Мага Віра
Тридцять четвертий день
РІЗДВО СВІТЛА ДАЖБОЖОГО
1. ДОРОГІ МОЇ ПОБРАТИМИ, ДОРОГІ МОЇ ПОСЕСТРИ - правдоносні внуки Дажбожі, йду в гості до Вас. Несу святі скарби, які мені передали для Вас, великі Предки наші. Прийміть їх - вічно житиме в серцях Ваших творча і шляхетна згода. Вічно Ви будете багаті благородними почуттями, вірою в єдиного і всюдисущого Дателя Буття. Датель Буття - Дажбог наш величний, суворий і ніжний, як рідна мати. Він - Будівник Світу.
Є люди, яких можна назвати біблійними атеїстами. Вони не вірять у Єгову тому, що Він, як пише "Біблія", жорстокий і ревнивий. Про інше поняття Бога вони не знають. Слова "віруючий" і "атеїст" умовні. Для біблійників ми, рунвісти, виглядаємо атеїстами тому, що ми віруємо не по-біблійному. Ми віримо в Дателя Буття (Дажбога). І наша віра нас звеличує. В ній ми бачимо духовну волю нашого "я". В ній трепет нашої любови до Вітчизни і наша ненависть до її ворогів. Наша віра свята!
Рідна Українська Національна Віра єднає наші мислі, єднає наші почування, єднає наше велике правдоносне плем'я - плем'я внуків Дажбожих.
Ми віримо в Дажбога, щоб наші земні, підземні і небесні скарби були нашими. Нам відомі таїни успішної святої оборони скарбів рідних. Ми любимо і обороняємо їх так, як свої руки, ноги, очі, мозок, серце.
2. ЛЮДИНА БОРОНИТЬ САМА СЕБЕ НЕ ТІЛЬКИ РОЗУМОМ, а й інстинктами самозбереження. Інстинкти самозбереження старіші і сильніші за розум. Ми хочемо, щоб світ знав, що ми непереможні. Непереможність наша закодована в наших розуміннях життя і смерти, у філософії і культурі нашої любови до Вітчизни, в одержимості нашої борні за її волю.
Вітчизну нашу ми обороняємо, керуючись не партійними, соціологічними чи інтернаціонально-релігійними гаслами. Ми Вітчизну нашу обороняємо інстинктами самозбереження. Вітчизна - наші ноги, наші руки, наші очі, наш мозок, наші серця і почування.
Вітчизна і ми - це корм і тіло, повітря і легені, краса і душа, право на життя і життя, колиска і дитина, материнське молоко і майбутнє дітей наших. Нещасний буде той, хто нас, внуків Дажбожих, на нашій рідній землі прагнутиме поневолити, щоб живитися нашою кров'ю (добротними плодами Вітчизни нашої). [1028]
3. МИ ЖИВЕМО ЗАКОНАМИ НЕ ПОЗИЧЕНОЇ МОРАЛІ, а рідної: вторжник, що увірвався зі зброєю залізною чи духовною на наші рідні землі зі сходу, півночі, півдня чи заходу, щоб нас поневолити, має віддати нам свою голову. Мораль така нам корисна і для нас вона свята. Ніхто не має права в нашу хату нести науку Ісуса, папи Римського, Леніна, грецької ортодоксії, щоб нею нас гнобити!
Ми не хочемо підпорядковувати себе творінням чужоземного розуму. Десять століть ми були підпорядковані законам чужого розуму - законам чужоземної релігії. Тепер маємо наочні дані ствердити, що таке підпорядкування обезвладнило душу нашу і знецінило в світі наш світлий розум.
Ми маємо свій розум. Ми маємо свою душу. Ми щасливі без чужого щастя. Ми розумні без чужого розуму. Той, хто повірить, що ми маємо в черепах ослаблений мозок не здібний для творчости, у грудях - заячі серця не здібні мати свою віру, викопає сам для себе могилу на нашій землі - ми нікому не дозволимо наше на наших очах ганьбити!
Я йду, щоб підняти народ на вершини духовного і тілесного самоутвердження. Коли я йду до мого народу, щоб з ним синівську мову вести, Ісус, Маркс, Ленін, папа Римський і греко-православні жерці, повинні мовчати. Їхні мудрощі і їхні святощі, їхні щедроти і їхні чесноти їхні - хай вони збагачують духовні скарбниці їхніх народів і не поневолюють духовне життя мого народу.
4. ПОБРАТИМИ І ПОСЕСТРИ, НІКОЛИ ПЛАКСИВО НЕ ЖАЛІЙТЕСЯ нікому, що москвини прийшли в Україну і б'ють українців: кожний, хто йде в Україну, йде, щоб бити українців, щоб одружуватися з їхніми миловидними і ніжними дочками і цим ослаблювати моральну і тілесну субстанцію українську. Кожний йде в Україну, щоб бити українців, щоб їхніх жилавих і світлочолих синів навчити стріляти рідну матір, стріляти рідного тата в ім'я віри Христової, в ім'я віри Ленінової, в ім'я повного шлунку, поплатних посад, сектантського фанатизму, споживацької філософії життя.
Кожний йде в Україну, щоб брати з колиски українських дітей і вчити їх катувати Україну. Зі зброєю в руках іти пліч-о-пліч із загарбниками України (валуївцями, денікінцями), зі зброєю в руках іти пліч-о-пліч із загарбниками України (брежньовими, сталінцями, ленінцями) - що це значить?
Це значить, будучи українцем, спільно із загарбниками України душити в Україні українську мову, тримати в темноті українську національну свідомість, ховати від українців їхню правдиву історію і вчити їх такої потворної історії України, щоб у їх не було віри в себе, не було пошани до предків своїх, творити в 21 році, в 33 році голод в Україні, катувати українців в концтаборах Соловків, Колими, Сибіру, Московитії. [1029]
5. НІМЦІ, АНГЛІЙЦІ, ФРАНЦУЗИ ТА ІНШІ НАРОДИ НЕ хочуть стояти поруч з українцями. Достойні народи не можуть любити тих, яких вони вважають духовними, політичними і економічними рабами.
Українці в їхньому розумінні "білі негри Европи". Сорок п'ять мільйонів людей, які живуть на найбагатшій у світі землі і звуть себе українцями, не мають; ні своєї національної армії, ні своїх грошей, які б були визнані банками держав Евразії, ні своєї національної філософії життя. В їхній столиці Києві на вулиці не чути української мови.
З такою національною грамотою українці (брати-чужовіри) хочуть у світі здобути симпатію, визнання, зазначаючи, що вони "також християни". Світ не любить тих, які самі себе не знають, живуть законами рабського розуміння життя, моралі, релігії. Рабство - ганьба.
Світ - це природа. Світ живе законом: кожний народ, коли він хоче бути достойним народом, повинен сам на своїй землі боронити волю свого "я". Народ, який нездібний сам себе боронити, приречений на загибель.
6. ПРИРОДА (ВСЕ ЖИВЕ КЕРОВАНЕ ЗАКОНАМИ ПРИРОДИ) завжди стоїть по стороні сильних. Природа, наприклад, дає право не слабому оленеві, а сильному і відважному започаткувати, стрінувшись з оленихою, продовження роду оленячого.
Моралісти, отже мають дані твердити, що природа неморальна, жорстока, потворна. Коли б природа стала по стороні слабого тілом і розумом оленя( в ім'я "великої" моралі), оленячий рід став би млявим і вовки швидко б його зжерли. Природа, щоб зберегти рід оленячий, стоїть по стороні сильних оленів. Тільки їм дає право продовжувати народження нових поколінь.
Світ з любови до роду людського, любить той народ, який володіє могутньою нервовою енергією, організаційним талантом, вольовим і палким розумом.
Слабий народ викликає до себе жаль, співчуття. Сильні інколи дають йому в руку шмат хліба, але ніхто з них не хоче зі слабим народом ділити його слабість і слабнути разом з ним.
7. ВІДВІДУВАВ Я НАЙМЕНШІ КРАЇНИ СВІТУ (Ел Салвадор, Коста Ріку). Мені було приємно, що сини цих народів вірять, що вони сильні. Вони гордяться своїми вітчизнами. Я не стрічав, щоб хтось з них говорив "Ми слабі", "нам треба возз'єднуватися з іншим великим народом", "наша вітчизна самостійно не може існувати".
