Суть десята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
90.
3. Вірні РУНВіри мають "Священну Книгу Обрядів", де є подані Календар Свят, Молитви і обряди освячення дитини, вінчання і поховання. Та інше. А чому в цьому Календарі не подане свято Маковія?
В. Повторяю раніше сказане: тільки Рідне є Рідне. Називайте хоч і щодня чужу матір рідною, вона рідною не буде. Коли Рідне не гарне, зроби його гарним. Покращуючи Рідне, вдосконалюватимеш суть свого єства. Не позичай у чужинців віри, моралі, обрядности, розуму. Бо втратиш пошану до себе.
Горе наше в тому, що ми довгі століття, живучи в духовній, політичній неволі, до тих меж здеморалізувалися, що не знаємо, що в нас Рідне, а що Чуже. Не знаємо чим маємо тішити себе: Чужим чи Рідним?
У нас ( і це так буває зі всіми народами, які довгі віки були рабами) є зневажливе ставлення до себе. І горе яке - не мала частина нашої інтелігенції замість того, щоб творити свої незалежні духовні цінності, витрачає багато часу і розумової енергії на сварню: яка чужа духовність краща, на які чужі ідеали українці повинні орієнтуватися.
І тепер пару слів про свято Маковія. Жидівське слово "Макабеї" значить у нашій мові "Молотники". У Юдеї, яка була поневолена царем Сирії Антіофусом Епіфанієм, появилися партизани (борці за національне визволення
Юдейського Народу) - сини славного Юди, брати Макабеї.
Макабеї в 170 році перед Христом у боротьбі з окупантами Сирійцями були переможені. І розп'яті на хресті. І від того часу Жиди (сповідники Юдаїзму тобто Рідної Жидівської Національної Віри) щороку 9-го грудня особливо врочисто вшановують у синагогах пам'ять про героїв-братів Макабеїв. Свято це відбувається під назвою Гануккаг. Гебрейське "гануккаг" значить "присвячення". У Ізраелі є синагога Юди Макабеїв. 8 днів Жиди звеличують Макабеїв (у них національні герої є героями релігійними, їхня велич у їхній цілісній духовності).
Між іншим, коли я був у Нікарагві, мав нагоду приглядатися до їхніх свят, їхня душа, як це буває в усіх духовних рабів, роздвоєна. Національні свята вважаються світськими, тобто другорядними. Релігійні (католицькі свята) є Божими.
Усі релігійні свята, які мають українці (католики і греко-православні), не створені Українцями, і зміст цих свят іноземний. Греки-архиєреї, незалежно розпоряджаючись розумом і душею людей України-Руси, запроваджували в Україні свята придумані римськими папами, візантійськими патріярхами та їхніми соборами. І вони (греки-архиєреї) дали наказ у церквах України-Руси 1-го серпня (за старим стилем) відзначати свято Макабеїв. Очевидно, наші люди чужі слова вимовляли так, як їм зручніше. І вони слово "макабеї" вимовили, як "маковеї" чи "маковії".
Українці в церкві Христовій вшановують Макабеїв (гануккаг), тримаючи в кошиках яблука, квіти, маки, та іншу городину. У "Біблії" немає згадок про Макабеїв, але є рабінами написані оповіді про цих борців за незалежність Юдеї. Я думаю: Макабеї не були християнами, але українці перед ними благоговіють, бо християнізм є сектою юдаїзму.
91.
3. Учителю, моя мати була католичкою, а я - ні се, ні те. Чоловік мій належить до УАПЦ. Два тижні тому біля церкви були суперечки: одні кажуть: є свято обрізання тіла Господа Ісуса Христа. А другі кажуть: не "обрізаніє", а "образованіє". І про Силенкове віровчення говорять, і тому запитую. Скажіть щось про історію свят. У католицькій церкві є музика, а в греко-православній немає. З нетерпінням ждемо відповіді.
В. Постараюся сказати те, що занотоване в історії юдейо-християнізму. Усі апостоли - учні Христові, і Христос, і євангелісти були обрізані. Тобто, обрядово передані Господові Саваотові - Богові Народу Юдейського. У синагозі обрізання здійснює рабин, але переважно це робить моел (рабином призначений знавець цього ритуалу). У "Мага Вірі" є подана історія постання обрізання.
