3. Як ставиться РУНВіра до інакше віруючих?
В. Кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, правдива. Хто каже, що тільки його віра правдива, спасенна і Богом об'явлена, жорстокий. Він в ім'я Бога принижує інші віри. І цим показує, що має віру з низькою духовною культурою.
Я вчу: чим благородніша віра, тим більш вона толерантна. Сповідники РУНВіри толерантно ставляться до інакше віруючих, і цим звеличують себе і віру в милосердного Господа Дажбога.
11.
3. РУНВіра (конкретніше - ідея постання РУНВіри) - це творчий намір обдарованої людини, здатної повести за собою громаду, чи потреба часу?
В. Думаю, погодитеся: нові оригінальні думки інколи загощують до людини, як несподівані гості, як осіяння не залежно від потреб часу, обдарованості людини. Хочу згадати дещо з буднів мого дитинства.
Діти тепер мало спілкуються зі своїми дідами, а я не міг дня прожити без діда Трохима (батько моєї матері). Він мав одяг білий з домашнього полотна. Був сивий, чепурний, красивий. У різних країнах побував. Умів чарівно грати на сопілці, та ще краще оповідати про давні історії. І про це я пишу і в "Мага Вірі".
"Діду, а в нас був свій Бог? Бо ви кажете, що всі ті боги, що в церкві, чужаки?". І дід відповідав: "Та був, був... Дажбогом звався. Але нетямущі проголосили рідного Бога небогом, били його патиками, і втопили в Дніпрі". "А Дажбогові боліло, діду?".
"Заспокійся, не хмурній. То було колись. Тепер наші люди поклоняються Саваотові. І піп їм каже, що Саваот, Господь юдейський. А я кажу: коли він юдейський, значить не наш. Але ти про це нікому не кажи, бо нетямущі битимуть". "За Дажбога битимуть?".
І ріс я "загіпнотизований містерією" дідових оповідань. Роки йшли. Мужнів. І в душі мужніло непереможне хотіння мати рідного Бога. Де він, де його шукати?
Ставши дорослим, я вирішив побачити світ, їздив, як бідний турист. Жив у Індії, Пакістані, Іраку, Ірані. Бував у Греції, Туреччині; Франції, Англії та інших країнах.
Бував у святинях індуїзму, буддизму, ісламу, юдаїзму, маю сотні фотографій з цих мандрів. Святині Заратустрової віри оглядав тільки зовні: заратустріяни чужих людей до святинь не пускають. Та крізь відхилені двері я бачив: у них на вівтарі завжди горить "вічний вогонь".
І мав я розмови з брагманами, рабінами, кванушами. Та чужі релігії, чужі розуміння Бога, чужі святині були для мене чужими. І я не можу зрозуміти: як міг князь Володимир полюбити чуже більше, ніж рідне? Чуже вивчаючи, я переконався, що Бога і віру в Бога треба шукати в своїй душі.
І зростало велике хотіння показати рідним людям рідну дорогу до Бога. І не боятись того, що рідні люди, поклоняючись чужому божеству, осудять мене. Релігійність часів середньовіччя не для всіх минула.
З цими почуттями я входив у глибокі роздуми. І короткий час переживав вагання: чи готовий я жити самітнім, в бідності - "без кола й двора"? Чи готовий витримати погрози, приниження, обмови? Чи готовий розділити останні години життя Спартака, Івана Гуса? "Так, готовий", відповідав я сам собі.
Наснаживши себе такою готовністю, я в душі відчував велику силу волі і перевагу над тими, які є рабами матеріяльних благ, страху, лінивства, чужопоклонства.
І продовжував заглиблюватися у світ "Вед", "Авест", "Біблії", "Корану", у світ історії людства, індуської філософії, до якої (така моя думка) не може дорівнятися філософія грецька.
Я хотів пізнати світ, не щоб себе йому підпорядкувати, а щоб визначити своє місце в ньому. І все мною досліджене, передумане, перевірене, я описав у "Мага Вірі", об'явивши Віру в єдиного Господа Дажбога.
12.
3. Саме поняття Рідна Українська Національна Віра видається дещо ускладненим, Рідна і національна - хіба не тавтологія?
