3. Учителю Силенко, я розмовляв з туристом з Індії. Коли перейшли на тему релігії, він сказав: у Індії є сотні, тисячі різних богів. Суперечки, спричинені многобожжям (неоднаковим трактуванням того чи іншого бога), виснажують душу Народу. І роблять людину забобонною, яка вірить, що її доля залежить від примх більшого чи меншого бога.
У різних регіонах Індії є інакше розуміння того самого божества. Брагмани многобожжям можуть роз'єднати Індію на декілька окремих країн. Чуючи це, я був безмірно радий, що в РУНВірі є абсолютний монотеїзм: вірні РУНВіри вірують в єдиносущого Господа Дажбога.
В. Індуська еліта (і це я відчув, перебуваючи в Індії) байдужіє до многобожжя. Коли проповідники юдейо-християнізму і мусульманізму казали: "Індуси, Бог один. А ви цілій сотні богів поклоняєтесь. Це ж відстала форма релігії", сталося диво. Філософ-теолог Свамі Даянанд Сарасваті (1824-1883 рр) стримав відхід Індусів до чужовір'я. Він об'явив, що є Індуська віра в єдиносущого Господа Бога. І його підтримала еліта, яка з вірою в одного Бога Брагму, об'єдналася в могутню релігійну організацію "Ар'я Самадж", що тепер поширена в Індії.
Брагмани витворили у віруючих вороже ставлення до "Ар'я Самаджу". І реформатор індуїзму Свамі Д. Сарасваті пішов на компроміс. Сказав: "Бог один. Але хто хоче, то може одного Бога називати й ім'ям того чи іншого божества, Бог може бути багатоназивним". Та мудрі зрозуміли, що провідна еліта Індії визнає концепцію єдиного Бога (монотеїзм об'явлений Свамі Д. Сарасваті), і Богові не потрібно мати сотні імен, Бог всюдисущий.
181.
3. Учителю Силенко, Ви запровадили в громадах РУНВіри рідні імена. Моя подруга Варвара, визнавши Ваше віровчення, вибрала собі ім'я Миролюба. Дивно: хіба має значення, хто яке ім'я має - рідне чи іноземне?
В. І не має, і має. Визнати РУНВіру значить увійти у рідний Світ Життя. Вашій подрузі, не питаючи її родичів, піп дав ім'я Варвара. Грецьке "варвара" (чи "барбара") - "чужинка". Чи не глум: має маму, тата, живе в рідній хаті і має ім'я Чужинка. Та мої думки будуть більш зрозумілі, коли дещо оповім про чужі імена.
Наприклад, Китайці мають рідні імена. Шінг Конг (Успіх), Тунг-гай (Східне море), Яв (Мала гора). Між іншим, філософ Конфуцій мав ім'я Яв. Сяо-Фу-І (Улюбленець долі), Сяо-Боо (Мов золото). І жіночі імена: Юі-Чу (Перлина), Фан (Аромат), Чун-Фу (Чарівнаперлина), Юк-Лан (Ніжна орхідея), Теї Фунт (Прекрасна рідність). Китайські імена вгармоновані з китайськими прізвищами, метрикою і психікою китайської мови.
Юдейські імена. Матеягв (Матвій) - Даний Єговою, Рахеля - Вівцебогиня, Марія (Міріям) - Гірка, Відкинута. Іоягв (Іоан, Іван)- Помилуваний Єговою, Джакоб (Яків) - Хитропідлесливий, Ісаак - Усміхнений, Джашуягве-Джашуя (Ісус) - Спасенний Єговою, Еліягв (Ілія) - Мій Ел Єгова, Мойсей - Витягнутий з води.