І перші християни приходили до Віри Христової за обрядом обрізання статевого органу. Обрізання моел робив гострим камінцем, не завжди воно проходило без лихих наслідків: зараження крови, запалення. І християни цей обряд занедбали. Але тому, що віра Христова є сектою юдаїзму, архиєреї запровадили в кінці 6-го століття свято обрізання тіла Бога Христа, і це свято щороку відзначається 14 січня в Україні. Хазарський хан Булат не хотів прийняти греко-ортодоксії: вважав Візантійців людьми хитропідступними. Він визнав Віру Мойсея, і був моелом обрізаний.
Щоб між парафіянами не було неприхильних розмов про обрізання, тепер (в останні десятиліття) в деяких україномовних календарях (католицьких і православних) замість "Обрізання" поставлено "Найменування", очевидно ця назва довільна, неканонічна: зміст свята залишився той же.
У 590 році в римо-католицькій церкві запроваджене свято осла, на якому Бог Ісус в'їхав до Єрусалиму. У 602 році папа Григорій запровадив у церкві музику.
У 787 році 7-ий собор проголосив канон про почитання мощів. У 850 році папа Григорій 4-ий запровадив свято всіх святих, яке Українці відзначають 27 червня за старим стилем. У 900 році було запроваджено свято "Трьох святих". І хор заспівав "Прийдіте, небесної Тройці служителі, да возхвалім: Базилія, Григорія, Івана".
Очевидно, таким способом були запроваджені всі інші свята, і в тому числі й ритуал євхаристії, великий піст. Про історію і значення цих свят згадую в "Мага Вірі". Я вважаю, що Українці повинні знати про постання і розвиток великих релігій (індуїзм, заратустріянізм, буддизм, юдаїзм, конфуціонізм, юдейо-християнізм, мусульманізм). У "Мага Вірі" про них подаю дані, строго дотримуючись історичних тверджень.
92.
3. Сьогодні в газетах і журналах часто читаємо про темні дії великодержавних шовиністів, які хочуть в Україні мати ті права, які вони мали в часи Катерини 2-ої і сатрапа Йосифа Сталіна. Що скажете на це?
В. Перестаньмо нарікати на москвинських шовиністів. З колиски їх навчали, що "с южних гор до северних морєй" вони ідуть, як хазяї. І всі народи, покорені імперією, зобов'язані говорити мовою імперії. І тут немає нічого нового: Ассирія, Вавилон, Рим та інші імперії перемелювали у своєму млині племена, народи, які втрачали свої мови, духовність свого "Я", почуття національного самовизначення.
І закони, які йшли з Московитії в Україну впродовж 300 років, були варварські, найжорстокіші в історії Людства. У 1863 році, 1876 році Москва забороняла Українцям мати в Україні українські школи, заборонила газети, журнали, книжки друкувати українською
мовою. Це щоб у нашій хаті вбити нашу душу. О, яка жорстока була "Тюрма народів"!
Великодержавний шовиніст вірить в ідеали злочинної імперії, він її фельдфебель. Шовинізм - ідеологія жорстока, загарбницька, ознаменована тюрмами. Але для того, хто її сповідує, вона принадна, у ній він бачить себе начальником, який тримає ключі від "тюрми народів".
Те, що сьогодні переживають великодержавні шовиністи, переживали Римляни-патриції, коли упав Рим, і вони залишилися в колоніях (Англія, Франція, Іспанія та інші), які ставали новими державами. Патриції не хотіли повертатися до Риму, він у руїнах, Римську імперію відбудувати неможливо. І патриції почали опановувати мову народу, на землі якого вони живуть.
Вони ставали архитекторами нових держав, у яких залишився стиль державного правління римський. Король Англії коронувався за зразком коронації римського імператора. Ті ж (трохи змінені) регалії, та ж симфонія.
Сьогодні Українці повинні самі себе звільнити від рабських звичок, і ставати людьми незалежного мислення. Великодержавні шовиністи, які були в Україну послані як "управляющі", повинні самі себе звільняти від імперських звичок. Отже, ті і ті повинні себе дбайливо лікувати - адже жахіття злочинної імперії на всіх залишило свої сліди. Усі вилікувані збратаються, будуючи нову державу (Україну-Русь).
Очевидно, ті москвинські шовиністи, які родилися в Україні і вороже ставляться до Української держави (хочуть її бачити своєю колонією), повинні виїхати поза межі України, щоб так облегшити свої душевні страждання, живучи в Санкт-Петербурзі чи Москві.
У США, як показав перепис населення, є 44 мільйони Німців, але Німці не відважуються робити вимоги, щоб у США було дві державні мови. У США є мільйони французів, іспанців" та вони не роблять вимоги, щоб їхні мови проголосити державними.