В. Тавтологія, але тут вона потрібна. Улітку 1964 року я почав видавати журнал "Рідна Віра", знаючи, що такої назви в українців досі не було. І пішли перші числа у світ широкий. І були добрі відгуки. Один з читачів написав: "Прочитав і став рідновіром".
І назви "рідна віра", "рідновір" швидко ширилися в діяспорі. Та до мене прийшли вістки, що священики у церквах заговорили новою мовою: "Наша рідна віра греко-католицька", "наша греко-православна рідна віра".
І я сказав: якщо греко-католицька, то не рідна. Якщо грецька православна, то не рідна. На мої доводи священики не звертали уваги. І я проголосив - Рідна Українська Національна Віра.
13.
З. Як зреагували газети в діяспорі, почувши про РУНВіру?
В. Вони спочатку були дезинформовані і подавали хибні вістки, що "письменник Лев Силенко закликає українців поклонятися багатьом богам (Перунові, Дажбогові, Стрибогові, Хорсові, та іншим)", що "Лев Силенко - людина високообдарована, але своїм прагненням повертатися до віри в багатьох богів, змарновує своє життя і многобожжям принижує українців. У Європі немає такого феномена як Силенкова РУНВіра".
При допомозі вірних побратимів я почав видавати газету "Самобутня Україна". І в кожному числі доводити, що "сповідники РУНВіри не вертаються до многобожжя, а вірують в єдиного і всеправедного Господа, і хай святиться ім'я його Дажбог!".
Оформилися Громади РУНВіри в США, Канаді, Англії, Австралії, і були вони в урядах цих країн зареєстровані: у реєстраційних документах зазначається, що "Громада визнає РУНВіру - науку Учителя Лева Силенка". Усе легалізувалося. І газети (особливо демократичного напрямку) почали РУНВіру брати під захист. Мовляв, "сповідники РУНВіри добрі українці, вірують в єдиного Дажбога. Ми ж живемо в США, де свобода віровиявлення".
14.
3. Але відомо, що є такі, які хочуть проповідувати многобожну віру наших предків.
В. Я з ними зустрічався, і казав: що згоріло, тяжко підпалити. Та і час не той, і потреба душі не та. Сьогодні потрібна українська концепція Єдиного Господа Дажбога, концепція нова, самобутня, не запозичена з храмів чужих релігій. Потрібні нові Заповіді, Закони Правильного Життя, Родинні Правила.
15.
3. Можете коротко сказати, що стоїть в основі Вами об'явлених Законах Правильного Життя?
В. Вірні РУНВіри покращують своє єство, втілюючи в щодення Сім Законів Правильного Життя:
1. Правильне мислення: Воля, Мета, Відвага.
2. Правильне хотіння: Любов, Справедливість, Послідовність.
3. Правильне виконання: Відповідальність, Точність, Дисципліна.
4. Правильне ставлення до себе: Повноцінне "Я", Незалежне "Я", Узгоджене "Я".
5. Правильне харчування: Якісна пожива, національне вариво, Обрядність.
6. Правильна Любов: Співпереживання і Жертвенність, Ненависть і Ощадність, Душевна краса і Вірність.
7. Правильна Віра: Природне її народження, Блаженне розуміння, Правильне призначення.
У "Мага Вірі" я подаю детальні пояснення Сімох Законів Правильного Життя.
16.
3. Книга Вашого писання має назву "Мага Віра", чому "Мага"?
В. Студіюючи індуську філософію, я побачив, що всі її терміни санскритські. У "Історії Індії" написано, що 5 тисяч літ тому до Індії прибули племена, які вже мали усні "Веди", і говорили вони санскритом. Прибули вони з тієї землі, яка сьогодні має назву "Україна".
Заглиблюючись у санскрит, я відчув чарівну спорідненість між українською мовою і мовою "Вед". Між іншим, скажу: сьогодні у наших селах є слова пов'язані з статевим життям і туалетом. Та наші словники їх не подають, бо вони є сороміцькі. А у "Ведах", у санскриті вони є, і ніхто їх сороміцькими не визнає, їхні вимови і значення залишилися без змін упродовж п'яти тисяч літ.
Санскрит зробив на мене потрясаюче враження, і про це я сказав у січні 1975 року в Делі-університеті на Всеіндійському Санскритському Симпозіумі. Стало мені радісно на душі: тепер я знаю, хто були Трипільці-Скити-Анти, ось їхні мовні перлини. І тепер я знаю, хто я є, звідки я і куди маю іти.
