ ЧОЛОВІК АСІТА. Він побачив на тілі новонародженого риси величности і сказав: "Я сміюся з радости, що Спаситель світу народився, явився на Землю. І плачу, що [208] вже не маю часу жити довго, щоб побачити здійснені ним подвиги".
І прибули духовники (браміни), які помітили, що новонароджений принц Сакиї має 32 знаки величности на тілі своєму, має гарну досконалу будову всіх частин тіла свого".
Святий чоловік Асіта сказав: "Така прекрасна дитина ще ніколи в світі не була народжена".
17. Під час народження Будди на Небі появилася зоря. І цю зорю перші побачили Боги. Три Боги, ідучи за рухом зорі, прийшли з дарами до новонародженого Спасителя.
Сім святих, що також прибули, сказали: "Народилася Велика Людина". Цар Суддгодан, звеличуючи народження сина, роздавав бідним людям щедрі дари. Історик Бравн у книзі "Пишний Похід Індії" пише, що "Тоді, коли народився Гаутама Будда (в 563 році до "нашої ери") оріяни в Індії жили у глиняних ліплених хатах. Хати були з плетеного хворосту".
18. НОВОНАРОДЖЕНОМУ ПРИНЦЕВІ ДАЛИ ІМ'Я СУДДГАРТГА ЧИ СИДДГАРГА. Слово "судд", як вже знаємо, означає "суджений", "судьбовий". Слово "гатга" (гатха) значить "натхненний", "успішний", "переможний". Долею (судьбою) натхненний.
Ґаутама (Гаутама), (так, як у Заратустри - Спітама), родинне прізвище Будди. Вдумливі дослідники Буддиного життєпису, вважають, що далекі предки Будди мали стада темних корів. Тато Буддин і дід Буддин були воєначальниками (кшатриями), і такими вони прибули з Оріяни (Праукраїни). Санскритське слово "тама", як я вже говорив, значить "темно", "темний". І спочатку рід Буддин мав прізвище Кутама, що значить "Ті, котрі мають темних корів".
19. БУДДИН ТАТО СУДДГОДАН МРІЯВ, що його син виросте і стане могутнім володарем багатої Сакиї. Щоб син призвичаювався до володарського життя, Він оточив його свободолюбною молоддю, чарівними дівчатами. Збудував для нього три палаци - Зимовий палац, Літній і Осінній. Все, що могло зажурити молодого принца і створити на його душі неприємний настрій, було забрано з палаців.
Будду оточували талановиті вчителі. Він студіював санскритську граматику, астрономію, літературу, математику і особливо священні книги "Веди".
20. БУДДА ЗНАВ ОБОВ'ЯЗКИ ВЕДІЙСЬКИХ (ОРІЯНСЬКИХ) БОГІВ Сварога, Дабгу (Дажбога), Дива, Варуна (Перуна), Ваю (Віяння, Вітер), Морени (Бога тьми, смерти), Мокші (Богині заспокоїння, плачу), тобто, Макоші, Агні (Огню). Усі ці Боги Ведійські були Богами дохристиянської України (Русі), і Вони рідні нам не тільки своїми іменами, а й обов'язками. Оріяна (Праукраїна) - свята Вітчизна Ведійських (оріянських) Богів.
Юний Будда дивував свого учителя Вишмамитру великим знанням "Вед" і вмінням ясно висловлювати думку. В оріян було устійнене переконання (і воно, пе- [209] реживши тисячоліття, залишилося сучасним), що тільки та людина, яка вміє ясно висловлювати думку усно або писемно, може здійснювати ясні правильні справи. В оповіді "Закони Правильного Життя" я визначив десять основ Правильного Думання, Правильного Хотіння і Правильного Виконання, без втілення в життя цих основ людина не може бути творцем життєвих успіхів.
21. БУДДА, ЯК СИН ЦАРЯ - ВОЄНАЧАЛЬНИКА (КШАТРИЇ) ЛЮБИВ ВІЙСЬКОВІ ЗВИЧАЇ. Він улаштовував військові забави. І легко в бою перемагав своїх суперників. Коли Йому скінчилося п'ятнадцять років, Він поруч з іншою аристократичною молоддю Сакиї, був обрядово переведений у стан косаків.
Що це значить? У скитів (саків) так, як і в гіттітів був звичай, що цар і всі воєначальники та їхні діти (юнаки) переважно носять косу (чуб). Голова поголена, а на тім'ї - коса, або, як українці кажуть чуб, а дехто глумливо - оселедець.
Юний Будда, отримуючи бойову зброю, став носити військове звання "косак", що значить - той, хто вдостоєний правом носити косу. Звичайні хлібороби Сакиї не були косаками.
Коса - символ приналежности до касти воєначальників (кшатриїв). Святослав Завойовник мав на голові косу, і таким правом користувалися також воєводи. З скитського (санскритського) слова "коса" чи "косака" постало (через мовну невпорядкованість) слово "козака , а потім - козак.
Літера "з", яка замінила літеру "с" створила слово "козак" загадковим: це дало привід етимологам доводити, що слово "козак" неукраїнське.
22. ЗВИЧАЙ НОСИТИ КОСУ ВИНИК В ОРІЯНІ (УКРАЇНІ) БІЛЬШЕ, ЯК ЧОТИРИ ТИСЯЧІ РОКІВ ТОМУ. Гіттіти (оріянське плем'я - і про це я вже говорив), перейшовши Босфор (Коров'ячу Стежку), заснували на території сучасної Туреччини Гіттію.
На єгипетських монументах можна й сьогодні бачити зображення гіттітів, яких єгиптяни взяли в полон. Стоять два воїни гіттіти, а один з них гіттітський воєначальник з чубом (косою) на голові. Варто взяти в руки книгу професора Оксфордського університету О. Р. Ґюрні "Гіттіти", видану в США в 1964 році, і в ній (між сторінками 28-29) оглянути щойно мною згаданий монумент.
Є загальне твердження істориків, що в оріян (трипільців-українців) 3700 років тому єгипетські фараони запозичили коня і колесницю (перед цим єгиптяни ні коня, ні колесниці не бачили. І вони (фараони) запозичили в оріян звичай носити косу.
23. КОСАКА (АБО, ЯК МИ ТЕПЕР КАЖЕМО, КОЗАК) БУДДА, маючи шістнадцять років, одружився з принцесою Ясодгарою. Українці, ставши жебраками грецької ортодоксії, принизили самі себе, називаючи своїх чарівних дочок грецькими іменами Параска, Палажка, Горпина, Феська. [210]
Ім'я жіноче Ясодгара скитське (староукраїнське), ім'я миле, рідне. Слово "Яса" значить "ясна", "ясочка". Слово "дгара" значить "горіння". У санскриті є пояснення, що ім'я Ясодгара значить Ясногорюча, Ясноопромінююча. Пригадаймо, що у п'єсі "Назар Стодоля" косак Стодоля до своєї коханої каже "Моя ти ясочка".
24. БУДДА ЖИВЕ ЩАСЛИВО. Та одного погідного ранку Він зі своїм слугою Чанною пішов на ярмарок, не спитавши у тата дозволу. На ярмарку Він побачив нещасну людину. І з нею почав вести розмову.
І на другий день Будда не пішов на забавне полювання в гаю. Він знову з слугою Чанною пішов на ярмарок і стрів жебрака в старому подертому одінні. Біля жебрака лежала торбина з харчами, які йому тут на ярмарку подарили люди.
Обличчя жебрака було спокійне. Безтурботне. З очей випромінювалося щастя. Він живе в горах, а на ярмарок навідується, щоб свою торбину наповнити харчами.
Будда сказав своєму слузі Чаннові: "Колись і я стану одним з таких жебраків. Віддам спогляданню життя моє. І може й я таким чином навчуся правди. Довідаюся звідки походить страждання і як люди повинні з ним боротися. Коли цього не знатиму, я направду буду нещасною людиною".
25. БУДДА ОДНОГО РАЗУ СТРІВ НА ВУЛИЦІ ДУЖЕ СТАРУ ЛЮДИНУ і спитав слугу Чанна: "Чому та людина така нещасна?" Слуга Чаннан відповів: "О, мій мудросердний принце! Ця людина стара. Вона переживає шлях старіння. І це нічого не є. Це звичайний шлях кожної людини, незалежно від того - жебрак вона чи цар.
Будда задуманий вернувся до палацу. Він бачив, що Його чарівна Ясочка (Ясодгара) влаштувала гомінке свято радости: грає музика, танцюють дівчата, чути сміх, жарти. Будда сам сидить у кімнаті задумано. Він думає про все, що бачив на ярмарку.
Він приходить до переконання, що життя людське має якусь хибу: люди хоріють, гніваються, старіють, умирають. Він бачить, що люди у Його багатій і щасливій Сакиї не всі багаті, не всі щасливі. У Його палацах розкіш, золото, перли, діяманти, вибагливі харчі, музика, напої, квіти, щаслива безжурна молодь. А за палацом - життя людське обтяжене терпінням, щоденною борнею за хліб. Де є щастя? Що таке щастя? Є щастя?
26. БУДДА ДУМАЄ: КОЛИ ВСЕ ПОХОДИТЬ ВІД БОГА, ТО ЧОМУ Є БІДНІ Й БАГАТІ? Бідність - нещастя. Нещастя дане людині Богом? Багатство - щастя. Багатство дане людині Богом?