Що ж є? Держава має індустрію, технологічні терміни, військо. Давати накази в армії трьома мовами, значить хилити державу до загибелі. (Швейцарія тут для великих держав не може бути прикладом). Україна державна. Усі, що живуть в Україні, є Українцями, тобто громадянами України (за міжнароднім визначенням). Є Українці німецького походження, а є польського, російського чи грецького. І в США є Американці різного походження (англійського, африканського, українського, китайського). І так воно є всюди. І тому, що Україна прагне належати до держав Світу, у неї повинен бути порядок, визнаний Світом.
93.
3. Учителю Лев Силенко, є й такі інтелігенти, які, щоб применшити значення Вашого віровчення (РУНВіри), пишуть, що в Римі і Греції є "безцінні пам'ятники античної культури і цілі бібліотеки дохристиянських часів. Чому там не з'явився свій Лев Силенко з вірою в єдиного Бога Зевса, канселювавши Грецьке многобожжя"?
В. У цьому запитанні відчутна рабська духовність. Свою духовну цінність вимірюється нормами чужої духовної цінності. Усе наше гірше, чуже краще. Я кажу: Грецька і Римська мітології - це різновид арійської релігії, яка відірвалась від свого первокореня (від Вед).
Греки (Ахеї, Дорії) десь 3200 років тому, як дикі пастухи, з Альп вторгнулися в Пелопонес, де жили відомі в історії Пелазги, які прийшли з берегів Дніпра 5-ть тисяч літ тому. Вони були Трипільським плем'ям, творцями, так званої Егейської культури і цивілізації. І я детально про це пишу в "Мага Вірі", подаючи твердження істориків, археологів.
Греки, знищивши Пелазгіянську культуру, почали творити свої релігійні поняття, в яких не було обожнення природніх явищ. Бог Кронос (Зевсовий батько) пожерав своїх рідних дітей. Тільки появилось немовля, він його зразу ж ковтав. І він хотів проковтнути й щойно народженого Зевса. Та Зевсова мати Рея сховала немовля від бога-дітожерця Кроноса.
Богиня Артеміда брала участь у вбивстві бога-мисливця Оріона. Зевс запліднив богиню Леду і вона знесла два яйця, з яких вилупилось двоє боженят. Зевс кохався з богинею Деметрою і замордував Ясіона, приревнувавши його до Деметри.
У Зевса в голові появилась дірка, з якої в дорослому віці вилізла богиня Атена (Афіна). Отже, в Атени не було ні матері, ні дитячих років. (Що ж, Саваот захотів мати сина, але дружини він не мав, і про його дитячі роки також нічого не згадано). Брати Алоеди були вбиті богом Аполоном.
Будучи в Греції, я бачив, що Греки й сьогодні звеличують Зевса. На грецьких грошах (драхмах) є зображення Зевса. Отже, не Христа, не архангела Михаїла, а Зевса. Кожна нація мала дати в Ню-Йорк до Будинку Об'єднаних Націй щось таке, чим вона гордиться. Іран дав чарівний килим, а Греція - статую Зевса, який сьогодні стоїть у залі ООН.
Я помітив, що в Атенах прибулі з села грекині мають на ланцюжку хрести, а в атенських аристократок на грудях (на ланцюжку) красується мініятюрне зображення Зевсової святині. В Атенах на будинку Академії наук стоїть не хрест, а статуя богині Атени в шоломі і з списом у руці.
Я Грекові сказав: "У 988 році, як Киян навертали на грецьке православіє, у Києві святині були попалені, а зображення богів порубані, потоплені в Дніпрі. Чому ви статую Зевса не втопите в водах Пелопонесу?" Грек відповів коротко: "Ми не варвари!".
Я ознайомлений з дохристиянськими релігіями Греції, Риму, Германії, з характерами
їхніх богів і архиєреїв (старших жерців). І мені стало ясно, чому в Європі не міг появитися Заратустра, Будда; старі грецькі мудреці були учнями Скита (Скифа) Заратустри. Київська дохристиянська віра, в якій обожнюється природа і її явища, є безпосереднім продовженням віри Трипільської (хліборобської).
Первісні Ведійські (Трипільські) боги мали імена: Див, Мокша, Паржяна (Перун), Агні (Огні), Сварга, а не спотворене ім'я - Сварог, Виласа (Влес) -усі ці боги, як свідчать "Веди", мали добрі вдачі. Навіть церковник (митрополит Іларіон Огієнко), не маючи жодних захоплень нехристиянською вірою України-Руси, у книзі "Д.В.У.Н." пише, що "Дажбог є Богом Добра". І так є: Дажбог - Господь милосердний. Дажбог-Датель Буття. У ньому втілена вдача племен Трипілля (Скитії-Антії-Руси-України).