Український народ тілесно здоровий. Він сильний. Він розумом глибокий і красою лиця принадний. Але він слабий вірою в себе. Він слабий своїми слабими переконаннями (його душу приборкала і спотворила многовікова неволя).
Щоб його душа пробудилася, налилася творчою енергією, святою вольовою вірою в себе, мають прийти зі світу рунвістів Рішите- [1030] лі Життя і Смерти, тобто, РЖІСИ. Народ, побачивши подвиги РЖІСІВ, самозвеличиться. Народ не може жити без великих синівських подвигів. Він подвиги обожнює і ними наснажується. Чим більші синівські подвиги, тим більша енергія і віра народу. Там, де немає великих синівських подвигів, народ стає кволим.
8. Я ЙДУ, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ СИНІВ УКРАЇНИ, що служіння народові і вмирання на полі бою за його волю - це не наказ, це не присяга, це не обов'язок, ні, це обряд Добровільного Священнодійства. Це вершина духовного і тілесного досконалення - завершення щастя, здійснення всіх мрій, вічний вінок Слави і Волі!
Ржіс - найвища степінь духовного і тілесного життя рунвіста. Ржіс - український камікадзе. Один ржіс знищить сотню" злотворних вторжників. Він (ржіс) сам добровільно і врочисто зголошується у хвилину всенародної тривоги йти у Царство Духа Предків.
Ржіс своєю тлінною тілесною кончиною нищитиме осині гнізда вторжників. Рунвісти такого озброєного Рішителя Життя і Смерти, тобто РЖІСА, обрядово проводжатимуть уквітчаного у вінок Безсмертя. Найкращі кралі внуків Дажбожих цілунками і співами проваджатимуть його, як на велике Різдво Світла Дажбожого, у Святиню Безсмертя. Мати його буде проголошена Великою Матирею Волі і Слави.
Ржіс обрядово (в натхненні Дажбожого священнодійства) своєю мудрою смертю майстерно і впевнено відбирає життя в сотні катів України. Піде слава по світі, що коли йде ржіс, то це значить іде той, хто сам себе прирік на смерть, щоб своєю смертю перемогти ту смерть, яку несуть Україні вторжники.
9. РЖІС - ЛЮДИНА, ЯКА ЙДЕ МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ. Йому покірні сили живі і мертві. Він у священній борні згорає, стає райдужним прапором Волі, Віри і Слави. Його тіло перевтілюється у вічність. І стає під небом України серед степу широкополого вогняним мідяним монументом Священнодійства. Ржіс - людина, в якій втілені сили більші, як людські. Він діями своїми тривожить серця мільйонів, стає ідеєю мільйонів, його чинові кланяються почуття мільйонів.
Не кожний рунвіст, не кожна рунвістка може досягнути тієї духовної і тілесної досконалости, яка завершується діями, що їх здійснює ржіс. Ржіс - легенда жива, з якої творяться закони, філософські системи, релігії, обряди, духовні революції, нові епохи, нові шляхи цивілізації.
10. ТОЙ, ХТО ВІДЧУВ, ЩО ВІН ГОТОВИЙ БУТИ РЖІСОМ, не обов'язково має звільнятися від земного життя: ржіс проявляє божественні свої сили у всіх сферах життя народу - на фронті, в розвідці, в мистецтві, в техніці, в праці. Він відрізняється від маси своєю одержимістю, цілеспрямованістю, відвагою, здоровими інстинктами народного самозбереження, самопосвятою вищою за [1031] звичайне життя і звичайну смерть. Ржіс - завершення кращих духовних і тілесних сил нації, ржіс - це Дажбожий дар, який отримує не кожний, це дар Слави, Любови і Безсмертя.
11. ЖИТТЄТВОРЧИЙ ДАЖБОЖЕ МІЙ, мільярди років Ти ткав зі Світла чарівний оксамит - готував колиску для Розумного Життя. Чую, дехто каже мені: "Ніхто не готував, розумне життя само постало, маючи на це час і умови".
Відповідаю: "Є час, є умови, а творця часу і творця умов немає? Є світло, а джерела, яке творить світло, немає?"
Філософії матеріялізму й ідеалізму не досконалі, тому що вони не толерантні. Вони, самі себе вважаючи досконалими, ведуть між собою дику війну, їх треба розброїти. Життя їх не оправдало. Немає абсолютної матерії, немає абсолютного духа, немає духа без матерії, немає матерії без духа.
Оріяна (Первоукраїна) - Вітчизна племен оріянських (сумеріян, гіттітів, гиксосів, критян, скитів). Вони першотворці культури і цивілізації народів Білої раси, дарма, що тепер їхні духовні й матеріяльні скарби присвоюють собі інші народи. Чужоземні історики знають добре, що українці - це потомки сумеріян, гіттітів, скитів. Але з міркувань релігійної і політичної дипльоматії, не всі вони можуть глянути правді в очі.
12. ОРІЯНА - ДАЖБОЖА КОЛИСКА. Як творилося несвідоме і свідоме її єство. Чим вона принадна, чим вона квітуча, щедротна, багата і таємнича? Яка її історія? Як її читати?
Часто рівнинні простори Оріяни були залиті морем. Сотні тисячоліть бушували хвилі морські там, де сьогодні бушують хвилі золотої пшениці і течуть солодководі ріки, і шумлять співучі гаї, мріють у степах могили і стоять гради Київ, Львів, Полтава, Харків, Одеса, Чигирин, Ялта, Трипілля та інші гради і городища.
Милосердне небо і золото хлібодарного моря - який первородний, який божественний у Тебе, Оріяно (Первоукраїно), прапор - прапор Природи і її щедротних дітей.
І тоді, коли на хвилях моря іскрилося Сонце, а це було більше, як мільйон років тому, творилися гори Оріяни. Їх ми сьогодні звемо Карпатськими, Кримськими.
13. КРАСИВІШАЄ ОБЛИЧЧЯ ПЛЯНЕТИ ЗЕМНОЇ ... поступово море виходить з просторів Оріяни. І в ці часи, ніби, як вітальний салют посланий у космос, ніби, як передвістя світове, яке повідомляє галактики і метагалактики про чудотворіння Плянети Земної, заклекотіли надземні і підземні води.
І вибухли в Карпатах вулкани, здригнулася десятикілометрова мантія Землі. І пролетіли над звільненими від моря просторами Дажбожої колиски (Оріяни) гурагани. Заклубочилися хмари. Загорілося небо від спалаху перших на Землі блискавиць. І свіжим [1032] озоном потекли хвилі життя. І стало тихо.
14. І ТАМ, ДЕ БУЛО МОРЕ, ДЕ БУЛИ ГОРИ ЛЕДЯНІ, появився чудодійний лес. І погналася до Сонця буйна й соковита тропічна рослинність - могутні дерева. Розкішні високі дактилеві пальми: і був тоді в Оріяні (Первоукраїні) такий клімат, як тепер в Африці.
Простори покрилися могутніми лісами. І по головній артерії землі оріянської потекла солодка джерельна вода - народився Дніпро! І зі всіх сторін поспішно приєдналися до нього його діти - солодкі дзвінкі притоки. І зашумів над їхніми берегами густий очерет, і заколихалися пташині гнізда.
І захвилювалися степи і узгір'я духм'яними травами, квітами, закосичилася земля гаями. І заспівало небо жайворонками, повідважнішало ширококрилими орлами, численним принадним пернатим світом.
І ріки наповнилися рибами; ліси і степи - медами і ситими звірями. І Карпати покрилися кедровими і смерековими лісами, загомоніли стрімкими потоками, цілющими теплими джерелами. І сьогодні, як свідки тих часів, коли простори Оріяни були покриті водою, лежать на вершинах Карпат, широкі кам'яні поля.
15. ЖИТТЄТВОРЧИЙ ДАЖБОЖЕ МІЙ. Ти воістинно квітучу (безподібну на Плянеті Земній, безподібну в сонячних системах нашої галактики!) приготував колиску для улюблених дітей своїх - для нашої Первоматері Лель, для нашого Первотата Оря.
І вони дали нам серце свого серця, душу своєї душі, образ свого образу, красу своєї краси. І відійшли вони у Святиню Вічности Дажбожої. І між їхнім "я" і нашим "я" тремтить сонячна струна сили спадкової.
Їхня кров тече по жилах наших, їхня чарівна мова дана нам, щоб ми розуміли самі себе, дана нам, як дар нетлінний і вічноквітучий, сьогодні радує душі наші, умудряє навики наші, єднає мислі наші.
