У 1000-ліття хрещення України-Руси звернення до архиєреїв
стада Українців Греко-православної
і Греко-католицької Церков.

1-50

      Україна-Русь, Мати наша. Я до Вас звертаюся, як брат до братів. Зі святою Новою Вістю, яка осяяна Господнім благословенням, звертаюся.
      1. ІСТОРІЮ ПРО ХРЕЩЕННЯ України-Руси - започаткував київський монах Нестор-літописець. Він написав, що князь Володимир дав наказ:
      "Велю завтра хрестити, а хто не прибуде на ріку - багатий чи убогий, робітник чи чернь людська буде моїм ворогом". Киянам наказано від Греків Віру приймати, а ті, що відмовлятимуться, "будуть позбавлені майна і покарані смертю".
      Монах і письменник Іларіон - приятель князя Ярослава (сина Володимирового), автор твору "Слово "Про закон і благодать". Він, будучи добре обізнаним з кривавим хрещенням, в 1037 році (22 роки після смерті князя Володимира) написав, що Кияни були "застрашені, і не любов'ю, но страхом повелівшому хрещахуся", хрещення було "с властію спряжено".
      2. О, БОЖЕ МІЙ! ЯКИЙ САТАНИНЬСКИЙ НАКАЗ!? Коли не станеш на коліна перед чужоземним божеством, то заберуть у тебе корову, коня, вівцю. Заберуть хлів і хатину. І покарають тебе, жінку і дітей твоїх смертю.
      На рідній Землі відрікайся рідного, святого. Відрікайся від Святині отців своїх. І "со страхом і трепетом" ставай на коліна. Поклоняйся чужоземним ідолам - іконам, привезеним з Греції, на яких зображені чужі боги - люди.
      Вір чужому божеству і будь його рабом. У рідного божества наші рідні справи. А в чужого - чужі. Бог - свята Сила. Бог перестане любити нас, коли ми Батьківську Віру зрадимо. Рятуй нас, Небо!
      Кияни казали: князь Володимир убив свого тестя Рогволода і його двох синів, і в Києві убив свого рідного брата Ярополка. Тепер, породичавшись з Греками (і їхніми винами), він духовно відчужився від рідних людей, немає у нього милосердя. Він вчора з Новгороду привів до Києва Варягів, а сьогодні привів Греків!
2.       3. УКРАЇНЦІ-РУСИЧІ БУЛИ СВОБОДОЛЮБИВИМИ І ГОРДМИ ЛЮДЬМИ. Їх глибоко обурював наказ князя. "Не бажаючих хреститися було дуже багато в Києві, і взагалі по всій Русі. В самому Києві поліційний нагляд (...) був настільки сильний і дійсний, що небажаючі хреститися не могли сховатися і примушені були або поневолі хреститися, або рятуватися втечею, або (...) підлягати смертній карі", проф.. духовнох академії Е. Голубинський, "История Русской Церкви", том 1, стор. 175, 1901 рік. Не могли сховатися. Примушені були хреститися. Рятувалися втечею в ліс. Їх ловили і крали смертю.
      4. ЯЗИЧЕСЬКА (ТОБТО НАЦІОНАЛЬНА) ВІРА УКРАЇНИ-РУСИ вийшла з душі народу. Мала розум. Талант (дари Божі) і вдачу Українця-Русича. У ній велич національного Духа незалежного. У ній проявлена природня воля самовизначення.
      Вона нагромаджувалася, розкорінювалася і з волі Божої вдосконалювалася впродовж тисячоліть. І в епоху бриліянтної Трипільської культури вже була Вірою розвиненою. Про це свідчать найстародавніші книги Світу, "Веди".
      У "Ведах" описаний спосіб життя Трипільців. Подані імена їхніх богів (Сварга, Див, Пар'яна (Перун), Виласа (Вилас), Морена, Мокша та інші).
У перші епохи історії Людства всі Народи мали Віри політеїстичні (многобожні). І Віра Трипільців була многобожна, так як і Віра стародавніх Сумеріян, Єгиптян, Персів, Юдеїв, Греків, Римлян).
      5. У ЯЗИЧЕСЬКІЙ ВІРІ УКРАЇНИ-РУСИ ПЛОМЕНІВ ВИСОКИЙ рівень національної свідомості. Звеличувалися гідність, сила, краса й подвиги богатирів (героїв). У ній були визначені суспільні й родинні правила життя.
      Вірність мужа жені і жени мужові вважалася Святістю. Жена, бачачи, що її муж іде на смертний змаг з чужинцем-ворогом, йшла разом з ним.
      Обрядові свята. Коляда. Водоосвячення (Водоосвітлення), Щедрик, Обрітеньска неділя, Стрітення (зустріч Весни), Веснянки, Клітчальна неділя, Купала, Зажинки, Обжинки та інші.
3.       6. ВІРНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ВІДВАГА, БАДЬОРІСТЬ, Працьовитість, Милосердя, Охайність вважалися найкращими якостями людської особистості. Підлітки 12-14 років (юнки і юнаки) на світі Купала з вінками і стрілами переходили через Мага врата (Могутні ворота правильного життя). Вони обрядово прощалися з дитинством і приходили до юнацтва.
