Суть одинадцята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
100.
3. Учителю, хто це такий святий Миколай в одежі грецького єпископа, чим він для нас дорожчий за нашого рідного діда Мороза?
В. Римо-католицькі архиєреї (і в тому числі і папа римський) вважають, що св. Миколай не є історичною особою. Він так, як і багато інших святих (св. Юрій, св. Варвара) були вигадані для морального поучення християн. Грек-митрополит Єфрем (1089-1098 рр.) запровадив у Києві свято святого Миколая. Єпископів Миколаїв у грецькій церкві було дуже багато, і є багато легенд про них.
Дехто вважає, що св. Миколай був єпископом в 318 році на Нікейському соборі. Цей собор був дуже бурхливий. Архиєрей Аріус доводив, що Бог-Отець старший за Бога-Сина. Єпископ Миколай доказував, що Бог-Отець і Бог-Син ровесники. Аріус вважав, що у Віру Христову не треба впроваджувати поганської Тройці, яка є в Єгипті та інших поганських (многобожних) релігіях.
Єпископ Миколай на соборі жбурнув каменюку на архиєрея Аріуса. Коли закривавлений Аріус знепритомнів, Миколай здер з нього ризи. Прихильники Миколая переконали імператора Константина, що й для нього є вигідно, коли на Соборі Ісус Христос буде проголошений Богом. Бо ж тоді імператор буде ставлеником не Помазаника (Христа), а самого Бога Ісуса.
(Римляни і Греки вже звикли на зборах підняттям рук проголошувати Богом імператора чи полководця. Плутарх пише, що в Атенах на зборах оратори Демосфен, Дінарх і Геперіод підняли руки, щоб Олександра (Македонського) проголосити Богом.)
Після Нікейського собору попи у парафіях об'явили, що Ісус Христос проголошений Богом. Усі писання архиєрея Аріуса були зібрані і спалені. Та вчення Аріуса ширилося, його оборонці казали: "Де ж глузд? Якщо Ісус є Христом (Помазаником) Бога Саваота, то він не є Бог. А коли Ісус є Богом, то він не є Божим Помазаником (Христом)".
Так, ми довгі віки були духовними рабами, але ж це не означає, що ми повинні навіки-вічні залишитися у рабстві. У вільній державі думаймо, як вільні люди. Чужинець (св. Миколай) для наших діток є чужою людиною. І він не може бути ідеалом у нашій хаті. Ми діти матері-природи, у нас є український дід Мороз, рідний він для нас і люблений нами. І коли наші далекі предки вітали діда Мороза, то з пошани до себе, до Предків, до рідної природи, не цураймося діда Мороза, він наш рідний Дід. (У США св. Миколая бізнесмени використовують для реклами своїх товарів).
101.
3. Учителю, є чимало людей, які визнають ваше вчення (РУНВіру). І я до них належу. Я закінчив інститут, хочу іти в бизнес, благословіть мене своїми порадами. З чого і як починати, щоб мати успіх?
В. На Ваше запитання я дав відповідь у "Мага Вірі" (48-ий День. Сім Законів Правильного Життя). А тут пару слів. Є світла добра мета: як її здійснити? Успіх людини залежить від її вдачі, від ставлення до себе і оточення. Є люди говоруни. Вони мають добру мету і багато про неї говорять. Але не приступають до її здійснення. На перешкоді: страх, лінивство, невіра в себе і злі навики: алкоголь, об'їдання, нерозумне захоплення жіночим світом.
Є люди, які маючи мету, прагнуть її негайно здійснити. Роблять поспішно і з думкою - якось буде. І постає зневіра: здійснене діло нікудишнє. Що ж робити? Треба все переглянути, детально обдумати і повторно зробити діло. Перемагаючи перешкоди, вони себе вдосконалюють, збагачують вірою в успішне завершення - мета досягнута їх звеличує і радує. А інші, злякавшись перших невдач, кидають усе, і шукають щось легше.