Слова, які ніжно і мудро видобули із симфонії Неба і Землі, Первомати Лель і Первотато Орь, "тепа" (тепло), "гіма" (зима), "света" (світло), "Іті" (Іти), "піта" (пити), "дата" (дати), "вар" (вар, узвар), "сік" (сік, напій), "тема" (темно), "сісі" (груди), "сарпа" (серп), "трада" (труд), "лута" (люта, лютий), "поґанда" (погано), "жал" (жало), "вам'я" (вім'я), "парага" (порох), "така" (така), "яра" (яра), "пава" (повітря), "ід" (їда), "калюша" (калюжа), "руш" (рухати), "мага" (могутній), "нара" (наречена), "бгу" (буття), "да" (дати), "рос" (роса), "пас" (пасти), "дася мася" (десять місяців), "ваю" (віяння), "рик" (рик, мова), "дама" (дім), "двар" (двері), "пак" (пекти), "дасака" (десятка), "тата" (тато), "мата" (мати), "дара" (дірка), "мріті" (смерть), "кеса" (коса), "рода" (рід, народ, народження) ми й сьогодні щодня вживаємо.
А ці ж слова найстаріші в світі слова білої людини! А вони ж були на устах тих оріян, які п'ять тисяч літ тому з Оріяни (Перво- [1033] україни) прийшли до Північної Індії, започатковуючи історію Індо-Европейської культури і цивілізації.
Вони ж (ці перші слова людини) були на устах сумеріян, які шість тисяч літ тому з Оріяни (Первоукраїни) прийшли в долину рік Тигру і Евфрату, на береги Пелопонесу, Криту, Малої Азії. Сьогодні весь світ гордиться плодами їхнього розуму - вогнищами їхньої брильянтної цивілізації і культури. Без їх був би неможливий розвиток цивілізації Европи, Азії, Америки.
Вони ж (ці тепер мною сказані санскритські слова) до сьогодні вціліли на устах синів і дочок України. Горять вони, як самоцвіти, як буйне світання мислі людської, у найстародавніших книгах Плянети Земної - на клинописах Сумерії, Гіттії, у "Ведах", "Авестах", "Трипітаках".
16. Я ЗНАЙШОВ ЦІ САМОЦВІТИ У НЕТРЯХ ІСТОРІЇ і радуюся ними, як дитина вимріяним дарунком. Показую їх всюди, ой, не топчіться ж, не топчіться ж по їх, чужовірні вчені народу мого! Глузуйте з мене. Або речіть, що то не я, а ви їх винесли з нетрів історії, приписуйте мій тяжкий труд собі, але не топчіться, бо то, кажу вам, святі скарби мови рідної, то сердечний трепет історії нашої, о, невгамовна душе моя, чому ти така?!
Мандрував я над берегами Евфрату і Тигру. І стомлений мандрами шукав прохолодь в тіні вавилонських руїн, під дактилевими пальмами Куту, Умми і Амари. Мандрував я над берегами Персіянського заливу, біля Башрагу, де, як оповідає "Біблія", кочував халдеєць Авраам. Пас він кози, страждаючи від безводдя і пекучих вітрів і живлячись в'яленим на сонці м'ясом, корінням, мушлями.
17. МАНДРУВАВ Я НАД БЕРЕГАМИ ТИБРУ І ЙОРДАНЮ. Ні, жодна з цих рік не може рівнятися Дніпру. І кажу так не тому, що я син Дніпра, а тому, що жодна з цих рік не мають такого народження, такої біографії, як Дніпро. Дніпрові води творяться з підземних джерел, і властивості, якими розпоряджаються їхні складники, чудотворні. Вони мають добротний вплив на гени - основи людської духовної і тілесної субстанції.
Безподібна міграція підземних вод Оріяни (України). Безподібна міграція повітря у поверхньому шарі її чорнозему, безподібна поведінка їхніх складників і розчинених у них елементів, творять Оріяну (Україну) безподібною країною Плянети Земної.
Вона безподібна властивостями кругообміну тих сил, які сприяють проростанню зерна в землі. І безподібна вона компонентом тих сил. І тверджу це не тому, щоб звеличити Дажбожу колиску, а щоб поділитися з Вами, Побратими і Посестри мої, мислями: хто ми є, якою є наша Вітчизна і чим вона особлива?
Коли я йшов літнього сонячного дня в чорній сорочці, мені було нестерпно гаряче. Одягнувши білу сорочку, я переконався, що сонце не дуже чіпляється ме- [1034] не. І в цю секунду в мене постала думка: грецька вбога біла (вапниста) земля, по якій я йду, прямуючи до Атен, має мало сонця. І дає вона грекам убогу їжу.
18. В УКРАЇНІ СОНЦЕ ЛАГІДНІШЕ, ЯК У ГРЕЦІЇ - але український чорнозем багатший на сонце, як ті чи інші простори Европи, Азії.
Він (український чорнозем, як смола темний) притягає до себе сонце. Він жадібно п'є сонячну енергію. І її перетворює в сонячну пшеницю, у мед, в молоко, у вишневі сади, соняшникові поля. Він соками плодів своїх осонячнює кров і душу українську.
Оріяна (свята Україна наша) - країна Доброго Харчу і Доброго Здоров'я, її вишневі сади дають людині сік багатий на залізо. Без заліза не може існувати людська кров, її квітучі долини, луки, яри найбагатші в світі на лікувальні рослини. І не тільки тепер, більше як дві тисячі років тому про це писали лікарі Греції, Риму, Сирії.
19. ТИСЯЧУ ДВІСТІ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН РОСТЕ В УКРАЇНІ, їх вміли використовувати наші предки. Ріки України найбагатші в світі на цілющі мінерали, які добродійно впливають на нервову систему, на працю серця, нирок, печінки. І особливо на ці скарби багата зачарована Десна. Незважаючи на тяжкі невільничі умови, Україна вважається країною людського довголіття. На самій Винничині сьогодні живе більше, як три тисячі двісті столітніх людей.
Оріяна (свята Україна наша) - країна цукру, пшениці, меду, заліза, самоцвітів, гідроелектрики. Науковці сьогодні ствердили, що сотні мільйонів жителів може мати Україна, не потребуючи ні від кого ні хліба, ні води. На дві тисячі кілометрів простягнулися її простори від Сходу до Заходу. Більше, як на тисячу кілометрів простягнулися її простори від берегів Чорного моря до лісів Півночі.
20. ОРІЯНА (СВЯТА УКРАЇНА НАША) - країна Пісні і Танцю. Немає на світі такого народу, який би мав багатшу народну пісню, багатші народні танці. Вона - країна невичерпних земних і підземних скарбів, її земля казково могутня життєвою енергією.
І тому Гітлер пробував принести в жертву богові війни два мільйони молодих німців, щоб навіки возз'єднати Україну з Німеччиною.
І тому Ленін - царський дворянин очима косив у сторону України і речав до москвинів: "Ми хочемо Россію з країни злиденної і убогої перетворити в країну багату" і тому пам'ятайте "Якщо український комуніст наполягає на безумовній державній незалежності України, його можна запідозріти в тому, що він захищає таку політику ... в силу дрібнохазяйських національних пересудів" (Ленін, том 2, сторінки: 624, 507, Київ, 1947 рік).
"Можна запідозріти". І запідозрілих розстріляти - розстріляні сотні, тисячі українських комуністів, які прагнули мати "безумов- [1035] ну державну незалежність України". Поруч з ними розстріляні ті вірні сини і дочки України, які під національним прапором боролися за вільну Україну.
Москвинського комуніста, який "наполягає на безумовній державній незалежності" Московії, ніхто не має права "запідозрівати", що він "захищає... силу дрібнобуржуазних передсудків". Чому комуністи не всі рівні перед комунізмом?
21. ТОМУ (І Я ПРО ЦЕ ЧАСТО ГОВОРЮ), ЩО Є ПАНИ-КОМУНІСТИ І Є РАБИ-КОМУНІСТИ. Те, що згідно з ленінським вченням панам-комуністам дозволено, рабам-комуністам - заборонено. Ленінізм - релігія Москви.
Український комуніст, якщо він хоче бути добрим ленінцем, повинен Москву любити більше, як Київ і відбирати в українців ті права, які москвинам дозволені. Український раб-комуніст зобов'язаний вірити, що тільки у "возз'єднанні України з Россією" "вільна Україна можлива, без такої єдности, про неї не може бути й мови" (Ленін, том 20, сторінка - 14).
