101-150

29       101. СУМІВЦІ СЛАВЛЯТЬ, ЯК ВІРНИХ синів України, легендарних воїнів УПА. Плекають культ державного прапору синьо-жовтого. У часописі "Вільна Думка" (за 3-тє серпня, 1975 р.) поміщена "Заява" управи Культурно-Товариського клубу в Сиднеї (Австралія). Управа пише, що пан-отець Ів. Шевців в Укр. Катол. Церкві 29 червня 75 р. сказав, що Українці повинні бути християнами, а не "синьо-жовтими баранами".
      102. КАРДИНАЛ М. ЇВ. ЛЮБАЧІВСЬКИЙ навчає, що Українцям "навіть України треба відректися в ім'я Христа", журнал "Око", травень, 80 р., Монтреаль; "Гомін України", грудень, 80 р., Торонто.
      З пастирських наук ясно, що пан-отці і кардинал є правдивими християнами. Учать любити Ісуса більше, ніж рідну маму. І в ім'я Ісуса відрікатися від України. Церкву православну чи католицьку треба любити більше, ніж рідну Вітчизну.
58       103. НАЦІОНАЛІСТ (ТОБТО достойний патріот) любить свою Вітчизну ! більше, ніж Вітчизну Будди чи Ісуса. Англієць є перш за все Англійцем, а потім - християнином, буддистом чи атеїстом. "Німеччина понад усе" - німецький національний гимн плекає культ Вітчизни.
      "Клерикалізм не знає рідного краю, а почуття народности вважає витвором злого духа. Він ділить і розрізняє людей тільки після віроісповідання", їв. Франко, 1888 р. І на клерикалізм нарікати не можна: він є таким, яким його зробила наука "Євангелій".
      104. ІСУС НАВЧАЄ, ЩО ТІ, ЯКІ Вірять Йому (тобто християни), повинні Його любити більше, ніж свою родину (маму, тата, доню, сина, брата, сестру).
      "Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене не достойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене не достойний", Маттей, 10,37.
      Правдивим християнином є той, хто в ім'я Христа відрікся від Батьківщини і благ земних. "Не мийся, бо се власть ідольська", "гарна одежа, чистота, тілесна красота - се чортівська спокуса", і монахи жили "не миючись по тридцять літ", "віддані лише одній думці - думці про спасіння душі через умертвіння свого тіла", їв. Франко, 1907 р.
59       105. І ТАКИМИ БУЛИ В НАС перші деморалізатори національної свідомости монахи (Феодосій, Афанасій і багато, багато інших), які не цікавилися долею рідних матерів, батьків, братів. Не дбали про оборону України-Руси, якій загрожували варварські орди.
      Хвора монаша ідеологія нівичила молодь. Ослаблювала військову спроможність Вітчизни. Українець перш за все повинен бути християнином, а Українцем може й не бути. Нагадує це науку комісара: "Добрим большевиком-комуністом ти повинен бути, а Українцем - не обов'язково".
      Та сьогодні є в нас такі пан-отці і єпископи, які на святкових обідах у промовах захоплюють слухачів (висловлюють прихильність до націоналізму). Правда, їхні колеги (архиєреї) дивляться на них як на тих, які не добре орієнтуються в "Євангеліях", або як на тих, що проявляють нечесне ставлення до Віри Христової.
60       106. З ІСТОРІЇ ЗНАЄМО: В ДЕРЖАВАХ Европи була ворожнеча між патріотами і архиєреями. Ворожнеча кінчалася то відділенням церкви від держави, то ув'язненням архиєреїв або патріотів. (Наприклад, Костюшко і ксьондзи).
      З погляду Віри Христової правдивими християнами-пастирами є ті пан-отці чи архиєреї, які поборюють у Народі національну свідомість. Патріоти, які вважають себе християнами, і в цей же час пробують Віру Христову підпорядкувати справам Нації, глумляться над Христом, над основами Його науки.
      Вони стараються Греко-католицьку і Греко-православну Церкви перетворити у Святилище національної культури, окремішности, духовости, а це значить - розхристиянізувати їх.
      Архиєреї і пан-отці явно (і неявно) відокремлюють від церкви Українські національні святощі, як справу не Христову. Кажуть: "Ми не політики, ми духовні особи. Ми понад національною політикою. Але ми цікавимося українськими національними організаціями. І особливо тоді, коли їхні члени є діяльними і жертвенними в нашій церкві".
61       107. Я ОСУДЖУЮ РАСИЗМ. ОСУДЖУЮ націоналізм народу гнобителя (імперіяліста). І обороняю націоналізм народу гнобленого, як світлу силу національно-визвольної боротьби за священне право бути незалежним господарем на своїй Землі.
