Суть двадцята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
190.
3. Світ знає, що в Україні був 33-ий рік. Сім мільйонів померло людей найродючішої землі. І в 21-му вмирали, і в 46-47 вмирали. І в цьому винуватий комунізм - чи не так?
В. Адольф Гітлер чітко і ясно казав Німецькому Народові, що він хоче його ощасливити. Приєднати до Германії нові родючі території Східньої Європи. Він на крові й сльозах поневолених Народів хотів для Германців збудувати нову могутню імперію. Якщо не всі Німці, то більшість підтримала германського месію (фюрера посланого Провидінням). І почалася Світова війна. Германія вважала, що за таку чарівну землю, як Україна, вона готова віддати життя двох, трьох мільйонів своїх кращих синів.
Автохтони (Українці) стали б в Україні чужинцями. Завойовники написали б історію, що в Україні Українці є зайдами. А Германи - автохтони України, і знайшлися б між рабами-українцями "великі вчені", які за хліб і ковбасу, ширили б цю німецьку теорію, і архиєреї віри Христової молилися б за Гітлера так, як за хана Батия, короля Казиміра чи монарха Петра 1-го.
У Москві, Суздалі, Ленінграді був комунізм, але в цих областях в 33-му з голоду ніхто не вмирав. Вони мали хліб, масло, сало привезені зі степів України. Голод (жахливе умертвіння України) був запланований у Москві фельдфебелями Московської імперії, а яка ідеологія цієї імперії (православіє, панславізм чи комунізм) значення для умираючих з голоду немає.
Українці в Україні були Москвою позбавлені навіть тих прав, які мали раби в жахливих імперіях (в Ассирії, Вавилоні, Єгипті). У Вавилоні давали рабам пшенишну кашу, овочі, часник, і вони з голоду не вмирали. Хто винуватий у жахливому голодоморі в Україні? Русскіє-Москалі? Ні.
Винуваті Українці тому, що вони три сотні років тому повірили в "братання двох братніх Народів". Повірили в доброго царя православного. Повірили в чужинця Ульянова-Леніна, який їм давав їхню землю. Повірили, в його казку про рай земний. І їхня дитяча Віра в союз двох братів привела до провалля, в яке вони падали в ім'я перемоги комунізму.
Українці сліпо повірили греко-православним архиєреям - братам во Христі. Забули, що біблійні Каїн і Авель були братами, однією матирею народжені. Забули, що є брат-раб і є брат-пан. Забули, що брат (народ-гнобитель) жорстоко експлуатує брата (народ-гноблений). І ця експлуатація зветься Союзом Мирних Народів. "Пасітесь мірниє народи, не нужен вам свободи кліч. К чєму стадам дари свободи, іх надо рєзать, ілі стріч", С. А. Пушкін.
191.
3. Я студент. Старі поморщені люди, хоровиті не цікавлять мене. Стараюся обминати. Майбутнє належить молодим. Хіба можна з цим не погодитися?
В. Юначе, молоде лице, блискучі очі, молодечий сміх, красива постава, бадьорість для всіх приємні. Старі люди, бачачи красиву молодь, радіють. У внуках бачать продовження життя Роду свого. Не думай, що ти кращий тому, що молодий. Молодість подібна на сад. Дерева швидко покриваються чарівним квітом і швидко пелюстки опадають. Будучи молодим, умій тішитися і гордитися не молодістю, а успішним навчанням, самодисципліною, працею на славу Вітчизни. І молодій так, щоб поморщена хоровита старість твоя мала в душі багато сонця.
Стара людина часто забуває, що вчора їла, але з яскравістю пам'ятає свої молоді літа, ніби вони були вчора. Якщо молоді літа були багаті доблестю, світлими ділами, успіхами, вони світлом опромінюють душу старої людини, і ніби оздоровлюють її.
Є старі поморщені люди добрі. Умій їх привітати, і проявити до них милосердя. І це буде явою твого благородного ума, правильних знань життєвої мудрости. Не забувай: тільки ті молоді люди обминули старість, які померли молодими. Старість - осінь життя. У весняні роки життя учися, працюй, довершуй славні діла, щоб мати багату осінь, золоту осінь.