Увійшов у мою душу Дух Господній, і я звістив нове розуміння Дажбога. Дажбог - вічна і незнищима Дія (Енергія) несвідомого і свідомого буття. Дажбог Єдиносущий і Всюдисущий, і Він не потребує амбасадорів у формі тих чи тих богів і боженят. Дажбог - свята Правда, Дажбог - Світ Милосердя, Любови. Ми сини і дочки Дажбожі. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Дажбог - Святий Дух України-Руси.
РУНВіра - Віра монотеїстична. Крім Дажбога, немає бога. Небо одне, сонце одне, Україна-Русь одна. Господь один, і хай святиться ім'я Його Дажбог! (Усе створене нашими Предками, треба знати і шанувати, і йти вперед. І творити нові духовні цінності, а не застигати з тими, які були тисячу літ тому).
94.
З. Читаючи Нестора-літописця, М. Грушевського, церковного історика кінця 18-го століття Голубинського та інших, ми з болем довідуємося, що в 988 році людей Київської Руси "хрестили вогнем і мечем". Можете сказати; як був хрещений Рим, і чому?
В. У "Мага Вірі", покликаючись на незаперечні історичні джерела, пишу детально, коли і чому поширився юдейо-християнізм на території Римської імперії. Тут скажу тільки про окремі події. Після смерти імператора Діолек-тияна (268-305) почалася в Римській імперії боротьба за імперський престол.
Військова частина в Римі проголосила імператором Максентія. Він був сином Максимияна-полководця, який у 285 році загарбав Галлию (Францію), і відігнав германські племена за Рейн. Рід Максентія підтриманий римською аристократією і пасторами Римської національної релігії. І головний "понтифік" (духовний провідник Риму) підтримує Максентія.
Але Рим, як імперія, уже загнивається: він густо заселений рабами "без імени й роду". Полководець Константин вирішив сісти на
престол імперії, і об'явив непокору Максентію. (Константан - син полководця Констанція Хлори). Констанцій прославився там, що загинув у бою з Українською (Скитською) кіннотою, рятуючи життя імператора Диолектияна.
У "Мага Вірі" я, оперуючи історичними фактами, довів, що Сколоти (так вони самі себе називали) були нашими безпосередніми Предками. Греки їх звали Скитами. Я при іншій нагоді вже згадував, що у Скитів була зброя, яку вони називали "сакіра", носії сакіри (сокири) називалися "саками" (по-сучасному - січовиками).
П'ять років точиться виснажлива боротьба між Константином і Максентієм. І сталася зрада в історії Риму досі небувала. Константин об'єднався з рабами-християнами (ворогами Риму). І 28 жовтня 312 року озброєні загони інтернаціональних рабів (християн) разом з військовою частиною Константина з засідок несподівано напали на "штаб-квартиру" Максентія, і він, тікаючи, потонув у хвилях Тибру.
У 313 році імператор Константин видав "Міланський едикт", де зазначалося, що християни мають ті права, що й громади інших релігій (єгипетської, сирійської, юдейської, грецької). Очевидно, національна Римська релігія залишалася релігією римської аристократії, і її сповідували римські паґануси (тобто, селяни).
Константин, перемігши Максентія, відчув, що його трон хитається. Римська знать ненавидить імператора Константина-зрадника римської релігії (етики і культури). Та й між рабами-християнами у Римі почалися незадоволення: вони вірили, що, підтримавши Константина, будуть звільнені з рабства.
Лідери християнських громад проголосили, що християни тепер мають волю вірити в Христа, але, як були в рабстві, так і залишаються. Свята "Євангелія" навчає: "Раби, зі страхом коріться панам не тільки добрим і лагідним, а також підступним", Петро, 12,8. "Усяка душа властям висшим нехай кориться. Немає бо власти, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені", Павло до Римлян, 13,1.
Та імператор Константин відчув, що Римська знать, ніби змовившись, бойкотує його. І він зі своєю ордою залишає Рим. І зупиняється (якнайдальше від Риму) на березі Босфору, у рибальському селищі Візантія.
З різних провінцій імперії солдати гнали рабів будувати Новий Рим. І було пригнано сто тисяч німців (Германів). На сльозах і крові постало місто Константина (Константинополіс), де вже не Римляни, а Греки стали довіреними людьми імператора. Грецькі кравці за грецьким зразком пошили одіння імператорові і його родині. Рим (Італія) став провінцією...
