11.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією
Аналогією називається такий умовивід, e якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках .
Умовивід за аналогією відбувається так: якщо, порівнюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки abсd, а предмет В має ознаки abc, то роблять здогадний висновок про те, що предмет В має й ознаку d.
Схематично структуру умовиводу за аналогією можна записати так:
А має ознаки abсd.
В має ознаки abc.
Отже, В мас ознаку d.
Приклад. Під час розслідування кримінальної справи про пожежу на складі слідчим було встановлено, що пожежа виникла перед ревізією; у день пожежі завідувач складу був у від'їзді; на складі, через систематичні крадіжки, утворилася велика нестача товарів; пожежа виникла внаслідок навмисного підпалу складу сторонньою особою, котра отримала винагороду за підпал від завідувача складу. Розслідуючи іншу справу про пожежу на складі, слідчий установив, що тут, як і в першому випадку, пожежа виникла перед ревізією; у день пожежі завідувач складу був у від'їзді, на складі було виявлено велику нестачу товарів, яка виникла внаслідок крадіжок протягом тривалого часу; пожежа виникла в результаті навмисного підпалу. На підставі схожості названих ознак другого випадку з ознаками першого випадку висунуто припущення (версію) про те, що у другому випадку до пожежі на складі причетний завідувач складу.
Аналогія - це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого , від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за аналогією ознаки, що належать одному одиничному предмету, переносяться на інший одиничний предмет: у нашому прикладі ознака ("до підпалу складу причетний завідувач складу"), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.
Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображенням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумовлена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукупність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти до знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між ознаками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів в одних ознаках природне припущення щодо схожості цих предметів і в інших ознаках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки abc, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками abc, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у нашій свідомості в формі умовиводу за аналогією.
Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів .
Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки ймовірні. Пояснюється це тим, що порівнювані предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди подібні ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету А, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок "В має ознаку d" буде хибним.
Ступінь імовірності висновків в умовиводах за аналогією залежить від ряду умов:
1. Від кількості порівнюваних предметів. Чим більше встановлено подібних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальною. Кількість ознак порівнюваних предметів може бути значною, але якщо ці ознаки другорядні, випадкові, то аналогія буде хибною.
2. Тому однією з важливих умов підвищення ступеня ймовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими різняться порівнювані предмети, і чим менше вони істотні.
3. Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв'язок порівнюваних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою схожі ознаки (abc) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра переноситься на досліджуваний предмет.
4. Ознака (d), що переноситься, має бути якомога однотипнішою з ознаками (abc), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.
5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умовивід за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.
Аналогія посідає важливе місце в науковому дослідженні. Особливо плідно використовується вона на початкових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висування гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиводів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення звуку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поширенням електрики дала змогу перенести порівняння, розроблені для явищ теплоти, на явища електрики; аналогія, проведена між рухом пружних кульок і рухом молекул газу, створила можливість вирахувати тиск газу тощо.
Аналогія широко застосовується не тільки у природознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспільних науках під час вивчення явищ суспільного життя.
Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і аналогію відносин 1.
Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, у якому розглядаються два одиничні предмети , а переносною ознакою виступає властивість одного з цих предметів. Коли, наприклад, два порівнювані предмети мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.
Аналогія відносин - це такий умовивід, у котрому уподібнюють один одному не два окремі предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Енгельс уподібнює відношення між формальною і діалектичною логікою відношенню між арифметикою і вищою математикою.
Розрізняють також точну аналогію і просту (неточну) аналогію .
Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переносна ознака (а) перебуває в залежності від ознаки схожості (abc).
Проста аналогія - це така аналогія, коли невідомо, чи перебуває переносна ознака (а) в залежності від ознак схожості (abc) чи ні.
Точна аналогія дає висновки вищого ступеня ймовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки якої можуть бути найменшої ймовірності.
Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання. Метод моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об'єкта використовують другий об'єкт, що заміняє перший.
Об'єкт, що безпосередньо цікавить дослідника й заміняється другим об'єктом, називають оригіналом. А об'єкт, котрим заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання дає змогу вивчити предмет не безпосередньо, а опосередковано, через інший предмет ( модель ). Під час моделювання, як і в аналогії, знання з одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет ( оригінал ). Логічною формою такого висновку є умовивід за аналогією. На основі належності моделі S ознак abсd і належності оригіналу S1 властивостей abc роблять висновок про те, що виявлена в моделі S властивість d теж належить оригіналу S1.
11.2. Аналогія в судовому пізнанні
Умовивід за аналогією використовується d судовому дослідженні досить широко. Слід, проте, мати на увазі, що аналогія застосовується не на всіх етапах судового пізнання, а тільки на початку судового дослідження, на стадії попереднього розслідування кримінальних і цивільних справ. На стадії ж розгляду справ у суді аналогія не застосовується.