Тобто, українець має право вважати себе вільною людиною тільки при тій умові, що на його шиї лежить ярмо московське назване "возз'єднанням". Українському поневоленому люду Ленін "дав" українську землю, щоб вона навіки належала українцям, а пшениця, яка росте на ній (в ім'я "возз'єднання України з Россією"), щоб перебувала в розпорядженні Россії. Бо Ленін "дав"... землю. Українські принцеси зобов'язані бути щасливі, що Ленін їх поробив монастирськими, тобто, колгоспними свинарками, щоб вони гордо плекали сало для жерців москвинського імперського комунізму і родили синів - живе гарматне м'ясо, яке використовує Москва для своїх імперських цілей під час бою на Далекому сході - здійснює пляни царів, поширюючи свої землі за рахунок землі Китайського народу.
І радіти зобов'язані українці, що тільки при такому "возз'єднанні України з Россією" "вільна Україна можлива, без такої єдности про неї не може бути й мови". І співати радісно вони зобов'язані, що ця філософія Леніна, як пише київський москвинський україномовний журнал "Соціалістична культура" (число 1, рік 1972), "стала життєвим законом для українського народу".
Життєвий закон Леніна, в ярмі якого зобов'язаний жити Український народ, ображає слух достойної людини. Я тверджу, що вільна Україна - це українська справа, ленінці, геть заберіть свої брудні руки від землі моєї Матері-України, вона свята!
22. Є ПАНИ-ХРИСТИЯНИ, І Є РАБИ-ХРИСТИЯНИ. Те, що згідно з греко-римськими канонами дозволено панам-християнам (грекам, латинам), те, очевидно, заборонено рабам-християнам (українцям). І це тому, що раби-християни віру християнську прийняли: вони не були творцями християнізму. Вони є тільки сліпими виконавцями його (греко- [1036] латинських) догм. І про інакший християнізм (тобто, про християнізм такий, який би їм був корисний) "не може бути й мови".
Я прийшов, щоб братам, які в ім'я чужих релігій, в ім'я чужих ідеологій самі себе гноблять, сказати, що ні вказівки Ісуса, ні вказівки Леніна, ні вказівки інших духовних агресорів не повинні стати "життєвим законом для українського народу"!
Український народ здібний сам для себе творити свої життєві закони. Всі спраглі волі і віри, ідіть зі мною! Ідучи зі мною, ви стаєте самі собою, ви пізнаєте самі себе. Ви єднаєтеся з силою Вітчизни рідної. В Ній закодоване ваше минуле, сучасне і майбутнє. Вона - душа і тіло Ваше. Вона - країна величних Чотирьох Симфоній Плянети Земної, їх ми звемо "Весна", "Літо", "Осінь", "Зима".
23. ВОНИ (ЦІ ЧОТИРИ СИМФОНІЇ) ЯСКРАВІ своїми барвами, теплозмінами, мотивами, їхні вищі і нижчі акорди в душі оріянина (українця) проявлені. І тому вона така щедротна і довірлива, бадьора і спляча, ніжна і обурлива. Вона синхронізована з Небом і Землею. Вона створила сто тисяч народних пісень - у них втілені чари Душі Людської, в них проявлений аристократизм оріянина (українця), його лет і падіння, його туга за волею, його любов до життя і його перемога над смертю, і віра його Предків великих.
Незвідану тривожність переживали предки наші. І особливо взимку. День коротшає - мерзне Мати-Земля. Умирає рослинний світ. Відлітають у вирій птахи, ховаються в нори звірі. Сумують голі дерева. Лід сковує ріки. Тужно виє сніговій. Ніби Сонце покидає Землю.
Вони (предки наші) дванадцять тисяч літ тому над берегами Дніпра підносили руки до Неба. Молитовно рекли: "Свар, а мріті! Свар, руд бгу!", що значить перекладаючи із передмови "Сонце, не вмирай! Сонце, роди буття!"
Вони (предки наші) добрі діти Світу, щоб допомогти Сварові перемогти Тьму, розкладали в просторій сухій печері, маючи "дарава" (санскрит, дрова), багаття. Печера вистелена теплими хутрами. На високих сухих стінах висять снопики сушених квітів пахучих, там, де у черепку палає вогник, стоїть сніп, у шкіряних мішках - зерно, у глеках - вар, а оподаль купа сіна, біля нього лежить щойно народжене теля.
24. ЮНАКИ І ЮНКИ НАВКОЛО ВОГНЮ ТВОРЯТЬ "КАЛА", (санскрит, коло). Вони "кала да" (коло дають, колядують). Вони руки молитовно підносять то до Сонця, то до вогню. Вони вірять, Ідо вогнем, який горить у просторій, як двір, печері, вони помагають Сонцеві перемогти Тьму. Вони - діти Сонця, Його вірні помічники.
Справді примітивна, тобто, початкова була в них віра. Марксисти твердять, що вона була "невмінням науково пояснити явища природи". Християни твердять, що вона була проявом поклоніння сонцеві, природі. [1037]
Я тверджу, що крім "наукового пояснення природи", яким марксисти при кожній нагоді хваляться, є ще любов людини до природи, туга за нею, свідоме, несвідоме і підсвідоме її відчування. Без природи у людини була б мало розвинена радість. Життя тільки там має вартість, де є радість. Хоч і примітивний, але ж який він був вільний, чарівний і життєрадісний отой світ віри предків наших!
25. ЇХНЯ ВІРА (ВІРА В ЖИТТЯ, У ВЕЛИЧ ПРИРОДНИХ ЯВИЩ) була величнішою за культ Леніна творений поліційними держимордами Московитії, за понурий культ папи Римського творений вишколеними жерцями.
Християни не всі розуміють (і не всім дозволено розуміти), що оце і є Перше в світі Різдво, від якого й почнуться творитися у країнах Европи і Азії різдвяні містерії. І всі вони будуть поєднані із первісним староукраїнським (оріянським) обрядовим святом Різдва Сонця, ("Сол Інвіктус"). І тому всі їхні боги обов'язково родяться в печерах, яслах (сіно, телятко, вогник, глек з варом, варена пшениця у мисці; у всіх дорослих і дітей настрій врочистий). Їх радує Різдво Сонця.
Так, перший у світі віз, який був шість тисяч літ тому створений в Оріяні (Первоукраїні), "техніки" вважають невмінням створити досконалого "кеделака". Примітивне колесо воза започаткувало цивілізацію, яка сьогодні завершилася тим, що внук козацький Павло Королів сконструював перший у світі космічний корабель. Чому він? Тому, що все, що діється в світі, обумовлене причиною: між Павлом Королівим і його далекими предками (винахідниками воза) живе сила спадкової кмітливости.
26. ВОНИ (ПРЕДКИ НАШІ) ОБОЖНЮВАЛИ ПРИРОДУ. Вони вірили, ,що природа дихає, щоб людина дихала. У їх були закони - не можна плювати на ріку, в криницю, треба любити ліс, квіти. Вони ретельно заривали в землю покидьки, ніколи не кидали їх у воду. У воді риба, воду п'ють птахи, звірі, люди. Вони бачили, що кіт, пес ховає свої покидьки, ногами їх пригортає. Інстинкт самозбереження всім підказував тримати лоно Природи в чистоті.
27. ХРИСТИЯНІЗМ - РЕЛІГІЯ ВІДІРВАНА ВІД ПРИРОДИ і радости людської. Християнський монах добровільно влазив у нору (темну печеру). Він у ній день і ніч молився. Постив, щоб мучити тіло своє. Він сам себе, як знаємо з історії київо-печерських монахів, замуровував у печері, щоб не чути пташиного співу, не бачити сонця. Християнське понуре ставлення до природи шкідливе. Воно, керуючись своїм темним містицизмом, назвало наших Предків "дикими природопоклонниками" і спрямувало цивілізацію Европи на шлях спотворення обличчя Плянети Земної. Цивілізація, яка виносить смертний вирок природі, потворна. Там, де хворіє природа, хворіє душа й тіло людини. Християнська цивілізація, відчувши [1038] свій потворний хід, сама себе перелякалася. Тепер ніби починає вертатися до законів радісної, життям утвердженої віри Тата Оря і Матері Лель: природу треба любити, природу треба тримати в чистоті. Очевидно, що такі почування в людині появляться тільки тоді, коли буде в усьому світі відроджений культ природи, який був утверджений і особливо розвинений у вірі великих і передбачливих предків наших. [1039]
28. РУНВІРА - ВІРА ЄДНАННЯ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ, вміння людини її відчувати душею і розуміти її. Первні цієї шляхетної і найстародавнішої віри витримали тяжкий іспит багатьох тисячоліть. Приютилися вони сьогодні у піснях народних. На радість людям, не підкорилися жодній в світі чужій духовній агресивній силі.