Є люди обдаровані розумом, здібностями, будуючою вдачею, і головне - силою волі. Вони свою мету уявляють до найменших дрібниць: бачать наперед труднощі і вірять, що їх у поті чола переможуть. І йдучи до мети, проявляють послідовність, наполегливість, і їхня праця завжди натхненна. Вони залюблені в те, що роблять. І це їх робить щасливими. Прагнення до постійного покращення своїх здібностей притаманне усім великим людям, великим Народам.
102.
3. Учителю наш, я три тижні був у Румунії. У Бухаресті освічений Румин мене запитав: "Чи ви, Українці, такі слов'яни як і ваші сусіди Москвини? Скажіть, хто такі Карамзін, Тємірязєв, Аракчеєв, Чаадаев, і якою мовою говорили їхні бабусі?" Я не знав, що Руминові сказати. У Києві звертався до двох наших письменників, і вони не знали, яку дати відповідь. Може Ви дасте, хоч коротке, пояснення?
В. І я бував у Бухаресті, Варшаві, Белграді. Є там люди, які краще знають історію Московитії, ніж освічені люди в Києві. Вони жили вільніше. Та я звернуся до найавторитетніших московських історичних джерел.
Наприклад, принц Н.Трубецкой у книзі "Наслєдіє Чингіс Хана" виданій в 1925 році в Берліні пише: "Москва - спадкоємиця Орди". Карамзін (т. 5, стор. 235) пише: "Москва зобов'язана своєю, величчю Ханам". М. Н. Покровський у книзі "Русская історія в самом сжатом очеркє" (т. 1, кн. 1, стор. 114-9, 180) пише: "Орда створює, в кінці-кінців, Московське самодержавство".
Історію Монгольської імперії, заснованої Чингіс Ханом Темуджіном, я знаю. І це помогло мені добре пізнати історію Московитії, і про це йде мова і в "Мага Вірі". Так є: був Кара-мурза, а став Карамзін. Був Тімір-мурза, а став Тємірязєв. Був Бі-бек, а став Бібіков, був мурза Арака, а став Аракчеєв. Чингіс хан Темуджін мав сина - хана Чаадая, а вже його внук чи правнук став - Пьотр Чаадаєв.
І потомки хана Батия, як люди розумні, хитрі, войовничі стали архитекторами Московитії, і найславніші з них - Годунов, Басманов, Бутурлін. І їхні монгольські слова такі, як кандали, кінжал, башка, чердак, чувал, таможня, ямщик, шамать, лапша, тєтрадь, карандаш, дєньгі, бумага та багато інших слів, збагатили мову Московитії. І її змонголізували. Між іншим, поет Державін пише: "Да не забудітся во мне послєдній род Багріма", був знатний монгольський аристократ Багрі-мурза.
У Монголів (епохи хана Батия) були поняття: хто не вміє обманювати, той дурак. Вони вважали, що обман належить до великого мистецтва. Усякі обіцянки, договори для них були тільки знаряддям обману. Вірили: людина чесна - значить глупа. Читаючи життєпис Чингіс хана Темуджіна і царя Івана Грозного, я побачив: їхні характери дуже подібні.
У Заповіті Чингіс хана Темуджіна є й такі слова: "Щастя ваше - покорення непокірних. Примушуйте покорених, щоб вони самі себе вам на щастя тримали в покорі". Темуджін не вмів читати і писати, але тримав біля себе людей грамотних. Монголи були досвідченими практичними політиками, першорядними воїнами.
Е. Голубинський в "Історії Русской церкви" (т. 1, п. 1, Москва, 1904 рік) на стор. 882-ій пише, що Українці дуже відмінні від Москвинів, що вони "суттєво неоднакові між собою характером своїх духовних природ".
103.
3. Учителю Лев Силенко, Вашою РУНВірою люди захоплені: кажуть, що це прийшов час мати свою Віру в душі своїй. Свою, а не позичену. Та мене непокоїть: чи Ваше вчення не зробить Українців самолюбами, які понад усе ставлять справи національні?
