Книги навчальні, поетичні

Приповiстi 1

¹ Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
² щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
³ щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
⁴ щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
⁵ Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
⁶ щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
⁷ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
⁸ Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
⁹ вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
¹⁰ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
¹¹ Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
¹² живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
¹³ Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
¹⁴ Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
¹⁵ сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
¹⁶ бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
¹⁷ Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
¹⁸ то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
¹⁹ Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
²⁰ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
²¹ на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
²² Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
²³ Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
²⁴ Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
²⁵ І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
²⁶ Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
²⁸ тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
²⁹ за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
³⁰ не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
³¹ І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
³² бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
³³ А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

Приповiстi 2

¹ Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,
² щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
³ якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
⁴ якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,
⁵ тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,
⁶ бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
⁷ Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
⁸ щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!
⁹ Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,
¹⁰ бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!
¹¹ розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
¹² щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,
¹³ від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,
¹⁴ що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,
¹⁵ що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,
¹⁶ щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,
¹⁷ що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
¹⁸ вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,
¹⁹ ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,
²⁰ щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
²¹ Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,
²² а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!

Приповiстi 3

¹ Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,
² бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!
³ Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
⁴ і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
⁵ Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
⁶ Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
⁷ Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!
⁸ Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.
⁹ Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
¹⁰ і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!
¹¹ Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,
¹² бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!
¹³ Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала,
¹⁴ бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її,
¹⁵ дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею.
¹⁶ Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
¹⁷ Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.
¹⁸ Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!
¹⁹ Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
²⁰ Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.
²¹ Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність,
²² і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
²³ Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!
²⁴ Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
²⁵ Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,
²⁶ бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
²⁷ Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити,
²⁸ не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою.
²⁹ Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
³⁰ Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
³¹ Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай,
³² бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.
³³ Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,
³⁴ з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає.
³⁵ Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.

Приповiстi 4

¹ Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
² бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
³ бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
⁴ І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
⁵ Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
⁶ не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
⁷ Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
⁸ Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
⁹ вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
¹⁰ Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
¹¹ дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
¹² коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
¹³ Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
¹⁴ На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
¹⁵ покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
¹⁶ бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
¹⁷ Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
¹⁸ А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
¹⁹ Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...
²⁰ Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
²¹ Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
²² Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
²³ Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
²⁴ Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
²⁵ Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
²⁶ Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
²⁷ не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!

Приповiстi 5

¹ Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
² щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
³ Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
⁴ та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
⁵ її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
⁶ Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
⁷ Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
⁸ віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
⁹ щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
¹⁰ щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...
¹¹ І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
¹² і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
¹³ І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...
¹⁴ Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...
¹⁵ Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
¹⁶ чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
¹⁷ Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
¹⁸ Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
¹⁹ вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
²⁰ І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
²¹ Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
²² власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,
²³ помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Приповiстi 6

¹ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
² ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
³ Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
⁴ не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
⁵ рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
⁶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
⁷ нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
⁸ вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
⁹ Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
¹⁰ Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
¹¹ і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
¹² Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
¹³ він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
¹⁴ в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
¹⁵ тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
¹⁶ Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
¹⁷ очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
¹⁸ серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
¹⁹ свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
²⁰ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
²¹ Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
²² Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
²³ Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
²⁴ щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
²⁵ Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
²⁶ бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...
²⁷ Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
²⁸ Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
²⁹ Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
³⁰ Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
³¹ та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
³² Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
³³ побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
³⁴ бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
³⁵ він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

Приповiстi 7

¹ Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
² бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
³ прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
⁴ На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
⁵ щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.
⁶ Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
⁷ і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
⁸ проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
⁹ коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
¹⁰ Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
¹¹ галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
¹² раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
¹³ І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
¹⁴ У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
¹⁵ Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
¹⁶ Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
¹⁷ постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
¹⁸ Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
¹⁹ Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
²⁰ вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
²¹ Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
²² він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
²³ як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
²⁴ А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
²⁵ Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
²⁶ бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
²⁷ °ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Приповiстi 8

¹ Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
² На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
³ При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
⁴ До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
⁵ Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
⁶ Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
⁷ Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
⁸ Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
⁹ Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
¹⁰ Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
¹¹ ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
¹² Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
¹³ Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
¹⁴ В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
¹⁵ Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
¹⁶ Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
¹⁷ Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!
¹⁸ Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
¹⁹ ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
²⁰ Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
²¹ щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
²² Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,
²³ відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
²⁴ Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
²⁵ Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
²⁶ коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
²⁷ Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
²⁸ коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
²⁹ коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
³⁰ то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,
³¹ радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!
³² Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!
³³ Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
³⁴ Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!
³⁵ Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.
³⁶ А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!