Між християнами почали точитися жорстокі суперечки - хто ж такий Ісус Назареєць? "Коли Яшуя (Ісус) народжений дівчиною Марією, вихованою в сінагозі, то тоді він "демібог" (півбог)." (У грецькій національній релігії
демібогом був кожний, в кого мати звичайна жінка, а батько Бог (Деонісій, Аполон, Зевс). Або - коли мати богиня Артеміда чи Атена, а батько звичайний Грек (чимсь прославлений).
11 травня 330 року архиєреї (тобто, старші жерці) Зевса, Юпітера і Ісуса спільно беруть участь в посвяченні полісу Константина (Константинополіса). У євангелістів Матея, Луки, Марка, Івана ніде не згадано про кадило, кропило й обряд освячення нової будівлі, і християни на цей ритуал дивляться, як на прояви греко-латинського диявольського паґанізму. Та християни хочуть, щоб Константин їх "возлюбив", і вони на статуї Константина зробили напис: "Константин - філо Крістос (друг Христа)".
"Філо-Крістос" Константин був деспотом. Він свою жінку Фаусту живцем зварив у котлі (коли тіло відстало від кісток, наказав її поховати з великими почестями). В ім'я зміцнення імперії, на її територіях винищувалися національні (племенні) релігії, традиції, обряди.
Утверджувалася інтернаціональна віра Христова - усі раби мали творити одне стадо Христове, "в якому немає Жидовина, ні Грека, немає невільника і вільного: усі бо ви одно в Христі Ісусі. Коли ж ви Христові, то ви насіння Авраамове", Павло до Галат, 3,28.
Отже, імператор Константин змінив духовне обличчя Західньої і Центральної Європи, яка була територією Римської імперії. Архиєреї Віри Христової, освятивши рабство, закріпачили душу і розум Європейців.
Святий Августин (354-430) об'явив: "Рабство встановлене Богом, і той, хто хоче його знищити, противиться Богові". Папа Римський Яній бачить, що Римляни в Римі й околицях уперто не хочуть бути християнами. І він у 368 році переносить усі прикраси з храму Юпітера у храм Ісуса Христа. І люди пішли... за прикрасами.
Греки довідавшись, що Рим повністю споґанізовує віру Христову ритуалами римської національної релігії, починають юдейо-християнізм огречувати. Обов'язки Бога Алолона почав виконувати св. Юрій (особа видумана). Бог Посейдон частину своїх обов'язків передав св. Миколаєві (особі вигаданій). Бог Деонісій був перетворений у св. Деонісія, а Бог Гермес з волі архиєреїв був перетворений у св. Гермеса. Драматизовані свята, процесії, мелодії, богопочитання, які були у храмі Зевса, перенесені до Храму Христа.
Константинополь, так як і місто Рим, перетворився у християнський Вавилон, де живуть Греки, Латини, Вірмени, Єгиптяни, Слав'яни, Сиріяни, Германи та інші. І формується, ніби, новий народ з назвою Візантійці (Ромеї). Єпископи віри Христової (люди різних народів) зденаціоналізовані. Вони вороже ставляться до проявів національних релігій, і їх підтримує влада імператора. Єпископи стають малими сатрапами.
І імператор Юліян (361-363) оголосив, що
"Міланський едикт", виданий Константаном, дав великі привілеї християнським єпископам, які дуже розбагатіли, розпаношилися і на своїх дієцезіях поводяться, як сатрапи. І він (Юліян) заборонив єпископам глумитися з національної Римської релігії. І єпископи проголосили Юліяна "відступником" (апостата), і почали боронити свої християнські сатрапії.
Імператор Євгеній бачить, що архиєреї віри Христової, люди без національних почувань, зневажають давню славу Риму. У Римі постали два ворожі світи (справжні Римляни і інтернаціональні раби народжені в Римі, яким найкраще підходить Віра Христова, яка осуджує почуття національної окремішности). І він (Євгеній) дає наказ поставити у палаті сенату статую богині Вікторії і відновити свята національної римської релігії; та ці заходи вже були запізнілі.
Полководець Феодосій (379-395) родом Іспанець, ненавидить Рим і римську національну релігію, бачить, що Римська знать сидить по колоніях (панує), а в Римі... Римлян мало. І почалася жахлива війна. Імператор Євгеній із залишками Латинів (Римської знаті) іде в останній бій: боронить славу Риму, його Віру і Силу. І гине...