      Життєстверджуючі досвіди зберігалися, як цінність. Поліпшувалися і передавалися від покоління до покоління. Збагачувалися новими мотивами обрядові весільні пісні, обрядове вітання народженої дитини - її освячення. Вірячи в безсмертя, вони спочилого проводжали в новий світ життя, даючи йому в дорогу хліб, вар, гарне одіння.
      Віра України-Руси - "це була сильна, внутрішньо міцно викраяна релігія, висока, красива, і тому являлася для християнства страшним ворогом", "Релігія древніх Русичів була релігією радости, захоплення силою і красою природи", "Русичі жили в природі, вважали себе її частиною і, так би мовити, розчинялися в ній. Це була сонячна, жива, реальна релігія", Др. С. Лісний, "Русь, звідки ти?", Вінніпег, 64 р.
      7. КИЯНИ КАЗАЛИ: НАША БАТЬКІВСЬКА ВІРА ДЛЯ НАС Є ТИМ, чим є небо для землі, тим, чим є корінь для дерева. Ми в батьківській Вірі. І батьківська Віра в нас. Хто нашу Віру зневажає, той зневажає нас (нашу душу, наш розум, наш спосіб життя).       ... Святощі града Кия, вчора натхненно славлені в молитвах і піснях, сьогодні князь (одягнувши грецьку одежу й отримавши від Греків грецьке ім'я Василій) наказав палити, наказав Рідне знищити. "Вчера чьстимь, а днесь поругаєм". "Греки налезша на Русь, і творяща злая".
4.       8. АРХИЄРЕЇ-ГРЕКИ ХОЧУТЬ, ЩОБ МИ ЗНЕВАЖАЛИ ТЕ, що для нас рідне. І любили те, що для нас чуже. Хочуть, щоб ми були людьми без гідності. Без імені й роду. Це до болю пригноблює нас. Спустошує душу нашу.
      Греки в Атенах не зневажали себе, не розбивали голови статуям своїх богів. Не руйнували вівтарів. Не палили письма, в яких Гомер, Плятон, Аристотель, Софокл, Есхіл, Еврипід, Аристофан славлять Грецію. І Віру в Зевса, Аполона, Артеміду, Атену. Греки зберегли себе, свою самобутню культуру.
5.       9. ВОЄВОДИ, ЯКІ ОЧОЛЮВАЛИ ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ, складену з найманих варягів, пили вино, привезене з Греції. І, ставши відважнішими, почали виконувати наказ Володимира. На будинках, у яких люди вже були хрещені, сокирою вирубали "отес" (хрест). За ними йшли карателі: дім, на якому не було вирубано хреста, підпалювали, а люди (коли не встигли втекти) були посічені. "Сікти того, хто без хреста на шиї". "Кто креста целовал, а отступіть, не будет жів". У Києві утверджувалося нове поняття: "хрест спасає", "хочеш урятуватися від смерті, бути спасенним, носи на шиї хрест".
      Вогонь охоплював Святиню града Кия. "Святиня була побудована з червоного коралу та зеленого смарагду. Посередині Святині був великий купол (баня). У Святині стояв образ Бога. Руки, ноги й голова Його були створені з дорогоцінного каменя чотирьох родів: із зеленого хризолиту, червоного яхонту, жовтого сердолику та білого кришталю. А голова Його була з червоного золота. Біля образу Бога стояв образ білявої дівчини, що приносить Йому жертву - квіти. Це Святиня була присвячена якомусь мудрецеві, що був у них за давнього часу", Ал Масуді, "Золоті луги", 956 рік, Арабський письменник.
6.       10. ГОРІЛИ ПИСЬМЕНА, ГОРІЛИ БЕРЕЗОВІ ДОЩЕЧКИ, НА ЯКИХ викарбувані (піктографи): старинні описи великих подій давно минулих времен. Горіли прапори, святилища. Горіли статуї Праотців.
      Розпачливо тужили матері. Плакали діти. Похитуючи головами, глибоко схлипували старі сивобороді діди. І казали: Небо святеє, і нащо нам чужого Бога, коли свій Бог - Любов і Перемога? Валиться, падає міст між нами і нашим славним Минулим і постає прірва.
      Боже, оборони нас Грецької Віри! Чужа Віра відвертатиме від Рідного. І стане зубожілою наша мисль. Збідніє душа наша, і ми не будемо ми.
      М. Грушевський пише, що "не всі люди йшли так радісно й легко до хреста, як то представляє літописець", стор. 515. Не тільки Київ, а й "Новгород охрещено силоміць", "Путята (тисяцький Володимира) хрестив мечем, а Добриня - вогнем", стор. 516, 1956 р.
      "Охрещення Русі, яке зробив князь Володимир у 988 році, не було добровільним", митрополит Іларіон (Огієнко), "Д. В. У. Н.", 313 стор.
      Воєвода Добриня, права рука князя Володимира вогнем і мечем хрестив, опісля чувся нещасною людиною. У його вухах не затихали ридання закривавлених матерів, стогін умираючих дітей. І він, маючи на шиї хрест, прив'язав до шиї великий жорновий камінь і скочив в озеро Ільмен: втопився.