І чим більше Будда думав над цими справами життя, тим більше почував себе нещасною людиною. Що є? Принц Будда, маючи золоті палаци, чарівну дружину, славу й здоров'я, почуває себе нещасною людиною? О, чарівний Будда, світла й божественна в Тебе [211] душа скитська, багата, як Оріяна (Праукраїна) і чиста, як її жайворонкове Небо.
27. ЯСОДГАРА (ПІСЛЯ ДЕСЯТИРІЧНОГО РОДИННОГО ЖИТТЯ) СПОРОДИЛА СИНА. Цар Суддгодан утішився, побачивши внука. Він думав, що його син (Суддгартга), ставши батьком, змінить думку. Не говоритиме, що залишить палац і піде в люди.
Та принц Суддгартга Будда вирішив залишити палац і чарівне молоде оточення перед тим, як Його любов до сина не стане великою прив'язаністю. Він тихої місячної травневої ночі зайшов до кімнати, в якій солодко спала Його дружина Ясодгара. І ніжно вона пригорнула до себе сина.
Будда дивився мило на тих, яких Він щиро й вірно любить. Він почав вагатися у своїх намірах. Звичайні сили тягнули Його до сина і любої дружини, яка спала, маючи рум'янці на звабному ніжному лиці.
28. "МІЙ СИН РАГУЛА", - ПОДУМАВ БУДДА. (Ім'я Рагула походить з санскритського коріня "раг" чи "руг", або, як тепер українці кажуть "ріг"). Рагула - Перешкоджувач, (Ріг затримки).
Будда ступив крок і зупинився. Він не вірить сам собі - підійшовши прощатися, знесилиться чуттям і продовжить своє перебування в палаці. Він у мислях цілує дружину і сина. І тихо залишає кімнату.
29. БУДДА, ІДУЧИ ПАЛАЦОМ, СТРІВ РОЗСПІВАНУ ЮНУ КРАСУНЮ. Він зняв з себе перлини і дав їй. Красуня, подумавши, що чарівний принц жде від неї любови, стає перед ним на коліна.
Принц, не затримавшись, пішов. Він дав красуні перлини, щоб вона співом не порушувала в палаці нічного спокою. Він дав слузі Чаннові розпорядження приготувати коня.
Принц сідає на свого улюбленого коня Кантаку і разом зі слугою залишає палац. Місячна тиха ніч. "Видно, хоч голки збірай". Збруя на коні золота і щедро (за скитським звичаєм) оздоблена дорогоцінними перлинами. Корона на голові принца Сакиї сяє, як сонце. Він має на шиї, на руках і ногах золоті кільця оздоблені діямантами. Він має володарське пурпурове одіння. Він їде в напрямку королівства Магатга.
ЗО. НЕМАЄ В СВІТІ ТАКОГО БУДДИСТА, який би не чув слова Мара і не вживав його при злих обставинах. У священних книгах буддизму пишеться, що в дорозі стрів Будду злий дух (спокусник Мара).
Мара вмовляв Будду, щоб Він відрікся від своїх задумів. І Мара влесливо обіцяв, що зробить Будду "королем над королями". Будда відхилив усі привабливі обіцянки Мари, сказавши такі скитські (санскритські) слова "Іті Мара".
Слово "іті" вживали скити (гіттіти) в щоденному житті. І в санскриті слово "іті" значить "іди", "йдуть". У санскриті (у "Ведах") слово "мара" значить "мрі" (смерть, епідемія, любовні страждання. І божество любовних страждань має ім'я Мара. З слова [212] "мара" походять слова "Морена", "Марана". "Морена" значить "стомлена", "зморена", "закохана". Той, хто був охоплений божеством любовного страждання Марою, був також званий словом "Марія", що значить "приналежний до Мари".
31. У ДОРОЗІ БУДДА ВИРІШИВ СПОЧИТИ. Він, як вже знаємо, мав за старим оріянським (скитським) звичаєм ознаку воїна-аристократа - чуб на голові, тобто, косу (хохол). І подорожні люди, стрічаючи Його, кланялися Йому, як достойному лицареві (косакові). Жебраки і невільники не мали права мати на голові косу (своєрідну ознаку благородства, духовної волі і ратної відваги).
Будда вийняв меча (і так, як пишуть книги буддистського катехізису) сам собі відрізав косу. Слуга Чаннан, побачивши, що принц Будда утратив чуба і так став подібним на простих звичайних людей, мандруючих жебраків, гірко заплакав.
(Варто тут згадати, що государі Московитії - християнські архиізверги, підступним способом розгромивши храм волі - Запорожську січ, були видали гістеричний "государственний указ". "Государственний указ" строго забороняв малоросам в Малоросії носити на головах хохли. Хохол на голові юнака - ознака лицарської самостійности, нескоримости Русі (України).
Слово "хохол", наприклад, латвійці й тепер вимовляють, як "кекулс" в значенні "чуб" та й між монголоїдами, які живуть на північ і на схід від Москви слово "хохол" значить "чуб" (коса).
Латини, греки не носили хохлів. Я щойно згадував, що носили косу на голові оріянські (гіттітські імператори), і в тому числі й Святослав Завойовник - внук Дажбожий. Володимир (син Святослава), зрадивши віру батька свого, одягнувся в грецькі ризи і почав носити довге волосся, як у грецького афонського монаха. Він (Володимир) був русичем в чужому пір'ї.
32. БУДДА СКАЗАВ ДО СВОГО ВІРНОГО СЛУГИ: "Вірний слуга мій, тепер ти вертайся до мого палацу. І коня бери мого. Я сам ітиму в світ. У мене мета - хочу вивчити правду життя. Я більше не є твоїм принцом. Я не хочу бути володарем народу. Я хочу бути таким, як мої найбідніші земляки, щоб зрозуміти їхнє життя і показати їм правильний шлях спасіння, щастя, справедливости".
Слуга Чаннан повернувся до палацу. Вірний кінь Кантака, зажурившись за своїм добрим господарем, відмовився їсти. І помер.
33. БУДДА, ІДУЧИ ПІШКИ ПО ДОВГИХ І КУРНИХ ШЛЯХАХ, стрів виснаженого жебрака, який був одягнений у старе порване вбрання. "Хочеш, обміняємося одягом?" - сказав Будда.
Будда віддав жебракові одяг принца, а сам одягнувся в одяг жебрака. Одяг жебрака був жовтого кольору: в ці часи був устійнений закон, що люди бездомні, забуті світом сироти, тобто, люди найнижчої касти, носять одяг жовтого кольору. [213]
Ідучи від грама до грама, Будда казав: "Так, як річки єднаються в морі, так бідні й багаті повинні єднатися в морі житейському. І повинні любити один одного, винуватцям своїм прощати. Усе, що живе, жити хоче, і людині не вільно в жодних живих істот життя відбирати".
34. БУДДА В ДОРОЗІ СТРІВ П'ЯТЬ ЖЕБРАКІВ. І від них Він довідався, що від вдосконалення тіла вдосконалюється душа. Голод - тілесне вдосконалення. Будда сказав: "Коли при допомозі голоду можна пізнати мудрість життя, я вибираю цей шлях і йду з вами".
І Будда в джунглях Урувели з жебраками голодом умертвляв своє тіло. Він так довго й чесно голодував, що вже не мав сил ходити. Є в буддистських святинях статуя "Голодуючий Будда". Будда подібний був на скелета обтягненого шкірою.
Переставши голодувати, Будда сказав, що не треба шукати правди життя в свідомому чи несвідомому чернечому тілесному самобичуванні, а в житті праведному. Святі ченці (жебраки), почувши таку "єресь", відсахнулися від Будди і пішли геть.
35. БУДДА СІВ В ТІНІ МОГУТНЬОГО СТАРОГО ДЕРЕВА, щоб іти у царство глибоких помислів. І знову Мара (Сатана) підійшов до Нього. І сказав Йому, щоб Він віддав йому своє місце. Будда відмовився.
Мара, бачачи голодом стомленого Будду, почав погрожувати, що кине каміння і знищить Його страшними видіннями. Будда відповів, що Його місце є Його місцем. І Мара не може це місце зайняти тому, що він (Мара) не має наміру жертвувати своє життя для спасіння людей.
Мара покликав свідків своїх, щоб доказати, що він (Мара) має великі заслуги. І сказав Мара: "Ти ж свідків не маєш?! Ти сам. Кого можеш поставити у свідки?" Будда відповів Марі: "Мати-Земля - свідок мій". І, кажучи слова ці, Будда за старим українським звичаєм торкнувся рукою до Матері-Землі, потім руку поклав на серце.
36. У ЛІТОПИСАХ МИ ЧИТАЄМО, ЩО СВЯТОСЛАВ ЗАВОЙОВНИК (Завойовник Слави і Волі), коли присягався на віру батьків своїх, то рукою торкався землі і казав: "Мати-Земля є моїм свідком". Земля - святеє святих, бо в Ній спочивають кості Предків. І вважалося, що найтяжче заклинання є те, в якому чуються слова "Щоб тебе Мати-Земля не прийняла".