Приповiстi 9

¹ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
² Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
³ Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
⁴ Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
⁵ Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
⁶ Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
⁷ Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
⁸ Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
⁹ Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
¹⁰ Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
¹¹ бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
¹² Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
¹³ Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
¹⁴ Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
¹⁵ щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
¹⁶ Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
¹⁷ Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...
¹⁸ І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...

Приповiстi 10

¹ Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.
² Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.
³ Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.
⁴ Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.
⁵ Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.
⁶ Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.
⁷ Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.
⁸ Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.
⁹ Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.
¹⁰ Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.
¹¹ Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
¹² Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.
¹³ В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.
¹⁴ Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.
¹⁵ Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.
¹⁶ Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.
¹⁷ Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.
¹⁸ Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.
¹⁹ Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.
²⁰ Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.
²¹ Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.
²² Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.
²³ Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.
²⁴ Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.
²⁵ Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.
²⁶ Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.
²⁷ Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.
²⁸ Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.
²⁹ Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.
³⁰ Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.
³¹ Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
³² Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

Приповiстi 11

¹ Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.
² Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
³ Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.
⁴ Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.
⁵ Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.
⁶ Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.
⁷ При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.
⁸ Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.
⁹ Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.
¹⁰ Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.
¹¹ Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.
¹² Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.
¹³ Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.
¹⁴ Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.
¹⁵ Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.
¹⁶ Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.
¹⁷ Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.
¹⁸ Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.
¹⁹ Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.
²⁰ Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.
²¹ Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.
²² Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.
²³ Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.
²⁴ Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.
²⁵ Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.
²⁶ Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.
²⁷ Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.
²⁸ Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.
²⁹ Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.
³⁰ Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.
³¹ Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Приповiстi 12

¹ Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.
² Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.
³ Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.
⁴ Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.
⁵ Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.
⁶ Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.
⁷ Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
⁸ Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.
⁹ Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.
¹⁰ Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
¹¹ Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.
¹² Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.
¹³ Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.
¹⁴ Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.
¹⁵ Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.
¹⁶ Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.
¹⁷ Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.
¹⁸ Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.
¹⁹ Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.
²⁰ В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.
²¹ Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.
²² Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.
²³ Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
²⁴ Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.
²⁵ Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
²⁶ Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.
²⁷ Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.
²⁸ В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Приповiстi 13

¹ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
² З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
³ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
⁴ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
⁵ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
⁶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
⁷ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
⁸ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
⁹ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
¹⁰ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
¹¹ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
¹² Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
¹³ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
¹⁴ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
¹⁵ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
¹⁶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
¹⁷ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
¹⁸ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
¹⁹ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
²⁰ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
²¹ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
²² Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
²³ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.
²⁴ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
²⁵ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

Приповiстi 14

¹ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
² Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.
³ На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.
⁴ Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.
⁵ Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.
⁶ Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.
⁷ Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.
⁸ Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.
⁹ Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.
¹⁰ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
¹¹ Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.
¹² Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
¹³ Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.
¹⁴ Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.
¹⁵ Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.
¹⁶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.
¹⁷ Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.
¹⁸ Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.
¹⁹ Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.
²⁰ Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.
²¹ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.
²² Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.
²³ Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.
²⁴ Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.
²⁵ Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.
²⁶ У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.
²⁷ Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.
²⁸ У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.
²⁹ Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.
³⁰ Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.
³¹ Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.
³² Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
³³ Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.
³⁴ Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.
³⁵ Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

Приповiстi 15

¹ Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.
² Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.
³ Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.
⁴ Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.
⁵ Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.
⁶ Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.
⁷ Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.
⁸ Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.
⁹ Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
¹⁰ Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.
¹¹ Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
¹² Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.
¹³ Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.
¹⁴ Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.
¹⁵ Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.
¹⁶ Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.
¹⁷ Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.
¹⁸ Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.
¹⁹ Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.
²⁰ Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.
²¹ Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.
²² Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.
²³ Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!
²⁴ Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.
²⁵ Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.
²⁶ Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.
²⁷ Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.
²⁸ Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.
²⁹ Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.
³⁰ Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.
³¹ Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.
³² Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.
³³ Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

