Частина II
ВИВЕРТИ В СУПЕРЕЧЦІ
Розділ XIX. ВІДСТУПИ ВІД ТЕЗИ
Диверсія.- Зміна тези.- Розширення і звуження її.- Посилення і пом'якшення.- Внесення і виключення застережень і умов.- умови та застереження, що маються на думці.- Омоніми.- Синоніми.- Переведення суперечки на точку зору вигоди або невигоди.
1. Зовсім залишити під час суперечки колишнє завдання суперечки, невдалу тезу, довід і перейти до інших - називається "зробити диверсію". Диверсія може бути зроблена по-різному. Найгрубіший спосіб полягає в тому, що учасник дискусії прямо, "відразу" залишає довід або тезу і хапається за іншу. Це трапляється надзвичайно часто. У мітинговій суперечці, наприклад, робітник доводить комічну думку, що не робітники заважали "позиці свободи", а буржуазія. Він бачить, однак, що "забрехався" і що супротивник перемагає його в суперечці, і він робить диверсію - до побитої фрази: "взагалі війну затіяли капіталісти". Супротивник не зумів використати своє становище й піддався хитрості, став зараз же доводити, що війну затіяли не капіталісти. Диверсія удалася. Часто диверсія полягає в "переході на особистий ґрунт". Напр., юний ідеаліст доводить людині "досвіду", що такий ось учинок безвільний і безчесний. Той спершу став сперечатися "чином-чином", але побачивши, що справа його погана, зробив диверсію: "Дуже ви ще молоді і недосвідчені. Поживете, пізнаєте життя і самі зі мною погодитеся". Юнак став доводити, що молодість не при чому, що "він знає життя". Диверсія удалася. Або інший випадок. Сперечаються, чи правий міністр, опублікувавши такі ось документи. Один із супротивників бачить, що справа його погана, і починає диверсію: "ви якось пристрасно ставитеся до цієї людини. От недавно ви ще стверджували, що захід, ужитий ним у такому ось випадку, цілком доцільний. А виявилося, що саме він призвів до протилежних результатів". Супротивник починає доводити, що захід виявився благодійною справою. Диверсія удалася.- Іноді для диверсії навмисно підшукують і висувають який-небудь парадокс або ж таку думку, на яку супротивник явно не промине нагоди "накинутися". Це свого роду "принада для диверсії". Нерідко диверсія здійснюється дуже тонко і непомітно, з поступовими переходами і т.д.
2. Якщо суперечка йде не заради тези, а заради доведення, то диверсія полягає в тому, що захисник тези кидає доводити свою тезу, а починає спростовувати нашу або вимагає, щоб ми довели нашу тезу. От приклад. Один юний сперечальник затіяв суперечку з не менш юною дівчиною, причому вона намагалася всіляко захищати якусь важку тезу; суперечка була заради доведення. Після великої й тяжкої праці юна сперечальниця, бачачи, що справа в неї не рухається вперед, звернулася до супротивника з претензією. "Та що це я все доводжу свою думку, а ви тільки критикуєте. Критикувати легко. Доведіть-но ви свою думку! Чому ви так у ній переконані?" - Юний сперечальник, що мало розбирається в техніці суперечки, засоромився: як це, справді,- вона усе доводить і трудиться, а я тільки критикую! Диверсія удалася. Він став доводити свою тезу і "втратив напад". На закінчення слід зазначити, що всяка диверсія, якщо ми "відходимо" від колишньої тези, перетворює зосереджену суперечку на безформну. Під час диверсії від доказу або від доведення суперечка, звичайно, може залишитися й зосередженою.
3. Від диверсії треба відрізняти інший рід софізмів, зв'язаних з відступом від тези або доводу - зміна тези або доводу (може бути як на початку, так і в середині суперечки). Ми не відмовляємося від них, навпаки, робимо вигляд, що увесь час тримаємося їх, але насправді ми їх змінили. У нас уже інша теза або довід, хоча й схожий на колишній. Це називається часто підміною тези або доказу. До числа різних видів такої підміни відноситься насамперед розширення або звуження тези (або доказу). Напр., спочатку сперечальник висунув тезу: "усі люди егоїсти", але, побачивши, що не може її довести й заперечення супротивника сильні, починає стверджувати, що теза була просто "люди егоїсти". "Вільно ж вам було його так розуміти широко. Я мав на увазі, звичайно, не всіх, а більшість".- Якщо ж, навпаки, супротивник висунув тезу "люди егоїсти", софіст намагається витлумачити її в більш вигідному для себе розумінні: у тому розумінні, що "усі люди егоїсти", тому що в такому вигляді тезу легше спростувати. Узагалі свою тезу софіст зазвичай намагається, якщо справа погана, звузити: тоді її легше захищати. Тезу ж супротивника він прагне розширити, тоді її легше спростувати.- Нерідко він удається до різних вивертів, щоби змусити самого супротивника зопалу розширити свою тезу. Це буває іноді неважко, викликавши в гарячій голові "дух протиріччя".
