"Я жахаюсь вві сні і ридаю..."
"Україно! Світ мій - для тебе..."
"Тремтять вуста..."
"Ми - українці..."
"Туманна спіраль..."
"...Вдивляюсь - горе ховає обличчя..."
"Кожен день шкутильгає..."
"...Гойдається берег...".
"Усе було..."
"У пригорщах моїх..."
"В параболі днів..."
"Вже віддаленіло..."
"Ви у літерах..."
"...У вічності..."
"Іду по стежці...".
"У серце стукає..."
"В снігах століть..."
"Музику Поезій..."
"Свічок легкий пунктир..."
"Перо зламалось..."
"Поріс сузір'ями..."
"Задавлений слід..."
"Ятрить моя душа..."
"Акорди рим давно..."
"Роздратований вітер..."
"Очей торкнулась..."
"Кажуть, я - аскетик..."
"Зламався внутрішній секундомір..."
"Вмирає день..."
"О, як мені цей білий світ збагнути..."
"Наче сяйво..."
"До тебе..."
"...Важка особа..."
"Ваш подих..."
"В очах - огонь..."
"Уява - блукачка свавільна..."
"Я розчинилася..."
"Виросло небо..."
"Весна - то фея..."
"Запитає сонце..."
"Твій образ..."
"Серце, коханням вагітне..."
"На іржавій долонечці..."
"Я заніжу кохання..."
"...Вирвалась відьма..."
"Стою, від холоду тремтяча..."
"Не коріть..."
"...Ніч - солодка й густа..."
"Я вся заквітчана..."
"Тривожне сьогодення..."
"Зриваю твій погляд..."
"...Заполони мене..."
"Мелодія сліпих дощів..."
"Наче сяйво..."
"До тебе..."
"...Важка особа..."
"Ваш подих..."
"В очах - огонь..."
"Уява - блукачка свавільна..."
Моя любов
Заполони мене сердечним сяйвом * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
І запали цілунок на вустах,
Моя любове, далеч неосяжна,
Що десь вихруєш в синіх небесах...
У самім серці святмонастиря...
Мені життя стає найбільшим подивом,
Я обновляюсь біля вівтаря.
О, Боже, захисти таку заморену
Щасливу музу - може не мою?!..
Для чорного і злісного не створена.
Мов перст, одна в напруженні стою.
Зневірена, розхристана роздолами...
Вселенський біль - у сповитку
Не розминутися б з своєю Долею,
Що вимріяла в Храмі з кришталю.
Я ж вростаю в бентежність очей,
їх погляд веде мене в лабіринти...
І палить... Ні - сонцем блакитним пече!
Цілую в думках своє сонячне літо,
Воно ж обіймає мене за плече.
Кохання, віднайдене мною у світі.
Нуртує, туманить, рікою тече.
І хмари, мережками сонця сповиті,
Прямують у казку блакитних очей...
Шукаю тебе... Оглядаюсь щомиті, -
У серці розвесненім - зоряний щем.
Весна - квіткова царівна,
Весна - дівчисько наївне,
Весна - моя королівна!...
Без тебе я не існую,
Без тебе життя марную,
Без тебе пісні не чую,
Без тебе я дуже сумую.
З тобою - по світу лечу я,
З тобою - рікою пливу я,
3 тобою - як мальва, цвіту я,
З тобою - в коханні живу я!
Задзюрчить струмочок: "Це - моя вода!"
І ввіллється тихо у ріку чекання,
Де верба над нею - вічно молода.
Запитає вітер: "Що таке кохання?"
Відповість ромашка: "Це - моя краса!"
У самої знову розцвіте жадання...
І умиє ніжно пелюстки роса.
Запитає небо: "Що таке кохання?"
Усміхнеться сонце: "Мій це промінець!"
І лунає в небі звечора до рання
Полум'яна пісня люблячих сердець.
Поглядом глибинним,
Настояний на пахощах чекання.
Очей примружених
Блакить первинна -
Немов ескіз
Народження кохання.
А в зорях бігають
Очей твоїх жарини...
У серці причаїлись сподівання:
Терпкучий терен зацвіте в долині
Й дозрілий плід
Наповниться коханням.
Обіймає планету самотню,
Так звабливо і так непомітно
Простягає обручку Господню.
Загорілись вуста оксамитом,
Наливається ніжності гроно...
Все насичене, все оповите
Спокус незгасаючим дзвоном.
Таємниця стрічає привітно,
Спокушає небес чистоту...
То - серце, коханням вагітне,
Гаптує весільну фату.
Загадково і солодко спить
Його диво, п'янка наречена,
Його визріла ягідка вмить...
У яскравому вітті шалено
Кожна гілочка сонцем ряхтить,
Бо зігрілась в долонечці клена
Полуничка. Й нуртує, дзвенить.
... Подих осені вабить вогненням
Келих щастя до краю налить,
Наречений в пориві блаженнім -
Полунички краси не згуби!
І нап'юся блакиті з глибоких очей,
Назавжди зацілую п'янкими устами,
Розчинюся у мареві срібних ночей.
Ти своїм тонкопоглядом вогненно-ясним
Мою душу тремтячу зігріти зумій.
Вино серця мого - і терпке, і прекрасне...
Ти напийся його із бокалу надій.
Й корабель шал-вогню попливе між зірками,
Закружляє у хвилях казковість речей...
Я заніжу кохання троянд-пелюстками,
І нап'юся блакиті з глибоких очей.