Грецькі імена. Зеновій - від Зевса, Денис - від Деонисія, Дмитро - від Деметри, Юрій (Георг) - Землекоп, Улас (Уклас) - В'ялий, Дамокл - Відомий світові. І латинські імена. Марко - від Марса, Роман - Римлянин, Віктор - Переможець, Віталій - Життєвий. У Англо-Саксів: Альберт - Достойний, Едгар - Щасливий, Вільям - Хатній, Роджер - Слава, Етель - Достойна, Келда - Весна (скандинавське) , Албіна - Біла.
І Москвинські імена часів сталінщини. Владлен - Владімір Ленін, Роблєн - Рожденний бить ленінцем, Реввола - Революціонная волна. Отже, "дєті октября" отримували імена в дусі "пролетарського інтернаціоналізму". У Африці є плем'я Кікуйо, яке дає імена дітям відповідно до "настрою погоди". Дівчина народилася в сонячний день, їй дають ім'я Няріо ("ня" - вона, "ріо" - сонце). Хлопчик народився підчас дощу, він отримує ім'я Вамбура
(Дощ). Зріднене плем'я у іменах бачить свою творчість, і це збуджує в ньому почуття племенної окремішности, гідности.
Римо-католицька церква в Англії навіть у 16-му столітті забороняла Англійцям називати своїх дітей рідними англійськими іменами. І далі зденаціоналізовує тих, які стають католиками. Кореєць Гам, у Римі освячуючись на корейського єпископа, мусів прийняти ім'я Августин, Єпископ Авона (країна Камерун) отримав ім'я Теофіл, Єпископ Зубеір (країна Судан) отримав ім'я Габріел.
Якщо не має значення, яке ім'я - рідне чи чуже, то чому Греки, за грецьким ритуалом княгині Ользі дали ім'я Геллена, а князеві Володимирові - ім'я Базиліус. Чому Христос має ім'я Яшуя (Ісус), а не Боголюб? Ні, ім'я це справа не тільки "іменна", а й духовна, культурна, мовна, національна, політична. Коли б Кияни 1200 літ тому дали Грекам Київську релігію і зкиянізували їх, Греки б сьогодні мали українські імена. Коли б Володимир прийняв Віру "от Арабов", сьогодні б Кияни мали арабські імена.
182.
3. Ви закликаєте визнати рідні імена. Які вони, де вони?
В. Після 988 року попи, прибулі з Греції, нам давали грецькі, юдейські імена, у нас не питаючи згоди. У "Мага Вірі" у розділах "Чужі і Рідні імена, прізвища, назви" подаю список рідних українських імен. І кажу: не біймося своїм доням давати імена Зірка, Калина, Русявка, Оріянка, Рідна, Голубка, Веснянка, Маківка. Ім'я дівчини Маківка пахне духмяністю рідного степу, асоціюється з морем золотавих нив, у яких пломеніють червоні, як кров, маки. У нас були гарні дохристиянські імена: Лада, Миролюба, Людмила, Зоряна, Жданна, Бажанна, Ярослава, Любомира.
Рідні імена відповідають природі Вітчизни, духові Народу, його душевним почуванням, пісенності його мови. Чужі імена, чужі прізвища, чужі назви сіл, міст, накинуті духовними чи мілітарними вторжниками, чинять розлад в народних почуваннях, руйнують міст, який духовно ріднить Потомків з Предками. Так я думаю, такий я є: я вийшов з душі мого Народу - Україна для мене дорожча за моє життя, і в цьому моя сила, благовістя моєї святої Віри.
183.
3. Якою є любов? Звідки вона і яка її головна властивість? Учителю Силенко, багатьох захоплюють Ваші відповіді на різні питання. Я студентка, люблю філософію. Мені дуже хочеться знати, які у Вас міркування про любов?
В. Є твердження, що людська свідомість тридцять тисяч років тому вже була оформлена, її першими квітами були твори (меандри) Мізинської культури знайдені на берегах Десни. Любов старіша - вона жила ще перед постанням Мови і Віри. Жила в інстинктах, як важлива суть пралюдини.