Де ж ці первні? "Повій, вітре, повій, буйний", "скажи, Дніпре, скажи, дужий", "гаю мій, розмаю зелененький ". Яка зворушливо благородна синхронізація між природою і душевними почуваннями?!
Читаючи "Євангелію" найуважніше, ви ніде в ній не знайдете розмови людини з красою природи. Творці "Євангелії" - нещасні люди. Вони тікали від природи тому, що вона не була їхнім другом. Безводні пустині, піщані смертельні гурагани, скорпіони, дохлі від безводдя вівці, кози, бідний харч (підсмажена на скелі сарана) і єдине спасіння - це віра, що рай - тільки на небі.
29. "СВАР, А МРІТІ! СВАР, РУД БГУ!". І день довшав, і ніч коротшала. І тато (керманич роду) щодня на кістці мамонта робив "руп". Сьогодні ми кажемо "руб". Звідси - "зруб", "робота", "робітник". Латиняни з нашого (санскритського) "руп" створили "румпере", німці - "раувен", англійці - "рів". Сьогодні в Індії "руп" (рупака) вживається в значенні "одна монета", "рубль".
Нещодавно, як знаєте, археологами на березі Дніпра знайдені кістки мамонта. На них викарбуваний календар. Рік поділений на чотири періоди, на триста шістдесят днів. На основі аналізу встановлено, що цей календар має дванадцятитисячну давність - найстаріший календар світу. Пишу про це не тому, щоб творити "буржуазний націоналізм" і плекати "почуття національної винятковости", а тому, що люблю наукову правду.
Тому що в наших предків був культ природи, вони їй давали ті властивості, що й людині: дерево, сонце, місяць, ріка, звірі, птахи - родяться. Санскритське слово "руд" означає "рід", "род", "народження". Слово "ру" означає "крик", "рик". З "ру" постало "ро", до якого було добавлено "да" (дати, подати). Санскритське "рода" означає "родити", "рости".
Увійдімо у світ давноминулих тисячоліть і там - у житті предків наших інтуїтивно відчуємо такі обставини: в родині хвилююче настороження. Всі ждуть з нетерпінням "ру" (РИКУ, крику). "Ру" щойно народженої дитини пові- [1039] домляє, що прийшла на світ нова людина. Не має "ру" - значить смерть дитину забрала. Крик різдва - щастя. У санскриті слово "рудата" означає "дитина", "криклива дитина".
ЗО. Я ПОЧУТТЯМИ ДУШІ СВОЄЇ ТОРКАЮСЯ до тих струн Душі Народу Українського, до яких чужовір'я не має доступу. Ніколи не вдасться учителям чужовір'я повністю заволодіти Душею Народу Українського. Вона, сама цього не відаючи, Дажбожими законами напрямлюється. Вона зберігає в собі для себе (у найпотаємніших куточках своїх) недоторкану живу гілочку єства свого, її гілочка подібна на весняну гілочку Верби.
Уткніть вербну гілочку в землю. Вона, жадібно напившись життєтворних соків, корінь пустить. Забуяє силою, красою своєю, продовжуючи життя роду свого.
Я віру предків реформуючи торкнувся до цієї таємничої гілочки притаєної в Душі Народу мого і збагатів вогнем осявань. І мислі мої окрилилися. І постало в мені нестримне хотіння бути ржісом і струм збудження оновив кров мою - і стало рідно і тепло на душі. І схотілося мені цим теплом поділитися з людом моїм і всіх привітати з Різдвом Тепла Дажбожого.
І задумався я: Різдво Тепла Дажбожого, Різдво Сварга Дажбожого, Різдво Життя Дажбожого, Різдво Перемоги Дажбожої, Різдво Світання Дажбожого, Різдво Свастя Дажбожого. Санскритське "свастя" означає "щастя". О, яке величне свастя Твоє, Дажбоже мій - яка могутня многогранність Різдва Твого!
"Света" (світло). Після довгих дум, я усталив поняття - Різдво Світла Дажбожого. Побратими і Посестри, Ви це нове поняття радо стрінули тому, що воно рідне душі Вашій.
31. НАШІ ПРЕДКИ ЗВАЛИ СОНЦЕ ДАЖБОГОМ. Їм здавалося, що Сонце - центр всесвіту. Я маю право, як їхній гідний потомок, удосконалити погляди їхні. Сонце - це одне із мільярд світил Дажбожих нам найближче і найрідніше. Сонце - потужне джерело життя на Плянеті Земній.
Дванадцять тисяч років тому наші предки не тільки знали, що Сонце - джерело життя, а й відчували його таїнами своєї свідомости і несвідомості. Християнин сьогодні зве їх "сонцепоклонниками", а себе він зве культурною людиною, яка, мовляв, не поклоняється Сонцеві, а пластиковій фігурці потомка з роду царя юдейського Давида.
Різдво Світла Дажбожого - оновлення віри Предків наших. Оновлення таке, щоб всі ми з предками нашими мали духовну єдність і сьогодні стояли на вершині найвеличнішого в світі богорозуміння.
Умирання і Різдво Сонця (Бога) - віра первісних оріян. На її принципах творилися в різні ери різні релігії і було в їх прагнення втілити сонце у володаря - предка свого і втілити предка в сонце. Митрадисти в Римі перед христи- [1040] янською ерою 25 грудня врочисто святкували Різдво Бога Митри (слово "митра" означає "сонце"). Бог Митра, значить "Бог Сонце". У всіх релігіях "боги" і "сини Божі" (втілення новонародженого тепла, вогню, світла, спасіння) непорочно родилися взимку і обов'язково в печері, у хліві.
32. УКРАїНЦІ-ЧУЖОВІРИ, ЩОБ ОПРАВДАТИ СВОЄ ЧУЖОВІР'Я, приписують предкам своїм все, що є на світі найпотворніше. Вони біля чужовірних вівтарів проголошують їх жорстокими дикунами, і людоїдами, і варварами, які поклонялися дубові, сонцеві, річкам, криницям.
Вони у предках своїх бачать темну душу і глупий розум. І тішаться, що юдейська віра Христова, яку їм греки подарували, поробила їх людьми. Син, який принижує батька свого, звучи його глупою і темною людиною, не знає, що глупота родить глупоту, розум родить розум, світло родить світло.
Археологія спростовує ту неправду, якою українці-чужовіри, предків своїх світлих принижують.
33. В БУДИНКАХ ДВАНАДЦЯТИТИСЯЧОЛІТНЬОЇ ДАВНОСТИ, знайдені знаряддя праці. Знайдені кістки мамонта, на яких викарбувані ті взори, які сьогодні красуються на українських сорочках, килимах, рушниках, гуцульських поясах, топірцях. Існує могутня непереривність духовного життя великого оріянського (українського) народу.
В будинках дванадцятитисячолітньої давности наші предки у місяці грудні (є дані на основі знайдених календарів твердити, що дня сімнадцятого) мали врочисте свято (свято Різдва Сонця). Вони новонароджене телятко несли на сухій траві з холоду до теплої хати. Новонароджене телятко було предвісником, що Сонце перемагає тьму, віщує нове народження, нове воскресіння життя на Землі.
В їх було повір'я, що сонце втілюється в душі людські і в них воно стає людською радістю, надією, словом, любов'ю. В житлах, де живуть люди, взимку родиться надія, віра в Життя. Повір'я на протязі тисячоліть оформилося у віру, що взимку родиться Той, Хто дає Буття. І має Він образ людини: людина найкраще Його своїм розумом відчуває.
34. ЩОБ ВІДЧУТИ ПЕРВОРОДНІСТЬ СТАРОУКРАЇНСЬКОї (оріянської) духовної культури, треба знати, що дванадцять тисяч літ тому в Іраку білої людини ще не було. Ті, що започаткували Єгипетську культуру і цивілізацію в ці часи ще жили в Оріяні (Первоукраїні). Племена, які започаткували бриліянтну сумеріянську (трипільську), мікенську, міноанську культуру, в ці часи ще жили в Оріяні (Первоукраїні). Оріяна (Первоукраїна) - колиска народів Індо-Европейської раси.