з полону нічної магічності -
Касандра сп'яніла
давно від напою облуди.
(В м'якім павутинні
ховає перлинку ліричності)
П'янке почуття
переповнює трепетні груди.
Вона, як цариця,
народжена з лона Величності,
З мінливим спокусливим сплеском
грайливої крові.
її охрестила зваблива
імла таємничості...
Красуню освітлено
Сяйною ниттю любові.
Уся наповнена журбою,
Бо лиш любов твоя гаряча
Зігріє нас удвох з тобою.
Стою, тяжку тамую муку,
А на душі - рожеві мрії...
Візьми мою тендітну руку -
І прилетять птахи надії...
Стою, чекать немає сили...
(За що мені такі напасті?)
І жду, коли птахи на крилах
Нас понесуть в країну Щастя.
Що накрила зористими шатами
Ніжний стан і жагучії очі,
Що засліплюють місяць між хатами.
Не коріть, не засуджуйте ночі
За свічки, від кохання нетлінні -
Зорепадним потоком пророчим
Все мине в світанковім прозрінні.
Плин зірок у густому тумані.
В цій красі проплива наш портрет -
Ми - щасливі, закохані, п'яні.
Усміхалася стомлена ніч...
І лилась в небеса наша пісня,
Із магічних задумливих віч
Проростала любов - ще не пізня...
...Усміхається стомлена ніч...
За портретом сумую колишнім...
Ви кохали мене, звісна річ,
Нас єднав піднебессям Всевишній.
Од ваших слів із дивовижжя,
В них кришталеві сподівання
Й безмежна ніжність,
ніжність,
ніжність...
І зорі зорять в серце щире,
Вихрить в душі зелена злива,
І груди вихровієм ширить...
І ви йдете такий щасливий.
Пам'ять притискує щільно,
У зіницях його я побачу
Минуле майбутнього...
Воскресають роки
У куточках душі неспокійної
Воскресає миттєвість,
Розбуджена вітром синім.
До спогадів ніжно тулюся -
Вони прилітають, Боженько,
З неба синього. Я дивлюся
Вдивляюсь у своєрідність ліній,
Що натхненно цвітуть на обличчі,
І в усмішку твою мрійно-мрійну
Я вдивляюсь-дивлюся незвично.
А твій німб вогнем золотиться
І ніжно пестить уяву мою...
З грудей вилітає жар-птиця
І кричить божевільне: "Люблю!"
І запали цілунок на вустах,
Моя любове - далеч неосяжна,
Що десь вихруєш в синіх небесах.
Розхристай душу, божевільна ладо,
Щоб відсахнувся смутку каламбур.
Поглянь на мене крізь ясне свічадо,
Запамороч вогнем зелених бур!
Заворожи! Наповни до нестями
Усі клітинки спраглої душі
Вином кохання, ярими словами...
А хочеш - чимось більшим нагріши!
Заполонила рідне місто.
Притихли стомлені кущі.
І вже не чути падолисту.
Танцює дощ, танцює дощ,
Під романтичні звуки
Одна із площ, одна із площ
До краплі випила калюжі.
Вже осінь не склада віршів
І не дарує небу листя,
Бо грає музика дощів
В сріблясто-сірому намисті.
Танцює дощ, танцює дощ,
Під романтичні звуки блюзу,
Одна із площ, одна із площ
До краплі випила калюжі.
Як молитва зоряних імперій,
Ти проходиш по омріянім пероні,
В невідомість відчиняєш двері.
Ти - високість, неосяжне диво,
Загадковий дотик до світання...
Як завжди: розгублено-щаслива
Хвиля незбагненного кохання.
Немов до причастя,
Крізь незримі бетонні століття
Як лань поспішала...
- Він - не твій, - шепотіли
Некошені трави
Незнаного щастя,
- Ні, ти мій! -
Я на тебе так довго чекала.
В злитках почуттів
Заповнена ваганнями
По вінця:
Цей світ зіткали
З помилок, гріхів...
Та він, як я - з собою
Наодинці.
...Важка особа,
Чи самотня вкрай
А мо' в душі струмує
Зелен-повінь?
Мій любий, ладо,
Серденько не край,
Бо непідступна леді -
Тільки зовні.
Торкнувся так таємно
Ми з Вами незнайомі,
Хіба що - мимохідь.
Крізь капсули душі
Відкрилась незбагненна
Очей магічних
Зболена блакить,
Рай дуги-думки
Осяяли одразу
Гармонію давно
Зневірених облич...
Сплелися пальці
Під акорди джазу...
Лиш Ви і я - за
Межами сторіч...
Допалює вітрисько вічно п'яний
Благаю, подаруй мені весну -
Смарагдову весну іще незнану.
Любов моя крізь вічність промайне,
Миттєво перевтілившись в Аїду -
Учора вона пестила мене.
Сьогодні - не залишилось і сліду.
Перехлюп дива досі не збагну...
Безодню неба допиває вечір...
Вона відкрила серцю таїну -
Солодкий гріх взяла собі на плечі.
Снує по сердечних завулках...
Простягни свою руку сильну,
Простягни свою ніжну руку!
Твої пальці гарячі дуже
(Тільки б не сталося навпаки)
Простягни свою руку дужу
Через відстані, через роки,
Крізь невдачі, старезні століття,
Крізь танцюючу польку вогнів...
Твої руки - любові суцвіття,
І потрібні найбільше - мені...