3. Я хочу любити Україну по-християнському, і їй служити по-християнському, і мати християнську мораль і культуру. Я за
християнську Україну!
В. Плакала Мати Україна, що її сини любили її радянською любов'ю, в Народі утверджували радянську культуру і мораль. І казали: за радянську Україну! "Українцем можеш і не бути, головне - будь большевиком". Плакала Мати Україна, що її сини довгі віки любили її християнською любов'ю. У церквах стояли на колінах - молилися за здоров'я ханів, польських королів, москвинських монархів. "Українцем можеш і не бути, головне - будь християнином".
Служити Україні по-християнському значить ставити її на місце другорядне, а Юдею, як святу землю, її сина Ісуса і його родину, і його Віру, ставити на перше місце. Бо християнин, який національні святощі ставить на перше місце, а християнські - на друге, єретик.
Україна варта того, щоб її сини і дочки любили її українською любов'ю, і служили їй по-українському, і мали українську культуру і мораль, тобто - з святою вірою в Дажбога, любили Матір Україну понад усе!
161.
3. Хочеться вірити, що всі люди рівні, однакові - але так не є. Два брати Тарас і Микита - але які вони не однакові. Один - духовний аристократ, а другий - раб, холоп. Яка сила ошляхетнює людину? І помітив я: чим більш шляхетна людина (освічена вона чи ні), тим більш захоплюється РУНВірою.
В. Коли я був у Гватемалі (Центральна Америка), звернув увагу, що на грошах намальований птах, зветься він Кветцал. Кветцал красивий, гарно співає, живе в джунглях. І гватемальці хотіли його присвоїти, щоб він жив у клітці і співав.
Та Кветцал у клітці відмовився співати. І їжа така сама, як у джунглях, була йому не мила. Він понад все любив волю. Неволя ображала його вдачу. Він у клітці помер... І таке є й між людьми.
Кращий син (назвемо його шляхетним), бачачи, що Вітчизна в неволі, перестає веселитися. Ні розкоші, ні родинне щастя йому не милі. І він з такими, як сам, бере зброю і йде визволяти Вітчизну. Гірший син (назвемо його холопом-рабом) каже: а мені аби хліб, сало, горілка, а про Віру я не дбаю (Чужа вона чи Рідна), і до долі Вітчизни ставлюся байдуже.
Дві людини - два неоднакові світи, а вони ж сини однієї матері. Ті, які хочуть знайти відповідь, чому так є, вважають, що в генах кращого сина обізвалася шляхетна вдача Предка великого. Усі люди повинні бути рівними перед законами Держави. Та людей однакових немає.
162.
3. Щоб в Україні був мир між греко-католиками і греко-православними, що вони повинні зробити?
В. Щоб був мир між греко-католиками і греко-православними, вони повинні Україну любити понад все, і така любов їх зріднить. Відсуне на другий план їхню релігійну незгоду. Українською любов'ю треба любити Україну, а не грйсо-католицькою чи греко-православною.
Кардинал (глава "української католицької церкви") заявляє офіційно: "Наша церква була завжди в злуці з Папою Римським, і Київ та Східня Україна, були нашою територією", "Пророчим словом призначив нас папа Урбан 8-ий: "Вами, мої русини, сподіюсь навернути Схід"", газета "Свобода", 2 квітня, 1993 р., Джерсі Ситі, США.
Вислуговуючись перед чужим паном, кардинал-українець, вважає, що Київ і Східня Україна є територією римської Віри. Обурені архиєреї греко-православія бачать римську релігійну агресію. І шукають спільників. "Ми братам православним протягнемо руку, і наша армія окупує Україну, і вижене католицьких агресорів" - каже потомок цариці Катерини 2-ої.
Чим вища національна свідомість (чим величніше звучить гасло "Україна понад усе"), тим тяжче Народ іноземними релігіями роз'єднати, розсварити, знесилити. Греко-католики повинні перестати навертати на католицизм греко-православних, а греко-православні повинні перестати навертати греко-католиків на православіє, адже - та і та Віра чужа. Перестанемо самі себе навертати на Чуже, і до нас усміхнеться заплакана Мати.
163.
3. Учителю Лев Силенко, Ви навчаєте: люби Рідне. А брат-чужовір відповідає: 4 Люблю. Католицька віра - моя рідна Віра", "Люблю. Греко-православна Віра - моя рідна Віра". "Силенко мені каже, щоб я любив рідного Бога. Люблю. Саваот - Бог Юдейський, мій рідний Бог, бо я Віру християнську маю". Що на це скажете?