І буддисти (жителі Бурми, Цейлону, Тібету, Бутану) обожнюють обряди Буддиного оріянського роду. Знають, що Будда, присягаючись, пучками руки своєї торкався до Землі. І, звеличуючи обряд Святослава Завойовника, я відродив між рідновірами складання присяги, торкаючись рукою до Матері-Землі рідної. Українці-чужовіри, відійшовши від віри батьків своїх, прийняли обряди греко-латино-юдейські. І вони клянуться, рукою доторкаючись до греко-латино-юдейських портретів (ікон). [214]
37. А. В. ВІЛЬЯМС У КНИЗІ "ІСТОРІЯ ІНДІЇ", виданій в Лондоні в 1906 році, пише, що "Будда був спокушений Марою, духовним дияволом". Не випадково й до "Євангелій" потрапило оповідання, що Сатана (духовний диявол) спокушував Ісуса. Біблійні словники пояснюють, що гебрейське слово "сатана" значить "ворог", "противник".
Ісус, будучи жидом, відповів Сатані, що покликається на "Отця Небесного". У звичаях семітів не було понять, що земля-мати свята, жили вони на спалених сонцем пустинях, які їм постійно віщували нещастя, і вірили вони, що тільки на вершині гори Синай є святість і в "Отця Небесного".
38. БУДДА В ОДЯЗІ ЖЕБРАКА, змучений довгою дорогою, прибув до міста Магадги. І почав Він на вулицях вести розмову з людьми звичайними. І слухали вони Його та своїм звичайним розумом не могли Його ні високо оцінити, ні ясно зрозуміти. І підійшов Бімбасара - цар Магадги.
Бімбасара був людиною талановитою, тактовною, з нахилом до філософського мислення. (Варто сказати, що хоч ім'я Бімбасара для нас, українців, сьогодні звучить, як чуже, воно було рідним ім'ям на устах далеких Предків наших. Ім'я "Бімбасара", як говорить санскрит, складене з слів "бімба", що значить "булька", "бульба", "куля", і "сара", що значить "озорення", "осонячнення").
39. ЦАР БІМБАСАРА ЗВЕРНУВ УВАГУ, що прибулий жебрак середніх років говорить вишуканою мовою, у словах відчувається почуття гідности, душевної краси. І має жебрак високоякісну будову речення, глибокі й свіжі мислі. Звичайні щирі й милі люди були неспроможні цих якостей в жебракові побачити. Та цар Бімбасара - мудрець Магадги зразу в жебракові відчув велику людину. І сказав: "Твої слова мудрі. Іди до мого палацу і ставай моїм головним радником".
&nbsnbsp;У буддистських письменах зазначено, що цар Бімбасара мав чарівну чотирнадцятилітню донечку і, високо оцінюючи мудрість жебрака, хотів, щоб він став його зятем. Жило в ті часи поширене повір'я, що тільки з добірного насіння посіяного в добру землю, виростають високоякісні плоди. І цар Бімбасара вважав, як батько, який свою донечку обожує, що його донечка повинна зачати нову людину, отримавши насіння з благородного древа.
40. І В НАШІ ЧАСИ ЦІ ПОГЛЯДИ НАУКА (маю на увазі генетику) визнала правильними, але застосовує їх тільки під час плекання расових псів, овець, коней, корів. Щоб не оправдувалася теорія дарвинізму, партійно-політична соціологія, цензуруючи генологію, осуджує плекання кращої людини чи кращої родини. Усі люди рівні й однакові (пігмей повинен одружуватися з галівудською зіркою чи з донькою англійського лорда), - говорять пропагандисти інтернаціонального (християнсько-кремлівського) синедріону, та самі про своїх дітей думають так, як цар-філософ Бімбасара. [215]
41. БУДДА ВІДПОВІВ БІМБАСАРІ: "Коли б я був ласий на багатство, я був би царем у царстві Ґанґесу. Та я не шукаю речей, за які я міг би придбати становище чи тілесну розкіш. Я шукаю правдивого знання життя".
Цар Бімбасара зачудований відповіддю, сказав: "Пообіцяй мені, що коли ти знайдеш правдиве знання життя, то прийдеш до мене й навчиш мене". І Будда пообіцяв.
42. НА СВЯТІЙ ГОРІ ПАНДАВА БУДДА, маючи 35 років життя 2558 років тому, самовдосконалився. Шлях самовдосконалення - шлях самопізнання. Буддисти цю ніч (ніч самопізнання на горі Пандава) звуть священною. І врочисто у своїх святинях її відзначають молитвами й піснями.
2558 років тому Він (принц Сакиї Сидгартга Ґаутама) став Буддою. Слово "будда" має санскритський корінь "буд", що значить "будження", "пробудження", "освітлення". Він, ставши Буддою, сказав: "Від Бога походить Бог. Від Мари походить Мара". Він щиро дивувався, що не міг раніше прийти до цієї простої думки - святої вічної правди.
Тоді коли Будда проповідував, що від Бога походить Бог (добро, любов, правда), а від Мари походить Мара (зло, ненависть, жадність, неправда), між юдеями (а це було перед Вавилонською неволею) жило переконання, що від Бога походить все - добро і зло, любов і ненависть.
43. ЗАЛИШИВШИ ГОРУ ПАНДАВА (слово Пандава значить "П'ять див"), Будда вернувся до Бенаресу. Сьогодні індуси, ставши народом незалежним, повернули цьому містові стару рідну назву Варанасі. По індуському слово "вара" значить "вода", "ріка", тут же тече вара (вара Ґанґес). У Бенаресі Будда зустрів тих п'ятьох жебраків, з якими голодував у джунглях Урувели. Ведучи з ними розмову, Він сказав:
"Вода завжди падає вниз. Вогонь завжди гарячий. Лід завжди холодний. І скільки б ви не молилися до Богів Індії, вони не зроблять, щоб вогонь був холодний, а лід - гарячий. І це тому, що закони життя зробили ці речі такими, якими вони є".
44. "ПРАВДА" - ВІДПОВІЛИ ЖЕБРАКИ. Будда зробив на них своїми мислями велике враження. Він ніби зачарував їх відважною мовою, що "Веди" не є священними книгами. Ніхто перед Ним не мав відваги так сказати.
Будда говорить, що "закони життя зробили ті речі такими, якими вони є". Я погоджуюся з цими твердженнями Будди. І кажу, що "Боги Індії" і "люди Індії" і "мудрість Будди" - діти, які виколихалися в колисці плянети Земля. Вони між собою сперечаються і любляться.
Боги Індії - ідеали створені уявою народу і освячені душею народу. І коли б не було "Богів Індії", то не було б Будди. "Боги Індії", які визначені у "Ведах", дали Будді право, щоб Він їх поборював і не був за це покараний, [216] відправлений до пекла чи спалений, як Іван Гус живцем на вогнищі віри Христової.
45. БУДДА, ГОВОРЯЧИ ПРО БЕЗПОРАДНІСТЬ "БОГІВ ІНДІЇ", сам же також проявляє безпорадність. "Боги Індії" - успіхи і помилки, радощі й смутки, величність і хибність уяви оріянських племен. Вони ніжні й безстрашні. Вони закохані й розгнівані. Вони такі, як ті, хто їх любить і як ті, хто їх поборює.
І їм всім байдуже чи Будда до Них молиться чи ні. їм байдуже так, як сьогодні байдуже для Будди чи всі буддисти вважають Його Божеством чи ні.
Я вважаю, що молитва не призначена для того, щоб при її допомозі гріти лід чи холодити вогонь. Молитва - старий випробуваний засіб, при допомозі якого людина цілеспрямовує свою духовність і ошляхетнює чи вдосконалює свої почування.
І віруючі й атеїсти устійнили на основі модерних аналізів (дослідів), що йоґи при допомозі молитовних медитацій можуть регулювати працю свого серця, своїх легень і мозку.
Йоґи можуть при допомозі молитви (духовних медитацій) зменшувати, або збільшувати тиснення крови. У примітивних людей примітивне розуміння молитви - і вони, або моляться, кажучи "Пресвятая Богородице, Царице Небесна, спаси нас!", або кажуть - "Не визнаю молитв".
46. НА СВЯЩЕННИХ ГОДИНАХ САМОПІЗНАННЯ, духовно і тілесно самовдосконалюючись, відходьмо від примітивних розумінь молитви. Є тілесні дуже для людини потрібні вправи (прохід на свіжому повітрі, плавання, біг, веслування) і є духовні дуже для людини потрібні вправи (молитви, які використовуймо мудро, як лік цілющий проти негативних емоцій).
Негативні емоції (злотворні зворушення, настрої) викликають шкідливе звуження кровоносних судин і тому вони хоробливо впливають на працю серця, шлунка і творять в тілі людини отруйні хімічні сполуки, які можуть назавжди в людини відібрати здоров'я.
Будьмо любомудрими: навчаймося використовувати молитву, як духовну вправу мислі і почувань. Мудреці, правильно освічені люди, вміють при допомозі молитви світлої, наснажуючої, рідної, нищити вегетативний компонент. І тоді судини, які шлють кров до серця і мозку, ширшають і цим прискорюється кровообіг, і людина свіжішає духовно й тілесно. У РУНВірі молитва - це вільна й бадьора пісня душі, і той, хто каже, що для життя пісня-молитва не потрібна, не знає таїн мудрого життя.
