Суть п'ятнадцята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
140.
3. Пане Лев Силенко, є віра, що мислення Ісуса Христа - зразок довершености. Немає в ньому самозаперечень, ненависти. Є абсолютний пацифізм. Ісус же Бог!
В. І є думка: вір, і будеш спасенний. Почнеш думати, попадеш у гріхи. Я вважаю, що грішить той, хто боїться думати. Ісус Христос каже недвозначно усім, хто йде до нього: "Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого й матір, і жінку, й дітей, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може бути учнем моїм", Лука, 14,26.
Отже, зненавидь родичів, які дали тобі життя, то сподобаєшся Ісусові, будеш його учнем. Не облагороднюй свою душу, не збагачуй її шляхетною добротою, а прояви до своєї душі жорстокість - зненавидь її. Думаю: як же людина може любити душу ближнього свого, коли вона не має любови до себе.
У всіх релігіях визначено, що йде боротьба між Добром і Злом. І людина повинна боротися зі Злом, щоб перемогло Добро. Ісус об'являє нову релігійну мораль: "Я вам глаголю: не противтеся злу", Маттей, 5,39. "Любіть ворогів своїх, благословіте тих, хто клене вас", Маттей, 5,44. Гетман Мазепа мав би благословити тих, які його проклинали. У Івана Гуса відбирали життя - живцем палили на вогні. Він повинен благословити катів, "не противитися злу".
І Бог Ісус Христос говорить, як миротворець: "Усі бо, що візьмуть меч, від меча загинуть", Маттей, 26,52. Отже, щоб був мир,
не беріть меча. А декілька розділів перед цим, він, Ісус, виразно каже: "Не прийшов я послати спокій, а меч", Маттей, 10,34.
Можна доводити, що вогонь холодний, а лід - гарячий, що місяць - це сонце, а сонце - це місяць, що під словом "меч" треба розуміти "мир", а під "мир" - "меч", що "зло" - це "добро", а "добро" - "зло". Та кому корисно практикувати шаманську магію?
Ісус Назарей був сином свого часу. Може він мав мислення чіткіше, послідовніше? І він не винуватий, що автори "Євангелій" уставили в його уста слова-думки, які самі себе спростовують. ("Євангелії" були написані 100 років після смерти Христа). Та я вірю, що Ісус навчав учнів, щиро кажучи: "Не люби світу, ані речей, що в світі", 1-ий л. Івана, 2,15. Весь світ для Ісуса, який був йому відомий, обмежувався простором сімдесяти кілометрів. І він може не бачив на цьому просторі нічого вартого любові, належачи до секти, яка відрікається від земного (Ессени).
(Ессени - назва юдейської секти. Слово "ессени" постало від східньо-арамейського "гассен", що значить "побожні". Ессени жили комуною (ніхто з них не мав приватної власности). Коли заможня людина хотіла приєднатися до ессенів, вона мусила свій маєток роздати місцевим людям. І скласти присягу, що всяку приємність вважає злом. Ессени вивчали "Тору" ("П'ятикнижжя Мойсея"), молилися. Іван Хреститель належав до ессенів. І він в Йордані водою освячував тих, які хотіли бути ессенами (хрестив), освяченням прощав їм гріхи. Він був двоюрідним братом діви Марії (Ісусової матері). І він й Ісуса охрестив (водою), ознаменовуючи Ісусовий прихід до ессенів).
Я не з Ісусом і я не проти Ісуса. Він був сином Йордану. Я син Дніпра, склад моєї душі, спосіб мого мислення оріянський, я живу в моєму Народі, мій Народ живе в мені. Є в Ісуса поучення гарні, милосердні, розумні. Але я не хочу бути гарним, милосердним, розумним по-чужому.
141.
3. Учителю Силенко, у "Мага Вірі" Ви назвали Заратустру, Будду, Конфуція, Христа, Могамета великими Учителями Людства. І висловили свою думку про їхні вчення. Величне те, що в кожному з них Ви бачите щось типово їхнє, самобутнє, варте пошани. На яке поучення "Біблії", і особливо Ісуса Христа, Ви радите Українцям звернути головну увагу?