У мої дитячі роки моїм другом і учителем був мій рідний сивий дід Трохим. У "Мага Вірі" про нього згадую. Я був дитиною, яка всіх турбувала запитаннями, і дідові відповіді мене найкраще задовольняли. Юначе, бійся пустоцвітної молодости, май світлу Мету і прямуй до неї, втілюючи в щодення Сім Законів Правильного Життя. Живи з Вірою в Дажбога.
192.
3. Пане Силенко, Ви нагадуєте воїна, який самітній стоїть у степу і готовий до бою з військом. Вами заснована РУНВіра - справа дуже тяжка. Українці належать до різних іноземних релігій, сект. Іноземному поклоняються, а рідне зневажають.
В. Я мій Народ рідний люблю і ненавиджу: люблю, бо він мій, моя душа, моя кров і ненавиджу, що він звикнув бути рабом (орієнтується на іноземні релігійні поняття, авторитети, підпорядковується чужим політикам, воєначальникам).
Іти по протоптаній дорозі рабства легше. На ній все знайоме (і статки, і недостатки, і веселощі, і смутки рабської долі). І Віра, що все від Бога, ніби облегшує, освячує рабство, бо ж.., все від Бога.
Хочу землякам - християнам, згадати земляків Ісуса Христа. Жиди, яких вів Мойсей з Єгипетської неволі, бунтувалися. Мовляв, хочемо вертатися до Єгипту. Там, хоч і свистіли батоги по наших рабських спинах, та все ж ми мали воду, хліб, часник, дах над головою. А тепер блукаємо по спекотній пустині без води і хліба. Кому така воля потрібна? ...Та роки йшли, раби у пустині померли, їхні внуки народжені на волі, почали будувати вільне життя (формувався новий тип Гебрея).
Українці на волі живуть, як в неволі: у рідній хаті поклоняються чужим богам. Знедолюють себе рабським мисленням, нерідним розумінням Бога. Я знаю: РУНВіра - справа тяжка. Але хіба суть в тому - легка вона чи тяжка? Головне те, що вона правдива. У ній духовне спасіння Народу. З нею і тільки з нею вийдемо з многовікового дому неволі. Неможна з рабства вийти, маючи рабську духовність.
Третє покоління народжене в державній Україні буде майже вільне від рабських навиків, знаючи РУНВіру. Оформиться новий тип Української Людини. І я її (завтрішню Людину) бачу сьогодні, і мені стає приємно на душі.
Коли я в душі виношував світ РУНВіри, концепцію Віри в Єдиносущого Господа Дажбога, на весь Світ був самітній. І не було біля мене людини, якій би я відкрив таїну моєї душі. Коли пробував натякати, казали: атеїст, поганин, антихрист. Я боляче переживав рабську долю мого любого Народу.
Буваючи у різних країнах, бачив рабів ще темніших, як мої люди. І мені хотілося їм сказати, хто вони, чому і ким закуті? Заговорив до потомків Азтеків. І вони зробили донос своєму панові Іспанцеві. І я мусів з тієї місцевости зникнути, думаючи: раби не знають, що таке воля, і тому не можуть її цінувати.
Надлюдська сила (її називаю благословенням Дажбожим) мені сказала: "Іди! Коли весь Світ буде проти волі твого Народу, не бійся. Краще воювати зі всім Світом, ніж бути рабом усього Світу". Люди мої, ідіть зі мною. Як святість несу в села й міста велике світло Волі - Рідну Українську Національну Віру, Нове Духовне Народження - святу Віру в Єдиносущого Дажбога, Дажбог - мій Бог.
193.
3. Я професор, біолог. Часто веду розмову про Вас, Учителю Силенко. Як на Вашу думку: куди йде сьогоднішня цивілізація Людства?
В. Слово "цивілізація" тепер має багато значень, адже воно охоплює культуру, мораль, політику, закони суспільні, технологію, науку та інші ділянки життя Народу. Простіше кажучи: цивілізація це відхід від примітивного дикого способу життя у світ комфорту, що нібито є благом, щастям людини.
Людина, відійшовши від "дикого примітивного" життя, задихнулася в світі високої цивілізації. Значить "висока цивілізація" пішла хибною дорогою. Сьогоднішня цивілізація нагадує чарівний палац побудований з льоду на льоду розумними архітекторами. Сонце гріє, палац падає і тонуть його будівники. Повітря, яким дихає Людина, вода, яку вона п'є, харчі, які вона споживає, затруєні. Людина родиться і живе в затхлому чаді цивілізації, слабнуть її гени. Обезсилюється інстинкт самозбереження. І не дивно, що "Половина населення (в США, Л. С.) страждає на ту чи іншу ментальну хворобу, і це є частиною життя", Др. Рональд Кесслер, Мічиганський університет -Анн Арбор, ІРекорд", 14 січня 1994р., Вейн, Ню Джерсі.
