Суть чотирнадцята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
130.
3. Тепер у статтях, оповіданнях, віршах часто згадується Бог. Що Ви скажете про поширений вираз "бійся Бога"? Чи сповідники РУНВіри бояться Бога, тобто, Господа Дажбога?
В. До "Євангелій" (Нового Завіту) архиєреї долучають святі "Псальми". У них прославляється Саваот-Господь Юдейський, як Бог добрий, справедливий і страшний. "Господи, Боже Саваоте", "Ти страшний, і хто перед обличчям твоїм устоїть в часи гніву твого", "Псальми", 76,8. Єгиптяни так, як і кожний Народ, люблять своїх діток (первенців і не первенців).
Бог Саваот їхніх діток повбивав, "повбивав усіх первенців у їхньому краю, початок їхньої сили". Перед убиванням діток, Саваот послав "палаючий вогонь на їх землю", і з його веління "найшла сарана та гусінь без ліку, і пожерла була всі зілля в їх краю, і пожерла вона плід землі їхньої", "Псальми", 105,29-36.
І Господь Саваот, як Бог мстивий і ревнивий, сам каже: "Я Господь Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів". "Я бо Господь, Бог твій, Бог ревнивий", 5-та кн. Мойсея, 5,6-9. І віруючий повинен боятися страшного ревнивого Бога. "Бійся Бога і вір в Бога. Не віруєш, значить безбожник. Атеїст".
Ісус, як Помазаник Господа Саваота казав Юдеям, апостолам своїм, що вони "сіль землі", "світло для світу". Вони повинні прославляти Отця Саваота. Щоб Юдеї не думали, що Ісус виступає проти "Старого Завіту", тобто, проти його Законів, богорозуміння, він казав: "Не думайте ви, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов. Я не руйнувати прийшов, а доповнити" , Маттей, 5,17. Отже, Ісус вірить, що Бог є такий, як це зазначено у "Псальмах", у "П'ятикнижжі Мойсея".
Я кажу: людина повинна бути доброю не зі страху перед страшним Богом Саваотом, а тому, що доброта є властивістю її вдачі, суттю її Віри. Я часто повторюю: Бог один. А релігій на Світі багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Є страшне богорозуміння, і звідси вислів: "Ти страшний". І є милосердне богорозуміння, і звідси вислів: "Ти милосердний".
Бог справедливий, і ніякому Народові не
забороняє мати своє богорозуміння. Я жодного іноземного богорозуміння не зневажаю. У ньому закодовані епохи розвитку того чи іншого віровчення, духовний маєстат Народу. Віруючі в Саваота, віруючі в Аллаха, віруючі в Дажбога облагороджують себе толерантним ставленням до інакшевіруючих. Усі бо Віри, в яких славиться Бог і навчається любити Людину, правдиві Віри.
Я вірую: Дажбог - Світло життетворяще, Дажбог - свята Правда, Любов, Воля, Вічність, Гравітація. Дажбог - вічна незнищима Сила (Енергія) свідомого і несвідомого буття. Без Дажбога Світ не може бути Світом. Дажбог - Милосердя, і Він нікого не карає. Людина, яка чинить злі дії, карає сама себе. Людина, яка чинить добрі дії, ощасливлює сама себе.
Людина, яка вірить в Господа Дажбога, нічого в нього не жебрає. Дажбог дав Людині, своїй улюбленій Дитині, все, що їй потрібно для життя, І Людина у молитвах висловлює благодарність за щирі Дажбожі дари. Славить Дажбога.
І щоб у Світі утверджувалися благодать, правда, милосердя, мир, ми, внуки (помічники) Дажбожі достойним життям помагаємо Дажбогові Милосердям перемагати Жорстокість, Любов'ю перемагати Ненависть, святою Вірою - забобони, Єдністю перемагати Роз'єднання. Ми - внуки Дажбожі! "Дажбожий внук - Народ Український", М. Грушевський. Слава Дажбогу!
131.
3. Ви проповідуєте РУНВіру. А чи є у Вас бажання критикувати Христову Віру в Саваота? І друге запитання: Дмитро Донцов - найвищий авторитет українського націоналізму. Справжній націоналіст каже: "Україна понад Все". Вороги націоналізму кажуть: "Ватікан і Україна", тобто - "Бог і Україна", бо ж намісник Христа, як Бога, живе у Ватикані. Як Донцов, націоналіст, ставився до християнізму?