7.       11. КРИВДА ЗРОБЛЕНА ПРЕДКАМ МОЇМ, БОЛЕМ ОЗИВАЄТЬСЯ В МЕНІ. У глибині душі чую їхній плач. Бачу їхні заплакані очі. І плачу разом з ними.
      О, славний батько-царе Киє! Устань, подивися: жорстоко скривджені твої любі діти - славні Кияни! О, Земле святая, я був би негідником, людиною без совісти й чести, коли б хвалив кривдників-сповідників Греко-ортодоксії і проявляв байдужість до замучених матерів і дітей.
      12. КИЙ БУВ ВОЛОДАРЕМ УКРАЇНИ-РУСИ, яка в древні часи (ще перед вторгненням царя Дарія) мала назву Скитія (Сакия). А потім Антія. У санскриті слово "кия" значить "булава", "жезл" (символ влади), а також - "вождь", "син землі", "куятаті" - означає "провідний тато".
      У часи царя Олега Віщого договір між Україною-Руссю і Візантією (Східною Римською Імперією) був підписаний у двох мовах.
      Волхви, купці і бояри, які гордилися улюбленим царем Святославом, були грамотними людьми: вміли читати і писати. На заході Европи в ті часи не всі королі, принци і принцеси знали абетку.
      13. УКРАЇНА-РУСЬ ПЕРЕД ПРИХОДОМ греків-хрестителів була багатою і висококультурною державою. Її Народ мав свою розвинену обрядність (культуру). Мав чітко визначені закони моралі, усталені родинні і родові звичаї.
      Є тепер археологами знайдені зразки Трипільського клинописного письма, яке було на території України 6 тисяч літ тому.
      Є знайдена "Влас Книга" (правильна назва "Виласа Книга"), яка є нашим своєрідним передхристиянським літописом. У Києві таких книг було багато. Та всі вони ретельно зібрані й спалені тими, які нищили на Русі культурні скарби Русі. Підпорядкували Русь догмам, канонам і ритуалам Греко-ортодоксії.
8.       14. ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКА ВІРА винищувала місцеву язичеську (що значить національну, прим. Л. С.) святиню. Залишки язичества, народні вірування підлягали духовному судові, Н. І. Костомаров, "Вибрані твори", кн. 1, стор. 27, 1903 р.
      І за "Церковним уставом" була кара: "От девяті до сорока ран" тому Українцеві-Русичеві, який відмовляється класти доземні поклони іконі Діви Марії і навчає молодь колядувати, щедрувати.
      "Єреї-греки заводили такі візантійські практики, як відрубування рук, виколювання очей та відрізування вух. Таких кар Україна не знала - це вплив Візантійської культури. Так само не знали наші предки кари смерти, і тільки завдяки грецьким духовникам пробували її деякі князі завести замість прогнання. І нетерпимість та виключність релігійна не була по душі нашим предкам" (Б. Лепкий, "Н.І.У.Л.", кн. 1, стор. 85).
      Градники назад скрутили руки великому мудрецеві - волхвові Дудикові. Репрезентант христолюбної візантійської культури єпископ Лука (Федір) ... "медляно почав відрізати вуха і носа" (Н.І. Костомаров, "Книга Третя", Петербург, 1904 рік, стор. 371).
      15. (ГРЕКИ ЩЕ В ЕПОХУ Олександра Великого (330 років до Хр.), вторгнувшись у Персію, палили рукописи "Авестів", святі письмена Персії. Прагнули Персів, які вірили в Єдиного Бога (Агура Мазду), силою меча й вогню навернути на Грецьку Віру в богів Зевса, Деонісія, Аполлона, Артеміду, щоб так поневолити їх: у Персії огречити Персів).
9.       16. РИМЛЯНИ БУЛИ ЖОРСТОКИМИ солдатами. Але до справ релігійних ставилися толерантно. Єгипетська, Сірійська, Жидівська та інші громади національних релігій не були в Римі переслідувані. Римляни переслідували християн не за їхню Віру в Христа, а за те, що вони зневажливо ставилися до імператора і римських законів.
      "Переслідування християн римськими кесарями не мали ніколи ціхи релігійних переслідувань; се були політичні та адміністративні закони, в яких римлянам ходило (...) о признання власті кесаря через закурення кадила перед його статуєю. Християнство перше дало світові зразки війн і різанин за те або інше розуміння Бога, трійці, первородного гріха і т.п.", Ів. Франко, 1907 р.
      Перші християни вважали, що "кадило" - це обрядність бісовська, паґанська. І відмовлялися кадінням виявляти пошану до імператора.
      17. КОЛИ ІМПЕРАТОР КОНСТАНТИН проголосив Віру Христову імперською релігією, християни (архиєреї) відійшли від основних засад науки Христової. Переслідували інакше віруючих: нищили їхню літературу, зневажали культурні вартості.
      У Римській імперії Христова Віра була проголошена католицькою (тобто світовою) з тих причин, що Римська імперія вважала себе світовою (католицькою).
