Мага Віра
Тридцять другий день
МУДРІСТЬ ОРІЯНСЬКОЇ ВОЛІ
І. СЬОГОДНІ МИ ПІДЕМО В СВЯТИНЮ МУДРОСТИ ОРІЯНСЬКОЇ ВОЛІ. В Ній знайдемо відповідь на питання - як розуміли волю предки наші? Ідемо ми їхніми шляхами чи під час гураганів історії ми збилися з дороги і довгі століття блукаємо, самі свого рідного "я" не знаючи?
Вони, предки наші, започаткували основу культури і цивілізації Людства. Наприклад, Вони творці "каласа". Ведійське (санскритське) слово "каласа" означає "колесо". "Колесо - це дрібниця примітивности" - скаже мілкодумний. Ні, колесо - найвеличніший винахід Людини.
2. КОЛЕСО НЕ ТІЛЬКИ ТВОРИТЬ ОСНОВУ КУЛЬТУРИ і цивілізації жителів плянети Земля, а й постійно розвиває їхні почування, їхню уяву, їхні мислі і прагнення. Колесо - символ буддизму ("колесо закону").
Боги, сини Божі, творці "Вед", "Авест", "Трипітак", творці грецької мітології, юдейської книги (біблії), християнізму, мусульманізму, пророки, апостоли, герої їхали на колісницях. На колісницях вони "літали" над хмарами, творячи "небесний гуркіт" (пророк Ілія; "син Божий Геракл").
3. БЕЗ КОНЕЙ І КОЛІСНИЦЬ НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ гіндуїзм, зороастризм, буддизм, юдаїзм, християнізм, мусульманізм, історія Оріяни (України), Сумерії, Індії, Єгипту, Гіттії, Юдеї, Етрускії, Греції, Риму.
Великі релігії плянети Земля окрилені і звеличені винаходом Українського Генія. Українці (вони сім тисяч років тому звалися "оріянами"), створивши колісницю, в неї запрягли коней. Про їхній (ніким неперевершений) винахід я говорю всюди і голосно, а мої люди (мої рідні люди) глузують з мене, звуть мене "фантастом". Потомки мої мудрочолі, Ви боронитимете ім'я моє, хвилювання душі моєї.
4. ШІСТЬ ТИСЯЧ П'ЯТСОТ РОКІВ ТОМУ наші предки зі степів України (Оріяни) прибули на Межиріччя Тигру і Евфрату. Прибули Вони на конях і колісницях. І привезли з собою пшеницю, плуг, волю свою і віру свою. Зачудувалися Аккади і Халдеї, побачивши їхній високий стиль життя.
І Єгиптянам і Фінікійцям три тисячі шістсот років тому вони (предки наші) показали, як виглядає колісниця і кінь. І тоді українець (гиксос) Киян став володарем (фараоном) Єгипту. Немає сьогодні такої поважної книги, яка б, оповідаючи про історію [994] стародавнього світу, заперечила ці мої твердження. Науковці українського походження, які, втративши совість, служать за гріш нещасний Москві, Ватиканові та іншим чужим силам, на рідну історію дивляться чужими очима і тому глузують із тверджень моїх. Глузують, щоб тримати рідний народ у тьмі збанкротованих теорій і догм - недостойним способом заробляють на хліб щоденний.
5. УКРАЇНЦІ БУЛИ НАТХНЕННІ СВОЇМ ВИНАХОДОМ. В їх постало переконання, що їх ніхто не може догнати і від їх ніхто не може втекти. Переконання перевірене життєвими діями, збагатило новими чуттями їхню душу, їхні жили налилися могутньою енергією. Вони, володіючи організованим розумом, покорили простори Індії, Месопотамії, Малої Азії, землі єгипетські, фінікійські. Вони заселили Крит і Пелопонес. Дравиди Індії і негри Месопотамії вважали їх надлюдьми.
Досі на єгипетських гієрогліфах, на сторінках "Магабгарати", "Біблії", в мітології Греції притаєні імена винахідників колісниці. Вони відомі під ім'ям "ар'ї", "сумеріяни", "гіттіти", "гиксоси", "кассити", "мітани", їхні безпосередні потомки - українці.
Щоб довідатися, чому вони (предки наші) були людьми великого творчого потенціялу, були людьми гармонійно розвиненими, цілеспрямованими, здібними творити пляни і їх успішно втілювати в життя, ми ознайомимося зі Святинею Мудрости Оріянської Волі.
6. ВОНИ (ПРЕДКИ НАШІ) вміли (о, який це шляхетний талант!) свої почування, мислі, хотіння поневолювати. Чому Вони це робили - якими оправданими законами вони керувалися? Вони (життєрадісні, гомінкі, тугом'язі, багаті силою і глибокі розумом) були дітьми гостросуперечливих і гостроконтрастних чотирьох сил Матері-Природи (Весна, Літо, Осінь, Зима).
Мати-Природа їх розчулила, розвинула їхню нервову систему. І навчила їх дисципліни: трудися літом, щоб не загинути взимку. Ті, що накази Матері-Природи нехтували, гинули. Добір кращих людей світу жорстокий, але величний: дисциплінованим - життя, не дисциплінованим - загибель.
У країнах Півдня зима не була грізна - мешканці вічно зелених просторів не думали про завтрішній день, їхня розумова діяльність не розвивалася інтенсивно тому, що життя від їх цього не вимагало: харчі літом і взимку на деревах, лежать під ногами.
7. ВОНИ (ПРЕДКИ НАШІ) на основі тисячолітніх життєвих досвідів устійнили закон, який був їхнім племенним "священним табу", що немає беззастережно вільної людини: а коли така між ними появлялася, вони її вважали вільною від Буття, тобто "божевільною" ("Богом звільненою"). Божевільний (вільний від життєвої мудрости) не здібний собою володіти тому, що він не вміє сам себе поневолювати. Він не придат- [995] ний для організованого життя. Він був ровесниками названий словом "дурбала" (санскритське слово "дурбала" означає людину, в якої думки й почування безвідповідальні).