Імператором Риму в 394 році став ворог Риму Феодосій. У 395 році Римська імперія поділилася на Західню зі столицею Рим, і на Східню зі столицею Константинополь. А в 476 році Західня імперія завалилася, щоб уже ніколи не відродитися. Письменник Риталій Намациян і історик Зосим написали, що Рим упав тому, що відійшов від своєї національної релігії.
95.
3. Учителю Силенко, як до засновника нового релігійного вчення, звертаюся до Вас. Сьогодні ми маємо свою державу, а живемо бідно. Чому? Є думка: у нас немає порядку. З чого ж почати той порядок, і як? І з ким?
В. Ніякому Чужинцеві не дозволяймо в нашій хаті робити порядок. У нашій хаті повинен бути наш порядок. Наш Шлях Життя. Порядок облегшує життя, покращує настрій. Де кращий настрій, там кращі успіхи у мисленні і діяльності.
Сповідникам РУНВіри кажу: з вірою в правдивого, єдиного і милосердного Господа Дажбога, у родині, у спільноті, в державі треба починати робити Порядок з Точности. Багато нещасть, безпорядків, зубожінь, неприємностей виникає там, де недбайливе ставлення до Точности.
Якщо Людина - дитина природи, їй треба жити, шануючи закони природи. І вірити, славлячи Дажбога: Світ є Світом тому, що в ньому є Точність. Коли б наше чарівне Сонце під час свого руху спізнилося за сто років хоч на одну годину, постала б катастрофа в сонячній системі. І наша красива планета Земля, і її жителі перестали б існувати - розпорошилися б у
космічному тумані.
Життя людини збудоване на законах Космосу: серце повинно працювати точно. Мозок, який впродовж декількох хвилин не отримав від серця свіжої крови, гине назавжди. У "Євангеліях" є опис, що довго лежав мертвий Лазар - уже труп смердів, і прийшов Христос і Лазаря воскресив. Ця зворушлива казка 2000 років тому могла чудувати людей, і викликати віру в чудотворця. Але тепер вона множить ряди атеїстів. Освічена людина в це чудо Христове не вірить тому, що в ньому порушена точність життєвих законів.
Вірним РУНВіри кажу: успіх кожної людини починається з Точности. Уміти точно висловити думку, дар великий. Прагнути бути точним, значить прагнути бути щасливим, успішним, пошанованим. Точність - одна з головних рис вдачі всіх великих Людей. Точні люди - кращі люди: вони вміють мудро розпоряджатися життєвим скарбом, який має назву - Час. Точні люди викликають довір'я до себе, а довір'я - це багатство.
Неточна Людина ніколи не буває мудрою, моральною, культурною. Вона не дотримується сказаного слова, обіцяне не виконує, і цим робить безпорядок. Так є: коли в Народі не пошанована Точність, у Державі не буде порядку.
Так, як життя без дихання не є життям, держава без порядку, не є державою. Народ, який лінується бути точним, дбайливим, само-дисциплінованим, може на багатій землі мати бідне життя.
"У нас слабо розвинена технологія. І ми хочемо її підняти до вищого рівня", пише мені інженер з Полтавщини. Я кажу: щоб покращити в Україні технологію (весь стиль життя), треба в школах (від першого класу починаючи) оповідати про могутню силу Точности. Треба свідомо прищеплювати дітям звичку бути точними, і ця звичка ставши сильною, увійде у світ достойної національної вдачі. Де немає точности, немає технології.
Плем'я, яке має низький культурний рівень, не дбайливо ставиться до Точности. І хай мені вільно буде сказати: неточність - рабська звичка. Раб, маючи ненависть до рабської праці, не хоче бути точним. Він у Точності бачить рабство. Та відомо: ті раби, які розуміли силу Точности, успішніше вели боротьбу проти рабства.
Український годинник особистий і державний повинен іти точно, ознаменовуючи порядок у праці, мислях і почуваннях Народу. З упорядкованого життя (духовного, матеріяльного) постає єдність Народу, міцна Держава і квітуче життя громадян.
96.
3. І я читав в газетах, і чув по радіо, що в містах України є громади вірних РУНВіри - це нова конфесія, яку ЗО років тому заснували Ви, пане Лев Силенко, і написали святе
письмо "Мага Віра". То я наперед кажу: Вашої РУНВіри мені не потрібно, я її поборюю. Бо визнаю віру, яку дав Христос.