47. СВЯТІ ЖЕБРАКИ, СТАВШИ ВИЗНАВЦЯМИ НАУКИ БУДДИ, спитали: "Будда, скажи, хто створив світ?" Будда відповів: "Я вірю, що світ існував завжди і світові ніколи не буде кінця. Все, що не має кінця, не має початку. Світ ніким не був створений. Світ завжди був світом. Якби цей світ був створений Богом, то не було б ні змін, ні розрухів. І не було б [217] на світі таких явищ, як сум, нещастя, справедливість, несправедливість, чисте, нечисте - тому, що все походить від Бога".
Будда, не визнаючи думки, що Бог брав участь у творєнні світу, казав: "Бог щось таке величне і досконале, і від Нього не повинні походити речі дрібні, нещасні, ревниві, хворі". Він вважав, що той Бог, якому поклоняються браміни, має хиби.
У юдейській Книзі (Біблії) читаємо, що Бог Ізраїлів рече: "Я ревнивий Бог", "Мій бо всякий первенець: того дня, як повбивав я усі первенці в Єгипетській землі, присвятив я собі всі первенці в Ізраелі, від людини до скотини, мені будуть вони, мені, Господеві" (4 Книга Мойсея, глава З, 13).
48. Я ВЖЕ ГОВОРИВ У ПРАЦІ "ДАЙ МЕНІ ПОЖИТИ ЩЕ ДВА МІСЯЦІ", що старі ізраельтяни кололи і на жертовниках пекли своїх дітей (тільки первенців) для Господа Бога Саваота. Убивання дітей для Бога Саваота (після злагіднення характеру ізраельтянського) було замінене викупом: первенця приносять для Бога Саваота в жертву та, щоб первенець жив, його треба викупити. І так "первородне дитя мусить бути викуплене", і гроші (секлі) передані святині, - сказав Бог Саваот Аронові, (4 книга Мойсея, глава 18, 15-16). Не може благородній людині подобатися той Бог, який убиває дітей (первенців) та все ж таке розуміння Бога існує. Ісус - Син Ізраельського Бога Саваота у своїх проповідях проявляє обережність до вимог свого Бога-Отця Саваота.
49. БУДДА ГОВОРИВ УЧНЯМ: "Коли б все на світі було створене Богом, то, очевидна річ, що Він (Бог) сам би мусів відчувати печаль і радість, любов і ненависть, а коли в Бога все це є, то як можна казати, що Він досконалий?"
Ні, величний Будда, то люди звуть Бога досконалим, обділяючи Його недосконалими властивостями (ревністю, жорстокістю). У милостивих людей Бог має характер милостивий. У жорстоких людей Бог має характер жорстокий. Отже, справа не в Богові, а в людському розумінні Бога.
У християн архиєреї і єреї ширять міркування, що "все від Бога. Усяка влада Богом дана". Влада злочинна (влада хана Батия, імператора Петра Першого, секретаря Сталіна, фюрера Гітлера) Богом дана. Якщо так - значить єреї християнізму вважають, що Бог - датель влади злої, або - доброї. "А може й ти на небесах смієшся, Батечку, над нами, та радишся з панами, як править миром?" - питає Тарас Шевченко, вкладаючи у слово "пан" значення "експльоататор". У наших предків слово "пан" означало людину досконалу тілесно й духовно, і про це я оповідаю у праці "Титули і їхня історія".
50. ФІЛОСОФ ЛЮЇ РЕНО У КНИЗІ "ПРИРОДА ГІНДУЇЗМУ" пише, що "Будда створив єретичну релігію зовсім протилежну гіндуїзмові" [218]
Будда казав: "Коли Бог являється Творцем світу і коли всім доводиться підпорядковуватися владі їх Творця, яка б була тоді користь від добрих вчинків? Коли все керування являється Божим твором і перед ним всі рівні, тоді праведне й неправедне означало б те саме.
"А коли сказати, що печаль і радість обумовлені другою причиною, то тоді доведеться признати існування таких речей, причиною яких Бог не являється. Коли так, то чому й всі інші речі не можуть бути безпричинні? Коли Бог являється Творцем, хай буде дозволено спитати, мається мета в усього створеного чи в нього немає ніякої мети? Якщо Бог діє з метою, Його не можна назвати досконалим". [219]
51. НА ОСНОВІ БУДДИНИХ МІРКУВАНЬ ПРО БОГА виникає питання. Рабини вважають, що Саваот дав людині властивості своєї досконалости і поселив її в раю. Дівиця не послухала Саваота і в раю з'їла кисличку, стала грішною (її спокусив мешканець божественного раю Сатана).
Я вважаю, що не винувата ложка, що має незграбний вигляд: винуватий той, хто її створив. Саваот покарав дівицю Єву, вигнавши її з раю. Він дав Єві біль, смуток, дав їй властивості старіння. Він їй дав те, що сам мав: він їй дав недосконалість. Датель не може дати того, чого сам не має.
Єва, будучи недосконало створеною, не мала сил протиставити себе намовам Сатани. Я оправдую Єву: винуватий той, хто сам, будучи недосконалим, створив її недосконалою - нездібною протиставитися Сатані. Ісус, як пише "Євангелія", здібний був відкинути намову Сатани.
52. БУДДА, ПРОГОЛОШУЮЧИ РЕФОРМУ ГІНДУЇЗМУ, МАЛО ЩО ДОДАЄ. Знаємо, що в "Риґведах" є твердження, що світ існує сам по собі. Світ не мав творця. Сам світ у собі є творцем. У світі є творчі сили. Вони, живлячись світом, з світу творять світ свідомих і несвідомих явищ.
Філософ Капіла (основоположник філософії Санк'я) сто літ перед Буддою, голосив в Індії, що "світ не був створений". (Між іншим, слово "санк'я" виникло з санскритського слова "зна" чи"зан", що значить "знання", "пізнання").
Капіла казав, що на світі нічого немає вічного. Я вважаю, що велике вчення Капіли хибує односторонністю, і зазначую, що вічність у світі є - є в світі вічність змін, переоформлень, є вічність надвічна, тобто, та вічність, яка все вічне робить невічним.
53. НЕ "БІБЛІЯ", НЕ АРИСТОТЕЛЬ - ПЛЯТОН, НЕ МАРКС дали людству першооснову, на якій розвинулося діялектичне міркування. Ті вчені, які перебувають у тенетах європоцентризму, вважають, що першим творцем діялектики був грек Гераклит, проголосивши, що "ми є і нас немає" , "кожний має світ у середині свого я", "хотіння - це те саме, що й спання". Гераклит твердив, що на світі немає нічого вічного, [219] нерухомого. Він вірив, що душа складається з вогню і води. Він вірив у грецьких богів і їхні чуда. Маркс, поверхово орієнтуючись в історії світової філософії (Індія для нього була мало знаною), писав, що "діялектику винайшов Гераклит". Той, хто ознайомлений з проповідями Буддгадеви, знає, що Гераклит нічого не сказав нового. Він повторив те, що вже було давно сказане.
54. БУДДА, ІДУЧИ ВІД СЕЛИЩА ДО СЕЛИЩА, проповідував: "Людино, достойно трактуй людину. Не май великої прихильности до однієї людини чи річі. Не протистався злому. Прощай боржникам своїм. Прощай тим, які тобі роблять кривду. Справедливий той, хто любить бездіяльно".
"Я - пристань беззахисних, провідник заблукалих. Я - правда й життя, для мене немає ні високого, ні низького, ні касти, ні племени".
Між істориками релігій світу поширене обгрунтоване переконання, що ця духовна наука Будди була принесена з Індії і впроваджена (пристосовуючи до юдейських обставин) в євангельські писання.
55. І ДОСІ В ІНДІЇ Й ІРАНІ ЖИВУТЬ ЛЕГЕНДИ, ЩО ЮДЕЄЦЬ ЯШУЯ (ІСУС) ВІД 20 ДО 28 РОКІВ СВОГО ЖИТТЯ ЖИВ У ІНДІЇ Й ІРАНІ, вивчаючи науку Заратустри, науку Будди і брагманські оповідання про Крішну.
Євангелисти Матей, Марко, Лука, Іван нічого не написали, де жив і що робив Ісус від 20 до ЗО років життя. Якщо вони (євангелисти) докладно знали про Ісусове дитинство і про останні три роки Його життя, то треба вірити, що їм також було добре відомо, де перебував Ісус до ЗО років. Чому тоді вони в Євангеліях й словом про це не згадали? Згадати, що був Ісус в Індії, значить признатися, що моральна правда Євангелій має нежидівське походження; хіба можна позиченим гордитися? Моральна наука Будди передана в Юдеї Ісусові чи була вона особисто Ісусом засвоєна в Індії - справа другорядна.
56. І ЮДЕЇ, ЯКІ НАЙКРАЩЕ ЗНАЛИ ІСУСА, СЛУХАЛИ НИМ ГОЛОШЕНУ НОВУ ПРАВДУ, і "дивувалися і казали: "Звідкіля в Нього така премудрість і сила? Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марія? А брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? Звідкіля ж се все в Нього?" (Маттей, 13, 54-56).
57. КРІШНА - СИН ІНДІЙСЬКОГО БОГА ВИПНИ. Крішна - інкарнація Вішни. Христос - син Ізраельського Бога Саваота. Христос - інкарнація Саваота. Жиди, довгі століття перебуваючи в розсіянні (діяспорі), не дармували, вони на ослах і верблюдах возили крам: мали жваві торговельні зв'язки між Юдеєю, Іраном, Вавилоном, Індією. Оповідання про Крішну і Будду були юдеями використані для оформлення захоплюючих оповідань про Христа.
