|
1. Діалогічна форма викладу філософського матеріалу бере свій початок в античності. Розмову ведуть: чернець, що відає монастирським заїздом для прочан та подорожніх, і мореплавець із Генуї, який зупинився в цьому заїзді.
2. Тапробана — острів у Індійському океані. Страбон і Пліній під цією назвою мали на увазі Цейлон. У XVI ст. так називали Суматру. Який саме острів мав на думці Кампанелла — важко сказати.
3. З докладного опису міста можна гадати, що Кампанелла цікавився публікаціями в галузі архітектури, зокрема творами Л. Альберті і Ф. Патріцці.
4. Сім планет — це: Сонце, Місяць, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Сьогодні наука знає в сонячній системі дев'ять планет. А саме: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон, які обертаються навколо Сонця.
5. Бомбардами в той час називали гармати важкого калібру, які стріляли кам'яними кулями вагою до 500 кг.
6. Перистиль — в античній архітектурі колонада навколо відкритого простору — подвір'я, саду, площі і т. п.
7. Склепіння храму являє собою небосхил у такому вигляді, в якому його видно на екваторі.
8. За вченням Клавдія Птолемея, грецького астронома II ст., найяскравіші зірки — це зірки першої величини, а ті, що випромінюють слабше світло, належать відповідно до наступних п'яти категорій.
9. Кампанелла має на увазі небесний екватор та екліптик («великі кола») і добові паралелі («малі кола»).
10. Кількість напрямків вітру збільшена Кампанеллою на чотири: з тридцяти двох до тридцяти шести, бо число 36 (6X6), за його уявленням, мало містичне значення.
11. Далі правителя Міста Сонця Кампанелла називає Сонце або позначає астрономічним знаком Сонця — О.
12. Пон, Сін і Мор — це скорочення латинських слів: Potentia — Сила, Sapientia — Мудрість, Amor — Любов. За тодішніми уявленнями, три позитивні основи всілякого буття.
13. Космограф — вчений-натураліст у широкому розумінні, що дає відомості про всесвіт астрономічного, географічного, геологічного, ботанічного характеру.
14. Піфагорійці — учні грецького математика і філософа Піфагора (VI ст. до н. e.). Вони становили замкнуту філософську общину з цілою системою обрядів, які має на увазі Кампанелла.
15. Е в к л і д — грецький математик IV ст. до н. е., названий «батьком геометрії».
16. Риба-єпископ — фантастична риба. Докладний опис її дав французький учений П'єр Палон у творі «Про природу і різноманітність риб з їхніми зображеннями» (Париж, 1555). Інші назви риб також народного походження.
17. Фенікс — міфічний птах з червоним і золотим оперенням. Згідно з легендою, через кожних п'ятсот років Фенікс сам спалює себе і знову відроджується з власного попелу.
18. М о й с е й — за біблійною легендою, пророк і законодавець ізраїльтян.
19. О з і р і с — єгипетський бог сонця.
20. Лікург — напівлегендарний законодавець Спарти в IXст. до н. е.
2І. Помпілій — Нума Помпілій — напівлегендарний римський цар, якому римляни приписували утворення релігійних і громадянських законів.
22. 3амолксі , або Залмоксіс — божество фракійців — племені, яке населяло сьогоднішню Болгарію. За іншою версією, раб, учень Піфагора, який під його впливом пропагував вчення про безсмертя душі і дав фракійцям закони.
23. Солон (бл. 640 — 559 рр. до н. е.) — афінський законодавець і поет.
24. Ц є з а р, А л е к с а н д р, П і р р, Ганнібал — імена уславлених античних полководців і державних діячів.
25. Зацікавлення Китаєм у Європі зв'язане з подорожжю і перебуванням у ньому Марка Поло. Порох китайці винайшли ще в X ст., книгодрукування — в VI—VIII ст.
26. Запитання поставлено в дусі схеми Арістотеля, який у третій книзі «Політики» розрізняє три форми державного ладу: республіку (владу переважної більшості народу), м о н а р х і ю (владу однієї особи) і аристократію (владу жменьки осіб).
27. Усуспільнення власності Кампанелла широко відстоює в творі «Політика», додатком до якого було «Місто Сонця».
28. Святий А в г у с т и н — Аврелій Августин Блаженний (354—430), християнський теолог, філософ-містик. Головні його твори: «Про місто боже» і «Сповідь».
29. На думку Лафарга, Кампанелла впровадив такі форми звертання, використавши описи життя деяких племен Південної Америки в творах тогочасних мандрівників.