В. Я не хочу ні критикувати, ні зневажати Віри Христової чи Могаметової. О, люди добрі мої, усім інакшевіруючим кажу: я вірую в Дажбога, а ти віруєш у Саваота чи Аллаха. Твоя Віра - твоя, а моя Віра - моя. Ти поклоняєшся Саваотові, а я - Дажбогові.
Там, де культивується жорстоке ставлення до інакшевіруючого, є Віра жорстока. З жорстокого розуміння Віри постає міжконфесійна ворожнеча, розбрат в Народі, і тоді Віра перестає виконувати своє призначення, стає знаряддям гноблення душі. Якщо я висловлюю свої погляди на вчення Будди чи Христа, то хіба це критика, зневага?
На друге питання вам дає відповідь сам Дмитро Донцов. У книжці "Школа і Релігія" він пише: "Понура наука християнізму", стор. 8-ма, і "віддати моральне виховання дітей до рук тієї інституції (тобто, церкви християнської), яка зазначила свій кривавий похід в історії
димом від стосів інквізиції, міг би хіба божевільний", стор. 22-га.
І далі Донцов дає поучення націоналістам, що християнська мораль (етика), це "етика покори, рабського терпіння, непротивлення насильству", стор. 22-га. Християнська мораль, у визначенні Донцова, "має спеціальною ціллю тримати на ланцюгу народні маси", стор. 27-ма.
Донцов доводить, що "Церква, як католицька так і православна, завжди була і є заклятим ворогом усякої свободи", стор. 28-ма, а на запитання "яка ж між ними різниця?", Донцов відповідає: "Під тим взглядом, якщо існує яка різниця між православною і католицькою церквою, то хіба така, як між чортом і дияволом", стор. 30-та.
Якщо ознайомитися з ідеологіями націоналізму, які є в Англії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Швеції, то Дмитро Донцов нічого нового не сказав. На основі писань "Євангелії" про одне стадо Христове без національних прикмет (Павло до Колосян, 3,11, Павло до Галат, 3,28,29), національна свідомість, націоналізм не можуть знайти пошани в християнізмі.
Римський папа, "Святий отець, займаючи становище до актуальних політичних питань, назвав націоналізм - ворогом людського братерства", "Шлях Перемоги", 1 серпня, 1965р., Мюнхен. Отже, в ім'я "людського братерства", треба перетворити людство в покірне (без національних прикмет) стадо Христове, або в стадо Маркса-Леніна.
132.
3. Між Українцями іноземна Віра устійнила поняття: побожний, значить покірний, смиренний раб Божий. У церкві щонеділі можна почути: "со страхом і трепетом підступіте". Чи така побожність була властива нашим Предкам?
В. У "Мага Вірі" пишу, що нашому слову Віра після 988 року було дане не наше значення. Предки (Скити-Анти) кажучи Віра, мали на увазі: Відданість, Відвага, Мужність, Натхнення. У внуків Дажбожих високо цінувалася Честь, Милосердя, Відданісь. І головне - Зрідненість. Бо ж усі вони Дажбожого походження (люди одного Роду). Вірний РУНВіри - шляхетна Людина, цілісна. Він по-народженню й по-Вірі Українець.
У семітському понятті: люди - раби Божі. Я кажу: рабство незалежно від того, яке воно (Боже чи світське) є рабством (невільництвом). Де рабство освячене релігією і Богом благословенне, там рабська мораль зміцнена рабською культурою.
Карл Маркс (внук рабина), дивлячись на релігію і мораль з позицій "Біблії", прагнув знищити релігію і мораль. Щоб знищити релігію і мораль, треба утверджувати мораль знищення моралі, релігію знищення релігії. Без моралі знищення і без віри в таку мораль, нічого знищити не можна. Знав це Маркс чи ні? Знав: і він хотів знищити мораль Христову, щоб
утвердити мораль Марксову.
Є мораль (звичаєвість), яка втверджує милосердне ставлення Людини до Людини, і вона відчутна у всіх релігіях цього століття. Та не забуваймо: є неоднакові розуміння милосердя. Маркс, щоб оправдати мораль насильства, ніби жартуючи, пише ("Капітал"), що "Насильство є бабою повитухою, яка бере нове суспільство з матки - старого".