      Римський папа оголосив, що взагалі "націоналізм - ворог людського братерства", "Шлях Перемоги", 1 серпня, 1965 р., Мюнхен. Чому?
      Бо "Євангелія" навчає, що в правдивих християн національних виявів немає. "Немає Грека, ні Жидовина (...), чужоземця і Скита" (...), але все і в усьому Христос", Павло до Колосян, 3,11.
      "Немає Жидовина, ні Грека", "бо всі ви одно в Христі Йсусі", "А коли ви Христові, то ви насіння Авраамове", Павло до Галат, 3:28,29.
      108. СТАВШИ "НАСІННЯМ АВРАМОВИМ", не треба зукраїнізовувати Ісуса. Не треба Ісуса ставити на службу національній політиці. Християнин повинен сповідувати Віру Христову такою, якою вона є. Або перестати бути християнином. Краще чесно відійти від писань Маттея, Марка, Луки, Івана, Павла, Петра, ніж нечесно поводитися з їхньою наукою.
      Правдивий християнин не може бути націоналістом. Христова Віра інтернаціональна. Правдивий націоналіст не може бути християнином: тобто націоналістом і Інтернаціоналістом одночасно.
62       109. АРХИЄРЕЇ, ВИ НАВЧАЄТЕ українців, що в Світі християн найбільше, що християни справедливі, моральні, милосердні. Отже, бути християнином значить бути кращою людиною. Розумію, чому ви це робите.
      Та справді, на світі є тільки 28 відсотків християн. 72 відсотки - вірні інших інтернаціональних чи національних релігій. Життя і моральні взаємини людей в Індії, Японії, Китаї та інших країнах є доказом, що християни, як люди, не є кращі за буддистів, індусів, конфуціоністів, японців.
      11О. Я НЕ БУДУ ТУТ ГОВОРИТИ про жахливий терор (катування Ґонти і Залізняка), майстрами якого були християни. Згадаю тільки один із тисячних подвигів християнського "милосердя" в Україні.
      У 1637 році запорожець Богдан Кизим зі своїм синком Богданком і з групою селян-кріпаків ішов, щоб з'єднатися з повстанцями запорожця Павла Павлюка.
      Християнинові М. Потоцькому, польському наїзникові, вдалося схопити довірливого Кизима. У Києві були закопані дві палі (вгорі загострені кілки). Ні, "не пагани, а настоящі християни" (Потоцький і його колеги) посадили (настромили) на палі Богдана Кизиму. І поруч його синка Богданка.
      Страждання тата і сина були болючіші за ті, що на хресті. "Наробив ти, Христе, лиха", "Людей закували та й мордують. Ой, ой, пани, пани-християни", Т. Шевченко. Очевидно, між християнами є багато й милосердних людей. У всіх релігіях є люди милосердні і є люди жорстокі.
63       111. ЇВ. ФРАНКО ВВАЖАВ, ЩО Ісус не Бог. І після розп'яття не воскрес. "Христос був не Бог, а такий же чоловік, як другі, котрий упоминався за бідними людьми і за те був замучений і, як умер, то так і остався, і не воскрес більше", Ів. Франко, "Культура", 1924 р.
      Митрополит С. Сембратович в листі за 1 грудня 1890 року до редакції журналу "Дзвінок" написав, що їв. Франка не можна вважати християнином.
      Леся Українка не вважала себе християнкою, тобто "насінням Авраамовим". Вона була Українкою милосердною (справедливо ставилася до людей). Проявляла толеранцію до всіх релігій. Любила свій Народ, свою Вітчизну більше, ніж себе. І шанобливо ставилася до культури інших народів.
      112. ЛЕСЯ УКРАЇНКА УСТАМИ своєї улюбленої героїні сказала: "Своєї крови я не дам ні краплі за кров Христову". Вона так сказала не тому, що не визнавала Ісуса Богом, а тому, що вона свою кров до краплі віддала за кращу долю рідного Народу. Милосердна Леся цим звеличила себе, свій Народ. І звеличила всіх тих синів і дочок інших Народів, які свій Народ люблять понад усе.
64       113. І Є ТАКІ ПАН-ОТЦІ, ЯКИМ дорога РУНВіра. їм хочеться, щоб в Українців була Українська Віра. Один з них сказав рунвіянам: "Якби громада Святині Матері України мені щомісяця давала ті гроші, що я дістаю від парафії, я б став рунвіянином. Проповідував би святе письмо "Мага Віру". Наука рідного Пророка мені рідніша за науку юдейських пророків".