      У Англії, Еспанії, Македонії, Греції та інших країнах Европи, які були римськими областями (діецезіями), ніхто нікого мечем і вогнем на Віру Христову не навертав. Христову Віру запроваджували місіонери ("через попівську проповідь").
10       18. "ХРИСТОВУ ВІРУ ЗАВЕДЕНО в нас не через попівську проповідь; вона прийнялася не з переконання, а так сказати, "по указу", з наказу власті", їв. Франко, 1898 рік. Тарас Шевченко вважає святого Володимира людиною жорстокою. І не моральною. Він про це пише в "Кобзареві". З Шевченком погоджується історик М. Грушевський.
      Ті, які по-святотатському глаголять, що Кияни з радістю приймали Чужу Віру, глумляться над гідністю Киян. Заплямлюють совість України-Руси. Парторги також ораторствують, що Українські селяни з радістю відрікалися від своїх господарств. І з любов'ю до Сталіна йшли до колхозу, щоб мати щасливе колхозне життя.
      19. Я ОБОЖНЮЮ РІДНИХ ЛЮДЕЙ (матерів, дітей, юнаків, юнок), які життя віддали за Віру батька-царя Святослава. У батька була лицарська Віра. Він толерантно ставився до всіх релігій. Він казав: "А ще хто хотяше волею креститися, не браняху, но ругахуся тому". Він вважав насильницьке навернення на якусь Віру справою ганебною. Він був великодушним навіть з ворогами. Перед ратнім походом сповіщав: "Іду на Ви!".       Кияни були людьми самобутньої моралі. Вірили, що обороняти віру Русі (тобто спосіб життя Русичів) значить обороняти Русь. Обороняти світ свого "Я", їм (юнакам і юнкам) дуже хотілося жити. Та вроджена любов до Святощів Землі Рідної у них була сильніша за смерть. І вони вмерли за Любов.
      З їхньої любови народився Я. І тому рідне люблю так віддано і трепетно, як вони любили, їхня кров пливе в моїй крові, їхня душа живе в моїй душі. Вони моя Любов. Вони мої Святі.
11       Жиди, так як і інші стародавні Народи, поклонялися багатьом богам (Єремия, 10,5; 11,13; 2 кн. Царів, 21,21). Цар Йосія (2 кн. Царів, 23,5) син Аммона, внук Монасія, в 631 році перед Христом оголосив в Юдеї релігійну реформу - утвердив Віру в Єдиного Господа з ім'ям Саваот (Єгова) . Усі інші божества ("ті ідоли, мов точений стовп") були повідставлювані.
      "Ягве (Єгова) є національним Богом, зв'язаним з Його Народом частиною свого характеру, своїми зобов'язаннями і стоїть Він в такому відношенні до Ізраеля, як Шемош до Моабії", "Енциклопедія Британіка", кн. 13, стор. 106, 1973 р.
12       20. АНГЛІЙЦІВ, НІМЦІВ, ФРАНЦУЗІВ, Шведів, Еспанців, Греків їхні рідні князі (чи вожді) силою не примушували зневажати Рідні Святощі (батьківські звичаї, обряди, святилища богів їхніх).
      Не давали наказу: приймай Віру Христову, а ні - будеш покараний смертю, їхня душа не була знасилувана. І Рабін (тобто учитель) Ісус, якого Ви, архиєреї, визнаєте Богом, не зневажав ідолопоклонної Віри Батьків своїх (Ісаака, Іакова, Ребеки, Рахелі). Не осуджував їхнього паганізму. Рахеля покрала богів-ідолів, втікаючи з Іаковом від батька Лабана, І кн. Мойсея, 31:30-35.
13       21. Я НЕ ПІДНІМАЮ НА ГЛУМ Віру Батьків рідних (Віру Оря, Лель, Божа, Кия, Либіді, Святослава). Я з Божого благословення по-новому осмислив її (реформував). Об'явив концепцію Віри в Єдиносущого і Всеправедного Господа з ім'ям Дажбог.
      У РУНВірі немає дуалізму (двоєбожжя). І немає триїзму (тройці). У РУНВірі абсолютний монотеїзм: крім Дажбога, немає бога. (РУНВіра - Рідна Українська Національна Віра).
      22. Я ВІРЮ: ДАЖБОГ - СВІДОмість Світу. Людина постала зі Свідомости Світу. Свідомість Світу - це Самоволодіюча Всевишня Сила (тобто Світло, Безмежність, Гравітація, Вічність, Рух, Дія (Енергія несвідомого і свідомого Буття).
      (Санскритське слово "свадамая" значить "самодання", "самоволодіння", "самовтвердження". З нього оформилося наше слово "свідомість").       Земля не може жити без Сонця. Людина (дитина Всесвіту) не може жити без Дажбога. "Чи Дажбог Отець?" Дажбог - це Світло, Правда, Любов. Хіба Світло, Правда, Любов мають стать? Дажбог, як Тато, діє в Світі Чоловічому і Дажбог, як Мати, діє в Світі Жіночому усіх несвідомих і свідомих буттів.
      23. "ЛЕВ СИЛЕНКО У "МАГА ВІРІ" подає широкі, досі незнані відомості про давню Віру України-Руси. І не вороже ставиться до неї, ніби в ній все було світле й ідеальне. Справді ж так не було", пише Д.К.