В. На подібні запитання вже давав відповідь. Та в таких випадках не шкодить повторитися. Поки що мало таких, які правильно розуміють "Мага Віру". Ті, що зрозуміли пишуть: ""Мага Віра" дає українське трактування вчення Заратустри, Будди, Конфуція, "Біблії", і не кличе Українців на ту чи іншу Чужу дорогу, їм показує їхній Шлях Життя".
Не було, не буде і немає такої Книги (тобто
Біблії), яка б була всіми звеличена, як святеє святих. Мусульмани, Китайці, Індуси, Японці святе письмо Юдеїв "Біблію", відкидають, їм воно не потрібне. Є в них свої святі Письмена, свій духовний шлях життя, своє розуміння Бога, моралі.
І я в "Біблії" не знайшов себе. Немає в ній нічого такого, що відповідало б вдачі мого Народу. Але в ній є вияв філософії самозбереження племени, Народу, з яким я повністю погоджуюся. І раджу тим Українцям, які себе шанують, на це звернути увагу. Наприклад, "Біблія" навчає Юдеїв: "Нехай не буде в тебе чужого Бога, і, щоб ти не поклонявся чужому Богу", "Псальми", 81,9.
Отже, ти Українець, і коли маєш почуття шляхетної гідности, не кривдь себе. Не поклоняйся Господу Саваоту, бо він для тебе чужий Бог (тобто, чуже розуміння Бога, чужа духовна творчість). Так є: "Господь Саваот - Бог Ізраеля", пророк Єремия, 16,9. У концепції Саваота втілена діяльність і притаманність жидівського генія.
Ісус Назарей, як рабин і син Господа Саваота, любив Саваота (Бога Народу Ізраельського), а не Амона (Бога Народу Єгипетського). Ісус, коли учитель закону Жидівського запитав його: "Котра заповідь велика в законі", відповів: "Люби Господа Бога свого", "це найбільша і найперша заповідь", Маттей, 22, 36-38.
"Люби Господа Бога свого" - таку святу заповідь мали всі племена і Народи 2000 років перед написанням "Біблії". Є вона пошанована в Японії, Індії, Китаї, у Заратустрових "Авестах". Чому любов до свого Бога має таке велике значення? У своєму Богові, як у рідній матері, віруючий бачить те, що по-рідному промовляє до його душі.
Щоб мій Народ не був рабом Саваота, Аллаха чи інших іноземних божеств, я йому несу світло Віри в Єдиного Господа, і хай святиться ім'я Його Дажбог! Українець, люби Бога свого. Не поклоняйся іноземним розумінням Бога. Не будь рабом!
142.
3. Сковорода зневажливо ставився до архиєреїв (єпископів), критикував "Біблію". Яка в нього релігійна філософія? Чи любив він Україну більше, ніж Ісуса? Яким він був у житті?
Розмовляючи зі священиком, я почув від нього таке: "У Силенковій РУНВірі немає містики - таїни Божої". І я не знав, що відповісти?
В. Є багато написано книжок про Григорія Сковороду і його філософію, читайте-думайте. Сковорода, перебуваючи в Австрії, познайомився з ученням Джана Кальвина. Кальвин звеличував аскетизм і вважав, що для достойних християн не потрібні єпископи, попи. На чолі кальвинської громади стояли старшини обрані віруючими - людьми беззастережно відданими
Ісусові.
Сковорода (ПЬснь 7-ма, воскресенію Христову) складає присягу, що коли весь світ відійде від Ісуса, він буде жити в Ісусові, і він вважає, що життя Ісусове є для нього (для Сковороди) славою і честю.
"Пусть весь мір отбЬжит! Я буду в тебЬ жить, о Іисусе! Смерть твоя - мнЬ живот, Желчь твоя - сластей род, о Іисусе! Твой сей поносний крест - Се мнЬ хвала й честь, о Іисусе!"