Предки Українців (Русичів), Англійців, Німців жили над берегами Дніпра і його приток одним Родом. І мова в них була одна. І таке почуття, як Любов, вони називали словом "люб" ("любати"), що змістом рівнозначне слову "хочу".
З трипільського (праіндо-європейського) слова "люб" постало ряд споріднених слів. Українці кажуть "любов", а Німці - "лібе", Англійці - "лав". Інші племена створили слова фонетично не тотожні з санскритом. Наприклад, Латини кажуть "амор", а Греки - "филіа".
У "Мага Вірі" пишу: Людина є дитиною Землі і Неба. Тисячу років тому Українці (Русичі) вважали себе внуками Дажбожими (людьми божественного походження). Дід називав сина свого сина онуком у значенні "помічником". Дажбог - Датель життя. Людина своєю вродженою любов'ю до Життя помагає Дажбогові утверджувати життєву вічність.
Дажбог - Воля. Любов там, де Воля. Людина любить вільно, розумно, чесно. І цим облагороднює себе. Хто любить тому, що мусить, страждає. Любов найсвітліше почування Людини. Людину ощасливлює Любов до рідного Роду, Краси, Знання, Відваги, Природи.
Людині приємно бути Людиною. Невидимі сили єднають Людину з Людиною, і ми їх звемо Любов'ю. Без Любови Людина не може бути Людиною. Хто не любить себе, не може любити інших. Чесна любов до себе й до ближчих може бути тільки в чесному серці. У давнину в Малій Азії, люди, живучи у світі бідної непривітної природи, утрачали любов до неї і до життя. І рекли: "Не люби світу, і речей, що є в світі", 1-ий л. Івана, 2,15. Їх вабило життя в раю (на небесах).
І розуміння Любови в національних і інтернаціональних релігіях має неоднакову мораль. Наприклад, Народ, який має національну релігію (Японці, Ізраельтяни, Китайці, Індуси та інші) єднає себе своїм самобутнім поняттям Любови, Милосердя, Віри. Є релігійні терміни - Японська любов, Індуська, Ізраельська. По духовних особливостях Любови, Доброти, які проявляє Народ до себе і іноземців, пізнається його вдача, його національна Віра.
184.
3. Любити Україну по-християнському. Що це значить? Яке Ваше розуміння Української любови?
В. Ісус навчав, щоб визнавці його віровчення, любили його більше, ніж свою родину (матір, тата, брата, сестру), Маттей, 10,37. Мораль християнської любови ставить Україну на друге місце, а Ісусову Батьківщину (Юдею) на перше.
У "Євангеліях" не дозволено християнинові любити рідну Вітчизну більше, ніж Вифлиєм, Єрусалим, Йордань. Немає тієї чи іншої нації, усі бо насіння Авраамове, є все і у всьому Христос, Павло до Галат, 3,28-29, Павло до Колосян, 3,11.
Хто Вітчизну Ісуса Назарея любить понад все, має правдиву християнську любов. Вислів "християнська любов" в українських часописах рясніє більше, ніж в іноземних, нагадуючи не високу національну свідомість народу.
Українська родина заопікувалася землячкою сиротою Оленкою. Оленка у спогадах написала: я завжди згадую їх за правдиву християнську любов, яку вони проявили до мене, "Нові дні", червень, 1993 р., Торонто. На думку Оленки родина проявила до неї душевну доброту не тому, що милосердність є властивістю Української вдачі, а тому що вона християнська. Християнська Любов не безрідна - вона народжена в душі Юдейця і його земляків, які шанували духовні основи свого Народу. Християнські теологи не без підстав вважають християнську Любов милосердною дитиною юдейської Любови.
У РУНВірі (в "Мага Вірі") є поняття: Українець, який любить Дніпро, Київ, Харків, Львів більше, ніж Гангес, Йордань, Вифлиєм і любить рідних Людей більше, ніж Чужих, є Людиною благородної Української Любови. І Англійці, Французи, Німці люблять своїх рідних Людей, свою Вітчизну більше, ніж Рим, Йордань, Вифлиєм.