8. В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ЗАКОДОВАНІ лінивість, себелюбне збайдужіння, нахил до зрадливости, знахабніле дрібнодум'я, сліпа роздратованість, хижацька скупість. Що людина повинна робити зі силами, які її хід стримують? Вона повинна їх поневолювати, шоб вони не розкорінювалися в ній. Не поневолити їх - значить стати їхнім невільником.
Синоніми слова "самопоневолення" - самоопанування, самовдосконалення, самоконтролю, самовиховання, саморегулювання, самомобілізація свого "я", самоорганізація почувань і мислення. Самопоневолення - значить вільне формування психічної діяльности, свідомости, самоформування почуттів гідности і вольовости.
9. САМОПОНЕВОЛЕННЯ ВІДРІЗНЯЄ ЛЮДИНУ (гомосапієнс) від інших живих істот. Тільки людина володіє здібністю свідомо самопоневолювати себе. Коли б людина досягнула священних вершин самопоневолення, тобто самовдосконалення, вона б увійшла в німб Дажбожої довершености - вона б не хворіла, не мала б тілесних і душевних вад, її довголітнє життя було б натхненне світлою творчістю, немеркнучими подвигами, глибинними знаннями свого "я".
10. ВОНИ (ПРЕДКИ НАШІ) вміли по-обрядовому (в натхненні священнодійства) поневолювати свої почування - вони плекали мистецтво почувань. Наприклад, юнак, в якого померла вірна кохана, вирішив добровільною голодівкою вшанувати пам'ять про неї. Юнки біля нього клали смачні харчі і напитки і вмовляли його йти у степ збирати квіти. Юнак крім води два тижні нічого не їв. Він довів, що володіє мистецтвом почувань і став у ряди кращих людей племени.
Вони (предки наші) вміли по-обрядовому (в натхненні священнодійства) поневолювати своє тіло. Наприклад, два юнаки попали до полону. Одного звільнили, але він сказав, що без побратима не хоче вертатися до рідних осель. "Чим докажеш, що він твій побратим?" - спитав вождь чужого племени. Юнак відповів, що побратим за побратима готовий віддати життя. "Життя? Віддай око", - сказав вождь чужого племени.
Юнак зворушено глянув на Небо, сказав молитву до Дажбога і стрілою сам собі виколов око. Чужоплеменники були здивовані священною вольовістю юнака і сказали: "Плем'я, яке має таких синів, непереможне! Вертайся з побратимом своїм до осель рідних.
11. ВОЛЬОВЕ ПЛЕМ'Я ВМІЛО РАДІСНО само себе тримати у рамках тих племенних законів віри, моралі, ратних обов'язків, натхненними творцями яких були [996] вони і їхні близькі і далекі предки. Хто не практикував будуючого самопоневолення, того мудреці племени звали "асвадіна".
Санскритське слово "асвадїна" означає людину не свідому (людину, яка не здібна бути свідомою, вона свої почування і мислі тримає поза рамками духовних і тілесних інтересів племени). Асвадіна - пустоцвіт, безкорисна людина.
12. АСВАДІНА ОТРИМАВ ВІД ПЛЕМЕНИ ЖИТТЯ, молоко, стріху, одяг, харч, захист від звірів, але він за всі ці дари нічого не здібний дати. Він порожній, як порожній горіх. Він своїм поводженням, хворим ставленням до організованого життя, деморалізує ровесників. Він діє на їх так, як діє на стадо вівця заражена чумою. Він подвійно нещасний, бо він не свідомий, що він Нещасний.
13. ДУХОВНИЙ ТАТО ПЛЕМЕНИ КАЗАВ асвадінові: "Ти отруєний хворою волею, іди у світ і там тобі буде все дозволено, не матимеш обов'язків, законів і наказів вождя. Ти хворий. І тому не здібний душею відчути, що вождь - душа і тіло наше. Вождь - учитель наш і ми його любимо тому, що ми любимо мудрою любов'ю самі себе, дітей своїх, діброви і ріки свої. Вночі і вдень вождь найчутливіший до справ долі нашої. І тому під час ратнього бою, чужоплемінники зосереджують стріли на вождя нашого - хочуть на кий настромити голову його. Вождь - тато наш, а ми його діти, без тата ми сироти - ласа здобич для чужих племен. Асвадіне, іди геть із дібр племени нашого!"
14. АСВАДІНА БУВ ПОКАРАНИЙ ВОЛЕЮ. Живучи самітнім у лісі, він чувся невільником, голод і спрага мучили його. Він почав усвідомлювати, що був паразитом - живився скарбами племени рідного і зневажав святощі його. Він хотів вернутися, впасти на коліна перед вождем і гірко заридати і благати в нього найсуворіших наказів. Та було пізно. Він був спійманий чужоплеменними мисливцями; вони йому зв'язали руки, поклали йому на плече забиту козу, а потім, щоб не прагнув тікати, осліпили його.
15. ВОНИ (ПРЕДКИ НАШІ) ЖИЛИ ДВОМА ЗАКОНАМИ - наказ і виконання. І життя - це наказ. Юнак, одружившись, стає татом. Він сам себе поневолює наказом і сам себе ощасливлює виконанням наказу. Роль тата диктує йому дбати, щоб діти мали стріху над головою, яка охороняє від дощів і звірів. І щоб вони мали харч і одяг, і вчилися ретельно виконувати накази вождя. Хто не вміє коритися рідним наказам, той стає рабом чужих.
16. ІНШИЙ ЮНАК, СТАВШИ ТАТОМ, не хоче коритися диктаторським наказам Матері-Природи, він лишає в лісі дружину з дітьми, залицяється до іншої юнки. Побачивши, що вона стає матір'ю, лишає її і шукає іншу. Юнаки вчаться володіти стрілою, вони на буйних конях скакають через вогонь, рів, кущі. [997]
Вождь дає наказ спіймати юнака свавільника, який залишив жінок з дітьми у лісі і в коноплях жує сому (сім'я), живе хоробливим маячінням, закликає юнок споживати сому. Спійманого зв'язують - він має загинути, щоб душа племени була здоровою.
