"Пісня про Гайявату", опублікована Г. Лонгфело ще в 1855 р., своєю самобутньою поетичністю, високим духом патріотизму й по сьогодні справляє на читача враження надзвичайне. Про Лонгфело писали, що його твір повинен зайняти видатне місце в Пантеоні всесвітньої літератури.
Перечитуючи "Пісню про Гайявату", про драматичну долю корінного північноамериканського народу, кожен повинен замислитись і про долю свого народу, а українець - про долю народу українського, про незламну його боротьбу за рідну землю й за щасливе життя на ній.
Чи існував насправді Гайявата, чи його особистість - лише втілення мрій автора про героя народного? У Лонгфело Гайявата - це Пророк, Вчитель, Провідник свого народу.
Український козак Гай, за задумом автора, не Пророк, не Провідник, він лише типовий представник вільного українства козацької доби. Козак Гай і його життя являє собою взірець для інших, взірець для наслідування кращих національних рис, притаманних українському народу. А взірець для наслідування - хіба це не те саме, що Вчитель?
Чи слід шукати якихось історичних аналогій, чи козак Гай - збірний образ з українського фольклору, витворений художньою уявою автора? Як би то не було, в обох випадках - найбільше спільних рис між Гайяватою й козаком Гаєм у їх надзвичайній відданості своїй рідній землі, своєму рідному народові. Ось Лонгфело пише у "Пісні...":
Він співав про Гайявату1,
Пісню цю про Гайявату, -
Про народження предивне,
Про його життя велике:
Як постився і молився,
Як трудився Гайявата,
Щоб його народ жив в щасті,
До добра щоб йшов і правди.
Поема, яка пропонується читачеві, - це не пряме слідування "Пісні про Гайявату". У тому епічному творі набагато глибше й ширше підіймаються пласти суті життя й ментальності корінних північноамериканців.
Поема "Про Гая-Гайявату" - лише скромний відгук на тему спільності в долі волелюбних народів, які ввесь час повинні виборювати свою національну належність, національну самосвідомість і тим самим - свою людську гідність.
Багато спільного в українського козака Гая з Гайяватою, окрім того, що нащадки Гая врешті вибороли незалежність Батьківщини.
Досягай мети народу в нездоланному прагненні до волі!
2002 рік
|