Усі діти милі й гарні, та вівця своїх діток любить більше, ніж діток вовчиці чи медведиці. Любов до Рідного утверджена Життям на планеті Земля і благословенна Господом Дажбогом.
Наші Предки в квітучій природі бачили Дажбога. Природа була їхнім святим Храмом. Любов до життя була їхньою молитвою, найзрозумілішим почуванням. Любов помагала їм натхненно дивитися на Життя і Світ. Натхнення осяює Людину. Воно тільки їй властиве.
Вірність - благородна властивість Любові. Вірність між чоловіком і жінкою оздоровлює їхнє духовне й тілесне життя. Ощасливлює Родину. Вірність повинна бути чесна: чесність розумна і добродушна. Щасливо залюблені мають весну в серці в усі пори року.
Справжню Любов не можна вижебрати і не можна знищити. Вона є маніфестацією незалежности людського "Я". Людині хочеться любити. Залюблена людина краще розуміє себе, людей і Світ. Любов, народжена приємністю, хоче бути приємною, красивою і чесною. Любов є самобутньою основою не двох людей, а трьох: Любов двох започатковує нову Людину, і її ощасливлює Любов'ю. Постійність є властивістю справжньої Любови.
Справжня Любов є святом Життя, щирою молитвою душі, чарівним скарбом Неба і Землі. Любов є духовна і є тілесна. Цілісна Любов та, яка розумом вгармонована з душевними і тілесними пристрастями. У "Мага Вірі" подані "Сім Законів Правильного Життя", 6-ий Закон має назву "Правильна Любов". Звичаєвість (тобто мораль) облагороднює Любов, а обрядність (тобто культура) дає їй Натхнення. Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра) має Українське розуміння Любови притаманне вдачі, душі Народу України-Руси.
185.
3. У моїй родині аж три релігії. Батько католик, а мати греко-православна, славить грецьких святих. Я матері сказав, що визнаю Силенкове віровчення, сповідую РУНВіру. А вона: то ти не сповідаєшся, причастя не береш, хрестові не поклоняєшся, не цілуєш образів Варвари і Маттея, Господа Христа. Ти безбожник; невіруюча людина. Мати моя добра, і я, як син люблю її, терплю її образи, зневагу. Учителю Силенко, я студент, скоро буду лікарем, одружений. Скажіть, яка людина в РУНВірі вважається віруючою? З нетерпінням жду відповіді.
В. На планеті Земля є не одна тисяча різних релігій. І кожна з них має інакше визначення, що таке віруюча людина. І про це пишу й у "Мага Вірі". Залишимо релігії Африки, Азії, які для наших людей мало знані, хоч християнська релігія також вважається азіятською. Її корінь в юдаїзмі. Вона постала й ширилася в Малій Азії.
Є християнські секти в Європі і США, які до ікон не поклоняються і хреста не цілують - бо вважають це ідолопоклонством. І немає в них сповідання і причащання, бо вважають, що цей ритуал узятий з політеїстичних релігій Греції і Риму, і в "Євангеліях" про нього згадок немає.
Син священика, Іван Нечуй-Левицький, в оповіданні "Афонський пройдисвіт" (і про це я вже при іншій нагоді згадував) пише, що сповідання, причащання, цілування ікон ще не означає, що людина добра, правдомовна, милосердна, віруюча. Не люди з інших планет, а таки настоящі християни, які практикували церковні ритуали, проявляли найстрашнішу в світі жорстокість, катуючи Івана Ґонту, Максима Залізняка, Северина Наливайка.