30. Тобто у березні, червні, вересні і грудні.
31. Думка, що зображення, на яке задивилася жінка при зачатті, може виливати на зовнішність потомства, зустрічається в античній літературі. Так, у романі Геліодора «Ефіопіка» (III ст.) ефіопська цариця, народивши білолицю дочку, пояснює це тим, що вона «під час статевих зносин з чоловіком задивилася на статую Андромеди».
32. Вчення астрології полягало в тому, що в момент, коли на світ з'являється дитина, небесні світила мають на неї вплив, визначаючи фізичні, розумові й морально-етичні якості немовляти. Цей вплив залежав від того, як були розташовані планети в хвилину народження дитини щодо знаків зодіаку, тобто дванадцяти сузір'їв, серед яких Сонце рухається протягом року. Від цього нібито й залежало майбутнє людське життя. Вплив небесних світил на людину залежав від: 1) природи самих планет, 2) їх розміщення в системі зодіаку, 3) їх аспектів. До благотворних планет зараховувались Сонце, Юпітер, Венера й Місяць, до лиховісних — Марс і Сатурн, а Меркурій належав до байдужих. Для астрологічних спостережень небосхил, тобто «коло генітури», по якому рухається зодіак із своїми сузір'ями, був поділений на 12 рівних частин, званих «небесними домами». Доми ці мали свої назви. Перший дім — це дім життя, другий — багатства, подальші називалися домами братерства й дружби, уз споріднення, дітей, здоров'я (за іншими поглядами, пороків), шлюбу, смерті й спадкування, релігії і подорожей, почестей, заслуг, ворожнечі й неволі. Найсильнішим був вплив першого та десятого домів.
У склад зодіаку, тобто сукупності розміщених уздовж екліптики 12 сузір'їв, названих іменами переважно тварин, входили: Овен, Телець, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Близнята, Водолій і Риби. Від кожного з них можна вписати в зодіакальне коло рівнобічний трикутник, квадрат, шестикутник або провести діаметри кола. В такий спосіб утворяться аспекти, тобто положення, в яких Сонце, Місяць та інші планети перебувають відносно себе самих. Таких аспектів звіздарі розрізняли п'ять: квадратний, або квадратура (коли два небесні тіла перебувають у двох сусідніх кутах квадрата, вписаного в це коло), і протилежний (діаметральний), або опозиція (коли два небесні тіла віддалені від себе на 180°),— ці аспекти приносили лихо; трикутний (тригональний) і шестикутний (секстильний) віщували щастя, п'ятий аспект — сполучення (коли дві планети наблизились між собою на невелику відстань), не виражав ні лиха, ні добра. Якщо для прикладу за вихідну точку взяти сузір'я Козерога, то воно перебуває в протилежному аспекті з Раком, в трикутному — з Тельцем і Дівою, в квадратному — з Овном і Терезами, в шестикутному — з Рибами і Скорпіоном.
33. Астрологи уявляли життя людини як рух, зумовлений силою початкового поштовху, або «пуску» (гр. aphesis). Пущене в рух, немов стріла з лука, воно залежало від панівної в даний момент планети, яка, немов лучник — афета (гр. aphetes), пускала в політ життя й перебувала на одній з п'яти точок кола генітури. Афетами могли бути Сонце чи Місяць, а інші планети лише в тому разі, якщо ні Сонце, ні Місяць не перебували ні в одному з «афетичних місць».
З4. Сузір'я Діви в гороскопі, тобто на східному краї обрію. Основні точки кола генітури були: «схід», або гороскоп, верхній пункт, і «захід» — пункт зіткнення кола генітури з обрієм.
35. Супровід — термін, уживаний в астрології на означення планет, які містяться близько одна від одної і рухаються в одному напрямку.
36. Фома Аквінський (1225—1274) — представник середньовічної схоластики, один з головних ідеологів католицизму.
37. Див.: Платон. «Держава», V.
38. У той час, як схоластичні теологи вважали людське тіло осередком гріховності й спокус, солярії жодної функції людського організму не називають гидкою.
39. Дані, які наводить Кампанелла про кількість населення Неаполя на початку XVII ст., спростовує італійський вчений Б. Кроче, доводячи, що Неаполь тоді налічував близько 250 000 жителів.
40. Розхвалювання життя ранньої християнської общини властиве й пізнішим утопістам.
41. Климент Римський (І ст.) — один з перших єпископів римської церкви. З приписуваної йому низки творів автентичним вважається «Послання до корінфян», написане між 92 і 101рр.