58. ДОСЛІДНИК АНАНДА КУМАРАСВАЛИ у книзі "Будда і святині буддизму" пише, що "Існує [220] дуже очевидна тотожність між буддизмом і християнізмом".
Сьогодні кожна правильно освічена людина знає, що наука Ісуса не є оригінальною, і особливо там, де говориться про вселюдські істини добра й любови. Так, "Є велика тотожність між легендами про Будду і легендами про Христа", - пише Ф. Г. Гіллярд у книзі "Будда, Пророк і Христос", виданій в Лондоні в 1956 році.
59. БУДДА, БУДУЧИ СКИТОМ (ОРІЯНИНОМ), ДОБРЕ ЗНАВ ДУХОВНИЙ ШЛЯХ ЖИТТЯ ОРІЯН. Він говорив: "Оріянська правда про страждання така: народження - страждання. Старі роки - страждання. Смерть - страждання. Розставання з дорогою людиною - страждання. Жити з нелюбом - страждання".
Він (Будда) зазначував, що ці життєві поняття не ним створені, вони стародавньооріянські. Говорячи про "Оріянську Правду Страждання", Він перш за все звертався до людей бідних, покривджених, осміяних. І знали люди, що принц Ґаутама (Будда) добровільно став жебраком, щоб звеличити принижених, щоб грішникам показати шлях праведного життя, щоб боронити покривджених.
60. У СВЯЩЕННИХ ПИСЬМЕНАХ БУДДИЗМУ ЧИТАЄМО: "Гамуй вуха, ніс, язик, тіло. Гамуй розум, гамуй все. Коли гамуються органи чуттів, постають повага і поміркованість, спогади і мудрість".
"Тіло гамується, коли не перелюбствуєш, не займаєшся крадіжкою і не вбиваєш живих істот. Мова вгамованою вважається, коли в ній немає грубости, нарікань, погроз, докорів".
"Розум контролюється, коли відсутня жадність, ненависть і помилкове розуміння справи. Коли ти досягнув вгамування цих джерел, можна вважати, що ти є людиною, яка звільнилася від страждань" ("Дгаммапада", Гатги 360-361).
"Коли людина звільниться від минулих, сучасних і майбутніх пристрастей, то таким способом, вона звільниться від страждань" ("Дгаммапада", Гатга 348).
61. БУДДА, УЧИВ, ЩО "ЛЮБИТИ ТРЕБА БЕЗДІЯЛЬНО". Чому? Бо активне хотіння любити спричинює страждання. Людина не повинна робити те, що їй несе страждання.
Буддина філософія любови мені нагадує сад, який має чарівну квітучість, але не дає плодів. Я вчу: хотіння не треба гамувати чи занедбувати, хотіння треба ошляхетнювати.
Бездіяльна любов (любов без хотіння) подібна на бездіяльну мудрість. Любов повинна не тільки квітнути, а й давати плоди. З шляхетної любови родяться шляхетні плоди.
62. Є МІЖ ЛЮДЬМИ ПОШИРЕНА ДУМКА, ЩО ЗЛО НЕ ЛЮБЛЕНЕ ЛЮДЬМИ. Ні, так не є. Зло існує тому, що в людей існує любов до зла. З злих плодів любови родиться зло. І тому - є добра радість і є зла радість.
Є люди, які люблять будувати, і, будуючи, вони відчувають твор- [221] чу радість. Вони люди творчої радости - люди творчого інстинкту.
Є люди, які люблять руйнувати, і, вони руйнуючи, відчувають радість, їм на душі приємно, що вони руйнують те, що хтось будував, вони люди руїнницького інстинкту. Є дух творіння і є дух руїни. Та треба не забувати, що дух руїни також творчий, він творить руїну: є талановиті творці руїн.
63. ЩОБ КРАЩЕ ЗБАГНУТИ МНОГОСТОРОННІСТЬ ЖИТТЄВОЇ МУДРОСТИ, зверну увагу на односторонність Марксових міркувань. Маркс учить, що "історія всіх суспільств - це історія боротьби клясів". Якщо справді так є, як пише Маркс, значить хід історії людства був би стриманий, коли б не було клясової боротьби.
Комунізм - безклясове суспільство, в безклясовому суспільстві немає клясової боротьби, тобто, немає історії суспільства, суспільство без історії - кладовище, або концентраційний табір, в якому сидять поруч з антимарксистами і марксисти тероризовані марксистами, маю на увазі тюрму народів - СССР.
64. МАРКС УЧИТЬ, ЩО МІЖ ПАНОМ (ГНОБИТЕЛЕМ) І ЙОГО СЛУГОЮ (ГНОБЛЕНИМ) НЕМАЄ ЛЮБОВИ, "є вічний антагонізм один до одного". Слуга мріє ограбити пана і таке грабування на думку Маркса є вищою формою справедливости: слуга грабує награблене і втверджує "диктатуру пролетаріяту".
"Диктатура пролетаріяту" - хитрий обман пролетаріяту. Чому? Тому, що Маркс учить, що гнобителі становлять тільки незначну меншість суспільства. "Дев'ять десятих - це гноблені, пролетарі", пише Маркс в "Комуністичному маніфесті".
Пролетарі, щоб звільнитися від експльоататорів, повинні на думку Маркса, створити "диктатуру пролетаріяту". Якщо "диктатура пролетаріяту" є диктатурою народу (бо ж пролетарі становлять 90 відсотків суспільства), то виходить, що народ прагне диктатури? Народ-диктатор? Кого він (народ-диктатор) має тримати в пазурях диктатури? Сам себе чи десять відсотків суспільства?
65. НІ, ТЕРМІН "ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІЯТУ" ВИГІДНИЙ ТІЛЬКИ ДЛЯ ТИХ, хто прагне свою особисту (або групову) диктатуру для обману пролетаріяту називати "диктатурою пролетаріяту".
Диктатура - це влада (влада однієї особи, або групи людей) оперта на насильстві. Немає насильства - немає диктатури.
Брежнєв каже, що "СССР - країна Маркса". Якщо в СССР концентраційні табори наповнені політичними в'язнями тому, що "СССР - країна Маркса", значить марксизм, по-москвинському реалізований, стає фашизмом.
66. ІСТИНА ТАК, ЯК І КРАСА, ПІЗНАЄТЬСЯ ПРИ ДОПОМОЗІ ПОРІВНЯННЯ. І я тут згадую науку Маркса, щоб була краще пізнана наука Будди.
Аніла де Силва-Віґер у книзі "Життя Будди", виданій в Лондоні в 1955 році, пише: "Коли слуга Чаннан почув, що Будда сідлає [222] коня, він сказав: "Куди хочеш їхати, о, принце з широкими бровами, з очима ніжними, як лотос. Ти лев між королями.
"Ти прекрасний, як місяць і білий, як лілея в місячну ніч. Твоє обличчя, як свіжі пелюстки лотосу, як проміння сонця".
"О, найбільш величний між принцами, хіба не твоє тут царство багате, величне, квітуче? Хіба не твої тут сади подібні на палаци Бога Індри? Ти маєш красою опромінену дружину, а в палацах музика і танці. Бери, насолоджуйся життям, мій любий принце! Не від'їзджай, мій улюблений пане!"
67. БУДДА-ПАН ВІДПОВІВ СЛУЗІ ЧАННАНОВІ: "Мій мозок освітлений не такими речами, Чаннан. Подай мені мого коня Кантаку. І попону оздоблену прикрасами. А ці дорогі перли передай татові моєму. Скажи йому, що я не бажаю нагород. Я від всього мого серця прагну робити добро для людей.
"Я хочу дати світло тим, які живуть у темноті і помилках. І в ім'я цієї справи я тепер залишаю палац і мого любого тата. Попроси його, щоб він не плакав".
68. УКРАЇНЦЯМ ШИРОКО ВІДОМА ДОХРИСТИЯНСЬКА РІДНА ПІСНЯ "ОЙ, ДИВ ЛАДО, А МИ ПРОСО СІЯЛИ". Мовники, не орієнтуючись у вірі батьків своїх пишуть через риску "Див-Ладо". Вони не знають, що в цій пісні слово "ладо" значить "ладний","любий".
У буддистських катехізисах вважається, що Див - стародавній світлосяйний Бог оріянський (скитський). Я вже зазначував, що з слова "Див" старі греки створили слово "Део". Ім'я "Деонисій" значить "Бог Ніси", Ніса - назва виноградної гори.
Латини з слова "Див" (слово "Див" санскритське) створили слово "Деус"; папа римський, виголошуючи молитву, каже: "Доміне Деус", що значить "Пан Бог". Італійці кажуть "Діо", іспанці - "Діос", французи - "Дьіо".
Ім'я грецького Зевса було створено з слова "Див", літеру "д" замінено на літеру "з". Українець не кожний знає, що слово "теологія" виникло з слова "деологія"; Тео - Бог, дор - даний, Теодор-Богдан. Немає підстав пишатися, що ім'я Федір чи Хведір створене з імени "Теодор", суто українське.
69. НА СВІТАННІ ТВОРЕННЯ ПЕРВОМОВИ БІЛОЇ ЛЮДИНИ наші предки (ми назвемо їх умовно мізинцями - творцями бриліянтної Мізинської культури) вживали слово "дара" в значенні "дитина жіночого роду".