Духовний сину мій, на запитання подібне на твоє, я іншому віруючому РУНВіри сказав: Людина добродушна, милосердна, людина, яка не обмовляє, не привласнює чужих речей, не чинить злочинів, віруюча. Віруючим юнаком є той, хто є вірним сином своєї Вітчизни. І не принижує її Гідности, стоячи на колінах перед іноземними релігійними авторитетами. Не просить у них помилування, спасіння. І не підпорядковує свій розум, свою душу іноземним політичним, військовим діячам. Люди, які мають обмежену релігійну освіту, скажуть: а при чім тут релігія?
Що таке релігійне, а що таке не релігійне є справою віруючих. У Японії, Ізраелі, Китаї між національним і релігійним немає розмежування. Є цілісна духовна суть Народу. І так є і в РУНВірі.
Коли ти не кривдиш людей, не робиш зла старим людям, вдовам, дітям, коли у твоєму словникові немає образливих слів, коли ти шануєш матір, батька і вірний своїй дружині, коли ти не затруюєш свою душу алкоголем, одурманюючими травами, коли ти втілюєш в щодення Сім Законів Правильного Життя і любиш Господа Дажбога милосердного і правдивого, ти воістинно віруюча людина, і ніякі пророки чи сини Божі не мають права тебе називати безбожником.
Дажбог милосердний і життєтворний, Дажбог - Світло, Правда, Любов. Дажбог - Датель несвідомого і свідомого Буття, і без Дажбога не було б життя на планеті Земля. Ти віриш у Дажбога, і стараєшся бути милосердним, справедливим, о, велика і шляхетна в тебе Віра, і Господь любить тебе і одухотворює добру душу твою.
186.
3. Учителю Лев Силенко, ми студенти, у газетах, журналах читаємо про Вас, як засновника конфесії (РУНВіри). Та хочемо почути Ваші відповіді на запитання не релігійного характеру. У чергах, установах, між старшими людьми чуємо розмови: "Є державна Україна, а далі - що? Хліба нема, одягу нема. Кому така держава потрібна?". І ряд інших запитань посилаємо. Ждемо відповіді.
В. Державна Україна-Русь, яку ми втратили після вторгнення на наші землі Татаро-Монгольської орди, постала. І хоч ми за її відновлення довго боролися, застала нас духовно й ментально непідготовленими до державного життя. Боротися за право мати хату - це одне, а будувати її - друге. Ми рабське ярмо скинули, та не знаємо, як жити без ярма. Як себе організувати, самодисциплінувати.
25-ть років тому, працюючи над "Мага Вірою", я записав таку думку: коли ми матимемо державну Україну сьогодні, і почнем себе здеморалізовувати невірою в неї, ми її втратимо завтра. Ми родилися і виховувалися у тьмі безпросвітної неволі. У нас була відібрана віра в себе, в свої сили й спроможності.
Рабські звички, які формувалися впродовж століть, вкорінилися у стиль нашого мислення, у спосіб життя, ввійшли у сферу підсвідомих інстинктів, їх позбутися може друге покоління, яке народиться і виросте на волі.
Людина з рабськими навиками вірить, що й без держави можна мати добре життя, прислуговуючи тим чи іншим іноземним панам. І ось такий тип холопа-гнучкошиєнка (раба шлунку) й каже: "Нема хліба, ковбаси та чарки, то не треба нам такої державної України".
"Та Українська держава є, тільки ми ждемо, коли вона буде справжньою", пишуть мені.
Справжня державна Україна буде тоді, коли вона постане не на партійних зборах, не в парляменті, не на міжнародних політичних ярмарках, а в свідомості - в душі всіх Українців, як природня життєва необхідність. І буде вона в душі Народу такою чіткою і рідною, як образ рідної матері, і такою потрібною, як хліб щоденний, вода, повітря.
Державна Україна - це ж наша рідна хата. У ній ми живемо, любимося, родимо дітей. Працюємо. У її історії коріння наше, суть нашого єства. І в ній майбутнє наших дітей.
187.