42. Глоса (грецьке слово — «тлумачення», «інтерпретація»); тут — тлумачення біблії.
43. Тертулліан (бл. 160—222) — християнський теолог, запеклий ворог філософії. Його твори містять у собі чимало цінних даних про життя перших християнських общин.
44. Катон — Марк Порцій Катон (234—149 рр. до н. е.), римський письменник і державний діяч, уславлений своєю суворістю на посаді цензора.
45. Йдеться про секту м и к о л а ї т і в, яка буцімто проповідувала спільність жінок. Назва її походить від диякона Єрусалима Миколая. Виникла ця секта в II ст.
46. Фома Каєтан де Віо (1469—1534) — кардинал, коментатор Фоми Аквінського.
47. Кампанелла, який мав відвагу дати жінкам ті самі права й обов'язки, що й чоловікам, полемізує з тими теоріями, які проповідували фізичну й розумову неповноцінність жінок та потребу цілковитого підкорення жінки голові сім'ї. Таку теорію, обгрунтовану Фомою Аквінським і його коментаторами (тут згаданий один із них — Фома Каєтан де Віо), визнавала католицька церква.
48. Амазонки — у грецькій міфології войовничий народ, що складався лише з жінок; жили амазонки начебто в Малій Азії та на узбережжі Азовського моря.
49. Брахмани, або брамани, тобто жерці брахманізму — релігійної системи індусів; проповідували переселення душ.
50. І с у с Навін — керівник ізраїльтян після смерті Мойсея.
51. Маккавей Іуда (II ст. до н. е.) — вождь народного повстання в Іудеї (167 р. до н. е.), спрямованого проти гніту сірійських правителів-селевкідів. Після його смерті боротьбу очолили його брати.
52. Під природним правом Кампанелла розуміє елементарні основи людського існування: право на життя, щастя, мир, самозахист тощо.
53. Форми нагороджування за військову мужність, описані Кампанеллою, цілком нагадують звичаї стародавніх римлян. Так, у Стародавньому Римі за врятування римського громадянина на голову надівали вінок з дубового листя (corona civica). Римським є звичай приносити богам у жертву зброю, зняту з ворожого воєначальника.
54. Кікн — міфологічна постать; під час Троянської війни був убитий А х і л л о м, який задушив його ременем від молота (Овідій. «Метаморфози», XII, 64—145).
55. Прилад для правлення конем Кампанелла задумав сам сконструювати, як свідчать його листи до папи римського й короля Іспанії, в яких він ділився своїми винахідницькими планами.
56. Заборона поєдинків у Місті Сонця відповідає зрушенням у поняттях тогочасної Європи, коли поєдинки були визнані пережитком «рицарської епохи». Все ж, незважаючи на суворі кари, поєдинки на заході Європи практикувалися ще дуже довго.
57. На думку Лафарга, опис урочистих ритуалів, пов'язаних з обробітком землі в Місті Сонця, нагадує звичай інків у Перу, про які Кампанелла міг прочитати в повідомленнях мандрівників, котрі писали про цю країну.
58. Дивно звучить твердження, що вживані в їжу рослини, вирощені на угноєному грунті, можуть впливати згубно на людину і скорочувати її вік. Таким поглядом Кампанелла, на думку коментаторів, завдячує творові Дж. Б. делла Порта «Природна магія», виданому в 1560 р.
59. А в р а а м — біблійний патріарх.
60. Плеяди — сузір'я із семи зірок. На думку Кампанелли, зірки впливають не тільки на життя людей,— знання астрології слід застосовувати у тваринництві для кращої відгодівлі худоби.
61. Сіам — тобто Таїланд.
62. Каукакіна, або Кохінхіна — в європейській літературі часів Кампанелли назва південної частини В'єтнаму, пізніше — назва всього В'єтнаму. Сьогодні в ДРВ ця територія називається Намбо.
63. Калікут (Калікаш), інакше Кожикоде — місто в Індії на Малабарському узбережжі, де 1498 р. висадився Васко да Гама.
64. Стійкими сузір'ями в системі зодіаку називалися сузір'я Тельця, Лева, Стрільця і Водолія. Назва ця пояснюється тим, що в час уступу Сонця в ці сузір'я встановлювалися відповідні пори року.
65. Фортуна — тут як астрологічний термін на позначення особливого пункту гороскопа, який визначався положенням Сонця і Місяця.