Дара, стаючи дорослою, робилася дивовижною, тобто, осяйною, чарівною, привабною, світлою, як Див. Звідси й походять слова "діва", "дівиця", "дівчина", "день". Юна оріянка - світлокоса і світлоока - синонім дивотности, чарівности, погідного дня.
70. ВЕДІЙСЬКИЙ (ОРІЯНСЬКИЙ) БОГ ДИВ (ОДИН З БОГІВ УКРАЇНИ (РУСИ) СКАЗАВ БУДДІ: "Святий принце, вже час іти. Вже час іти шукати Великого Закону. Трать все і йди в Життя шляхами пустельника". [223]
Є в цих словах містерійна велич внуків Дажбожих: весь Буддистський світ слово "Див" (Дев) вимовляє з почуттям поваги.
Українця хитро запряжено в ярмо догм понурих - в ярмо ґойського християнізму грецько-латинської інтерпретації і навчено вірити, що Див, як пише митрополит Іларіон (Огієнко), це "лісовий божок".
71. У КНИЖЦІ "СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД", виданій у Вінніпезі в 1949 році, на сторінці 184 він (Іларіон Огієнко) своїм парахвіянам пояснює, що "Див - прихильний до половців лісовий божок, лісовик, мара, Лихо", "діва - якесь неприхильне русичам божество". Одним словом - лихо, що ми по-лихому навчені розуміти самі себе. Половці - це ж монгольське плем'я, Див між монголами не був знаний.
Монахи, професійні єреї і архиєреї інтернаціонального християнізму, щоб міцніше тримати Український народ в неволі, натворили багато неправд про історію давньої України (Русі). Вони навмисне зневажають духовне життя дохристиянської України (Русі). Вони вірять, що чим більше зневажливо будуть українці ставитися до своєї рідної самобутної духовости, тим покірнішими вони будуть парахвіянами грецько-латинського християнізму.
72. БУДДА НАТХНЕННИЙ ДИВОМ, ПІШОВ ШУКАТИ ВЕЛИКОГО ЗАКОНУ. Пішов сам. Він знав, що його слуга Чаннан призвичаєний до життя в розкішному палаці і він не має бажань іти в далекі й невідомі мандри, щоб збагнути мудрість життя. Слуга ХОТІВ ЛИШИТИСЯ СЛуГОЮ.
Маркс вважає, що слуга Чаннан не вбив принца Будду тому, що неорієнтувався в марксівській теорії клясової боротьби. Відповідаючи Марксові, кажу: історія суспільства не є історією клясової боротьби, а історією боротьби ідеалів.
Принц Будда, рабовласник, став жебраком добровільно, тобто, без кривавої клясової боротьби. Ідеали любови до людини родяться і в душі принца, і в душі слуги, ідеали ненависти до людини родяться і в душі принца і в душі слуги. Сіґанук - принц Камбоджії став "вождем Камбоджського" пролетаріяту, ніби доводячи, що Будда прав, а Маркс - ні.
73. БУДДА ВЧИТЬ, ЩО ВСЕ, ЩО НАРОДИЛОСЯ - ПОМРЕ. Все, що створене - загине. Частина буддистів вірять, що душа людини гине разом зі смертю людини.
Будда вчить, що немає ні душі, ні Бога, ні потойбічного життя. На питання "А що ж є?", Будда відповідає: "Є вічна течія змін. Є вічна течія перетворень. Основна мета людини - пізнання природної закономірности". Пізнання Великого Закону.
Виникає питання. Будда, проповідуючи, що "Бога немає" і, маючи між брагманами репутацію безбожника, став Божеством? Ні, не всі буддисти вважають Будду Божеством. Є поширене твердження, що Будда - це Дарма. [224] Санскритське слово "дарма" таїть в собі корінь "дар" чи "дер", що значить "держати" "держава" (закон, правило, порядок, устійнена норма моралі, поведінки).
74. ЕТНОГРАФ ШТЕРНБЕРҐ, ДИВЛЯЧИСЬ НА СУТЬ РЕЛІГІЇ З ПОГЛЯДУ ЮДЕЙСЬКО-ХРИСТИЯНСЬКОЇ ТЕОЛОГІЇ, у книзі "Первісна релігія у світі етноґрафій", виданій в 1936 році, пише, що "в основі буддизму лежить повний атеїзм".
Мовляв, як можна вважати Будду Божеством чи Найвищою Святістю, коли брагмани вважають Будду безбожником ?
Треба пригадати Штернберґові, що рабини (фарисеї і садукеї) звали Ісуса безбожником, розпусником і бунтарем. І безбожник Ісус став Богом? Як?
Усі ж бо знаємо, що в 325 році в селищі Нікея з'їхалися архиєреї (на Нікейський собор) і під час дискусій голосуванням (та наказом імператора Константина) вибрали Ісуса на Бога, очевидно, частина архиєреїв очолених єреєм Аріусом на цьому ж таки Нікейському соборі створили опозицію, зазначуючи, що вони не можуть погодитися з думкою, що батько (Бог-Отець) і син (Бог-Син) є однолітками.
75. НАУКА КОНФУЦІЯ - НАУКА ДОСТОЙНОЇ КИТАЙСЬКОЇ ЕТИКИ (МОРАЛІ). Наука про правила життя об'єдналася з культом предків і стала великою релігією. Конфуціонізм - національна релігія Китайського народу.
Релігія - поняття відносне. Одні релігійне звуть нерелігійним, світським, другі - нерелігійне, світське звуть релігійним. Той, хто прагне робити чітку межу між релігійним і нерелігійним, має обмежені знання історії релігій світу. Той, хто каже, що тільки в його релігії є втілена правдива релігійність, демонструє односторонність мислення.
76. ЕПОХА, В ЯКІЙ ЖИВ БУДДА, БУЛА ОПАНОВАНА ПОГЛЯДОМ (особливо в північній Індії, де переважно жили оріяни), що життя людини - шлях страждання, поразок, хвороб, невдач, зрад, терпінь, зневірень.
Оріяни, прибувши з бадьорих і ніжних, багатих і радісних степів Оріяни (Праукраїни) на простори Індії, зажурилися. Пекуче сонце, безліч отруйних зміїв, південні, досі оріянам незнані хвороби, обумовлювали в основі життя поставити питання: коли життя - це вічність, значить існує вічність страждань? Страждання - неприємність. Людина, живучи між людьми, постійно має справу з неприємностями.
77. ТІ, ЩО ХОТІЛИ САМІ СЕБЕ ВІДМЕЖУВАТИ ВІД НЕПРИЄМНОСТЕЙ, ІШЛИ В ЛІСИ І ГОРИ. Жили на самоті, їм хотілося бути з собою. Вони, віддалившись від людей, пороку, обмовлень, заздростей, нарікань, поразок, пошестей, сварок, входили у світ духовних споглядань. Вони прагнули з'єднатися з світом чистим (небесним), з безсмертністю і красою "світової душі".
"Світова душа", "містична душа", "найвище світло", "найвища святість", "світла досконалість", [225] "вічне небесне життя без болю і зітхань" - уявні чари теософської містики. Містик вважав, що "світова душа", як реальна сила, живе у світах позасвітних, у третіх небесах".
78. У ІНДУСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ "САНК'Я-КАРИКЕ" зазначено, що є Три Види Страждань: тілесне, розумове, духовне.
Будда, маючи на увазі ці Три Види Страждань, не казав, що Він хоче людину визволити від страждань. Він тільки радив, щоб людина сама (а не при допомозі Будди) визволилася від чуттєвих і моральних страждань.
Я науку Рідної Української Національної Віри проповідуючи, вчу, що людина не може визволитися від страждань ні сама, ні при допомозі інших. Чому? Тому, що страждання - властивість життя людини. Людину мучить страх перед стражданням, людину мучить страждання і людину мучить спогад про страждання.
Чи є спосіб, щоб зменшити тягар страждання? Є. Страждаючи, не думай про страждання, думай про Священність, в ім'я Якої ти готовий жити і вмерти. Є в тебе мета, яку ти ставиш вище свого життя, значить є в тебе вміння в стражданні не страждати.
Якщо є приємне життя, то є й приємна смерть: приємно вмирає той, хто вмирає, щоб жив його народ - щоб славився його рід. Людина - це зернина; зернина, лягаючи в землю, гине, щоб знову себе відродити в новому колоску.
79. НАУКА БУДДИ ПРО СТРАЖДАННЯ ТВОРИТЬ ОДНУ З ГОЛОВНИХ ОСНОВ БУДДИЗМУ. Вона людяна, мила, але не завжди обгрунтована. Чому?
Будда прагне показати шлях, який звільняє людину від страждання. Хочеш не страждати, загальмуй хотіння - джерело всіх страждань.
Щоб загальмувати хотіння, треба хотіти - хотіти загальмувати хотіння. Там, де хотіння, там страждання. І тому я вважаю, що хотіння треба не гальмувати - хотіння треба ошляхетнювати, хотіння треба добротно цілеспрямовувати.
Хотіння - особливо хотіння благородне - це рушій життєстверджуючого поступу. Там, де немає хотіння, немає людини. На світі не було б життя, коли б зникло несвідоме чи свідоме хотіння жити.