Рабин Ісус (син роду юдейського царя Давида) для Сковороди є Бог, "Бог, а все інше - твар", Гр. Сковорода, "Твори", том 1, стор. 14-15. При іншій нагоді Сковорода ніби заперечує Сковороду, пишучи: "Бог і природа - одне й те саме": такі розуміння Бога властиві пантеїзмові.
Мих. Грушевський ("Історія Релігійної Думки в Україні") вважає, що у Сковороди "часто буває туманна і скомплікована його релігійна філософія". Шукати системи, ясности у "релігійній філософії", яка є "туманна і скомплікована", не кожному хочеться.
Інститут дослідів Волині у Винніпезі (Канада) в 1983 році видав книжку "Духовність Українського Народу", в якій на стор. 176-ій читаємо: "Писання Сковороди виводило з рівноваги й Т. Шевченка, який навіть назвав нашого філософа "ідіотом", а його твори "безтолковими"", Т. Шевченко, "Повна Збірка Творів", том 2, стор. 340, Київ, 1949 рік. (Згадуючи своє бідне дитинство, Шевченко пише: "... кругом листочки обвиду, та й списую Сковороду", або "Три царіє со дари". Таке було навчання: учні переписували сторінки з "Псалтиря", щоб навчитися правильно писати слово).
(У 1947-48 роках поет Тодось Осьмачка в таборах "переміщених осіб" (Авгсбург - Новий Ульм) говорив: "Лев Силенко - сучасний Сковорода". Я тоді був студентом, слухав лекції Дм. Чижевського, якому сказав: хотілося б знайти в Сковороди щось самобутнє, щось таке, чого немає в "Євангеліях", в грецькій філософії. Професор відповів: філософ Сковорода не був творцем філософської системи.)
Учень Сковороди (біограф М. Ковалинський) пише, що "Сковорода деколи вживав українську мову та правопису вживаючого в українському виговорі". І думав я: філософ добре знав мови грецьку, німецьку, латинську, а от мову рідного народу вживав тільки... деколи. У милосерді філософа є щось немилосердне. Він писав свої твори дивацьким "вінігретом", захаращував речення латинськими, польськими, церковно-болгарськими словами. А міг би збагатити національну гідність співвітчизників, пишучи свої твори на багатій мові свого Народу так, як це робили Ів. Котляревський, Тарас Шевченко.
"Сковорода майже 30-ть років мандрував, та Запорожську січ... обминав, чому?" - запитав мене вусатий запорожець, приятель Яворницького. Шевченко пише, що "навіть жінки з рогачами пішли в гайдамаки". Пішли, "сопрагаючи сродную собі частную должность з общею". Сковорода перелякано обминав те село, в якому стояли гайдамаки (народні лицарі-оборонці волі і чести).
"Світ мене ловив, але не спіймав". Любий Григоріє Савичу, який світ тебе ловив? Якщо ловить світ зла, не тікай. З світом зла треба боротися. Якщо ловить світ добра, не тікай. Добрим словом, доброю дією треба збагачувати силу добра.
Так, Сковорода критикував "Біблію", але дух "Біблії" (дух юдейо-християнізму) тримав у полоні його добру душу. Є такі, які вважають його егоцентриком: так чи ні, я бачу в ньому людину милосердну, співчутливу, талановиту. І щиро люблену людьми. Та в його вченні я нічого не знайшов такого, чого не було в пам'яті нашого мудрого Народу (нащадка Трипільців, які були творцями усних "Вед").
З кореня Трипільського походять великі Учителі Людства (скити (скифи) Спітама Заратустра, Гаутама Будда). У них було вчення про "пізнання "Я" людського": Сократ, Платон, Аристотель були захоплені вченням скита Заратустри, і я про це детальніше пишу в "Мага Вірі".
