3. Як ставиться чоловік до жінки?
В. У катехизисі РУНВіри "Навчання" зазначено: Чоловік милосердний до Жінки. Милосердний, отже, благородний. Він не буває жорстоким. Чоловік допомагає жінці в хатній праці. І особливо тоді, коли вона працює на хліб щоденний.
Він вірний їй. І знає: з вірності постає в душі його блаженство. Він спричиняє в людей шанобливе ставлення до Дружини. Дбаючи про її здоров'я, не говорить їй образливих, прикрих слів.
У години родинного лиха Чоловік не виявляє розпачу. І родина, бачачи татовий спокій, лихо переносить без болючого душевного зрушення. Які б у родині не були прикрощі, клопоти, нестатки, Чоловік у день народження Дружини дає їй квіти, дарунок.
81.
3. Як ставиться жінка до чоловіка?
В. Вона йому показує лагідність, любов. На працю проводжає, усміхнувшись, і стрічає усмішкою. Усмішка жінки, яку любить чоловік, діє на нього, як напій щастя і здоров'я.
Живучи в розкошах чи в бідності, Жінка дбає, щоб її одяг і ліжко були свіжі. І щоб місце, де готується їжа, мало найчистіший вигляд. Це потрібно не тільки для охорони здоров'я, а й для того, щоб спожитий харч був краще засвоєний. Жінка, як світлий дух родинного щастя, прихильно ставиться до гостей.
82.
3. Як родина виховує дітей?
В. Правила виховання дітей подані в "Мага Вірі" (День 2-ий, "Діти і родичі"). І про це пише й катехизис РУНВіри "Навчання". А тут - коротко. Людина родиться два рази: перший раз - тілесно. Другий - духовно. Від правильного духовного народження залежить успіх людини.
Родичі (батьки) терпеливо (без погроз, крику, наказів, залякувань) ставляться до дітей. Не даючи відчути, що вони їх напучують, особистими прикладами привчають до точності, правдомовності, чепурності, працьовитості, послідовності, вольовості. Родичі вміло втілюють у щодення 17-ть Заповідей РУНВіри, Сім Законів Правильного Життя, об'явлені в "Мага Вірі".
Та перш за все, учать Дітей правильно вимовляти слово. І чітко будувати речення усне й на письмі. Прищеплюють пошану до слова (його змісту й мелодії). І кажуть: благородна людина на образи не відповідає образливими словами. Шанує чистоту уст своїх: з брудних уст виходять брудні слова, які знецінюють людину.
І Діти повинні знати, що з неуцтва постають забобони, марновір'я. Забобонна людина вірить у привиди, чуда, нічим не доведені. І цим тримає себе в тьмі. Вона дійсністю вважає те, що облудне. І нехтує тим, що справді гідне віри.
83.
3. Є школярі, які уникають труднощів, їх зневірює ними зроблена помилка. І школа для них є тягарем. Та на вулиці вони легко хапають лайливі слова і їх приносять у Родину, як якийсь добрий здобуток.
В. Треба дітям тихо казати: наука шкільна чи домашня - справа тяжка. І це приємно, що вона тяжка. Бо хто перемагає труднощі, той стає сильним, розумнішає, покращує себе. Лінивство, бездіяльність, страх перед труднощами ніколи не були прикметами людей сильних, розумних, славних.
Родичі не повинні розніжувати Дітей і не повинні підстосовуватися до їхніх примхів. І не треба ганьбити за те, що вони зробили помилку чи якусь шкоду. Помиляється не той, хто помилився, а той, хто лінується чи не хоче виправити помилку. Хто вибачається, признається до помилки й хибної дії, той себе покращує (самовдосконалює).
У родинному словникові не повинно бути лайливих (смітникових) слів. Діти не чують, що тато і мама сваряться. Якщо в Родині незгода, її спокійно полагоджують на родинній нараді. І про це ніхто з членів Родини не оповідає стороннім людям.
У Родині устійнена філософія успішного життя. Життя - це праця. А праця - це щастя, яке дає людині можливість показати свої здібності. І працю треба виконувати не тільки, щоб її виконати, а щоб виконати найкраще. Успішним виконанням справи, праці людина покращує свої здібності й утверджує свій престиж.
Коли працюючий переконав себе, що робить не тому, що хоче, а тому, що мусить, праця стає стражданням. Коли працюючий вірить, що його праця достойна, корисна людям, Вітчизні, то така віра облегшує його працю і дає йому натхнення виконати її успішно. Правильно
виконана праця та, яка виконана досконало, красиво і без великих витрат часу і сил.
