Частина I
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУПЕРЕЧКУ
Розділ III. СУПЕРЕЧКА ЗА ІСТИННІСТЬ ДУМКИ
Спірна думка - Пункти розходження.- Число їх.- Установлення їх і вибір між ними.- Теза і антитеза суперечки.- Складені антитези.
1. Не слід думати, що достатньо зустріти "спірну думку", щоби тут же зробити її, при бажанні, "тезою суперечки". Вона завжди потребує деякого попереднього дослідження й обробки, перше ніж видобути з неї цю тезу. Необхідно з'ясувати точно, у чому саме ми з нею не згодні; встановити "пункти розходження".
Навіть у найпростішій спірній думці можливі, принаймні, два пункти, у яких вона може нам видатися помилковою. Напр., візьмемо найпростішу спірну думку: "Петро помер". З'ясувавши її кількість і модальність (розд. II, § 5), ми знайдемо, що не погодитися з нею можна лише або тому, що "Петро не помер, а живий", або тому, що судження це вважається достовірним, у той час як насправді, на нашу думку, воно тільки ймовірне. Правильно буде думати не "безсумнівно, що Петро помер", а "ймовірно, що Петро помер".
Знайти й точно вказати, у якому саме пункті ми не погоджуємося з даною думкою, - значить "установити пункт розходження". Це повинно бути вихідною точкою кожної правильної суперечки.
2. Візьмемо інший приклад, складніший. Припустимо, хто-небудь каже: "ці обвинувачені скоїли злочин, передбачений певною статтею карного кодексу". Ця думка видалася спірною. З'ясувавши її (що завжди доводиться робити в таких випадках), ми знайшли, що: а) йдеться про всіх обвинувачених; б) що думка видається за достовірну; в) що все в її словесному виразі для нас ясно, зрозуміло.
Висловлюючи свою незгоду з нею, ми можемо, звичайно, обмежитися тим, що скажемо: "я зовсім не погоджуюся з вашою думкою". Але, почувши це, суперечник неодмінно спитає: у чому? (або іноді помилково: чому?). Цим запитанням він поставить вимогу встановлення пункту розходження. Вам доведеться розібратися, у чому саме ви не згодні, і встановити пункти розходження. "Місць", у яких можна шукати цих пунктів, є кілька. У даній думці ми можемо не погоджуватися: а) з тим, що всі обвинувачені скоїли даний злочин; б) з тим, що взагалі хто-небудь із них його скоїв; в) з тим, що дана провина - злочин; г) з тим, що вона - злочин, передбачений певною статтею; д) з тим, що ця думка достовірна, і т. д. Потрібно набути навичку швидко, іноді "миттєво" знаходити й переглядати всі місця, у яких можливе розходження з даною думкою. Особливо необхідна ця навичка в деяких спеціальностях, - напр., у юридичній практиці суперечки.
Переглянувши всі місця можливої незгоди з думкою, ми відмічаємо, що не погоджуємося з тим у ній або з тим; тобто що є ось такий пункт розходження або ось такі два, три и т. д. пункти. Напр., ми знайшли два пункти розходження: а) у тому, що всі обвинувачені здійснили даний учинок; б) у тому, що даний учинок - злочин, передбачений певною статтею закону. У подібному випадку або кожний із цих пунктів стає джерелом особливої суперечки (або особливої частини складеної суперечки); або ж ми обираємо для суперечки один із них, найбільш для нас вигідний, залишаючи осторонь інші пункти. Звичайно, краще й у цьому випадку зробити застереження, тобто, принаймні попередньо, встановити всі знайдені пункти розходження, хоча ми й сперечаємося тільки про одне. Інакше наше мовчання суперечник розцінить як знак згоди.
3. Установлення пунктів розходження робиться зазвичай у той спосіб, що ми, на противагу неправильному погляду супротивника в даному пункті, висуваємо свій, несумісний з ним погляд як істинний. Напр., вищенаведені два пункти розходження в узятій нами думці можна встановити так: "я зовсім не згоден з вами. По-перше, не всі обвинувачені здійснили цей учинок, по-друге, цей учинок не підходить під таку статтю".- У такий спосіб кожен пункт розходження вилився в форму двох протилежних, не сумісних одна з одною думок: а) усі обвинувачені здійснили даний учинок, - деякі обвинувачені не здійснювали його; б) даний учинок підходить під ось таку статтю, він не підходить під цю статтю. Ці дві несумісні думки, що борються одна з одною, називаються тезою й антитезою суперечки. Теза - та думка, що виділена зі спірної думки; антитеза - думка, висунута на противагу тезі і яка, звичайно, установлює пункт розходження. Боротьба між двома цими думками і складає сутність найважливіших правильних суперечок.- У взятому нами прикладі теза буде - всі обвинувачені скоїли даний проступок; антитеза - деякі обвинувачені не скоїли його. Теза: даний проступок підходить під таку статтю; антитеза: він не підходить під неї.
4. Слід в усякий спосіб старатися, щоб антитеза (а отже, і теза) були виражені якомога просто й коротко. Похибкою вважається складена антитеза. Вона складається відразу з двох і більше думок. Напр., теза: "даний проступок підходить під статтю одинадцяту", антитеза: "ні, він не підходить під неї, а підходить під статтю дванадцяту". Тут в антитезі присутні дві думки; намічаються два пункти розходження, причому, якщо ми почнемо з доведення першої думки, знадобиться ще додаткове доведення для другої и т. д.
Загалом, складені антитези (як і тези) тягнуть за собою багато незручностей, привносять у суперечку крайню заплутаність, суперечливість, невизначеність. Тому, зустрінувшися з ними, необхідно негайно ж розчленувати їх на складові елементарні судження й розглядати кожний пункт розходження окремо.
Установлення й вибір пунктів розходження - надзвичайно важлива частина в суперечці. У важливих суперечках їх слід проводити особливо ретельно і з повним усвідомленням того, що робимо. Важливість їх зростає разом із важливістю суперечки.
Якщо пункт розходження не встановлено або коли навіть і встановлено, та він складений, то суперечка ведеться часто прямо-таки "у сліпу". Неправильний вибір пункту розходження також може вирішити долю всієї суперечки, як це буває іноді, напр., у судових процесах.
Так же само важливо у випадку суперечки за істинність думки пам'ятати достатньо точно й чітко не лише тезу суперечки, а й її антитезу, і ніколи не випускати з виду ту обставину, що вона існує. Це не лише допомагає чіткості суперечки, а й дає можливість легко відбити деякі помилкові напади на тезу й, коли супротивник тези "випускає з рук напад", переходити самому в "контратаку".