17. СВЯТО МАГА ВРАТИ (МОГУТНЬОЇ ПЕРЕМОГИ). Вождь кличе до себе того юнака, який нещодавно в бою з чужим плем'ям проявив подвиги. Юнак обдарований талантом вольовости стає перед вождем. Вождь помітив, що юнак під час ходу трохи горбатиться. Вождь наказує юнакові прив'язати до спини дошку, і так ходити місяць. Ходити треба рівно, щоб не змучувати легені, не втомляти серце, тобто, щоб передчасно не постаріти: оріяни вміють вдосконалювати красу тіла свого, красу почувань своїх. І в цьому таїна мудрости оріянської волі.
Юнак пострункішав, дошка, з якою він місяць ходив, була передана іншому. Юнак поставою своєю звеличує наказ вождя. Вождь помітив, що юнак вміє сам себе поневолювати (будучи голодним, не проявляє жадібности; будучи спраглим, він дає нагоду юнці напитися, потім п'є сам). Вождь робить юнака зятем своїм і проголошує його воєначальником. І каже: "Тільки той має право давати накази, хто вміє їх сам талановито виконувати. Тільки той має право вчити інших, хто сам натхненно вчиться".
18. ВОЖДЬ (ТАКІ ПРАВИЛА БУЛИ В ОРІЯН, сумеріян, гіттітів) поділив юнаків на три групи. Юнаки обдаровані вольовістю - творять ратну силу. Вольова людина - улюблена дитина Матері-Природи. Вольова людина вибирає мету, її вміє чітко в'являти і в борні здійснювати.
Вольова людина має внутрішню (душевну) приємність перемагати труднощі, і тому вона (самобутній аристократ духовний) ніколи не нарікає на тяжкі умови праці, життя, обставини. Вона не жебрає співчуття. Вона - коваль своєї подвижньої долі.
Труднощі - це невибагливий харч, який гартує, збуджує, мобілізує чуття і мислі вольової людини. Юнаки, які обдаровані прив'язаністю до землі (гіттіти їх звали людьми "МаЗа" (Матері Землі), творять стан хліборобів. Юнаки, які мають талант ремісничий, творять стан ремісників (колесників, ковалів, ткачів, чимбарів, зброярів, теслярів, мельників, будівельників). З трьох станів вождь вибирає юнаків, які проявили надзвичайний талант вольовости, талант організаційної мудрости і з них творить духовну, законодавчу і організаційну будову племени.
19. ВОЛЬОВІСТЬ - АЛМАЗНИЙ ТАЛАНТ, який творить людину Людиною. Щоб бути письменником, малярем, треба мати талант. Вольовість - скарб цінніший, як талант. Талановиті люди, які не володіють вольовістю, не здібні свій талант розвивати.
Вольовість - властивість кори великих півкуль мозку. Вольовість розвивається там, де вона необхідна, або де її обрядово в [998] народі плекають. Вольовість - властивість характеру, по якій пізнається ставлення людини до людини, ставлення людини до себе і до своїх завдань та оточення, пізнається вміння племени стояти на варті свого племенного розуму.
Стояти на варті племенного розуму - що це значить? Це значить керуватися переконанням - хто пристосовується до духовости чужого племени, той собі на шкоду відстосовується від духовости рідного племени. Хто лишає рідну духовість (рідну віру) і приймає чужу (чужу віру), той лишає все, що він мав в рідній душі найкраще і бере те, що в чужій душі найгірше.
20. ВОЛЬОВІСТЬ ДІЛИТЬСЯ НА ДВІ КАТЕГОРІЇ: вольовість диструктивного розуму і вольовість будуючого розуму. Вольовість з диструктивною ментальністю також корисна і особливо тоді, коли вона, як шпигун, діє в тилу ворога. Вождь племени їй дав завдання творити бунт проти рідних провідників: ширити між ворожими чужоплемінниками настрій асвадінський (руїнницький, ширити настрій хворої волі). Будуюча вольовість (вольовість властива людям аналітично - синтетичного розуму) потрібна для війська, яке творить державу, втілює в життя державотворчі правила.
21. ШЛЯХЕТНА ВОЛЬОВІСТЬ ОСВЯЧУЄТЬСЯ чаром самопоневолення. Ще раз вточнюю, що самопоневолення - це воля для благородних почувань і творчих помислів і неволя для злих почувань і руйнуючих Помислів.
Вони (предки наші) вважали, що тільки те плем'я вільне і тільки те плем'я знає, що таке воля і розуміє її святу природну мудрість, яке здібне само себе поневолювати. Вони жили законом: "Ми - плем'я внуків Дажбожих. Ми любимо багате і розкішне життя, о, наші степи найродючіші, наші ріки найсолодші, наші діброви найбагатші, але коли вороже плем'я вторгається на наші землі, ми палимо все - наші хутра і поля. Ми в собі поневолюємо почуття прив'язаности до розкошів - розкіш деморалізує воїнів, розніжує їхні ратні сили. Ми обезголовлюємо кожного, хто в часи племенного лихоліття (голоду, чуми, облоги) прагне на сльозах одноплемінників багатіти. Наш вождь іде з нами, він ділить з нами шмат хліба і спить у лісі на воловій шкірі, як і всі ми. Всі ми чуйні і збратані. Наказ рідного вождя - наказ волі, любови, слави. Наказ чужого вождя - наказ поневолення нас і збезчещення любих дітей наших.
"Племена, які не вміють самі себе поневолювати (мають хворобливу прив'язаність до дорогих речей, до дому свого, життєвих вигід, смачних харчів - продажні. Ми їхніх воїнів підкупляємо і вони роззброюють своїх одноплемінників, їхні вожді стають нашими рабами".
22. НАЙВЕЛИЧНІША БУДІВЛЯ ВАЛИТЬСЯ, коли весняні води підмивають її основу, падають дуби столітні, коли їхні коріння втрачають грунт, гине отара оленів, коли кращі олені з отари за- [999] брані, а гірші (лякливі й повільні) спарувалися з самками - кволе покоління було розтерзане вовками.