      114. (РУНВІЯНКА С.С. ВІДВІДУВАЛА своїх рідних у Львові. І їм оповіла про РУНВіру, про "Мага Віру" й будову Святині Матері України. Старший чоловік уважно слухав, і на його очах появилися сльози. Він сказав:
      "Я став атеїстом тому, що мені вже наоприкрилися обопільні очернення між католиками і православними. Вони оплюгавлюють один одного. Сваряться. До очманіння доводять один одному - яка віра краща: православна чи католицька? Тобто, яке рабство вигідніше.
      Це їх змучує, виснажує енергію їхнього розуму. Вони не здібні до самостійної духовної творчости. Вони в глухому куті - їм не належить майбутнє.
      115. Я ВЖЕ СТАРША ЛЮДИНА. Народжений в Полтаві. У Львові довгі роки Українську мову викладав. І полюбив я львів'ян, як моїх рідних полтавців. Юніяти і православні не знають, що діється в душі "атеїста".
      Дитина маму любить: ручки до неї простягає. Отак і я душею невинної дитини хочу любити Бога свого, свою рідну святу Волю, Правду. І їй довірити таїни душі моєї. Я не вірю у Візантійського Саваота. І Шевченко ж писав: "одурить візантійський Саваот".
      І ось там в Америці, як тепер чую, об'явився віститель Віри в Дажбога, щоб значить Українці мали свою Віру, а не з Чужини прийняту. До сліз це мене зворушило. Передайте йому поклін. І скажіть, що його жде Україна".
65       116. УКРАЇНЦІ (ІНТЕЛІГЕНТИ) Є тільки по назві "православні". В дійсності вони цієї релігії не практикують. Вони не сповідаються, не причащаються, не цілують ікон. Не вірять у воскресіння мертвих, в непорочне зачатіє, у вознесіння на небо Ісуса.
      Не зважаючи на все це, вони вороже наставлені до католицизму не з погляду релігійного, а національного. Впродовж віків католицизм був інструментом польських королів, які спольщували українців.
      Подібне явище (хоча в меншій мірі) є в українців (інтелігентів), які, не будучи практикуючими католиками, в душі чують неприхильність до православія. Втотожнюють його з Москвою, яка прославилася як друга Татаро-Монгольська орда.
      З цих причин інтелігенція в Україні переживає духовну кризу. Йде до баптистської секти. Шукає істини у філософії Сходу. Та тепер проявляє зацікавлення РУНВірою, як тією спасенною силою, яка покладе кінець многовіковій ворожнечі релігійній. І зріднить і об'єднає сили народу.
66       117. АГЕНЦІЯ АССОШІЄЙТЕТ ПРЕС повідомила, що в Римі 6-го листопада 87 р. кардинал М. їв. Любачівський виголосив промову. Він, як "духовний лідер Українців католиків, сказав:
      "Ми, католики, простягаємо нашу руку Московському патріярхові і ми просимо простити нам. І ми вам прощаємо. Ми всі брати во Христі, і Марія, наша мати, поможе нам подолати всі перепони на дорозі до об'єднання. Я маю надію, що матиму змогу відправити літургію подяки за Тисячоліття в моїй катедрі в Україні", "Дітройт Нюс", 7 листопада, 87 р.
      118. "СВОБОДА" (НЮ ДЖЕРСІ) ЗА 14 листопада 87 р. у статті "Патріярх М. Любачівський простягає руку примирення" повідомила, що "Кардинал Любачівський сказав: "Йдучи слідами Христового Духа, простягаємо нашу руку прощення, примирення й любови до Російського Народу і Московського патріярха".
      Обурений Українець-католик І.Г. написав: "Ми, Українці, простягаємо руку любови до Москви, яка зайшла до нашої хати, повісила тата і маму, і мучить братів і сестер в Сибіру?
      Чому ти, кардинале, в ім'я Віри Христової так жорстоко перед світом глумишся над душею гноблених Українців?"
67       119. СПРАВДІ, ЧИ Є ТАКА ГРУПА Росіян в СССР, яка заявила , що Росіяни повинні відмовитися від окупації України-Руси? Покищо немає, не зважаючи на "глас-ность".
      Кардинал Любачівський, простягаючи Москалям і Московському патріярхові руку прощення, миру й любови, цим благословляє Московський окупаційний режим в Україні. І за це хоче отримати право мати в Україні "літургію подяки за Тисячоліття"?
      В Україні Церква Христова не стояла по стороні Народу, її архиєреї служили ханам Татаро-Монгольської орди, служили королям Польським і царям Московським. "Усяка бо влада від Бога".
      120. КАРДИНАЛ ЛЮБАЧІВСЬКИЙ у спеціяльному "Зверненні" до Українців-католиків пише, що його слова "викликали деяке збентеження серед наших вірних". І, щоб "успокоїти затривожених людей", заявляє: "Не був я перший з українських владик".