Оскільки аналогія дає висновки тільки ймовірні, проблематичні, а не достовірні, то вона не може бути формою доведення. Висновки, здобуті за аналогією, не можна вважати доведеними. За аналогією не можна обґрунтувати винність обвинувачуваного, передати його під суд. Вирок, в основі якого є висновки за аналогією, визнається незаконним і підлягає скасуванню. За аналогією не може вважатися обґрунтованим жоден остаточний висновок у справі.
На стадії попереднього розслідування кримінальних справ аналогія поряд із дедукцією та індукцією є одним із найпоширеніших способів логічної обробки фактичного матеріалу і висування версій.
Найчастіше аналогія використовується під час розслідування кримінальних справ за способом їхнього скоєння. Схожість двох чи більше злочинів за способом їхнього скоєння є основою для висновку за аналогією про те, що всі ці злочини скоєні однією й тією ж особою (або однією групою осіб).
Приклад. Протягом кількох років у двох суміжних районах міста Л. мало місце кілька вбивств та пограбувань, схожих одне на одне за обставинами і способами скоєння. Цими схожими обставинами були такі: 1) усі вбивства скоєні в двох суміжних районах міста Л.; 2) злочинець чи злочинці в усіх випадках діяли вдень, зухвало, відкрито, раптово, жорстоко й без будь-якого приводу вбивати або намагалися вбити всіх осіб, котрі перебували в приміщеннях, на які вони нападали; 3) в усіх випадках метою вбивства було пограбування; 4) злочинці не гребували нічим, викрадаючи в окремих випадках цукерки, малоцінні речі, незначні суми грошей; 5) у чотирьох із п'яти випадків злочинець чи злочинці для вбивства застосовували пістолет ТТ; 6) усі вбивства були скоєні в будинках, окремо розташованих.
На основі схожості в усіх випадках перелічених ознак за аналогією дійшли висновку про схожість цих злочинів і в такій ознаці, як суб'єкт злочину, тобто висновок про те, що всі злочини скоєні однією й тією ж особою чи однією й тією ж групою осіб.
Важлива роль належить аналогії під час планування слідства. Тут вона застосовується як метод визначення того, які обставини і факти можуть мати відношення до цієї справи, і, отже, мають бути включені до плану розслідування.
Висновок про факти, що підлягають включенню до плану розслідування, роблять на основі схожості цієї кримінальної справи з кримінальними справами, раніше розслідуваними. Так, якщо під час розслідування справи про крадіжку в достатній кількості даних про те, що в магазині широко практикувався обман покупців продавцями, а утворені лишки присвоювалися, то слідчий, виходячи з досвіду розслідування подібних злочинів, включає до плану розслідування цієї справи такі факти, котрі мали місце під час скоєння вже розкритих злочинів, якщо в тих випадках доводилося проводити перевірку лічильників кас, штучних відділів магазину і т. д., то й під час розслідування цього злочину необхідно включити до плану розслідування перевірку таких фактів.
Взагалі у слідчій практиці аналогія має певне значення всюди, де є можливість порівняти на основі схожості ознак один злочин із іншим. Тому вдаються до аналогій під час розслідування кримінальних справ досить часто.
У правовій теорії і судовій практиці користуються такими поняттями як аналогія права та аналогія закону.
Аналогія права - це поширення загальних принципів права на такі життєві факти і відносини, котрі не передбачені певною формою права. Так, у випадку відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює схожі відносини, а за відсутності такого закону суд виходить зі змісту законодавства. Аналогія права за своєю логічною структурою є висновком за аналогією та дедуктивним умовиводом. Як великий засновок при аналогії права береться те чи інше загальне положення права. Меншим засновком виступає конкретний випадок, непередбачений нормою права, але потребує правового врегулювання. Остаточний висновок - це висновок про даний конкретний випадок на основі загального принципу права.
Аналогія закону - поширення норми права, встановленої для одного виду відносин, на інші, не передбачені законом відносини, але схожі з тими, котрі врегульовані даною нормою права.
Аналогія закону за логічною структурою є умовиводом не дедуктивним, як аналогія права, а висновком за аналогією у власному розумінні цього слова. Аналогія закону в логічному відношенні є умовиводом за аналогією. Аналізуючи закон, переносять ознаку з одного випадку (передбаченого законом) на інший випадок (непередбачений законом) на підставі схожості цих випадків у ряді інших істотних ознак.
Аналогія закону і аналогія права є методами поповнення прогалин права. Під прогалинами права розуміють відсутність у діючому праві норми права, під яку б підпадав даний випадок. Наявність прогалин у праві пояснюється тим, що жоден закон, яким би повним він не був, не може заздалегідь передбачити всю різноманітність явищ суспільного життя, що потребують правового регламентування. Тому, коли в праві відсутня стаття, на основі якої має бути врегульований конкретний випадок, вдаються до аналогії права або аналогії закону. Аналогія права й аналогія закону застосовуються переважно в цивільному праві. У кримінальному праві аналогія права та аналогія закону неприпустимі, оскільки за діючим законодавством немає злочину, не передбаченого законом.