      У "Мага Вірі" пишу, що у Вірі України-Руси обожнювалася Мати Природа (поля, ліси, ріки, гори, гаї). "На воду не можна плювати, бо вона свята", "На вогонь не можна плювати, бо світло - Божа благодать".
Очевидно, були й недомисли. Недостатня умотивованість в розуміннях природних явищ. Жили переконання, що є лісовики, біси, домовики, русалки.
      А хіба в Юдо-християнізмі усе світле, усе ідеальне? Ви вірите, що жінка зроблена з чоловічого ребра? Ви вірите, що Бог Ісус мав переговори з чортами (демонами)? І їм (чортам) на їхнє прохання Ісус дозволив увійти в стадо свиней? І свині так були збентежені, що скочили з кручі в море і потопилися, Марко, 5,12-13.
14       24. ОБРЯДИ ТІ, ЩО ДОСІ ЗБЕРЕГЛИСЯ, стверджують, що Віра наших Предків була людяна. Життєрадісна, бадьора. Єднала віруючих з красою степів, лісів, гір, рік. Та це не значить, що в ній усе було перфектне.
      (У Вірі України-Руси "є невичерпне джерело, з якого черпаємо всі ті духовні проблеми, що підносять духовність української нації, те істотне, що відрізняє український народ від інших як слов'янских, так і других народів, те, що творить українську національну історію, філософію, мистецтво, що спричинюється до пізнання його національного єства.
      Найхарактернішою рисою всіх цих релігійних переживань є те, що вони йдуть із самої душі народу й тому заховують у своїй основі найглибші переживання його рідної історії, а це все вкупі змальовує нам і розкриває всю сутність його правдивої національної душі. Ні в одній ділянці української культури ми не наблизимось так безпосередньо до душі української нації, не відчуємо так тремтіння національного духа, як у цій первісній вірі українського народу." Леонід Білецький, "Історія Української Літератури", т. 1, стор. 23, 24).
      25. "ЦІЛИЙ СВІТ ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ поезії, де забава, мистецтво, віра і життя зливалися в одну цілість, де Дажбожі внуки зі співами на устах ішли зустрічати весну, де молодь збиралася між селами на весільні ігри...", - усе це "полетіло з прокльонами монаха-аскета" (Б. Лепкий, "Н.І.У.Л.", том 1, стор. 40, 41).
      26. У ВІРІ УКРАЇНИ-РУСИ, У ВІРІ "наших тодішніх державних творців" були "виразні ознаки містицизму релігійного; з богами, які вимагали послуху, завзяття, любови, посвяти, дисципліни - одне слово: громадської організованости", пише В. Липинський, "Релігія і Церква в Історії України", стор. ЗО, 1956 р.
      Отже, у Вірі Предків наших була та Божа мудрість, якої нам сьогодні у визвольній війні не вистачає: була дисципліна і громадська організованість. 15       27. АРХИЄРЕЇ, Я НЕ ХОЧУ ВАС засмутити, сказавши, що Ісус стоїть не по Вашій стороні, а по моїй, хоч я й проповідую Віру в Дажбога, а не в Саваота (Господа Народу Ізраельського).
      Насильне навернення людей на Віру Христову є глумом над Богом. Знущання над душею. Насильство ніколи не було хвалене порядними Людьми.
      Проповідуючи Віру в Дажбога, я шанобливо ставлюся до всіх Релігій і релігійних Учителів (Заратустра, Будда, Мойсей, Конфуцій, Шанкара, Ісус, Могамет, Нанака).
      Віра в Дажбога не призначена на експорт. У ній немає експансивної жаги (вона не втручається в релігійне життя народів). Я осуджую насильницький спосіб навернення Народу на ту чи іншу Віру, чи політичну систему.
      28. ВІРА В БАГАТЬОХ БОГІВ ЧИ віра в Єдиного Бога, яка Народові накидається мечем і вогнем, є Вірою насильницькою. І Народ, на таку Віру навернений, щасливим ніколи не буде.
      Чи будуть щасливі діти, рідну матір яких на їхніх очах убито, а їх примушено чужу матір називати рідною?
      І Ісус учить, що насильство - це чин Сатани. І тому в Києві в 988 році, з погляду й Віри Христової, був доконаний чин Сатани: хрЕщення, а не хрИщення.
      Греки (чи огречені Жиди) ім'я Назарянина, Яшуя, не питаючи Назарянина, переробили на Ісус, огречили Месію. Вони зі слова "хрисма", що значить "мазь", зробили слово "Христос" (Помазаний).
16       29. ХТО, СЛУХАЮЧИ ПРОПОВІДНИКА, добровільно приймає обряд бабтизування (освячення) - беззастережно визнає науку Помазанця (Христа), той стає помазанківцем (християнином). Там, де навернення на Віру Христову здійснюється насильством, "вогнем і мечем", є хрещення.
