Мага Віра
Тридцять дев'ятий день
ТИТУЛИ І ЇХНЯ ІСТОРІЯ. 1
1. ЯК ВИНИК І ЩО ОЗНАЧАЄ НАЙСТАРОДАВНІШИЙ ТИТУЛ "ОГНИЩАНИН"? У Африці (Єгипет, Алжир, Туніс, Абісінія) і на Близькому й Середньому сході (Палестина, Сирія, Аравія, Месопотамія) первісні люди пекли м'ясо і рибу на каміннях зігрітих пекучим сонцем. Не докучали їм ні холод, ні довгі зимові ночі. І без вогню вони почували себе добре.
Вважаю, що слово "вогонь", "огень", "огонь" (у "Рик Ведах" - "аґні", у латинській мові "іґніс", у литовській - "уґніє") було створене над берегами Дніпра. Коли? П'ятнадцять тисяч років тому, а може й раніше - на світанні постання найвеличнішої в світі Мізинської культури, з вогнищ якої розвинулася сьогоднішня культура Людства.
Мізинці (наші далекі, далекі предки) були світлопоклонниками (вогнепоклонниками). У зимові місяці вогонь, який вдень і вночі горів у їхніх примітивних житлах, був їхнім святим добрим божеством. Вогонь охороняв їх від звірів, тьми, холоду, давав їм теплу воду і смажене м'ясо. Тверджу, що без вогню не було б цивілізації Людства.
І сьогодні в нас, українців, живуть вислови "родинне вогнище", "родинне коло", у санскриті "кала". Справді наші предки сідали колом навколо вогню - творилося родинне вогнище освячене спільними почуваннями й мислями.
Умів здобувати вогонь і втримувати його, досвідчений "тата". Тата мав титул огнищанин. Титул "огнищанин" - найстародавніший титул в історії культури і цивілізації народів Індо-Европейської раси. Він витримав іспит тисячоліть.
2. З РОДИН ТВОРИВСЯ РІД. Рід мав сто чи двісті осіб. Жив законами родового вогнища. Родове вогнище мало своє поле, свій ліс, своє пасовище, стадо худоби, свою ріку. Сьогодні ми знаємо, що житла родового вогнища стояли колом. В центрі круглої площі горів вогонь, навколо якого в дні свят сходився весь рід. І молодь виводила за ходом сонця веснянки, гагілки - це була щира молитва сонцеві, яке воскресило землю й уквітчало її духмяною зеленню.
Сотні селищ (трипільських селищ) семи чи п'ятитисячолітньої давности знайшли археологи на землях України. Не знайдені селища семитисячолітньої давности на землях Італії, Франції, Німеччини, Московитії, Палестини, Месопотамії. Мають обґрунтовану слушність ті історики Індії, Англії, Італії, які пишуть, що Україна - колиска народів Індо-Европейської [1101] раси. В Україні були запалені (і про це я часто згадую) перші вогнища духовного життя людини Білої раси.
3. НАЙМОГУТНІША ЛЮДИНА ТРИПІЛЬСЬКОГО РОДОВОГО ВОГНИЩА мала титул "огнищанин". Огнищанин - батько, старший (патріарх), воєначальник, суддя, духовний провідник. Він учив племінників "не плюй на вогонь, бо то гріх", "не плюй у криницю, бо то гріх".
Ніхто не відважувався пройти мимо огнищанина, не поклонившись. Всі його обожнювали просто тому, що він був їхнім рідним батьком. І він всіх любив, як рідних дітей, братів, сестер. І з цих часів (переходячи від покоління до покоління) в українській родині утвердився культ родичів. Діти не казали "ти". Вони з любов'ю вимовляли "Ви, мамо", "Ви, тату".
Родове вогнище вело війну з сусіднім родовим вогнищем. Велися війни за воду, пасовища, ліс, землю. Сильніше вогнище підкоряло собі слабкіше. Та покорителі не поневолювали покорених - усі вони були споріднені, володіли однією мовою, мали одні обряди життя. Декілька об'єднаних родових вогнищ творили плем'я. Є в нас племена Полян, Волинян, Древлян, Сіверян та інші племена Оріяни (України).
У дохристиянській Україні (Русі) був могутній провідний кляс вогнищан, тобто аристократів. Вогнищани, на чолі яких стояв сар (цар), ставали боярами (воєначальниками). З них складалася Царська Рада. Вогнищани жили у своїх "грама" (санскритське слово "ґрам" ми тепер вимовляємо, як "храм").