Вони (предки наші під час боїв з численними ордами Азії і з духовно-підступною агресією Візантії, утратили стан вольових людей. Є в історії приклади, що народ, утративши провідну верству, із себе вилонював одиниць, які відроджували стан вольових людей. Але це траплялося тільки тоді, коли покорений народ жив у великих злиднях, біологічна потреба давала наказ єднатися - сліпо коритися наказам нового рідного вождя, або - гинути.
23. РУСИЧІ (ОРІЯНИ-УКРАЇНЦІ), які творили стан хліборобів, утративши провідний стан, утративши волю, відчули, що їм не треба брати зброю і йти покоряти нові землі, щоб рятувати дітей від голоду.
Родюча земля їх годує так, як і годувала. Данину вони давали для рідного провідного стану, а тепер - для хана Монгольської орди. Волхви, які вчили їх обожнювати рідних вождів і не коритися чужим, вчили молитися до Дажбога і стояти на варті рідних законів, були в лісах ворожими військами посічені.
Чорноризні зайди (гречини), які себе проголосили новими волхвами Русі, живуть під охороною монгольських баскаків. І речать русичам, що чужинець-юдеєць Ісус - правдивий Бог Русі", "влада хана Монгольської орди - правдивим Богом дана", "смиренні - будуть спасенні і отримають царство на небесі", "вольові бунтівники - будуть обезголовлені і вічно перебуватимуть в пеклі". Ратня народна вольовість - єресь віри Христової.
24. ЗАЙДИ (ЧОРНОРИЗНІ ГРЕЧИНИ) ЮРБАМИ ЛИШАЛИ свої вбогі крейдяні землі і, як та сарана голодна, сновигали по вишневих багатих селах покореної Оріяни (України). Вони пили, їли, творили про себе думку "Божих людей" (смиренних афонських пройдисвітів).
У мирних заляканих селах (на спині канчук монгольський, на душі - хрест грецький) плекалося угодовське туподуміє - бери "Божа людино" хліб, сало, віск, шкіру, телятину, масло і молися за мене, за спасіння душі моєї грішної, малої, жалісної, темної. І обороняй мене від всякого дідька, місце готуй для мене на небесі".
Мати - земля наша щороку родить щедро, є нам, є монголам, і є "Божим людям", гріх скупитися. І не треба нам думати (за нас думають "Божі люди", і зброї нам не треба (перебуваємо під опікою баскаків Монгольських).
У нас тиха благодать - вишневий садок, солов'ї, вареники, сметана, вишнівка, слив'янка. Повний шлунок клонить до лінивства, угодовства, себелюбного збайдужіння, мрійництва. Молодь загіпнотизована магією чорноризників іде в монастирі, щоб там упокорювати грішне тіло в угоду "Богові Христові". [1000]
25. МІЖ ПОКОРЕНИМИ ОРІЯНАМИ (УКРАЇНЦЯМИ) в часи невільницьких століть виплекався тип споживацької людини, тип солодкої асвадінської волі - воленьки - моя хата скраю - нічого не знаю, терпи язичку - їстимеш паляничку, я людина мирна, в поті чола хліб здобуваю і всяке начальство почитаю.
Пристосуванці туподумні, збайдужілі христолюбці, дарма, що сила в їх воляча і на глибинах душі їхньої спить лев (лев оріянської волі).
26. ЛЮДИНА ТОДІ СТАЛА ЛЮДИНОЮ, коли вона почала сама для себе свідомо творити закони життя - закони самопоневолення. Постає питання - хто людину ощасливив законом самопоневолення - той, хто її любив чи той, хто її ненавидів?
Людину ощасливив законом свідомого самопоневолення Дажбог (Датель Буття). Він їй (найулюбленішому своєму свідомому зернові) дав все, що на Небі і на Землі найвеличніше. Він їй дав свої неписані закони (Закони Правильного Мислення: правильне мислення натхненне і будуюче). Закони Рівноваги - духовна й тілесна рівновага розвивається тільки на волі), Закони Відчуття - правильне відчуття має та людина, яка дає волю світлим почуванням і поневолює в собі злі почування).
27. ТАМ, ДЕ ЖИТТЯ ТЯЖКЕ, постійно насторожене, де людині доводиться боротися зі зброєю в руках за хліб щоденний, постає впевненість у себе, повніє і вигострюється почуття організованости. Бо без організованости мисливець наражений на загибель. Північні мисливці не мають вишневих садів, пшеничних степів (вони вишень і пшениці й не бачили), тільки слухи є між ними, що є "страна, гдє всьо обильям дишет, гдє текут рекі чіще серебра!"
І люди живуть у тій "странє" перечулено гостинні. Вони не дбають про єдність між собою - вона їм не потрібна. Хліборобське життя не вимагає єдности в громаді, кожний хлібороб чується незалежним царем на своїй ділянці землі, громада йому не потрібна, він людина чесна: чесно дає данину ханові і церкві Христовій. Ті, що пробують для якоїсь "підозрілої" мети єднати громаду, вважаються бунтівниками. Монгольські баскаки їх зв'язують і вивозять в орду, піп каже: "Коріться, не бунтуйтеся".
28. ЯКА СТРАХІТЛИВА ЗЛОЧИННІСТЬ - десятки поколінь людей оріянських (українських) були позбавлені права розвивати в собі життєстверджуючі імпульси вольовости. Їхня вольовість атрофувалася. Появилося патологічне порушення аналітично-синтетичної діяльности мозку, думання стало низьке і плутане. Зникло стремління поглиблювати зміст життя, у всьому всі бачили "волю Христову", якою по-шахрайському розпоряджалися єреї.
Глумитися над рідними богами і предками - ось та воля, яка їм була чужинцями дана і нещасні сміялися самі з себе, щоб лихо сміялося, щоб звеселити безпро- [1001] світність свою, і дехто й досі сміється.
Відійти від Законів Дажбожих, значить вивести себе з ритміки світу видимого і невидимого, значить душею меншати, розумом своїм себе обезвладнювати. Коритися вільно, або невільно законам, які принесли на землю твою чужинці (наприклад, гречини, юдеї, латини, лехи, москвини) значить зраджувати своє "я", значить відходити від законів Матері-Природи, значить утратити здібність розуміти мудрість оріянської волі, значить біля чужих вівтарів спотворювати плід свій (любих дітей своїх).