Фрідріх Енгельс в 1878 році писав, що релігія "являється не що інше, як фантастичне відображення в людських головах тих зовнішніх сил; які панують над ними [1041] і в їхньому щоденному житті". І ця догма стала в основі філософії атеїзму.
Я тверджу, що "фантастичне відображення в людських головах" не однакове - одні його одягають у пишний обряд, у велич духовного самопроявлення, інші його спрощують, перетворюють у культ кривавої клясової боротьби.
35. ВИВЧАЮЧИ "ФАНТАСТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ", ми пізнаємо рівень духовного і культурного життя народу. Там, де живе народ не здібний фантазувати ("фантастично відображувати дійсність"), немає поступу.
У "фантастичних відображеннях" висловлена радість людська. Там, де немає радости, немає натхнення. Там, де немає натхнення, немає творчости, духовного розвитку.
У "фантастичних відображеннях" висловлена потреба у справедливості, висловлена віра у справедливість, спрага до знань, спрага дати відповідь на складні питання життя.
Фрідріх Енгельс на релігію дивився очима розчарованого біблійника. Справді, в "Біблії" можна знайти маячні фантазування. "Біблія" не є самобутнім мірилом, при допомозі якого можна визначити духовні (релігійні) вартості створені генієм народів Плянети Земної. Є трави їстивні і є трави отруйні, не можна твердити, керуючись принципами всестороннього мислення, що трави "являються не що інше", як отрута.
На Дажбожий світ не можна дивитися очима атеїста, бо душа змаліє і швидко втомиться. Навіть коли погодитися, що душа - це нерви, то й тоді треба знати, що нерви не можна годувати тільки хлібом і атеїзмом, їм потрібна краса і обожнення краси, їм потрібна симфонія Неба і Землі, їм потрібна чарівна казка і велике хотіння її перетворити у дійсність.
Не можна розвивати розумові спроможності, не вірячи в розум. Там, де є віра, є обряд, хвилювання. Сонце ворушить Земні материки, і вони ніби дихають. Вони, як груди людини, то піднімаються, то опускаються підвладні могутній силі Сонця. І Сонце ворушить людське тіло, і воно пульсує в такт з пульсацією Сонця.
36, ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ, ЦЕ ЩОСЬ ГЛИБШЕ, щось складніше і величніше, як тільки "фантастичне відображення в людських головах... зовнішніх сил" і спроба їх відкинути, як "ОПІУМ народу".
Вдумливий атеїст, відкидаючи біблійне богорозуміння, стає визнавцем Рідної Української Національної Віри тому, що він бачить нове поняття релігії. Він бачить творче богорозуміння таке, яке дає йому натхнення бути передовим астрономом, геологом, біологом і одночасно віруючою людиною.
Краса хвилює людину і людина йде до неї. Гниль неприємна для людини і вона сторониться від неї. Людина заприятелювавши з Красою, красивішає тілом і душею. Людина радіє, що Небо чи- [1042] сте, красиве. В чистоті (там, де немає ні гнилі, ні насильства) щороку (в уяві предків наших) родилося Сонце. Яке благородне "фантастичне відображення... зовнішніх сил"!
Вогонь - Син Сонця, він (цей "Божий Син") може родитися тільки там, де немає вологости, гнилі. Він родиться з тепла двох деревин в печері, в хліві. Він світить і гріє. Він родиться непорочно, щоб спасати людей (їм дарити світло, тепло, радість). Він (Божий син) згодом буде названий "спасителем", "агнецем", "оборонцем голодних і покривджених". Він буде названий Агні, Митра, Крішна, Прометей, Ісус, Аттис.
37. РІЗДВО У ВСІХ НАРОДІВ РОЗУМІЄТЬСЯ і відчувається по-різному. Та всі вони вірять, що Святість (Світлість), яку вони втілили в образ людський, народжена непорочно.
Бог Таммуз. Староукраїнці (сумеріяни) казали Думусі (Домовий) був народжений непорочно. Він опікун дому (непорочне родинне світло, добрий теплий дух життя). Оглядаючи руїни Вавилону, особливо жертовники Бога Таммуза, я наочно бачу, що віра в Таммуза, яку позичили вавилоняни (аккади) в сумеріян, була пов'язана з умиранням і воскресінням природи. Таммузяни приносили в жертву Таммузові пшеницю, дактилі.
Старі юдеї звали чужі релігії незалежно від того - добрі вони чи злі) "гидотою". Вони сміялися, бачачи, що "сидить жіноцтво, голосячи по Таммузі" (кн, Езикіела, гл. 8, 14-15). Рабіни Езикіел і Ездра (автори "П'ятикнижжя Мойсея") були духовними опікунами жидів тоді, коли вони перебували у ассиро-вавилонській неволі. Вони переконували жидів, що Бог Таммуз - то "гидота", і робили це тому, щоб жидів на чужині гуртувати навколо Єгови (племенного рідного юдейського Бога).
38. ВВАЖАЮ, ЩО РАБІНИ ЕЗДРА-ЕЗИКІЕЛ давали жидам правильну науку. Відхід від рідного Бога (від Рідної Віри) і прихід до чужого Бога (до Чужої Віри), незалежно від того чи та Чужа Віра добра чи зла, вважається "гидотою" тому, що він веде до духовного поневолення племени; духовне рабство - велика гидота!.
Коли б жиди лишили Єгову і поклонилися Таммузі, цим би вони прискорили, живучи на чужині, гибель своєї духовної і тілесної субстанції. Вони своє жидівське "я" підпорядкували б інтересам чужим (тобто, інтересам тих людей, для яких Таммуз - Бог рідний).
Ті жиди, які не повірили, що для їх віра в Таммуза є "гидотою" і поклонилися Таммузові, швидко стали чужими самі для себе. Коли жиди отримали дозвіл вернутися з Вавилону до Юдеї, то ті жиди, які повірили в Таммуза, не виявили бажання вертатися на вітчизну предків своїх. Вони лишилися "на ріках вавилонських" і розпорошилися між віруючими в Таммуза, [1043]
39. РИМСЬКІ ЛЕГІОНЕРИ ПОШИРИЛИ ВІРУ В ТАММУЗА В РИМІ, привізши з Месопотамії. На святинях Таммуза в Римі стояла літера "Т". Наслідуючи віру таммузян, християни на своїх святинях почали ставити "т".
Наслідуючи культ сумеріянського (староукраїнського) Домовика (Думмуса), почали жерці в Азії і в Европі творити культи непорочно народжених богів. Бог Адонис (Бог Фінікії), який був визнаний у Сирії, Греції і Римі, народжений непорочно.
У фінляндській народній "біблії" "Калевала" оповідається, що Діва Ілматар непорочно народила богатиря Вейнемейнене. Греки вважали філософа Плятона Сином Божим, якого непорочно народила Діва Перектіона від Бога Аполона.
У греків була всталена мода видатних мудреців, полководців на площах акрополісів проголошувати Синами Божими. У Атенах був архиєреями (старшими жерцями) Богів Зевса, Посейдона проголошений полководець Александер Македонський Сином Божим. І було канонізовано, що Діва Олімпіяда народила "Боже Дитятко Олександра" від Бога Зевса (і єгипетські жерці проголосили Олександра Сином Бога Амона).
40. ПОСЛАНИК БОГА ЄГОВИ ҐАБРІ - ЕЛ ("ґабрі" - сила, а "Ел" - Бог). Гаврило сповістив малолітню Дівицю Марію (по-жидівському "Міріям"), що вона народить "Боже Дитя" (святий Лука, 1, вірші - 26-35).
"Боже Дитя" було назване в честь юдейського Єгови (Ягве) ім'ям Ягвешуя (ніжна форма цього імени, Яшуя, або, як греки кажуть, Ісус). Я вже говорив, що ім'я Ягвешуя означає "Єговою хоронений". Ягве, або, як кажуть, "Єгова - це Бог Ізраеля", ("Енцикльопедія Британіка", книга 12, сторінка 995, 1962 рік видання).
Усі знаємо, що в 325 році на соборі в селищі Нікея (на Західньому побережжі сучасної Туреччини) архиєреї після бурхливих сварок, проголосили Ісуса Сином Божим, а Діву Марію - Богородицею. Незгода, яка постала на цьому Нікейському Соборі, започаткувала розкол між християнами (тоді постало несторіянське християнство, яке вважає, що Ісус є Христосом (тобто, Помазаником Єгови), а не Сином Єгови, а Діва Марія є Христородицею, а не Богородицею. Християнізм несторіянського напрямку використав пророк Магамет, устійнюючи між арабами віру в єдиного Алаха.