Грецьке слово "мистікос" значить "таїна", "таємничість". Немає в світі такої Віри, в якій би була повністю відсутня містика. Є вона й у різних філософських течіях давніх і сучасних. У юдейо-християнізмі є містика (таїна таїн): сам Бог Саваот, якого ніхто не бачив, своїми пальцями в Синайській пустині на скалі написав Заповіді. І в цю містику треба вірити - тільки вірити. Коли ти даси запитання: чи Саваот, крім гебрейської мови, знав ще іншу, будеш покараний.
У юдейо-християнізмі є містика, але вона для церкви трохи небезпечна. Коли людина може безпосередньо комунікуватися з Богом Христом, п'ючи його кров і ївши його тіло, то тоді архиєреїв не потрібно. Є ж бо трансубстанція (містичного єднання з Христом).
Є різні поняття містики. Є в "Мага Вірі" Дажбожа містика. Є в молитві, яку говорить вірний РУНВіри. " Дажбог - Світло, я в Світлі і Світло в мені, немає Віри вищої за Світло". У цю містику хочеться вірити: бо Людина народжена Світлом, і тому вона любить Світло. І, померши, відходить у Світло - містика єднання з Дажбогом.
І об'явлення РУНВіри, нового розуміння Дажбога є святою містикою - таїною Милосердного і Єдиносущого Господа України-Руси. І здійснюючи обряд поховання, ми кажемо, що смерти немає. Спочилий відходить у Царство Духа Предків Рідних, яке затаєне у єстві Народу. Так, як є різні розуміння Бога, моралі, культури, є різні розуміння містики (у релігіях, у філософських концепціях).
143.
3. У нашому Народі є прислів'я: не вірю, поки не побачу. І от знайомий мені сказав: повірю в Дажбога, як мені Силенко його покаже, з Дажбогом хочу особисто познайомитися.
І ще запитання. Мій сусід Панас людям каже, що визнав Силенкову віру в Дажбога єдиносущого. І, як містик, особисто з Дажбогом спілкується, як людина з людиною. Запевняє, що Дажбог йому дає відповіді на різні запитання. Що сказати?
В. Бабуся йде до церкви, щоб на малюнку побачити Бога, поцілувати його і свічку поставити. У неї - мало розвинена уява. І для неї богомаз намалював образ Саваота. Жиди, які вважають себе людьми кращими, ніж гої, Саваота не малюють (тобто не роблять ідола, щоб йому поклонятися). У святих храмах Дажбожих не висітимуть образи Дажбожі. Дажбог - Святий Дух, хіба Святий Дух має образ, стать?
Запитай приятеля: "Повітря є?" Є. Отже, хай стане і дивиться на те, що Є. Хоче з ним особисто познайомитися, то хай стулить уста і долонею закриє носа. Без тієї сили, якої він не бачить, не зможе прожити й декількох хвилин. Повітря є тільки однією з багатьох життєдайних сил Дателя Буття (Дажбога). Дажбог є в суті нашої суті. Дажбог є енергією, яка діє в нашому тілі, і найбожественнішими виявами цієї енергії є наша свідомість, яка поєднана з минулим, сучасним і майбутнім життям планети Земля.
У вашого сусіда, хоч він і каже, що визнає Силенкове вчення, справді семітське розуміння Господа подане в "Біблії". "Біблія" пише, що Авраам, Сара, Яків вели розмови з Господом Саваотом, угощали Саваота смаженою бараниною.
Яків (Ізраель) і Господь Саваот, схопивши один одного за поясницю, боролися. І Саваот почав просити: "Пусти мене", та Яків владно відповів: "Не пущу, мусиш поблагословити мене", 1-ша кн. Мойсея, гл. 32. Бог Саваот ударив Якова по нозі, завдав біль, і Яків звільнив Господа Саваота.