      Митрополит Андрей Шептицький "натрудився багато (...) для добра Російського Народу", і "Патріярх Йосиф (...) немає гіркости до Росіян, "Свобода", 28 листопада, 87 р.
68       121. СПРАВДІ, МОНАХИ (ВАСИЛІЯНИ) Українцям у Вільному світі подавали такі інформації: "Архиєпископ Львівської дієцезії Й. Сліпий є тепер в домі для старих людей у Центральному Сибіру", "Світло", квітень, 58 р., Торонто.
      "Митрополитові Йосипові після засудження пропонували виїхати за кордон, але він відмовився", "Світло", червень, 60 р.
      Він, митрополит Йосип, зробив спробу нав'язати "спосіб життя з комуністичною владою", "вислав був, як відомо, делегацію кількох священиків до Москви, які передали в імени Української Церкви пожертву на ранених війни в сумі 100.000 рублів", "Світло", лютий, 60 р.
      122. ВОЇНИ УПА ВЕЛИ СВЯЩЕННУ боротьбу проти Московсько-сталінської деспотії. У Карпатах і на Волині в засніжених криївках лежали ранені упівці. Не мали грошей, щоб дістати бинти і перев'язати рани. Митрополит Й. Сліпий зібрав гроші по селах в Галичині у віруючих матерів і бабусь, які йому давали на Боже. І він ці гроші подарив Москві для "інвалідов отєчєствєнной войни".
      Архиєпископ Сліпий - "найвищий духовний провідник", "Первоєрарх України", "найкращий син України", "Поступ" (орган укр. катол. дієцезії, 4 серпня, 68 р., Вінніпег).
      123. УКРАЇНЦІ - МИТРОПОЛИТИ, єпископи, архимандрити - найкращі сини України, заслужені національні діячі, оборонці рідної мови і культури, перші борці за Соборну Українську Державу. Очевидно, це неправда. Але такі гасла корисно ширити особливо тоді, коли є грошові збірки на розбудову католицьких і православних інституцій.
69       124. МИТРОПОЛИТ МСТИСЛАВ (Скрипник) в листі до духовенства і вірних УАПЦеркви 20-го листопада 87 року пише, що:
      "Необхідні відповідні обставини й атмосфера" і "Наблизити нас до таких обставин спроможна виключно Московська патріярхія проголошенням повного права українського народу на автокефальне існування Української Церкви", "Укр. Вісті", 6 грудня, 87 р., Дітройт.
      Цим листом митрополит Мстислав проголосив себе рабом. А Московського патріярха Пімена - паном. Жебрає в Москаля прав для УАПЦеркви в Україні, окупованій Москвою?
      Народ, який має розвинену національну гідність, ніколи не погодиться, щоб чужий духовний лідер давав йому право на незалежне церковне життя. Таке право має моральну силу тільки тоді, коли воно здобуте незалежно від чужих сил. Наприклад, право УАПЦеркви, здобуте в 1921 році.
70       125. ПАН-ОТЦІ (ОБОХ ЦЕРКОВ) щонеділі, стоячи на амвоні, виголошують .проповіді. Формують думку віруючих. Впливають на їхні почування. Та церковний амвон виявився невистачаючим.
      Обидві Церкви мають свою пресу (видають часописи, журнали, бюлетені, книжки). Не зважаючи на це, вони (католицькі і православні архиєреї) змагаються між собою за "панування" над пресою українських національних організацій (політичних, культурних, наукових, мистецьких, жіночих, юнацьких), видання яких животіють. Вони не мають тих фінансових приходів, які мають Церкви для своєї преси.
      Наприклад, Митрополича Канцелярія Української Православної Церкви (Бавнд Брук) пише, що преса грає велику ролю. Зокрема та преса, "що її видають асекураційні союзи. Редакційний персонал у цій пресі складається майже виключно з католиків, які старанно пильнують дати читачам якнайбільш привабливі інформації про Українську Католицьку Церкву", і в цей же час вони "дозують кількість інформацій про Українську Православну Церкву, або й цензорують зміст тих інформацій", "Новий Шлях", 21 листопада, 1987 р., Торонто.
      Якби "редакційний персонал у цій пресі складався майже виключно з православних", то вони б "пильнували дати читачам якнайбільш привабливі інформації про УПЦеркву і "дозували б кількість інформацій про УКЦеркву, або й цензорували б зміст тих інформацій".
71       126. АРХИЄРЕЇ, ВИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО чи посередньо домінуєте майже над всіми Українськими часописами, журналами, видавництвами, школами, народними домами, ощадними касами, культурними, науковими і політичними організаціями. І в цьому нещастя Української спільноти.