41. БУВ НЕПОРОЧНО НАРОДЖЕНИЙ СПАСИТЕЛЬ ҐАУТАМА (правильніше, Кутама) Будда. В розкішному Оленячому гаю (біля Бенаресу) Богородиця Діва Мая ("мая значить - "мрія") народила Боже дитятко Будду. Пророк Асита новонароджене Боже Дитятко Сидгартгу Будду за староукраїнським (оріянським) обрядом освячення, занурив на секунду у воду. Мудреці (і це було 500 літ перед народженням Божого Дитятки Ісуса) приходили з далеких країн. Несли вони дорогі дари [1044] і вітання для новонародженого Божого Дитятки Будди. У Будди було 12 учнів (апостолів), і один з них Девадатта став зрадником. 12 - число, яке символізує дванадцять місяців.
Будда ходив по воді й не тонув. У чарівних буддистських храмах є святі ікони (вони декілька сот літ перед Христом намальовані) ходячого Будди по хвилях морських. Спаситель Будда по власному бажанні зійшов з Небесного Престолу у благодатне лоно Діви Маї, щоб воплотитися, щоб бути Живим Богом, Боголюдиною, і спасати грішників, і вчити людей милосердя.
42. ЄГИПЕТСЬКА БОГОРОДИЦЯ ІЗИДА НАРОДИЛА БОЖЕ ДИТЯТКО ҐОРА. Її переслідував жорстокий цар Сет і тому вона тікала з Божим дитятком на острів Хемнос. Тікала (і це було 1200 літ перед народженням Христа) Богородиця Девака (в Індії) з Божим Дитятком Крішною з міста Матхура від жорстокого царя Канси.
Тікала Богородиця Марія (в Юдеї) з Божим Дитятком Ісусом у Єгипет від жорстокого царя Ірода. "Існує подібність в історії народження Крішни і Ісуса", "культ Крішни був велично проявлений в Індії далеко перед Християнською ерою" ("Енцикльопедія Релігії і Релігій", Ню Йорк, 1958 рік).
Справді, "існує подібність в історії народження Крішни і Ісуса" тому, що творці біографії Ісуса взорувалися на біографії Крішни, Будди, Озиріса. Цар Ірод не умертвляв вифлиємських дітей. Він (і про це твердять навіть історики католицизму) помер чотири роки перед народженням Христа.
43. ДІВА РЕЯ (СИЛВІЯ) НЕПОРОЧНО ЗАЧАЛА БРАТІВ РОМУЛЯ І РЕМА, які виросли на молоці святої вовчиці і стали засновниками Риму. Римляни свято вірили, що імператор Авґуст (він жив в 27 році до Христа і в 14 році після Христа, отже, 41 рік) був непорочно зачатий. Народила його непорочна Діва від Бога Аполона.
Верховними жерцями Риму (понтифіками) був імператор Авґуст проголошений Спасителем Світу. Оглядаючи археологічні скарби в Музею Вавилону, я звернув увагу на клинопис викарбуваний аккадами більше, як чотири тисячі літ тому, на якому зазначено: "Я Саргон, могутній цар Аккади, непорочно народила мене мати". Семіти "багато адоптували сумеріянської культури" ("Історія Цивілізації", Павло Бертштейн, Роберт Ґрін, 1961 рік).
44. "АНГЕЛ ГОСПОДНІЙ" ПОІНФОРМУВАВ НЕПЛІДНУ ДРУЖИНУ ЖИДА МАНОЯ, що вона "завагітніє і вродить сина" (кн. Суддів, глава 13, вірш - 3). Старі єгиптяни вірили, що фараон Аменхотеп Третій (він був володарем в 1398-1361 роках до Христа) Живий Бог. В історії релігій ніде не занотовано, щоб віруючі вірили у мертвого Бога. Ікони, тобто, ідоли, це тільки уява людей про живого Бога. Бог Тот сповістив Діву Мутемуа, що вона від духа [1045] святого народить Боже Дитя". (З єгипетських гієрогліфів).
У святині Люксоре можна сьогодні оглянути монументальну статую "Живого Бога Аменхотепа". Богородиця Мутемуа зображена із хрестиком у руці. Хрестик вважається символом життя у всіх релігіях тому, що при допомозі двох перехрещених паличок родиться світло, "агні" ("Веди").
45. РІЗДВО ХРИСТОВЕ - ЦЕ КОПІЯ РІЗДВА БОГА МИТРИ, Бога Аттиса, Бога Озиріса, Бога Таммуза, Бога Будди, Бога Крішни. Є різниця та, що Ісус - юдеєць, Крішна - індус, Будда - оріянин. Копія завжди гірша оригіналу.
"Християнство заступило перше Свято народження сонця (Діес наталіс соліс) Святом Народження Христа, але обряди старого Свята скрізь позосталися мало змінні. Церква сильно боролася зі старим святом народження сонця, але була не в силі його зовсім вивести" (Митрополит Іларіон Огієнко, "Дохристиянські вірування Українського Народу", сторінка 277, Винніпег, 1965 рік).
"Церква сильно боролася зо старим Святом народження сонця, але була не в силі зовсім його вивести" тому, що народ не хотів погодитися, що юдеєць Ісус має бути для них дорожчий за сонце, дарма, що жерці всюди говорять, що юдеєць Ісус, то сонце, світло, і люди повинні в цього світла благати світла і спасіння.
46. В "СОБОРНОМУ РІЗДВЯНОМУ ПОСЛАНІЇ" 1973 року архиєреї і єреї Сліпий, Германюк, Сенишин, Бучко, Букатко, Саварин, Гопко, Борецький, Роборецький, Шмондюк тривожно пишуть, що:
"Людство дрежить зі страху перед собою і з німим зворушенням усі мусять благати в Христа світла і помочі!", "стоїть людство перед Вифлиємським дитятком".
В "Соборному Різдвяному Посланії" вони бажають, щоб українські батьки, матері і діти мали серця наповнені "тими думками й тим щастям, що ними були наповнені в часи Першого Різдва Пречиста Діва Марія, Святий Йосиф і побожні пастори". Виходить, що "Людство... мусить благати світла" в сина Давидового. Бідне те людство, яке жебрає світла!
47. НА ЗЕМНІЙ ПЛЯНЕТІ ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ВІДСОТКІВ ХРИСТИЯН; сімдесят два відсотки - це буддисти, гіндуїсти, конфуціоністи, мусульмани, комуністи, юдаїсти, шінтоїсти, та визнавці інших релігій. Людство, яке не поклоняється Ісусові, не мусить "благати світла". Світло достойним дається без благань!
Українські батьки, матері і діти, істинно, істинно кажу Вам, не заповнюйте свої добрі серця чужими думами і чужим щастям. Не в Московитії, не в Ватикані, не в Юдеї (не в серці Діви Марії і її мужа Йосифа) Ваше Українське Щастя лежить, а у Ваших серцях. Живіть так, щоб Ваші серця багатіли і квітнули Вашими ду- [1046] мами про волю і щастя Вітчизни Вашої.
48. В "РІЗДВЯНОМУ ПОСЛАНІЇ" 1973 року архиєреї Михаїл, Андрей пишуть: "Говорить Господь Небесних Сил (Саваоф): "Ще раз, і це буде скоро. Я потрясу небом і землею, морем і суходолом". "Одурить Візантійський Саваоф", - зазначує правдоносний пророк Тарас Шевченко. Українські батьки, матері, діти, істинно, істинно кажу Вам, не світлу душу має той, хто Вас, духовно поневолених, лякає Господом Небесних Сил ізраельських. У юдейському Святому Письмі сказано, що "Саваоф" - Бог Ізраеля" (Еримия, гл. 16, 9).г
Архиєреї і єреї, відгукуючись на Ваші Різдвяні Посланія", кажу Вам: "Благії, покиньте чужі вівтарі, ідіте до Святині Рідної Української Національної Віри. Звільняйтеся з вікових духовних кайдан. Пробудившись, пробуджуйте нарід свій, по-рідному учіть його рідного. Я не гніваюся, що Ви такі ж нещасні і принижені, як і бідне невільниче стадо Ваше. Благії, покиньте чужі вівтарі ознаменовані юдейським кивотом. Психологія християнізму застаріла, і Ви з нею духовно і морально застаріли, емоційно зубожіли, лишаєтеся за бортом Священної Української Духовної Революції ".