4. ДВАРА, ЦАРСЬКИЙ (КНЯЖИЙ) ДВІР, ДВОРЕЦЬКИЙ, ДВОРЯНИН. Старе українське (санскритське) слово "двара" значить "двері", "двір", "подвір'я", "дворець". Чотири тисячі п'ятсот років тому з Оріяни (Праукраїни) прибули до Північної Індії декілька могутніх Родових Вогнищ. Одне з цих Родових Вогнищ Двара в історії ведійської Індії вславилося своєю кровною єдністю і войовничістю.
Литовці кажуть - "дурис", англійці - "дор". Очевидно, що слово "дор" постало від слова "двара", "двері".
Довірена особа, яка керувала Київським княжим двором, мала титул "дворецький", або "дворовий". Були дворецькі головні й другорядні. Провінційні дворецькі - наставленики княжого дворецького. Дворецькі творили "кляс" дворян.
Двір князя Ярослава Мудрого був особливо багатий. На дворі князя Ярослава Мудрого знаходили собі притулок норвезький князь Олав, сини англійського короля Едмунда.
На дворі князя Ярослава Мудрого відбувалися присяги і клятви на вірність князеві, відбувалися суди над зрадниками і державні врочистості. Дворянин - людина не тільки беззастережно віддана князеві, а й обдарована княжими ласками і дарами. Користувалася вона особливими привілеями - з дворянських родин виходили дип- [1102] льомати, воєначальники, радники, судді, купці.
5. У МОСКОВИТІЇ ДВОРЯНИ ТВОРИЛИ провідну касту імперії. Син дворянина, маючи 16 років, мав право належати до Дворянського полку, з якого виходили найвірніші оборонці династії Романових. На руїнах Римської імперії постало багато нових держав очолених дворянською елітою.
Дворянська еліта Англії, Німеччини, Франції, Швеції, Італії, Іспанії, Греції й сьогодні вирішує духовні й економічні справи Західньої Европи. Дворянська еліта большевицької Московитії кооперує з дворянською елітою Західньої Европи на принципах дворянської еліти династії Романових: "нікакого Украінского гасударства нє било і бить нє может"!
6. ЩО ОЗНАЧАЄ СЛОВО "ПАН", І ЗВІДКИ ВОНО, ЧИЄ ВОНО? Ми чуємо слово "пан" майже у всіх так званих "слов'янських народів", очевидно, в значенні "господар", "поміщик", "землевласник", "аристократ", "шляхтич". Та не зважаючи на це, слово "пан" досі в етимологічних словниках лишається загадковим. Учені сперечаються, по-різному тлумачачи походження слова "п а н".
Знаємо, є вислів "панамериканська "сила", "панславізм", "панагія", "панахида". Очевидно, тут слово "пан" взяте із старогрецької мови, і воно означає "все". "Панамериканська сила" значить "всеамериканська сила".
Коли я, маючи доповідь в Ню Йорку, сказав "треба, щоб могутніла панукраїнська сила" , до мене відізвався один пан маґістер: "Та ж ми в неволі, а ви говорите про якусь там панську українську силу".
7. СЛОВО "ПАНАГИЯ" ЗНАЧИТЬ "ВСЕСВЯТАЯ". Панагия - нагрудний знак архієрея науки Христової. Панагія - ікона (портрет) дівиці Марії - символ архієрейського достоїнства. Слово "панахида" (це грецьке слово особливо поширене між українцями) значить "всенічна". Греки ще в часи віри в богів Деонисія, Аполона, Атени здійснювали панахиди при світлі каганців, у яких горіли пахучі зерна.
У поляків - пан, у литовців - понас. Є вчені, які вважають, що слово "пан", яке поширене між українцями, походить від тюрксько-татарського слова "жупан". Справді, хан Омортаг мав титул "жоупан", що значить "господар", "начальник". Вважаю, що українське слово "пан" не має нічого спільного ні з грецьким словом "пан", ні з тюрксько-татарським словом "жоупан".
8. У ІНДІЇ ВЧЕНИЙ БРАГМАН, який є санскритологом чи археологом, має титул "пандит". У санскриті слово "пан" означає "достойний", "досконалий", "вартісний". Та ми на цьому не зупинимося. Ідемо далі і бачимо, що в санскриті слово "пан" означає наше слово "п'ять".
Слово "пандіта" значить "мудрець", "досконала людина". У "Магабгараті" є ім'я людини Пандит. У Індії був прем'єр-міністр Пандит Неру. [1103]
Є в Індії провінція Панчала. Вникаючи у глибінь священних обрядових термінів ведизму, я знайшов слова "пан ка тапа" (п'ять котрі теплі), "пан пада" (п'ять падінь), "пан сата" (п'ять сотень), "панта" (п'ятий).
