Частина II
ВИВЕРТИ В СУПЕРЕЧЦІ
Розділ XV. УСКЛАДНЕННЯ Й ВИДОЗМІНИ ПАЛИЧНИХ ДОВОДІВ
Читання в серцях.- Позитивна і негативна форма його.- Інсинуації.- "Рабський" виверт за відсутності свободи слова.
1. Видозміни "аргументів до городового" й "паличних доводів" незліченні. Принаймні, у старовинних логіках 16, 17 й 18-го століть зустрічаються іноді досить довгі їх списки, але цим матеріал іще не вичерпується.- Із тих списків видно, що всі ці "доводи" зустрічаються й у наш час. Справді, міняється тільки листя, а дерево з віттям залишається все те ж.
2. До "найулюбленіших" видозмін і ускладнень відносяться, перш за все, випадки "читання в серцях". Цей виверт полягає в тому, що софіст не стільки розбирає ваші слова, скільки ті таємні мотиви, які примусили вас їх вимовляти. Іноді навіть він тільки цим і обмежується. Подібний виверт у своїх різних формах зустрічається дуже часто і вживається взагалі для "затискання рота" супротивнику. Напр., співбесідник заявляє вам у суперечці: "ви це говорите не тому що самі в цьому переконані, а з завзятості", "лише б посперечатися". "Ви самі думаєте те ж саме, тільки не хочете визнати своєї помилки". "Ви говорите із заздрості до нього", "Із станових інтересів"... "Скільки вам дали за те, щоб ви підтримували цю думку?", "Ви говорите так з партійної дисципліни" і т, д., і т. д., і т.д. Що відповісти на таке "читання в серцях"? Воно багатьом "затискає рот", тому що звичайно спростувати подібне звинувачення неможливо, так само як і довести його. Інші вміють "зрізати" подібного супротивника, напр., вправно і різко підкресливши характер його виверту.- Але справжню грізну силу виверт цей набуває у зв'язку з паличним доводом. Напр., якщо ми доводимо шкідливість якого-небудь урядового заходу, супротивник пише: "причина такого нападу на цей захід ясна: це прагнення підірвати престиж влади. Чим більше розрухи, тим краще для подібних слуг революції (або контрреволюції)" і т.п. Або: "ці слова - явний заклик до збройного повстання" і т.д. Звичайно, подібні звинувачення, якщо вони обґрунтовані, можливо, і справедливі. Обвинувач тоді робить дуже корисну справу, звертаючи увагу на відомі факти. Іноді це громадянський обов'язок. Але ж не можна називати це суперечкою; і не можна такого домішувати до суперечки. Суперечка - це боротьба двох думок, а не думки і дубини. Ось проти домішки таких прийомів до суперечки необхідно всіляко і всемірно протестувати. Не всяка словесна боротьба - суперечка.
3. Іноді "читання в серцях" набуває іншої форми: відшукують мотив, за яким людина не говорить чого-небудь або не пише. Напр., чому він не виразив "патріотичного захоплення , розказуючи про таку подію? Явно, він їй не співчуває".- Так для майстерного любителя "читати в серцях" представляється, при бажанні, можливість відшукати контрреволюційну або революційну "крамолу" тощо як у деяких словах супротивника, так і в його мовчанні.
4. До того ж розряду вивертів слід віднести й інсинуацію. Людина прагне підірвати в слухачах і читачах довір'я до свого супротивника, а отже, і до його доводів, користуючись для цієї мети підступними, безвідповідальними натяками. На жаль, цей виверт широко вживаний і ним не гребують навіть деякі вельми поважні діячі.- Ось характерний витяг зі статті одного безумовно добросовісного автора, що став жертвою подібного прийому: "Моя стаття про землеустрій, суха, спокійна й ділова, переповнена цифровими викладками, позбавила п. X. душевної рівноваги. Його відповідь не суперечка по суті, не спростування моїх доводів, а суцільна політична інсинуація, прагнення вбити мене політичним шельмуванням. У безлічі варіацій п. X. весь час твердить одне: А.- "адвокат землеустрою", співає "дифірамби землевпоряджувальному відомству", "прив'язав свій човен до землевпоряджувального пароплава", і лише "здійснює своє плавання з виглядом повної незалежності" і т. д., і т.д. "Скрізь, як бачите, п. X. витримує тон інсинуації. Він ніде не наважується прямо й чесно звинуватити мене, що я став на службу землевпоряджувальному відомству, працюю "казенним пером". Ні, п. X. тільки інсинуює: "прив'язав свій човен до землевпоряджувального пароплава" і "йому хочеш не хочеш доводиться брати участь у всіх його еволюціях, - навіть і тоді, коли дим цього пароплава прямо їсть очі, коли всякий інший поспішив би відійти вбік".- П. X., імовірно, добре знає своїх читачів, думаючи, що для них подібних інсинуацій достатньо. Але я маю право зажадати у п. X. прямої відповіді: наведіть докази моєї залежності від відомства землеустрою. Я стверджую, що моє перо не менш незалежне, ніж ваше.- Але п. X., як і всі інсинуатори, передбачливий і, звичайно, вислизне в яку-небудь щілину, заявивши, що мав на увазі не службову, не фактичну, а яку-небудь ідейну, моральну залежність"..."Ось проти цих політичних прийомів фютюр-маститих я й повстаю всією доступною мені силою. Думаю, що, борючись із ними, нехтуючи нападками готової до їх послуг цілої хмари підкаблучних і глузливих дворушників, я роблю корисну й необхідну справу: борюся за свободу думки, за свободу слова. На біду, загроза свободі існує не тільки з боку поліцейської сваволі властей. Їй загрожують і ті маленькі диктатори, які на всякі розходження з їхньою думкою поспішають відповісти політичним шельмуванням і моральним тероризмом. Літературна бюрократія так само не виносить і не поважає чужої свободи, як і російська влада" (Р. Думка. 1916 р.).
5. Де панують грубі паличні доводи, де свобода слова закута насильством, там часто виробляється протилежний, також непривабливий виверт. Він застосовується тоді, коли людині нічого сказати у відповідь на розумний довід супротивника. Тоді вона вдає, що могла б сказати багато що у відповідь, але... "Наш супротивник відмінно знає, чому ми не можемо заперечити йому на цих сторінках. Боротьба наша нерівна. Невелика честь у перемозі над зв'язаним" і т.д. Симпатія читача до "жертви" й обурення проти "негідника", що користується її беззахисністю, майже безперечні. Порожні голови багатьох користувалися цим прийомом, оточуючи себе незаслуженим ореолом розуму, якому не "дають розгорнутися".- Так усяке насильство над свободою слова розбещує людей - і гнобителів, і гноблених.