      Варто згадати, для прикладу: єпископ С.С. Ортинський був постарався, щоб слово "Народний" викинути і поставити "Греко-Католицький". Та "правні дорадники УНСоюзу ствердили, що зміна в назві не була законна". Домагання єпископа було причиною розколу УНСоюзу й постання нового союзу, який тепер відомий як "Союз Українців Католиків - "Провидіння", Альманах УНСоюзу, 1982 р.
      127. ЯКЩО АРХИЄРЕЇ ("НЕ ПОЛІТИКИ", тобто люди "понад національною політикою") є гегемонами Українського Національного Життя, то це значить, що Український Визвольний Рух - справа не поважна. Не здібна до дій міжнароднього значення.
      Не зважаючи на те, що ви своєю наукою опанували душу й свідомість Українців, ви їм не довіряєте. Церкви, побудовані за гроші Людей Українських в урядах Канади, Америки, Австралії, ви оформили, як матеріяльну власність Ватиканської держави. І в цей же час ви кажете, що "Церква - рідна мати наша". "Рідна мати наша" - власність Ватикану?
      У Англіканів Менонітів, Євангелистів, Протестантів кожна Церква є власністю громади.
72       128. МОСКВА (ВЧОРА ПРАВОСЛАВНА, а сьогодні совєтська) так змосковщила і так терором знедолила Українців, що вони вже не вони. У багатьох з них атрофувалося те людське благородство, яке зветься національною свідомістю. Є тільки інстинкти: росте, любиться, бавиться, родить дітей, працює, їсть, старіє, вмирає.
      Якщо в Українців, що живуть у Вільному світі, розвинена національна свідомість, то заслуга в цьому не архиєреїв Греко-католицької чи Греко-православної Церков.
      129. ЇЇ (НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ) виплекали, часто стаючи в опозицію до архиєреїв, Українське Національне Об'єднання, Союз Українських Самостійників, Ліга Визволення України, екзильний уряд УНР, Союз Гетманців-державників, Організація Державного Відродження України, Українська Революційно-Демократична Партія, Спілка Визволення України.
      Об'єднання Українських Жінок, Спілка Української Молоді, Пласт, Об'єднання Демократичної Української Молоді, Смолоскип, Товариство Української Студіюючої Молоді, Письменники, Поети, Композитори, Артисти, Малярі, Народні Доми, УНСоюз, УБСоюз, НТШ, У ВАН та багато інших культурних І громадських установ.
      І всім їм на допомогу прийшло ОСІДУ РУНВіри (Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри). Вірні РУНВіри будують Святиню Матері України. Вони є Українцями за походженням і за вірою. Там, де перечислені організації не мають доступу до Церкви, у парафіян української свідомости немає.
73       130. У ПАРЛЯМЕНТАХ КРАЇН Европи не сидять у почесних рядах кардинали, митрополити, єпископи, архимандрити. Церква відокремлена від Держави.
      Є твердження, що СКВУ - модель Українського парляменту. Та коли в Ню Йорку відбувався СКВУ, в Президії в перших рядах сиділи митрополити, єпископи, архимандрити.
      І Чужинці (достойні гості на СКВУ) не почувалися зручно. Особливо ті, що були протестантського віровизнання.       У них було враження, що вони попали не на СКВУ, а на собор католицьких чи греко-православних єпископів. І питання: "Українська національна політика (СКВУ) пішла на услугу клерикалам?"
      131. "ПОПИ Є ТАКА ВЕРСТВА, з котрою неможливо водити приязнь, як рівний з рівними. У відносинах кожної партії непопівської до попів можливі тільки дві дороги: або станути проти попів, або піти їм на услугу. Народовці були світською партією, ліберальною. Задумавши привернути попів до народовства, вони зробилися слугами попівства", їв. Франко, 1898 р.
      Я вважаю, що не треба ставати проти попів і не треба, щоб вони були гегемонами над усіма ділянками Українського національного життя. Бо це принижує їх і знедолює Українців.
74       132. АРХИЄРЕЇ, В ІМ'Я ГОСПОДА Бога всеправедного, в ім'я кращої долі Матері України звертаюся до вас. Не старайтеся Українські національні справи підпорядковувати своїй гегемонії.
      Не огреко-католичуйте і не огреко-православлюйте Українську національну політику. Не вносьте в її ідеологію чаду релігійної ворожнечі. Не знецінюйте в світі її вартости.
      У Державі може вільно існувати ваша Церква, але не може Держава існувати у вашій Церкві. Будьте великодушними. Не створюйте в Світі думку, що Українська Національна політика діє з благословення архиєреїв, які підпорядковані Ватиканові чи канонам Греко-ортодоксії.