      Тридцятилітній князь Володимир був обманутий грецькими старшими жерцями. І тому його не можна осуджувати. (Грецьке слово "архиєрей" значить "старший жрець"). Володимир не знав, що Україна-Русь, прийнявши Віру Східньої Римської Імперії, утратить право мати свій спосіб духовного життя. Буде, як нова жертва (як одна з дієцесій (областей) Візантії підпорядкована законам і наказам Візантійського патріярха. (Патріярх - ставленик деспота (імператора) мілітарної орди на берегах Босфору).
      30. ГРЕЦЬКЕ СЛОВО "ЕПІСКОПОС" (епіскоп) значить "наглядач" (він вуха й очі патріярха). В охрещену Україну-Русь почали (не питаючи дозволу в Київських князів) прибувати, як додому, на постійне життя релігійні окупанти (наглядачі Візантії). І до них (такий закон в Греко-ортодоксії) підступали на сповідь наші князі, воєводи, бояри, купці.
      Візантійські наглядачі випитували їх про провини, пляни. Відпускали гріхи.       Од часів "сотворення світу" на Русі ще не було такого ритуального приниження Русичівської знаті. (Русич стає на коліна перед зайдою - Чужинцем: молитовно оповідає йому про те, що має на душі).
17       31. (1000 ЛІТ ВІД ПОКОЛІННЯ ДО покоління, еліта України-Руси читає в Несторовім літописі слова "хрестили вогнем і мечем". І це ображає гідність її душі. Пригноблює мислення і почування. Значить Українців-Русичів не питали: "Люди, згідні ви чи ні?" Охрестили, як скотину. Хіба скотину питають? Запрягають, показують їй батіг, і вона тягне воза.
      32. У 1147 РОЦІ (159 РОКІВ ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ) Київський цар Із'яслав Мудрий скликав Київський Собор єпископів. (Чаша терпінь вже була переповнена).
      Щоб Україна-Русь звільнилася з ярма Греко-ортодоксної Візантії, Русич Клим Смолятич був проголошений Митрополитом Київським і всея Руси... незалежним від Візантії. Та прагнення до незалежности потерпіло поразку. Чому?
      Бо Візантія подбала, щоб "Єпископат на Русі складався з Греків" (В. Липинський). Греки на Русі підняли бунт проти Русі. Вони оголосили, що Смолятич - "Антихрист, паґанин". "Понєже Смолятич не помінаєші патріярха, он волк єсть!" Отже, коли Русич на рідній Землі хоче бути вільною людиною, "он волк єсть".
18       33. З ІСТОРІЇ ЗНАЄМО: ВІЗАНТІЯ завжди вороже ставилася до України-Руси (Антії, Скитії). Хотіла бачити її слабою і роз'єднаною. І прагнула володіти Кримом, південними землями Русі.
      Імператор Візантії Мануїл Комен і патріярх Ніколай 4-ий (Музалон) посилають таємних послів у селище Кучково (перша назва Москви) до князя Юрія Довгорукого, що був відомий жорстокістю, убивствами, грабунками.
      Довгорукий у 1149 році (виконуючи благословення Візантійського патріярха) вторгається у Київ, щоб "покарати митрополита Смолятича і Із'яслава Мудрого за бунт проти Візантії".
      Наші князі, під'юджені майстрами змов (греками-єпископами), ведуть між собою довгі й виснажливі братовбивчі війни.
19       34. ПАТРІЯРХ ЛУКА ХРИЗОВЕРҐ, як твердить на основі літописів історик Н.М. Карамзін, посилає таємних послів (монахів) у Суздаль до князя Андрея Суздальського зі святим благословенням і мечем. На мечеві грецькою мовою викарбуваний напис: "Пресвятая Богородиця! Помогі рабу твоєму Андрею".
      Андрій Суздальський (син князя Довгорукого) з місцевих племен (переважно Мордвинів) оформив многолюдну орду. Виконуючи благословення Візантійського патріярха, в березні 1169 року вторгнувся в Київ. Безпощадно вбивав Киян. Не давав пощади й дітям їхнім.
      35. КИЇВ ТЯЖКО РАНЕНИЙ. Вогонь. Руїни. З награбованими скарбами (золотом, сріблом, діямантами, дорогими тканинами) і з забраними у Київських церквах ризами, іконами, митрами, чашами, хрестами орда князя Суздальського повертається в Суздаль.
      Відтепер постає нова політика Візантії: центром Греко-ортодоксії на Русі буде не Київ, а Суздальщина (бувша колонія України-Руси), яка, так як і Візантія, вороже наставлена до України-Руси.
20       36. У СЕЛИЩІ БОГОЛЮБОВЕ (Суздаль) стоять бочки, навантажені скарбами: перстені, серги, дорогі каміння, діядеми, гребінці, золотом куті мечі, тарелі - цінності забрані в убитих Киян.
      Князь Андрей Суздальський озолотив себе. І місцевих попів-христолюбців. А мордвинові Анбалі, який був його головним воєнноначальником, мало золота дав. І розгніваний Анбал вночі в підвалі зарізав князя Андрея Суздальського.
      37. АРХИЄРЕЇ ГРЕКО-ОРТОДОКСІЇ, не дуже гаючись, проголосили князя Суздальського святим Андреєм. Митрополит Іларіон (Огієнко) у книзі "Українська Патрологія", виданій в 65 році у Вінніпезі, пише, що "князь Андрей Суздальський - український святий, ясна зоря на небі України".