В. Яшуя Мошіягв (по-грецькому Ісус Христос) мав віру свою Жидівську. Розумно і морально мати свою Віру, своє розуміння Бога. І в цьому й святість Христова, що він, як син царя Давида, не зрадив Бога Авраамового, Ісаакового. Він кожному Жидові казав: "Люби Бога свого", Маттей, 22,36-38. Тобто, рідного Саваофа - Бога Народу Юдейського. Христос звеличував Віру Жидівську, жидівське розуміння Бога, відзначав предківські свята. Наприклад, Пассовер (Паску) - свято виходу Жидів з Єгипту.
Ви, як бачу по листі, народжені в Перемишлі. Підкреслюєте, що визнаєте Віру Христову. Добре. Визнавайте. Є воля віровизнання, і цю волю я бороню. Та сумно - ви поборюєте РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру). Ви Українець, якому рідна духовність не потрібна. Ви поклоняєтеся тим духовним цінностям, які створені чужими людьми. Але Ісус, якого ви визнаєте Богом, рідне жидівське любив понад усе. Чому ж з нього не хочете брати прикладу?
У РУНВірі - вдача, богорозуміння, духовні цінності української Людини. І чим далі українець віддалятиметься від РУНВіри, тим далі він віддалятиметься сам від себе, від сутності свого "Я". РУНВіра - Шлях Життя, і очевидно шлях життя не японський, не жидівський чи китайський, а - український. І цей шлях благородний, Богом милосердним і праведним благословенний, бо він жодним чужим силам не підлеглий. Він осяяний Волею, Любов'ю, Правдою, святою Вірою.
РУНВіра - Духовна Незалежність Українця. РУНВіра помагає Українцеві усвідомити своє окремішне місце в духовному житті Людства. Моя щира порада: не тікайте самі від себе. Не втечете. Можете міняти релігію (можете бути мусульманином, визнавши вчення Могамета. Можете бути юдейо-християнином, визнавши вчення Ісуса. Можете бути юдейцем, визнавши вчення Мойсея. Можете бути буддистом, визнавши вчення Будди), але вдачі, яка закодована у ваших генах, не зміните.
РУНВіра втілює притаманності української вдачі. Дажбог - Святий Дух України-Руси, усім достойним Українцям Дажбог такий рідний, милий і святий, як Саваоф (Єгова) для Жидів, Аллах - для Арабів, Аматерасу - для Японців. І як велично, що кожний Народ має свої святощі, і своїми духовними цінностями збагачує духовність Людства.
97.
3. Учителю Леве Силенко, як Вам відомо, сьогодні в Українському козацтві є православні, є греко-католики, є буддисти і є чимало вірних РУНВіри. Деякі архиєреї хочуть проголосити свято Покрови найбільшим
святом Українського війська. А от в Англійців, Американців, Канадців у війську не має свят на славу біблійних постатей? Звідки походить свято Покрови? Козаки мали образ Покрови. Але ж вони на Запоріжжі мали й образ Катерини 2-ої.
В. Греки-архиєреї після хрещення Київської Руси стали необмеженими лідерами духовними. Душа України була передана в їхнє розпорядження. Як вони з нею поводилися, я пишу в "Мага Вірі", подаючи беззастережні докази. Вони нас русичів звали Скитами-варварами. Але Скитами були великі Учителі Людства Заратустра і Будда. І вони світлістю ума і душі стояли вище Платона, Аристотеля. Аристотель учив Греків, що є "Народ вищий і є Народ нижчий". І нижчий Народ покликаний Богом бути рабом Народу вищого. У Заратустри і Будди ставлення до Народів благородніше.
Між Візантією і Україною (Скитією-Антією-Києвом) були часті війни. І про це пишу в "Мага Вірі". Під час бою між військом Візантії і України (Скитії), на морі піднялася буря, вихор йшов з півдня. І він спричинив поразку Українців (Скитів). Імператор Візантії і патріярх в Константинополі у св. Софії проголосили нове імперське свято - свято похвали Богородиці, яка, як твердили архиєреї, "помогла Візантійцям перемогти Скитів", тобто узяла Ромеїв "під покровительство" (стала Покровою).
І це свято Покрови (свято перемоги Візантійців над Скитами (Русичами)) архиєреї-греки запровадили і в Києві.
У "Кобзарі" Т. Шевченка читаємо, що нас окрадено, одурено, щоб ми спали в неволі, як німії підлії раби. Є в нас лицар - цар Святослав Хоробрий, є засновник Києграда, володар Кий; є володар Бож (цар України-Антії). Їхні світлі імена будуть достойно звеличувати свята Українського війська.
98.
3. Парафіяльні преподобники, не добре знаючи свою історію й історію Людства, кажуть, що заслуженим воїнам і офіцерам Українського війська треба давати орден біблійного архангела Михаїла. Чим ця постать є дорогою для Українців?