      133. НІ, НІ, Я НЕ ПРОТИ ГАСЛА "Бог і Україна". Я проти того, щоб величному гаслові давати інтерпретацію шкідливу національній справі. Кароль Войтило (папа Іван Павло) влітку 86-го року видав енцикліку "Славорум Апостолі", в якій об'явив, що "Київ у південній Росії", і що скоро буде "Тисячоліття хрещення св. Володимира Київського, святого патрона русских католиків".
      Римський папа - непомильний, заступник Бога? Українець, вихований в Католицькій Церкві, на перше місце ставить "заступника Бога", а на друге місце - Матір Україну.
      Народ, який ту чи іншу Віру, прийняту з Чужини, ставить вище волі й совісти Матері Вітчизни, вільним не буває. Усе, що є нище, не варте того, щоб за нього вмирати: і такий Народ може довгі віки боротися за волю, та боротьба його буде закінчена поразкою.
      Бог (Саваот-Господь Народу Ізраельського) і Україна. "Свят, свят, свят Бог Саваот". (Між іншим: католицькі і гебрейські словники твердять, що слово "цебаот" (Саваот) значить "воєнноначальник". Бог Саваот був одним з головних богів Юдеї).
      Гасло "Бог і Україна" тільки тоді матиме моральну силу, коли Українці матимуть Українське розуміння Бога: коли між Богом і Українцями ніякий чужоземний авторитет не буде амбасадором.
75       134. І ГАСЛО "ЗА ХРИСТИЯНСЬКУ Україну" шкідливе для України. Шкідливе з багатьох причин. Зазначу дві. Перша: якщо за християнську, то за яку - православну, католицьку чи протестантську?
      В Українців, які є католиками і православними, ятриться стара болюча рана. І на неї сипали і сиплять сіль Чужі сили. І ті наші, що їм служать.
      "Скільки то крови і сліз пролив наш народ через церковно-віровизнаневий розподіл", "Новий Шлях", 21 листопада, 1987 р., Торонто. Справді, Ґреко-католицизм і Греко-православіє не варті тих рік сліз і крови, що за них пролив Український Народ.
      135. ПРОТЕСТАНТИ, ЯКІ В ЕВРОПІ і в Америці мають силу, охоче підтримали б тих Українців, які боряться під кличем "за протестантську Україну - житницю Европи".
      Друга причина: Японці, Китайці, Індуси, Американці, Араби, Европейці хочуть бачити в Українській політиці державницьке гасло: "За українську Україну", в якій законом охоронена воля всіх релігійних переконань. Зразком є Канада, Англія, Америка.
      Щоб одна релігія не чулася привілейованою, а друга - скривдженою, немає гасел "за мусульманську Америку", "за християнську Америку", "за юдейську Америку", "за буддистську Америку". Є американська Америка. І велична в світі вона тим, що в ній законом заборонена расова чи релігійна дискримінація.
76       136. ГРЕЦЬКІ АРХИЄРЕЇ ДЕСЬ ПІВТОРИ тисячі літ тому для більшої драматизації ритуалів Греко-ортодоксії одягнули позолочені ризи Зевсових жерців (єреїв). Узяли з храмів Зевса, Аполлона, Артеміди кропило й кадило, обцяцькований клобук (митру). І жезл володаря (кира): палицю з двома гадючими головами, яка подібна до символу бога Ескулапа.
      Нічого спільного з "Євангелією" (з Вірою Христовою) ці ритуальні знаряддя не мають. Т. Шевченко пише, що "будем, брате, люльки з кадильниць закуряти", "кропилом (...) хату замітати". Чи можна шанувати Пророка Шевченка, не маючи пошани до Його науки?
      137. ПАСТОРИ СТАДА ВІРНИХ Віри Христової в Англії, Німеччині, Норвегії, Швеції, Швайцарії, Голяндії та інших країн Европи навіть під час свят одягнені скромно. Вважають себе міністрами (тобто, слугами) Народу.
      Архиєреї, вже час, щоб і ви одягалися скромніше. Щоб і ви звільнили себе від перестарілих ритуалів і таких титулів, як кир (цар, господь), владика (володар). Будьте не царями (кирами) і не владиками, а міністрами (слугами) Народу, який в поті чола працюючи, ділиться з вами хлібом-сіллю.
77       138. ЧАС ПРИЗНАТИСЯ ПАРАФІЯНАМ (братам і сестрам), що ви архиєреї другого сорту, що стадо Христове, яке ви пасите, складене з християн другої категорії. Явище це прикре й болюче.
      Між іншим, я здивувався, прочитавши в часописі "Праця" (Укр. Катол. Тижневик в Бразилії) за 13 листопада 86 року) в редакційній статті, що "католики латинського обряду часто нас трактують як унтерменшів чи католиків нижчої категорії" і "нема жадної проти того апеляції, хіба до пана Бога". Здивувався, почувши відважний бунт довготерпеливого раба.