66. Алголь (арабське слово — «потвора», «диявол») — в астрономії назва однієї з зірок у сузір'ї Персея (інакше — Голова Медузи).
67. Абсида — грецьке слово (досл. «склепіння», «склеп»); астрономічний термін для позначення найближчих і найвіддаленіших точок орбіти одного світила відносно іншого, центрального (напр., абсидами Землі відносно Сонця називаються перигелій і афелій).
68. Меркурій вважався планетою мінливою: він міг приносити щастя й нещастя.
69. Хірагра (гр. cheir — рука iagra — здобич) — хронічне захворювання з гострими приступами болів, запалення суглобів кисті руки, викликане порушенням обміну речовин.
70. Триденні й чотириденні лихоманки — види малярії з приступами через три або чотири дні.
71. Опис хвороб, їхнє виникнення і способи лікування Кампанелла дає в дусі поглядів античної і сучасної йому медицини. Він згоден з теорією Гіппократа про наявність у людському організмі чотирьох основних соків (рідин): крові, слизу, чорної і жовтої жовчі, порушення рівноваги яких призводить до захворювань. Автор «Міста Сонця» дуже цікавився медичною наукою і залишив по собі декілька творів медичного змісту.
72. Ч о р н а хвороба, або падуча; епілепсію в античності називали «священною хворобою», що виникала за велінням богів; її вважали ознакою особливих здібностей.
73. Тоанн Дунс Скот (бл. 1266—1308) — середньовічний філософ-схоласт, монах-францісканець.
74. Каллімах (III ст. до н. е.) — поет і граматик.
75. Давня фізіологія вчила, що людський організм цілком відновлюється завдяки обміну речовин після кожних семи років.
76. Поль Лафарг звернув увагу на те, що число 3 відіграє у соляріїв дуже важливу роль: вони мають трьох правителів — помічників голови держави; навчання відбувається за допомогою невеликих віршів із трьох рядків кожний, написаних на міських мурах; діти на третьому році життя починають вивчати алфавіт тощо.
77. Ю с т и ц і а р і й — службовець, який відповідав за військові вправи.
78. Закон «Око за око, ніс за ніс, зуб за зуб» Кампанелла почерпнув із Старого завіту, звідти походить і звичай побиття камінням (каменування) злочинця.
79. Короткотривала процедура судочинства соляріїв є свого роду свідомим протиставленням сучасній Кампанеллі судовій тяганині й словоблуддю.
80. Ліктори — почет, охоронці вищих римських сановників (диктатора, консулів, преторів). Ліктори йшли попереду них зі жмутами пруття і вкладеними в них сокирами.
81. Астролябія — стародавній астрономічний інструмент, який служив для визначення положень небесних світил. Опис його подає Птолемей.
82. Сузір'я ці означають початок окремих пір року. Так, знак Рака означає літнє сонцестояння, Терезів — осіннє рівнодення, Козерога — зимове сонцестояння, Овна — весняне рівнодення.
83. А а р о н — брат Мойсея; його розкішне вбрання описане в біблії.
84. Тропічний рік, або астрономічний — проміжок часу, протягом якого Сонце двічі проходить точку весняного рівнодення; сидеричний, або зоряний рік — період повного обертання Сонця (365 днів 6 год. і 9 сек.), тобто повернення Сонця до тої самої точки неба. Внаслідок т. зв. процесії, тобто переміщення точки весняного рівнодення, тропічний рік коротший від сидеричного на 20 хв. 20,3 сек. (365 днів 5 год. 48 хв. і 46,5 сек.).
85. Йдеться, очевидно, про поступову зміну нахилу екліптики до екватора.
86. Головою Дракона називається висхідний вузол Місяця, тобто точка, в якій Місяць, рухаючись на північ, перетинає екліптику. Хвостом Дракона називали низхідний вузол Місяця, тобто пункт, в якому це світило перетинає екліптику, рухаючись на південь. Ці вузли завершують повне обертання через кожні 19 років (точніше 18,6 року). Кампанелла має на увазі саме їх.
87. Кампанелла приписує соляріям астрономічну систему, яка являє собою суміш положень астрономії і астрології, а також його власних фізичних і філософських поглядів. Як видно з цього астрономічного екскурсу, він, хоч і захищав геліоцентричну систему Коперника і Галілея (виступив на захист останнього в окремому творі), але у вирішенні питання, якій системі дати перевагу, геоцентричній давньогрецького вченого Клавдія Птолемея чи геліоцентричній Коперника—Галілея, займає хистку позицію. Це, зокрема, знайшло свій вияв у реченні: «Разом з тим солярії не мають твердої певності, чи Сонце є центром нашого світу...»