В. У всіх національних релігіях (в індуїзмі, в юдаїзмі, в шінто (Японія)) понад усе поставлені справи національні - у них релігійне і національне - це те саме. Самолюбство є різне - розумне і глупе, благородне і жорстоке. Я кажу: людина, яка сама себе не любить, нещасна. Як же вона може любити людей, коли в неї нема любови до себе?
Хто себе не любить, небезпечний. Чому людині хочеться бути чепурною, порядною, чесною? Тому, що вона любить сама себе - вона любить свою гідність, шанує свій престиж, честь свого Роду. Людина, яка любить себе, не схоче заплямитися недостойною поведінкою (крадіжкою, обмовами, неохайністю, пиятикою, зрадою приятеля).
Без добродійного самолюбства не було б у світі людського поступу. Благородне самолюбство людині потрібне. Воно збагачує її хотіння довершувати великі подвиги. Щоб здобути золоту медаль (принести честь собі і Народу своєму), спортсмен під час змагу не шкодує свого здоров'я, він біжить до мети. Він самолюб: хоче всіх (навіть рідного брата) залишити позаді, і прибути першим.
Убити в людях почуття самолюбства не можна: воно закодоване в генах людини, і оправдане матір'ю-природою, яка стоїть по стороні тих, які здібні перемагати перешкоди, труднощі, відстоюючи суть свого Єства. Особливо величне те самолюбство, яке добродійне, світле, розумне. Глупе самолюбство жорстоке, сліпе і небезпечне: у нього мета - аби мені добре, а всі інші хай собі, як знають "божеволіють, конають".
Глупе, жорстоке самолюбство робить людину нещасною, покинутою, забутою. Що ж є? Жорстокий самолюбець, роблячи інших нещасними, знещасливлює сам себе, бо опинюється між нещасними. Благородне самолюбство милосердне, добродійне і, роблячи ближчих щасливими, ощасливлює себе вірними приятелями.
Народ, який ставить свої національні справи понад все, не може бути рабом. Він, творячи багате життя у своїй країні, стає зразком для інших; він хоче, щоб і його сусіди багатіли. Багата країна оточена бідними, збідніє не тому, що бідний багатому не брат, а тому що багата не могтиме бідній нічого продати і нічого не зможе в неї купити.
Японці вважають себе Народом божественного походження - їхня національна релігія є виявом їхньої вдачі. Квануші (пастири) їм кажуть: ми тяжко працюємо тому, що любимо себе і дітей своїх, наша праця нас збагачує, славить, обезсмертнює. Є народи, які живуть на
багатих землях, та лінивість їхня їх робить бідними і нещасними.
Якщо Українці не любитимуть самі себе, тобто справи інтернаціональних релігій ставитимуть на перше місце, а справи свої національні - на друге, не матимуть вони пошани у Світі, і не будуть здібними будівниками держави. Житимуть бідно на багатій Землі.
104.
3. Тепер в Україні поширена порнографія. Що це є і з якою метою? Можете сказати свою думку?
В. У грецькій мові "порне" (проститутка), а "графія" (писання) - отже, писання про проституток. Очевидно, ілюстроване фотографіями, які зображають статеву дію. З історії знаємо: у різні епохи історії Людства були племенами визначені звичаї, які впорядковували статеве життя. І часто розпусники (хлопці і дівчата) жорстоко каралися.
У наших Предків (маю на увазі Трипільців і їхню духовну творчість "Веди") високо цінувалась дівоча цнотливість, тілесна чистота; статева стриманість вважалась священною, любленою Небом і Землею.
Десять тисяч років тому, люди жили родами: родини, яка б складалась з чоловіка, жінки, дитини, ще не було. Мати знала своїх дітей. Чоловіки вважали, що всі діти є їхніми рідними дітьми, очевидно, це вже було тоді, коли люди знали, чому жінка стає вагітною.