І прийшов до переконання (і таїнами моєї інтуїції відчув), що в наших предків слово "панта" чи "пан" вважалося таємничим. Воно ознаменовувало архітектоніку будови життя. Воно (слово "пан", що значить "п'ять") означало зміст життєвої субстанції.
9. Є П'ЯТЬ ГОЛОВНИХ ОРГАНІВ ЧУТТЯ - зір, слух, нюх, смак, дотик. Є п'ять органів дії - дві руки, дві ноги, горло. Є п'ять жертвоприношень - молоко, сир, масло, мед, цукор. (Наші предки-хлібороби не вживали "кривавого" жертвоприношення). Вони вірили, що коні, корови, вівці, коти, собаки - їхні приятелі. І вони спільно з людьми відчувають прихід Різдва Світла Дажбожого. Різдво - перемога тепла над холодом, перемога світла над тьмою.
10. Є В РОСЛИНИ П'ЯТЬ СКЛАДОВИХ ОСНОВ життя - корінь, стовбур, гілля, квіти і плід. І все, що живе, має спільну суть - родиться, росте, цвіте, дає плоди і вмирає. Наші предки були правильними дітьми Матері-Природи. Вони були з'єднані з Матирею-Природою так, як корінь з землею, так, як немовля, яке вигріває в лоні матері, з'єднане з серцем і душею матері. Наші предки обожнювали природу не тому, що вони були як твердять церковні християни, темними сонцепоклонниками чи природопоклонниками. Вони чарівну гармонію природи відчували в серці своєму, розуміли її підсвідомо.
Предки наші вважали, що є на світі встійнена Матирею-Природою священна боротьба за життя. Все, що краще витримує холод, голод, бурі (марути) й негоду, живе й множиться. Вовченя, яке народилося з кривою ногою, не витримає іспиту життя і загине. Воно не може спіймати собі зайця на обід. Зайченя, яке народилося з сліпими очима, виросло на маминому молоці і загинуло. Воно не могло бачити, де росте лоза, травиця.
11. МОЛОДЬ ОТРИМУЄ ВІД РОДИЧІВ НАВИКИ, хвороби, здоров'я, талант і безталання. Наші предки з особливою увагою ставилися до дітей своїх. Знаємо - був Обряд Утаємничення Юнака у світ вибранців - кращих людей роду, племени. Юнаки вибранці виховувалися в суворій дисципліні. Вони знали, що вони готові в борні за волю племени життя віддати. Вони несли весь тягар племенних турбот. Хто ж потрапляв у світ вибранців - кращих синів роду, племени?
Юнак - вибранець повинен мати "пан" (п'ять досконалих сил людських). Він повинен метко володіти списом, стрілою, вміти робити човен, спритно бігати, їздити на коні. Щоб володіти цими п'ятьма силами, треба бути паном.
Щоб бути паном, треба мати "пан" (п'ять розвинених основ життя людини) - дві руки, дві но- [1104] ги і горло, він повинен мати розвинені "пан" (п'ять органів чуття - зір, слух, нюх, смак, дотик). Коли він все це має досконале, він здібний бути воїном.
Він в дні Купала біля Мага Врати (уквітчаних воріт слави, краси, мужності, любови) отримував від старшин племени титул "пан". Титул пан отримував кожний юнак, який володів тілесною і духовною досконалістю.
12. МІСТЕР, ПРОФЕСОР, ДОКТОР, ДОН, УМА, МАГІСТР. У світі широко вживане слово "містер" постало від слова "мастер" (майстер), що в перекладі на нашу мову означає "учитель", або "умілець". У наших славних предків сумеріян (кімеріян) той, хто вчив дітей, мав титул "ума", про це я широко оповідаю у праці "Совість Історичної Науки".
Вважаю, що слово "майстер" створене зі слова "містерія" (таїна). І тому буде правильніше, коли ми слово "майстер" пояснимо в значенні "втаємничений". Утаємничений (майстер) старався свою науку передати тільки своїм найвірнішим учням. Учні присягалися на життя і смерть (про що ми знаємо з історії будови єгипетських пірамід, храму Соломонового і законів масонства), що не розголошуватимуть таїн науки свого майстра (учителя).
Слово латинське "професор" означає "учитель". Очевидно, слово "професор" складається зі слів "про" (у нас "пра", наприклад, прародитель) і "фесс" ("фесс" значить "знання", "розуміння", "власність"). Отже - професор - "першознавець", "першовласник".