49. ІДЕ РІЗДВО СВІТЛА ДАЖБОЖОГО - РІЗДВО ВІЛЬНОЇ МИСЛЯЧОЇ ЛЮДИНИ, Різдво її благородних почувань, її світорозумінь, її натхненного "Я". Різдво Світла Дажбожого - Свято Життя, Свято Світла, Свято Предків, Свято Волі і Щастя.
Стрічаємо Ми, внуки Дажбожі, Різдво Світла Дажбожого Святою Вечерою, Святими Мислями і Святою Єдністю Душі. Ми обрядово кличемо (бо така в нас духовна культура) на Святу Вечерю предків наших. Між ними і нами завжди існувала і завжди існуватиме тілесна і духовна цілісність.
Кличемо світлооку Матір Лель, кличемо відважного Тата Оря. Кличемо всіх достойних керманичів племен Українських. Кличемо тих, які в буремних боях полягли, щоб на рідній землі жили ми і родилися діти наші. Кличемо священних шукачів Української Правди Тараса, Лесю, Івана, Бориса, Олену, Олега. Кличемо, виходячи на перехресні дороги, всіх дітей померлих у муках голодної смерти і кличемо їхніх трудолюбних родичів закатованих Московитією у диких проваллях Колими, Соловків, Ладоги, Потьми, Тюменії та інших проваллях кривавої Москвинської імперії. Кличемо священних оборонців волі, слави і чести трудового народу - всі, всі, всі ідіте до нас на Святу Вечерю! Ідіте гнані, голодні і принижені брати і сестри наші - наші двері для Вас відчинені, наші столи для Вас прибрані!
50. СТРІЧАЙМО МИ, ВНУКИ ДАЖБОЖІ, РІЗДВО СВІТЛА ДАЖБОЖОГО! Різдво Світла Дажбожого - Перемога Світла над Тьмою. Перемога Добра над Злом, Перемога Життя над смертю! Без Різдва Христового, без Різдва Крішни та інших Синів Божих, людство жило і жити може. [1047] Без Різдва Світла Дажбожого не може існувати Людство!
"Сонце не вічне: може статися у просторах космосу такий вибух, що погасить сонце, або перетворить його у газові хмари. І зникне наша Сонячна система. Може статися так, що наша Земна Плянета, порушена могутніми вибухами на сонці, полетить в інші сонячні системи. І там, знайшовши нову зорю (сонце), започаткує на собі нове життя, давши йому інші напрямки розвитку. Може вона (Земна плянета), утративши Сонце, перетвориться у порох - перетворяться у порох її ріки, гори, моря, міста і її мудрі жителі і їхні цивілізації, культури, релігійні поняття.
І коли цього досі не сталося, то тільки тому, що щороку відбувається врочисте Різдво Світла Дажбожого - щороку діє животворна сила Дателя Буття. І вона радує не тільки нас, внуків Дажбожих, вона радує всіх, весь рослинний і тваринний світ.
Ми, рунвісти, вірячи у Різдво Світла Дажбожого, почування наші і мислі наші гармоніюємо із силами дії Сонячної системи, з діями близьких і далеких космічних сил, ми діти Світу.
Різдво Світла Дажбожого (пробуджуючі дії Його на всі прояви Життя) усвідомлюють найпередовіші діячі наук (астрономії, біокібернетики, біології, фізики, хімії, математики). Та одні з них вважають, що це тільки величаве космічне "явище", інші - що це "тільки воля Саваота", "тільки воля Брагми", "тільки воля Алаха".
51. ЛЮДИНА З ДОПОМОГОЮ ТЕЛЕСКОПІВ СЬОГОДНІ поширила свій зоряний світ. Вона сфотографувала три мільярди зірок, між якими є зірки в сотні разів більші і яскравіші, як наше Сонце.
В просторах Всесвіту родяться і вмирають зорі, сонячні системи і людські цивілізації, які можуть бути на мільйони літ старіші за нашу цивілізацію. Світ - вічна змінність, вічне старіння і вічне молодіння.
"Знаю, є Різдво Світла Дажбожого, але я не вірю в Нього, я атеїст". Коли ти знаєш, що є Різдво Світла Дажбожого, коли ти знаєш, що є Життя, є Любов, є Воля, але не віриш у ці сили, значить ти маєш розум без емоцій, без красивих почувань, без одухотворення. Не може людина жити без життя, не може людина дихати без дихання, не може людина бути людиною, утікши сама від себе. Не може людина творити радісне сьогодення, утративши віру, що завтра буде день.
52. АСТРОНОМИ, БІОЛОГИ І ФІЗИКИ, ДИВЛЯЧИСЬ на "Біблію" як на єдине джерело релігії, стають атеїстами, їх дратує нелогічність біблійних тверджень. Люди, не майте упередження до холодної води, попікшись гарячою.
Ті, що вірять у старі і віджиті релігійні твердження, як у догму, ідуть назад. Ті, що на збанкрутованих догмах перестарілих релігій творять атеїзм, стають поклонниками атеїзму, атеїзм - їхня релігія. [1048]
Ті, що в наукові істини усталені біологією, астрономією, фізикою вірять як у догму, стають неуками. Щороку старіють наявні відомості про космос, людину, атом, архітектоніку живої і мертвої клітини.
Світ вічно старіє і вічно молодіє тілом і духом. Замість перестарілих наукових і релігійних понять приходять нові, і коли б у світі не існувало таких змін, світ став би цвинтарищем.
Людство можна, керуючись філософією атеїзму, вставити у рамки сухої (базованої на електроніці і біології) науки життя, і тоді появиться людина-машина. Істинно кажу, наука не зробить благородного поступу, коли вона не матиме людей натхненних, дерзаючих, свідомо чи підсвідомо віруючих у Різдво Світла Дажбожого. Щоб людину-машину врятувати від звиродніння, треба її навчити "поклонятися" Красі (квітам, духм'яним степам, добрій людській душі, Чотирьом Симфоніям плянети Земної). Краса - джерело життя красивого і розумного.
53. НАШІ ПРЕДКИ ВІДЧУВАЛИ РІЗДВО СВІТЛА ДАЖБОЖОГО так, як відчуває новонароджена дитина тепло материнського молока. Вони первомислями і душею так горнулися до Світла, як горнеться до Світла ніжний пролісок.
Різдво Світла Дажбожого множило їхню віру у завтрішній день. Віра облегшувала їхній холодний і голодний сьогоднішній день, їх гріла віра, що прийде квітуча весна. Їхня віра - віра свята і велика тому, що вона в їхній душі родилася вільно, була вона рідна і дорога. І без їхньої віри не може людство бути достойним людством.
Відберіть у біолога, фізика, астронома віру в те, що після зими прийде весна, і він, утративши цю святу віру, утратить здібність думати, спорожніють наукові лябораторії. Немає віри в життя - значить немає натхненного життя. Немає натхненного життя - значить немає думки. Там, де немає думки, немає людини.
Дорогі Мої Побратими, Дорогі Мої Посестри, я йду в гості до Вас, сію зерна волі духовної. Радуйтеся - зерна проростають! Вони забуяють високою народною душевною творчістю. Вони забуяють тонким відчуттям краси життя. Вони забуяють довершеною культурою мислення, життєвою бадьорістю, естетичним смаком, тяжінням до внутрішніх і зовнішніх пізнань "я" людського.
54. ІДУ В ГОСТІ ДО ВАС, ЩОБ ДУШІ НАШІ БАГАТІЛИ ВІРОЮ в себе, вміли вдосконалювати й утверджувати свою суть, вміли відчувати себе у вічності Дажбожої вічности, вміли нести в собі минуле і сучасне, щоб своїм життям приготувати для прийдешніх поколінь дари нетлінні - мудрість творчого життя. І написати заповіт для людства: людство, вернися до Матері-Природи і з'єднайся з Нею. І дихай Нею, і слав її. І пам'ятай, що без Різдва Світла [1049] Дажбожого людство згине і прекрасна Земна Плянета перетвориться в кулю, покриту вічним ледом.
Радій, Душе людська, розквітай, Розуме Людський, іде всесвітньо могутнє, іде всесвітньо величаве Різдво Світла Дажбожого! [1050]