Геродот імена скитських царів і богів не вірно передав. Наприклад, скитська богиня родинного тепла не зветься Табіті, як написав Геродот, а Тапіті, є вона у "Ведах", її ім'я походить з санскритського слова "тапа", що значить "тепло".
Вибачте, що відхилився від питання. У санскриті слово "мага" значить могутня, і його корінь живе у словах "мужність", "муж", "перемога". Воно дуже поширене у "Рикведах", "Упанішадах", "Магабгараті", знаєте: титул "Магатма" (Ганді) значить "Могутня душа", велика, магараджа (могутній радник, володар).
10.
3. Ким, на Вашу думку, був Ісус Христос?
В. Він був рабином. І про це пише "Євангелія", Іван, 1,49; 6,25; 11,8;20,16. Він "з коліна Юдиного вийшов", Павло до Жидів, 7,14, Єваигелисти Маттей, Марко, Лука, Іван не визнавали Ісуса Богом. Ісус був у 325 році в містечку Нікея на соборі, де був присутній імператор Константан, єпископами проголошений Богом. Проголошення Ісуса Богом мало політичний мотив: імператор Константин хотів бути помазаний на імператорський престол не Помазаником (Христосом), а Богом. Архиєрей Арій був на соборі проти того, щоб Христос був Богом, і це спричинило суперечки довгі і тяжкі. Постало християнство з аріяським трактуванням Христа Ісуса.
Я вважаю, що Ісус - особа історична, а Христос - особа мітична. І я згідний з Іваном Франком, який вважає, що "Христос був не Бог, а такий же чоловік, як і другі, упоминався за бідними людьми, і за те був замучений, і, як умер, то так і остався, і не воскрес більше", 1881 р., журнал "Культура", 1924.
Митрополит С. Сембратович 1 грудня 1890 р. в листі до редакції журналу "Дзвінок" написав, що Ів. Франка не можна вважати християнином. Що ж: несторіяни (Сирія, Палестина) вважають себе справжніми християнами, але вони не вірять, що Ісус Христос є Богом.
18.
3. Атеїст - людина невіруюча, каже що й без віри можна жити.
В. Ні, атеїст - людина віруюча, він вірить в атеїзм, і визнає творців ідеї атеїзму. Він вірить, що віри з тим чи іншим розумінням Бога не потрібно. Вірить тому, що має віру.
Я вірю: Дажбог - це Любов. Людина може любити, не маючи віри в Любов. Вірю, що любити, маючи віру в Любов, приємніше, і особливо для душі, яка має бути натхненна. Душа розмовляє з душею при допомозі віри. Віруючий часто вірить у неймовірне, а невіруючий часто не вірить у ймовірне.
19.
3. Ви вважаєте юдаїзм вірою толерантною?
В. Є підстави так твердити. Юдеї не посилають проповідників до гоїв, щоб їх навернути на юдаїзм. І бачу, що толерантність юдаїзму до інакше віруючих відчутна і в "Біблії".
Наприклад, "Нехай інші народи ходять, кожний в ім'я свого Бога, а ми ходитимемо в ім'я Господа Бога нашого", "Біблія", Міхей, 4,5. З цього стає ясно, що юдеї вірили, що є Бог "наш" і є Бог "не наш". Зрозуміло, що тут іде мова про рідне розуміння Бога і про чуже.
І пророки Ізраельські навчали ізраельтян натхненно: "Нехай не буде в тебе чужою Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземним Богом", Псальми, 81,9. І навчання це життям оправдане, у ньому філософія національної окремішности, духовної незалежности.
І сила ортодоксальних юдеїв у тому, що вони віддано втілюють у життя те, у що вони вірять. Наприклад, римляни у часи імператора Калігули, володіючи Єрусалимом, намагалися в синагозі запровадити поклоніння римським національним божествам. Та юдеї, вірні батьківському Богові Єгові (Саваотові), відмовилися поклонятися чужим святощам. Тобто, відмовилися у своїй хаті визнавати чуже розуміння Бога, чужу духовну культуру, чужий спосіб життя. Відмовилися бути латинізованими рабами.