13. ЛАТИНСЬКЕ СЛОВО "ДОКТОР" означає "учитель", "майстер". Виникло воно зі слова "докере" (доцере), що значить "учити". У 12 столітті слово "доктор" у Західній Европі почало вживатися у значенні наукового ступеня. У старій Німеччині імператори роздавали своїм достойним людям докторські дипльоми з печаткою (буллою). Ті, що такі докторські дипльоми мали, звалися "докторес буллаті".
Слово "дипльом" походить від грецького слова "діплома", "діплома" значить "згорнутий папір", "документ", "подвійність". І очевидно звідси й походять слова "дипльомат", "дипльоматія".
Алеґро (визначний знавець стародавніх мов, професор Манчестерського університету, Англія) у книзі "Де Сейкрет Машрум енд де Крос", виданій в 1971 році, по-новому пояснює значення слова "магістр". З деяких делікатних причин я не подаю тут його тверджень, хоч і вважаю, що вони умотивовані.
14. ЛОРД, СЕР, ШРІ, ДОН. Слово "лорд" створене зі слів "лав" (любов) і "бред" (хліб) чи "вард" (опіка), принаймні так пояснює "Вебстер - третій новий інтернаціональний словник" виданий у 1969 році.
Очевидно, в старі часи (та й тепер ця думка не дуже змінилася) англійці в слово "лорд" вкладали значення "люблений опікун", "люблений хлібодавець". [1105]
Сотні літ в Англії діє "Палата Лордів", яка обмірковує, плянує, вирішує справи життя Англії. Сьогодні слово "лорд" має поширене значення. Наприклад, "лендлорд" (господар, землевласник), "лорд адмірал", "лорд ректор". Справді, мобілізуюче поняття затаєне в слові "лорд".
Англійський моряк під час небезпечного шторму, отримуючи наказ, каже "ес, лорд адмірал", що значить "так, улюблений опікун ведучий по морі". Англієць титулом "лорд" особливо дорожить. Лордами були визначні сини Англії.
Поет бурхливої вдачі, шукач пригод, палкий чарівник слова, який один з перших англійців переплив ля-Манш (англійський канал), Джордж Байрон був лордом.
15. СЛОВО "СЕР" (НАПРИКЛАД, СЕР ЧАРЛС) в основному вживається як титул достоїнства. Вважаю (дарма, що в етимологічних словниках немає про це згадок), що слово "сер" постало з санскритського (староукраїнського) слова "сар'я", що значить "той, що світлий", "той, що сонячний" чи від слова "срі" (шрі), що значить "світлий, гідний".
Я вже зазначував, що наші предки вживали слово "сур'я", "сар" в значенні "сонце". У "Рик Ведах" є відомий вислів "срі васа", що значить "сонячна весна". Слово "срі" (шрі) у санскриті має й ряд інших значень. В Індії, а також у Ляосі (у Ляос слово "шрі" занесли буддисти, які в своїх обрядах уживають санскритські терміни) слово "срі" (шрі) вживається, як титул достоїнства.
16. У ІСПАНІЇ ТИТУЛ "ДОН" (від латинського "домінус", ширше пояснення про першозначення цього слова я подаю у праці "Різдво Світла Дажбожого) мали королі (дон Карлос), принци, а також вище іспанське дворянство."
В Італії титул "домінус" спочатку мав право мати тільки римський папа, потім цим титулом були удостоєні й єпископи та визначні монахи. Титул достоїнства став таким модним, що всі визначні люди романських народів почали перед прізвищем ставити "дон". Іспанки мають титул "донья", італійки - "донна", очевидно, в значенні "панна". Королі Франції (із династії Каролінґів) мали титул "дом".
17. ДЮК, БАРОН. У "Магабгараті" є титул "дикш" (дукш) у значенні "велитель", "діяч". Є тут корінь "ді", що в санскриті означає"дія". Наприклад, санскритське речення "ді да" значить "діяння дати".
Існує загальне переконання між європейськими етимологами, що слово "дюк" (особливо воно має велике значення в Англії) значить "лідер", "провідник".
У творах письменника Панаса Мирного читаємо "Грицько - багатир, дука, у нього три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець".
Українці слово "дука" також вживають як "дукар". Наприклад, І. Кропивницький пише: "До його дочок сваталися дукарі, або купці". У Тараса Шевченка є ряд- [1106] ки: "Степи, шляхи, Мов сарана вкрили барони, герцоги і дюки". У санскриті поруч зі словом "дикш" є й слово "дакша" в значенні "достойний, сильний, благородний, розумний, той, що дає".
Австрійці мають титул архідюк (старший дюк). Москвини, присвоївши титули Західньої Европи, устійнили у Москві титул "ґренд дюк" (великий дюк).