Насильством (мечем і вогнем) були в Україні-Русі запроваджені юдейо-християнізм і москвино-комунізм. І що ж: з насильства постало насильство в новому суспільстві. Знасилувана душа в ім'я зла чи добра, вважається знасилуваною.
Світлою є та Доброта, до якої хочеться підходити зі святою волею в душі. Святість є тому святістю, що вона і волею, і любов'ю, і милосердям збагачує душу.
133.
3. Слово "Мир" усіми Народами пошановане. Чому ж впродовж історії людства племена воюють з племенами, країни - з країнами, релігії - з релігіями. І дивне те, що всі воюють, щоб був Мир.
В. Зійшлося п'ять представників п'ятьох племен, щоб поговорити про Мир. Швед каже "фред", Англієць - "піс", Поляк - "покой", Литовець - "тайка", Українець - "мир". І кожний з них має своє розуміння Миру.
Усе, що живе (свідоме і несвідоме) воює. У тілі Людини і на планеті Земля ніколи не було миру. Тіло, щоб жити, весь час веде боротьбу зі своїми внутрішніми і зовнішніми ворогами. У глибинах планети немає спокою: клекотить розтоплене каміння. На корі планети пливуть ріки, хвилюються океани, ліси, поля. І живуть звірі, які постійно воюють між собою. Усе, що не здібне себе боронити, гине.
У "Мага Вірі" двадцять літ тому я написав, що релігійні й ідеологічні війни утратять принаду. На планеті постане загрозливе перенаселення. Війни будуть точитися особливо жорстокі за джерела життя (за кожний квадратний кілометр землі). Інстинкт самозбереження - вірний вартовий несвідомого і свідомого життя.
Миролюбні Народи будуть самі з собою воювати за мир. Точніше - за своє розуміння миру. Протилежности в розуміннях миру плекають культ війни. Провідники Людства, незважаючи на те, що кожний перш за все любить сам себе, хотітимуть спільно гасити полум'я агресивних країн, і це єдиноправильний шлях до миру. Доля Людства так, як і доля планети Земля, у руках Людства. Щоб між людьми був Мир, люди повинні його збудувати у своїй душі. З мирного Мислення постає Мир.
134.
3. Учителю Лев Силенко, з давніх часів (і сьогодні) наші інтелігенти сперечаються: на кого Україна повинна орієнтуватися?
В. Велике лихо України в тому, що її вороги переконали її знедолених синів, що вони повинні на ту чи іншу Чужину орієнтуватися, до неї піддобрюватися. Або - їй служити з вірою, що служіння Чужині покращить долю їхньої Вітчизни.
"Орієнтуймося на Москву православну, вона багата - успадкувала скарби і вдачу Золотої Орди". "Геть від Москви, орієнтуймося на Європу". "Орієнтуймося на Рим, на римську світову (тобто, католицьку) релігію". "На Грецію треба орієнтуватися, її архиєреї правильно зробили, що мечем і вогнем навернули Киян на грецьку ортодоксію".
Латинське слово "оріенс" означає "схід" (сонця), а "орірі" - виникання, постання. Мається на увазі постання ранкової сонячної заграви. Я її бачив всесвітньовеличною з вікна літака, який летів над океаном з Ню-Йорку до Лондону.
У Трипільців життя йшло за рухом Сонця. І мислення, і обрядність (танці, колядування), і писання йшло зліва направо. У Семітів навпаки - зправа наліво.
Українці (за традицією Предків-Трипільців) повинні орієнтуватися за ходом Сонця - світла Дажбожого. І це називається - самоорієнтація. Самонаснаження. Самовизначення. Самоволодіння. Хто в многовіковому рабстві знедолився хибними навиками, не може жити, щоб не орієнтуватися на ті чи інші іноземні сили.
Єдиноущим і Праведним Господом Дажбогом натхнений, кажу: духом і тілом сильнішає той, хто вміє орієнтуватися (спрямовуватися) сам на себе. На свої сили, на світ своєї Віри, на дії свого Розуму. І шукає в Минулому, Сучасному і Майбутньому себе - самобутність свого Єства.
Орієнтуватися на себе, значить вірити в себе, надіятися на себе, свідомо покращувати дії розуму свого, почування душі своєї. О, це єдиноправильний шлях Життя! Народ, який орієнтується сам на себе, сам в собі шукає Бога і відповідь на всі проблеми життя, здібний здійснювати великі подвиги в розвитку духовного життя собі і Людству на Щастя.