Любити величну історію оріян, але не жити мудрістю оріянської волі, це значить мати асвадінську мораль.
О, болі душі моєї, о, неспокій розуму мого, я чую і бачу - змаліла людина оріянська, змаліла духом, змаліла вольовістю і помислами! Вона красиву вроду має, вона така пісенна, як її дніпрянські солов'ї, її мова, як шовкові трави, але її вольовість, її організаційно творчі імпульси, її родова збратаність атрофовані і тому вона не здібна бути господарем своєї Вітчизни.
29. ЯК ПІЗНАТИ НЕВОЛЬОВУ ЛЮДИНУ - який у неї акцент мови і яка в неї поведінка? Невольова людина щиро, наприклад, бачить (підсвідомо, як дитина материнські груди відчуває), що моя наука - істина, якою я звеличую світогляд Рідної Української Національної Віри, добра справа, але вона (невольова людина) не здібна людину єднати з людиною, щоб жила добра справа.
В неї розвинене почуття непевности (невідомо чи з того щось вийде, поживу - побачу, поки що буду стояти осторонь, приглядатимуся чия бере). В неї розвинене почуття лякливости (а хто тому Силенкові дозволив таку справу починати, може вона заборонена, хай мені покаже бумагу від уряду, тоді я подумаю).
В неї розвинене почуття хворобливої індивідуальности (Леве Силенко, ну, як там твоя Рідна Віра? А? Може вип'ємо, не п'єш - значить не козак! Що ж, ти маєш своє, а я своє - вчора прибутковий бізнес почав і тому зовсім не маю часу національними справами займатися). В неї відсутня конкретна практична діяльність мозку (єднаймося, боронімо рідну мову, шануймо рідні традиції, все знаєте горе в тому, що ми не об'єднані і світова політика не по нашій стороні). Творців тріскотливих гасел - багато, творців, які б мислі втілювали в життя - немає.
Там, де є об'єднана громада, є вождь, а тому що невольова людина не впевнена в себе, вона в душі має недовір'я до вождя. Він в її уяві - "свій холоп" і слухати його - справа принизлива, їй не хочеться слухати й чужого вождя, але вона (по-рабському нарікаючи на долю гірку) кориться йому, бо чужий вождь обезголовлює непокірних, він має армію вірних солдат. А рідний вождь - людина, знаєте, слаба, ніхто його не слухає і тому він найблаґброд- [1002] ніші свої задуми не може впровадити в життя. [1003]
ЗО. ЧОМУ ВЧИТЬ ЛЮДИНУ НЕВОЛЯ? Неволя - це школа, яка вчить людину піснями і віршами оплакувати долю і нарікати, що вона гіркая і по-жебрацькому просити співчуття, щоб на душі було легше. Неволя впливає на властивості невронів мозку, прививає комплекс меншої вартости.
Неволя спотворює ті благородні дари, якими Мати-Природа обдарувала людину - творче мислення і творче діяння. Неволя вчить людину бути жебраком. "Нас лихі люди покорили і тримають в неволі, світе, співчувай нам! Боже, визволяй нас, єдність нам подай! Ми добрі християни, аж два обряди маємо - грецький і латинський".
"Ми дуже любимо наш рідний край. Шість мільйонів нас вмерло з голоду. Жалости ворог до нас не має, гинемо, як мухи на морозі, по тюрмах".
Невольові, сварливі й роз'єднані люди викликають до себе відразу у світі вольових: вольові люди, чуючи жебрацькі молитви духом зубожілих людей, кажуть: "Вибачайте, вас п'ятдесят мільйонів і ви в неволі? Щось з вами не гаразд. Сьогодні народи одержимі боротьбою за джерела життя (за хліб і воду). Малі люди мало придатні для волі, вони не володіють собою. Ви хизуєтеся своєю парафіяльною християнською смиренністю, рабською побожністю. Ваш моральний товар на світовому ринку Мудрости, Сили і Слави викликає мовчазну погорду. Ви не вмієте самі себе цілеспрямовувати, організовувати, дисципліновувати. Ви не вмієте самопоневолювати набуті в рабстві навики".
31. САМОПОНЕВОЛЕННЯ - АРИСТОКРАТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ВОЛІ, її ми втратили... Без неї ми не можемо бути повновартісними людьми. Слово "самопоневолення" асоціюється зі словом "неволя" і тому створює в людей невольових почуття переляканости, о, власне тому, що слово "самопоневолення" асоціюється зі словом "неволя" воно мудру людину мобілізовує. Воно стає її щитом, щоденно їй підказує поневолювати свої рабські вади, вчить її не забувати оріянського прислів'я "дай серцю волю - заведе в неволю".
32. НЕВДУМЛИВІ ЛЮДИ БУНТУВАТИМУТЬСЯ проти самопоневолення, їх вабитиме, як комашку вогонь, "абсолютна воля". Тобто, "чарівна ілюзія". Ті, що проповідують "абсолютну волю", спекулянти, або наївняки. Вони не знають, що абсолютної волі немає.
Земну плянету поневолює Сонячна система. Вона не дає їй можливости вийти у світ інших сонячних систем. Плянета Земля поневолює людину - плянета Земля не дає людині можливости вийти з орбіти Землі і чутися в інших світах так, як на Землі. Чуття, якими володіє людина і без яких вона не може бути людиною, поневолюють людину: спрага людині наказує йти до джерела, голод їй наказує вбивати звіря, му- [1003] дрість їй наказує боронити Вітчизну.
33. НЕВДУМЛИВИМ ЛЮДЯМ РОЗУМНІ ЛЮДИ СКАЖУТЬ: "Самопоневолення, тобто духовнотілесна добровільна самодисципліна - шлях волі єдиноправильний і єдиноуспішний. Самопоневолення - це духовна вакцина проти неволі.
"Щоб людина не захворіла на холеру, в її кров вводять ослаблені бактерії холери. Тіло, перемігши малу дозу холерних бактерій, витворює в собі силу не боятися холери. Щоб поневолена людина (особливо та, що народжена в неволі) стала вільною, їй треба навчитися поневолювати ті навики, які її вчать миритися з невільничим життям".