Дитячий і юнацький вік - час навчання. Учитися треба, щоб у дорослому віці виконувати ту працю, яка подобається. Хто виконує роботу, яку не любить, швидко стомлюється і не має хотіння покращувати свої здібності. Навіть найгірша праця, але коли вона потрібна для суспільства, її виконавець повинен бути добре оплачений і пошанований.
84.
3. Чи в Родині сповідників РУНВіри є Молитви?
В. У "Мага Вірі" є біля ста Молитов і Медитацій. Та всі вони змістом відрізняються, наприклад, від молитов юдейо-християнських, у яких віруючий просить Господа, щоб він йому дав "хліб щоденний, і не ввів його в спокусу".
Я кажу: Господь Дажбог Милосердний і Всеправедний. Він нікого не вводить у спокусу. Він не спокусник. І нікого не карає пеклом. Він дав нам (дітям своїм) усе, що нам потрібне для достойного життя. Дав нам землю багату, родючу, джерельні степові ріки, лагідне небо. Дав нам гарну вроду, вдачу і ощасливив нас любов'ю до праці. І ми в молитвах славимо Дажбога. Благодаримо за дари.
Перед обідом ми кажемо молитву, щоб відхилитися від клопітливих думок. Самозаспокоїтися. Думами з Дажбогом-Світлом поєднатися. Починаючи обідати, даруємо один одному усмішку. Усмішка - це квіти на столі. Ніхто не має права під час обіду починати сварню, робити докори, суперечки.
85.
З. Тепер у нас відроджуються старі звичаї, обряди. Яке Ваше ставлення до них і яка Ваша думка про УАПЦ?
В. Ми, Українці-Русичі, жили майже тисячу літ у духовній неволі. Від 988 року до 1921 року церква Христова в Україні-Русі була злою мачухою, яка до нас говорила чужою мовою. І про це 14 жовтня 1921 року на Соборі УАПЦ у Києві в св. Софії сказав митрополит Василь Липківський.
"Тепер (в 1921 році, прим. Л. С.) ми маємо свою рідну матір, свою церкву святу українську, яка звертається до вас із словом Христовим нашою рідною мовою". Не можна без болю в серці читати ці слова. Вони викарбувані на пам'ятникові В. Липківському в США.
Там, де пригноблена мова рідної матері, живе в пригнобленні душа народу. Ми були духовними рабами. Усе, що мало іскру духовної незалежності, немилосердно нищилося. І я про це на основі історичних даних пишу в "Мага Вірі". Уряд УАПЦ український, незалежний, а богорозуміння, космологія, догми, ритуали в УАПЦ юдейо-грецькі.
86.
3. З Вашого вчення виходить, що вислів: "та віра правдива, а та - ні", перестарілий?
В. Я кажу: кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, правдива віра. У державній Україні повинні творитися нові обряди і звичаї. Треба, щоб у нашому житті не було рабського коліноприклоніння перед іноземною агресивною духовністю. Ми повинні бути Ми.
87.
3. Отже, в РУНВірі зміст і форма обрядів, звичаїв українські?
В. У РУНВірі, Дажбогом благословенній, зміст і форма обрядів - Українські. Ми віримо, Всеправедний Господь не ділить дітей на панів і рабів, на вибранців і невибранців. Господь ніде не сказав, що свідомість одного народу має панувати над свідомістю іншого народу. Що Віра одного народу є кращою, а другого - гіршою. РУНВіра правдива свята Віра України-Руси.
88.
3. Ми студенти. Духовний Учителю, скажіть: що робити, щоб люди в державній Україні жили без турбот, тривог, клопотів. Щоб жили щасливо, без нарікань на тяжке життя?
В. Немає життя без турбот, тривог. Гляньте: птахи, риби, лісові звірі щодня клопочуться, де і як знайти їжу? І часто засинають голодні. Вони сторожкі, мають ворогів, охороняють гнізда й дітей.
Є на світі багато неоднакових визначень, що таке Щастя? Ті вірять, що Щастя (рай) на небі. А ті вірять, що на небі немає місця придатного для життя.
Фабрикант має три мільйони долярів, і чується нещасливим: клопоти, тривоги не дають йому вночі заснути. Жебрак увесь день ходив голодний, вечером знайшов п'ять долярів. І так багато радости заіскрилося в його душі. Наше слово "щастя" оформилося з трипільського (санскритьського) слова "свастя" (освітлення, радість).