У Англії титул "барон" вважається одним із найвищих. У старі часи майже всі визначні голови родин Лондону, Йорку та інших міст вважалися баронами. В 6-7 столітті в Европі кожна знатна людина мала титул "барон".
Видатну роль відіграли барони в історії Німеччини. У старонімецькій мові слово "баро" значить "муж" (мужній). У латинській мові слово "баро" значить "вільний".
18. У ДЕЯКІ ПЕРІОДИ ІСТОРІЇ ЕВРОПИ барони були особливо могутніми. Залежали вони тільки від влади імператора, короля. Варто ствердити, що слово "барон" у різні епохи історії Англії, Німеччини, Франції, Австрії міняло своє значення і призначення. Петро Перший в 1710 році дав у Московитії перший титул барона жидові Шафінові.
У санскриті слово "бгрі" значить "бере", "брати", "тримати", "наступати". Є відома світові індуська книга "Магабгарата": ми вже знаємо, що слово "мага" значить "могутність". Слово "бгарата" значить "гарата", "гаратання", "борня", "наступ".
Ми кажемо "бере", наші предки-сумеріяни казали "бар". У німців "біран", в англійців - "бер". І знову ж є в нас слово "брань", що значить "борня", "війна". Слова "боярин" і "барон" мають спільний пракорінь. Титул "боярин", "барон", як знаємо, був переважно притаманний воєначальникам.
Катерина Друга в 1785 році впровадила (на західноєвропейський зразок) так звані "Жалованиє грамоти". Кожна область мала "Дворянську родословну грамоту", в якій були записані дворяни (графи, князі, барони та інша знать імперської Московитії).
19. МАРШАЛ, АДМІРАЛ. Наші предки (скити-гіттіти) в щоденному житті вживали слово "море" (мор) в значенні "зморює", "море". Вони вважали (і про це я вже писав), що глибока і широка вода людину море (зморює).
Звідси й походить наше слово "море", "море Каспійське".
Із санскритського слова "ат", що значить "іти", "той, хто йде" і зі слова "море" створився титул "адмірал", що значить "ідучий морем", (ідучий, ведучий по морі).. Ми бачимо, що літера "т" замінена на літеру "д". Та й слово "море" зазнало змін.
Слово "маршал" (титул цей діє на солдатські маси як магічне слово) означає "конюх" чи "конюший". В англійській мові слово "мер" означає "кінь". Очевидно, титул набирає великого значення тоді, коли людині, яка титул має, даються особливо великі права й обов'язки. В Московитії титул "маршал" був вперше запроваджений Петром Першим. Тіто, який був досмертно проголошений пре- [1107] зидентом Югославії, має титул "маршал".
20. ГРАФ, БАСКАК. Для багатьох слово "граф" звучить як загадка, в ньому притаєна вельможність, і тяжко повірити, що слова "граф" і "граблі" мають спільний корінь.
Та хіба кожний може легко догадатися, що слова "біс" і "два" походять з одного кореня і мають одне значення. Дехто може здивовано сказати: "Оце так наука! Та ж два, то є два, а біс - то таки чортяка".
Справа в тому, що в наших предків було повір'я, що "чорт міняє свою форму", він появляється "то в образі людини, то в образі скотини", він двоїться, він - двіс. Ми наше старе слово "двіс" вимовляємо як "біс".
У санскриті слово "двіс" означає "два". Від слова "двіс" постало грецьке слово "діс", англійське - "твайс", старонімецьке - "твіс", латинське - "біс". Визначного артиста люди оплесками викликають "на біс" - просять, щоб він "подвоїв виконання пісні чи танцю", повторив.
Є гарячі суперечки щодо етимології слова "граф". Чехи кажуть "грабе", поляки - "грабе", литовці - "ґровас", латиші - "ґравс", "ґрапс", німці - "ґраф". Грецьке слово "графо" означає "пишу" (ґрафую).
У стародавніх греків слово "графо" спочатку не вживалося в значенні "писати" (це слово вони мали ще перед тим, як навчилися писати). І вживали вони його в значенні "гребти", "єднати частини, знаки".
У стародавні часи слово "граб" не означало сьогоднішнє "грабує", "гребе", "загарбник". Граблі (дуже потрібне знаряддя праці) існувало для справ благородних - граблі єднали до купи зсерповане сіно, збіжжя". Слово "гребе" було синонімом "єднає".
Земля України (Русі) окупована Монгольською ордою постійно бунтувалася. Її усмиряли дві підступні сили - чингісханські баскаки і грецько-православні єпископи.
Слово "баскак" постало з монгольського слова "басма", що значить "душити", "давити". Баскаки були душителями - вони душили тих українців (русичів), які не корилися законам хана Золотої орди.