В. З Рідного постає рідне, а з Чужого - чуже. Довгі віки живучи у Тьмі духовного рабства, ми не мали права бути ковалями своєї долі. Лицарі Тьми, покликаючись на Ісуса Христа, ховали від нас Рідне, щоб ми не були ми. "Архангел" (грецьке слово) означає "старший посланик". "Біблія" (Даниїл, 10,13} пише, що на небі біля Саваофа - Господа Авраамового, жив архангел Михаїл. Він вів війну із збунтованими ангелами (Саваофовими посланиками). І Саваоф доставляв архангелові Михаїлові зброю.
Архиєреї греко-ортодоксії в Києві ненавиділи золотий символ Київської Руси, Трисуття (тризуб) - знамено Дажбоже. Під цим знаменом Українці (Русичі) вели війни з Ромеями (з військом Візантії). З благословення греків-архиєреїв біблійний житель неба Михаїл-архангел став символом (гербом Києва і всієї Русі). А Трисуття (тризуб) було архиєреями впродовж віків сховане від Народу України-Руси.
Коли б я був воїном, і мені за військовий подвиг дали орден архангела Михаїла, я б відмовився прийняти. Бо цей орден символізує духовне рабство мого многостраждального Народу. Я не стрічав в державах Європи і Азії орденів, які звеличують постаті з юдейської "Біблії". І нам не треба стояти під чужими прапорами (духовними і мілітарними), не треба! В ім'я гідности ми повинні бути ми.
У Державі Українській утверджуватиметься нова вільна духовність. І воїни війська Українського матимуть на грудях нові ордени. Орден Дніпра, Орден Державного Достоїнства, Орден лицаря Святослава Хороброго, Орден Степового Лева, Орден Золотого Трисуття (тризуба).
Немає у світі такої країни, яка б не мала орденів. У людини є хотіння довершити подвиг. Подвижники у всіх Народів пошановані і славлені.
99.
3. Думаю, що кожна релігія дає інакше пояснення про Життя і Смерть. Перші християни відважно йшли на муки. Охоче умирали, бо вірили, що померши за Христа, ідуть на небо, де є життя вічне, і немає хвороб, старіння. Скажіть Учителю, чи є Життя після Смерти?
В. Іншому добродієві на подібне запитання я вже дав відповідь. І Вам скажу теж саме. У катехизисі РУНВіри "Навчання" зазначено: вірний РУНВіри, померши відходить у Царство Духа Предків Рідних. Що це є: казка чи дійсність? Християнин, так, як і Жид, померши, відходить в Ізраель на лоно Авраама.
Я кажу: Смерти немає. Наші Родоначальники (Тато Орь і мама Лель), які жили 7 тисяч літ тому і їхні потомки (Кий, Святослав) і ми (їхнє сучасне) - одне многотисячолітнє Єство. Предки нам передали свою вроду, свою вдачу, свою мову і віру, і притаманність ген своїх.
У нашому Єстві живе Єство наших Предків, отже, вони не померли: вони живуть у суті нашої суті, і це я називаю Царством Духа Предків Рідних. Нас не було б без Предків і Предків не було б без нас. Царство Духа Предків Рідних є Дажбогом благословенна Духовно-Тілесна Самобутність Народу.
На Місяці немає ні Життя, ні Смерти. Значить: Життя там, де Смерть і Смерть там, де Життя. Ми живемо, щоб умерти і вмираємо, щоб жити. У Людині щосекунди вмирає десять мільйонів червонокрівців і щосекунди стільки ж родиться. Людина постійно сама себе оновлює.
І так, і Народ постійно вмирає і постійно родиться.
Дивний світ Людини: розум їй каже, що є Смерть, тіло перетворюється в порох, а чуття їй каже: немає Смерти. Людина не хоче вірити у Смерть, її приваблює вічне Життя. І тому віруючий, і невіруючий, ідучи прощатися з дорогою спочилою людиною, хоче чути оповідь про вічне Життя.
Наші Предки близькі і далекі, проводжаючи в останню дорогу, давали спочилому хліб і вар, і це є в обряді РУНВіри сьогодні. Ми віримо, що Дажбог - Світло, без Світла немає Життя. Ми прийшли зі Світла і відходимо у Світло. Дажбог - вічна незнищима Дія (Енергія) свідомого і несвідомого буття. Свідоме стає несвідомим, а несвідоме - свідомим. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Народ безсмертний і ми, сини і дочки Народу, безсмертні в безсмерті Народу.