34. ВЕЛИКІ ЛЮДИ СТАЛИ ВЕЛИКИМИ ТОМУ, що вони вміли свідомо поневолювати свої злі сторони характеру (лінивство, зневір'я в годину невдач, сліпа емоційність, прив'язаність до особистих життєвих розкошів, лякливість, рабська покірність, споживацьке ставлення до життя) і вміли вони свідомо виховувати в собі творчі достойні сторони характеру (цілеспрямованість, організованість, дисциплінована активність, послідовність, вольовість, непохитне прямування до мети, вміння перемагати перешкоди).
35. ЩОБ СЛОВО "ВОЛЬОВІСТЬ" ДЕХТО НЕ ВТОТОЖНЮВАВ ЗІ СЛОВОМ "ВОЛЯ", зазначую, що слово "наполегливість" - синонім вольовости. Наполегливість мудра, тактовна й послідовна в досягненні мети - священна таїна успіху людини, організації, племени, народу.
Свідомість повинна свідомо збагачуватися навиками вольовости, вивчати психологію вольовости, джерела її самопоявлення і самозникання. Тому, що вольовість твориться під час змагань, потрібно культивувати спортові змагання, мистецькі, (мистецтво слова, пензля, організаційного такту, краси духовної і тілесної).
Еволюція - це несвідоме й свідоме змагання. Постійно відбувається в рослинному, тваринному й людському світі змагання за продовження роду, за утвердження життя. Північні вторжники, знаючи, що почуття змагання існує в психіці кожної людини (тобто, почуття любови до себе) використовують його для своїх брутальних справ. Вони слово "змагання" знеславили так, як і слово "воля". Вони знеславили багато світлих навиків людських. Вони світлу любов до народу звуть "буржуазним націоналізмом". Одначе це не значить, що ми не повинні їх плекати, даючи їм правильні, Матирею-Природою усталені поняття.
36 ЖИВЕ НІКИМ НЕ СПРОСТОВАНА ПРАВДА, що людина родиться вільною. Щоб оборонити свою волю людина своїми мислями і почуваннями єднається з членами роду свого, з інтересами племени свого. Вона знає (добрим інстинктом відчуває), що тільки в спільці з однодумцями вона може розвинути себе, проявити свої мислі, свою особисту волю. [1004]
Наприклад, десять осіб - це десять окремих воль. Що треба робити, щоб вони могли творити подвиги, успішно себе в житті втверджувати і мати забезпечене майбутнє для себе й дітей своїх. їм треба дати творчу ідею, і я їм даю науку Рідної Української Національної Віри - науку самопізнання і самоутвердження. Ідея - це поняття.
37. ЩОБ ПОНЯТТЯ ВТІЛЮВАЛОСЯ В НАВИКИ ЛЮДСЬКІ, треба його оформити (треба дати йому організаційну будову), і я даю назву цій організаційній будові Об'єднання Синів і Дочок України.
Не тільки ті, що організовані в Об'єднанні Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри, а й всі інші люди (люди чужих земель і чужих організацій), які об'єднані однією ідеєю, метою і спільним вольовим хотінням йти до мети, здійснюють подивугідні подвиги. І кожний з них вірить, що у волі організованих побратимів живе й частина його особистої волі, його особистих почувань і успіхів.
38. СПРАВДІ, ТИ ТІЛЬКИ ТОДІ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ВІЛЬНИЙ, коли ти своєю особистою волею зміцнюєш волю народу свого і бачиш у волі народу свого частину своєї особистої волі. Твоя особиста воля так, як гілка в яблуні, розвивається у вільній волі організованих побратимів твоїх.
Об'єднання однодумців кероване і впорядковане об'єднуючими законами, наймудріший і найуспішніший спосіб оборони особистої волі. В цьому законі закодована первісна мудрість оріянської волі.
Коли твоя особиста воля з твоїх причин (з причин твоїх особистих переконань) не знаходить місця у волі твоїх об'єднаних побратимів, а перебуває вона у гнізді твого особистого "я", ти пропащий. Мудрістю організованої волі самодисциплінованих людей (рідних чи чужих) ти будеш бойкотований. Будеш покараний так, як буває бджолиний рій карає трутня, щоб забезпечити архітектоніку бджолиної трудолюбної родини.
39. ДЕСЯТЬ ОСІБ - ДЕСЯТЬ ОКРЕМИХ ВОЛЬ. Що треба робити, щоб вони не були спроможні самі себе боронити і легко потрапили в кабалу чужих людей? Треба їм дати десять ворогуючих ідей (різних суперечливих релігійних тверджень, соціяльних чи світоглядових понять) і хитро переконати кожного з них, що він має "свою ідею" боронити, бо вона єдино правильна, а всі інші ідеї безоглядно поборювати.
Такі десять осіб будуть приречені на загибель тому, що вони навіть у ту годину, коли їм усім загрожує чужа сила, не здібні між собою договоритися про спільну дію самооборони. Троє чужинців (об'єднані однією ідеєю перемоги) без особливих зусиль завойовують десять розсварених господарств. Між розсвареними завойовники легко знаходять коляборантів. Коляборанти упокорюють самі себе (братів своїх), щоб міцніла влада трьох втор- [1005] жників. Хіба українці греко-католики не допомагали полякам здіймати голови з українців греко-православних. Хіба українці греко-православні не допомагали москвинам здіймати голови з українців греко-католиків.
Хіба українці очаділі таким духом чужовір'я мають дані бути вільними людьми? Ні. В їх братовбивці проголошені церковними святими. Вони самі себе мордують, щоб догодити християнським катам.
В Об'єднанні Синів і Дочок України сьогодні плекаймо вольовість (високоморальну національну вольовість!) під гаслом організаційної дисципліни. Любімо дисципліну свідомо і гордо - дисципліна - це добрий дух організаційної живучости і могутности.
40. ДИСЦИПЛІНА ОРГАНІЗАЦІЙНА - це значить пошана до тих, з якими ти в організації працюєш, сумуєш невдачами і радієш успіхами і пошана до тих обов'язків, які тобі організація доручає.