Хотіння жити, хотіння свідомо боротися за життя і за місце для життя, хотіння вмерти, щоб жили потомки - у цих хотіннях проявлені найвищі Закони Життя. У благородних людей благородні хотіння. Хотіння треба виховувати і звеличувати осяянням людської духовної маніфестації.
80. Є В БУДДИ МИСЛІ ТАКІ, ЯКИХ НЕ МОЖНА РОЗУМОМ ЛЮДСЬКИМ СПРОСТУВАТИ. Будда каже: "Все, що ми є, це результат того, про що ми думаємо".
Справді так є: українець, маючи чужу віру, думає про справи чужі і в результаті цього думання, він стає чужовіром, він ста- [226] вить чуже на перше місце життя свого, а рідне - на друге. Не думаючи про Рідну Віру (про рідний шлях свого народу), українець сам себе свідомо чи підсвідомо, віддаляє від рідних властивостей свого "я", від почувань духовної незалежности і так стає духовним рабом, не усвідомлюючи свого рабства.
81. БУДДА - ДОСКОНАЛІСТЬ. Чому? Він вміє сам себе звільняти від страждань. Він байдужіє - входить у світ повного спокою. Там, де повний спокій, немає хотіння. Немає хотіння - значить немає збуджуючої сили, яка спонукує людину любити, або - ненавидіти.
Людина повинна обминати ненависть!? Ні, я вважаю, що в деяких обставинах ненависть благородніша за любов. Ненависть народжена любов'ю до народу свого благородніша за любов до катів народу свого.
Я ненавиджу, бо люблю: я ненавиджу ворогів народу мого, бо люблю народ мій. Любов ворога - отрута, ненависть ворога - честь ворога. Північні вторжники, які вторгалися на землі мого мирного народу, казали: "Да, ми любімо малоросов", ця любов - жорстоке знаряддя поневолення.
Християнська любов - гірше ненависти, християни польські і християни москвинські українців мучили християнською любов'ю. Тарас Шевченко, пишучи про християнську любов, достойно гнівається, що "іменем Христа прийшли ксьонзи і запалили наш тихий рай, і розлили широке море сльоз і крови, а сиріт іменем Христовим замордували, розп'яли". Прийшли християни-москалики і "сина закували". Замучили брата браття во Христі!
82. "ЖИТТЯ - ЦЕ ТЯГАР", - КАЖУТЬ БУДДИСТИ. Архиєреї християнізму, наслідуючи буддистів, визначили, що життя - це носіння хреста.
Про те, що життя - справа тяжка, знали наші предки більше, як п'ять тисяч літ тому. І "Веди" є свідченням цього. Гуцули зуміли ведійські поняття життя зберегти на протязі тисячоліть.
Вітчизною гуцулів є простори сьогоднішньої Мадярщини, мадяри - монгольське плем'я, яке прикочувавши з Сибіру, осілося на землі Гуцульській і гуцули примушені були скупчитися на біднішій частині своєї землі, на території сучасної Гуцулії.
У гуцулів був звичай журитися, коли родиться дитина: народження дитини - початок страждань. Умирає людина, грає безжурна музика. Безжурна музика повідомляє, що прийшов кінець стражданню на ниві житейській і спочилий переселюється у вирай - у Царство Духа Предків, де живуть амріти (невмирущі).
Несумний обряд поховання переконував людину, що смерти не має - є тільки перехід людини з одного стану буття в інший. Людина, померши, знову відроджується в світі неба, у красі квітів, у помислах, навиках і почуваннях потомків своїх, у вічнооновлюючому колі роду свого. [227]
83. СПОЧАТКУ СЛОВО "МРІ", АБО, ЯК МИ ТЕПЕР КАЖЕМО, "СМЕРТЬ", БУЛО СИНОНІМОМ СЛІВ - "мрія", "спокій", "заникнення хотінь".
Є в живої людини (і про це зазначують буддистські діячі) "живий душевний спокій", він не має гніву, ненависти, жаги, нарікань, заздрости. Він - велич благородности. Він - володар великих знань. Він - досконалість. Він іде шляхом, який веде до нірвани.
84. САНСКРИТСЬКЕ СЛОВО "НІРВАНА" ЗНАЧИТЬ "НЕДІЯННЯ", "НЕВІЯННЯ". Воно створене з слів "нір" і "ванна", "нір" значить "ні", а "ванна" - "віяння", або, як зазначено у "Рик Ведах", "ваю" чи "вая". У буддизмі є два поняття нірвани.
Ранній буддизм устійнював, що нірвана - стан вічного спокою (невіяння, тиші), погаснення пристрастей, сумнівів, хотінь.
Є повір'я, що нірвана - Царство Високого Світу, де не існують жодні зміни, де немає хвилювання сил, де немає тілесного переоформлення. Вникаючи в суть цієї "другої нірвани", бачу, що вона є там, де відсутнє ніщо в нічому.
85. У БУДДИСТІВ Є ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО БУДДА ХОДИВ ДО НІРВАНИ. Побувавши в нірвані, Він не раз добровільно від неї відмовлявся, щоб на землі жити для ближчих своїх, щоб світ спасти від гріхів і ненависти. Він в житті досягав всебачення. Він звільнявся від гріхів. Він знав найкоротший шлях до нірвани. Він знав всі перешкоди, які трапляються на шляху до нірвани і вмів їх перемагати.
Ті жиди, які оформлювали релігійний світогляд "Євангелій", слово "нірвана" замінили на "дім небесний": вони багато Буддиних істин подарили Христові, глаголячи, що "Христос прийшов спасти грішників", "страждати за грішників".
І християнин, наслідуючи Христа, повинен відрікатися від земних благ, заздростей, гніву, пристрастей, хотінь, щоб здобути найкоротший шлях до "королівства небесного", тобто до нірвани.
86. УКРАЇНЦІ, ЯКІ ПРИ ПАРАХВІЯХ НАВЧЕНІ З ДИТЯЧИХ ЛІТ ВІРИТИ, що юдеєць Ісус є їхнім всюдисущим і єдиним правдивим Богом, вживають в щоденному житті слова "парахвія", "парахвіянин", "парох".
Чужі слова (греко-латинські) "парохе", "паросше", "парісше" "паррохе", "парохія". Слово "парахвія" (від "параікос") значить "чужинецький дім", або - дім чужинців". Слово "парахвіянин", значить "чужинець".
Тертуліян у 200 році в "Апольогії" написав в Римі до магістратських урядників, що християни вважають себе "парахвіянами на землі", тобто, чужинцями. 87. ХРИСТИЯНИ В ПЕРШІ СТОЛІТТЯ ВВАЖАЛИ СЕБЕ ЧУЖИНЦЯМИ (ПАРАХВІЯНАМИ) НА ЗЕМЛІ. Парахвіянин зневажливо ставився до всього земного, земне життя - справа чужа для нього. Він жде того часу, коли буде перетранспортований у свій рідний дім (у дім небесний - в царство небесне), в обійми Саваота - [228] Бога Ізраелевого. Ісус - Син Бога Ізраелевого в домі небесному опікується парахвіянами, бо Він добрий і милосердний.
І тому, що Саваот - Господь Бог Ізраелів є також і Господом Богом для парахвіян (християн), які творять велику й могутню секту юдаїзму, померлий християнин так, як і померлий жид, відправляється на лоно предків жидівських (на лоно Авраама).
88. ЦАР БІМБАСАРА ВДРУГЕ СТРІНУВШИСЬ З БУДДОЮ, сказав: "Якщо я Тебе правильно розумію, Ти навчаєш великих змін у старій вірі - у вірі індусів".
Будда відповів: "Воно так є, як Ти кажеш".
Є в буддизмі важлива особа Рудрака. Рудрака - предтеча. Він людям сповіщав про прихід Спасителя (Будди). Ім'я "Рудрака" походить від санскритського коріня "руд", що має декілька значень: "ректи", "родити", "ридати", "повідомляти".
Юдеям (архітектам ґойського християнізму) і ця важлива особа буддизму заімпонувала і вони її впровадили в євангельські оповідання, під іменем Іван Хреститель.
Ім'я "Іоан" створили греки, неправильно вимовивши жидівське ім'я "Ягванан", "Ягванан" значить "Ягвою даний", або "Єговою дарований". Українці спотворене греками жидівське ім'я "Ягванан" (Іоан) вимовляють, як Іван, Івась, Йван, Ваня, Ванька, Ванько.
Є в українців світле прагнення бути народом незалежної духовости, та прагнення ці жорстоко переслідуються єреями чужовір'я. Щоб сяк-так проявити свою окремішність, вони (українці) перетоплюють чужі правди на свій лад та користи з цього мало. Наприклад, ім'я "Іван" в народі звучить тільки, як звук без змісту: адже українські маси не знають (їхній дух поневолений), що в цьому ім'ї приховані творіння жидівської національної самобутности.
89. БУДДА, ПРОПОВІДУЮЧИ СВОЮ НАУКУ, КАЗАВ: "Людино, ніколи ненависть не перемагай ненавистю. Зло перемагай добром. Не пий хмільних напитків. Не вбивай жодної живої істоти. Вночі не споживай харчів.
"Людино, іди по правильній дорозі життя, на ній є Правильне Бачення, Правильний Намір, Правильна Мова, Правильне Керування, Правильні Засоби Існування, Правильне Намагання, Правильна Уважність, Правильне Споглядання".