Ще приклади іншого виду розширення і звуження тези. Теза: "А. добре знайома з російською літературою". Той, хто нападає, розширює її: "А. знавець літератури (взагалі)", захисник же звужує: "А. знайома добре із сучасною російською літературою".
4. Споріднені з розширенням і звуженням тези посилення і пом'якшення її. Вони ведуть до "перекручування" тези і зустрічаються, мабуть, іще частіше. Теза була висунута, напр., така: "наші міністри бездарні". Супротивник "спотворює" її, підсилюючи: "ви стверджуєте, що наші міністри ідіоти". Захисник же тези, якщо справа погана, намагається "пом'якшити" тезу: "ні, я казав, що міністри наші не на висоті свого покликання".- Або інший приклад. Теза: "джерело цих грошей дуже підозріле". Супротивник підсилює тезу: "ви стверджуєте, що гроші ці крадені". Захисник, якщо знаходить потрібним, пом'якшує тезу: "я казав тільки, що джерело цих грошей невідоме".- Посилення тези зазвичай вигідно для тих, хто веде напад і здійснюється нерідко вкрай безцеремонно і нахабно. Пом'якшення тези звичайно здійснюється її захисником, оскільки допомагає захистові. І тут теж часто не дуже церемоняться.
5. Одна з найчастіших підмін тези (і доводу) полягає в тому, що думка, висловлена з певним застереженням, з певними умовами, за яких вона істинна,- підмінюється тою ж думкою, але вже висловленою "взагалі", без усяких умов і застережень.- Цей виверт найчастіше зустрічається при спростуваннях і має найбільший успіх серед малорозвинених у розумовому відношенні слухачів. Малорозвинений розум схильний розуміти все "просто"; він не вміє помічати "тонкі розходження" у думках,- він просто їх не любить, іноді не терпить і не розуміє. Вони для нього занадто важкі. Тому тонкі розрізнення здаються такій людині або "хитрощами", "хитросплетеннями", "софізмами", або ж (якщо він трохи освічений) "непотрібною схоластикою".- Від цього почасти походять труднощі суперечки відносно складних питань, що вимагають точного й тонкого аналізу і розрізнень, з нерозвиненим супротивником або, особливо, при нерозвинених слухачах. А до таких питань відноситься, напр., велика частина політичних, державних, суспільних і т.д. питань. На цьому ґрунті софіст, при інших рівних умовах, має величезну перевагу. Чесний сперечальник наведе довід правильний, з потрібними застереженнями, виражений цілком точно. Але нерозвинений слухач зазвичай не уловлює, не запам'ятовує цих застережень і умов і зовсім не оцінює їхньої важливості. Користуючись цим, софіст навмисне опускає застереження й умови в доводі або тезі супротивника і спростовує тезу або довід так, начебто думка була виражена без них, а "взагалі".- На допомогу цьому часто приєднуються посилення тези, ораторські прийоми - "обурення" і т.д., майже нерозлучні з типом "мітингового софіста". Усе це діє на нерозвиненого слухача дуже сильно, і треба багато холоднокровності, спритності й дотепності, щоб відбити такий напад, якщо публіка взагалі співчуває поглядам софіста. От приклад: X. стверджує, що "в даний час, при даному рівні розвитку більшості народів, славнозвісна "чотирихвістка" (пряме, таємне, загальне, рівне голосування) на виборах до Державної Думи шкідлива для держави". Супротивник проминає всі ці застереження й починає доводити, що пряме, таємне і т. д, голосування (взагалі) корисно, тому ось і тому.- Або я доводжу, що "страта за деяких обставин і умов необхідна". Супротивник спростовує мене перед слухачами так, начебто я стверджував, що страта взагалі необхідна, і називає "мене "затятим захисником страти", кидаючи при цьому на мене громи обурення. Нерозвинені слухачі, що співчувають софістові, теж починають обурюватися - "що й треба було довести". Часто треба чимало холоднокровності, знання "слухачів" і спритності, щоб відбити подібний напад.
Зворотний виверт - коли те, що стверджувалося без застереження, без умов, потім стверджується зі застереженням і умовами. Частіше використовується він стороною захисту. Напр., на початку суперечки людина стверджувала, що "не повинна йти на війну" взагалі, ні за яких умов. Притиснута до стіни, вона підмінює це твердження: "звичайно, я не мав на увазі випадків, коли ворог нападає без усякого приводу і розоряє країну". Потім він може ввести, також, іще яке-небудь застереження.