Нервова система людини високої цивілізації перевиснажена. І я це бачу, дивлячись на обличчя людські. Поступово зникає природня душевна радість, яка є ознакою доброго здоров'я. Меншає веселих людей. Усміх приємно діє на людину, і тепер він штучно культивується, як додаток до успішного бізнесу (зв'язок між продавцем і покупцем).
У містах шум, гудки, рев моторів, тривожні сирени, гуркоти виснажують органи слуху. Крикливі вуличні реклями, миготливі вогні, жахіття телевізійних передач стомлюють душі дітей і дорослих. Людина стає гвинтиком у маховикові цивілізації, її життєві дані (колір очей, волосся, основа її життєпису) закомп'ютеризовані. Тепер йде мова, щоб закодувати властивості ген кожної зокрема людини, щоб спеціальні органи знали, які спадкові хвороби в людині можуть проявитися. І буде тайною, чому молоду й здорову людину не хоче компанія застрахувати.
І до цивілізації належить сила ядерної зброї, якою начинена планета Земля. Вона рівняється одному мільйону і шістсот тисяч атомних бомб: кожна з них має таку силу, як та бомба, яка впала на Гірошиму. Щоб уявити скільки людей загине, коли б усі ці ядерні бойові голови вибухнули, треба один мільйон і шістсот тисяч помножити на п'ятдесят п'ять тисяч (бомба, яка впала на Гірошиму, умертвила 55 тисяч людей).
В ім'я чого може початися "ядерна світова війна"? Люди будуть воювати не тільки за хліб, місце на Землі, а й за воду. З 1998 року починаючи, Людство щороку вживатиме води п'ять тисяч кубічних кілометрів. Річний приріст населення - 80 мільйонів осіб. Увесь земний запас питтєвої води дев'ять тисяч кубічних кілометрів.
Чи цивілізація зашвидко пішла вперед чи людина не підготовлена її засвоїти, в її світ себе ввести? Сильніші люди виживатимуть, слабші, відчувши хронічну втому нервової системи, збайдужіють до життя. Шукатимуть притулку в диких лісах, горах, їм хотітиметься жити так, як жили нецивілізовані люди. Пили чисту джерельну воду, дихали чистим повітрям, їли зерна вирощені на незатруєній землі.
І не можна цивілізацію судити, називаючи її жорстокою, споживацькою, паразитарною. Вона є твором Людства, яке любить себе, не бажає собі гибелі, вірить у краще майбутнє. Велика цивілізація - людський розум великий. Він сам себе чарує своєю винахідливістю. Та треба, щоб він почав себе чарувати своєю Передбачливістю, своїм критичним ставленням до себе. Самозаспокоєння, що "якось воно буде, все вляжеться", шкідливе, небезпечне.
Землю, Небо, Воду треба звільнити від пороків цивілізації, з цього й почнеться духовне й тілесне оздоровлення Людства. Дажбоже, Ти єси енергія вічна і незнищима свідомого і несвідомого буття. Ти дав Людині все, що в Світі найкраще, і коли вона йде до прірви, зупини її, як заблукалу любу дитину свою.
194.
3. У передхристиянській Україні-Русі було багато ідолів - стояли дерев'яні статуї Київських богів. Хрестителі казали, що вони не правдиві. І ми їх били, палили, рубали. Топили в Дніпрі. Тепер в газетах читаю, що в нас ще стоять ідоли большевицькі. І дехто каже: не треба їх нищити, бо то ж культура. А хіба ті Київські ідоли, які ми з веління зайдів Греків понищили, не була культура? Учителю, ну що це за слово ідол?
В. З грецького слова "еідос", що значить "образ", "вигляд", "форма", "ікона" (портрет), "статуя" постало слово "ідол". Слова "ідея" й "ідол" мають споріднені поняття. Ідоли (ікони, образи), які є втіленням протилежних ідей, не можуть стояти рядом. Наприклад, статуї Будди, Христа, статуї богородиць Ізиди, Маї, Марії віруючі уквітчують, та не ставлять їх разом у своїх святинях. Вони репрезентують неоднакові віровчення.