В історичних розвідках читаємо: "Щоб тримати в покорі населення Русі, хани призначали в руські землі баскаків з військом. Під їх контролем перебували князі".
Письменниця Тулуб (замучена большевицькими баскаками) у творі "Людолови" пише "Нурялі підвівся, рушив до дверей, але на порозі вже стояв гладкий баскак у малиновому шовковому халаті з ремінним нагаєм".
Баскаки повідомили хана, що єпископи віри грецько-православної не дбають про долю русичів (українців). Вони у церквах голосять науку віри Христової, що "кожна влада Богом дана і їй треба коритися " [1108]
21. ВІРА, ЯКА ВЧИЛА РУСИЧІВ (УКРАЇНЦІВ) КОРИТИСЯ МОНГОЛАМ, була особливо вигідна для хана. Хан архієпископам давав золоті грамоти (ярлики) і давав їм право судити і карати тих русичів (українців), які байдужі до віри грецько-православної і не хочуть давати ханові данини (коней, волів, пшениці і своїх чотирнадцятилітніх доньок).
Історики "Української Греко-православної церкви" приховують від народу ті страшні злочини, які були в Україні (Русі) довершені попами і єреями (намісниками Візантії). Та не можна вважати, що жерці віри грецько-православної були жорстокими тільки в Україні з українцями.
Наприклад, в Атенах митрополит Павлос офіційно заявив, що "православний священик має право вживати фізичну силу". І додав, що так робити "дозволяють канони, незважаючи навіть на Нагорну Проповідь".
Священик Марко Пулідіс прийшов до шпиталю, щоб висповідати православного грека. Власник шпиталю Ніколас Кордас з умотивованих причин пробував священика Марка Пулідіса не пустити до хворого. Священик Марко Пулідіс почав свою греко-православну канонічність доказувати при допомозі кулаків. Поранений Ніколай Кордас справу передав до суду.
Коли суддя спитав митрополита Павлоса: "То як же би ви осудили священика Марка Пулідаса?" Митрополит відповів: "Оправдати, добре зробив!" І піп Марко Пулідас був оправданий. На суді митрополит Павлос канонічно зазначив, що наука Ісуса Христа стоїть "на нижчому рівні", а грецьке православіє "має вищий рівень". Цей "вищий рівень" православні українці добре відчули на своїх спинах в епоху Монгольської орди.
22. ІМПЕРАТОР, КОРОЛЬ, ПРИНЦ, КИР, КНЯЗЬ. Слово "імператор" увібрало в себе "могутній зміст" і "дух", та первісне його значення було "командир", потім - "незалежний володар Риму". Є загально відоме твердження, що титул імператор носить той володар, який править об'єднаними державами, які очолені залежними від імператора, королями, базилевсами, князями.
Термін "імперіялістичний загарбник", який українці широко вживають, не завжди оправданий.
Імператор - офіційний титул у володарів Абісінії і Ірану. Магамет Реза Паглаві має титул Шах над Шахами - імператор стародавнього трону Персії.
Є устійнене переконання, що слово "король" походить від імени Карл. Великий володар мав ім'я Карл (Карл Великий). У старонімецькій мові слово "карля" означає "вільний муж".
Чехи кажуть - крал, болгари - кралят, поляки - кроль, серби - краль. Ми, українці, - король. У народі є вислів пісенний "дівчина, як краля" (в значенні як королева). [1109]
23. СЛОВО "ПРИНЦ" ПОХОДИТЬ ВІД ЛАТИНСЬКОГО "принцип", що значить "основа", "основний". В українців є старе гарне слово " престолонаслідник".
Чуємо ми вислів "преосвященний кир Максим". Не всі знають, що слово "кир" означає "цар", "пастух" (тут літеру "ц" (с) греки вимовили як "к"). Ці літери натворили багато плутанини - ми кажемо "Кипр", англійці - "Цайпрас". Ми кажемо "кераміка", греки - цераміка, звідси й походить в історії неясність - Кімерія чи Сумерія?
Преосвященний кир, тобто цар - титул єпископа грецько-католицької церкви підпорядкованої Римському папі. І кирів (царів) українці мають багато - та користь з них яка - всі вони дуже вірні слуги церковного латинського імперіялізму. В історії ніде не зазначено, щоб хтось з цих кирів виступив проти ватиканської антиукраїнської політики в обороні гнобленого Народу Українського. У греків слово "кир" значить "лорд".