Україна не зобов'язана на жодні чужі релігійні, політичні, економічні сили орієнтуватися. Не зобов'язана їм підлягати. Та вона готова зі всіми співпрацювати, як незалежна сила з незалежною силою.
Україні тяжко бути Україною: її багатства, її краса, її степи, ліси і ріки усіх чарують, ваблять, її гостинність всіх зворушує. І тому Україна, шануючи близьких і далеких сусідів, повинна бути сильною. І вольовою. Щоб ніякі мілітарні скупчення не могли її залякати. Щоб ніяке терпіння не могло її здеморалізувати (роз'єднати, підкупити її провідників). Україна натхненна вірою в життєдайного і милосердного Господа Дажбога, звеличує між Народами достойне взаємопорозуміння.
135.
3. З Народами Європи нас єднає "Біблія" - релігія юдейо-християнська. Коли Україна стане країною Рідної Української Національної Віри, утратить приятелів. Ніхто не схоче з нею спілкуватися.
В. Навпаки. Коли Україна стане країною Незалежної Духовности (Рідної Української Національної Віри), країни Європи, Азії, Америки, та інших материків, будуть з Україною радо (з достойним довір'ям) спілкуватися. Охоче спілкується незалежний з незалежним, кожний керуючись своїми інтересами.
Буддисти, Християни, Мусульмани, Японці, Індуси, Ізраельтяни, Китайці будуть радо вітати Українців як шляхетних людей, що, маючи свою світлу національну релігію, толерантно ставляться до всіх релігій.
Народи, знаючи, що Україна не підлегла догмам, канонам римського католицизму, візантійської ортодоксії, що ніяка чужа сила не може її використати, як знаряддя, проти іншої чужої сили, будуть високо шанувати Україну. Україна стане світовим достойним творцем співрозуміння між народами Азії і Європи.
Архітекти Греко-Ортодоксії не хочуть, щоб Україна-Русь була підлегла архітектам Римського католицизму, і - навпаки. Протестанти, яких в США більше, ніж інших релігій, не хочуть, щоб Україна була повністю підлегла Грецькій .ортодоксії чи Римському католицизмові. З погляду релігійної стратегії, їм краще бачити Україну, яка має свою релігію (духовну незалежність) , ніж бачити її підпорядкованою тій чи іншій експансивній силі чужої релігії.
Чому так? Бо Україна має спеціальне географічне розташування, їй історією судилося творити границю між Європою і Азією. І буде впливовим і сильним той Чужинець, який при допомозі своєї релігії, розпоряджатиметься її культурними, моральними і економічними силами. Не робімо Чужинців сильними, ослаблюючи себе.
З Японією, яка має свою Рідну Японську Національну Віру (Шінто), радо всі Народи спілкуються. І шанують її національну енергію, винахідливість, працелюбність. І Україна на благо собі й Народам, повинна мати свою релігію (своє розуміння Бога єдиносущого). І це їй дасть силу і волю сміло відчинити двері у світ спілкування з Народами планети Земля.
136.
3. З сварні постає роз'єднання в родині, спільноті. Думаю, що люди не можуть жити, не сварившись.
В. Сварня не постає сама по собі. Є чинники, які її спричинюють. Та горе людей не в сварні, а в тому, яким способом вони сваряться. У людей, які виховані на шляхетній обрядності і звичаєвості, сварня стримана, обмежена умінням володіти емоціями і при жодних обставинах не
затемнювати глузду. Усі, що починають сваритися, злитися, повинні самі собі сказати: глибокий гнів, стрес створюють в крові людини отруту (небезпечний хімікат), який часто спричинює хворобу серця, печінки, крови. Українці - люди емоційні. Емоції не треба гасити, їх треба ошляхетнювати. Як і де? Треба дітям в школі оповідати, що кращі люди тому кращі, що в них у розмові немає вуличних слів. Вони сваряться так, щоб у їхніх серцях не наростав глибокий гнів. Розумні сваряться, щоб знайти шлях до достойного миру. І тому вони не вживають образливих слів, погроз, докорів.
Коли розгнівані вміють помиритися, а роз'єднані - об'єднатися, їм належить краще майбутнє. Немає людини такої, яка б не робила помилок. У громаді вірні РУНВіри повинні вчитися правильно ставитися самі до себе: помагати один одному виправляти помилки узгідливо. І головне - без поучень і всезнайства.