      139. ГРЕКИ ПРОГОЛОСИЛИ ВАСИЛЯ (князя Володимира) святим на основі Грецьких канонів. І тому Володимир є Грецьким святим, а не Українським. Українці не мають Українців християнських святих, канонізованих Українською Церквою Христовою: бож такої Церкви не було й немає.
      Немає Української християнської теології. Тобто, немає Української інтерпретації "Євангелій". Немає українцями створених християнських канонів і ритуалів. Українці вірять в Христа так, як їх навчили пани християни (Греки і Латини). А що ж є?
78       140. Є УКРАЇНЦІ, ЯКІ НАЛЕЖАТЬ до Греко-православної і Греко-католицької Церков, у яких літургія (її форма і зміст), догми, канони, ритуали, інтерпретація Віри Христової і церковні терміни (епітрахиль, парастас, панахида, ризи, панагія, іконостас, парафія, анатема, фелон, антимінс, євхаристія) створені Греками і Римлянами.
      Отже, Українці релігійні по-чужому, їм було впродовж Тисячоліття панами-християнами заборонено творити Українські християнські догми, канони, обряди. Вони досі залишилися християнами-рабами (унтерменшами), яких зараховано до Візантійського обряду ("баізентаін раіт").
      Ні Греко-православна, ні Греко-католицька Віра не є Українською Вірою. Між іншим, "Ґрік Ортодокс Церква" в перекладі значить "Грецька Правдиво-вірна Церква". Правдиво вірити і правдиво славити - не те саме.
79       141. НІХТО НЕ ОЦІНЮЄ ТАЛАНТ І силу Народу по тому, як він в Церкві обожнює чужі (грецькі чи римські) ікони святих. Кожний Народ вартий у Світі стільки, скільки він приніс користи для Людства: якими своїми (а не з чужини позиченими) вартостями, релігійними чи культурними, збагатив духовне життя Людства.
      У книжці "Візантія і Україна" митрополит Іларіон пише, що "Увесь наш Український дух, як народу, усю нашу духовну культуру прищепила нам Візантія", "заберіть в Українців православний візантиїзм, і вони стануть голими, як мати народила", "Візантія дала нам віру й культуру".
      142. ВІЗАНТІЯ НЕ МАЛА УКРАЇНСЬКОГО духа: вона Україні не могла дати того, чого вона не мала, її архиєреї впродовж віків нищили на Русі скарби культури Русі. Він (Іларіон) по-рабському прийняв чужу культуру. І до неї молиться. Він не має духовної сили, щоб побачити хибність своїх поглядів.
      Очевидно, якщо вважати Українським духом і Українською культурою церковну літургію (службу), іконостаси і ритуали грецькі, то тоді Українці взагалі не мають ні свого духа, ні своєї культури, вони "голі, як мати народила".
80       143. "МИ ГРЕЦЬКЕ ПРАВОЕЛАВІЄ прийняли, і воно вже наше рідне", пише мені К.П. Я відповідаю: наше є тільки те, що нами створене. Малорос каже: "Та я Українець, але прийняв мову Леніна і Пушкіна, і вона для мене вже моя рідна".
      Звати Грецьку Церкву Христову Українською тому, що в ній моляться Українці - це те саме, що звати компартію України Українською тому, що в ній є Українці.
      Дух і закони в цій компартії, інтерпретація Маркса московські. Коли Українські комуністи (так звані укапісти) пробували Маркса інтерпретувати по-українському, Москва їх знищила.
      І ви, архиєреї, будете екскомуніковані, коли відважитеся мати Українську Церкву Христову незалежну від догм, канонів і ритуалів Греко-ортодоксії чи Римо-католицизму. Вас обвинуватять у протестантизмі.
81       144. СВЯТУ ВЕЧЕРЮ НА ЧЕСТЬ 12-ох братів (місяців), Дідуха, що є символом Духа Предків рідних, Щедрий вечір, Щедрівки, Колядки, Веснянки, Писанки, Купала ви, архиєреї, впродовж віків жорстоко переслідували. Називали виявом "бісовського духа", "нечестивим язичеством". Не мігши безслідно знищити Українські обряди язичеські, ви тепер їх експльоатуєте (хіба це справедливо?) для славлення святощів Юдеї, Греко-ортодоксії, Греко-католицизму.
      І кажете, що від цього й Віра, од Греків прийнята, стала рідною Українською. Отже, обрядність наша, але їй дана роля рабська: у неї форма Українська, а зміст у .неї - Чужий.
      Нагадує це свято большевицьке: діти у вишитих сорочках обрядово уквітчують портрет Леніна рушником, який має чарівні українські взори. І співають пісню: Ленін - рідний батько наш".