24. СЛОВО "КНЯЗЬ", НА ДУМКУ ЕТИМОЛОГІВ, виникло з старонімецького слова "кунінґ", "кьоніґ", "хунінк", англійці кажуть - "кінґ". Та основний або початковий корінь цього слова має бути "ген", "ґене", що значить "рід", "родити" (і коли так, то це слово не німецького походження).
Вважаю, що слово "князь", "кінґ" своїм змістом первісним величніше, як слово "король". "Князь", "кінґ" значить "родоначальник, патріарх, першородитель".
У нас слово "княжич" значить "син князя", а "княжичич" - син княгині. Значення слова "князь" було, як знаємо, в різні часи неоднакове. Князем звався правитель області. Староста і священики полюбили цей титул і стали кзьонзами (тобто князями).
25. ХАН, ПАША, СУЛТАН, ФАРАОН, МІКАДО, МОНАРХ. Хан - старий титул володарів Азії. Слово "хан" значить "відпочинковий дім", "хата", "місце заїзду". Могутній володар монгольських племен мав титул "чингіс хан", "чингіс" значить "великий".
Азійці (особливо китайці) кажуть "ган", очевидно, в значенні "принц", "голова". Є твердження, що титул "хан" (ган) постав з турецького слова "каан".
У мусульман титули "паша" і "бей" були військовими. Та коли, наприклад, "бей" ставав світською людиною, ніхто в нього цього титулу не відбирав. Турки перед приходом до Малої Азії (Туреччини) мали зв'язок з оріянами Північної Індії, особливо з войовничими саками (скитами). У турецькій мові є чимало санскритських слів (скити говорили санскритським діялектом). Наприклад, слово "паса" в санскриті значить "пастух", "провідник". Турки слово "паса" вимовили як "паша". В їх паша - воєначальник, губернатор. Наприклад, Мустафа Кемал Паша. Турецьке слово "бей" означає "пан", начальник провінції в часи Оттоманської імперії. [1110]
У Тунісі "бей" значить "володар". Горезвісний українізований татарин Качубей був визначною особою біля гетмана Івана Мазепи. У історію він увійшов як зрадник, якому була відрубана голова.
У Турції титул "падишах" існував у значенні "вельможний король". Іранське слово "шаг" (вважаю, що воно авестійське, споріднене з санскритським словом "саг") значить "ведучий", "ідучий", "сильний". У старі часи ми казали "шаг", "сажень", "шагати". У "Рик Ведах" слова "сагам", "сагітва", "сагия" поширені в значенні "іти", "наступати", "крокувати" (шагати). У мові староперсів слово "шаг" значить "провідник" (шах).
Падішах - володар держави і він одночасно є й духовним провідником Ісламу.
Король Англії - володар держави (священний символ держави). Він також є найвищим авторитетом - релігійним лідером Англійського народу.
26. "ЧОМУ В ОДНІЙ ОСОБІ ЗОСЕРЕДЖЕНА ТАКА СИЛА? Хіба це справедливо? Людина є тільки людиною - де ж тут демократія англійська?" Могутніми правами обдарований володар Англії тому, щоб в народі панувала духовна і організаційна монолітність. Справедливість торжествує там, де об'єднаний народ. Демократія - самодисципліна. Немає самодисципліни - немає демократії. Немає в світі такої сили, яка б могла поневолити дисциплінований народ!
27. ЛЕГЕНДАРНИЙ ВОЛОДАР СВЯТОСЛАВ ЗАВОЙОВНИК був верховним воєначальником, царем і духовним лідером (патріархом) України (Русі) - і тому в Його часи існувала подиву гідна єдність українців (русичів). Вірили вони, що вони внуки Дажбожі, чужим богам не поклоняються і чужих авторитетів на землі Дажбожій не визнають. Духовна і організаційна монолітність давала силу Україні (Русі) і звеличувала її авторитет в Евразії.
Московитія, наслідуючи державний стиль Візантії і Татаро-Монгольської орди, стала могутньою. Петро Перший був автократом (самодержцем) Московитії і одночасно духовним лідером (патріярхом) народу Москвинського.
28. ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ, який творив проти Петра Першого опозицію, був посаджений на свиню. Анастасій - патріарх Візантійський, який пробував чинити двовладдя у Візантії, був імператором Константином (741-775) голий посаджений на осла обличчям до хвоста. І під вигуки товпи гнаний по іподромі перед брамою святої Софії.
Між іншим, в жовтні 1972 року, перебуваючи у Стамбулі (Константинополі), я дивувався, що й досі туристи можуть оглядати руїни цього іподрому.
Японське слово "мікадо" (національний титул японського імператора) означає "високі ворота", І це нам нагадує старий єгипетський титул "фараон", що значить "дім" (велика будова). Слово "мо- [1111] нарх" у своєму первісному часі означало "єдиностарший".