88. Арістарх Самоський (кінець IV — перша пол. III ст. до н. е.) — давньогрецький астроном, який вважав, що планети Земля і Місяць рухаються всередині сфери нерухомих зір, в центрі якої розміщене нерухоме Сонце. Земля рухається навколо Сонця по колу, обертаючись при цьому навколо своєї осі.
89. Ф і л о л а й (V ст. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Піфагора. Із фрагментів його творів деякі вчені припускають, що він перший відстоював геліоцентричну доктрину.
90. Про таке пророцтво Ісуса Христа мовиться в Євангелії від Луки (розд. 21).
91. Арістотель твердив, що світ не був створений, а існував вічно. Це суперечило вченню християнської релігії про те, що світ створив бог.
92. Аномаліями називають в астрономії відхилення від рівномірного кругового руху небесних світил.
93. Ексцентрики і епіцикли — астрономічні терміни, впроваджені в науку давньогрецькими астрономами. Так, поняття ексцентриків впровадив у астрономію Гіппарх для пояснення нерівномірного руху Сонця і Місяця. Терміном «епіцикл» кори-
стувався Птолемей, який твердив, що планети рухаються по епіциклу, тобто малому колу навколо якогось центру, а цей в свою чергу рухається навколо Землі по великому колу. Терміном «епіцикл» послуговувався і Коперник, але в іншому значенні, ніж Птолемей. Він ужив його для пояснення неправильностей у дійсних рухах планет, які не можна пояснити ексцентричністю орбіт.
94. На відміну від Птолемея, який визнавав існування декількох небес, або сфер.
95. Кампанелла дає розгорнутий опис руху планет, які рухаються вперед, назад або зупиняються, з власними поясненнями цих явищ. Вражає той факт, що він вважає зворотний рух планет, всупереч загальноприйнятим поглядам сучасників, уявним, а не дійсним.
96. Квадратура — таке положення планети, коли прямі, проведені від Землі до планети і до Сонця, утворюють прямий кут (для Місяця — це перша й остання чверті); протистояння (опозиція) — це положення планети в точці, протилежній Сонцю; для Місяця — це повня; сполучення — положення планети перед або за Сонцем, для Місяця — молодик.
97. Трохи вище Кампанелла твердив, що солярії визнають лише одне небо. Згадка про перше небо суперечить попередньому. Тут автор «Міста Сонця» йде за термінологією Птолемея, який визнає більшу кількість небес.
98. Настільки Місяць протягом доби пересувається на небі.
99. Мандрівні зорі — калька з грецької назви планет
(досл. «блукаючі зорі»).
100. X а л д е ї — жителі стародавнього Вавілона. Славилися знанням астрології та мистецтвом ворожіння.
101. Весна й літо на північній півкулі тривають близько 186 днів, на південній — близько 179 днів.
102. Маються на увазі погляди Платона, висловлені в творі «Політик», де міститься виклад космогонії філософа. Крім того, космогонії присвячений твір «Тімей».
103. Кампапелла має тут на увазі повільні зміни у вигляді й положенні орбіт окремих планет, які в свою чергу призвели також до переміщення абсид.
104. На 1000 рік пророкували кінець світу. Також 1600 рік ввжався астрологами критичним через цифри 9 і 7 (9+7=16), які, на думку Платона, спричиняють загибель держав.
105. Солярії вважають тлумачення морального занепаду людства гріхопадінням Адама, яке проповідує християнська церква, наївним, протиставляючи йому пояснення астрономічного характеру.
106. На думку соляріїв, діти успадковують від батьків лише фізичні вади, а не відповідальність за моральну недосконалість людства.
107. Синодами називає астрологія сполучення планет; трикутник цей утворюють сузір'я Рака, Скорпіона й Риб. Ці три сузір'я перебувають у тригональному аспекті, тобто містяться в трьох кутах трикутника, вписаного в коло.
108. Кассіопея — одне із сузір'їв на північній півкулі неба. Наприкінці 1572 р. помічено було нову зірку незвичайної яскравості (відкрив її астроном Тіхо Браге), а в 1574 р. вона зникла.
109. Про гармонію неба, або музику сфер, зустрічаються згадки в античних авторів. За вченням піфагорійців, планети, обертаючись, видають музичні звуки, які утворюють дивну гармонію, недоступну слуху людей. Про музику сфер згадується в творі Ціцерона «Сновидіння Сціпіона».