Приповiстi 16

¹ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
² Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
³ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
⁴ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
⁵ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
⁶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
⁷ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
⁸ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
⁹ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
¹⁰ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
¹¹ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
¹² Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
¹³ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
¹⁴ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
¹⁵ У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
¹⁶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
¹⁷ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
¹⁸ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
¹⁹ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
²⁰ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
²¹ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
²² Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
²³ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
²⁴ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
²⁵ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
²⁶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
²⁷ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
²⁸ Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
²⁹ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
³⁰ Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
³¹ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
³² Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
³³ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

Приповiстi 17

¹ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
² Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
³ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
⁴ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
⁵ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
⁶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
⁷ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
⁸ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
⁹ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
¹⁰ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
¹¹ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
¹² Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
¹³ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
¹⁴ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
¹⁵ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
¹⁶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
¹⁷ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
¹⁸ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
¹⁹ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
²⁰ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
²¹ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
²² Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
²³ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
²⁴ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
²⁵ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
²⁶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
²⁷ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
²⁸ І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

Приповiстi 18

¹ Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
² Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
³ З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
⁴ Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
⁵ Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
⁶ Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
⁷ Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
⁸ Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
⁹ Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
¹⁰ Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
¹¹ Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
¹² Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
¹³ Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
¹⁴ Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
¹⁵ Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
¹⁶ Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
¹⁷ Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
¹⁸ Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
¹⁹ Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
²⁰ Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
²¹ Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
²² Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
²³ Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
²⁴ Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.

Приповiстi 19

¹ Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
² Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
³ Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
⁴ Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...
⁵ Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
⁶ Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
⁷ Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
⁸ Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
⁹ Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
¹⁰ Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
¹¹ Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
¹² Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
¹³ Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
¹⁴ Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
¹⁵ Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
¹⁶ Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
¹⁷ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
¹⁸ Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
¹⁹ Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
²⁰ Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
²¹ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
²² Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
²³ Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
²⁴ У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
²⁵ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
²⁶ Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,
²⁷ перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
²⁸ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
²⁹ На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

Приповiстi 20

¹ Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
² Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
³ Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
⁴ Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
⁵ Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
⁶ Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
⁷ У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
⁸ Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
⁹ Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?
¹⁰ Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.
¹¹ Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.
¹² Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.
¹³ Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!
¹⁴ Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.
¹⁵ Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.
¹⁶ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.
¹⁷ Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.
¹⁸ Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.
¹⁹ Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.
²⁰ Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!
²¹ Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!
²² Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
²³ Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.
²⁴ Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?
²⁵ Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.
²⁶ Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.
²⁷ Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.
²⁸ Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
²⁹ Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.
³⁰ Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.

Приповiстi 21

¹ Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.
² Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.
³ Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.
⁴ Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.
⁵ Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.
⁶ Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.
⁷ Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.
⁸ Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.
⁹ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
¹⁰ Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.
¹¹ Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.
¹² До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.
¹³ Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
¹⁴ Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.
¹⁵ Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.
¹⁶ Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
¹⁷ Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.
¹⁸ Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.
¹⁹ Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
²⁰ Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.
²¹ Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.
²² До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.
²³ Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
²⁴ Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.
²⁵ Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити,
²⁶ він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.
²⁷ Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.
²⁸ Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.
²⁹ Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.
³⁰ Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.
³¹ Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

Приповiстi 22

¹ Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.
² Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.
³ Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
⁴ Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.
⁵ Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.
⁶ Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.
⁷ Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.
⁸ Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.
⁹ Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.
¹⁰ Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.
¹¹ Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
¹² Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.
¹³ Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!
¹⁴ Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.
¹⁵ До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.
¹⁶ Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.
¹⁷ Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання,
¹⁸ бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!
¹⁹ Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе.
²⁰ Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,
²¹ щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.
²² Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,
²³ бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
²⁴ Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,
²⁵ щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.
²⁶ Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:
²⁷ коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?
²⁸ Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.
²⁹ Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.

Приповiстi 23

¹ Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
² і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
³ не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
⁴ Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
⁵ свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
⁶ Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
⁷ бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: °ж та пий! але серце його не з тобою,
⁸ той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
⁹ Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
¹⁰ Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
¹¹ бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
¹² Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
¹³ Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:
¹⁴ ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.
¹⁵ Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
¹⁶ і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
¹⁷ Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
¹⁸ бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
¹⁹ Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
²⁰ Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,
²¹ бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
²² Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
²³ Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
²⁴ Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
²⁵ Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
²⁶ Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
²⁷ Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
²⁸ І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
²⁹ В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
³⁰ У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
³¹ Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
³² кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
³³ пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...
³⁴ І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
³⁵ І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...