82       145. ЙДЕ НАСТИРЛИВА БОРОТЬБА за володіння думкою і почуттям народу. "Ми перебували в темних нетрях паганства, не знали правди, чести, совісти, культури, письма, не мали правдивої віри в Бога. Та після хрещення ми стали заопіковані Господом Христом, ми стали спасенними".
      Або: "Ми жили під гнітом буржуазних вислужників отамана С. Петлюри і гетмана П. Скоропадського. Не мали ми прав людських, жили в тьмі, наша вільна думка переслідувалася. Та прийшла до нас Червона армія, батьком Леніним послана. І визволила Україну, принесла народові волю, народню демократію, і почався буйний розвиток культури, мистецтва, освіти. І в серцях наших живе Ленін".
      146. ТОЙ, ХТО ЧУЖЕ НАЗИВАЄ рідним свідомо, або несвідомо, звик бути рабом. Він не здібний зрозуміти причини своєї рабської долі.
      У Святині Матері України на священній годині я сказав: "Якщо твої обряди, твоя культура рабські (славлять Чужі релігійні чи політичні ідеали), і тебе це не ображає, значить ти утратив пошану до себе - охолопився в неволі. Примирився зі становищем знеособленого "щасливого" раба".
      Правда, є такі в нас інтелігенти (виховані в чужих школах), які мудрують: Українці не здібні бути творцями своїх (самобутніх) духовних вартостей. Не здібні мати Незалежний Духовний Шлях Життя (свою Віру в Бога). І тому повинні себе підпорядковувати законам і ритуалам Греко-ортодоксії і Греко-католицизму.
83       147. ІНШІ З ОБУРЕННЯМ ПИШУТЬ: "Оці Церкви, що тепер маємо (Католицька і Православна) гальмують нашу національну справу. Ми будемо сильними тоді, коли матимемо "власну українську національно-незалежну православну Церкву", М. В-ний.
      Я тверджу: так довго, як довго в Церкві є Грецькі теологія, літургія, догми, канони, ритуали, скільки б ви її не називали незалежною, національною, вона такою не буде.
      Коли ви створите Українську Церкву Христову, відкинувши все Грецьке, то й тоді її не можна називати духовно незалежною Церквою. Бо ж у ній космологія, богорозуміння, заповіді не Українські, а Юдо-християнські.
      Ісус виступив проти Жидівської Національної Церкви (Юдаїзму) і заснував інтернаціональну Церкву. Ви хочете творити таку Церкву Христову, яка заперечує основні засади Його Віри (тобто, Церкву національну)?
84       148. У ЧАСОПИСАХ ЧИТАЄМО, ЩО коли вторгнулися Татари, то люди зібралися в Церкві біля ікони Спасителя. Молилися. Та Церква завалилася од людського натовпу. І людей, і навіть архимандрита і попа привалила. Мученицький шлях мала наша православна Церква, "рідна мати наша. А скільки Москва замордувала духовників УАПЦеркви?
      Юніяти тепер наполегливо голосять, що в 988 році всі християни в областях Римської імперії були католиками, і тому Володимир був католиком. З цих причин треба відзначати 1000-ліття католицтва в Україні".
      149. "МИ НЕ ХОЧЕМО В КИЄВІ мати Києво-Галицького патріярха, наставленого папою Римським". "Православна Церква - найбільший скарб українського народу", а от "Юнія ось вже чотириста років знесилює організм українського народу", голосить в "Різдв'яному посланні" митрополит Мстислав (Бавнд Брук), "Укр. Вісті", 27-го грудня, 87 року, Дітройт.
      В ім'я Правди, треба сказати, що православіє, перебуваючи на службі ворожих сил, вже майже тисячу літ "знесилює організм українського народу".
85       150. ІНШІ ПИШУТЬ: БУЛИ УКРАЇНСЬКІ комуністи (укапістами називалися). Москва всіх у концтаборах замучила. Мученицький шлях мали. Я кажу: укапісти не усвідомлювали, що в Москві твориться нова імперська релігія - ленінізм. Православіє, як інструмент гноблення поневолених Народів, утратило силу. У Народі жила відраза до попів (русифікаторів, жандармських приятелів).
      Замість Ісуса в Москві став Ленін божеством. А комісари (політруки) - його жерцями. І той, хто відважується до цього божества проявляти неприхильність, перебуває за ґратами (в концтаборі).
      Ніяка імперія не може існувати без божества, перед яким, як перед символом імперської сили, єдности і маєстатности, мають усі без винятку, склоняти свої серця.
      У "Мага Вірі" в оповіді "Як двоєвір'я пригноблює духовні сили народу?", я пишу про ленінські ритуали, про імперський культ Леніна.