Жителі країн Колинів, Мала, Ваш, Каси уважно сприймали нову велику науку Будди. Будда - світлий Титан плянети Земля, такі міркування висловлюють буддисти, маючи на увазі факт, що Будда жив у шостому столітті перед Христом і вчив людей святої правди тоді, коли ще не були написані рабином Ездрою "П'ятикнижжя Мойсея".
90. У ДОРОЗІ СТРІЛИ БУДДУ ПОСЛИ ВІД БАТЬКА (царя Суддгодана) і сказали Йому: "Ми прийшли з землі Сакия від славного царя Судгоддана, від Твого тата, який запрошує Тебе завітати до Капілавасту і відвідати родину". [229]
Будда вирішив з своїми учнями (апостолами) відвідати рідний дім. Він (Будда) до столиці Сакиї до Капілавасту в'їзджає на білому коні. Жителі Капілавасту вийшли стрічати Його, як принца свого (престолонаслідника). Вони стрічали квітами і піснями. "Світися новий Капілавасту!"
Між стрічаючими стояв син Будди Рагула. Рагула став вірним проповідником науки свого тата. Ясодгара (дружина Будди), стріла Будду велично й світло. Стріла без пристрастей - з почуттям душевного спокою. Скити (саки) - жителі Капілавасту дізналися, що принц Будда не прийшов, щоб бути земним царем.
91. ДЕВАДАТТА (ДРУГ БУДДИ ЩЕ З ЧАСІВ ЮНАЦЬКИХ) людина розумна, діяльна, він став одним з апостолів Будди і приєднався до родини (Священного Об'єднання Буддистів). Але потім він (Девадатта) почав між буддистами ширити зневажливі оповідання про Будду.
Девадатта нарікав на Будду, звучи Його самолюбом, самозвеличником, нечесною людиною, яка не рахується з поглядами інших. Девадатта казав: "Я краще всіх знаю, хто такий Будда, я ж двоюрідний брат його, він не вартий того, щоб його шанувати, він все моє присвоював собі".
Девадатта вважав, що він, нарікаючи на Будду і ширячи між буддистами зневажливі оповідання про Будду та роблячи різні докори Будді, стане таким великим, як Будда і здобуде між буддистами пошану й силу впливу.
На питання буддистів "Що ж ти, Девадатта хочеш"? Девадатта відповідав: "Справедливости хочу, законности. Будда повинен бути совісною, чесною, порядною людиною, а він такою не є. Він одне проповідує, а друге робить. Наприклад, він незаконно присвоїв собі мого голуба, він нечесний".
У юнацькі часи Будда і Девадатта ішли лісом. Девадатта вистрелив у голуба. Будда взяв раненого голуба і, побачивши, що голуб може літати, пустив його, і голуб зник у небесній блакиті.
Девадатта розгнівано сказав: "Не ти, а я підстрелив голуба. Голуб мій, а не твій. Ти не мав права так поводитися з моїм голубом, явну нечесність чиниш".
Будда відповів: "Ні, голуб мій. Ти хотів голуба мати, щоб в нього життя відібрати, а я хотів голуба мати, щоб йому життя врятувати. Голуб належить не тому, хто життя відбирає, а тому хто життя спасає".
92. БУДДИСТИ (НАЙВІРНІШІ УЧНІ БУДДИ) БАЧИЛИ, що Девадатта наріканням на Будду псує між буддистами добрий настрій і спокій. Апостол Девадатта - зрадник, він таємно пробує убити Будду - таку бо велику лють він в душі має. Опанований люттю Девадатта гине, він усіма забутий.
Дослідники історії християнізму вважають, що апостол - зрадник Девадатта був упроваджений в життєпис Христа і названий апостолом-зрадником Юдою.
Тесть Буддин старався перегородити дорогу Будді, хотів при [230] людях помститися за свою доньку Ясодгару. Будда, щоб повністю своє життя присвятити людям бідним, скривдженим і нещасним, відрікся не тільки від престолу, а й від всіх приємностей родинного життя. Тесть Буддин не був здібний зрозуміти духовної величі Буддиної і вважав його розпусником і дихав на нього почуттями ненависти.
93. АНАНДА (ВІРНИЙ УЧЕНЬ БУДДИ) сказав, що він чув, що Будда промовив: "Людина опанована люттю знедолює сама себе. І ця людина своїми наріканнями на мене змучила себе, знесилила. Вона помре". І так сталося, як говорив Будда.
Оріянський в'їзд Будди на білому коні до Капілавасту особливо заімпонував тим юдеям, які оформлювали принадну біографію милостивого Ісуса. Та у семітів - кінь-скотина рідкісна, не властива стилю життя семітського. І тому принц Ісус (з роду царя Давида) в'їзджає до Єрусалиму на ослі. І жителі Єрусалиму пальмовими віттями вітають його, як принца Юдеї. "Світися новий Єрусалиме". І довідуються, що Ісус не плянує бути земним царем Юдеї.
94. БУДДА, ТВОРЯЧИ СВЯЩЕННЕ ОБ'ЄДНАННЯ БУДДИСТІВ, казав, що до Об'єднання не можуть належати солдати, раби, змовники, нарікайли та особи нестійких переконань.
Особи нестійких переконань небезпечні. Вони, ставши буддистами, завтра можуть обмовляти те, що сьогодні обожнюють. Низьким душам, як відомо, властива нестійкість переконань.
Священне Об'єднання Буддистів творилося на принципі волі. Принцип волі є там, де є вільний прихід до Об'єднання і вільний вихід з Об'єднання. Особа, яка перебуваючи в Об'єднанні, нарікала на порядки Об'єднання і на Будду, вважалася небажаною, їй буддисти казали: "Іди від нас туди, де буде тобі приємно, не псуй нам настрою, ми вільно втілюємо в життя науку Будди. Щоб не було рабства у нас є закон: з Буддою іде той, хто шанує Будду. З Буддою не може бути той, хто не шанує Будди. Є воля бути з Буддою і є воля бути без Будди. На світі багато правд, багато воль, багато шляхів".
95. ТІ, ЩО НАЛЕЖАЛИ ДО СВЯЩЕННОГО ОБ'ЄДНАННЯ БУДДИСТІВ, не мали права мати приватної власности. Чому? Будда вважав, що коли в Об'єднанні будуть люди без приватної власности і будуть люди з великими маєтками, постане несправедливість.
Маєткові люди в Об'єднанні будуть впливати на побратимів (особливо на побратимів не високих душевних якостей) силою маєтковости. Маєткова людина може на Об'єднання дарити п'ять рупів, а не маєткова - десять рупів. Злий приклад деморалізує членів Об'єднання.
Маєткова людина, щоб оправдати свою скупість, почне говорити: "Я дав би більше на Об'єднання та мої поради не беруться до уваги". Бачимо, є прагнення при [231] допомозі маєтку здобувати вплив на життя Об'єднання. Маєтковій людині відповідає немаєткова людина: "Я біднію маєтком, та багатію душевною добротою. А ти черевом багатієш, а душею біднієш". Священне Об'єднання Буддистів тільки тоді буде могутнє єдністю, коли в ньому гуртуватимуться люди бажаючі багатіти душевною добротою.
96. БУДДИСТИ, ЖИВУЧИ, ЯК МОНАХИ, В СВЯЩЕННОМУ ОБ'ЄДНАННІ БУДДИСТІВ, опікувалися сиротами, каліками, немічними старими людьми, хворими. Вони дітей учили грамоти. Вони людям робили добро і за свою працю не брали винагород, їли раз на день. Вони своїм чеснотливим життям зворушували серця людські, і люди їх любили, і радо запрошували їх в гості. Молодь, яка хотіла бути люблена людьми, ішла до них. Старі добрі люди їм дарили свої маєтки і вони будували святині, училища, доми спочинку для старих людей.
Буддисти, стрічаючись з хліборобами, військовиками, жебраками, казали: "Будда учить: не бери чужої власности, не чіпай чужої жінки, не звикай до розкошів, не будь лінивим, не будь неправдивим свідком, не обмовляй, не будь заздрісним, не будь жадним. Ми, буддисти, впроваджуємо в щоденне життя науку Будди".
97. ПЕРШІ БУДДИСТИ БУЛИ ІНДУСЬКИМИ ПРОТЕСТАНТАМИ. Вони виступали проти порядків брагманської касти. Будда говорив, що брагманом не є той, хто родився в родині брагмана, а той, хто живе праведно, має світлі знання, вміє праведність втілювати в життя щоденне.
Подорожуючи взимку в 1975 році по просторах Індії, я бачив у Чандіґарі, Бенаресі, Делі, Бомбеї, що в святині біля брагмана сидить хлопчик. Хлопчик є сином, або внуком брагмана. Хлопчик молиться з татом чи з дідом, слухає промови, засвоює святинні обряди. Ставши дорослим, він стає діючим брагманом не тому, що закінчив брагманську школу (такої школи не має), а тому, що він докладно брагманські таїни священнодійства отримав від тата брагмана.
Не всі сини брагманів виконують у святинях обов'язки брагманські. Вони є професорами університетів, редакторами, політиками, ученими, винахідниками, культурними діячами Індії. Але всі вони (при потребі) в родині своїй чи у святині можуть здійснювати священнодійства. [232]