3. Усі кажуть: в державній Україні немає порядку. Діють дві сили: руйнівна і будуюча. Треба ждати: чия візьме. Головне, щоб був порядок.
В. Є порядок свій, а є - іноземний. Ви хочете, щоб вторгнулися китайці, іранці, москвини чи німці, і в нашій хаті зробили для нас порядок? І нагодували нас нашим хлібом? О, хто дасть нам шматок нашого хліба, той накладе на нашу шию ярмо нового рабства.
Державна Україна - це ми, українці. Які ми, така в нас і держава. У державі творчість нашого єства. У ній наша вдача, наш талант, наш розум, наші віра, совість, сила, честь. І наша велика любов. Без неї ми не можемо бути ми. Без неї ми не можемо мати ім'я в Світі, гідности, прав, пашпорту на право входу в родину держав Світу. Без неї наші внуки будуть рабами на рідній землі, і до стогону їхнього будуть "владики Світу" такі байдужі, як до стогону діток, які вмирали в муках голодної смерти в 33-му.
Натхненний святою Вірою в Єдиносущого Милосердного Господа Дажбога, кажу: Вітчизна та, яка має синів і доньок здатних на великі подвиги і терпіння, бездержавною не буває, її діти люблять її любов'ю вищою за розум, сильнішою за життєві блага, і цим звеличують себе, свій народ і гідність Людства.
Державну Україну треба любити чимсь більшим, ніж шлунок, політика, економічна співпраця народів, єдність слов'ян. Що значить "вищою за розум"? Державну Україну треба любити інстинктом самозбереження і самоутвердження, її треба любити так беззастережно, як любить мати дитину чи дитина - матір: їх єднає, їм дає силу щось більше, ніж розум. Містерія матері Природи.
Я особисто бачив в Індії подію: тигр схопив дитину, яка йшла в зоопарку позаду матері. Мати оглянулась: дитя в зубах звіра. І почався надлюдський поєдинок. Прибігли люди. Осліплений тигр покинув дитину, ранена мати померла. І присутні зворушено говорили: "Мати, о, мати, вона урятувала дитину, забувши про себе й розум, страх, небезпеку". І я подумав: мати керувалася чимсь більшим, ніж розум: святий материнський інстинкт їй дав силу урятувати життя, яке вона народила. У ньому закодована вічність Роду Людського.
О, коли всі ми, сини і доньки, облагороднимося беззастережною природною вірністю і любов'ю до державної України, вона (держава) стане в основі буття нашого "Я" і ми її матимемо во віки і віки. І жодна сила в світі не вирве її з нашої душі. І народи Світу, глянувши на глобус, з пошаною скажуть: тут Україна, у ній живе великий народ. Довгі віки живучи в рабстві, він здійснив подивугідний подвиг - переміг у собі рабські навики і став шляхетним архітектором своєї держави.
"У нас немає сприятливих умов для розбудови держави". О, пане-брате, глянь на себе! У тебе богатирська оріянська постава. Маєш сильні м'язи і хліборобську витривалість. Несприятливі умови перетвори в сприятливі. Щоб не засоромити себе й дітей своїх: прийшли сприятливі умови, і ти розгубився - не знаєш, що з ними робити. Прийшла воля, та не знаєш, як на волі жити.
"Робити не хочеться, бо гроші наші полова. Жду доброго життя". Гроші не падають з неба, ти їх робиш: зроби, щоб вони були такі золоті, як праця твоїх золотих рук. Добре життя - це воля, весна і багате рідне поле. Виходь стрічати сонце в поле, як багатир найбагатшої в світі землі, вона тобі дана Дажбогом - Господом твоїм, ти його дитина. Вигостри леміш, і вільно ори собі кращу долю. Сій, жни, мели і печи найсмачнішу в Європі паляницю. Світ знає: "Україна - житниця Європи".