6. Цим викрутам - особливо останньому - надзвичайно сприяє неповнота, неточність звичайної мови. Ми дуже часто висловлюємо думку з тільки мислимими застереженнями. Застереження ці "самі собою розуміються" тому, що, якщо висловлювати їх, мова людей стає якимось нагромадженням застережень - надзвичайно важкою і "нелегкотравною". Прикладом може служити ділова мова контрактів і т.п. документів, вироблена юридичною і т.д. практикою для захисту від "ділових софістів на кишеньковому ґрунті". Таким чином, застереження маються на увазі на кожнім кроці, і це веде до можливості незліченних помилок і софізмів. А. говорить: "миш'як - отрута". При цьому мається на увазі застереження: "якщо прийняти його більше відомої кількості". Б. опускає це застереження і говорить: "Доктор прописав мені миш'як, значить він мене отруює".- У Шекспіра в "Венеціанському купці" Шейлок укладає умову з купцем Антоніо: якщо Антоніо прострочить вексель, то він, Шейлок, має право вирізати в нього "фунт м'яса якнайближче до серця". Угода оформлена цілком законно.- Вексель прострочений і Шейлок вимагає домовленої неустойки. Мудрий суддя (Порція) рятує Антоніо так. "За цією розпискою",- повідомляє вона,-
"Ти маєш право взяти
Лише м'яса фунт; у ній саме фунт м'яса
Написано; але права не дає
Вона тобі на жодну кровинку.
Отже, бери, що належить тобі -
Фунт м'яса, але, вирізуючи м'ясо.
Краплину крові християнської лише
Проллєш - твоє майно і землі
Візьме країна республіки собі.
Такий закон Венеції".
Юристи в минулому сторіччі сперечалися, наскільки рішення Порції правильне з юридичної точки зору.
Думки були різні. Але з погляду логіки рішення це - безсумнівний софізм. Коли хто говорить про те, що треба вирізувати шматок м'яса з живого тіла, той неминуче має на увазі, що при цьому проллється кров; а хто погоджується на вирізку такого м'яса, той у думці погоджується на неминучу умову цієї вирізки, - пролиття крові. Так що Порція свідомо підмінила умову договору, скориставшись тим, що вона було виражена звичайно, без вичерпної точності й повноти.
7. Дійсно незліченні різні інші форми підміни тези і доводів.
Скажемо коротко про їх найбільш загальні і важливі роди. Те саме слово може позначати різні думки. Тому часто легко, зберігаючи ті ж слова тези (або доводу), спершу надавати їм один зміст, а потім інший. Одна з найзвичайніших помилок, один із найзвичайніших софізмів. Ми часто навіть не звертаємо уваги, скільки різних значень має те ж саме слово. Тому легко "обкрутити" нас софістові, який відмінно їх розрізняє.- Візьмемо слово "народ". Мало хто намагався розібратися в його значеннях, а їх багато: а) Народ - означає те, що маловживане слово "народність". "Народи Європи"; "вивчення народів".) б) Народ - усі громадяни держави, об'єднані підданством. Так говорять про "російський народ" на противагу "австрійському", про "англійський народ" і т.д., "Весь російський народ визнав революцію" і т.д. в) Народ - нижчі класи населення, протиставляється інтелігенції, що управляє класами і т. п. Звідси терміни: "йти в народ", "народники". "Він вийшов з народу" і т.д. г) Народ - взагалі означає об'єднання людей, без розрізнення класів, національностей і т.п., тобто група людей, що знаходиться в одному місці. "На вулиці багато народу".
"У наказових воріт
Збирався народ
Густо" і т.д.
Само собою зрозуміло, як легко "грати" таким словом у софізмах.- Коли купка "народу" - робітників, селян і т.д. збереться на вулицях і заявляє "волю народу", отут несвідома підміна думки; коли ж оратор, досвідчений софіст і демагог, говорить цій юрбі:- "Народ, народна воля - обов'язково повинна бути виконана", то він, підмінюючи зміст слова, часто підмінює свідомо довід або тезу.- А таких "багатозначних слів", як "народ", дуже багато.