Ми, вірні РУНВіри, маємо сучасне українське богорозуміння. Дажбог - вічна самонаснажуюча енергія буття несвідомого і свідомого. Дажбог - Світло, Любов, Милосердя. У всіх релігіях є люди, які в сні розмовляють з божеством чи пророком. Сниться монахові-буддистові, що з ним розмовляв Будда і давав йому поради. Мусульманин у сні бачить Могамета, про якого він щодня наполегливо думає. Людській вдачі властиво у сні вести розмову з мертвими і живими людьми, про яких вони зосереджено постійно думають. І тут немає нічого надзвичайного, містичного.
Не у сні, а на яву з Дажбогом розмовляє той, хто живе для блага Вітчизни, хто облагороджує, ощасливлює себе вірністю Народові, родині, вірним приятелям, хто працелюбністю збагачує духовну суть свого єства, свого Роду.
Він діями (реальністю) достойного життя розмовляє з Дажбогом, славить Дажбога, Господа свого. Він вірить: проміння сонця, свідомість людська, світле натхнення душі, творчий розум є мовою Дажбожою.
144.
3. Учителю, є люди, які так захоплені дією Вашого розуму і серця, що звуть Вас Спасителем. Ви спасаєте людей України?
В. Є думка, що всі люди однакові. Ні, кожна людина має свій світ. І між десятьма мільйонами людей ви не знайдете й дві людини, які б були абсолютно однакові. І це відноситься й до складу душі людської.
Є люди, які вірять в існування Вищих Сил, моляться до них, і ждуть від них спасіння. Отже, людина жде Спасителя Господом посланого. Дажбог дав Людині все, що їй потрібне, щоб вона могла сама себе спасати. Сама своє життя утверджувати. Хто здібний сам себе спасати, ніколи не буде рабом.
Я показую Народові Шлях Спасіння, і цей шлях зветься РУНВіра. Я вірю: мій Народ великий, багатий, сильний, мудрий. Він може сам себе спасати. Хто приходить до мого Народу з Чужини, як чужинець і об'являє себе Спасителем, несе поневолення. Він каже: "Я Спаситель, хто вірить в це, хай стає на коліна, він раб мій, я його спасаю, я Альфа і Омега, і той, хто в мене вірує, спасенний".
Спасає, значить визволяє. Є в Лесі Українки світла думка, і я хочу її тут згадати. "Хто визволиться сам, той буде вільний. Хто визволить кого, в неволю візьме". Щоб ми були Народом вільним, спасаймо самі себе, ідучи із знаменом Дажбожим: таке спасіння найблагородніше в Світі.
Народ, який не хоче сам себе спасати (жде, що хтось його спасе), спасенним не буде. Народ очолений провідником, розум і душа якого не підлеглі жодним у світі іноземним релігіям, ідеологіям, доктринам, йде правильною дорогою спасіння і утвердження свого Єства.
Жиди, наприклад, ждуть Месію (тобто Мошіягва, посланця від Ягве). Конкретніше: ждуть великого провідника. Вірять: великі провідники (спасителі) Ягвою послані. (Детальніше про значення провідника в житті бджіл, птахів і людей пишу в "Мага Вірі" (День 33-тій "Чому потрібний культ провідника?")).
145.
3. Виходить, що не ми (плем'я Полян) вибрали над Дніпром місце для побудови Києва. Прийшов до нас з Юдеї юдеєць Андрій, устромив хреста на горбу, і сказав: тут буде велике місто з багатьма церквами на славу Ісуса Христа - сина Бога Саваота, Господа Народу Ізраельського. Мене ця історія пригноблює. Хто такий апостол Андрій?
В. Якби ми на юдейо-християнізм дивилися так, як Англійці чи Німці, ми б були менше з'юдаїзовані. І наше в нас було б більше пошановане. Андрій, як пише "Євангелія", був одним з 12-ти апостолів. І він так, як і всі, хто йшов з Ісусом, був огречений (гелленізований). І не випадково має грецьке ім'я Андреас, що значить "мужність". Андреас походив з Галілеї.