110. Астрологія знала різні поділи небесних світил: не лише на благотворні, лиховісні й нейтральні, а й на водні, або вологі, вогненні, або сухі, чоловічі й жіночі тощо. Венера та Місяць (лат. Luna) вважались жіночими світилами.
111. Нубією називали колись північну частину Судану. Монопотапа, або Мономотапа — негритянська держава в східній частині Африки на нижній течії ріки Замбезі. Розквіт її припадає на XVII ст., розпалася у XVIII ст.
112. Роксолана (Настя Лісовська; 1505—1561) — дружина турецького султана Сулеймана І Пишного (1520—1566), за походженням українка; відігравала велику роль у політичному житті Туреччини того часу. Бона — польська королева, дружина Сігізмунда (1506—1548). Марія (1505—1558) — дружина угорського короля Людовіка II; після смерті чоловіка за дорученням Карла V стала правителькою Нідерландів. Єлизавета Тюдор (1558—1603) — англійська королева; з її пануванням пов'язаний один із найславетніших періодів в історії Англії. Катерина Медічі (1519—1589) — з роду флорентійських Медічі, французька королева, дружина Генріха II, значною мірою визначала державну політику в період правління своїх синів Франціска II, Карла IX та Генріха ІІІ, покровителька літератури і мистецтв. Б'янка Капеллі (пом. 1587 р.) — дружина великого герцога тосканського Франціска. Маргарита Пермська (1522—1586) — позашлюбна дочка Карла V; в 1559—1567 роках була іспанською намісницею Нідерландів. В історії відомі дві шотландські Марії: Марія Гіз (1515—1560) — дружина Якова V, яка жорстоко переслідувала протестантів, і славнозвісна Марія Стюарт (1542—1587). Яку з них мав на увазі Кампанелла, важко
сказати. Ізабелла (1450—1504) — королева Кастілії, дружина іспанського короля Фердінанда V.
113. Перший рядок поеми Л. Аріосто «Несамовитий Роланд»: «Оспівую дам, рицарів, битви і кохання».
114. Vossignoria — ваша милість (лат.).
115. Екзальтація й троїстість — астрологічні терміни, що служать для визначення властивостей планет залежно від їхніх положень у певних сузір'ях зодіаку.
116. Апогей Сонця — точка літнього сонцестояння в сузір'ї Рака.
117. Секта Сетіфа. — Яку секту мав на увазі Кампанелла і якого Сетіфа, важко відповісти. У виданні 1643 р. фігурує не Сетіф, а Ксеріф. Можливо, під цим ім'ям слід розуміти титул правителів Марокко Шафір — «вельможний», «шановний».
118. Секта Алі (названа так від імені зятя Магомета), або шиїзм, найбільш нині розповсюджений в Ірані; його відгалуженням є суфізм — містично-аскетична течія в ісламі, яка виникла у XVIII ст. Послідовники суфізму — суфії — заперечують складну обрядність ортодоксального ісламу, проповідують містичне злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення. Назву свою секта ця одержала від слова «суфій», що означає «одягнений у власяницю», а не від якогось Софія.
119. Згубна єресь — мається на увазі протестантизм.
120. Згідно з ученням Клавдія Птолемея, кожний континент і кожна країна перебувають під впливом якоїсь планети або сузір'я.
121. Справедливо відзначає Ф. Петровський у примітках до свого перекладу «Міста Сонця» (с. 169), що «по суті мова йде не про нову астрономію, а про нову астрологію, згідно з якою властивості й сили, приписувані одним сузір'ям зодіаку в північній півкулі, стають властивостями і силами сузір'їв, діаметрально протилежних у південній півкулі. Такий перерозподіл зрозумілий, якщо згадати, що пункт нашого весняного рівнодення буде для південної півкулі пунктом осіннього рівнодення і т. д.».
122. Астрологи твердили, що всі планети мають свої «доми», або житла, в окремих сузір'ях зодіаку. Якщо домом Сонця в північній півкулі є сузір'я Лева, то в південній — домом виявиться протилежне йому сузір'я Водолія.
123. Учені вважають, що Кампанелла мав тут на увазі самого себе і муки, які йому довелося витерпіти у в'язницях. Про це він згадував так: «Я пройшов ув'язнення в п'ятдесяти різних камерах і сім разів був підданий найжорстокішим катуванням. Останній раз тортури тривали 40 годин підряд».
Йосип Кобів та Юрій Цимбалюк
|