Мої твердження будуть незвичні, я кажу: щасливе життя там, де є клопоти, тривоги, перешкоди, турботи, і де є воля, здоров'я і хотіння їх перемагати. Людина народжена боротися за життя. Борючись із перешкодами та різними клопотами, вона себе покращує, зміцнює, пізнає. Розумово розвиває і ощасливлює. І в цій боротьбі наснажується вірою в себе. Стає архітектом духовних і матеріальних вартостей.
Мати природа щедра, але й вибаглива. Любить сильних, працьовитих, наполегливих, винахідливих, щоб кращали люди на планеті Земля. Збагачувалися інстинктами самозбереження. Ліниві, збайдужілі, недбайливі, боязливі, обтяжені лихими звичками не хочуть
боротися з труднощами. Не хочуть покращувати шлях свого життя. Ждуть, що хтось звідкись їм принесе щастя. І слабнуть, і гинуть. Або - стають рабами сусіднього агресивного племени.
Ми довгі століття не мали права бути Ми. Жили "на нашій не своїй землі": були поневолені мілітарними і духовними вторжниками, і вільні сильні Народи на нас дивилися, як на людей другого сорту. Архиєреї греко-ортодоксії дали нам їм вигідну назву - "православні малороси". І жили ми вірячи, що ми "Яхветові діти", яких сам Саваот покликав орати, сіяти і Хама і Сема годувати, як державних і духовних провідників. (Від "Сема" й походить назва "семіти").
Та сьогодні весь світ почув, що ми, Українці-Русичі, внуки Дажбожі, маємо свою Державу - нашу (свою) хату. Не нарікаймо, що в ній тяжко жити. Не знецінюймо самі себе сварнею, яка чужа віра краща, якому чужому релігійному авторитетові підкорятися, а якому - ні.
Нарікання - риса вдачі рабської, безпорадної, яка хоче, щоб зайшов чужинець і помирив збунтованих рабів і зробив порядок на їхньому подвір'ї.
Будьмо улюбленцями природи, достойними дітьми Дажбожими, дітьми Світла, Правди, Любови, Милосердя. Розвиваймо в собі винахідливість, наполегливість, діловитість. Наша рідна хата (Держава незалежна) виглядатиме зовні і всередині так, як ми її обладнаємо. І по тому, які в Українській державі будуть порядки, закони і яке буде їхнє втілення в життя, Людство буде оцінювати нашу матір Україну і нашу національну здібність. Українське розуміння Бога, самобутність нашої національної моралі.
"Але ж ми опинилися на руїнах імперії голі й босі, і темні сили перешкоджають нам будувати державу." О, добре, що не опинилися в тюрмі імперії, а на її руїнах! Є нагода показати Світові, що ми Народ достойний. Здібний перемагати ворогів своєї держави, здібний відійти від лихих звичок, набутих в рабстві. Здібний перетворити руїни у сад багатої європейської держави.
89.
3. Нам Силенкове віровчення нове й незвичне, не потрібне. Ісус Христос нас навчає: люби ворогів своїх. Це ж, щоб не було ненависти, а була любов. Чуєте, пане Силенко? Україна мусить бути християнською.
В. Чую. І вірю: любов і ненависть - близнята, які живуть і житимуть у генах Людини. Мати ненавидить тих, які в неї вкрали її любе дитя. Вона ненавидить тому, що любить (любить свою дитину). Людина, яка любить усіх (злодіїв і добродіїв), підозріла. І небезпечна.
Отже, справа не у словах "любов" і "ненависть", а в тому, який у них закладений зміст.
Ненависть до поневолювачів Вітчизни свята, а любов до них - потворна. Народ, який має непримиренну ненависть до вторжників - загарбників Вітчизни, невільником не буває.
Я читав "Євангелії", і ніде не знайшов, щоб Ісус казав: "Любіть ворогів моїх". Отже, ворогів Ісусових треба ненавидіти, а ворогів своїх, визнаючи вчення Христове, треба любити. Бачу в цьому якусь подвійну мораль.
Немає на Світі такої великої чи малої держави, яка б не мала ворогів явних чи затаєних. Горе буде велике тоді, коли Україна не матиме ні ворогів, ні приятелів. Це означатиме, що її ім'я зникло з географічної карти. А її Народ перебуває у ямі, про яку не знає людство.
Говорення, що Україна повинна бути християнська, мусульманська, буддистська, справа несерйозних людей. У США, наприклад, ніхто не говорить, що США повинні бути християнськими чи мусульманськими - бо ж це викликало б у Народі релігійні чвари, війни. Україна повинна бути Українською, у якій конституцією забезпечена воля віровизнання. І зазначено: в Україні немає релігій привілейованих і переслідуваних, немає кращих і гірших.