У Києві, Чернігові та інших містах стояли зображення (ідоли) богів. Вони символізували духовну, культурну, моральну, мілітарну незалежність Українців-Русинів. Їхній світогляд (розуміння Життя, Віри, Землі, Сварги (Неба)). Обличчям Київські боги були такі, як Кияни. У них Кияни бачили свій образ. І це їх зріднювало з їхніми богами, і вони їх любили, і нікому не дозволяли їх зневажати.
"Бийте Київських ідолів, паліте, осквернюйте їх, топіте!" - так хрестителі рекли Киянам. Ну, порубали те, що мало образ Українця-Русина. Знищили твори талановитих Киян. І почало розпаношуватися в Києві ідолопоклонство іноземного походження (красиві ікони, намальовані грецькими малярами, привезені з Греції і продані за пшеницю, мед, шкіру, сало). І в Києві на руїнах Київської культури почала процвітати Грецька, названа Христовою благодаттю. На місцях, де стояли Київські ідоли, поставлені іноземні ідоли з образом Грека, Юдейця.
Ні, під час хрещення не вирішувалася справа знищення ідолопоклонства на нашій святій Землі. Зустрілися дві ворожі ідеї - миролюбна рідна Київська і експансивна іноземна. Між ними точиться явна і прихована боротьба. По стороні якої ідеї стануть Кияни? Від цього залежатиме доля їхня і їхніх потомків.
Большевики з наказу Москви осквернили, порубали в Києві християнських ідолів (повалили ідолів грецького православія, образи митрополитів, архимандритів). На їх місце поставили знову іноземних ідолів (статуї Леніна, Сталіна, Свердлова, Дзержинського). І партія при допомозі Чека, ГПУ почала втілювати в життя Народу культ большевицьких ідолів.
Павло Тичина (у "Літ. Україні" за 16 жовтня 1970 року) пише, що "солдат, утікши з полону німецького, стрінувся в лісі з окресленням статуї Леніна. І він, упавши перед Леніном, обіймає його ноги і просить Леніна пробачити йому за смертний гріх його великий, а саме те, що він військове звання своє зганьбив". Тут бачимо класичне ідолопоклонство, його ритуал і містику. Зрозумійте, що справа не в ідолопоклонстві, а в його походженні, в його ідеології й моралі. Стати в лісі на коліна перед образом (ідолом) рідної Матері, яка віддала життя, обороняючи сина-патріота Вітчизни, і квіти до її стіп покласти, о, яке це шляхетне світле ідолопоклонство! Справді ж син не поклоняється кам'яному чи дерев'яному ідолові (образові), а матері рідній, відчуваючи биття її серця в своєму серці і бачачи в її образі свій образ, в її любові до України свою любов.
О, Дажбоже, Єдиносущий і Правдивий Господи наш, Ти Святий Дух України-Руси. Ти Милосердя, Любов. Ти Вічність і Світло. Ми діти твої, не робимо з тебе ідола (статуї). Бо хіба Святий Дух має образ, стать? Ми діти Світла, Любови, Милосердя, Волі. Немає Віри вищої за Світло. Ми в Дажбогові і Дажбог в нас, і тому ми безсмертні. Ми з Світла приходимо і в Світло відходимо. Ми шляхетні й щасливі люди, ми не поклоняємося іноземним поняттям Бога, любимо Господа свого, і хай святиться ім'я Його Дажбог.
195.
3. Учителю, в Івано-Франківському є чимало людей, які визнають Ваше віровчення. Я принагідне запитала католицького єпископа, бо ж колись у школі була його ученицею, що він думає про РУНВіру? Почула обурливу відповідь: -"Нам секти не потрібні". Чи ми, громада РУНВіри, секта?
В. Так як і завжди, раджу входити у зміст слова, ознайомитися з його значенням. Латинське слово "секта" (сектус) значить "частина", "секція", "шлях", "спосіб", "мала група", яка порвала зв'язок з оригінальною релігією. Юдеї, які були огреченими, порвали зв'язок з православним (ортодоксальним) юдаїзмом і визнали вчення сектанта Ісуса Назарея.
У юдейській секті Ессенів формувався світогляд Ісуса. Ессени жили комуною, ніхто з них не мав права мати приватної власности. Хто приходив до Ессенів, був зобов'язаний своє майно роздати. Маєтна людина не може попасти до раю небесного.