В. Хто Чуже зве Рідним, а Рідне - зве Чужим, вважається загубленим сином, блудним. Я вже казав: називай Чужу матір рідною хоч і щодня, вона Рідною не буде. Тільки рідна мати рідна. І ця істина обожествляє правдиву РУНВіру, Господом благословенну.
Глуха людина не буде скрипалем, сліпа - не буде малярем. Хто звик до ярма, і не хоче його скидати, йому треба дати два ярма. Він щасливий, що убогий духом. "Щасливі убогі духом, бо їх царство небесне", Маттей, 5,3, і з вірою в це, вони зобов'язані "коритися панам не тільки добрим, але й злим", 1-ше п. Петра, 2,18.
164.
3. Учителю, чимало наших людей мають малу національну свідомість. Довгі віки жили в неволі. Ваше віровчення їм ще не зрозуміле. Ними запопадливо опікуються чужі релігійні лідери, які до Вас ставляться вороже. Ви боїтеся смерти?
В. Людина родиться з любов'ю до Життя. І з ненавистю до Смерти. Я вірую в Дажбога - у Вічність Життя. Моя Віра сильніша за Смерть. Якщо я хочу жити, то тільки тому, щоб робити користь моєму Народу. Для цього треба мати Здоров'я і Час. Коли я, старіючи відчую, що вже став людиною безпомічною, у мене почне гаснути прив'язаність до Життя.
Вороги мені кажуть (пишуть), що коли я помру, моє тіло і мої твори, викинуть на смітник історії разом з Дажбогом. І цим вони прислужаться ще краще тим чужим силам, яким вони поклоняться. Я не є чарівною квіткою, а вони хочуть, щоб я мав долю квітки: усі найкращі квіти, які в пишних салонах радують очі людські, пов'янувши, умирають на смітнику.
Я ніколи не помру. Я на славу вірним РУНВіри, завжди житиму у степових волошках і маках, які в дитинстві радували душу мою. Я завжди житиму в зорях Українського Неба. Вони робили мої очі замріяними. І я вірив: зорі живі і іскорками промовляють до душі моєї. Ні, той, хто вірить у вічне Життя, Смерти не боїться. Хіба можна боятися того, чого немає? Я житиму в Дажбогові, житиму в Єстві Народу. Дажбог - Світло. Я прийшов із Світла і відійду у Світло.
165.
3. Учителю Силенко, люди, які не вчилися так, як треба, і тому мудрости своєї не мають, Рідну Духовну Суть зневажають, а Чужій - поклоняються. І кажуть зневажливо, що "Силенкова РУНВіра - це псевдорелігія". Я не знаю, що їм відповісти?
В. Три сотні років (тобто, до 313 року) Римляни казали, що християнські громади це збіговисько шарлатанів, темних бунтарів, злочинців, неморальних жебраків без роду й рідної мови. Вони сповідують псевдорелігію засновану Юдейцем Ісусом, від якого навіть Юдеї відмовилися, як від богохульника і лжехриста.
І чим більше Римляни зневажали Христа, тим активніше християнські громади гуртувалися. І йшли на смертні муки. Вони фанатично вірили, що Небо - твердь металева. Є на Небі двері, через які всі ті, які вмирають за Христа, йдуть до раю, де є щасливе вічне Життя.
Віра перших християн була натхненна, сліпа, і тому лякала Римлян. Заставляла їх думати: коли так сильно вірять, то може вони праві? Немає значення, яка Віра і в що людина вірить, але коли її Віра непохитна, вона стає великою силою, може похитнути гори.
Сьогодні деякі Українці (християни) зневажають святу Українську Віру (РУНВіру). Називають її псевдорелігією. І цим вони нагадують тих Римлян, які зневажали справжніх християн. Християни перестали бути справжніми тоді, коли імператор Константан оголосив Віру Христову імперською релігією, а єреї повідомили християнам, що він (імператор) Христом наставлений: раби Божіє, хто проти імператора, той проти Христа.
166.
3. Чи Ніцше був єретиком, антихристом? Чи Силенко єретик?
В. Фрідріх Ніцше (син протестантського пастира) критикував християнську релігію. Казав, що Бог (Христос) помер, і християнство також помре. Він не вірив, що Ісус воскрес, вознісся і живе, як Боголюдина в небесних просторах. Єретики - люди, які виступають проти вчень освячених католицькою, грецькою церквою. Єретиками були визначні філософи, письменники, вчені Європи.
З погляду Греко-Римських догм Силенко не є ні єретиком, ні ворогом Христа. Бо він не виступає проти догм, і не творить якоїсь християнської секти. Усі християнські секти, в більшій чи меншій мірі, єретичні. Силенко проповідує нове розуміння єдиносущого Бога. І коли хто хоче карати Силенка, то тільки за те, що він не хоче бути підвладним догмам і канонам Греко-Римської церкви. Але ж 72 відсотки Людства не вважають себе християнами.