29. ГЕТМАН, ЦАР, ПРЕЗИДЕНТ, ПРЕМ'ЄР. Не треба писати слово "гетман" з м'яким знаком. Слово "геть" означає незаперечний доказ щось покинути.
"Геть від мене!", "геть, відчепися". У письменниці Марко Вовчок читаємо "Геть, ту дитину!". Тут слово "геть" означає "непотрібно", "не треба".
У письменника Нечуя-Левицького читаємо: "Геть, одчепися!", - крикнула Лукина". І є вислів "геть-геть" , що значить "далеко-далеко", "геть усі". У Лесі Українки читаємо "геть з тієї кріпості".
Українські етимологи (ті, що орієнтуються на німців і ті, що орієнтуються на москвинів) пояснюють, що слово "гет(ь)ман" виникло з німецького слова "гауптман", що значить "начальник", (сторінка 150, "Український радянський енциклопедичний словник", виданий у Києві в 1966 році).
Особливо корисна така етимологія для москвинських вторжників, які ведуть пропаганду, що гетман Павло Скоропадський "наставленик Німеччини".
У праці "Чому потрібний культ провідника?" я визначив походження і значення слова "гетман". Тепер тільки пригадаю значення таких санскритських слів: "гетувідя" (утверджувати знання), "гетувакана" (утверджувати промовою). Особливо для нас цікаве санскритське слово "гетман", що значить "наступаюча мудрість" ("ман" значить "думати", "проявляти розум", "манити").
ЗО. НЕ РАЗ ЗАЗНАЧУВАВ, ЩО СЛОВО "ЦАР" не походить від імени чи прізвища Цезар (Юлій Цезар), а від слова "сар" (сар'я), що значить "сонце", "сонячний".
Правильно українці переклали слово "президент" в значенні "предсідник". Вже добре знаємо, що в санскриті "пра" значить "перед", а "сада" - сидіти. Слово "сада" чи "шада" (Упанішада) особливо старе, і воно живе й в англійців, німців, як "сит", "зетцен". Слово "прем'єр" постало від "прім" (перший). Треба зазначити, що "прім" тотожне з українським (санскритським) "пра" (перший).
31. ГУБЕРНАТОР, РЕКТОР, МІНІСТЕР. У латинській мові слово "губернатор" значить "правитель", "губернія" - територія, очолена губернатором. Губернатори - представники королівської влади в колоніях, домініях, імперії.
Слово "ректор" (значить "правитель") часто вживається в понятті "губернатор". Слово "міністр" значить "слуга", "прислужник". При допомозі міністрів (прислужників) король володіє королівством. У республіці президент призначає міністрів, очевидно, за умови, що вони беззастережно виконуватимуть його розпорядження.
32. ГЕНЕРАЛ, МАЙОР, КАПІТАН, ГЕРЦОГ, ЛЕЙТЕНАНТ, КАПРАЛ, АМБАСАДОР. З слова "генераліс", що значить "загальний", "головний" походить титул "генерал". Слово "майор" значить "вищий", "старший", "більший"; є титул генерал-майор. [1112]
Слово "капіталіст значить "головний", і звідси й походить титул "капітанес" (капітан), вперше цей титул появився у Франції в 16 столітті. Москвинські большевики, взоруючись на буржуазні титули Европи, титул "капітан" запровадили у своїй армії в 1935 році. Титул "капітан", як знаємо, переважно поширений у морському флоті. Різні спортові команди мають своїх капітанів.
33: НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО СЛОВО "ГЕРЦОГ" тепер не існує, як військовий титул у німецькій армії, у старі часи воно мало велике значення. Слово "герцог" виникло з двох старонімецьких слів - "гері" (військо) і "зоґо" (вождь). Герцоґ - військовий вождь. У Німеччині були герцоґства (й досі туристи оглядають герцогські замки).
Слово "лейтенант" створене зі слів "лей" (місце) і "тенант" (володіючий, володар), "лейтенант" значить "володіючий місцевістю". Є титули" генерал-лейтенант", "лейтенант-губернатор".
Слово "амбасадор" постало зі слова "амбайса" (місія, делегація); "амбасадор" значить "делегат", "посланник", "ангел", "архангел" - старший посланик.
Українці, які ожидовлені християнізмом, на своїх прапорах (на корогвах) мають зображення жида Михаїла. І кажуть, що він є їхнім "архістратигом". Слово "архістратиг" складене з слів "архі" (старший) і "стратиг" (командир). Отже, українці, які себе вважають християнами грецької інтерпретації, живуть під опікою жида (архістратига Михаїла). [1113]