У "Євангелії" (Іван, 1,40; Марко, 1,16; Іван, 12,22) є незначні згадки про Андрія. Але в апокрифах (казках, легендах), які історією не підтверджені, є оповіді, що апостол Андрій проповідував в Македонії і Скитії та Битинії (біля Босфору). І був розп'ятий на перекісному хресті біля Коринфу (у Південній Греції). Та в них немає згадки, що Андрій був там, де сьогодні стоїть Київ.
Греки-архиєреї (після хрещення Київської Руси) почали в Києві ширити нову казку: апостол Андрей на Київських горах устромив хрест, і цим, мовляв, підняв авторитет хрещення Русі. Вони любили цю легенду повторювати в св. Софії.
Новгородські архиєреї, щоб не бути гіршими, в Новгородських церквах оголосили, що Андрей, устромивши хреста на Київській горі, прибув до Новгороду. І біля Новгороду також устромив хреста, і тому й село в честь св. Андрія зветься Грузіно: тут апостол Андрій хреста "угрузіл". І про це широко пишеться в "Житії Михаіла Саллоса".
У Московитії скісний хрест названий Андреевським. І він звеличений на прапорах поруч з "візантійським двоголовим орлом".
Очевидно, коли б Московитія покорила Візантію, вона б назвала себе Візантією, адже архиєреї Москву проголосили Третім Римом. ("Енциклопедія Американа", Том 24-ий (1938 р. Ню-Йорк, СІЛА) на стор. 8-мій пише, що на трон Московської імперії в 1613 році сів Михаїл Федорович. Справді, на всіх старих географічних картах Європи (в Англії, Франції, Німеччині) пишеться Московитія. Щойно Петро 1-ий після бою під Полтавою дав Москвинській імперії (на пораду єпископа Феофана Прокоповича) ім'я Россія. Історики знають: є Україна-Русь і є Московитія-Россія. Отже, термін Україна виник в 1187 році, а термін Россія - після 1709 року.).
146.
3. Учителю Силенко, Ви дуже хочете, щоб Ваш рідний народ був багатим, вільним, щасливим. А чи Ви почуваєте себе багатою і щасливою людиною?
В. Я чуюся щасливим тоді, коли бачу Українця, який визнає Рідну Українську Національну Віру. Він вільна людина. Моя Віра стала його Вірою. Жодні в світі душелови не спіймають його душі, і не поневолять, і це його щастя ощасливлює мене.
Я своє щастя бачу в щасті Народу. Своє багатство бачу в багатстві Народу. Я не маю
власної хати, ніякого маєтку не маю. Ні дорогих меблів, ні цінних речей не маю, і все це мені не потрібне.
Я Дажбогом посланий гість до Народу. Живу, щоб усі мої духовні і тілесні сили віддати Народові, щоб не бути в боргу. Адже і душа моя, і биття мого серця дане Народом. Від Народу отримане, я повинен Народові повернути.
Якщо мій любий Народ мене не цінує, і забуде, і моя праця ворогами буде знищена, все одно - умираючи, усміхнуся, що живучи між рабами, не був рабом. Любив свого Бога - був Дажбожим сином. Любити свого Бога, о, яке це святе щастя!
147.
3. Тепер щороку в Україні вибирають найкрасивішу дівчину, та ще не знають - як її назвати? Королева, принцеса, місс. Одні люди такі вибори схвалюють, а інші - осуджують. Що скажете Ви?
В. Слово "дівчина" походить від "діва", а "діва" від "див", "дев", що у наших Предків (Трипільців) означало "бог", і я широко в "Мага Вірі" та під час розмов, кажу, що від "див" постали слова "деус", "зевс", "теос".
У дівчині наші Предки бачили чар Божий, дивотність, красу, милість. І ім'я нашої Первородительки Лель втілює в собі леління, милосердя, небесну добротність. Слово "пан" значить "п'ять", і паном був кожний, хто був досконало народжений (мав в доброму стані п'ять органів чуття: слух, нюх, зір, смак, дотик). Добре, щоб найкраща дівчина мала назву "панна України".