137.
3. У "Мага Вірі" Ви пишете, що наші Предки (Трипільці, Скити) були Народом бадьорим, веселим, розспіваним. І ростом, як стверджують археологи, були вищі, мали міцнішу будову. Що з нами, їхніми Потомками сталося? На багатій землі живемо бідно. У селах мало чути пісень, і ніби десь (разом з жайворонками) зник дзвінкий дівочий сміх, парубоцький регіт. Дуже хочу чути Вашу думку.
В. Наші Предки (Трипільці) казали "смі". І брагмани в Індії вживають санскритське слово "смі". Ми добавили літеру "х", кажемо "сміх". Сміх - це щастя (освітлення душі), здоров'я. Тільки людина обдарована чаром сміху.
Чи є на планеті Земля простір багатший на життєтворні мінерали, ніж Український чорнозем. Впродовж сотень мільйонів років зникало море на території, яка зветься - Україна. І Сонцем і Небом утверджувалася таїна - формувалася колиска Індо-Європейських Народів.
Трипільці живилися добірними харчами (пшеницею, молоком, м'ясом, рибою, грибами, медом, овочами), їхні харчі, вода, повітря не були затруєними. Радісними очима вони дивилися на світ, що їх оточував. Вони зі світом, як з божеством, єдналися.
(Між іншим, згадаю слово "бандура". Ми призабули первісні значення багатьох слів. У Трипіллі над Дніпром було чути мелодію "пандари"; "пан" значить "п'ять", а "дара" - "діра". На інструменті, який мав п'ять дірок, було натягнено п'ять струн: це була трипільська пандара. Сьогодні кажемо "бандура", і незахоплююче звучить слово "бан... дурист".)
Веснянки, гагілки, буйні купальські свята таять в собі обожнення природи сонячної, святої. Та стався переворот в поведінці Киян. Релігія семітська їм принесена Греками, наказує: "Не люби світу, а ні речей, що є в світі", "Євангеліє", 1-ий Л. Івана, 2,15. Не думай про земне
і не люби його. Думай про небесну Вітчизну.
"Печерський монастир повідомив нашому релігійному переконанню неприхильність до всього веселого, до всього, що може повідомити приємність людського життя", християнинові мають бути присущі "покірність, стримання, страх мислення", "страх земних приємностей", "монах Памва поклявся ніколи не сміятися", Н.І. Костомаров, "Перша Книга", стор. 94, 96, 102, 103. І про це пише й Іван Франко.
І релігія не синхронізована з вдачею веселого Народу, і понура цивілізація (затруєння рік, лісів, степів, повітря) пригнобили душу трипільських Потомків. Затьмарили їхню духовну радість. Немає радости значить немає здоров'я ні душевного, ні тілесного. Занедбаний у Людині "центр сміху": властивість, якою обдарована тільки Людина.
Усім, хто визнає моє вчення, кажу: РУНВіра - Віра Радости, Світла, Любови, Краси, Милосердя. Любіть квіти, світлі кольори, музику, пісню, танці, приємні пахощі. Умійте сміятися щиро і вільно. Сміх продовжує життя, обадьорює душу і тіло. Краще серце працює у людини, яка щиро сміється.
Ми, Українці, закохані в природу. І душа наша невидимими проміннями поєднана з зеленою душею природи. Усе (гаї, степи, ріки, сонце, небо) усміхається до нас - оздоровлює життя наше. І осяює душу нашу. І вічний Дніпро-Славутич у здоровій душі Тараса Шевченка сміється. Чуєте: "Зареготався дід наш дужий, аж піна з вуса потекла". Яка сила безпосереднього сміху! Волелюбна благородна веселість - це одна з властивостей людини Дажбогом обдарованої.
138.
3. У нас є багато навиків набутих в многовіковому рабстві. Що ми повинні робити, щоб оновити себе, звільнитися від того раба, який загніздився у нашому єстві і робить нас другорядними людьми?
В. Перш за все, ми повинні бути чесними самі з собою. Відважно себе запитаймо: що в нас Наше, а що - Чуже? Коли хочемо себе будувати, користуючись найдостойнішими духовними скарбами, не кажімо: до Чужого ми вже звикли, і звемо його Нашим. Від Рідного ми відвикли, і звемо його Чужим. Ті, що так говорять, признаються - живуть вони у тьмі традиційного рабства.