Юнаки, які йшли до Ессенів, вивчали "Тору", не дбали про життя тата, матері, родини. Жили, як жебраки, бо ж, мовляв, птахи не сіють, не жнуть, а живуть. І людина повинна жити, як птахи небесні.
У книгах з історії релігій Світу визначено, що християнство це секта юдаїзму. Християнство, як я вже говорив, поділене на сотні сект. Найбільші з них: римо-католицька, греко-ортодоксальна, несторіянська, лютеранська. І менші: адвентисти, кальвіністи, мурмони, юнітаріяни та ряд інших. Одні визнають, що Ісус є Богом, а інші визнають, що Ісус не може бути Богом, бо ж він є Христосом, тобто Помазанцем. Та всі вони вважають себе християнами.
РУНВіра не може бути сектою. У РУНВірі нова (досі в релігіях не знана) концепція Господа, Нові Заповіді, нові Закони Правильного Життя, нові Молитви, Календар. У деяких обрядах РУНВіри відчувається обрядність наших Предків (Трипільців).
Якщо єпископ назвав РУНВіру сектою, то він це зробив тому, що недостатньо орієнтується в тих справах, про які говорить. Або вважає, що стадо, яке він пасе за дорученням Римського Архиєрея, не повинне мати зближення з РУНВірою. Він з погляду римо-католицької Віри, правий і ми, вірні РУНВіри, з погляду РУНВіри, праві.
196.
3. Пане Силенко, Ви баламутите хохлів-малоросів, які вірили, як пише "Історія Русів", що вони діти біблійного Яфета, кровно споріднені з Яфетовим братом Семом (з семітами). Ви це заперечуєте. Але ж не над берегами Дніпра постала мова, культура і цивілізація Людства, а між Семітами в Єгипті. У старих книгах, які я маю, про українську культуру і цивілізацію, ніхто й не згадує. Щойно після хрещення Кияни почали знайомитися з культурою, і в церкві кожний панотець про це каже.
В. 12 тисяч літ тому найстародавніша в світі Мізинська культура була в епогеї розвитку. Виникла вона на берегах рік Десни-Дніпра і ознаменована чарівними меандрами, які й досі збереглися на деяких українських сорочках (особливо гуцульських і давніх чернігівських, київських).
І 11-ть тисяч літ тому одне з племен Мізинської культури (мисливці, які винайшли зброю - лук, стрілу), полюючи за звірями, йшло на Захід. Мізинці перейшли Гібралтар: стали першими білими людьми, що появилися в Африці (на території Марокко, Алжиру). І на цих землях вони плекали мізинські геометричні взори, які й до нині помітні в житті Марокканців, Алжирців. Та на постійне життя Мізинці поселилися на просторах Сахари, які тоді були квітучими (мали багато озер, боліт, звірини). Живучи під пекучим сонцем, вони стали смаглявими, частина з них змішалася з автохтонами.
Коли настала зміна клімату (вітри несли піски, присипали зелені поля Сахари), Мізинці переселилися на береги Нілу. І вони десь шість тисяч літ тому започаткували Першу династію фараонів. Антропологи вважають, що Предки Єгиптян були людьми європейського походження, зазначують, що в епоху фараонів, кожний десятий Єгиптянин мав світлі очі (сірі, сині).
(Після вторгнення Арабів в Єгипет (640 року н.е.), арабська мова стала пануючою. Стара єгипетська мова, культура зникли з щодення і обличчя Єгипту, з погляду етнічного, зазнало змін).
Культура і цивілізація Сумерії (Шумер) старіші за Єгипетську. Тепер (на основі карбону-14) археологи Англії, Франції, Італії, Азії ствердили, що історія мови, культури і цивілізації Індо-Європейських Народів, почалася над берегами Дніпра і його приток. І ця хліборобська культура відома, як Трипільська.
Візьміть у бібліотеці Конгресу (Вашінгтон) книгу (к. н. 85041070) "Історія Англійської мови" (автори - Р. МкГрум, В. Кран, Р. МкНеіл) видану в Ню Йорку в 1986 році. У ній подана географічна карта з "стрілами". І зазначено, що чотири - дві тисячі п'ятсот літ перед Христом з території, яка тепер відома як Україна, на Захід виходили племена Кельтів, Латинів, Германів, Греків, Фригіїв, Балтів і на Схід - Арії (Інди), Іранці, Гіттіти. І очевидно - Сумери.