Якщо б статеве життя не було приємне, юнак обминав би юнку, а юнка обминала 6 юнака. І люди перестали б множитися. Датель Буття (Дажбог) діє, як жіночість в жінці і діє, як чоловічість в чоловікові. Він Світло життєтворне, Він Все у всьому. Дажбожі закони втілені у законах Всесвіту, у природі.
Дівчина перед тим, як придумали одяг, старалась прикрашувати себе: чіпляла квітку в коси, робила з ягід намисто, їй хотілося бути принадною, красивою. Юнак брав лука, пускав стрілу, перескакував рівчак. Він поставою, спритністю і відвагою приваблював юнку. І їм приємно було притуляти тіло до тіла. Зріднювалися. Статеве життя приємне і корисне для здоров'я.
Потворні люди (душевно хворі, статево збочені) бачать у сексі зміст життя. Порнографія збуджує в них підвищений інтерес до сексу - вони стають рабами статевої приємности. І цим виснажують енергію душі і тіла. І вони лінуються думати, відчувають загальну втому. Юнак байдужіє - перестає цікавитися високими ідеалами, долею свого Народу. Щоб перемогти втому, стає наркоманом, покидьком суспільства.
Молодь - майбутнє Народу. Хто хоче знищити Народ, здегенерувати його душу й розум, той не перебирає жодними способами, щоб ослабити його молодь, душу запліднити нігілізмом, інтернаціональними сектами, відреченням від боротьби за життя. І порнографія
використовується, як один із засобів забруднення душі Народу.
105.
3. Учителю, я був запитав пан-отця: що маю робити, щоб бути достойним Українцем, і він відповів: "Щонеділі йди до церкви. Молися. Часто сповідайся, причащайся, усердно складай поклони перед образом Ісуса Христа, і будеш достойним Українцем". Учителю, який Українець достойний, а який Українець - ні?
В. Достойний Українець є той, над душею і розумом якого не володіють іноземні політичні, економічні, релігійні авторитети, догми, ритуали, богорозуміння. Достойний Українець той, хто вміє достойним життям себе хвалити: він хвалить себе працею на благо Вітчизни, родини. Усяка праця в полі, на заводі, в школі, у війську, в парляменті достойно виконана, робить Українця достойним.
Достойний Українець каже: "Я вірю в Господа Всевишнього. Господь - Любов, Правда, Воля, Світло, Милосердя. У моїй душі моя віра, моє розуміння Бога. Я віруючий по-рідному; бо в мене Віра моя. Не позичена, не привезена з Чужини".
Достойний Українець знає: між ним і Богом жодний чужинець не може бути амбасадором. Він вільно розмовляє з Богом: його розмова з Богом є його непідкупна любов до Вітчизни, любов до людей України-Руси. Він своєю шляхетною любов'ю звеличує себе, свій рід.
І щоб його Любов була квітуча й плодоносна, він її збагачує працею, яка освячена акуратністю, точністю, красою, законами культури і моралі.
Увесь Світ шанує достойних людей, незалежно від того, де вони родилися і якої вони національности. Риси достойних людей усіми люблені: працьовитість, охайність, милосердність, доброзичливість, щедрість, відважність, чесність. З достойного життя кожного громадянина постає достойна Вітчизна. У достойної Вітчизни є культ достойних людей: вони є совістю життя Людства.
106.
3. Учителю Лев Силенко, вже багатьом відомо: Ви заснували нову конфесію РУНВіру - Українську Віру в Бога єдиного і правдивого. А от для мене Ісус Христос - Господь Бог правдивий. Чи можете сказати, навівши приклад, які діла і слова Христові вам не подобаються, і чому?
В. У "Євангеліях" читаю, що Бог Ісус "зробивши бича з мотузків, вигнав усіх зі святині", Іван, 2,15. Ісус бичуючи, "міняльникам гроші порозсипав". Єрусалимська святиня (синагога) мала рабіна. І віруючі мали дозвіл у достойному місці поміняти гроші. Бог Ісус у синагозі "поперевертав грошомінам столи та ослони - продавцям голубів", св. Маттей, 21,12.