Я вірю, що для Українців розум український є вистачаючим. І склад душі української багатий емоціями, енергією, благородством. Головне збагнути: щоб ми були ми, нам потрібна нова філософія життя. Ми повинні по-новому ставитися до себе й до сусідів.
Я часто кажу: тільки самобутня українська культура є українською. Коли вона відстала (або була іноземцями принижена і спотворена), то ми є на те, щоб її оновити, збагатити. Усе, що нове, родиться в болях. Не біймося в болях
самоутверджуватися, будувати себе. Хто незалежно самоутверджується, повертає собі гідність (стає ковалем своєї долі).
Знаємо: хрестителі українську самобутню духовність були проголосили незаконною і глумилися з неї на наших очах. І нищили її, щоб між нами і духом Предків наших був зірваний міст. Щоб ми не були ми. У них була мета: зробити нас релігійними не по-нашому, моральними і культурними не по-нашому. Щоб ми повірили, що без чужої совісти ми не можемо бути совісними. Без чужого розуму ми не можемо бути розумними. Без чужої Віри ми не можемо бути віруючими. Без чужої культури ми не можемо бути культурними. Без чужої моралі ми не можемо бути моральними. О, яка підступна ця філософія рабства.
Була страшна рана завдана душі Народу нашого. І коли ми будемо байдужими до того горя, яке ранило душу Предків, то ми ожорстокіємо самі до себе, і не буде в нас віри в себе. І чужинці, бачачи, що ми Чужому поклоняємося, а Рідне зневажаємо, не матимуть пошани до нас. Хто не має пошани сам до себе, хай не жде пошани від Чужинців.
У РУНВірі ми є ми самі перед собою і перед народами Світу. РУНВіра - Новий Шлях Життя Людини Української.
139.
3. Чи в Англії, Німеччині були релігійні роздори? Якщо так, то що сталося, що їх тепер немає?
В. Упродовж 16-ти століть архиєреї Христові прагнули (і тепер прагнуть) на всі галузі життя (культуру, політику, економіку) в більшій чи меншій мірі впливати.
Перегорнемо декілька сторінок історії. Англієць Джан Викліф (1320-1384 рр) почав відважно між Англійцями ширити думку, що намісник Христовий папа Римський втручається в політичне життя Англії при допомозі своїх наглядачів, тобто єпископів. І це роз'єднує Народ, ослаблює Англію.
І була довга виснажлива боротьба. І Англійці в Англії перемогли: проголосили, що король Англії є головою церкви Христової. І він не підлеглий папі Римському. Якщо король не підлеглий, то не підлеглі й сини Англії. Англійці (я їх вважаю людьми сильного, практичного розуму) утвердили незалежне англійське розуміння "Євангелії".
Німець Мартин Лютер (1483-1546 рр), ризикуючи життям, оголосив, що папа Римський не має права Німцям диктувати, як вони повинні розуміти "Біблію", вчення Христове. Очевидно, архиєреї, які визнають заповідь "Не вбий", хотіли Лютера спіймати і живцем спалити на вогні, як Чеха Івана Гуса (1369-1415 рр).
У Франції король Люїс 14-ий в 1682 році на Соборі єпископів утвердив священний закон: "Ані святий Петро, ані його наслідники (тобто римські папи, прим. Л. С.) не мають жодної влади над королем Франції, і держава є зовсім незалежна від церкви".
У Європі найкращі таланти (скульптори, малярі, співаки, композитори, письменники) були підпорядковані цензурі єпископа. Щоб їх оборонити від ізуїтської цензури, король Люїс узяв їх під свою особисту опіку. І почався благодатний розквіт французької літератури, яка стала світовою славою Франції.
Щоб у Німеччині повністю погасли вогнища роз'єднання Народу на католиків і лютеранів, кращі сини Німеччини заспівали новий національний гимн "Німеччина, Німеччина понад усе!". Усе соціальне, політичне, культурне, релігійне повинне бути підлегле справам Німеччини. "Німеччина понад Все". І в Німеччині націоналізм (Вагнер, Ніцше та інші) став нерелігійною релігією.
Там, де національна духовність поставлена понад Все, Народ зріднюється, гаснуть вогнища релігійної ворожнечі. І кращі уми нації творять нові духовні цінності.