Отже, десять тисяч літ тому мова білої людини була одна, і оформилася вона над берегами Дніпра і його приток. З кореня цієї мови впродовж тисячоліть розвинулися мови Індо-Європейських Народів. "Мага Віра" була написана в 77-му році: у ній про це пишу, подаючи твердження найвизначніших істориків стародавньої Євразії.
197.
3. Тепер в Україні ростуть, як гриби після дощу, різні секти юдейо-християнські, буддистські, індуські, індусько-християнські, мусульманські та інші. І кожна з них хоче, щоб Українець в неї узяв Віру. Мій приятель сказав, що Віру взяв в Індуса.
В. Прикро, що мушу часто повторювати вже сказане раніше. До 988 року русини (русичі-українці) казали іноземцям, які їх намовляли "Віру взяти": "На Русі - Віра Русі. Ми внуки Дажбожі. Чужому божеству не поклоняємося" .
Японець вважає, що його Віра національна японська, це його душа. І так думають про свою національну Віру Індуси, Китайці, Юдеї. У їхніх рідних Вірах є все те, що властиве духові їхнього єства. У нашій історії занотовано, що князь Володимир відійшов від Віри свого тата - царя Святослава і "Віру взяв от Греков".
Там, де усталене хибне розуміння Віри, є думка, що "Віру можна взяти". Поет Платон Воронько привселюдно заявив: "Віру святу возьму в Ілліча", "Вітчизна", вересень, 1968 р., Київ. Тільки духовні безбатченки на Віру можуть дивитися, як на рукавиці, які можна взяти, позичити, відкинути і інші взяти.
У Ілліча Леніна була ленінська Віра. Він її з фанатичною одержимістю визначив у своїх писаннях. І вторгався з нею у свідомість Народів Москвинської імперії. Хотів при допомозі "міровой революції" поширити на всій планеті Земля.
Ленінова амбіція не випадкова: його душа ніби перегукується з душею Чингіс хана Темуджіна. Хан вірив, що монгольські боги поблагословили його завоювати всі Народи, створивши Всесвітню Орду ("Союз Народов Міра"). Ніхто не мав права сказати, що Темуджін чи Ленін помиляється. Ленінову непомильність освятив Сталін у своїй догмі "Вопроси ленінізма". Непомильність - це Бог (Абсолют).
О, Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, я щасливий, що вірую в Тебе, Ти мій Бог. Я Віри в жодного іноземця не візьму: у його Вірі немає мене, немає душі мого Народу. У РУНВірі втілена вдача, талант, любов, воля синів і дочок України.
Усе, що живе (несвідоме й свідоме) відстоює сутність свого "Я". Чи треба жайворонкові брати пісню в соловейка? Ні, жайворонок по-жайворонковому чарівний, і його дзвінко-срібляста пісня є чаром його вдачі, таланту. Ні вдачі, ні таланту, ні рідної матері, ні Віри не можна в того чи іншого іноземця взяти.
198.
3. Учителю Силенко, коли я почав проповідувати Ваше віровчення, мене сусід запитав: то ти не віриш, що взимку во Юдеї у Вифлиємі Бог у яслах народився? Діва Марія Бога-дитину пеленала. Це вже ввійшло в душу нашого Народу, і з цих причин йому його рідна Віра, тобто РУНВіра, не потрібна. Він звик вірити, що на чужині чужинка народила Бога.
В. Людина свідомо й несвідомо звикає до різних обставин життя, і в цьому її живучість. Вона може, живучи на волі, звикнути до вільного життя. І може, живучи в неволі, звикнути до невільничого життя (зжитися з рабським горем, зжитися з рабською релігією, ідеологією, з холопським мисленням). І повірити, що така її доля, іншої, кращої їй Бог не дав.
Якщо ми, поневолені рабською звичкою, не прагнутимемо себе покращити, вільні люди не схочуть з нами стояти поруч. Де вихід? Треба стати новими людьми, ощасливитися новими звичками - увійти у світ РУНВіри, відновити національну гідність, самобутню сутність свого "Я".