Я вважаю, що при допомозі "бича з мотузків", "перевертання столів", наводити порядок - справа принизлива. Та й під час "перевертання столів" може статися поранення зовсім невинних людей. Бог Ісус був філософом, лікарем і рабіном, Іван, 1,49; 6,25; 9,2; 11,8; 20,16; і я не захоплений, що він при допомозі бича і перевертання столів, робив порядки.
Біжить за Ісусом Христом мати, яка не була юдейкою і каже, що в неї доня хвора і просить Ісуса, як лікаря: допоможи мені, Маттей, 15,24-25. Ісус бачить, що за допомогою звертається мати-чужинка, відповів їй, що він посланий тільки "до загублених овечок дому Ізраеля", Маттей, 15,24 і "Негодиться взяти хліб у дітей і кинути собакам", Маттей, 15,26.
Мати убита горем хворої доні, відчула, що Ісус Христос, їй не допоможе, бо вона не Юдейка. І благально, принижуючи сама себе, сказала: "Але ж і собаки їдять ті крихти, що падають зі столу панів їх", Маттей, 15,27. Христос, почувши, що мати-чужинка "визнала себе собакою", сказав: "Жінко, велика віра в тебе. Нехай станеться тобі, як бажаєш", Маттей, 15,28.
Коли б Бог Христос принизив мою маму-страдницю (собакою назвав), я б йому відповів: Ісусе, ти можеш бути посланий Саваотом-Богом Юдейським "до овечок дому Ізраїла", але не став у принизливе становище мою рідну маму. Я не можу холодним серцем дивитися на благальні сльози будь-якої матері (англійки, юдейки, негритянки, японки, індуски). Рідну матір люблю найбільше, але страждання чужої матері мені не чуже.
107.
3. Учителю Силенко, багато наслухалася про Вас - одні зневажають, видумують брудні обмови, щоб Вас знеславити, лжепророком називають, мовляв, лжехрист. А інші кажуть: Силенко хоче, щоб ми у своїй душі мали свою Віру в Бога, він Дажбогом посланий. Маю запитання: є в нас своя держава. Є воля, а от на душі спокою немає. Горе без волі і горе з волею.
В. Усе залежить від культури і моралі Волі. Зупинюся над Волею слова. Є Воля слова розумна і є Воля слова глупа. Воля слова розумна - необразлива, спокійна, тактовна, терпелива, вибачлива, щира. І - культурна.
Воля слова глупа - образлива, по-глупому прискіплива, зрадлива, нахабна, сварлива, облудна. І - жорстока. Кожна людина підлегла правилам життя: усталеній звичаєвості (моралі) і обрядності (культурі). Коли ти підлеглий правилам життя, які визначені в чужій (позиченій чи накинутій) релігії, значить твоя Воля підлегла чужій Волі.
Є Воля особиста і є Воля національна. Якщо національна Воля має високу мораль, твоя особиста Воля щаслива. Що це значить? Коли б Німці вторгнулися в Париж, вони б принесли
французам чужу мораль (Француз, який у Парижі говорить по-німецькому, моральний, він говорить мовою пана-вторжника. Француз, який говорить у Парижі по-французькому, він холоп-мужик, говорить мовою поневоленого Народу, не моральний).
Справді ж, француз, який у Парижі відстоює честь французької мови, аристократ, людина високої національної моралі, гідний син Франції. Він не мириться з рабством, яке в Париж принесли Німці, знімеччуючи Французів, перетворюючи їх в рабів на їхній рідній землі.
У "Мага Вірі" я пишу про Мудрість Української Волі, визначаю основи її самобутньої моралі і культури. Дажбог - свята Воля; ми у Волі і Воля в нас, і без неї ми не є ми. Слава Дажбогові, Єдиному, Правдивому Господу Богу нашому!