Організація це не група Михасів, Гриців, Стецьків, Марійок, які тягнуть віз тим способом, що лебідь, щука і осел, і нарікають, і зневірюються, що віз стоїть на місці.
Ні. Організація - це автомашина, яка мудрою головою складена із сотні частин і кожна з них має своє місце і призначення. Гамульці не можуть виконувати ролю дверей, двері не можуть виконувати ролю колеса. Автомашина тільки тоді успішно йде вперед, коли всі її частини (важливі й менше важливі) гармонійно співпрацюють. І тому вони (кожна зокрема) цінні і своєю цінністю творять могутню силу (автомашину).
Організація, в рядах якої не має гармонійної співпраці її членів, нагадує ту автомашину, в якій колесо займає місце дверей, а двері - місце мотору. Тіло такої автомашини лежить на смітнику, ні вона, ні її частини не творять сили - вони дезорганізовані.
41. ВОЛЬОВА ЛЮДИНА ПРАГНЕ МАТИ організовану волю тому, що без організованої волі вольовість не творча. Вольова людина в борні з перешкодами, невдачами, поразками, зрадами завжди стає переможцем.
Вона світлою вольовою цілеспрямованістю лякає ворогів і чарує достойних приятелів. Утратити вольовість - значить утратити наполегливість. Без наполегливости ніхто й ніколи не досягав мети, не створював життєздатної організації, не виводив народ з неволі.
Ті, що під час труднощів, заколотів, поразок, помилок, невдач тануть, як віск на сонці і розгублюються, не мають права звати себе шляхетними людьми. У всіх народів і в усіх часах вони звалися негідниками, моральними споживачами. Моральні споживачі від побратимів вимагають співчуття, і в цей же час нарікають на них і їм ніколи не співчувають.
42. ВОЖДІ НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО, щоб здобути в своєму народі стабільне довір'я і ним [1006] користуватися в час перемог і лихоліть, повинні не мавпувати чужі релігії, чужі соціяльні й політичні твердження і не вести свій народ до чужих мовзолеїв і вівтарів (до мовзолеїв і вівтарів Ватикану, Юдеї, Візантії, Московитії).
Вожді Народу Українського натхненні Рідною Українською Національною Вірою - велетні Духа і Дії. Вони вміють самі себе поневолювати (вони самі собі наказують бути невсипущими, достойними духом і тілом).
Вони з погордою ставляться до особистих матеріяльних пишнот. Вони вміють карати зрадників народу, щоб здраствувала воля народу і вони вміють в себе (в хвилину безвихідну) свідомо відбирати життя, щоб не бути в полоні, щоб бути світлим носієм звання достойного воїна Вітчизни.
Народ, в якого сини і дочки втратили вольовість, приречений жити в неволі. Плекання вольових Українських Людей справа така складна, що жодні ідеї її за тиждень здійснити не можуть.
Треба свідомо творити роди вольових людей (аристократів духа і чину). І з них зачати могутній стан, який би своїм життям (наявними життєвими прикладами) учив співвітчизників волі вольової, практичного мислення і вів їх по шляхах національних утверджень.
Коли її (тобто, вольовість) свідомо почати плекати між невольовими людьми (між людьми, які скалічені рабськими навиками), то щойно друге, третє покоління збагатиться чуттям вольовости і впровадить у життя новий характер народу.
43. МИ ПОВИННІ ВСЕ, ЩО ДОБРЕ (корисне для наших життєвих успіхів) плекати свідомо - свідомо і практично думати про рідні святощі, про мудрість оріянської волі, свідомо і наполегливо втілювати в життя науку Рідної Української Національної Віри.
Коли свідомо набутий навик (наприклад, щоденна Молитва до Дажбога, щоденна праця на славу Вітчизни) увійде у світ нашої підсвідомости, ми станемо достойними синами і дочками Вітчизни по своїй природі (по складу свого характеру). У почуваннях наших, в уяві нашій, у радощах і смутках наших, в щоденній борні за житія відчуватиметься велич Українського Богатирського "Я" сама по собі, відчуватиметься без наказів, без умовлень і прохань. Бо вона складатиме сутність свідомого, несвідомого і підсвідомого буття нашого. І в цьому буде притаєна наша непереможня сила!
Між рунвістами є певна частина таких, які чудом (великим Дажбожим чудом!) успадкували дар вольовости від предків (оріян). З родин обдарованих талантом вольовости плекається новий вольовий тип Української Людини.
Рунвістом не може бути той, хто каже "почав був добру справу та й лишив її, бо думав, що вона легка". Алмаз тому є алмазом, що він діє там, де потрібна твердість. Є рунвіст - алмаз і є рунвіст - глина. І кожний з них сам [1007] ці свої властивості характеру демонструє.
44. РУНВІСТ - АЛМАЗ, ЦЕ ЛЮДИНА ОРІЯНСЬКОЇ ШЛЯХЕТНОЇ ГІДНОСТИ, втілення оріянської вольовости і світлої величі, її ніхто не зневірить, її ніхто не купить і не продасть. Ніхто не вторгнеться у святиню її палких переконань. Ніхто (жодні сили!) її не перекличуть з фронту РУНВІРИ на фронт чужовір'я чи якоїсь плягіятської секти рідновірів. Її ніхто не вмовить діяти проти Об'єднання Синів і Дочок України (організованих визнавців Рідної Української Національної Віри).
45. НІХТО РУНВІСТА, ЯКИЙ Є АЛМАЗОМ НАРОДНОЇ ДУШІ, не використає для того, щоб він чинив в ОСІДУ РУНВІРИ заколоти, розколи, чад зневірення, паніку, ідіотизм збайдужіння, охлялости. Алмаз завжди алмаз: і в золотих палатах і на смітнику, на волі і за ґратами, у годину похвал і зневаг. Він - Людина РУНВІРИ. Вороги України Його бояться. Вони знають Його алмазну національну мораль, його непохитну вольовість. Вони знають, що він не дозволяє, щоб чужинці розпоряджалися Його життям і Його смертю.