8. Часто також користуються властивостями так званих синонімів - слів і висловів, різних за звуками, але таких, що означають різні відтінки того ж самого поняття. Якщо ці розходження у відтінках не істотні для даного питання, то синоніми можна вживати безперешкодно. Якщо ж вони істотні, то виходить більш-менш важлива зміна тези. Особливо в цьому відношенні важлива різниця, якщо вона супроводжується розходженням в оцінці, відтінком похвали або осудження. Напр., далеко не однаково сказати"А. благочестивий" і "А. ханжа". "Ревнощі у вірі" і "фанатизм". "Протест" і "обурення". "Лівий" за переконанням і "революціонер" і т.д. Якщо я висловив тезу: "ревнощі до віри - обов'язок кожної релігійної людини", а супротивник мій змінив його: "от ви стверджуєте, що кожна релігійна людина повинна бути фанатиком", то він спотворив мою тезу. Він вніс у неї відтінок, сприятливий для спростування. Вклав ознаки, що унеможливлюють захист тези. Звичайно, сказати, що фанатизм - обов'язок кожного християнина,- безглуздо. Або, скажімо, я стверджую, що "священики повинні одержати такі ось і такі переваги". Мій супротивник подає цю тезу так: "X. думає, що попи повинні мати якісь переваги".- Назва "піп" у вустах освіченої людини має деякий зневажливий відтінок, і, вносячи його в тезу, супротивник тим самим вносить зниження стійкості тези. Взагалі цей виверт - мабуть, найуживаніший. Люди вдаються до нього ніби інстинктивно, намагаючись позначити поняття назвою, найбільш сприятливою для себе, найбільш несприятливою для супротивника. І чим грубіший розум, тим грубіше й примітивніше виходять подібні софізми.
9. Величезне значення має "переведення питання на точку зору користі або шкоди". Треба довести, що думка істинна або помилкова; доводять, що вона корисна для нас або шкідлива. Треба довести, що вчинок високоморальний або аморальний; доводять, що він вигідний або невигідний для нас і т.д. Напр., треба довести, що "Бог існує"; доводять, що Він і віра в Його буття приносить розраду і щастя. Треба довести, що "соціалізація засобів виробництва здійсненна в даний час"; доводять, що вона була б вигідна для слухачів. Часто немає більш переконливих доводів для середньої людини, ніж ті висновки, що торкаються її повсякденних інтересів. Навіть найпростіші доводи, чисто "кишенькової властивості" (argumenta ad bursam), мають чарівну дію. Один довід, що діє на волю, жваво і яскраво змальовує вигоду або невигоду чого-небудь, іноді сильніше сотні доводів, що діють на розум. Якщо ж ми маємо справу зі слухачами неосвіченими, темними, які не вміють уважно вникати в питання й обговорювати його, то спритний довід "від вигоди", який жваво і зрозуміло змальовує, яку найближчу користь або шкоду людина може одержати від заходу і т.д., часто зовсім загіпнотизовує їх. Вони "зачаровані" передчуттям майбутньої вигоди. Вони не бажають слухати доводи проти. Від міркувань про нездійсненність того або іншого, про шкідливі наслідки, що можуть наступити потім, вони відмахуються, як діти.- Само собою зрозуміло, який у цьому вдячний ґрунт для софістів; як пишно росте на ньому будь-яка демагогія. Це чудово знає й кожен "шахрай слова". Тому даний виверт - улюблене знаряддя подібних шахраїв.
Ось приклад простого "кишенькового доводу":
-Або, наприклад, Ірландія! - почав Іван Петрович з новим піднесенням, - помовчавши, - пишуть, країна бідна, їсти нема чого, картопля одна, і та часто не годиться для їжі...
- Ну-с, так що ж?
- Ірландія в англійському підданстві, а Англія країна багата: таких поміщиків, як там, ніде немає. Чому ж тепер не взяти в них хоч половину хліба, худоби, та й не віддати туди, в Ірландію?
- Що це, брате, ти проповідуєш: бунт? - раптом сказав Ніл Андреїч.
- Який бунт, вельможний пане... Я тільки з цікавості.
- Ну, якщо у В'ятці або Пермі голод, а в тебе візьмуть половину хліба даром, та туди?...
- Як це можна! Ми зовсім інша справа...
- Ну, як почують тебе мужики? - напирав Ніл Андреїч - а? тоді що?
- Ну, не дай Боже! - сказав поміщик.
- Борони Боже! - сказала й Тетяна Марківна і т.д. (Гончарів. Обрив).
Це довід - до кишені поміщика. Ми всі у даний час часто чуємо аналогічні доводи до кишені мужичків. Ми бачили, як несказанно переконливі ці доводи для тих, для кого призначені. Приклади наводити зайве. Але не зайве навести дотепне зауваження про цей виверт із Шопенгауера. "Там, де можна застосувати цей виверт, інших можна й не застосовувати. Дійте не на розум, за допомогою доводів, а на волю, за допомогою мотивів; тоді й супротивник, і слухачі, якщо в них такі ж інтереси, зараз же погодяться з вашою думкою, хоча б її було позичено в будинку божевільних. Адже лот волі важить часто більше, ніж центнер міркування й переконання". "Коли ми зможемо довести супротивникові, що думка його, якби вона набула значення, нанесла істотну шкоду його інтересам, - він так само поспішно відкине цю думку, як розпечене залізо, що ненароком схопив у руку"