У кожного Народу є своя краса. Є краса негритянська, є краса японська, є краса індуська. Яка краса найкраща? На це відповісти не можна: бо красиве некрасиве, а некрасиве - красиве. У давні часи красива дівчина вважалася даром Божим, її проголошували богинею і їй поклонялися. Справді, поклонялися тим дарам Божим, якими вона обдарована.
Кожний Народ вірить, що він красивий, і ця віра окрасивлює його вдачу. Краса - велика сила, і особливо тоді, коли вона має красиву душу. Дівчина повинна свою красу звеличувати елегантними манерами, умінням красиво ходити, сидіти, сміятися. Умінням бути милосердною. І головне: з її душі має випромінюватися благородне почування, яке ознаменоване любов'ю до рідної Вітчизни, її мови, її волі, її краси.
У всі часи на всіх кутках планети Земля дівчата старалися бути принадними. Філософи, поети, письменники, малярі мають хотіння обожнювати красу, і це обожнення освячує їхнє натхнення. Краса людська прикрашує планету нашу, її треба плекати, щоб вона мала добре тілесне й духовне здоров'я на славу Людства.
148.
3. Є в нас прислів'я: не хвали себе, хай тебе люди похвалять. Хотіти бути славним значить проявляти нескромність.
В. Не кожне прислів'я оправдане життям. "Хай тебе люди хвалять". Які люди? Достойна людина знає: коли її хвалять блазні, вона пропаща. Коли достойну людину зневажають недостойні, вона робиться ще достойнішою.
Є такі, які кажуть: то він славолюб, тяжко працює, хоче бути славним. Чесно працювати для чесної справи - шляхетна риса світлого серця, чесного розуму. І всі таке прагнення слави повинні благословити. Славна Батьківщина має славних синів і дочок, має славних хліборобів, учителів, шахтарів, ковалів, співаків, письменників, політиків.
І ми кажемо: "слава Дажбогу". Буде наш Бог славний, будемо й ми славними людьми. Славмося на всіх землях і у всіх віках добротою свого серця, талантом свого розуму, працелюбністю, охайністю і святою вірою. Великий Народ сам своїм життям себе робить великим.
149.
3. Учителю Силенко, що думаєте про панслов'янізм? А запитую ось чому. Проф. Ч., польський патріот (живе у Вроцлаві), володіє багатьма мовами. Українською, 17 березня 1990 року, написав мені так: "Я вважаю, що Лев Силенко є Пророк не тільки Українців, але й цілої слов'янщини". Посилаю Вам копію його листа. Чому в "Мага Вірі" Ви не закликали творити панслов'янську силу?
В. Людству не потрібні пангерманізм, панарабізм, панслов'янізм чи панамериканізм. На планеті Земля живуть різні раси, нації, племена. І це мені нагадує сад, у якому ростуть різні квіти. Усіх їх звеличує неоднаковість.
Я проти братання Народу з Народом тому, що знаю з історії: під час братання сильніший робить рабом слабшого. І відомо: біблійні Каїн і Авель були братами. Є братання єхидне, підступне. І особливо Українці знають, що з ними впродовж віків браталися не Іранці, Іспанці, Англійці, а ті, які звали себе... слов'янами.
"Ми ж слов'яни"! Велика ви цяця. Покажіть неслов'янам, що ви вмієте самі себе шанувати, жити, як добрі люди з добрими людьми. Ви знеславили себе, ведучи між собою криваві війни. Слов'яни душили слов'ян в ім'я слов'янського братерства.
Ми європейці - раса, яка обдарила Людство геніяльними винаходами у світі технології. Ми утвердили нові поняття космології. Ми винахідливі, працьовиті, відважні, рухливі люди. І маємо перед світом продемонструвати, що твориться нове обличчя Європи, нова її історія, в якій Народ не гноблений Народом.