      У Києві (у Володимирівському соборі ще з давніх часів) висить "свята ікона Андрея (Суздальського)". І сьогодні православні Кияни поклони складають до цього святого ката - кривавого вбивці. Оглядаючи життєписи святих, бачиш, що це були жорстокі душителі народу Українського. Що ж, яка релігія - такі й святі.
21       38. Україна-Русь у часи Олега Віщого, Ігоря, Ольги, Святослава мала могутнє військо. У воїнів були кольчуги (панцери), щити, зброя, добрі коні. Вони вели переможні бої на границях північного Ірану, на Волзі, в Болгарії, Візантії.
      Прийнявши "віру от Греков", Україна-Русь поступово почала чахнути. Архиєреї Греко-ортодоксії, виконуючи завдання Візантійського імператора, здеморалізували Українців-Русичів.
      У 1093 році помер цар Всеволод (син царя Ярослава Мудрого). І царем став Ярополк Із'яславич. Його військо має тільки 800 вояків. Та опанований відчайдушною відвагою, він пішов проти многотисячної Половецької орди. Розгромлений Половцями, він з двома воїнами повернувся до Києва. Його військо (800 воїнів) засипане хмарою половецьких стріл, усе погибло: на полі лежать мертві тіла Українців-Русичів.
      А 120 років тому військо царя Святослава Хороброго, як твердять Грецькі джерела, складалося з 60-ти тисяч добре озброєних воїнів. У Несторовім літописі читаємо, що Україна-Русь "звалася Греками Велика Скитія". Цар Олег Віщий мав могутню кінноту і 2000 кораблів (чайок). Якщо кожний корабель мав 16 воїнів, то 32 тисячі їх причалило до Константинополя, не рахуючи тих воїнів, що були на конях. Що ж сталося тепер?
22       39. ГРЕКИ ПОСТІЙНО ВТОРГАЛИСЯ на землі України-Руси, і свої вторгнення вважали "Божою благодаттю". Коли Українці-Русичі йшли, щоб помститися, вони рекли, що "варвари творять зло". У Нестора-літописця читаємо, що імператор Візантії казав сестрі Анні (нареченій князя Володимира): "Скільки то зла створила Русь Грекам".
      Охрестивши Україну-Русь, архиєреї Греко-ортодоксії поставлять її на коліна за великі злочини-гріхи. Князь Володимир перестане робити військові походи. Воїни (навіть сини боярські) будуть посаджені на покуту в монастирях.
      "З початку 12 віку в Києві є сотні церков, а монахів набралося вже з кінцем 11-го віку яких кілька тисяч. Сам Печерський монастир числив монахів, як пише "Патерик", 180 люду".
40. У ГРАДІ КИЯ "МОНАША пошесть". Тисячі монахів (затворники, постники, скопці, стовпники, юродиві, безмовники, схимники). І між ними чимало боярських синів (Ефрем, Варлаам та інші). Князь метушиться, декілька монахів застрелив. Він не може оформити війська, бо молодь затроєна вірою, що "не меч оборонить Київ, а Діва Марія". "Не про земне, а про небесну отчизну Христову дбаємо".
23       41. СУНЕТЬСЯ ОРДА ТАТАРСЬКА. Хто боронитиме Україну-Русь? Немає волхвів, які вміли підняти внуків Дажбожих в обороні батьківської віри, речучи: "Не є Русич той, хто боїться вмерти за Русь". Народ з ненавистю дивиться на Греків-єпископів, які до крови карають за прихильність до колядок, щедрівок, писанок, веснянок.
      В'ячеслав Липинський пише: "Проти Татарського напору наші Київські князі не потрафили зорганізувати свого роду христоносного походу. Вони не змогли використати для боротьби за державу всіх культурних, духовних і моральних сил цілого громадянства, цілої нації. Не могли підняти всю Русь во ім'я оборони християнства, бо це християнство було механічно накинуте цим масам державою так само, як оце накидалась їм нова державна організація, що несли з собою (...) Татари. І тому, не маючи глибоких громадських, національних, на місцевій релігії (на рідній Вірі, прим. Л. С.) і культурі опертих коріннів, так швидко упала наша Київська держава", "Релігія і Церква в історії України", стор. 31, 56 р.
24       42. УКРАЇНА-РУСЬ... УПАЛА. СТАЛА рабинею. Платить данину ханові Татаро-Монгольської орди. Київський митрополит Кирило 3-ій в 1274 році в книжці "Церковні Настанови" в Україні-Русі повторно накладає прокляття "на народні пісні, щедрівки, колядки, бо вони бісовські, паганські".
      По селах жорстоко карають тих, які "держать єщо обичай треклятих язичніков", 6-ий Указ. У язичестві (в національній Вірі) є Українська свідомість, з якої постає "злочинне думання" (любов до України, її мови, природи).
      Архиєреям потрібне стадо залякане, послушне, рабське, боязливе, щоб воно було "придалим тільки на обстриження та до тягла", їв. Франко, 1881 р.