РУНВіра - Віра сучасна, хоч і поєднана з коренем Предків (Трипільців). У давніх релігіях є легенди, що Бог родився. Богородиця Мая непорочно народила Боже дитя Будду. Богородиця Ізида непорочно народила Боже дитя Гору. Богородиця Марія непорочно народила Боже дитя Ісуса. У РУНВірі нове розуміння Бога. Бог - Вічність, Безмежність, Світ у Богові і Бог у Світі. Світ не родився - Світ вічно був, є і вічно буде Світом. Дажбог - Енергія Світу вічна, Незнищима. Всюдисуща. Дажбог - Свідомість (самоволодіюча сила) Світу. Людина народжена Дажбогом, її єство божественного походження. Без Дажбога Світ не може бути Світом. Я в Дажбогові і Дажбог в мені. Вічність і її дії всюдисущі. Кожному Народові дане право мати свій шлях життя, своє розуміння Господа і називати його по-своєму, і молитися до нього по-своєму.
199.
3. Що думаєте про хрещення Київської Руси? Волхви сперечаючись, не створили єдиної концепції, яка б об'єднувала племена Руси-України навколо Києграда. І многобожжя в нас переживало духовну кризу.
В. Про хрещення Руси пишу в "Мага Вірі" в оповіді "Поруйнуйте жертовники їхні" та в книзі "Переоцінка Духовної Вартости". В основі Христової науки осуджене насильство. Христителі Руси відкинули Христа, здійснюючи насильницьке хрещення, хрестили "вогнем і мечем". В ім'я Христа виступили проти Христа. Зневажили концепцію його духовної моралі. У Константинопольського патріярха була політична мета: Русь підпорядкувати канонам, і авторитетові Візантії. Таку підлеглість найзручніше здійснити при допомозі зятя Базиліуса (Володимира). "Варвари" (Києград воював з Константинополем) вороже ставилися до ромеїв (візантійців і їхньої віри Христової).
"Хрестили вогнем і мечем", свідчить Нестор-Літописець. Душа Народу (та ще такого давнього і гордого, як Український) вразлива. Чутлива, їй було боляче відчувати, що над нею
з наказу її князя чиниться насильство. Зневажається, руйнується все те, що рідне й святе. Знеславлюється віра царя-лицаря Святослава, руйнуються традиції, культура Анта, Кия.
У Києві утверджується нова мораль (звичаєвість): хто зрадив Віру батьків і їхні звичаї, той добродій, на нього зійшла благодать Господа Саваота - Бога Іудейського і його сина Ісуса. Хто не хоче зрадити Віри батьків, їхні завіти, їхньої любови до рідних обрядів і звичаїв, той злодій, поганин, діє в його душі дух сатани.
Хрещення Руси роз'єднало Українців (Русичів), посіяло між ними недовір'я, ненависть. Брат зненавидів брата: один ставить вар, кладе квіти, писанки на Могилу Предків (у Київському Священному гаю). А другий, щоб догодити зайдам (преосвященним єреям-грекам), руйнує Могилу Предків, бо вони... були нечестивими язичниками (не знали гречеської Віри православної).
Я кажу: зрада рідних ідеалів (не має значення - розвинені вони чи ні) є зрадою. Вірність Предкам, які передали свою любов Потомкам, свою землю своєю кров'ю в оборонних боях скроплену (поля, ріки, гаї, криниці), свої звичаї, завіти і свою мову, є найсвятішою. І в цій святій вірності поняття політеїзму чи монотеїзму не стоїть понад усе.
Україна-Русь достойно й незалежно, вдосконалюючи свої духовні ідеали, сама б поступово перейшла до вищої форми релігійної свідомости так, як це зробили Перси, Юдеї, Араби.
У Київській Русі постало б київське розуміння Єдиносущого Господа, своє богословіє, свої шляхетні розуміння моралі, культури, традиції. У рідній Київській Вірі Кияни бачили б себе, свою самобутню духовність. І цим звеличувалося 6 їхнє почуття національної Гідности, Зріднености, Єдности. Їхній найвищий духовний Тато (патріярх) звеличував би себе, стадо своє і Україну-Русь своєю незалежністю, рідною Вірою в Бога.
У душі відчувши осяяння Дажбожого благословення, я почав проповідувати РУНВіру, святу Віру в Єдиносущого Господа Дажбога. Крім Дажбога, немає Бога. Україна - Одна, Сонце одне, Народ Український один, і він духовно об'єднаний Вірою в Господа одного, слава Дажбогу.