На городі сій льон, коноплі, на толоці паси вівці. Роби нитки, тчи, сам собі ший красивий одяг. Віднови життєві досвіди Предків славних. Дивуй Світ практичною кмітливістю, винахідливістю, працьовитістю, наполегливістю, організованістю, самодисципліною. І духовною незалежністю - природньою добродушною Вірою в Єдиносущого і Всеправедного Господа Дажбога. Дажбог - Милосердя, свята Правда, Воля, Любов, святий Дух України-Руси.
188.
3. У ЗЗ-му мій дід, умираючи з голоду, казав: "Україна моя хліборобна, Москві хліб віддала, а сама голодна". Терпіли, умирали, бо держави своєї не мали. П'ятсот літ тому хліборобові було легше жити, ніж тепер в державній Україні.
В. Були в Україні-Русі такі часи, що хлібороб ішов за плугом, тримаючи при поясі меча і стрілу в сагайдаку. Щоб від несподіваного нападу кочовика оборонити жінку і діток, що сидять ось там (біля воза). Хліборобів любила воля тому, що вони її любили не співами жалісливими, а грудьми - ішли на поєдинок з тими вторжниками, які в них хотіли відібрати земний рай (благословенні степи їм передані славними Предками Трипільцями (Скитами-Антами-Русичами) ).
Від Колими до Соловків (на просторах імперії Зла) лежать наші кості. І в кожному місті України - масові Могили. Ми пережили жахіття імперських тортур. Смертоносні голодівки заплановані в Москві. Наш мозок з дитячих літ прополоскували антиукраїнськими ідеологіями, щоб ми не були ми. У нас відбирали наших синів-соколів, щоб вони на Курильських островах обороняли Тюрму Народів, яка чинила злочини у наших глиняних, соломою критих, окрадених хатинах. Ми все витримали. Все перетерпіли.
І сьогодні наші душі стомлені. Тілесні сили ослаблені. Та, не зважаючи на все це, зробімо останній спасаючий подвиг: не нарікаймо, що в державній Україні тяжко живеться. Нарікайли ніде і ніким не були пошановані. Станьмо стіною на наших кордонах, обороняючи спокій в душі народу, мир у наших селах і містах. Станьмо кращими, ніж ми є: відновімо довір'я до себе, віру в себе і своєю працею зробімо себе багатими людьми. І не забуваймо, що воріженьки заздрять нам.
189.
3. Я придбав "Коран" і "Біблію" - бо наша інтелігенція робить духовне відродження. Я в цих книгах буду шукати Бога, шукатиму себе. Бо кажуть, що в "Мага Вірі" Україна поставлена в центрі Світу, а це що: націоналізм.
В. Кажеш, що будеш шукати себе? Якщо ти не знаєш, де ти є, хто ти, і почнеш себе шукати там, де тебе немає, станеш блудним сином. "Коран" і "Біблія" - духовна література не твого Народу. У "Корані" розуміння Бога арабське. У "Біблії" розуміння Бога юдейське. Три рази прочитай ці святі книги, і згадки не знайдеш про твій Народ, його звичаї, обряди, його болі і радощі. Там, де немає твого Народу, немає й тебе.
Ти, як і кожна дитина, народився вільним, з непорочною душею. Народився під лагідним сонцем, на багатій предківській землі. Народився з чистим допитливим розумом. Думай вільно і чесно. Планета Земля кругла. І там, де ти зараз стоїш, її центр. І тому твоя Вітчизна - славна Україна-Русь є таким же центром Світу, як Рим, Адіс Абеба, Єрусалим, Медіна, Токіо.
Шукай себе в собі, пізнаючи глибинні коріння твого Народу, його вдачу. У твоїй душі повинна бути твоя свята Віра, твій Бог (тобто, твоє рідне розуміння Бога). І коли так буде, значить ти знайшов себе, свій незалежний шлях життя, о, ці духовні скарби мають тільки благородні люди. Слава Дажбогу, нашому, Він є Милосердя, Любов і Правда святая.