Приповiстi 24

¹ Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
² бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
³ Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
⁴ А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
⁵ Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.
⁶ Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.
⁷ Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.
⁸ Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
⁹ Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.
¹⁰ Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
¹¹ Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
¹² Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
¹³ °ж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,
¹⁴ отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
¹⁵ Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
¹⁶ бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
¹⁷ Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
¹⁸ щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
¹⁹ Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
²⁰ бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
²¹ Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
²² бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
²³ І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.
²⁴ Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
²⁵ А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!
²⁶ Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
²⁷ Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
²⁸ Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
²⁹ Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
³⁰ Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
³¹ і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...
³² І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
³³ Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
³⁴ і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...

Приповiстi 25

¹ І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
² Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.
³ Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.
⁴ Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,
⁵ коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
⁶ Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
⁷ бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
⁸ Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
⁹ Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
¹⁰ щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
¹¹ Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.
¹² Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.
¹³ Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
¹⁴ Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
¹⁵ Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.
¹⁶ Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
¹⁷ Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
¹⁸ Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
¹⁹ Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
²⁰ Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.
²¹ Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,
²² бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
²³ Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.
²⁴ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
²⁵ Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.
²⁶ Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.
²⁷ °сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.
²⁸ Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.

Приповiстi 26

¹ Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
² Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
³ Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
⁴ Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
⁵ Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
⁶ Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
⁷ Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
⁸ Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
⁹ Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
¹⁰ Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
¹¹ Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
¹² Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
¹³ Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
¹⁴ Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
¹⁵ Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
¹⁶ Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
¹⁷ Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
¹⁸ Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
¹⁹ так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
²⁰ З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
²¹ Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
²² Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
²³ Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
²⁴ устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
²⁵ коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
²⁶ Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
²⁷ Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
²⁸ Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Приповiстi 27

¹ Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
² Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
³ Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
⁴ Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
⁵ Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
⁶ Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
⁷ Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
⁸ Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
⁹ Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
¹⁰ Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
¹¹ Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
¹² Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
¹³ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
¹⁴ Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
¹⁵ Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
¹⁶ хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
¹⁷ Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
¹⁸ Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
¹⁹ Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
²⁰ Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
²¹ Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
²² Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
²³ Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
²⁴ бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
²⁵ Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
²⁶ будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
²⁷ і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

Приповiстi 28

¹ Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
² Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
³ Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
⁴ Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
⁵ Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
⁶ Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
⁷ Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
⁸ Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
⁹ Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
¹⁰ Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
¹¹ Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
¹² Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
¹³ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
¹⁴ Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
¹⁵ Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
¹⁶ Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
¹⁷ Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
¹⁸ Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
¹⁹ Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
²⁰ Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
²¹ Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
²² Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
²³ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
²⁴ Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
²⁵ Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
²⁶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
²⁷ Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
²⁸ Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

Приповiстi 29

¹ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
² Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
³ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
⁴ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
⁶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
⁷ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
⁸ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
⁹ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
¹⁰ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
¹¹ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
¹² Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
¹³ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
¹⁴ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
¹⁵ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
¹⁶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
¹⁷ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
¹⁸ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.
¹⁹ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.
²⁰ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!
²¹ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.
²² Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
²³ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
²⁴ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.
²⁵ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
²⁶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.
²⁷ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

Приповiстi 30

¹ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
² Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
³ і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
⁴ Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
⁵ Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
⁶ До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
⁷ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
⁸ віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
⁹ щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
¹⁰ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
¹¹ Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
¹² покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
¹³ покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
¹⁴ Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
¹⁵ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
¹⁶ шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
¹⁷ Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
¹⁸ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
¹⁹ дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
²⁰ Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
²¹ Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
²² під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
²³ під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
²⁴ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
²⁵ мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
²⁶ борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
²⁷ немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
²⁸ павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
²⁹ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
³⁰ лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
³¹ осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
³² Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
³³ Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

Приповiстi 31

¹ Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
² Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
³ Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
⁴ Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,
⁵ щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
⁶ Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
⁷ він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!
⁸ Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
⁹ Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
¹⁰ Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
¹¹ довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
¹² Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
¹³ Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
¹⁴ Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
¹⁵ І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
¹⁶ Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
¹⁷ Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
¹⁸ Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
¹⁹ Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
²⁰ Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
²¹ Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
²² Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
²³ Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
²⁴ Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
²⁵ Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
²⁶ Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
²⁷ Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
²⁸ Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
²⁹ Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
³⁰ Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
³¹ Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!

На головну сторінку   Зміст   Рекоменд. літ-ра   Першоджерела
Кн. Йова    Кн. Псалмів     Кн. приказок Соломонових    
Кн. Екклезіястова (або Проповідника)      Пісня над піснями