46. РУНВІСТ-ГЛИНА, ЦЕ ЛЮДИНА (КОЛИ НА НЕЇ ПОВЕРХОВО ГЛЯНУТИ) НІБИ Й ДОБРА, улеслива, вміє особливо успішно влаштовувати для себе вигідне життя і цим хвалитися. І має замашки всезнайки, на словах - щира, на ділі - обмежена скупістю, хворобливим індивідуалізмом.
Він глина, з якої чужі обставини і споживацький спосіб життя, виліплюють козлики. І спритні люди можуть його використати так, що він те, що сьогодні обожнює, завтра обкидатиме болотом. Присягу, яку він сьогодні врочисто складає, завтра її зрадить і в оправдання він буде мати сотню "аргументів".
Він казатиме: "Я за РУНВіру тому, що це добра справа, готовий боротися. Але я охолонув, бо все не так, як я хочу. Я б для РУНВіри багато зробив, але маю багато приватних справ і тому можу тільки давати поради під псевдонімом. Ніхто не бере до уваги моїх порад і я дуже обурений. Я проста людина, отже, я - народ і хай керманич слухає мене, як голос народу, а ні - значить ОСІДУ не має демократії.
"Та й взагалі, коли є РУНВіра, то ОСІДУ непотрібне! ОСІДУ - це організація, то хто ми тоді: партія чи віра? Ми ж віра, а не партія і ще скажу, що Квитків ОСІДУ не треба і статуту не треба. Бо всякий статут то - поневолення.
"Взагалі, кожний може мати свою РУНВіру і свої бюлетені видавати, щоб була свобода преси. І духовних провідників не треба, політикою займатися не треба, бо ми віра, а не політична визвольна справа.
"І членських вкладок не треба, бо то виглядає, як у комсомолі, пожертв складати не треба, бо то нагадує парафію. Святиню будувати не треба, бо на те треба гроші, а ми їх не маємо і невідомо чи й матимемо. Кожний хай молиться в хаті, коли хоче і як [1008] хоче. Отже, як переконуєтеся, я за РУНВіру і за повну волю в ОСІДУ, і тому я не підтримую Лева Силенка. І ще хочу сказати таку думку, що РУНВіру не відродив Лев Силенко, РУНВіра була й п'ятсот років тому в Україні і тоді ми всі були греко-православними. І Сковорода, Шевченко, Франко завжди проповідували віру в ЄДИНОГО Дажбога, про що й написано всюди в їхніх книгах. Отже, я ширю волю слова".
47. СПРАВДІ Є ВОЛЯ І ВОЛЯ. Є воля, яка веде в неволю. Є воля, яка обороняє і будує волю. Є воля мудра і є воля глупа. Є воля вільна і є воля рабська. Є воля організована і є воля дезорганізована. Є воля рідна і є воля чужа. Є воля слова, яка людей єднає для святої мети і є воля слова, яка людей роз'єднує і розслаблює.
Є воля, яка глумиться з духовного порядку, з рідної віри і мудрости і є воля, яка звеличує чужі віри і їхніх шаманів. Є воля, яка вчить раба звати рабство волею, о, слово "воля" - це вогонь, який одних гріє, а інших - перетворює в попіл.
Справа не у слові "воля", не у принадних криках про волю, а в тому, хто який вкладає зміст у слово "воля". Наприклад, москвини вторгнувшись на землі України, вклали в українське слово "воля" москвинський зміст і тому така воля стала для українців ярмом.
Є воля Ватиканська, Греко-Православна, Мусульманська, Буддистська, Німецька, Москвинська - ці волі маніфестують творіння, добрі вони чи злі - не має значення. Вони чужі для українців тому, що в них немає змісту Українського "Я" (немає в них ні почувань, ні помислів, ні вболівань, ні радощів, ні інтересів українських).
48. МИ - РУНВІСТИ. МИ - ДУХОВНІ ВОЇНИ РУНВІРИ. Творчу силу, яку нам дав Датель Бутя (Дажбог) ми звемо Мудрістю Оріянської Волі. Ми не сироти Людства! У нас є свої розуміння волі, своя мораль волі, своя етика волі, своя душа волі, своє минуле, сучасне і майбутнє волі!
Ми ніколи і ніким не хочемо бути визволені і ощасливлені! Чужинці не сміють нам нашу волю давати, нам нашу душу дарити, нам нашу Вітчизну святити, христити, комунізовувати. І нам наших дітей не по-нашому вчити.
Воля - наша Рідна Духовна Мати. Вона нас родить. Вона нас творить достойними людьми і вона нас поневолює законами самопоневолення, щоб наша воля мала силу!
49. ГАСЛА ПРИПАРОВАНІ ЧУЖИНЦЯМИ - "братерство двох народів" (українець - вівця, москвин - вовк), "слов'янські брати" (українець - Авел, москвин - Каїн), "соціалістична справедливість ленінська" (земля - українська, а пшениця, яка на ній росте - московська, голод - в Україні, а політика - в Москві), "ленінська національна політика" (на вулицях Києва - мова москвинська, в Москві - пам'ятник Шевченкові), "правдива релігія" (юдеєць [1009] Ісус, син юдейського царя Давида) - правдивий Бог України, грек і римлянин - правдиві творці "Божих законів", а українці - біблійне плем'я Яфета, яке в поті чола має орати, сіяти, жати і "творців Божих законів годувати і юдейському Богові Саваотові (імператорові неба й землі) душу довіряти.
50. МИ, РУНВІСТИ, ПОКЛИКАНІ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ всі ці гачки (підступні гасла кинуті в море Українського Народу) виловити і жбурнути їх тим, які звуть себе "душехватами Ісуса", "чекістами Леніна", "шамбелянами папи римського", "чоломниками Візантійщини"!
51. МИ НАТХНЕННІ Й ОРГАНІЗОВАНІ МУДРІСТЮ ОРІЯНСЬКОЇ ВОЛІ. Ми володіємо духовним аристократизмом самопоневолення, ми достойні сини і дочки України.
Зміст нашого життя і нашої смерти, наше минуле, наше сучасне і наше майбутнє мають самобутній зміст нашого "Я" (зміст нашої душі, нашого розуму, нашої волі), ми - внуки Дажбожі! [1010]