167.
3. Що означає ім'я Бога у різних народів, релігіях? І що означають імена великих пророків? Я ніде не знайшов відповіді. А цікаво б знати.
В. У "Мага Вірі" можна знайти відповідь на ваші запитання. А тут коротко. "Амон" (назва Бога в Єгипті) значить "Будівник", "Таємничий". І цікаво, що "фараон" (титул єгипетського монарха) означає "великий дім". Юдеї і юдейо-християни закінчують молитву словом "амінь", тобто "Амон". Дажбог (первоназви - Дабага, Дажба) - Той, що дає буття, Життєтворчий, Даючий добро.
"Саваот" (Сабаот, Цабаот) значить "Воєначальник", військове божество, і такою ознакою він збагачений у "Біблії". Та дослідники семітських мов вважають, що "саваот" оформлене з сумеріянського слова "сапа" (сіпа), що значить "носитель насіння", "запліднення". "Юпітер" (Ю-пітер) - Небесний отець. "Зевс" від "див", "дев","девус".
"Ягве" (Єгова) оформилося з Гіттітського слова "Ява" (Явище), небесна блискавка була великою явою. "Аллах" від Сумеріянської назви Бога Ен-Лил. Слово зазнало ряд перетворень: Лил, Ело, Ел, Іл, Ілі, Елої, Елі. У старих Юдеїв "Ел" означало "Бог", і звідси Даніел (Суддею є Ел), Михаел (хто є Ел), Елізабет (Елева присяга). Первісне значення слова "лил" було "доброта", "леління" (хвилювання світу, вітровіяння).
У Англійців слово "Ґад" означає "Бог". Є твердження, що Ґад був в політеїстичній релігії Англо-Саксів божеством неба. Теологи юдейо-християнізму слова "гад", "бог" впровадили у Віру Христову, давши їм юдейське розуміння Бога.
І дещо про значення титулу, ім'я пророків. Заратустра - Жовтий верблюд, Будда -
Пробуджений, буджений, освітлений. Конфуцій - Кунг Футсу (Учитель Кунг). Мойсей - Той, кого витягнули з води. Могамет (Магмет, Магамет) - Промовляючий молитву, Молільник. Обережно і совісно вникаючи в первісні значення високо в світі пошанованих слів, ми ніби відслонюємо завісу, щоб заглянути у святиню духовної містерії.
168.
3. Учителю, чи правильно роблять Українці, що малюють Ісуса Христа у вишитій сорочці українській?
В. Греки намалювали Христа в одежі грецького принца, отже огречили Ісуса - сина з роду юдейського царя Давида. Я вірю, що Ісус шанував юдейський шлях життя. Він одягався так, як його земляки. Ми не знаємо чи був би він задоволений, побачивши себе в іноземному одязі.
Чи хотів би Тарас Шевченко ходити в одязі арабського шейха чи китайського мандарина? Ми гордимося нашим барвистим національним одягом. Але це не означає, що він всім чужинцям подобається, і вони б хотіли ходити у вишитій сорочці. Одяг не є тільки одягом. У ньому є втілені національні прикмети, винахідливість, замилування до краси і зручності.
Очевидно, дехто вважає, що одягання чужинця, який є Богом, в українську національну одежу, є виявом доброти. Та може бути й інша думка: а чи цим ви не порушуєте ідентичність Юдейця, його національну звичаєвість і обрядність, одягаючи його в чуже пір'я.
169.
3. Кажуть, що Ви любите тільки Рідних діячів, а до Чужих пошани не маєте?
В. Джордано Бруно був католицьким священиком. Виховувався у монастирях. Переставши бути монахом, написав в Англії дві книжки: "Про Причину, Початок і Єдине", "Про Нескінченність, Всесвіт і Світи". Він поділяв думки Коперника.
Він був запрошений учителювати у Венецію до патриція Моченіго, який його підступно видав в обійми сатани (святої інквізиції). Сім років інквізитори знущалися над ним. Вимагали, щоб він відмовився від свого вчення. Та Бруно залишився непохитним, і тому 17 лютого 1600 року був живцем спалений на площі Квітів у Римі.
Якби я відвідав Рим, пішов би на площу Квітів, і поклав би квітку моєї щирої пошани до великого Італійця. І подумав би: коли б мене інквізитори спіймали, лякали смертю і вимагали відречення від мого віровчення, я б сказав: "Скажіть, де будете спалювати, я принесу в'язанку дров. Смерть за святу Віру в Дажбога милосердного, праведного і єдиносущого, хай буде моєю останньою молитвою вірности своєму Богові і останнім виявом моєї синівської любови до Матері України".