      "Держання рабів в очах Христа і його апостолів було ділом справедливим і натуральним, було інституцією, без якої вони не уявляли собі суспільности, проти якої не протестували, хоч і силкувалися зм'ягчити її тяжість. Для нас саме поняття рабства видається чимось огидним і соромним", їв. Франко, 1904 р.
25       43. У "ЦЕРКОВНИХ НАСТАНОВАХ" читаємо: "Хто колядує "уроди, Боже, жито, пшеницю", хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей".
      "Хто під час причащання вино з рота на долівку пустить - 40 днів посту на хлібі й воді".
      "Перед хрещенням дитини мати не повинна їсти вісім днів ні м'яса, ні масла. І ніхто не повинен їсти разом з тією жінкою, яка народила дитину, вона не чиста, їй не можна пекти проскуру, цілувати Євангелію, ікону чи хреста".
      "А хто неприхильне говорить про "Євангелію", тому анатема". "А хто двома пальцями не хреститься, хай буде проклятий".
      44. "ХТО З ЖІНКОЮ МАЄ СТАТЕВЕ життя в п'ятницю, суботу чи неділю, в того народиться розбійник, або розпусник, і такі родителі повинні два роки щодня бити по 100 поклонів перед святими іконами".
      "А хто у піст сміється, грає на сопілці, тому 300 поклонів відбити перед святими іконами". "А той, кому голову стрижуть, вводячи у стан монаха, повинен співати "памилуй мене, Господи".
      "Православні, греческою вірою просіяша житіє Русі!" "Радуйся, раб і слуга Пречістой Божієй Матері, ібо она возлюбіла тєбя".
26       45. АРХИЄРЕЇ СУДЯТЬ І КАРАЮТЬ православних рабів. Архиєреї - пастори Христові. У них ключі від раю й пекла. У них земні розкоші (злототканний одяг і дорогі вина). І в них ханські ярлики (накази). Вони розпусники й мучителі душ людських - і про їхні злочини занотовано в літописах.

      "Православні християни, усяка влада Богом дана. Хто проти хана, той проти Господа Христа, Бога нашого". Навчили вірити, що Бога Саваота треба боятися. І почали вірних залякувати Саваотом.
      46. ДУМАЮЧІ ЛЮДИ ЗАТАЮЮТЬ В душі ненависть до попів (ханських духовних службовців). У хвилини збудження, проклинають їх і їхнє ремесло. Хан Берке прислав баскаків. Баскаки оголосили ханський ярлик (наказ): "Не буде пощади тому, хто неприхильно ставиться до попа". "Неблагонадійні" були безпощадно биті батогами.
      47. ЩОРОКУ ЙДЕ З СЕЛИЩ ТОВАР (коні, корови, вівці, кози і кожна десята дівчина з села) - данина для хана в Орду. "Кесарові - кесарове". Юнаки, які гнали "товар", звалися "товаришами". (Татарське "товар" значить "скот").
      "Ой, наступили та чорнії хмари. Дівоньки, як маківки, беруть вас Татари". У ярлику хана Менґу Таміра читаємо: "Ми жалуємо попів, бо вони справедливим серцем моляться за нас і наше воїнство".
      У Татар слово "крестянін" означало "раб": бо Татари Віру Христову вважали рабською. Хлібороби були рабами, і тому й досі в Московитії звуть селян по-татарському "крестянамі".
27       48. (НА БРАМАХ ВІЗАНТІЇ, ЯК знамено перемоги, цар Олег Віщий був прибив щит з Тризубом (гербом України-Руси). Греки-архиєреї в Києві мали ненависть до Тризуба. Тризуб був не тільки державним, а й релігійним знаком язичеської України-Руси. Греко-православіє згадки про Тризуб витерло з пам'яти Народу. Ікона архистратига Михаїла (знамено Греко-ортодоксії) стала гербом Києва і Руси. Це щоб умертвити в Народі почуття національної окремішности. Щоб не було й думок про державне самовизначення.
      49. ГЕТМАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, гетман Мазепа, отамани Січі Запорізької, Шевченко, Франко, Леся Українка не знали, не знали, що Тризуб (Три Сутності Світу - Дух, Матерія і їхні Закони) - герб державної України-Руси (герб Антії-Скитії).
      Історик М. Грушевський, відсунувши ікону архистратига Михаїла, сказав: "Обійдемося без попів". І в березні 1918 року в Києві був ухвалений Закон, що Тризуб є гербом державної України.
      Щоб пригнобити державний герб, архиєреї сьогодні садовлять поверх нього хрест (знак інтернаціональної релігії).
28       50. ГРЕКИ НА ПРАВОСЛАВНУ Русь дивилися, як на свою власність (церковну колонію), якою можна розпоряджатися так, як їм корисно. У 1347 році вони Галицьку Греко-православну митрополію за гроші продали Москві.
      У 1439 році Грек Ізидор (Київський митрополит, У Києві митрополитами були Греки) з наказу Візантії передає православних України-Руси в юнію з Римом. І за цей "православний товар" Візантія отримує з Риму 19.000 озброєних флоринів. І дві геллери, порох, мечі. А Ізидор - шапку кардинала.