108.
3. У Статуті сповідників РУНВіри зазначено, що в РУНВірі монотеїзм. Тобто Віра в єдиного Господа Дажбога. Та є люди, які, почувши слово Дажбог, здвигують плечима і кажуть, що "Силенкова РУНВіра - це поганство". Чим докажете, що це не так?
В. Дивно: одне і те ж запитання дістаю від багатьох. Не люблю повторюватися. І залишити без відповіді не хочу. І тому знову кажу: не звертаючи уваги на те, що імператор проголосив вчення Христове імперською релігією Риму, паґануси (тобто, селяни римські) продовжували поклонятися своїм багатьом богам. І звідси й устійнився термін "поганство" в значенні "багатобожжя". Паґануси не хотіли Юдейця Ісуса визнавати Богом. Він був для них чужий. Вони вірили в Юпітера (слово "юпітер" у перекладі значить "Небесний Отець").
Великий фараон і поет Аменхотеп 4-ий (Ахнатон) 3350 років тому об'явив віру в Єдиного Господа Амона, скасувавши багатобожжя: хотів єдинобожжям об'єднати Єгиптян. Та кожний жрець мав своїх богів, робив бунт проти фараона. І після смерти Ахнатона жерці знову ввели багатобожжя.
Спітама Заратустра вважав, що многобожжя тримає Персів у тьмі забобонів, шаманства і роз'єднує їхні роди. Він об'явив віру в Єдиносущого Господа з ім'ям Агура Мазда. Гаутама Будда закликав Індусів перестати вірити в Богів. Щоб між Юдеями постала духовна єдність, 2600 років тому їхній цар Іосія наказом скасував багатобожжя і утвердив віру в єдиного Господа з ім'ям Саваот (Єгова). І ця ним зроблена реформа в історії релігій Світу названа "Великою реформою". І про неї пишуть навіть біблійні словники. Наприклад, "Біблійний словник" В. Сміта, стор. 324, 778, Філадельфія, США, 1948 р.
На початку 7-го століття Могамет скасував віру в 360 богів. І тоді один з них (Аллах) був проголошений Єдиносущим і Всевишнім (у "Корані" визначена концепція Аллаха). Так
між Юдеями і Арабами в ім'я єдности племен і нового богорозуміння, утверджувався монотеїзм, їхні віри ніхто не зве поганством, хоч імена Саваот і Аллах узяті з поганських релігій.
109.
3. У Київській Русі багатобожжя також (на думку дослідників) не сприяло в єднанні наших племен. Яка Ваша думка?
В. У Київській Русі ті чи інші явища природи називалися богами. Князь Володимир пробував Київ перетворити в духовний центр "язическої Руси". Він поставив у Священному гаю статуї богів, які мали б ознаменовувати єдність племен. І київські волхви рекли, що "немає богів різних, є один Перун і він множественний. І Вишень множественний, і Світовид. Немає багато Світовидів, є Один".
Сіверські, Дулібські, Древлянські, Радимичівські волхви вважали, що кожне плем'я має свого Перуна. І на це "є ознака: у Древлян йде литіє (дощ), а на землі Полян велика сушка". Отже, Перун Древлянський діє незалежно від Перуна Полянського. Доводи, що Перун "Один і множественний", не мали впливу. Чому?
Кияни рекли: коли наші волхви кажуть, що Перун Один і множесгвенний (всюдисущий), то тоді він несправедливий. Древлянам дає литіє, і їхні поля зеленіють. А нас, Полян, кривдить, томить сушкою, і ниви наші умирають. Племена підбурені волхвами, не радо давали данину Києву. Трималися своїх місцевих богів, плекали племенну незалежність (децентралізацію, яка роз'єднувала Україну-Русь).
Многобожжя в Україні-Русі переживало духовну кризу. Та не появився у Києві такий волхв, який би так, як у Персії Заратустра, звістив Віру в Єдиносущого Господа.
